Вступ.

1.Ефективність використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів у підприємницькій діяльності

2.Постановка проблеми.

3. Виклад основного матеріалу.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Виробничі потужності і основні виробничі фонди, як основа потенціалу підприємства, взаємозалежні між собою. Виробнича потужність виражає можливість основних засобів підприємства щодо виробництва ними обсягу продукції, а основні виробничі фонди – вартість (ціну) виробничої потужності. Таким чином, вони доповнюють одна одну і при вивченні їх необхідно розглядати в комплексі. Тому вивчення рівня використання виробничої потужності необхідно пов'язувати з структурою основних виробничих фондів і такими показниками, як коефіцієнт спрацьованості, придатності, а не тільки розглядати як потужність на початок року, нововведенні, виведенні, на кінець року і середньорічні; ув’язувати з регіональними та екологічними аспектами розвитку.

Це обґрунтовується тим, що безпосередню участь в процесі виробництва приймає активна частина основних засобів виробництва (виробничих фондів) і продуктивність (потужність) є у залежності від її придатності і бере участь у виробництві продукції.

Актуальність розв'язку даної проблеми полягає в тому, що при визначенні програми виробництва продукції використовуються лишень показники виробничої потужності, як максимальної можливості виробництва і коефіцієнт використання потужності і в більшості випадків не враховується технічний стан засобів виробництва і не забезпечується своєчасне оновлення фондів. Тим самим основні виробничі фонди переходять у непридатність і їх використання стає неможливим: підприємство не може забезпечити виготовлення конкурентноздатної продукції, не вкладається у планові витрати виробництва продукції, працює збиткове.

При дослідженні рівня використання основних виробничих фондів предметом дослідження є виробнича діяльність підприємства як в цілому, так і зокрема в питаннях їх використання, тобто основних виробничих фондів і виробничої потужності.

Метою дослідження є виявлення наявного рівня використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей, і можливих резервів поліпшення їх використання.

Завдання дослідження — розробити схему аналізу використання основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності, провести аналіз результативності їх використання, виявити резерви і розробити шляхи впровадження у виробничу практику виявлених резервів підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності.

Необхідно відмітити, що в практичній діяльності, методу підстановок надається недостатньо уваги, а в основному визначається темп зростання, абсолютні і відносні відхилення, чого, звичайно, недостатньо.

На основі прийнятих прийомів доцільно ув'язати завдання і мету дослідження в єдину схему аналізу і на основі цього розробити методику аналізу.

Насамперед, при проведенні дослідження використання виробничої потужності, необхідно визначити, за рахунок чого зростав обсяг виробництва: за рахунок збільшення кількості продукції чи за рахунок зростання ціни. Для цього можна використати випуск продукції у натуральному вираженні й обсяг виробництва у порівняльних і діючих цінах.

1.Ефективність використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів у підприємницькій діяльності

1.Постановка проблеми

Питання аналізу відіграють важливу роль в оцінці ефективності господарської діяльності підприємства. Підприємницька діяльність, яка здійснюється протягом тривалого часу, завжди потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу її різних напрямів, етапів, а також складовими, що впливають на ефективність господарювання. Виробничі потужності й основні виробничі фонди, як економічні категорії, взаємозалежні між собою. Виробнича потужність виражає можливість основних засобів підприємства щодо виробництва ними обсягу продукції, а основні виробничі фонди — вартість (ціну) виробничої потужності. Таким чином, вони доповнюють одна одну, і при вивченні їх необхідно розглядати в комплексі. Тому вивчення рівня використання виробничої потужності необхідно пов'язувати зі структурою основних виробничих фондів і такими показниками, як коефіцієнт спрацьованості, придатності, а не тільки розглядати як потужність на початок року, при нововведенні, виведенні, на кінець року і середньорічну; ув'язувати з регіональними та екологічними аспектами розвитку.

Це обґрунтовується тим, що безпосередню участь у процесі виробництва бере активна частина основних засобів виробництва (виробничих фондів) і продуктивність (потужність) залежить від її придатності, а також бере участь У виробництві продукції для регіону і впливає на його соціальне, економічне та екологічне становище.

Актуальність розв'язання даної проблеми полягає у тому, що при визначенні програми виробництва продукції використовуються лише показники виробничої потужності як максимальної можливості виробництва та коефіцієнт використання потужності і в більшості випадків не враховується технічний стан засобів виробництва та не забезпечується оновлення фондів. Тим самим основні виробничі фонди стають не придатними і їх використання стає неможливим: підприємство не може забезпечити виготовлення конкурентноздатної продукції, не вкладається у планові витрати виробництва продукції, працює збиткове, що не відповідає вимогам Господарського кодексу України, який вступив в дію з першого січня 2004 року.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємство — це суб'єкт господарювання, підприємництво — це метод господарювання, і у них одна мета — отримання прибутку, що також є в основі результативності використання основних виробничих фондів і виробничої потужності підприємства в умовах ринкових економічних відносин.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Питання аналізу господарської діяльності, аналізу використання виробничих потужностей, основних виробничих фондів та оцінки його ефективності розглядалися у роботах багатьох вітчизняних науковців: А. Д. Шеремети, В. А. Протопопова, Я. Д. Плоткіна, І. Н. Пащенка, І. П. Житної, А. М. Нескреби, Є. В. Мних, Л. Ю. Буряка, В. О. Мец, В. М. Івахненко та ін. [1; 2; 3; 4]. Разом з тим, рівень теоретичної розробленості проблем аналізу ефективності використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів з урахуванням специфіки ринкової діяльності вітчизняних промислових підприємств, ще не є достатнім. Не повною мірою висвітлюються питання системного аналізу основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності.

При дослідженні рівня використання основних виробничих фондів предметом дослідження є виробнича діяльність підприємства як в цілому, так і, зокрема, в питаннях їх використання, тобто основних виробничих фондів і виробничої потужності.

Метою дослідження є виявлення наявного рівня використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей та можливих резервів поліпшення їх використання.

Постановка завдання. Автори спробували розробити схему аналізу використання основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності, провести аналіз результативності їх використання, виявити резерви і розробити шляхи впровадження у виробничу практику виявлених резервів підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності.

2. Виклад основного матеріалу.

При проведенні аналізу використовуються наступні методи (прийоми) економічного аналізу:

— групування;

— порівняння;

— елімінування;

— ланцюгових підставлень;

— темп зростання;

— абсолютне і відносне відхилення.

Необхідно відзначити, що в практичній діяльності методу підставлень приділяється недостатньо уваги, а в основному визначаються темп зростання, абсолютне і відносне відхилення, чого, звичайно, недостатньо.На основі прийнятих прийомів доцільно пов'язати завдання і мету дослідження в єдину схему аналізу, і на основі цього розробити методику аналізу, суть якого відображено на рис. 1.

Насамперед при проведенні дослідження використання виробничої потужності необхідно визначити, за рахунок чого зростав обсяг виробництва: за рахунок збільшення кількості продукції чи за рахунок зростання ціни. Для цього можна використати випуск продукції у натуральному вигляді й обсяг виробництва у порівняльних і діючих цінах.

У нашому випадку при дослідженнях рівня використання виробничої потужності ВАТ «Городенківський цукровий завод», є можливість використати обсяг виробництва в натуральному вигляді (підприємство виготовляє один вид продукції — цукор-пісок), що нами і зроблено при проведенні економічного аналізу. При цьому враховується, що рівень використання основних виробничих фондів має важливий вплив на формування багатьох основних показників діяльності підприємства. Одночасно багато основних показників діяльності підприємства впливають на рівень ефективності використання основних виробничих фондів. Таким чином, вони взаємопов'язані. Так, наприклад, продуктивність праці залежить від величини фондовіддачі та фондоозброєності, фондовіддача — від продуктивності праці: при зміні одного із цих показників змінюється й інший. Тому при проведенні аналізу ефективності використань основних фондів підприємства спочатку аналізуємо основні показники діяльності ВАТ «Городенківський цукровий завод» за останні три роки (табл. 1).

Як видно з даних таблиці, товарна продукція у діючих цінах у 2004 р. в порівнянні з 2002 р. зросла на 29,5% (становить 129,5%), у порівняльних — знизилася на 24,5% (становить 75,5%). Це підтверджує те, що у діючих цінах товарна продукція зросла за рахунок зростання цін, а не за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вигляді. Це підтверджується і випуску продукції основного асортименту: цукру-піску і меляси. Випуск цукру-піску знизився на 3,6 тис. тонн і становить у 2004 р. у порівнянні з 2002 р. 73,5! (зменшився на 26,5%).

Отже, виробництво товарні продукції в діючих цінах збільшилося на 54 процентних пункти за рахунок зростання цін при значному зниженні випуску продукції у натуральному вигляді.

Зменшення випуску продукції у порівняльних цінах і натуральному вигляді призвело до погіршення використання промислово-виробничого персоналу, основних виробничих фондів підприємства та інших виробничих ресурсів.

У свою чергу, на величину основних показників впливали інші фактори, а саме: виконання завдання з виробництва продукції в натуральному і вартісному виразі. А на випуск продукції у натуральному виразі мав безпосередній вплив рівень забезпеченості та використання сировини й інших виробничих ресурсів у процесі виробництва.

Необхідно зазначити, що за останні роки зменшилося надходження цукрових буряків від СВК (сільськогосподарського виробничого комплексу), а значно збільшилося від приватного сектора (табл. 2).

Згідно з даними табл. 2, у 2004 р. від приватного сектора надійшло 71182 т цукрового буряку, або 65% від загальної кількості — 109573 т.

У розвитку виробництва цукру в області виникає велика потреба. Це підтверджується наступними розрахунками: чисельність населення Івано-Франківської області станом на 01.01.2004 р. становила 1453700 осіб. Річна норма споживання цукру на одну особу — 36 кг. Загальна потреба цукру для населення в області — 52,3 тис. т (1453,7 х 36) і кондитерським фабрикам — 8-Ю тис. т. Два цукрові заводи області (Городенківський і ВАТ «Галичцукор») виробили в 2004 р. 19,5 тис. т цукру, забезпечивши потреби області на 32,5%. Решта потреб — 67,5% — покривається за рахунок виробництва цукру іншими областями.

З наведених результатів аналізу випливає наступний висновок: розвивати виробництво цукру в Івано-Франківській області необхідно комплексно у взаємозв'язку з вирощуванням цукрового буряку. При цьому збільшувати не тільки площі посіву, але і врожайність буряку з одного гектара, а також його цукристість.

Важливу роль у підприємницькій діяльності відіграють організація й оплата праці, як важливий чинник підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва в цілому. Об'єктивна оцінка результатів діяльності кожного — стимул росту продуктивності праці, добросовісного ставлення до своїх обов'язків у процесі виробництва. Тому цьому чиннику на підприємстві приділяється важливе значення.

Підприємство Городенківський цукровий завод — сезонне виробництво: сезон — переробка цукрового буряку на цукор і ремонтний період — підготовка підприємства до сезону робіт.

Оплата проводиться у ремонтний період — відрядно, у період виробництва продукції — погодинно-преміально.

Нарахування заробітної плати кожному працівникові проводиться відповідно до кількості відпрацьованого часу згідно з табелем виходу на роботу і присвоєним кваліфікаційним розрядом. Премія нараховується у відсотках до основного заробітку за виконання і перевиконання виробничого завдання та інші якісні показники.

Аналіз використання робочого часу, фонду оплати праці та продуктивності праці за 2002-2004 рр. показує, що на заводі ще є великі втрати робочого часу (600—700 л/год на одного працівника), велика плинність кадрів, низька середня зарплата, набагато нижча за прожитковий мінімум однієї людини — в межах 56-72%.

А якщо врахувати, що на кожного працюючого припадає 1-2 непрацюючі члени сім'ї, то середня зарплата від такого рівня становить усього 20-30%. Крім того, у розрахунку показано нарахований заробіток, а не той, що працівник отримує «на руки».

Отже, зростання заробітку за рахунок кращого використання робочого часу, зростання продуктивності праці повинно бути в основі всієї діяльності підприємства.

Продуктивність праці за останні роки характеризується показниками табл. 3.

За результатами розрахунку видно, що збільшення заробітної плати значно випереджає зростання продуктивності у порівняльних цінах, а також у 2003 р. від продуктивності праці в діючих цінах.

У 2004 р, темп зростання продуктивності праці (141,1%) значно випереджає темп росту середньомісячної заробітної плати (121,0%).

Необхідність дотримання випереджаючого зростання темпу продуктивності праці над темпом заробітної плати може бути обґрунтованою за тих умов коли мінімальна зарплата знаходиться у межах не менше прожиткового мінімуму та за відсутності інфляції.

На основні показники діяльності великий вплив має об'єктивне визначення ціни на виготовлення продукції, тому це питання на підприємстві має важливе значення. Ціна на виготовлену продукцію встановлюється виходячи з витрат на виробництво продукції (собівартості) і нормативу нагромадження.

У 2004 р. ціни, які встановлювалися при реалізації продукції та закупівлі цукросировини (за 1 т), були наступні: цукровий буряк — 165,00 грн./т, цукор-пісок -2370,00 грн./т, меляса — 300,00 грн./т, жом свіжий (залікова вага) — 18,00 грн./т.

Ціна 1 тонни цукру-піску становить 2370 грн.

Собівартість 1 тонни цукру-піску з врахуванням ПДВ становить 2020,07 грн. (ПДВ при закупівлі сировини — цукрового буряку — сплачує підприємство, оскільки населення не є платником ПДВ).

Прибуток з 1 тонни цукру-піску дорівнює:

2370 — 2020,07 = 349,93 грн.

Рентабельність виробництва 1 тонни цукру:

Р = 349,93/2020,07 х 100% = 17,3%

На підприємстві, крім загальноприйнятих операцій з розрахунку за постачання і реалізацію продукції, характерний розрахунок за постачання цукрового буряку приватним сектором.

При розрахунку за здану сировину індивідуальним сектором завод нараховує за 1 тонну цукрового буряку в заліковій вазі з базисною цукристістю 16,0% — 70 кг цукру-піску, 500 кг жому свіжого у фізичній вазі (750 кг залікової ваги) та мішки, в які буде проведено затарювання цукру.

Завод передбачає щорічно отримувати від приватного сектора 84 тис. т цукрового буряку. Для розрахунку буде видано 5880 т цукру-піску (84 тис. т х 70 кг) і свіжого жому — 42000 тон.

Цукор, меляса і жом, що залишаться після розрахунку з населенням, завод реалізує на сторону, за вказаною вище ціною.

Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства і виробничої потужності, виявлення факторів впливу на результативність їх використання проводимо на основі вищевказаної розробленої методики і схеми аналізу та визначаємо чинники, які мали вплив на результативність їх використання, а також оціночні показники їх використання. Це обсяг виробництва продукції, рівень використання виробничих ресурсів, рентабельність виробництва, технічний стан і комплексне оновлення основних засобів тощо.

Зменшення випуску продукції у порівняльних цінах і натуральному вигляді призвело до погіршення використання працівників підприємства і основних виробничих фондів.

Фондовіддача в 2004 р. зменшилася до 0,767 порівняно з 1,06 в 2002 р. при збільшенні величини основних виробничих фондів більш ніж на 1 млн. грн.

Але для того, щоб краще зрозуміти величини, що характеризують основні виробничі фонди, наведемо приклади наступних показників (табл. 4).

Визначимо за роками коефіцієнти спрацьованості та придатності ОВФ. і складемо таблицю.

Тобто коефіцієнт придатності основних виробничих фондів (ОВФ) на початок 2004 р. становив 41%, що, зрозуміло, характеризує їх значну зношеність, а тому виникає необхідність комплексного відновлення основних виробничих фондів підприємства. Для цього потрібно щорічно виділяти відповідні кошти на ремонт, реконструкцію і технічне оновлення технічного парку заводу.

Але, як показують звітні дані 2004 р. (форма № 11-03), оновлення здійснюється дуже повільними темпами.

При наявності основних виробничих фондів у вартісному вираженні на кінець 2004 р. 25264 тис. грн. нововведені в дію основні засоби становили лише Ш тис. грн., а всього у звітному періоді надійшло ОВФ на суму 1301 тис. грн.

Виходячи з наведених даних розрахуємо коефіцієнт оновлення.

Коефіцієнт оновлення характеризує питому вагу нових виробничих фондів у загальній їх сумарній величині на кінець року.

Ця величина по ВАТ «Городенківський цукровий завод» при врахуванні введених у дію основних засобів становила:

Кон = 222/25264*100=0,88%

Тобто, підприємству для повного оновлення своїх ОВФ необхідно більше як 113 років (100:0,88).

Якщо врахувати, що підприємство могло ввести в дію всі основні засоби, що надійшли у звітному році, то ці показники мали б інші величини:

Кон = 1301 / 25264 * 100 = 5,1 %

А період повного оновлення — майже 20 років (100:5,1). На результативність підприємницької діяльності має великий вплив рівень фондоозброєності, що визначається за формулою:

Ф озб= Ф с.р./ Ч .сс

Рівень використання основних фондів на підприємстві характеризується наступними величинами (табл. 6).

Як видно з таблиці, про що вже було сказано вище, зростання обсягу виробництва відбувалося за рахунок підвищення цін, а не за рахунок збільшення випуску продукції у натуральному вигляді. Це дало змогу підвищити і фондовіддачу в діючих параметрах виміру, але у порівняльних цінах визначення обсягу виробництва дає реальну картину показників використання основних виробничих фондів.

Тому одним із основних виробничих заходів підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і виробничої потужності є збільшення обсягу виробництва у натуральному вигляді. Можливості такі є. Виробнича потужність у даний час використовується всього на 64—68% (проектна потужність переробки цукрового буряку за добу — 2500 т, фактично в даний період переробляється в межах 1600-1700 т). Тобто можна збільшити обсяг виробництва цукру майже на 50% (2500:1600).

Отож необхідно відзначити, що на підприємстві основні виробничі фонди і їх виробничі потужності використовуються з низьким рівнем придатності. Основні виробничі фонди за останній період практично не оновлюються або оновлюються з дуже низьким коефіцієнтом. Для повного оновлення основних виробничих фондів за таких темпів підприємству необхідно 60—70 років.

Основними показниками, що характеризують рівень використання основних виробничих фондів, про що сказано вище, є фондовіддача і фондорентабельність.

Якщо ці показники в порівнянні з попереднім періодом зростають, то й ефективність використання основних засобів зростає, а якщо знижуються — то спадає, тобто погіршується використання основних виробничих ф зндів підприємстві. При цьому дуже важливо, щоб темп зростання фондореї ності перевищував або хоча б не був нижчим від темпу зростання фондовіддачі. Ця вимога випливає із самої сутності та цілі підприємницької діяльності " отримання максимального прибутку. А при вищих темпах зростання фондо рентабельності порівняно з темпом зростання фондовіддачі не тільки забезпечується ефективніше використання основних виробничих фондів, а й основні виробничі фонди сприяють кращому використанню інших виробничих ресурсів: матеріально-сировинних, трудових.

Фондовіддача і фондорентабельність розраховуються за наступними формулами:

Фв= Qв/ Ф ср

Фр= Пр/ Ф ср

де Фв, Фср- відповідно фондовіддача і фондорентабельність;

Овробництва у вартісному вираженні;

Пр- прибуток від звичайної діяльності (реалізації продукції), тис. грн.;

Фср- середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

Виходячи з наведених формул, фондовіддача залежить від обсягу виробництва продукції і вартісної величини середньорічних основних виробничих фондів і буде вищою при максимально можливому випуску продукції і мінімальній величині середньорічних виробничих фондів. А щоб цього можна було досягти, необхідно постійно забезпечувати виробництво продукції необхідними матеріально-сировинними ресурсами; процес виробництва повинні здійснювати висококваліфіковані, добросовісні працівники; потрібно раціонально використовувати виробничі потужності, що залежить від багатьох факторів, у тому числі від ефективного здійснення маркетингового дослідження, кваліфікованої підготовки виробництва.

Фондорентабельність залежить від величини прибутку від виробництва (реалізації) продукції і середньорічних основних виробничих фондів. А прибуток — узагальнюючий показник рівня використання всіх виробничих ресурсів, організації і функціонування управлінської діяльності.

Необхідно також зазначити, що використання виробничої потужності залежить від технічного стану і рівня використання основного технологічного устаткування.

Для виробництва цукру на підприємстві використовується спеціалізоване обладнання — в основних цехах. У допоміжних — універсальне. Зношене устаткування потребує заміни, що і передбачено в заходах, спрямованих на поліпшення роботи заводу і підвищення його ефективності.

У результаті впровадження вказаних заходів показники діяльності підприємства будуть наступними (див. табл. 7).

Як випливає з наведених даних, підприємство при впровадженні вказаних заходів значно поліпшить свою діяльність і зможе її надалі удосконалювати без підвищення цін на продукцію, а за рахунок кращого використання виробничих ресурсів і поліпшення управлінської діяльності — маркетингових досліджень.

Отже, питання відносин між підприємством-споживачем сировини і постачальником повинні базуватися на глибокому і конкретному вивченні ринку, конкурента.

Другий шлях — оновлення основних виробничих фондів, а також зменшення витрат палива та інших ресурсів.

Їхнє вирішення — в руках колективу підприємства.

Виконання всіх заходів у комплексі дозволить підвищити фондовіддачу з 37 до 54 коп. на одну гривню основних фондів, збільшити суму прибутку на 1250 тис. грн. Це дозволить заводу перейти на рейки ефективного розвитку.

Висновки

Систематичний аналіз належним чином проводиться не на всіх підприємствах. Якщо й проводиться, то не забезпечується його ефективність, не розробляється така модель управління, за якої виявлені недоліки більше не повторювалися б. Більше уваги цій справі повинні приділяти керівники підприємств усіх форм власності.

Отже, аналіз основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності як основної складова внутрішнього економічного механізму підприємства має великий вплив на результативність підприємницької діяльності та сприяє досягненню її основної мети — одержання прибутку. Такому аналізу в системі підприємництва слід надавати важливого значення на всіх рівнях його формування і функціонування.

Список використаних джерел

1. Житна І. П., НескребаА. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1992.

1. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. Навчальний посібник. — К. Знання — Прес, 2000.
2. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навч. посібник. — К: КНЕУ, 1999.
3. Мних Є. В., Буряк Л. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998.
4. Плоткін Я. Д., Пащенко /. Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібник. — Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1999.
5. Попович П. Я. Організація оперативного економічного аналізу на переробних підприємствах: Монографія. — Тернопіль: Економічна думка, 2001.
6. Промисловість Івано-Франківщини. Статистичний збірник. — Івано-Франківськ, 2002.
7. Шеремет А. Д., Протопопов В. А. Анализ экономики промышленного производства: Учебн. пособие. — М.: Высшая школа, 1984.
8. Бойчик, Ірина Михайлівна Економіка підприємств : Навчальний посібник/ І.М. Бойчик, . -К.: Атіка, 2002,2004. -478,[1] с.
9. Бондар, Наталія Миколаївна Економіка підприємства : Навчальний посібник/ Наталія Бондар,. -К.: А.С.К., 2004. -399,[1] с.: табл., іл. -(Університетська б-ка).
10. Денисенко, Микола Павлович Економіка підприємства : пошук шляхів розвитку : Посібник/ М.П. Денисенко,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. -К.: МАУП, 2002. -78,[1] с.
11. Економіка підприємства : Навчальний посібник/ М-во освіти України, КНЕУ; За ред. С.Ф.Покропивного. -2-е вид., перероб. та доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -526 с.: табл.
12. Економіка підприємства : Навчальний посібник/ Анатолій Шегда, Тетяна Литвиненко, Марія Нахаба та ін., За ред. А.В.Шегди,; Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. -3-тє вид., випр.. -К.: Знання-Прес, 2003. -335 с.
13. Економіка підприємства : Навчальний посібник для студ. вуз./ Ред. А.В.Шегда,; Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2001. -334,[1] с.
14. Макаровська, Тетяна Павлівна Економіка підприємства : Навчальний посібник/ Тетяна Макаровська, Наталія Бондар,; МАУП. -К.: МАУП, 2003. -298 с.
15. Примак, Тетяна Олександрівна Економіка підприємства : Навчальний посібник для студ. екон. спец. вузів/ Тетяна Примак,; Ред. В.П.Розумний. -2-е вид., стер. . -К.: Вікар, 2002. -175 с.: табл.. -(Сер. "Вища освіта XXI століття")
16. Сідун, Вікторія Анатоліївна Економіка підприємства : Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. -435,[1] с.
17. Харів, Петро Степанович. Економіка підприємств : Збірник задач і тестів: Навчальний посібник/ Петро Харів,. -К.: Знання-Прес, 2001. -301 с.. -(Сер. "Вища освіта XXI століття").
18. Шаповал В. М. Економіка підприємства : Навчальний посібник/ В. М. Шаповал, Р. Н. Аврамчук, О. В. Ткаченко; За наук. і заг. ред. В. А. Ткаченка; Центр навчальної літератури, М-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т екон. і права. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. -286 с