Аптекарська служба

1. Загальні принципи організації аптекарської служби в Україні. Фармацевтичні кадри.

2. Організація роздрібної реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення в аптечних установах.

Список використаної літератури.

1. Загальні принципи організації аптекарської служби в Україні. Фармацевтичні кадри

Рівень розвитку суспільства як в історичному аспекті, так і сучасному періоді, був і лишається залежним від економічного та політичного устрою, наукового світогляду, визначаючого перспективу розвитку країни, в тому числі і фармації. Еволюційні зміни вітчизняної фармації відбивалися на стан, розвиток аптечної мережі, підготовку, удосконалення, перепідготовку, атестацію кадрів та ефективність їх діяльності.

Розмежування функцій лікаря й аптекаря визначило долю професії та спеціальності - фармацевтична справа. У 1728 році відкривається перша аптека в Києві. На початку XIХ століття (1810 р.) визначається три фармацевтичних звання: гезеля, провізора, аптекаря. У 1845 р. замість звання аптекаря введена ступінь магістра фармації. За роки колишнього Радянського Союзу ступінь магістра була забута.

На всіх етапах історичного розвитку аптечної служби змінювалися організаційні підходи, методи, форми діяльності та структура кадрів, найменування посад, спеціальностей, але незмінними лишалися вимоги до персоналу, їх знань, професійної компетентності та відповідальності перед суспільством країни. Так не стало посад: гезеля, аптекаря, рецептар-контролера, помічника провізора, сігнаранта. Замість них до номенклатури за провізорськими спеціальностями внесені: провізор, старший провізор, провізор загального профілю, провізор-аналітик, провізор клінічний, провізор-інтерн, інженер-технолог, магістр промислової фармації. Таким чином замість однієї спеціальності - провізор, у недалекому минулому на ринку праці фармацевтичного сектору з'явилося понад 10 нововведених професій (спеціальностей). Ці зміни та поява нововведених професій, посад потребує розробки кваліфікаційних характеристик та внесення їх до Державного Класифікатора ДК 003-95.

Вступ до Болонського процесу прискорює зміни в системі фармацевтичної освіти, який визначає двоступеневу форму підготовки спеціалістів, а саме бакалавр та магістр фармації. Країни-учасники, які приєдналися до Болонського процесу, приводять систему освіти у відповідність.

Однак, до цього часу трансформація застарілих та поява нововведених спеціальностей, професій, посад, напрямів роботи персоналу підприємств промислової фармації України, а також “Уповноважена особа (особи)” не мають юридично-правового статусу, так як на ці посади та інші професійні угруповання, які є специфічними для галузі фармація, не розроблені кваліфікаційні характеристики та не внесені до Класифікатора Професій ДК 003-95.

Одним з найважливіших завдань на всіх етапах розвитку суспільства, його соціально-економічного, наукового, технічного, технологічного становлення та змін, в тому числі у фармації, була і залишається проблема розвитку матеріально-технічної бази, зокрема, аптечної мережі України збалансованої з потребами підготовки, перепідготовки, атестації й раціонального використання кадрового потенціалу.

Структурно-статистичний аналіз основних показників діяльності за повоєнні роки (1911-1990 рр.) мають більш чіткі та взаємопов'язані контури їх розвитку. Разом з тим за останні 5 років (2001-2005 рр.) спостерігається значне зростання суб'єктів господарювання (ліцензіатів). Так, на кінець 1990 р. аптечна мережа складала понад 6,2 тис., а у 2001-2005 рр. близько 9 тис. аптек. Одночасно на фармацевтичному ринку України з'явилося більш як 1,1 тис. оптових складів, компаній. Зміни організаційної структури ускладнювали роботу кадрів.

Одним із головних пріоритетів в реалізації державної політики фармацевтичного сектору охорони здоров’я України є реформування системи перманентної підготовки, перепідготовки, вдосконалення, атестації (сертифікації) персоналу відповідно до вимог GMP, GPP, GDP ЄС та раціонального їх розміщення, використання, чіткого визначення їх функцій, обов’язків, професійних вимог та освітнього рівня від робітника найпростіших професій, технічних службовців, фахівців, професіоналів до керівників, зайнятих у сфері створення, виробництва та реалізації лікарських засобів. Усе це дозволяє мінімізувати дублювання функцій у виробничому процесі, чітко визначити обсяги та вимоги до знань, вмінь персоналу, підвищити мотивацію до навчання, перепідготовки, вдосконалення та сертифікації кадрів, розробки спеціальних навчальних програм для задоволення професійних запитів на сучасному рівні.

Кадри, їх знання, кваліфікація, обов’язки і особиста відповідальність згідно з кваліфікаційними характеристиками, гарантують ефективність роботи підприємства та якість їх продукції.

Ретельний аналіз впливових показників з глибиною пошуку більш, як за 90 років показав, що на розвиток і динаміку фармацевтичної справи впливають не лише зазначені фактори поглибленого вивчення структури аптечної мережі, а і товарообіг, рецептура, співвідношення присутності на ринку імпортної продукції та ліків вітчизняного виробництва. Так, кількість аптек за 1946-1960 рр. зросла у 1,2 рази (2380 і 2885 – відповідно). Одночасно спостерігається і підвищення рівня забезпеченості фармацевтичної галузі кадрами, чисельність яких за цей період зросла у 1,7 рази. Аналіз показника вертикального ретроспективного ряду за 1960-1990 рр. також свідчить про пропорційне зростання аптечної мережі, середньозважений показник якого складає – 27,8%, загальної чисельності – 53,5%, у тому числі провізорів – 54,9%, фармацевтів – 46,7%, чисельності працюючих на одну аптеку – 20,0%, загальної чисельності провізорів та фармацевтів на 10 тис. населення України – 36,3%, що свідчить про кадрове укрупнення (зміцнення) аптек (табл. 3).

Поглиблений порівняльний аналіз структури, видів товарообігу, частки стратегічного імпорту на фармацевтичному ринку України та вітчизняного виробництва показав, що збільшення аптечної мережі, чисельності персоналу динамічно впливало на рівень зростання обсягів реалізації лікарських засобів. Слід підкреслити, що темпи зростання товарообігу значно випереджали темпи зростання чисельності кадрів в аптечній мережі у період до 1990 року.

Так, середньозважений показник темпу зростання за 1946-1990 рр. складав 98,2%, приріст загальної чисельності працюючих протягом цього періоду коливався в межах 19,3% - 66,2%. Збалансованість показників діяльності аптечної мережі свідчить про позитивну динаміку розвитку фармацевтичної галузі та підвищення ефективності праці кадрового складу. Так, середньозважений показник зростання товарообігу на одного працюючого, який був одним з основних критеріїв навантаження, продуктивності праці складав – 50,2%.

Аналітичні дані різних періодів одночасно свідчать і про перевантаженість працюючих в аптеках внаслідок недоукомплектування кадрів, особливо у післявоєнні роки. Наприклад, товарообіг з 1945 по 1960 рік збільшився майже у 5,7 рази (24,5 млн. крб., у перерахунку за курсом 1961 р., до – 140,7 млн. крб.), а загальна чисельність зросла лише у 2,3 рази (10579 та 23978 – відповідно). Отже, продуктивність праці кадрів, їх навантаження до 1990 року легко встановити по об'єктивному показнику ефективності праці персоналу – товарообігу на 1 працюючого, за умов стабільності цін на ліки.

Фармацевтична галузь є специфічною областю діяльності, якість продукції якої залежить від якісного складу персоналу його професійних знань, вмінь, навичок. Усе це визначило необхідність наукового обґрунтування розробки організаційно-методичних складових сучасних технологій управління, підготовки, перепідготовки, удосконалення та атестації персоналу фармацевтичних підприємств галузі, гармонізованих до стандартів та норм GMP, GDP та GPP ЄС.

Завдання, обов'язки, необхідний професійний рівень та освітньо-кваліфікаційні вимоги до персоналу визначаються кваліфікаційними характеристиками за посадою працівника та окремих професійних угруповань, які являються юридично-правовим підґрунтям для вилучення застарілих та внесення до Державного Класифікатора ДК 003-95 новостворених професій, посад.

Відсутність кваліфікаційних вимог персоналу підприємств з виробництва лікарських засобів та поява новостворених професій на ринку праці у фармації потребувала розробки кваліфікаційних характеристик нового покоління для відсутніх та нововведених посад, напрямів роботи за фахом згідно з міжнародним форматом стандартної класифікації професій.

Отже, розробка методологічних засад при створенні кваліфікаційних характеристик для окремих посад, професійних угруповань та їх кодувань нами здійснена відповідно до Міжнародної стандартної класифікації професій ISCO-88 та відповідного Держстандарту України ДСТУ – 3739-98.

Слід зазначити, що для кодування нововведених посад, спеціальностей, професій, напрямів робіт (Х), полегшення користування, приведені також коди та номери випусків “Общесоюзного классификатора профессий должностей и тарифных разрядов” (ОКПДТР) та “Единого тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих” (ЕТКС).

У зв'язку з цим нами проаналізовано і узагальнено більш ніж 860 статистичних одиниць посад, професій ОКПДТР, ЕТКС та ДК 003-95, що є єдиними для усіх галузей народного господарства. З них нами обрано та розроблено з урахуванням специфічної діяльності підприємств фармацевтичної галузі та сучасних вимог GMP, GDP та GPP кваліфікаційні характеристики за 52 спорідненими професіями (119-ти посад). Зокрема, персоналу цеху стерильного, ампульного виробництва, твердих та м'яких лікарських форм та інших професійних угруповань за 36; 28; 55 посадами – відповідно.

За окремим дорученням Міністерства охорони здоров'я України нами розроблені та обговорені широким загалом науковців та практиків кваліфікаційні характеристики для “Уповноваженої особи аптеки, аптечної бази (складу)” та “Уповноваженої особи фармацевтичного підприємства з виробництва лікарських засобів”.

Доповнення, зауваження з експертними висновками проектів кваліфікаційних характеристик надіслали 7 АО “Фармація”, 5 підприємств промислової фармації, 6 Держінспекцій з контролю якості лікарських засобів, 15 науковців вищих навчальних закладів.

Спеціальність «Клінічна фармація» сьогодні є не даниною моді, а нагальною потребою. За останні 10 років про необхідність випуску клінічних провізорів було опубліковано десятки статей у фахових виданнях.

Наказом МОЗ України від 12.12.06 р. № 818 «Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів» затверджена номенклатура провізорських спеціальностей. Отже, сьогодні існують 4 провізорські спеціальності: аналітично-контрольна фармація, загальна фармація, клінічна фармація та організація і управління фармацією. То чим же так відрізняються провізори клінічні від інших провізорів? Відповідь на це питання можна знайти у таблиці.

Так, завдання і функції клінічного провізора дещо відрізняються від завдань та функцій провізорів і навіть ширші в питаннях, що стосуються фармакотерапії. Провізор більш обізнаний у питаннях технології ліків, контролю їх якості, а також менеджменті та економіці. Про це також свідчать навчальні плани провізорів та клінічних провізорів. При підготовці клінічних провізорів багато навчальних годин відводиться вивченню фармакологічних та клінічних предметів і відносно мало годин, порівняно з підготовкою провізорів загального профілю, виділено на такі предмети, як фармацевтична хімія, технологія ліків, а також організація та управління фармацією.

Безумовно, в аптеці потрібні не тільки клінічні, але й провізори інших спеціалізацій. Провізори загального профілю, як і колись, залишаються незамінними працівниками, тим більше що на основі цього утворення завжди можна одержати більше вузьку спеціалізацію. Але, на мій погляд, співробітник аптеки, що безпосередньо відпускає лікарські засоби, повинен бути обов'язково клінічним провізором. Адже створення такої спеціальності продиктовано потребами життя, а саме - проблемою самолікування.

При роботі в лікувально-профілактичних установах клінічний провізор має більшу цінність для будь-якого лікаря. Для головних лікарів це людина, що відповідає за весь процес медикаментозного забезпечення лікувально-профілактичної установи. Для інших - це людина, що може проконсультувати з питань наявності аналогів і синонімів лікарських засобів, з питань фармакоекономіки. Також клінічний провізор повинен інформувати лікаря про можливі небажані ефекти лікарських засобів, особливостях їхньої терапевтичної дії, взаємодії з іншими препаратами та ін.

У питаннях фармакотерапії думки лікаря й провізора рівноцінні. Тільки в провізора воно стосується насамперед лікарського засобу як такого, а в лікаря - організму хворого, якому препарат показаний для лікування, профілактики, діагностики або планування народжуваності. У цьому випадку клінічний провізор заповнює інформаційний простір у лекарствоведении між фармацією як наукою про препарати й фармакологію як наукою про взаємодію лікарського засобу й організму хворого.

Відповідно до діючого законодавства клінічний провізор може працювати:

- у лікувально-профілактичних установах;

- в аптеці;

- у вищих навчальних закладах, науково-дослідних інститутах, у тому числі клінічного профілю, а також на хіміко-фармацевтичних заводах (науковці , дослідники, що приймають участь у клінічних випробуваннях);

- фармацевтичним або медичним представником.

Сьогодні випускників за фахом "Клінічна фармація" із задоволенням приймають на роботу фармацевтичні компанії й аптечні установи. Здебільшого це приватні підприємства. У зв'язку із цим Міністерством охорони здоров'я України була істотно зменшена кількість бюджетних місць за фахом "Клінічна фармація".

На підставі глибокого ретроспективного аналізу основних показників діяльності фармацевтичної галузі України, зокрема, розвитку аптечної мережі, динаміки та обсягів реалізації лікарських засобів встановлено закономірний вплив на розміщення та ефективність використання кадрів, їх якісного та чисельного складу. На основі вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду проведення державної кадрової політики у фармацевтичному секторі охорони здоров'я розроблені та запропоновані сучасні рішення визначеної проблеми щодо наукового обґрунтування організаційно-методичних підходів підвищення ефективності діяльності персоналу підприємств фармацевтичної галузі.


2. Організація роздрібної реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення в аптечних установах

Визначення основних правил оптової торгівлі лікарськими засобами:

· наявність на оптовому складі обов’язкового переліку лікарських засобів, який затверджує МОЗ;

· обов’язкова площа виробничих приміщень не менше 250 м2, службово-побутових приміщень — не менше 50 м2;

· обладнання окремих зон для підтримання загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів відповідно до їх складу, фізико-хімічних властивостей, впливу факторів зовнішнього середовища;

· забезпечення належних умов транспортування лікарських засобів.

Урегулювання роздрібної торгівлі лікарськими засобами:

· тільки через аптеки та аптечні пункти (ліквідація аптечних кіосків);

· створення аптечних пунктів з мінімальною площею 18 м2 безпосередньо в лікувально-профілактичному закладі;

· можливість (для сільської місцевості) у разі відсутності аптеки, відкривати аптечний пункт — юридичну особу (без необхідності створення базової аптеки) у фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктах, сільській лікарській амбулаторії, передбачивши відпуск лікарських засобів мінімального асортименту, який затверджується МОЗ, медичними працівниками;

· чітке визначення розміщення структурних підрозділів аптеки — аптечних пунктів лише у межах області, в якій розташована базова аптека;

· визначення загальної площі аптеки для продажу готових форм лікарських засобів не менше 50 м2, за обов’язкової наявності торгового залу — не менше 18 м2, двох матеріальних кімнат — не менше 18 м2, службово-побутових приміщень — не менше 14 м2.

Діяльність з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами регулюється Законами України «Про захист прав споживачів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби», а також цими Правилами та іншими нормативно-правовими актами.

Оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється на підставі ліцензій, одержаних суб'єктами господарювання відповідно до законодавства.

Оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами без наявності ліцензії забороняється. Торгівля може здійснюватися лише зареєстрованими в Україні в установленому порядку лікарськими засобами за наявності сертифіката якості виробника, крім випадків, передбачених законодавством України. Продаж незареєстрованих лікарських засобів, лікарських засобів, строк придатності яких минув, а також без копії сертифіката якості виробника є підставою для анулювання ліцензії.

Забороняється торгівля неякісними та фальсифікованими лікарськими засобами. В аптечних закладах забороняється реклама лікарських засобів, які відпускаються за рецептом лікаря. Торгівля наркотичними (психотропними) лікарськими засобами здійснюється відповідно до законодавства з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

На фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад та його структурний підрозділ, повинна бути вивіска із зазначенням відповідної назви закладу («Аптечний склад (база)», «Аптека», «Аптечний пункт», «Аптечний кіоск»), що не вважається рекламою. Біля входу в аптечному закладі на видному місці розміщується інформація про суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу, режим роботи аптечного закладу із зазначенням адреси чергової (цілодобової) та найближчої аптеки. Аптечний заклад та його структурний підрозділ повинен мати зовнішній сигнальний покажчик, опис якого затверджується МОЗ.

Аптечні заклади та їх структурні підрозділи мають право придбавати та продавати вироби медичного призначення, дезінфікуючі засоби, предмети особистої гігієни, оптику, природні та штучні мінеральні води, лікувальне, дитяче та дієтичне харчування, лікувальні косметичні засоби та інші супутні товари за переліком, що визначається МОЗ.

Оптова торгівля лікарськими засобами здійснюється через аптечні склади (бази).

Суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з оптової торгівлі лікарськими засобами, повинен:

мати приміщення, устаткування та обладнання для забезпечення належного зберігання лікарських засобів, у тому числі під час транспортування і торгівлі ними;

мати достатню кількість кваліфікованих працівників, але не менше двох спеціалістів з вищою фармацевтичною освітою;

забезпечувати дотримання визначених МОЗ загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів відповідно до їх складу, фізико-хімічних властивостей, впливу навколишнього середовища та інших факторів;

забезпечити обов'язковий мінімальний асортимент лікарських засобів, що визначається МОЗ;

мати план термінових дій для відкликання у разі потреби лікарських засобів з продажу;

забезпечити належну схоронність лікарських засобів;

зберігати протягом не менше трьох років документи, що засвідчують факт купівлі або продажу із зазначенням дати, назви, кількості та серії отриманого та поставленого лікарського засобу, інформації про покупця (постачальника) та реквізитів його ліцензії;

визначити уповноважену особу;

забезпечувати справність усіх засобів вимірювання шляхом проведення їх калібрування та регулярної метрологічної повірки;

мати паспорт аптечного складу (бази) згідно з додатком.

Аптечні склади (бази) можуть розміщуватися в окремих будівлях або займати ізольоване відокремлене приміщення з окремим входом у капітальних спорудах (нежитлових будинках), які повинні відповідати вимогам будівельних, протипожежних, санітарно-протиепідемічних норм та цим Правилам.

Аптечні склади бази повинні мати у своєму складі:

виробничі приміщення: площі (зони) для приймання і зберігання різних груп лікарських засобів та їх відпуску, допоміжних матеріалів і тари загальною площею не менш як 250 кв. метрів. Стан виробничих приміщень, їх розміри та площа повинні забезпечувати послідовність технологічного процесу (приймання, контроль якості, зберігання, відпуск лікарських засобів);

службово-побутові приміщення для персоналу (кімната персоналу, вбиральня), окреме приміщення або шафу для зберігання господарського та іншого інвентарю;

відповідно обладнані окремі площі (зони) або приміщення для зберігання лікарських засобів, з якими здійснюються торговельні операції і які потребують особливих умов зберігання (сильнодіючі, отруйні, наркотичні, психотропні, імунобіологічні, термолабільні, вогненебезпечні, легкозаймисті, вибухонебезпечні препарати, лікарська рослинна та інша сировина).

Складські приміщення повинні бути обладнані для забезпечення відповідного зберігання лікарських засобів (шафи, стелажі, холодильники, сейфи тощо) та здійснення контролю за температурою і вологістю повітря, а також для підтримання його чистоти (припливно-витяжна вентиляція).

У виробничих приміщеннях аптечних складів (баз) повинна забезпечуватися можливість щоденного вологого прибирання з використанням дезінфікуючих засобів. Усі поставки лікарських засобів обов'язково супроводжуються документами, за якими можливо встановити дату їх продажу і придбання, назву та лікарську форму, серію і кількість лікарських засобів, назву та адресу виробника, покупця і продавця лікарських засобів із зазначенням реквізитів ліцензій.

У процесі транспортування лікарських засобів повинні дотримуватися вимоги щодо збереження їх якості, забезпечуватися можливість їх ідентифікації, вжиття застережних заходів для запобігання ушкодженню та забрудненню.

Роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи, крім випадків, передбачених цими Правилами.

У сільській місцевості у разі відсутності аптеки роздрібна торгівля може здійснюватися лікарськими засобами за переліками, що встановлюються МОЗ, фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими лікарськими амбулаторіями на підставі договорів, укладених з аптекою за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування.

Відповідальність за функціонування системи забезпечення якості лікарських засобів у сільській аптеці може покладатися на особу із середньою фармацевтичною освітою. Аптеки здійснюють торгівлю готовими лікарськими засобами відповідно до правил відпуску, що визначаються МОЗ, а також відпуск ліків, виготовлених аптекою за рецептом лікаря або на замовлення лікувально-профілактичного закладу. Вимоги до оформлення рецептів та замовлень лікувально-профілактичних закладів, строки їх дії та зберігання встановлюються МОЗ.

Виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки здійснюється за рецептом лікаря та на замовлення лікувально-профілактичних закладів за наявності ліцензії на виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки. Вимоги до виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки визначає МОЗ.

Суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, повинен:

  • забезпечити наявність усіх необхідних приміщень, устатковання та обладнання для належного зберігання та реалізації лікарських засобів;
  • мати необхідну кількість персоналу, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим МОЗ;
  • дотримуватися визначених МОЗ загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів (отруйних, наркотичних, сильнодіючих, вогненебезпечних, термолабільних та інших, лікарської рослинної сировини) відповідно до їх складу, фізико-хімічних властивостей, впливу навколишнього середовища та інших факторів;
  • забезпечувати обов'язковий мінімальний асортимент лікарських засобів, що визначається МОЗ;
  • мати план термінових дій для зупинення торгівлі неякісними та фальсифікованими лікарськими засобами, вилучення у разі потреби лікарських засобів з продажу та вжиття відповідних заходів щодо повернення зазначених лікарських засобів постачальнику (виробнику) або їх знищення (утилізації);
  • забезпечити належну схоронність лікарських засобів;
  • зберігати протягом не менше трьох років документи, що засвідчують факт купівлі із зазначенням назви, дати, кількості та серії одержаного лікарського засобу, інформації про постачальника та реквізитів його ліцензії;
  • визначити уповноважену особу;
  • забезпечувати справність усіх засобів вимірювань шляхом проведення їх калібрування та регулярної метрологічної повірки;
  • мати паспорт аптеки (структурного підрозділу) згідно з додатком;
  • мати Державну Фармакопею України (для аптек, які виготовляють лікарські засоби).

Для забезпечення діяльності з роздрібної торгівлі аптека повинна:

розміщуватися в окремому будинку або у вбудованому приміщенні. В житловому будинку аптека розміщується на першому поверсі, окремі приміщення аптеки, крім торговельного залу, можуть розміщуватися у цокольних та підвальних приміщеннях;

мати необхідні приміщення або окремі площі (зони) для приймання і зберігання різних груп лікарських засобів;

мати службово-побутові приміщення, кількість і склад яких визначається суб'єктом господарювання.

Приміщення повинні відповідати вимогам будівельних, протипожежних, санітарно-протиепідемічних норм та цим Правилам.

Загальна площа аптеки повинна становити:

для аптек, які займаються торгівлею лікарськими засобами,— не менш як 50 кв. метрів (площа торговельного залу — не менш як 18 кв. метрів);

для сільських аптек — не менш як 40 кв. метрів.

Виробничі приміщення аптеки повинні бути обладнані для забезпечення відповідного зберігання лікарських засобів (шафи, стелажі, холодильники, сейфи тощо) та здійснення контролю за температурою і вологістю повітря.

У виробничих приміщеннях аптек повинна забезпечуватися можливість щоденного вологого прибирання з використанням дезінфікуючих засобів.

Аптечні пункти розміщуються у відокремленому ізольованому приміщенні лікувально-профілактичного закладу без чи з торговельним залом. Приміщення аптечного пункту обов'язково обладнується стелажами, шафами, холодильником, сейфом або металевою шафою для зберігання отруйних лікарських засобів, з виділенням місця для санітарної обробки рук. Площа аптечного пункту не може бути меншою 18 кв. метрів.

Аптечні кіоски розміщуються у відокремлених ізольованих приміщеннях підприємств, установ, організацій без чи з торговельним залом. Приміщення аптечного кіоску обладнується стелажами, шафами, холодильником з виділенням місця для санітарної обробки рук персоналу. Площа аптечного кіоску не може бути меншою 8 кв. метрів.

В аптечних пунктах та аптечних кіосках повинні дотримуватися вимоги санітарно-протиепідемічного режиму аптеки.

Персонал аптеки та її структурного підрозділу під час прийняття на роботу обов'язково проходить медичне обстеження, а у подальшому — періодичний медичний огляд згідно із законодавством.

Режим роботи аптеки та її структурних підрозділів встановлюється суб'єктом господарювання за погодженням з відповідним місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі закриття торговельного приміщення аптеки чи її структурного підрозділу для проведення ремонту, технічного переобладнання чи інших робіт суб'єкт господарювання повинен повідомити про це заздалегідь, але не пізніше ніж за 5 днів, розмістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

У фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктах та сільських лікарських амбулаторіях роздрібну торгівлю лікарськими засобами можуть здійснювати особи з медичною освітою.

Суб'єкт господарювання несе відповідальність за рівень кваліфікації спеціалістів, їх професійну підготовку та перепідготовку. Підвищення кваліфікації фармацевтичних працівників повинно проводитися не рідше одного разу на п'ять років у навчальних закладах, визначених МОЗ.


Список використаної літератури

  1. Загорій В.А. Проблеми та перспективи перепідготовки, удосконалення та атестації персоналу зайнятого у сфері виробництва та контролю якості лікарських засобів //Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика.–К.:2004.–Книга 1, вип.13.–С.509-523.
  2. Загорій В.А. Система безперервного підвищення кваліфікації співробітників усіх рівнів як реалізація головних положень GMP// Фармац.журн. –2003.- № 3 – С.39-41.
  3. Краснянська Т.М. Ретроспективний аналіз та сучасний стан кадрового забезпечення фармацевтичної галузі України // Фармац. журн. – 2005. - № 4. – С. 5-9.
  4. Огороднік В.В. Необхідність оптимізації традиційних і психологічних аспектів фармацевтичного навчання спеціалістів протягом усього періоду їх трудової діяльності // Фармац. журн. – 2005. - № 3. – С. 25-30.
  5. Пономаренко М.С. Концептуальні підходи щодо теоретичної реформи безперервної післядипломної освіти фармацевтичних кадрів упродовж життя // Фармац. журн. –2004. - № 5. – С. 20-24.
  6. Пономаренко М.С. Стратегічне планування діяльності окремих фармацевтичних фірм, компаній і галузі у цілому на основі маркетингового аналізу фармацевтичного ринку // Фармац. журн.– 2001.- № 4. – С. 11-15.
  7. Пономаренко Т.М. Теоретична реформа кадрової політики, її науково-організаційні та практичні обґрунтування, згідно з вимогами GMP ES до персоналу підприємств з виробництва і контролю якості лікарських засобів // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – К.: 2004. – Книга 2, вип. 13. –С. 589-595.
  8. Пономаренко Т.М. Формування кадрового потенціалу належного освітянського, професійного та кваліфікаційного рівня відповідно до вимог GMP. // Фармац. журн. – 2004. - № 4. –С.25-29.
  9. Пономаренко Т.М. Формування кадрового потенціалу належного освітянського, професійного та кваліфікаційного рівня відповідно до вимог GMP. Повідомлення ІІ // Фармац. журн. – 2005. - № 1. –С.20-25.
загрузка...
Top