1.Аналіз загальної суми затрат на виготовлння товарної продукції.

Важливим показником, що характеризує роботу підприємства, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.

Об’єктами аналізу собівартості прдукції є наступні показники:

-повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах затрат;

-затрати на грн. товарної продукції;

-собівартість порівнюваної товарної продукції;

-собівртість окремих виробів;

-окремі елементи і статті витрат.

Планування і облік собівартості на підприємствах ведуть по елементах і калькуляційних статтях витрат.

Елементи затрат:

-матеріальні затрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електро- та теплоенергія),

-затрати на оплату праці,

-відрахування на соціальні потреби,

-амортизація основних засобів,

-інші затрати (спрацювання нематеріальних активів, орендна плата, обов’язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування до позабюджетних фондів та інше).

Основні статті калькуляції:

-сировина і матеріали;

-повернені відходи (вираховуються);

-покупні вироби і напівфабрикати;

-паливо і енергія на технологічні цілі;

-основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників;

-відрахування на соціальне і медичне страхування робітників;

-витрати на утримання і експлуатацію машини і обладнання;

-загальновиробничі витрати;

-втрати від браку;

-інші виробничі витрати;

-комерційні витрати.

Розрізняють також прямі затрати і непрямі. Прямі звтрати пов’язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників і т.д.). Вони прямо відносяться на той чи інший об’єкт калькуляції. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом декількох видів продукції і відносяться на об’єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній і додатковій заробітній платі робітників або всім прямим витратам). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі та загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних засобів.

Загальна сума витрат може змінюватись із- за об’єму випуску продукції, її структури, рівня змінних затрат на одиницю продукції і суми постійних витрат.

Важливим узагальнюючим показником собівартості продукції- витрати на одну гривню товарної продукції, який вигідний тим, що, по- перше, дуже універсальний: може розраховуватися в кожній галузі промисловості, і, по- друге, наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком.

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості продукції аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень затрат на одиницю продукції з плановим і даними попередніх років в цілому і по статтях затрат.

2.Аналіз прямих затрат на виробництво продукції.

Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають затрати на сировину і матеріали. Загальна сума по цій статті залежить від об’єм виробництва продукції, її структури і зміни питомих затрат на окремі вироби.

Питомі затрати на окремі вироби в свою чергу залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції і середньої ціни одиниці матеріалів. Розрахунок впливів даних факторів проводиться способом ланцюгових підстановок.

Аналогічним чином вивчаються затрати по статті "Заробітна плата". Загальна сума прямої зарплати залежить від об’єму виробництва товарної продукції, її структури і рівня затрат на окремі вироби, які, в свою чергу, залежать від працемісткості і рівня оплати праці на одну людину.

Для розрахунку впливів даних факторів на зміну суми прямої зарплати по видах продукції використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Отримані результати показують, по яких видах продукції має місце перевитрата по засобів на оплату праці, а по яких- економія і за рахунок чого. В основному перевитрата зарплати виправдовується збільшенням випуску продукції.

3.Аналіз непрямих затрат на виробництво продукції.

Непрямі затрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5- 10 років, а також з плановим рівнем звітного року. Таке співставлення показує, як змінилась їх доля в вартості товарної продукції в динаміці та в порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція- росту чи зниження. В прцесі подальшого аналізу виясняють причини, що викликали абсолютні і відносні зміни витрат.

Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання включають:

-амортизацію машин і технологічного обладнання;

-затрати на їх утримання (включають затрати на проведення капітальних, поточних і профілактичних ремнтів- залежать від об’єму ремонтних робіт, їх складності, степені спрацьованості обладнання, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів);

-затрати на їх експлуатацію (залежатьвід кількості об’єктів, що експлуатується, часу їх роботи і питомих витрат на одну верстато-годину роботи);

-витрати по внутрішньозаводському переміщенню грузів (залежать від виду транспортних засобів, що використовуються, повноти їх використання, ступеня викорстання виробничої прграми, економного використання засобів);

-спрацювання МШП;

-інші.

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати:

-зарплата працівників апарату управління;

-утримання основних фондів: амортизація, освітлення, опалення, водопостачання;

-затрати на поточний ремонт, випробування, досліди;

-утримання легкового транспорту;

-витрати по відрядженнях;

-витрати на утримання сторожевої охорони;

-оплата простоїв;

-втрати від псування і недостачі матеріалів і продукції;

-податки і відрахування від зарплати;

-витрати на охорону праці;

-інше.

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат мають велике значення, так як вони також мають велику питому вагу в собівартості продукції.