Етика в економіці

Вступ.

1. Етичні норми: правила їх використання в управлінській діяльності.

2. Етичні норми ділового спілкування в організаціях.

3. Етичні норми у взаємовідносинах із діловими партнерами, конкурентами.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Бізнесові структури виходять з таких засадничих принципів:

Етика базується не на почуттях, а на доцільному виборі.

Етика розглядає специфічно людські цілі й взаємозв'язки засобів у їх дотриманні. Вона допомагає визначати доречність варіантів людських дій.

Етика передбачає методи оцінювання дій та прийнятих рішень.

Етика має бути залучена до всіх видів діяльності й виступати інструментом досягнення успіху.

Теоретики етики бізнесу виходять зі складності стосунків вільної конкуренції і постійної можливості соціальної незлагоди.

"Не можна нехтувати соціальним виміром етики бізнесу, оскільки багато серйозних проблем виникають із взаємозв'язків бізнесу і суспільства в цілому. Бізнес... часто спричиняє такі соціальні ситуації, які завдають шкоди людям і породжують несправедливість, хоч не лише бізнес несе за це відповідальність" [3, с 12].

Саме тому, що бізнес несе в собі загрозу стихійності, ця етика покликана виконувати роль регулятора стосунків, дотримуючись певного балансу інтересів на всіх рівнях суспільного життя.


1. Етичні норми: правила їх використання в управлінській діяльності

Факторами, що найбільше впливають на зацікавлення економістів етикою бізнесу визначають зростання боротьби за інвестиції, розвиток інформаційних технологій, релігійний та культурний плюралізм.

В світовій літературі питанню етичного ведення бізнесу приділяється багато уваги, зокрема його досліджували такі відомі науковці як А. Сміт, М. Фрідмен, П. Друкер, Г. Кессем. Варто зазначити, що саме поняття етичного ведення бізнесу є результатом наукових праць, а не практичних напрацювань підприємців, як це зазвичай буває.

Зокрема Г. Кессем сформував 5 аксіом ведення бізнесу, найперша з яких стосується питання етики бізнесу. Він сказав: чистий бізнес переживе менш чистий, і чесність отримає більший доход, ніж шахрайство. Тому жодна компанія не змогла б за допомогою шахрайства та неетичної поведінки протриматися довгий час. Однієї спритності для ведення бізнесу недостатньо.

Однак найпоказовішим прикладом етичних норм є, безумовно, Біблія, її заповіді. Адже саме в них сконцентровано ті основні постулати, дотримання яких визначає етичну поведінку.

Етика бізнесу являє собою систему моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів компаній. Тому важливою є підготовка вітчизняних менеджерів, які усвідомлюють всю важливість етичного ведення бізнесу.

В Україні процес підготовки до роботи менеджерів у нових умовах іде з великими труднощами. Наші менеджери в реальних умовах намагаються діяти за стандартами бізнесової етики, яка є у світі, і, звичайно, з урахуванням вітчизняних особливостей. Поступово складається певний етичний кодекс українського бізнесу[12, c. 57-58].

Домогтися розуміння, а тим більше дотримання етичних принципів надзвичайно складно, заважають цьому різноманітні бар'єри.

Внутрішні:

• скептичне ставлення до етики в бізнесі;

• песимізм (нічого тут не зміниш; крали і красти будемо);

• фаталізм (зло всесильне, воно перемагає завжди і всюди);

• перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші...);

• невпевненість у своїй моральній послідовності;

• моральна нестриманість;

• страх стати неконкурентоспроможним;

• завищена самооцінка. Зовнішні:

• закони, суспільна думка;

• підкуп чиновників;

• недобросовісність ділових партнерів;

• застосування силових методів у стосунках із партнерами;

• необов'язковість у ділових комунікаціях. У сфері торгівлі:

• порушення зобов'язань по платежах;

• порушення строків постачання;

• закупівля та продаж товарів із простроченими термінами реалізації;

• непрофесійність персоналу;

• операції з контрабандним товаром. У сфері виробництва:

• виробництво товарів низької якості;

• підробка торгових знаків;

• створення підставних фірм та перекачування коштів. У сфері фінансів:

• затримка операцій з метою "прокручування" грошей;

• нечесність персоналу;

• розголошення комерційної таємниці, крадіжки, змова з конкурентами;

• підробки документів тощо.

Ділові люди намагаються знайти відповідь на питання, що важливіше - правові (офіційні) норми, які регламентують економічне життя суспільства, або етичні? Якою має бути їх взаємодія?

Практика багатьох країн (наприклад Венесуели, Італії) свідчить, що чітке, детальне правове регулювання далеко не завжди забезпечує високій рівень етики ділових відносин. В Японії, навпаки, етика, ділова культура, роблять непотрібними більшість формальних норм[3, c. 98-101].

Що необхідно і можливо зробити аби етичні норми бізнесу стали реальністю в наших умовах?

Як свідчать результати соціологічних досліджень, для встановлення етичних принципів необхідно наступне:

• розумна податкова політика;

• чітке та стабільне правове регулювання економіки;

• ліквідація організованої злочинності, корупції;

• політична стабільність;

• професійність підприємців;

• рівні умови для всіх для ведення бізнесу;

• формування у суспільстві позитивного іміджу підприємця;

• формування корпоративної етики підприємців;

• навчання етичним основам бізнесу.

Вочевидь, що становлення етичних норм має починатися з конкретної організації, фірми. Світовим діловим суспільством накопичено певний досвід у цій справі. Все частіше фірми, організації запроваджують кодекси поведінки або корпоративні кодекси, іншими словами правила, якими керуються окремі організації, фірми. [9, c. 578-579].

Відповідальність менеджерів за прибутковість фірми покладає на них обов'язки планувати, організовувати і контролювати діяльність працівників. Менеджер здійснює керівництво на основі прав, делегованих йому власниками або робітниками.

Менеджер має бути посередником між різними групами, що пов'язані з фірмою, і виходити з принципу максимального блага фірми. При цьому він повинен усвідомлювати, що шахрайство, обман, силовий тиск, необізнаність у справі та зайві емоції можуть зашкодити фірмі.

Формою регулювання стосунків, як наголошує етика бізнесу, є дотримання ієрархії цінностей. У виборі їх ставиться справедлива вимога дотримання принципу переваги прав реальної людини над правами компанії чи суспільства. Останні пов'язуються з конкретними ситуаціями меж вибору. Так, говориться, Що "фірма, яка змушує працівника діяти проти своєї совісті, підпорядковує абсолютне і невід'ємне право особи компанії" [3, с 37]. Щодо заробітної плати, то права працівників є первинними, порівняно з бажанням менеджера розширити виробництво.

Потреби працівників у підвищенні заробітної плати мають першість над потребами акціонерів. Для них заробітна плата — основний дохід, тоді як дивіденди є здебільшого відносним благом.

Етика бізнесу виходить з принципу розрізнення "більшого зла" і "меншого зла". Відмінне між ними бачиться у такий спосіб: Можна розрізняти більше зло, яке означає знищення необхідних для особи чи суспільства благ та порушення прав, і менше зло, що завдає деяким фізичним благам або деяким корисним, але не необхідним для осіб і суспільства засобам" [3, с 19]. Попри всю нечіткість висловлювання, все ж думку можна зрозуміти. Меншим є зло, що не має непоправних наслідків. З цієї позиції сприй-нятним і навіть бажаним вважається, скажімо, таке явище, як фізичні покарання дітей. Вони можуть бути обрані як засіб досягнення мети за наявності достатніх підстав. Це підхід, що цілком суперечить принципам гуманістично зорієнтовної педагогіки.

2. Етичні норми ділового спілкування в організаціях

Етичні норми службових відносин ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, нормах і правилах поведінки, але мають деякі особливості.

Ділова етика в широкому розумінні — це сукупність етичних принципів і норм, якими повинна керуватись діяльність організації, у сфері управління й підприємництва.

Вона включає елементи різного порядку: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому; моральні принципи членів організації: професійну мораль; моральний клімату колективі; норми ділової етики — ритуальні зовнішні норми поведінки.

Рівень морального розвитку як окремої особистості, так і організації в цілому вданий час визначається орієнтацією на сформовані в XX столітті універсальні принципи справедливості, рівності людських прав і повагу гідності людини; принцип благочинності життя.

Виходячи з цього, від організації вимагається вирішення таких соціальних проблем: покрашення якості життя найманих працівників; захист навколишнього середовища; благодійна діяльність. Загальною основою професійної етики є розуміння праці як моральної цінності на відміну від стародавнього уявлення про працю як про міру покарання, прокляття.

Праця стає моральною цінністю, якщо вона сприймається не як джерело існування, а як спосіб формування людської гідності. Індивідуальна мораль у професійній сфері передбачає також усвідомлення професійного обов'язку. Досягнення успіху в будь-якій професії пов'язано з визначенням самообмеження, без чого неможлива професійна реалізація особистості і виражається в бажанні сформувати в собі такі якості, як дисциплінованість, організованість, діловитість, охайність, наполегливість. Керівники організації відповідають за реалізацію професійних можливостей працівників, їх кар'єру, а значить — за соціальний статус[14, c. 98-99].

Моральні та ділові якості людей для менеджера з управління персоналом є об'єктом професійної діяльності. Вони повинні сприяти формуванню у своїх працівників таких якостей:

· професійних — професійний рівень знань, навиків, умінь, знання іноземних мов;

· морально-психологічних як професійних — цілеспрямованість, витримка, чесність, принциповість, вимогливість;

· моральних—доброта, гуманність, гідність, повага інших, порядність, мужність, чесність, справедливість.

Адміністрації потрібно знати, які норми складаються в колективі. Від їх якості залежить робота організації. Головне завдання полягає втому, щоб працівників сприймали не як робочу силу, а як особистість, однаковими правами і гідністю, як керівників, а трудові відносини формувались як партнерство. Трудові відносини вимагають від людини напруження розуму, фізичних і духовних сил. Багато керівників не враховують душевного стану своїх працівників. У таких випадках працювати довго й ефективно працівник не може. Всі транснаціональні корпорації світу приділяють значну увагу питанням ділової етики, і це не випадково, оскільки корпоративна мораль дозволяє посилити самоорганізацію і самодисципліну працівників[7, c. 14].

Менеджери в своїй діяльності мають право вдаватися до вибору більшого або меншого зла. Однак вони мають пам'ятати, що повноваження керувати, винагороджувати і карати не означають самоуправства. Для ефективної дії системи винагород і покарань тим не менш цілком припустимим вважається контроль за людиною. Засобами його є: кредитні чеки, послуги приватних детективів, детектори брехні, персональні тестування, різноманітні засоби підслуховування тощо. Етика менеджменту вважає виправданим їх застосування, особливо у випадках, коли поведінка службовців шкодить престижу компанії або завдає їй матеріальних збитків. Це такі, наприклад, види, як пияцтво, азартні ігри або невміння посадовців зберігати виробничі таємниці.

З потреби захистити себе фірма має чітко визначити умови ведення бізнесу. Спеціально обговорюються ситуації запобігання хабарництву, здирству, шахрайству з боку працівників, а також запобігання шпигунству на користь конкуруючих фірм. Найкращим засобом уникнення конфлікту інтересів теоретики менеджменту вважають приклад вищого керівництва та позитивну атмосферу в фірмі, на підприємстві. У випадку шпигунства конкуруючої фірми виправданими вважаються такі зустрічні заходи, як "атака самозахисту", "торговельна війна". Правда, можна звернутися до закону, хоча, що усвідомлюють самі теоретики етики бізнесу, виникає сумнів щодо чіткості та неупередженості судочинства.

Відносини виробництва і збуту товарів регулюються принципом корисності для підприємця, при тому, що не має бути ошуканим покупець. Якщо покупець згідний платити більше, така ситуація допускається. Теоретики менеджменту визнають, що "конкуренція не є, звичайно, абсолютним благом. І оскільки приватна влада є потенційно, якщо не реально, несправедлива, встановлення цін, які були б справедливими і суспільно виправданими, вимагатиме дослідження та дій поза прямим контролем бізнесу" [3, с 146].

Оскільки інтереси бізнесу диктують максимальний прибуток, може створюватися ситуація соціальної напруги. Баланс інтересів капіталу і найманої праці досягається завдяки наявності професійних об'єднань працівників, що виборюють і обстоюють свої інтереси. Етика бізнесу радить менеджерам знаходити спільну мову і зважати на вимоги професійних об'єднань для збереження соціального консенсусу.

Актуальною в етиці бізнесу є нині проблема розумного використання природних ресурсів та збереження природи. Конкуренція спричиняє надмірне виснаження природних багатств та забруднення атмосфери шкідливими відходами виробництва. При регулюванні названих процесів етика бізнесу має виходити з усвідомлення важливості відновлення ресурсів, оскільки виникає небезпека для самого виробництва. Не менш важливими є обов'язки бізнесу щодо екології. Вимоги до бізнесу має при цьому ставити суспільство. Справді, не менш важливим, ніж виробництво, для суспільства є збереження природи — джерела життя та здоров'я громадян.

Теоретики етики бізнесу не приховують, що тон в економіці задають не малі фірми, а великі компанії, які диктують умови виробництва, цінові закони та розподіл капіталу. Від них залежить і екологічний стан. "Факт величезної влади великих компаній здебільшого приховують іншим набором лозунгів, які звеличують вільне підприємництво, американську систему та подібні до них невизначені, але емоційно привабливі поняття" [З, с 192]. Зазначимо, що це говорять американські автори, які знають ситуацію зсередини. Вони показують, що великі компанії з метою підтримання ілюзії "народного капіталізму" втручаються у різні сфери життя, де формується суспільна думка.


3. Етичні норми у взаємовідносинах із діловими партнерами, конкурентами

Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика свою закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який в цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі.

Етика відносин із партнерами:

- дотримання зобов’язань;

- недопущення маніпулювання інвестиціями;

- урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

- запобігання таємних угод на ринках;

- використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

- вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в м/н бізнесі, так як крім єдиних норм і правил у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов’язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут - такт і вірність національному менталітету і бізнес-етикету (благо в теперішній час превалює м/н бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).

Причини неетичної поведінки:

- недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

- значний обсяг “тіньової” економіки;

- конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

- зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;

- відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

- загальне зниження ролі етики в суспільстві;

- певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями вищого керівництва;

- низькі моральні якості членів суспільства[1, c. 144-146].

Ефективне, результативне керування не можливо забезпечити без етики, заради успіхів самого підприємства важливо ставитися до інших з повагою, цінувати інших людей і зважати на те, що відбувається усередині й навколо підприємства. Кожна організація є частиною суспільства (суспільств) і більше великого середовища, ігнорування суспільства й середовища може привести до ситуації, при якій підприємство більше не зможе продовжувати свою діяльність. Суспільство й середовище можуть існувати й без якого-небудь конкретного підприємства, але підприємство без навколишнього його середовища й суспільства не виживе.

Люди створюють організації, і організація створюється, у першу чергу, саме для людей. Всі вироби й послуги, які виготовляються й пропонуються, створюються саме для людей і для задоволення їхніх потреб. Люди формують організації, суспільства й країни, тому не можна забувати про людину, її потреби і бажання[2, c. 18].


Висновки

Отже, професійна етика розглядає шляхи та засоби ефективного самоутвердження людини в суспільно вироблених видах діяльності. Професійна діяльність не тотожна сутності людини, тим не менше є одним із вагомих чинників вияву її творчих умінь та моральних чеснот. Знайти "свій" фах, любити свою професію, постійно вдосконалювати фахові уміння — означає "поважати себе в справі"(тобто гідно утверджувати честь професії) та "поважати справу в собі"(тобто утверджувати свою людську гідність фаховою компетентністю).

У професійній діяльності людина утверджує себе як соціальний суб'єкт. Розгортання професійної діяльності, постійне урізноманітнення її видів та засобів — важливий чинник удосконалення людини та людського життя.


Список використаної літератури

1. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб./ В.П. Галушко,. - Вінниця: Нова книга, 2002. - 222 с.

2. Гах Й. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Йосип Гах,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 158 с.

3. Герет Т. Етика бізнесу: монографія/ Томас М.Герет, Річард Дж.Клоноскі,; Пер. з англ. Остап Ватаманюк,; Ред. Степан Панчишин, Роман Цяпало,. - 2-е вид.. - К.: Основи, 1999. - 214 с.

4. Етика ділового спілкування: Курс лекцій/ Міжрегіон. акад.управл. персоналом; Тамара Чмут, Галина Чайка, Микола Лукашевич, Ірина Осечинська. - К.: МАУП, 1999. - 203 с.

5. Калашник Г. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету: навч. посіб.. — К. : Знання, 2007. — 143с.

6. Кубрак О. Етика ділового та повсякденного спілкування: учбовий посібник/ Олег Кубрак,. - 3-тє вид., стереотип.. - Суми: Університетська книга; К.: ВД "Княгиня Ольга", 2005. - 221 с.

7. Культура ділового спілкування: Навч. посібник/ Укл. Людмила Зубенко, Віктор Нємцов,. - К.: ЕксОб, 2000. - 196 с.

8. Палеха Ю. Ділова етика: учбовий посібник/ Юрій Палеха,; Європейський ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу. - К.: Вид-во Європейського ун-ту фінанас., інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000. - 179 с.

9. Резніченко В. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / Київська міська держ. адміністрація. — К. : УНВЦ "Рідна мова", 2003. — 480с.

10. Статінова Н. Етика бізнесу: Навчальний посібник/ Ніна Статінова, Світлана Радченко; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К., 2001. - 279 с.

11. Стоян Т. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник/ Тетяна Стоян,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм.. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 231 с.

12. Тимошенко Н. Корпоративна культура: Діловий етикет: Навч. посібник. — К. : Знання, 2006. — 392с.

13. Чмут Т. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка,. - 2-е вид., пере-роб. і доп.. - К.: Вікар, 2002. - 223 с.

загрузка...
Top