Масова культура і свідомість

1. Людинотворча суть культури, вплив масової культури.

2. Масова культура — феномен постіндустріального суспільства.

3. Основні перспективи та наслідки впливу масової культури на свідомість.

Висновок.

Список використаної літератури.

1. Людинотворча суть культури, вплив масової культури

У філософії культура виступає не окремою сферою суспільного життя, а суспільством, якщо розглядати людину як суб'єкта діяльності, проявом її властивостей і обдарувань. Культура уособлює творчу діяльність у предметах, необхідних для життєдіяльності людини, виступає втіленням створених людьми матеріальних і духовних цінностей. Культура - певна суть людини. Міра розвитку культури визначається мірою розвитку життєдіяльності людини. Життєдіяльність людини втілюється, насамперед, у безлічі створюваних матеріальних і духовних речей: у нових засобах праці, нових продуктах харчування, нових елементах матеріальної інфраструктури побуту, виробництва, нових наукових ідей, політичних та ідеологічних концепцій, релігійних вірувань, моральних регуляторах.

Масова культура як один з найбільш яскравих проявів соціокультурної реальності сучасних розвинутих суспільств залишається порівняно мало вивченим феноменом з точки зору загальної теорії культури. Це обумовлено тим, що і суспільна свідомість, і науковий дискурс, пов'язані з даною проблемою, до останнього часу коливаються між крайнощами. Довгий час про масову культуру судили з позиції "розмірковуючої меншості", але дійсність показує, що, незважаючи на критику, вона продовжує розвиватися і охоплює дедалі ширший культурний простір, пов'язаний не тільки з обивателями та їх нерозвинутими смаками.

Отже, проблему масової культури відрізняє те, що вона через свою неоднозначність, заплутаність і начебто очевидність належить до недостатньо досліджених. Відомі культурні явища, які слід віднести до масової культури, потребують перегляду на новому рівні, що відповідає сучасній соціокультурній реальності.

У процесі творчої людської життєдіяльності розвивається весь комплекс соціально-політичного буття людини: складаються нові соціальні спільності і стосунки між ними, ефективніші форми урядування і самоврядування у суспільстві, нові інститулізовані структури духовного виробництва, зв'язки між різними народами і державами, нові інформаційні канали та ін. У результаті активної людської життєдіяльності розвиваються, збагачуються усі суспільні форми життя, прогресує суспільство як складний соціальний організм. Отже, культура є вираженням досягнутого людиною рівня історичного прогресу. І навпаки, за словами Йоганна Гете, мірою культурного світу є тріумф виключно людського, усе має значення лише остільки, оскільки носить гуманний характер. Інтеграл культури - людина і людяність. Людина існує, функціонує, творить, виступаючи суб'єктом перетворення природи. У створюючій життєдіяльності людина виробляє, створює не тільки зовнішні предмети, ідеї, соціальні явища, але й змінює соціальний світ своєї життєдіяльності, а, отже, і себе. Так що, у людській життєдіяльності присутні два різні потоки: в одному виробляються форми спільності, а в другому - людина. Життєдіяльність людини - це цілісний потік, що становить два рівні, нерозривно взаємозв'язаних і опосередковуючих один одного: перетворення суспільних форм і розвиток суспільної людини. Культура - це культ людського буття, творення людини з наявного буття. Створюючи людину, культура створює і себе.

Система цінностей подає модель або спосіб життя, а також потрібний політичний устрій суспільства. Щоб реалізувати ідеали, або хоча б підтримати досягнутий стан, цінності повинні функціонувати у вигляді стереотипів поведінки, набувати інструментального характеру. Норми - це технічне втілення цінностей. Норми суть цінності у дії. Єдність норм і цінностей, або імперативів і ідеалів, конституює культуру. У ставленні до співтовариства культура - те ж саме, що характер у ставленні до індивіда. В окремої людини складаються специфічні особливості поведінки або звички — те, що можна назвати манерою життя і співтовариство виробляє загальні стереотипи. Дослідження культури просувається ланцюгом: поведінка - норми - цінності. Спочатку емпірично фіксуються акти індивідуальної поведінки або соціальної взаємодії. Прагнення пояснити їх характерні властивості приводить до виявлення норм як культурних регулятивів. Нарешті, питання, чому діють дані норми, що захищають і зберігають, призводять до винайдення відповідних цінностей. Людині корисно іноді впізнавати те, що впевнено вважала порядком речей, тобто об'єктивними причиново-наслідковими зв'язками, нормативним порядком.

Людині, вихованій у дусі матеріалізму, важко визнати всепроникаючий характер норм, наповненість ними усього соціального життя, їй здається, що поведінка складається з природних актів і деяких умовностей, які треба усвідомлено засвоїти. їй невдогад, що так звані природні акти - сидіти, ходити, їсти та ін. - є складні нормативно організовані процеси, визначені культурою.

Проблеми моральності в сучасну епоху по праву стають буттєвими основами людської культури. Моральність, і відповідно духовність, покликані виконати в наш складний час роль заборони на всі замахи проти ідеї самоцінності людського життя, незалежно від того, яким формам культури віддає перевагу людина. Крім цього, виходячи з нинішньої ситуації плюральності життєвих мовних практик, ідеологій, психологій, свідомостей, ментальностей, стає важким говорити, наприклад, про “відхильну” поведінку. Таким чином, проблема “людини-маси” являє собою драматичну, іноді трагічну і досить непросту проблему. Незважаючи на невисокі духовні запити “людини-маси”, вона, як і будь-яка людина, гідна того, щоб в ній поважали її особу.

2. Масова культура — феномен постіндустріального суспільства

Як і культура попередніх епох, культура постмодерної доби має складну структуру, що містить низку субкультур різних вікових, соціальних, професійних верств. Своєрідними субкультурами постмодерної доби стали рухи бітників, хіппі, рок-культура.

Дослідження проблеми масової культури було тісно пов'язане з концепцією "масового суспільства", яка відбиває два протилежних за висновками комплекса ідей.

Насамперед це переважаючий з 50-х років ХХ сторіччя аналіз масової культури з позиції традиційного західного ліберального гуманізма. Для представників цього напряму (Е.Фромм, Д.Рісмен, Г.Маркузе та інші) була характерною уява про неминучу загибель "загальнолюдської культури" в результаті "послаблення еліти", "натиску вульгарних мас та бездушної техніки".

Критики масової культури ігнорували її важливі особливості, які і стали основою для виникнення ряду апологетичних концепцій, що виправдовують диференціацію культурної продукції та стверджують, що ця культура відповідає попиту масового споживача (Т.Парсонс, Е.Шілс, Л.Ростен, Е.Морен та інші автори).

Апологетичні концепції масової культури пов'язували її розвиток з успіхами в галузі матеріально-технічного забезпечення людства (Ж.Фрідман, Д.Белл, Д.Макдональд, Б.Розенберг). До них належить і досить авторитетна концепція М.Маклюена про початок розвитку "третьої" системи культури, згідно з якою масова культура виступає як природний розвиток засобів масової комунікації (ЗМК).

В наш час представлені різноманітні теоретичні підходи до розуміння масової культури. Не без підстав дослідники вбачають зв'язок масової культури з різними філософськими вченнями (з фрейдизмом, гедонізмом, позитивізмом, з філософією прагматизму).

Структура культури визначається також взаємодією її "елітарного" та "народного" компонентів. Становлення "масового суспільства" внесло суттєві зміни у цю взаємодію, створивши специфічний для культури постмодерної доби феномен, що отримав назву масової культури, або маскульту.

Започаткував маскульт, як вважають, Голлівуд, масова комерційна продукція якого дала підстави назвати його "фабрикою мрій". "Голлівудизація" поступово захопила книгодрукування, пресу, живопис. На ринок ринув потік коміксів, детективів, "жіночих романів". Театральні сцени заполонили мюзикли і зворушливі мелодрами, розквітла "жовта" преса. Надзвичайного масштабу набула "індустрія розваг" — від Діснейленду до телевікторин. Творці масової культури стали носіями "естетики ескапізму" — свідомого відвернення її споживачів від протиріч реального життя до віртуального світу мелодраматичних героїв і надуманих проблем.

Водночас з'явилось і чимало досліджень, присвячених масовій культурі. Філософи, культурологи, соціологи широко застосовують це поняття, проте осмислюється воно з різних позицій. Для одних масова культура — культура нового типу, породжена засобами масової комунікації, для інших — вияв натиску бездушної техніки і вульгарних мас, знамення неминучої загибелі загальнолюдської культури. Вони засуджують масову культуру за її рекламно-товарний, утилітарний, антиінтелектуальний характер.

Поширене також визначення масової культури як того, що виявляє себе через певні жанри мистецтва — комедію, оперету, естрадну пісню, мюзікл... Проте "легкі" жанри споконвічно притаманні мистецтву. Людина — це істота різнобічна. їй притаманне і прагнення пережити стан духовної просвітленності від звуків симфонії Бетховена, і бажання відпочити, читаючи шпигунський роман або танцюючи запальний хіп-хоп. Не випадково сам Бер-джесс помітив певний парадокс: під вплив масової культури часто потрапляє високоосвічена еліта, а представники так званої маси виявляють потяг до "високої" культури. Стакнувшись з цим парадоксом, Берджесс доходить висновку: розділення культури на масову й елітарну відбувається всередині нас самих. Очевидно, визначити масову культуру можна через той психологічний, ментальний тип людини, яка потребує такої культури.

В усі часи людину хвилювала проблема її власного "Я". Хто "Я"? Який ""? Яким "Я" хочу бути? "Висока" культура висуває до "Я" низку вимог, які втілюються в певному ідеальному образі. Він містить те, що заперечує "горизонталь" людського буття і відкриває надзвичайну висоту "вертикалі" — людську трансцедентність, духовність. Однак ідеал недосяжний, він віддаляється від нас, мов лінія виднокілля. Пошук свого ідеального "Я" — безнастанна духовна праця. Згадана праця не кожному видається необхідною. Місце ідеалу в свідомості такої людини посідає ідол — реальний, приземлений, досяжний образ, який і моделює масова культура. Для його характеристики невипадково застосовують слово імідж — образ, який не обов'язково збігається з істинним "Я" і створюється за допомогою певних засобів — косметики, одягу, манери поведінки, і розрахований на певне сприйняття оточенням.

Можна простежити, як змінювалась технологія створення ідолів маскульту. В дотелевізійні часи "зірка" була недосяжною, її життя, доля — загадкова і сповнена надзвичайними подіями — романтична, трагічна, героїчна. Згодом риси винятковості нівелюються, акцентується звичайність, доступність зірки (це звичайний хлопець або дівчина, наприклад, водій вантажівки, хлопець з італійського кварталу Елвіс Преслі, який став мільйонером, героєм, кумиром). Завдяки звичайності така людина — вдячніший об'єкт Для психологічних процесів проекції й ототожнення, її успіхи сприймаються, як власні. Наслідувати її — справа техніки: макіяж "під Мерліін", одяг — "під Преслі", пластика — "під Майкла Джексона."

Масова культура не цікавиться людиною-особистістю, не намагається зрозуміти її. Вона обмежується безцеремонним "підгляданням". Згадаймо, що імідж принцеси Діани створювався безжалісними "папарацці", що не залишали її навіть у гімнастичному залі, доповідаючи мільйонній аудиторії, які саме вправи робить вона для корекції фігури.


3. Основні перспективи та наслідки впливу масової культури на свідомість

Системне узагальнення інтеграційних соціокультурних процесів свідчить, що саме духовна та етична наповненість особистості слугує індикатором смислів та цінностей усіх її професійних навичок та вмінь в будь-якій сфері її діяльності, тому що:

• світогляд моделює концептуальні уявлення про Всесвіт (космологію), та сенс буття людини в ньому (етику, яка є основою суспільної моралі),

• природознавство на підґрунті світоглядної концепції створює моделі теоретичної систематизації (закони) природних процесів,

• технології концентрують в собі як можливість (обумовлену ступенем розвитку природознавства), так і необхідність (обумовлену стереотипами світогляду) створення техносфери цивілізацій.

Масова культура хоча й передбачає масовість цього явища, не означає його народності. Проте товарна та утилітарна розважальна спрямованість масової культури не виключає можливості її використання як потужного засобу впливу на суспільну свідомість не тільки для поглядів та смаків під уже сформований стереотип обивателя, а й для охоронної мети – ідеалізації наявних інститутів і порядків, пропаганди певного способу життя. Масова культура міфологізує людську свідомість, містифікує реальні процеси, що відбуваються в природі й людському суспільстві. Метою масової культури є не так заповнення дозвілля і зняття напруження та стресу в людини індустріального та постіндустріального суспільства, як стимулювання споживацької свідомості у реципієнта, що, своєю чергою, формує особливий тип пасивного некритичного сприйняття цієї культури людиною. Усе це і створює особистість, яка досить легко піддається маніпулюванню. Тобто відбувається маніпуляція людською психікою, експлуатація емоцій та інстинктів підсвідомої сфери людських почуттів – почуття самотності, провини, ворожості, страху, самозбереження.

У художній творчості масова культура виконує специфічні соціальні функції. Головна з них - ілюзорно-компенсаторна, тобто прилучення людини до ілюзорного досвіду та нездійсненних мрій, що спрямовано на приховану пропаганду панівного способу життя, аби масу позбавити соціальної активності, привчити людей до певних умов, конформізму. Саме тому масова культура використовує жанри детективу, мелодрами, мюзиклу, коміксу зі спрощеними версіями життя, що зводять соціальне зло до психологічних та моральних чинників.

Масова культура має специфічну обумовленість – кіч. Етимологія цього слова має кілька значень: від німецького музичного жаргону – kitsch – «халтура» і verkitschen – «дешевизна» з англійської for the kitchen – «для кухні». Кіч – синонім стереотипного псевдомистецтва, позбавленого художньо-естетичної цінності й перевантаженого примітивними, розрахованими на зовнішній ефект деталями. Кіч широко поширений у комерційному мистецтві з його незмінними штампами. Він знаходить свій вияв в оформленні обкладинок часописів, коміксах та у всілякій літературній бульварщині, часто-густо в кіно- та телепродукції. Кіч негативно впливає на національні культури, позаяк нівелює індивідуальне начало, поняття неповторності. Він є вираженням духовного світу масової публіки, не досліджує реального стану людини у світі, не дає справжнього уявлення про історію, різні країни та народи.

У системі індустрії розваг прибутковими і популярними стали відео кліпи, що є специфічним синтезом кінозображення та музики. Так музика зводиться до двох компонентів: танцювальної ритміки як головного засобу формальної організації твору і до любовної тематики як змістовної основи. Та цього ще не досить для перетворення музики на товар: неможливо вкладати кошти безпосередньо в музику. Проте можна вкладати кошти в матеріальне виробництво, що сприяє тиражуванню музичних опусів: фонографічне обладнання. Такий музичний товар стали називати «шлягером», що на жаргоні австрійських торгівців XIX ст. означало «успішно збутий товар». Шлягер набув товарної форми, ставши продуктом фонографічної індустрії, а згодом і відеотехніки, зайнявши місце на платівці компакт-диску, в телепередачах, відео. Що ж до поетичного тексту шлягеру, то на перших двох місцях тут займенники «я» і «ти». Дуже симптоматично, що в шлягерному словнику взагалі немає слова «вони». Серед іменників найчастіше слово – «любов», серед прислівників – «сьогодні». Третя група слів: «ніч», «щастя», «серце». Всього словник шлягеру налічує 120 слів з урахуванням і таких, які зустрічаються в текстах менше десяти разів. Це слова «поганий», «доля», «рок».

Масова культура втілює в собі суттєві зміни, які відбулися в культурі ХХ сторіччя: розвиток засобів масової комунікації, становлення індустріально-комерційного типу виробництва та розподілу, яке суттєво вплинуло на формування духовного світу людини і суспільства, демократизація культури, зокрема поширення середнього рівня освіченості мас, зростання часу дозвілля і вилучення коштів на нього в особистому і сімейному бюджеті.

Вищеперелічені процеси вплинули на різні сфери культури, сприяючи цим розвитку масової культури, яка дедалі займає більший культурний простір і до якої слід віднести усе те, що задовольняє культурні потреби масової людини. Специфіка масової культури полягає не в тому, що вона “погана” за своїм змістом, а в тому, як не тривіально виглядає це ствердження, що вона масова. В сфері масової культури в різний час можуть виявитися різноманітні її прояви, в тому числі близькі до класичних або фольклорних зразків.

В змаганнях за людину масова культура поки що часто одержує верх, що ще раз свідчить про те, що її виникнення і розвиток не випадкові. Доки будуть люди маси - буде і масова культура. Таким чином, всі спроби заборонити або подолати масову культуру є нереальними, однак зусилля змінити її і покращати залишаються цілком актуальними і реальними.

Висновок

Отже масова культура і культура "висока" — це відображення і вияв того, ким с і ким хоче бути людина, чого шукає вона в житті: просвітлення, очищення, духовного пробудження чи "золотого сну", ілюзії життя, стимулятора притуплених почуттів.

Такі явища, як масовість, техніцизм, бездуховність та інші, що поширились, були викликані руйнуванням традиційних форм життя, що, як виявилося, більшою мірою, ніж матеріальні умови, визначали побут і свідомість різноманітних соціальних груп доіндустріального суспільства. Це свідчить про те, що головними в процесі омасовлення є соціокультурні процеси.


Список використаної літератури

  1. Буслинський В. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищ. навч. закладів / Київський славістичний ун-т / Володимир Андрійович Буслинський (ред.). — К., 2002. — 315с.
  2. Воронкова В. Філософія : Навчальний посібник/ Валентина Воронкова,; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал, 2004. -460 с.
  3. Губерський Л. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищих навч. закл. / І.Ф. Надольний (ред.). — 5. вид., стер. — К. : Вікар, 2005. — 516с.
  4. Ільїн В.Філософія : Підручник. В 2-х ч./ Володимир Васильович Ільїн. -К. : Альтерпрес. -2002. - Ч.1 : Історія розвитку філософської думки/ Авт.передм. А.А. Мазаракі. -2002. -463 с.
  5. Петрушенко В. Філософія : Навчальний посібник для вузів/ Віктор Петрушенко,. -4-те вид., перероб. і доп.. -Львів: Новий Світ-2000, 2006. -503 с.
  6. Сморж Л. Філософія : Навчальний посібник/ Леонід Сморж,. -К.: Кондор, 2004. -414 с.
  7. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти/ Ігор Бичко, Іван Бойченко, Віталій Табачковський та ін.. -2-е вид., стереотип.. -К.: Либідь, 2002. -405 с.

загрузка...
Top