Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі — КК) «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (п. 1 ч.

1 ст. 65 КК). Це означає, зокрема, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно кваліфікувати її діяння за конкретною статтею Особливої частини КК, а за необхідності — за певною частиною, що містить відповідний склад злочину.

Відповідно до загальноприйнятих теоретичних уявлень стаття, а також частина окремої статті Особливої частини розуміються як такі, що містять один самостійний (основний чи кваліфікований) склад злочину. Тобто, пропонується розглядати кожну статтю Особливої частини КК, що складається з однієї частини, як таку норму, що містить один склад злочину. Якщо ж стаття має дві чи більше частин, перша частина має містити основний склад злочину, друга частина — кваліфікований склад, третя частина — особливо кваліфікований або привілейований тощо.

Схема виглядає зрозумілою, логічною, стрункою і такою, що спрощує сприйняття норм кримінального права громадянами, застосування цих норм в кримінальному судочинстві. Проблема лише в тому, що в чинному КК ця теоретична схема в багатьох випадках зовсім не дотримана.

Розглянемо, як приклад, під цим кутом зору статті трьох перших розділів чинного КК України і наведемо усі, що зустрічаються в цих розділах, варіанти розміщення законодавцем складів злочинів по статтям та їх частинам.

При цьому будемо виходити з того, що різними статтями, а також різними частинами однієї статті завжди передбачені різні склади злочинів. Формулювання законом різних ознак суб’єкта та (або) суб’єктивної сторони діяння завжди утворює різні склади злочинів, незалежно від того, що вони можуть бути розміщені в одній статті (частині статті). Так само злочини, що є протилежними за ознаками об’єктивної сторони (наприклад, дія і бездіяльність, обов’язковість настання наслідків і їх відсутність) не можуть визнаватися як один основний склад.

У першому, другому і третьому розділах Особливої частини КК нараховується разом 44 статті й 72 частини статей, що містять ознаки злочинів. У свою чергу, ці статті (частини статей) містять 47 основних складів, 31 кваліфікованих, 11 особливо кваліфікованих і 5 привілейованих складів злочинів. Таким чином в 44 статтях — 94 склади злочинів. Спостерігаються такі варіанти їх розміщення по статтям і частинам статей.

Перший варіант (можна сказати «класичний»): в окремій статті, що складається з однієї частини, сформульований один основний склад злочину. Наприклад, ст. 114 «Шпигунство».

Другий варіант (також, так би мовити, за теорією). У першій частині статті сформульовані ознаки одного основного складу, в другій частині — кваліфікованого, в третій — особливо кваліфікованого складу злочину. Наприклад, частини 1, 2 і 3 ст. 148.

Третій варіант. У окремій статті, що складається з однієї частини, сформульовано один привілейований склад злочину. Наприклад, ст. 117 «Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини».

Четвертий варіант. У одній статті, але в різних її частинах, сформульовані два чи більше різних основних склади злочину. Наприклад, ст. 109 ч.І і 4.2; ст. 130 ч.І, ч.2 і ч.4.

П’ятий варіант. У одній частині однієї статті сформульовані два різних основних склади злочину. Наприклад, ч.І ст. 110: а) умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України; б) публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Шостий варіант. У одній частині однієї статті сформульовані: основний склад одного злочину; кваліфікований склад іншого (другого) основного складу; особливо кваліфікований склад ще одного (третього) основного складу злочину. Наприклад, ч.5 ст. 142: а) вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин, вчинені за попередньою змовою групою осіб (кваліфікований склад відносно складу, передбаченого ч.3 ст. 142); б) незаконна торгівля органами або тканинами людини за попередньою змовою групою осіб (кваліфікований склад відносно складу, передбаченого ч.4 ст. 142); в) участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю (самостійний основний склад злочину).

Подальше дослідження зазначеної проблеми може виявити й інші своєрідні (якщо не сказати — екзотичні) варіанти розміщення законодавцем основних, кваліфікованих і привілейованих складів в частинах і статтях наступних розділів Особливої частини КК. Але й викладеного в межах обсягу наукового повідомлення достатньо для висновку, що усі наявні варіанти мають враховуватися теорією і практикою. Зокрема, в науково-практичних коментарях необхідно, на наш погляд, чітко виокремлювати і показувати ознаки кожного складу злочину — незалежно від того, розміщені вони «за теорією» чи об’єднані в одну частину однієї статті КК України.