1. Стратегія та тактика в антикризовому управлінні

Ринкові форми господарювання в умовах твердої конкуренції приводять до неспроможності окремих суб'єктів господарювання або їхньої тимчасової неплатоспроможності. Будь-яку ситуацію, у якій підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризової. Щоб цього не відбулося, необхідно вчасно із причини, по яких економіка підприємства виявилася в кризі, і вжити заходів ще до зовнішнього прояву труднощів ( фінансових складностей).

В антикризовому управлінні вирішальне значення має стратегія управління. Коли стає явною неминучість кризи, неможливість її усунути чи сповільнити, у стратегії антикризового управління головна увага приділяється проблемам і засобам виходу з кризи. Пошук шляхів виходу з економічної кризи безпосередньо зв'язаний з усуненням причин, що сприяють її виникненню. Проводиться ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища бізнесу, виділяються ті компоненти, що дійсно мають значення для організації, проводиться збір і відстеження інформації з кожного компонента і на основі оцінки реального положення підприємства з'ясовуються причини кризового стану. Точна, комплексна, своєчасна діагностика стану підприємства — перший етап у розробці стратегії антикризового управління діяльністю підприємства.

Заходи щодо виходу з кризи можна підрозділити на тактичні і стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути як захисними; скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, скорочення виробництва і збуту, так і наступальними: активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, удосконалювання управління. Оперативні заходи щодо виходу з кризи складаються у встановленні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових змінах, одержанні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п.

Стратегічні заходи полягають в аналізі й оцінці положення підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, розробці загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства.

Антикризове регулювання — це макроекономічна категорія. Воно містить міри організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з боку держави, спрямовані на захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутства чи ліквідацію у випадках недоцільності їхнього подальшого функціонування.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва й збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення й використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, одержання кредитів, зміцнення дисципліни й т.д..

Стратегічне й оперативне планування взаємозалежні, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраної стратегії. Якщо оперативні заходи щодо виходу з економічної кризи здійснюються у відриві від стратегічних цілей, це може привести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ.

2. Зовнішні та внутрішні чинники кризового розвитку

Вивчення основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, є завершальним етапом діагностики банкрутства. Оскільки фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, є одночасно формою реалізації окремих видів фінансових ризиків, вони також порозподіляються в процесі вивчення на дві основні групи:

а) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні фактори);

б) залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні фактори). Зовнішні фактори кризового розвитку у свою чергу підрозділяються при аналізі натри підгрупи:

— соціально-економічні фактори загального розвитку країни. У складі цих факторів розглядаються тільки ті, які справляють негативний вплив на господарську діяльність даного підприємства, тобто формують потенціал ризику його банкрутства;

— ринкові фактори. При розгляді цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних (як по сировині і матеріалах, так і по продукції, що випускається) і фінансового (грошового, фондового і валютного) ринків;

— інші зовнішні фактори. Їх склад підприємство визначає самостійно з урахуванням специфіки своєї господарської діяльності.

Внутрішні фактори кризового розвитку також підрозділяються при аналізі на три підгрупи залежно від особливостей формування грошових потоків:

— фактори, пов'язані з виробничою діяльністю;

— фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю;

— фактори, пов'язані з фінансовою діяльністю.

Основні фактори кожної групи подані на рис. 1.

3. Процедура реалізації обраної антикризової стратегії

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення і використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, одержання кредитів, зміцнення дисципліни і т.п. Стратегічне й оперативне планування взаємозалежні, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраної стратегії.

Діяльність менеджерів при реалізації обраної стратегії містить у собі виконання наступних задач:

— остаточне з'ясування виробленої антикризової стратегії і цілей, їхня відповідність один одному;

— більш широке доведення ідей нової стратегії і змісту цілей до співробітників з метою підготовки ґрунту для посилення залучення співробітників у процес реалізації антикризової стратегії;

— приведення ресурсів у відповідність з реалізованою антикризовою стратегією;

— ухвалення рішення з приводу організаційної структури.

При реалізації нової стратегії необхідно сконцентрувати увагу на тому, як зміни будуть сприйняті, які сили будуть протидіяти, який стиль поведінки треба вибрати.

Менеджер повинний у максимальному ступені мобілізувати ресурси підприємства і розподілити їх таким чином, щоб мати найбільший ефект. Механізм використання ресурсного потенціалу підприємства приводиться у відповідність зі здійснюваною антикризовою стратегією. До функціональних підрозділів, що здійснюють керівництво рухом ресурсів усередині підприємства, повинні бути доведені нові задачі. При цьому необхідно провести відповідну підготовчу роботу, щоб усунути опір з їх боку і переконати в необхідності ефективної участі в здійсненні нової стратегії. На цьому етапі менеджери можуть порівняти те, що потрібно для реалізації антикризової стратегії, з тим, що фірма має зараз.

Для визначення необхідних стратегічних змін пропонується використати таблицю, у якій по вертикалі перераховані всі оцінювані критерії. При аналізі можуть застосовуватися найрізноманітніші шкали (наприклад, 0 балів може вказувати на те, що даний критерій не відрізняється істотно від ідеального варіанта, а 5 балів можуть показувати, що оцінюваний критерій повинен бути докорінно переглянутий)(Таблиця 1).

Останнім етапом антикризового стратегічного управління є оцінка і контроль виконання стратегії. Він спрямований на з’ясування того, якою мірою реалізація стратегії приводить до досягнення цілей підприємства.

Значну допомогу в проведенні антикризової стратегії може зробити залучення фахівців з боку. Ними можуть бути зовнішні консультанти, нові керуючі, що раніше працювали на інших підприємствах, або керуючі із самої компанії, ім'я яких не асоціюється з минулою стратегією. Існує досить прикладів того, що проведення стратегічних змін є найвищою мірою відповідальним і важким завданням. Деякі нові стратегії можуть бути реалізовані легше, ніж інші, особливо якщо вони не вимагають змін загальних подань про те, як підприємство повинне конкурувати на ринку

Список використаної літератури

1. Антикризове фінансове управління підприємством/ С. Я. Салига, Є. І. Ляшенко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; Мін-во освіти і науки України, Запорізький ін-т держ. та муніципального управління. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -203 с

2. Масенко Б. Антикризове управління : Навчально-методичний посібник/ Борис Масенко, Тетяна Афонченкова,; Європейський ун-т. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. -263 с.

3. Терещенко О. Антикризове фінансове управління на підприємстві/ Олег Терещенко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т . -К.: КНЕУ, 2004. -268 с.

4. Фінансовий менеджмент : Навчальний посібник/ С. Я. Салига, Н. В. Дацій, С. О. Корецький та ін.; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.