Вступ.

1. Теоретичні засади безпеки особистого майна.

2. Захищеність особистих речей на транспорті.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Неодмінною умовою нормального функціонування будь-якого демократичного суспільства є належний рівень організації державної боротьби зі злочинністю та іншими протиправними проявами. З-поміж різних засобів державного примусу адміністративній відповідальності за законодавством України відводиться чільне місце. Це зумовлено, передусім, значною кількістю правопорушень, які тягнуть за собою накладання адміністративних стягнень.

Розвиваючи ринкову економіку з різними формами власності, держава приділяє важливе значення демократизації українського суспільства, здійсненню переходу від жорстких адміністративно-командних (насамперед, в економічній сфері) до більш гнучких засобів регулювання суспільних відносин із використанням дозволів реєстрації, стимулювання, інвестицій тощо. Останнім часом відбуваються зміни з метою проведення поетапної адміністративної реформи в Україні та прискорення реформування та розвитку економіки. У зв’язку з цим реформи, пов’язані зі змінами в системі правового регулювання економічних та інших відносин, потребують відповідного вдосконалення і юридичної (адміністративної) відповідальності, організованості та впорядкованості правозастосовної діяльності, розвитку процесуальних норм, уточнення диспозицій статей для подальшого їх правильного застосування в практичній діяльності.

1. Теоретичні засади безпеки особистого майна

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Викрадення, привласнення, вимагання офіційних чи приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності і не мають грошової оцінки та мінової властивості, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а також їх умисне знищення чи пошкодження, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, не може визнаватися злочином проти власності і за наявності підстав потребує кваліфікації за ст. 357.

Предметом викрадення, вимагання, привласнення; розтрати, заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем не можуть виступати природні багатства в їх природному стані — блага, які, хоч і мають об'єктивну цінність, проте не створені повністю.

Юридичними ознаками майна як предмета злочинів проти власності є те, що, по-перше, таке майно повинно бути чужим для винного, по-друге, воно, як правило, має належати на праві власності іншому суб'єкту права власності, по-третє, воно не повинно виступати предметом злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК. Чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Не є власниками майна колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об'єднань громадян, акціонерних товариств члени (акціонери) цих підприємств, об'єднань і товариств, а тому незаконне заволодіння ними таким майном, знищення чи пошкодження його утворює склад відповідного злочину проти власності.

Спробуємо детальніше проаналізувати поняття „крадіжка” за кримінальним законодавством. Відповідно до ст. 185 КК України крадіжка – це таємне викрадення чужого майна, що карається штрафом до 50 н.м.д.г. або виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років. Крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, – обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або така, що завдала значної шкоди потерпілому, – позбавленням волі на строк від 3 до 6 років. Частини 4 і 5 ст. 185 передбачають відповідальність за крадіжку, вчинену у великому та особливо великому розмірі. Крім того, ч. 5 ст. 185 передбачає відповідальність за крадіжку, вчинену організованою групою.

Водночас, у ст. 51 КпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою накладання штрафу від 3 до 15 н.м.д.г. або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 відсотків заробітку або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

При цьому законодавець вказує, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 3 н.м.д.г., що становить 51 грн.

Із наведеного випливає, що кишеньковий злодій може красти гаманці з грошима у людей скільки завгодно, але за умови, що сума викраденого не перевищуватиме 51 грн, бо інакше він нестиме відповідальність згідно з КК України.

Як наголошувалося, крадіжка, передбачена ст. 185 КК України, може здійснюватись як за попередньою змовою групою осіб, так і з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище (кваліфікований склад злочину). Але ст. 51 КпАП коментарів стосовно цього не дає. Виходить, що кишенькові злодії, працюючи групою, можуть попередньо домовлятися про здійснення крадіжки, наприклад, у транспорті або ті ж дії вчиняти з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище і можуть спокійно почуватися, позаяк при їх затриманні вони завжди зможуть залишити собі до 51 грн і понести за це лише адміністративну відповідальність замість кримінальної.

Але дрібне викрадення майна може здійснюватись не тільки шляхом крадіжки, але і шляхом шахрайства, привласнення чи розтрати. Детальніше зупинимось на цих поняттях, аби провести чітке розмежування між аналогічними складами злочинів, за які вже передбачається кримінальна відповідальність[6, c. 175-176].

Відповідальність за шахрайство передбачена ст. 190 КК України. А саме: шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, яке карається штрафом до 50 н.м.д.г. або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років. Ця стаття містить кваліфіковані склади (коли шахрайство вчинюється повторно або за попередньою змовою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, а також у великих розмірах чи із застосуванням незаконних операцій).

Так само розтрата чи привласнення майна як вид злочину передбачений ст. 191 КК України та карається штрафом до 50 н.м.д.г. або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 4 років, або позбавленням волі на строк до 4 років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Знов бачимо, що аналогічними шляхами може бути здійснене адміністративне правопорушення, зокрема, дрібне викрадання чужого майна. І якщо злочинець залишить при собі не більше 51 грн, то понесе замість кримінальної – адміністративну відповідальність.

Боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку на залізничному, повітряному та водному транспорті здійснюють органи внутрішніх справ на транспорті (ОВСТ), які є структурною ланкою системи МВС України. Понад 80% обсягів діяльності транспортної міліції припадає на підрозділи, що обслуговують саме залізничний транспорт.

Стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. У пасажирських поїздах вчиняється до однієї третини усіх злочинів на транспорті; більше половини з них — на міжобласних маршрутах, третина – у приміських. Коло злочинних діянь, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті, доволі широке, але найрозповсюдженішими є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й ОВСТ.

У розкритті, розслідуванні та попередженні крадіжок приватного майна громадян, що вчиняються на залізничному транспорті, задіяні тисячі співробітників ОВС на транспорті, значна їх кількість працює безпосередньо на маршрутах. Для успішного виконання поставлених завдань працівникам підрозділів та служб транспортної міліції необхідно знати не лише способи вчинення крадіжок, їх розповсюдженість та поширеність, але й особливості перевізного процесу, залізничну термінологію, специфіку документообігу, особливості детермінації, ефективні напрямки та заходи попередження, форми і методи взаємодії з територіальними ОВС і адміністраціями транспортних підприємств та інші обставини, які допоможуть оптимально вирішувати поставлені завдання[2, c. 168-171].

2. Захищеність особистих речей на транспорті

Найбільш поширеними є зазіхання на особисте майно. Однією із найбільш поширених крадіжок є викрадення речей із квартир. Надійна охорона будинку чи квартири допомагає уникнути квартирних крадіжок.

Основні рекомендації щодо забезпечення безпеки особистого майна:

• постійно тримайте закритими двері квартири, будинку, гаража, хвіртку та ворота у дворі, а при вашій відсутності — вікна, кватирки, двері балконів і терас;
• застосовуйте технічні засоби: сигнальні пристрої, охоронні жалюзі, ставні;
• не залишайте ключі в замковому отворі та не ховайте їх у доступні місця;
• не залишайте в квартирі малознайомих людей;
• якщо відкриваєте двері незнайомому, залишайте ланцюжок накинутим;
• вимагайте від службовців показати службове посвідчення;
• не піддавайтесь впливу від поважних манер незнайомця;
• ні за яких обставин не впускайте незнайомця в квартиру;
• при необхідності викликайте міліцію за телефоном 02;

За тривалої відсутності:

• не слід розголошувати відомості про свою відпустку чи намір залишити квартиру, щоб кудись поїхати;
• нагляд за своєю квартирою чи будинком необхідно довірити родичам, друзям чи сусідам, з якими ви знаходитесь у добрих стосунках;
• зверніть увагу, щоб поштову кореспонденцію не доставляли, або щоб її щоденно забирали сусіди;
• надійним захистом є встановлення вимикача з годинниковим механізмом, який би вмикав час від часу світло з нерегульованим інтервалом;
• цінні речі слід помістити в надійне місце, з якого вони не можуть бути викрадені.

Гроші й банківські картки

Не полегшуйте самі життя злодія. Не носите гаманець у задній кишені штанів, а покладете його в більше надійне місце. Якщо в юрбі (також і в переповненому суспільному транспортному засобі) хто-небудь пройде занадто близько до Вас, перевірте відразу, чи цілий гаманець.

Злодії віддають перевагу наявним грошам, тому ніколи не беріть грошей із собою більш того, скільки Вам потрібно.

Якщо Ваша банківська картка украдена, негайно повідомите в установу, що видала картку. Тримаєте при собі завжди потрібний телефонний номер. Якщо Ви прострочите з повідомленням, злодій може почати користуватися Вашою карткою.

Не тримаєте PіN-код і банківську картку в тому самому місці. Запам'ятаєте код і нікому не повідомляйте його.

Сумочка

Не залишайте свою сумочку без нагляду.

У суспільному транспорті зберігаєте сумочку ретельно й стежите за тим, щоб блискавка сумочки була застебнута.

Працюючи в конторі, тримаєте сумочку в ящику стола або поблизу себе не на видному місці.

Залишаючи автомобіль, залишайте сумочку під сидінням або на підлозі, щоб її не було видно з вікна. Залишена в автомобілі сумочка є спокусою для злодія.

Документи

Не носите паспорт і інші документи, що засвідчують особистість, (наприклад, ІD-карточку) із собою, якщо вони не знадобляться. Украдений документ часто продають, а оформлення нового документа — справа заморочливе й час, що віднімає.

Перебуваючи в поїздці, зберігаєте документи в сейфі або в замикається, що.

Мобільний телефон

Мобільні телефони викрадаються всі частіше, однак ми самі можемо зменшити ризик крадіжки. Не тримаєте мобільний телефон на вулиці й, залишаючи машину, на видному місці.

Мобільний телефон є для злодіїв легким видобутком з ряду причин…

По-перше, його просто одержати від жертви

Телефони часто стають видобутком злодіїв таким чином, що їхні власники говорять по телефоні або грають, направляючись із пункту А в пункт Б. На вулиці злодієві досить просто вихопити телефон у Вас із рук.

Дуже зручно носити мобільні телефони на шиї, однак злодієві досить перекинути жертву, забрати в неї телефон і втекти.

Досить розповсюдженим серед злодіїв способом є запитати в минаючі про час, а ми часто як годинник використаємо мобільні телефони, тому мобільний телефон стає доступним для злодія й особою сили для заволодіння телефоном не потрібно.

Злодії просять у своєї жертви зателефонувати й, одержавши телефон, тікають.

Іноді злодії діють самостійно, а часто й у групі. Часто відносно жертви прибігають до насильства й відбирають телефон силою.

Мобільні телефони легко збувати.

Злодій продає мобільний телефон у кілька разів дешевше ринкової вартості телефону. Часто збиток, заподіяний потерпілою крадіжкою телефону, досить маленький, так що люди навіть не звертаються в поліцію, що, у свою чергу, робить життя злодіїв щодо захищеної, і зникає страх бути пійманими.

Як зменшити ризик стати жертвою крадіжки мобільного телефону?

Якщо Ви йдете по вулиці, то мобільний телефон повинен бути в такім місці, де він непомітний для чужого й недоступний для нього. Наприклад, на пов'язці на шиї, однак під одягом, у кишені. Телефон варто було б зберігати в кишенях із блискавкою. Важливо покласти телефон таким чином, щоб у злодія зайняло якнайбільше часу, перш ніж добратися до телефону. Телефон варто було б з у сумочці або шкільному ранці, але в карманчиках, які закриваються. При відкритті сумочки телефон не повинен бути видним відтіля. При пересуванні на вулиці й у людних місцях телефон може бути настроєний на вібросигнал тривоги.

При пересуванні по вулиці з уникати розмов по телефоні, особливо якщо Ви одні.

Не давайте свій телефон з людині, якщо виникне хоч найменша підозра, що совість людини, що просить телефон, не зовсім чиста. На питання про телефон відповідайте, що у Вас немає телефону.

Намагайтеся уникати перебувати на самоті в пізніше час у громадських місцях.

У шкільні дні мобільний телефон повинен бути надійно захований у сумці учня й дзенькіт заглушений, також телефон не повинен перебувати бездоглядний на шкільному столі.

Не купуйте мобільний телефон з рук і без документів. Дуже велика ймовірність того, що Ви виявитеся сумлінним покупцем і придбаним Вами мобільним телефоном може цікавитися поліція.

Якщо Ви все-таки говорите по телефоні в громадському місці й хто-небудь намагається украсти його, то при наданні опору оціните свої здатності й навички в порівнянні зі здатностями й навичками злодія. Помнете, що Ваше життя й здоров'я дорожче Вашого майна!

Якщо Ви придбаєте телефон своїй дитині, то роз'ясните йому, що по телефоні не можна говорити на вулиці й грати в ігри, наприклад, на автобусній зупинці. Також дитина повинен довідатися, як поводитися , якщо украдуть телефон.

Що робити у випадку, якщо Ви стали жертвою злодіїв?

Першою справою варто було б негайно закрити через операторську фірму телефонну картку, операторські фірми приймають дзвінки цілодобово. Обов'язково необхідно заявити в поліцію. Заява варто подати в поліцію району, де мобільний телефон був украдений. Заява можна відправити й поштою.

Зазвичай страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, що містилося у транспортному засобі страхувальника[14, c. 237-240].

Висновки

На основі дослідження різноманітних даних зроблено висновок про те, що стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. Але найбільш розповсюдженими злочинами є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й органів внутрішніх справ на транспорті, які покликані здійснювати боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку в цій сфері народного господарства. Тож із метою правильного визначення ефективних напрямків, методів, прийомів і засобів попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті розроблено кримінологічну характеристику вказаних злочинів.

Обстановка вчинення аналізованих крадіжок майна у транспортних засобах формується під впливом наступних факторів: наявність у злочинців злочинного досвіду, „кваліфікації” у вчиненні таких злочинів; наявність необхідних для реалізації злочинного задуму технічних засобів, обладнання, пристосувань, засобів маскування тощо; неочевидність вчинення злочину; наявність шляхів та можливостей швидкого відходу злочинців з місця події; відсутність зовнішніх факторів, здатних ускладнити реалізацію злочинного задуму (охорони, розташованого поблизу купе провідника або посту міліції) або наявність у злочинців можливостей нейтралізації та подолання таких факторів; відсутність можливості швидкого виявлення потерпілим злочину; наявність у злочинців знарядь і засобів відволікання уваги потерпілого та свідків, а також нейтралізації їх пошукових дій; доступність майна, яке стає предметом злочинного посягання; значна матеріальна цінність викраденого за умови невеликих розмірів та маси, що забезпечує швидке залишення місця події; перебування майна, яке заплановано викрасти, у певному місці й у певний час; наявність можливостей збуту викраденого майна.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. — К.: Кондор, 2003. — 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. — 4-те вид., перероб. і доп.. — К.: Знання, 2006. — 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. — К.: Алатон, 2003. — 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — 3-є вид. переробл. і допов.. — К.: МАУП, 2006. — 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. — 2-е вид., доп.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. — 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. — 4-е вид.. — К.: Кара-вела, 2005. — 341 с.

8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: Основа, 2004. — 875 с.

9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . — Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. — 380 с.

10. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. — Х.: Ранок: Веста, 2003. — 126 с.

11. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. — 2-ге вид.,стер.. — Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.

12. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко; кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка . — Кіровоград: Б. в., 2006. — 199 с.

13. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 317 с.

14. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 559 с.