Вступ

Низка наукових та комерційних проблем, пов’язаних з маркетинговими дослідженнями, виникає внаслідок кількох причин. По-перше, на рівні територіальних меж ринку зникає безпосередній контакт між виробником і споживачем товару, що, зазвичай, призводить до відсутності у виробника достовірної інформації. По-друге, внаслідок глобалізації ринків, загострення конкуренції, диференціації товарів і зростання кількості продуцентів, у покупця збільшується число варіантів вибору між значною кількістю функціонуючих на ринку продавців та їхніх товарів. По-третє, потрібний попередній прогноз стосовно змін ситуації на ринку впродовж певного періоду для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень, що дасть змогу досягнути більшої узгодженості між потенціалом продуцента і потребами споживачів.

Тому вивчення маркетингових досліджень при розробці нового продукту є актуальним для розвитку економіки України.

Мета дослідження – дослідити особливості методів оцінки ризику виведення нового товару на ринок.

1. Основні етапи маркетингових досліджень при розробці та впровадженню нових товарів

Здійснивши аудит проблеми підприємства та трансформувавши її в проблему маркетингових досліджень, встановлюють цілі кожного запланованого дослідження. Кожний проект може мати одну чи кілька цілей дослідження. Цілі представляють собою конкретні завдання, рішення яких забезпечуються виконанням маркетингового дослідження. Типовими маркетинговими цілями вважають збільшення прибутку, виявлення споживацької прихильності, з’ясування причин недостатнього збуту товарів тощо.

На другому етапі здійснюється вибір проекту дослідження, який суттєво залежить від того, що вже відомо про проблему. Коли майже нічого не відомо про досліджувану проблему, найбільш ефективним буде пошукове дослідження. Як правило, пошукове дослідження використовується у випадку, коли вирішувана проблема є неосяжною і невизначеною. Таке дослідження включає аналіз опублікованих даних, опитування компетентних осіб, групове інтерв’ю із фокусуванням дискусії або вивченням джерел, де розглядаються аналогічні проблеми чи ситуації.

Коли проблема дослідження сформульована досить чітко, однозначно, проводять описові або каузальні дослідження. В описовому дослідження визначається частота появи або можлива ступінь коваріації двох змінних. Каузальний проект використовує експеримент для встановлення причинно-наслідкових взаємовідносин між змінними.

Третій етап — визначення методу збирання даних. Часто потрібна інформація, що вже існує у формі вторинної інформації, але яка зібрана раніше для інших цілей. Такі дані зазвичай існують у внутрішній інформаційній системі підприємства як зворотний зв’язок із ринком — це гарантійні талони, звіти торговельних представників чи замовлення оптових покупців. У випадку, коли підприємство практично не має зовнішньої вторинної інформації, її можна отримати через опрацювання літератури, статистичних даних, звітів торгових асоціацій. Коли ж жодне джерело не виявилось корисним, звертаються до спеціалізованих організацій, які, можливо, такі дані вже зібрали. Хоча за таку інформацію підприємству доводиться платити, це, як правило, значно нижча плата, ніж вартість первинних досліджень. На основі вивчення вторинних джерел дослідники одержують інформацію про стан окремої галузі, рівень і динаміку роздрібних і оптових цін, рівні споживчих доходів, операції на зовнішніх ринках тощо. Вторинна інформація допомагає краще зрозуміти і сформулювати проблему дослідження, вказати на найбільш досконалі методи або дані, які доцільно використати, надати порівняльну інформацію, за якою краще розуміється первинна інформація[17, c. 75-76].

В будь-якому випадку до того, як почати витрачати кошти і час на реалізацію дослідницького проекту, дослідники повинні вивчити наявну інформацію.

Якщо потрібна інформація відсутня або існує у вигляді, непридатному для вирішення проблеми, дослідники збирають первинну інформацію. Отже, саме на цьому етапі визначається, із залученням якого методу буде проведене збирання первинної інформації. Інформацію, зібрану з первинних джерел, як правило, характеризує висока ступінь новизни, оскільки в даному випадку досліджуються ще невідомі явища чи характеристики. Незначний відрізок часу з моменту одержання даних і до моменту початку їхнього аналізу забезпечує досить високу актуальність інформації, а можливість самостійної розробки програми вивчення об’єкту у відповідності з кінцевими цілями дослідження дозволяє досягти значної її релевантності. Збирання вторинної інформації здійснюється у відповідності з метою дослідження; методика ж збирання і обробки, методи аналізу обираються самим дослідником стосовно встановлених вимог до дослідження.

На цьому етапі визначають методи, за якими збиратимуть інформацію. Так, для збирання вторинної інформації важливо визначити не тільки доступність її джерел, а й ідентифікувати цю інформацію та оцінити її. Для знаходження вторинної інформації спеціалістами рекомендовано таку послідовність дій [5, c. 195]:

• формулювання того, що потрібно взнати і того, що вже відомо;
• складання списку ключових термінів і прізвищ;
• знаходження загальних довідників і вказівників з друкованих видань;
• перегляд літератури, коригування списку ключових слів;
• використання програми комп’ютерного пошуку, залучення бібліографа;
• огляд знайдених джерел;
• залучення авторитетних спеціалістів.

Спеціалісти для збирання первинної інформації використовують кілька методів, базовими з яких є три — спостереження, опитування, експеримент. Вибір конкретного методу залежить від цілі, досліджуваного явища, можливостей фірми.

Четвертий етап — розробка форм, які заповнюються в процесі проведення досліджень. Визначившись із методами проведення дослідження, виконавці розробляють форми, в які вноситимуть дані, одержані з первинних джерел інформації. Інструментом опитування є анкета або систематизований перелік питань, які відносяться до досліджуваної проблеми. Питання можуть бути відкритими і закритими. Перевагою відкритого опитувальника (анкети) є можливість застосування індивідуального підходу та одержання додаткової інформації. Недоліками є труднощі при обробці анкет та погана порівнювальність результатів. Стандартизована анкета дає можливість швидше зібрати кількісну інформацію та автоматизовано її обробити. Перш, ніж використовувати анкету у реальному опитуванні, доцільно провести її попереднє тестування.

Спеціалісти вважають за доцільне розробляти також і форми для фіксування результатів спостереження, призначення яких — полегшити процеси збирання інформації[25, c. 109-110].

П’ятий етап — планування вибірки і збирання даних.

У практиці маркетингових досліджень повне спостереження застосовується дуже рідко, зазвичай обстежується лише певна частина об’єктів генеральної сукупності, тобто вибірка, що зумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Плануючи вибірку, дослідники повинні встановити об’єкт вибірки або перелік елементів генеральної сукупності, з яких буде сформована вибірка, процедуру створення вибірки і її розмір.

Після визначення розміру вибірки починається безпосередньо збирання інформації. На даному етапі існує багато проблем, вирішення яких знаходиться в компетенції керівника дослідження. Так, наприклад, необхідність використання «польових» методів ініціює відбір, навчання, контроль роботи польових працівників.

Шостий етап — аналіз і інтерпретація даних — значні масиви зібраної інформації залишаться некорисними, якщо не будуть проаналізовані і інтерпретовані у світлі вирішуваної проблеми. Аналіз даних, як правило, включає кілька етапів. По-перше, заповнені форми або бланки повинні перевірятися на предмет правильного і повного заповнення з додержанням існуючих інструкцій з цього приводу. Цей процес називається-редагуванням. Після редагування форми, бланки кодуються для наступного введення в комп’ютер і формалізованого аналізу та здійснюється класифікація інформації, тобто упорядковане зведення даних в табличний або інший формат для більш зручного проведення змістовного аналізу. Вибір методу змістовного аналізу залежить як від цілей дослідження, так і від процедури формування вибірки, методів і інструментів збирання інформації. У більшості випадків методи змістовного аналізу визначаються до початку збирання інформації з тим, щоб забезпечити відповідність зібраних даних конкретному передбачуваному методу аналізу[30, c. 143-144].

Таблиця 1.1. Питання, які виникають і потребують відповіді на різних етапах маркетингового дослідження

Етап процесу дослідження	Найпоширеніші питання
Визначення проблеми	•   Яка мета дослідження — вирішення проблеми?; виявлення можливостей? •   Чи необхідна додаткова інформація? •   Яка інформація необхідна для прийняття рішення? •   Чи варто проводити дослідження?
Вибір проекту дослідження	•   Що вже відомо? •   Чи можна сформулювати гіпотезу? •   На які питання необхідно дати відповідь? •   Яке дослідження найкраще відповідає поставленим цілям?
Визначення методу збору даних	•   Чи можна використати наявні дані? •   Що необхідно вимірювати і яким чином? •   3 яких джерел можна одержати інформацію? •   Чи існують будь-які чинники, котрі необхідно врахувати при розробці методу збирання даних? •   Чи існують будь-які законодавчі обмеження щодо методів збирання даних?
Розробка форм і бланків	•    Чи повідомляти респондентам ціль досліджень? •    Які форми або бланки будуть доцільними? •   Які особливості методу збирання інформації слід врахувати?
Проектування вибірки і збір даних	•    Чи необхідна вибірка? •   Яка вибірка доцільна? •   Яким повинний бути її розмір? •   Як варто відбирати вибірку? •   Які операційні процедури слід виконати? •   Які методи варто використовувати, щоб забезпечити якість даних? •   Який контроль варто використовувати? •   Хто буде збирати дані? •   Скільки часу займе збирання даних?
Аналіз і інтерпретація даних	•   Хто буде редагувати дані? •   Як варто кодувати дані? •   Яку класифікацію варто використовувати? •   Яка ціль класифікації? •   Які методи аналізу доцільно використати?
Підготовка звіту про результати дослідження	•   Хто буде читати звіт? •   Чи потрібні управлінські рекомендації? •   Який формат звіту доцільний? •   Чи потрібна презентація звіту?

Сьомий етап — підготовка звіту про результати дослідження. Звіт про результати дослідження представляє собою документ, який подається керівництву підприємства або замовнику і вміщує всі результати і висновки дослідження. Саме цей документ слугує свідченням всіх дослідницьких заходів, їхньої ефективності і виправданням понесених витрат. Звіт повинен бути чітким, точним, незалежно від того, наскільки вдалим є виконане дослідження.

Слід відмітити, що в реальному житті наведений алгоритм маркетингового дослідження може порушуватись з огляду на існування кількох причин. По-перше, кожний етап буде значно складнішим, оскільки на кожному з них дослідник вимушений буде приймати низку рішень. Основні питання, на які зазвичай необхідно знайти відповіді та прийняти відповідні рішення, наведені в табл. 1 [19, c. 64-65].

По-друге, вказаний процес доцільно було б доповнити петлями зворотного зв’язку, які б вказували на можливе переосмислення проведених дій, повторне проектування або переоцінку різних елементів дослідження, що, як правило, відбувається на практиці. Таке повернення на попередні етапи існує внаслідок або неякісного виконання попереднього етапу, або одержання результатів, які не влаштовують дослідників, або з огляду на виявлення у процесі дослідження невідомих раніше фактів, явищ та обмежень. По-третє, всі наведені етапи взаємопов’язані, отже рішення, котре приймається на попередньому етапі, впливає на рішення на всіх наступних етапах і перегляд рішення на будь-якому етапі потребує зміни процедури на всіх наступних етапах.

Реалізація рекомендацій, які базуються на результатах дослідження, може вимагати незначного коригування маркетингової діяльності підприємства, або, навпаки, ініціювати навіть зміну обраної (розробленої) стратегії маркетингу[4, c. 135].

2. Фактори ризику та їх оцінка при розробці і виведенні нового товару на ринок

Жодний виробник не може постійно покладатися на свої нинішні товари і ринки. Для того щоб хоча б утриматись на ринку, а тим більше успішно на ньому розвиватися, необхідно постійно удосконалювати існуючі товари (як самі конструкції, так і технології виробництва, а також методи їх реалізації), розробляти нові товари і виводити їх на ринок, тобто здійснювати інновації. Однак інноваційний шлях розвитку пов’язаний зі значним ризиком.

За результатами опитувань, у 2000 р. керівників промислових підприємств серед причин, що стримували інноваційну активність підприємств, основними були відсутність попиту, відсутність інформації про ринки збуту, недосконалість законодавчої бази. Однак якщо недосконалість законодавчої бази можна віднести до об’єктивних факторів, то інші – це суб’єктивні, і управляти ними можна на рівні окремих суб’єктів господарювання.

Ризик може бути істотно зменшений, якщо проаналізувати вплив чинників ризику, кількісно оцінити величини ризиків у вартісному вираженні (можливі втрати) і розробити заходи щодо їх зниження. Таку оцінку доцільно вести шляхом послідовного розгляду основних стадій розробки нового товару і його виведення на ринок. Це дає можливість виявити, всебічно проаналізувати фактори ризику і, відповідно, оцінити ступінь ризику на кожному з етапів інноваційного процесу. Аналізуючи отримані оцінки в комплексі (з урахуванням впливу окремих складових на ризик усього проекту в цілому), можна одержати інтегральну (комплексну) кількісну оцінку ризику.

Процес розробки і виведення на ринок нового товару включає такі етапи:

• формування і добір ідей;
• розробка конструкторського задуму товару і його перевірка;
• аналіз цільового ринку і розробка стратегії маркетингу по виведенню товару на ринок і подальшій його реалізації;
• аналіз можливостей виробництва і збуту;
• розробка товару (фізичне втілення конструкторського задуму у новий продукт);
• випробування товару в ринкових умовах;
• розгортання комерційного виробництва товару.

Аналіз ризику виконується попередньо, тобто на момент часу, коли виконаний тільки перший чи в кращому випадку перший і другий його етапи. Природно, у цій ситуації аналіз доводиться виконувати в умовах неповної визначеності, коли практично всі судження мають імовірнісний характер.

Оскільки, як відзначено вище, у будь-якому проекті є, як мінімум, ідея, то поетапний розгляд ризиків варто вести, починаючи з етапу розробки конструкторського задуму товару.

Аналіз ризику слід здійснювати за такою схемою: сутність ризику – можливі наслідки – чинники ризику. За цією схемою розглянемо ризики на етапах процесу розробки товару і його виведення на ринок.

Розробка конструкторського задуму товару.

Сутність ризику: порушення термінів розробки конструкції; невідповідність розробленої конструкції ідеї товару; низька якість конструкції; нетехнологічність.

Можливі наслідки: запізнення з виходом на ринок; розробка неконкурентного товару; розробка конструкції, яку важко виготовити з технологічних причин чи вона занадто дорога у виготовленні; розробка конструкції, яка не відповідає вимогам ринку.

Чинники ризику: неправильне завантаження групи проектувальників; низька пропускна здатність служб з відбору ідей і втілення їх у конструкторські задуми; недостатній досвід і кваліфікація конструкторів; недостатня чи неправильна інформованість конструкторів про ідею товару, галузь його застосування; неузгодженість в роботі конструкторів із працівниками виробничих, маркетингових і збутових підрозділів.

Аналіз цільового ринку, розробка стратегії маркетингу по виведенню товару на ринок і його подальшій реалізації.

Сутність ризику: невідповідність фактичної структури, розмірів і поведінки цільового ринку прогнозованим і, відповідно, неадекватна маркетингова стратегія виходу на ринок.

Можливі наслідки: товар не знаходить споживача; невідповідність характеристик товару потребам і запитам споживачів; перевищення наміченого бюджету маркетингових заходів.

Чинники ризику: необ’єктивність, виявлена при аналізі ринку і прийнятті рішень; недостатня інформованість; неправильний вибір принципів і факторів сегментації; неправильне позиціонування товару; недооцінка конкурентів; ігнорування місцевих умов і традицій у регіонах споживання.

Аналіз можливостей виробництва і збуту.

Сутність ризику: неадекватна оцінка можливостей виробництва і збуту і, як наслідок, ускладнення чи неможливість виробництва намічених програм товарів необхідної якості в необхідний термін, ускладнення чи неможливість доведення товарів до цільових споживачів, труднощі зі збутом.

Чинники ризику: необ’єктивність аналізу; недооцінка чи переоцінка можливостей виробництва; помилки у формуванні системи розподілу і товароруху.

Виготовлення товару (фізичне втілення конструкторського задуму).

Сутність ризику: порушення термінів виготовлення дослідного зразка й освоєння виробництва; ускладнення з втіленням конструкторського задуму в реальний товар; невідповідність реального товару ідеї конструкторському задуму за технічними, економічними, якісними та іншими параметрами.

Можливі наслідки: запізнення з виходом на ринок; випуск неконкурентної продукції; випуск продукції, що не відповідає вимогам ринку.

Чинники ризику: неякісна конструкторська і технологічна документація; недостатня кваліфікація кадрів; невідповідне за своїми параметрами технологічне обладнання; низька трудова дисципліна.

Випробування товару в ринкових умовах.

Сутність ризику: неадекватна оцінка результатів випробувань; помилка у виборі сегментів ринку для випробувань (помилка репрезентативності) і, як наслідок, неправильна оцінка результатів випробувань.

Чинники ризику: необ’єктивність аналізу іспитів; порушення термінів і методики випробувань; вибір для випробувань товару сегментів ринку (груп споживачів, регіонів, галузей і т. д.), які не відповідають складу і структурі цільового ринку збуту.

Розгортання комерційного виробництва товару.

Сутність ризику: неприйняття товару ринком; затримки з розгортанням комерційного виробництва чи неможливість його розгортання.

Можливі наслідки: недоодержання прибутку чи банкрутство підприємства.

Чинники ризику: різка зміна економічної і (або) суспільно-політичної ситуації, зміна податкового і митного законодавств і т. д., що відбулися перед чи в ході розгортання комерційного виробництва; поява нових товарів, що задовольняють ті ж потреби, що і товари аналізованого підприємства; неправильно визначений час початку розгортання комерційного виробництва; неефективна реклама і недостатні зусилля по просуванню товару; завищена ціна; дії конкурентів; невирішені виробничі проблеми; помилки, допущені на попередніх етапах.

Отже, виділено комплекс елементарних ризиків (ризики окремих етапів) та основні їх чинники.

Оскільки, як зазначено вище, аналіз ризику ведеться на момент початку розробки нового товару (тобто в умовах неповної визначеності), то кількісну оцінку ризику можна виконати тільки у вигляді імовірнісних прогнозів. Для цього запропоновано такий методичний підхід.

Кожний з елементарних ризиків на етапах розробки нового товару подають у вигляді структури, яка поєднує чинники ризику (атрибути структури) і можливі наслідки впливу їх різних комбінацій.

Підхід до побудови такої структури з метою прогнозування ризику й оцінки можливих наслідків його прояву розглянемо на прикладі одного з виділених вище етапів процесу розробки і виведення на ринок нового товару «Розробка конструкторського задуму товару».

Взагалі, створення структури починається з виявлення чинників ризику, які будуть використані для складання прогнозів (у нашому випадку чинники ризику вже виділено вище), і виявлення можливих негативних наслідків впливу різноманітних комбінацій чинників ризику на результати робіт (див. «можливі наслідки» для етапу, що аналізується). Кожний чинник ризику з виділених їх комбінацій може впливати на збільшення чи зменшення (залежно від конкретної ситуації) імовірності настання негативного наслідку, тобто свідчити «за» чи «проти». Причому імовірності можливого впливу конкретних чинників ризику на результат (вагомості свідчень на користь конкретного результату) різні.

Імовірність настання негативного результату, яка враховує вплив усього комплексу виділених чинників ризику (незалежних свідчень), визначаємо за методом Байеса. Згідно з ним ступінь невизначеності кожної події оцінюється імовірністю (0-1). Вихідними даними для застосування методу Байеса можуть бути не тільки ймовірності, а й коефіцієнти впевненості, на підставі яких можна обчислити імовірності. За методом Байеса можна ви-значати відносну правдоподібність висновків (у даному випадку висновків про можливий негативний результат розробки і виведення нового товару на ринок) залежно від наявності чи відсутності свідчень (чинників ризику).

Отримання нових свідчень дозволяє збільшити чи зменшити ймовірність висновку.

Слід зазначити, що і формулу Байеса, і розглянуті вище правила комбінування коефіцієнтів упевненості не можна вважати строго математично доведеними. Однак іншим способом врахувати все різноманіття різноспрямованих чинників ризику в умовах нечіткої оцінки впливу кожного з них не видається можливим.

Крім того, у світовій практиці є позитивний досвід їх використання в експертних системах, які функціонують у різних галузях знань (економіці, фінансах, торгівлі, техніці, медицині, зокрема, при діагностиці захворювань, геології, військовій справі, навчанні, діагностиці технічних несправностей і т. д.). За їх допомогою здійснюється формалізація процесів прийняття рішень в умовах неточної, неповної і суперечливої інформації, у тому числі при вирішенні маркетингових завдань (прогнозуванні обсягів збуту, динаміки цін і кон’юнктури ринку в цілому, оцінці конкурентоспроможності, виборі цільових ринків, оцінці перспектив розширення займаної частки ринку, обґрунтуванні стратегії міжнародного маркетингу тощо), що підтверджує справедливість зробленого вище висновку.

Сформовані комплекси чинників ризику одного з етапів розробки і виведення нового товару на ринок, можливі негативні наслідки їхнього впливу і їх кількісна оцінка, результат дії всього їх комплексу.

Висновки

Як випливає з викладеного вище, деякі з небажаних подій можуть виникнути в результаті виконання робіт різних етапів. Наприклад, запізнення з виведенням нової продукції на ринок чи випуск неконкурентної продукції, настання яких можливе в результаті впливу чинників ризику на етапах «Розробка конструкторського задуму товару» і «Виготовлення товару (фізичне втілення конструкторського задуму)». Такі негативні ситуації можуть спричинити різні чинники ризику (свої на кожному з етапів). У цьому випадку кожна з небажаних ситуацій розглядається один раз на одному з етапів і виключається з розгляду на іншому. Це дозволяє уникнути подвійного урахування можливих втрат в результаті настання однієї і тієї небажаної ситуації.

Розглянутий підхід дозволяє прогнозувати і кількісно оцінювати ризик розробки нового товару і його виведення на ринок з урахуванням впливу всього комплексу чинників в умовах неповної визначеності, а також відстежувати вплив кожного окремого чинника ризику на кожному з етапів робіт. Результати поетапного аналізу дають можливість обґрунтовано вести розробку комплексу заходів щодо зниження ризику, підвищуючи тим самим шанси на успіх проекту в цілому.

Даний підхід також може бути використаний при розробці експертних систем, які призначені для прогнозування й економічної оцінки наслідків розробки нових товарів і виведення їх на ринок.

Список використаної літератури

1. Азарян О. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посіб. для студ. вищ. навч закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського / Олена Михайлівна Азарян (ред.). — 2. вид., перероб. і доп. — К. : НМЦВО МОіН України, 2001. — 319с.
2. Антошкіна Л. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни для підгот. бакалаврів за напрямом 0501 «Економіка і підприємництво» / Бердянський ін-т підприємництва — Донецьк : Юго-Восток, 2006. — 171с.
3. Астахова І. Маркетинг: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. — 208с.
4. Балабанова Л. Маркетинг: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. — Донецьк, 2002. — 562с.
5. Буряк П. Маркетинг: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Борис Карпінський, Яніна Карпова,; М-во освіти і науки України, Львівська держ. фінансова акад.. — К.: ВД «Професіонал, 2005. — 318 с.
6. Вареник Н. Маркетинговый просчет : Украинцы хотят покупать более дорогую и качественную косметику, а им предлагают что подешевле // Зеркало недели. — 2007. — № 48 (15-21 декабря). —  С. 12
7. Винославська С. Маркетингові дослідження //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1998. — № 1-2. — C. 193-202
8. Войчак А. Маркетингові дослідження: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Войчак,; М-тво освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. — К., 2001. — 119 с.
9. Герасименко С.С. Проблеми використання статистичної інформації в маркетингових дослідженнях //Статистика України. — 2008. — № 2. — C. 4-9
10. Гірченко Т. Маркетинг: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Тетяна Гірченко, Олена Дубовик,; Мін-во освіти і науки України, Національний банк України, Львівський банківський ін-т. — К.: ІНКОС: Центр навчальної літератури, 2007. — 254 с.
11. Гончаров С. Маркетинг: кредитно-модульна сист. орг. навч. процесу / Національний ун-т водного господарства та природокористування — Рівне : НУВГП, 2007. — 364с.
12. Горєлов Д. Маркетинг: навч.-метод. посіб. для практ. і семінарських занять / Харківський національний автомобільно-дорожній ун-т — Х. : ХНАДУ, 2007. — 120c.
13. Гудзь О. Критерії безпеки парфумерно-косметичної продукції //Харчова і переробна промисловість. — 2000. — № 5-6 . — C. 26-27
14. Земляков І. Основи маркетингу: Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія». — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 352 с.