Нестабільність сучасної політико-економічної обстановки в Україні сприяє можливості вчинення злочинних посягань у сфері фінансової діяльності держави, в тому числі й у сфері використання бюджетних коштів. Недосконалість правового забезпечення порядку фінансування державою певних заходів, що передбачено основним фінансовим документом держави — бюджетом, веде до порушення порядку виконання бюджету за видатками як службовими особами, які мають право визначати напрями використання бюджетних коштів, так і особами, які безпосередньо отримують та використовують ці кошти. Саме тому бюджетна сфера потребує особливої уваги з боку правоохоронних органів. Водночас через прогалини у законодавстві та неузгодженість нормативно-правових актів захист порядку використання бюджетних коштів є малоефективним процесом.

Підвищенню ефективності захисту бюджетних коштів від злочинних посягань сприяє чітке усвідомлення складу злочину, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність за ст. 210 КК України. Одним з головних елементів складу злочину є його безпосередній об´єкт. У літературі питанню безпосереднього об´єкта злочину, передбаченого ст. 210 КК України, приділено недостатню увагу. До цієї проблеми в своїх працях зверталися О. О. Дудоров, П. П. Андрушко, Н.О.Гуторова, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк, А. Ф. Волобуєв, Р. Л. Степанюк та інші науковці.

Метою цієї статті є комплексне дослідження безпосереднього об´єкта злочину, відповідальність за який передбачена ст. 210 КК України, та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення норм вказаної статті.

Виходячи з назви статті

Безпосереднім об´єктом злочину є лише ті суспільні відносини, що завжди порушуються чи ставляться під загрозу порушення особою, яка вчиняє діяння, передбачене диспозицією конкретної статті Особливої частини КК України [1]. Він відіграє дуже важливу роль у кваліфікації злочинів, тому що допомагає провести відмежування одного злочину від іншого, який може містити схожі елементи злочину. При цьому необхідно вирізняти основний безпосередній об´єкт — суспільні відносини, яким законодавець у першу чергу намагався забезпечити кримінально-правову охорону [2].

Щодо основного безпосереднього об´єкта злочину, передбаченого ст. 210 КК України, в літературі висловлюються думки, що ним є: «встановлений … порядок виконання державного і місцевих бюджетів та порядок використання бюджетних ресурсів» [3], «суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів» [4], «встановлений бюджетним законодавством порядок використання фінансових ресурсів держави для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади України та органами місцевого самоврядування» [5]. Також до основного безпосереднього об´єкта злочину, що вивчається, відносять «встановлений законодавством України порядок використання бюджетних коштів та порядок виконання бюджетів» [6], «встановлений чинним бюджетним законодавством порядок використання фінансових ресурсів держави для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади України та органами місцевого самоврядування» [7; 8], «відносини, які виникають на підставі фінансово-правових норм між державою і юридичними або фізичними особами у процесі розподілу, перерозподілу й використання державних фондів фінансових ресурсів» [9].

Всі запропоновані визначення збігаються в тому, що основним безпосереднімоб´єктом порушення законодавства про бюджетну систему України є встановлений порядок використання бюджетних коштів. Але, на наш погляд, назва статті «Порушення законодавства про бюджетну систему України» анонсує більш широке коло суспільних відносин, ніж це описано в диспозиції зазначеної норми, що може призвести до непорозуміння під час правозастосування. Зважаючи на це вважаємо за доцільне проаналізувати основний безпосередній об´єкт злочину в двох напрямах: виходячи з назви статті та виходячи зі змісту статті.

Безпосереднім об´єктом аналізованого злочину, виходячи з назви статті, є відносини, які виникають між різними суб´єктами в ході виконання вимог законодавства про бюджетну систему України. До цих відносин, згідно зі ст. 1 Бюджетного кодексу України, належать відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання та контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для того щоб зрозуміти саму суть цих суспільних відносин, необхідно розглянути всі їх елементи.

Першим елементом є суб´єкти щойно зазначених відносин, до яких належить дуже велике коло осіб, які в своїй діяльності певним чином торкаються будь-якої сторони існування та функціонування бюджетної системи України — від самої держави в особі уповноважених органів, до фізичної особи, діяльність якої є як джерелом наповнення бюджету, так і підставою для отримання коштів для кінцевого витрачання. З метою впорядкування переліку суб´єктів, що вступають у відносини у зв´язку з виконанням вимог бюджетного законодавства нашої держави, пропонуємо згрупувати їх за повноваженнями щодо бюджетних коштів наступним чином:

1) суб´єкти, що формують державний бюджет за джерелами надходження та розподіляють бюджетні кошти (Верховна Рада України, Комітет Верховної Ради з питань бюджету, Постійна комісія місцевої ради з питань бюджету);

2) суб´єкти, що отримують повноваження надавати права на використання та/або безпосередньо використовують бюджетні кошти за відповідними напрямами (головні розпорядники бюджетних коштів, розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів);

3) суб´єкти, що є джерелами виконання прибуткової частини бюджету (платники податків — юридичні та фізичні особи, особи, які отримують платні послуги від державних установ тощо);

4) суб´єкти, що отримують кошти для кінцевого споживання (фізичні особи, що отримують бюджетні кошти як заробітну плату, стипендію, матеріальну допомогу, кошти на службові відрядження тощо);

5) суб´єкти, що здійснюють контроль за надходженням та/або використанням бюджетних коштів (Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, Державна податкова служба, правоохоронні органи);

6) суб´єкти, що забезпечують визначення порядку наповнення бюджету, розподілу та використання бюджетних коштів (Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України — міністр фінансів, структурні підрозділи Міністерства: Департамент доходів Мінфіну, Департамент державного боргу разом із Департаментом фінансів державних підприємств Мінфіну, Департамент державного бюджету Мінфіну);

7) суб´єкти, що забезпечують практичну можливість належного використання бюджетних коштів (Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Укрексімбанк).

Предметом суспільних відносин є встановлений порядок формування державного та місцевих бюджетів, управління та використання бюджетних коштів, тобто фінансова діяльність держави. Запропоноване визначення предмета суспільних відносин у злочинних порушеннях бюджетного законодавства України дещо перетинається з предметом відносин, які виступають об´єктом злочинів проти державних фінансів, визначеним Н. О. Гуто-ровою [10]. Такий збіг можна пояснити тим, що саме бюджетне законодавство переважно регулює операції з державними фінансами.

Наступним елементом безпосереднього об´єкта злочину, що вивчається, є соціальний зв´язок, який являє собою взаємодію або взаємозв´язок суб´єктів суспільних відносин, тобто це визначений вид людської діяльності [11]. Отже, для з´ясування змісту соціального зв´язку необхідно зрозуміти обсяг прав та обов´язків суб´єктів цих відносин.

З переліку відносин, що регулюються бюджетним законодавством, який, як було зазначено вище, наведений в ст. 1 Бюджетного кодексу України, вбачається, що правомочність та зобов´язаність осіб, які вступають у відносини під час виконання вимог бюджетного законодавства, — дуже широкі поняття. Уповноважені особи, які виступають від імені держави, а також всі інші особи, які мають справу з бюджетними коштами, в своїй діяльності, якщо вона будь-яким чином пов´язана з ними, повинні дотримуватися встановлених законодавством правил. Але детально розглядати все коло прав та обов´язків, які виникають під час взаємодії окремих верств осіб відповідно до запропонованої нами класифікації, ми не вважаємо за доцільне. Це пов´язано з тим, що диспозицією ст. 210 КК України передбачено більш вузький безпосередній об´єкт цього злочину, ніж назвою статті. Проведений аналіз безпосереднього об´єкта злочинного порушення законодавства про бюджетну систему України є дещо скороченим у зв´язку з тим, що ми ставили за мету лише окреслити межі його змісту задля отримання матеріалів для проведення подальшого порівняння його зі змістом суспільних відносин, які є основним безпосереднім об´єктом цього злочину відповідно до тексту ст.210 КК України.

Відповідно до змісту диспозиції статті

Якщо звернутися до змісту диспозиції ст. 210 КК України, то основним безпосереднім об´єктом цього злочину, тобто тими суспільними відносинами, «посягання на які складає суспільну сутність злочину і для охорони яких законодавець створив» цю кримінально-правову норму [12], буде лише частина відносин, що визначені вище. Таким об´єктом будуть суспільні відносини в сфері виконання бюджету за видатками.

Суб´єктами цих відносин є коло осіб, які відповідно до законодавства правомочні забезпечувати отримання, отримувати та використовувати такі кошти. З одного боку — держава в особі уповноважених органів, яка забезпечує можливість отримання та використання бюджетних коштів, з іншого — особи, які за рахунок бюджетних коштів повинні виконати поставлені перед ними завдання, а також ті, кому за певних підстав такі кошти надаються у власність. За правами, якими зазначені особи наділені щодо видатків із бюджету, їх можна згрупувати наступним чином:

1) особи, за допомогою яких бюджетні кошти виконують роль засобу розрахунку за отримані товари або надані послуги — Державне казначейство України та, в деяких випадках, Укрексімбанк;

2) особи, які отримують повноваження надавати права іншим особам використовувати бюджетні кошти за визначеними напрямами — головні розпорядники бюджетних коштів, якими є особи, зазначені в ст. 22 Бюджетного кодексу України;

3) особи, які безпосередньо використовують бюджетні кошти за відповідними напрямами — розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів;

4) особи, які є одержувачами бюджетних коштів як кінцеві споживачі;

5) особи, які здійснюють контроль задотриманням вимог бюджетного законодавства — Верховна Рада України, Державне казначейство України та йогоструктурні одиниці, Державна контрольно-ревізійна служба та Рахункова палатаУкраїни.

Отже, бачимо, що коло суб´єктів, які вступають у відносини в процесі здійснення видатків з бюджетів всіх рівнів, досить широке. Але у порівнянні з тим колом суб´єктів відносин, яке було нами окреслено виходячи з назви ст. 210 КК України, воно є дещо зменшеним, тому що до цього переліку не входять особи, які визначають джерела формування та напрями використання бюджетних коштів, забезпечують наповнення бюджету коштами та контролюють цей процес.

Предметом суспільних відносин, які нами зараз розглядаються, є унормований порядок виконання бюджету за видатками. Ґрунтуючись на положеннях нормативно-правових актів, що регулюють виконання бюджету за видатками, до цього порядку можна віднести наступні елементи:

— надання повноважень головним розпорядникам бюджетних коштів (у визначеному обсязі) на розподіл прав розміщувати замовлення та здійснювати розрахунки за рахунок бюджетних коштів між розпорядниками бюджетних коштів;

— встановлення обсягів, у межах яких розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов´язання та здійснювати розрахунки;

— зміна показників використання бюджетних коштів (скорочення видатківвідповідного бюджету, зменшення повноважень на розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій за рахунок бюджетних коштів, зупинення операцій з бюджетними коштами);

— затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

— взяття бюджетних зобов´язань;

— здійснення платежів;

— складання звітів про виконання бюджету або його відповідних показників.

Виконання бюджету за видатками передбачає певну людську діяльність, яка є соціальним зв´язком у суспільних відносинах. Задля дотримання встановленого порядку зазначеної діяльності суб´єкти суспільних відносин вступають у взаємодію один з одним та мають внаслідок цього закріплені в законодавстві права та обов´язки, які між собою кореспондують.

Особи, за допомогою яких бюджетні кошти виконують роль засобу розрахунку за отримані товари або надані послуги, здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, обліковують зобов´язання розпорядників бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів як особи, які отримують повноваження надавати права іншим особам використовувати бюджетні кошти за визначеними напрямками,розподіляють передбачені обсяги бюджетних коштів між відповідальними виконавцями та доводять до їх відома показники, яких вони повинні додержуватися при визначенні видатків. Також на підставі граничних обсягів складають проекти кошторисів. Окрім того, головні розпорядники отримують від органів державного казначейства витяги з розпису бюджету та, визначивши відповідальних виконавців, розсилають необхідну інформацію за бюджетними програмами, а до казначейства подають відомості щодо мережі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Від відповідальних виконавців вони мають право вимагати здійснення оптимізації своїх витрат, отримувати на розгляд бюджетні запити, паспорти бюджетних програм, зведені проекти кошторисів за кожною бюджетною програмою, за виконання якої ці особи відповідають, з детальними обґрунтуваннями та розрахунками видатків за напрямами використання бюджетних коштів. Від розпорядників нижчого рівня мають право також отримувати необхідну інформацію та розглядати показники їх проектів кошторисів щодо законності та відповідності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків. При встановленні фактів протиправного використання бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня головні розпорядники мають право приймати рішення про зменшення бюджетних асигнувань цій особі.

Особи, які безпосередньо використовують бюджетні кошти за відповідними напрямами, мають право брати зобов´язання та здійснювати їх оплату за рахунок бюджетних коштів, але лише на конкретно визначені цілі. Видатки вони проводять тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та планами асигнувань або планами використання бюджетних коштів (для одержувачів бюджетних коштів).

Особи, які здійснюють контроль за дотриманням вимог бюджетного законодавства, наділені певними повноваженнями, але загальним правом для всіх є право вимагати дотримання вимог бюджетного законодавства від розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших суб´єктів бюджетного процесу. Основним суб´єктом цих суспільних відносин є Державне казначейство України, яке від імені держави здійснює постійний контроль за виконанням бюджету за видатками. Так, при прийнятті зобов´язань та проведенні платежів розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів воно зобов´язане контролювати наявність бюджетних повноважень, відповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету, відповідність платежів взятим зобов´язанням та бюджетним асигнуванням, відповідність підтверджених первинних документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства.

Висновки

Отже, викладене дає можливість зрозуміти повний зміст суспільних відносин, які існують під час виконання бюджету за видатками, з їх суб´єктами, предметом та соціальним зв´язком. Злочин впливає не на всі елементи цих відносин, але порушення будь-якої зі складових веде до деформації суспільних відносин у цілому.

Якщо порівняти зміст суспільних відносин, окреслених у назві статті, та відносин, описаних у диспозиції, можна побачити, що назва статті дає підстави вважати безпосереднім об´єктом злочину більш широке коло суспільних відносин, ніж це передбачено диспозицією. Зважаючи на те, що назва статті повинна анонсувати коло суспільних відносин, які перебувають під охороною зазначеної норми, вважаємо за доцільне запропонувати зміну існуючої назви ст. 210 КК України «Порушення законодавства про бюджетну систему України» на іншу, яка більш чітко відображувала б зміст диспозиції зазначеної статті: «Порушення порядку виконання бюджету за видатками».

В цій назві виключений момент порушення бюджетного законодавства під час прийняття бюджету, в тому числі його видаткової частини. Враховуючи те, що його прийняття відбувається виключно колегіальним органом — радою відповідного рівня, зазначення цього моменту в назві статті не має сенсу, у зв´язку з відсутністю в такому діянні складу злочину (за ознакою відсутності суб´єкта злочину). Всі інші операції з бюджетними коштами, які відбуваються під час виконання бюджету за видатками, знаходять своє відображення в запропонованій назві ст. 210 КК України.

ПРИМІТКИ

1. Гельфер М. А. Объект преступления / М. А. Гельфер. — М., 1960. — С. 11.

2. ТацийВ.Я.Объектипредметпреступленияв советском уголовном праве / В. Я. Таций. — X. : Изд-во при Харьк. гос. ун-те изд. объединения «Выща школа», 1988. — С. 100.

3. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. — 2-ге вид., перероб. і допов. / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко [та ін.] ; за ред. : М. I. Мельника, В. А. Кли-

менка.— К. : Атіка, 2008. — С. 240.

4. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / М. I. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. I. Борисов [та ін.] ; за ред.: проф. М. I. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і допов. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — С. 174.

5. Андрушко П. П. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему (коментар статей 80³ і 80⁴ КК України) / П. П. Андрушко // Вісник Верховного Суду України. Додаток до журналу. — 1998. — № 2. — С. 5.

6. Мельник Н. Уголовная ответственность за нарушения бюджетного законодательства: комментарий и некоторые выводы / Н. Мельник, Н. Хавронюк // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 11. — С. 25—33.

7. Протидія економічній злочинності / П. I. Орлов, А. Ф. Волобуєв, І. М. Осика [та ін.]. —

Х.:Нац.ун-твнутр.справ,2004.—С.326.

8. Андрушко П. П. Коментар до статті 210 Кримінального кодексу України / П. П. Ан-друшко // Законодавство України: наук.-практ.ком. — 2002. — №2. — С. 102.

9. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів в Україні : монографія / Н. О. Гуторова. — Х. : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ. — 2001. — С. 88.

10. Там само. — С. 69.

11. ТацийВ.Я.Зазнач. праця. —С.58—59.

12. Миколенко О. М. Теоретико-правовий аналіз шкоди, заподіяної злочином / О. М. Ми-коленко. — О. : «Студія «Негоціант», 2005. — С. 72.