Вступ

У сучасних умовах, економіці держави притаманні значні збитки в результаті недотримання фінансово-бюджетної дисципліни суб’єктами господарювання. Нехтування регіональною специфікою та особливостями розвитку окремих територій призводить до появи неконтрольованих економічних та соціальних наслідків, які зумовлюють недосконалість державного внутрішнього фінансового контролю. Зокрема, складність контрольованих об’єктів значно перевищує можливості суб’єктів контролю. Державний внутрішній фінансовий контроль стає недостатньо ефективним, тому що його органи з об’єктивних причин не в змозі своєчасно та повністю опрацьовувати інформацію, яка необхідна для якісної організації контрольної діяльності.

Проблемам розвитку внутрішнього фінансового контролю присвячено значну кількість наукових публікацій. У різні періоди вагомий внесок у дослідження окремих аспектів цієї проблематики зробили такі українські вчені: О. Барановський, Т. Бондарук, Ф. Бутинець, І. Ващенко, Н. Рубан, Л. Савченко, В. Симоненко, І. Чугунов, В. Шевчук та ін. Однак у своїх публікаціях ці науковці здебільшого розглядають окремі практичні аспекти розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, а сфера його ефективності залишається недостатньо дослідженою.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних, організаційних основ розвитку внутрішнього фінансового контролю, визначення проблем та напрямів оптимізації в сучасних умовах.

1. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні

З метою оптимізації організаційних структур контролю, забезпечення їх ефективної діяльності, запобігання дублювання функцій управління, та удосконалення правового поля у сфері державного фінансового контролю відповідно до норм і правил Європейського Союзу Міністерством фінансів України спільно з Голов КРУ розроблено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України 24 травня 2005 року № 158-р.

Ця концепція дає визначення внутрішнього фінансового контролю та передбачає запровадження нових ефективних форм контролю: внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю.

Державний внутрішній фінансовий контроль — це система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

На нашу думку, державний внутрішній фінансовий контроль — це нагляд, який включає форми, методи і важелі формування та використання бюджетних ресурсів при комплексному використанні, яких державні органи влади досягають ефективної системи управління на всіх рівнях соціально- економічного розвитку країни.

Управляти ефективно — це означає управляти на основі інформації, яка дозволяє своєчасно побачити помилки, розробити найефективніші рішення питань, які виникають у сфері державного управління.

Місце контролю в системі державного управління визначається ієрархією державної влади. Контроль виступає одним із важливих критеріїв оцінки рівня результативності зафіксованих фактів. Час від часу система управління повинна порівнювати відомості про фактичний стан організації з тим станом, де вона має знаходитись відповідно до розроблених планів [3, с. 247]. Державний фінансовий контроль має здійснюватися усіма органами управління в межах їхньої компетенції, бути направленим на цільове, раціональне та ефективне використання ресурсів держави; сприяти підвищенню ефективності роботи державних органів управління.

Внутрішній фінансовий контроль організований із дотриманням основного принципу, а саме: чіткого розмежування внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит визначає, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи попереднього контролю.

Внутрішній контроль — це управлінський контроль, який здійснюється в самому органі державного сектору на постійній основі з метою підвищення ефективності та результативності діяльності, а також зниження витрат. Внутрішній контроль дає змогу керівництву органу державного сектору перевірити стан виконання завдань відповідно до своїх повноважень. За впровадження системи внутрішнього фінансового контролю відповідає керівництво органу державного сектору. ї

Внутрішній аудит — це контроль, який забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору.

Централізований внутрішній аудит — це державний внутрішній аудит, що проводиться Головним контрольно-ревізійним управлінням (ГоловКРУ), спрямування та координацію діяльності якого здійснює Міністерство фінансів.

Децентралізований внутрішній аудит — внутрішній аудит, що здійснюється уповноваженим самостійним підрозділом (посадовою особою), підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі державного сектору або в межах системи його управління.

На даний час в Україні внутрішній аудит, виходячи з суті його поняття, здійснюється лише ГоловКРУ та підпорядкованими йому територіальними органами відповідно до вимог Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 1017, тобто як централізований внутрішній аудит ефективності виконання бюджетних програм органами державного сектору.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 1777 затверджено Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Проте на практиці ця форма контролю ще не реалізована, так само як і аудит інформаційних технологій, проведення якого законодавством не передбачено.

Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов’язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Необхідність інспектування як форми внутрішнього контролю в Україні на сучасному етапі розвитку системи бюджетного контролю зумовлена наступними факторами:

— низьким рівнем фінансової дисципліни у бюджетній сфері та в державному секторі економіки;

— недорозвиненістю внутрішнього контролю;

— відсутністю децентралізованого внутрішнього аудиту в органах державного сектору.

Інспектування спрямоване не на оцінку результатів, досягнутих в управлінні державними ресурсами, а на виявлення правопорушень і притягнення до відповідальності осіб, винних в їх допущенні.

Розподіляють централізоване інспектування, яке здійснюється органами Державної контрольно-ревізійної служби, та децентралізоване інспектування, яке проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів в межах системи діяльності (управління) кожного з цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів.

Якщо за результатами внутрішнього аудиту надаються рекомендації, то за результатами інспектування керівництву органу державного сектору, контроль за діяльністю якого здійснювався, встановлюються певні вимоги.

В Україні відсутній орган з гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту. Головне контрольно-ревізійне управління відповідає за координацію та методичне забезпечення діяльності контрольно-ревізійних підрозділів центральних органів виконавчої влади, а також здійснює контроль за станом їх роботи.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю наведено загальну систему державного внутрішнього фінансового контролю в розрізі суб’єктів здійснення контролю за рівнем централізації та часом здійснення контролю.

В Україні переважає централізована модель державного фінансового контролю з поступовим удосконаленням у напрямі децентралізації систем контролю, інтегрованих з управлінням програмами та діяльністю.

2. Основні  методи внутрішнього фінансового контролю.

В складі механізму фінансового менеджменту важлива роль належить системам і методам внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства.

В практиці країн з розвиненою ринковою економікою широкого поширення набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, що застосовується в великих компаніях з розгалуженою мережею або в холдінгових компаніях, яка називається “контролінг”.

Сьогодні система контролінга поступово починає впроваджуватися і на вітчизняних підприємствах. В загальній системі контролінгу виділяється один з основних його блоків – фінансовий контролінг.

Фінансовий контролінг являє собою контролюючу систему, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень по нормалізації процесу управління фінансами підприємства.

Побудова системи фінансового контролінгу базується на наступних основних принципах:

1) спрямованість системи фінансового контролінгу на досягнення фінансової стратегії підприємства;

2) багатофункціональність фінансового контролінгу;

3) орієнтованість фінансового контролінгу на кількісні показники;

4) відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування;

5) своєчасність, простота і гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

6) економічна ефективність впровадження фінансового контролінгу на підприємстві.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

З урахуванням перелічених принципів фінансовий контролінг на підприємстві будується за наступними етапами.

1. Визначення об’єкту контролінгу. Це загальна вимога до побудови будь-яких видів контролінгу на підприємстві з позицій цільової його орієнтації. Об’єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств.
2. Визначення видів і сфери контролінгу. У відповідності з концепцією побудови системи контролінгу, він поділяється на наступні основні види: стратегічний контролінг; поточний контролінг; оперативний контролінг. Кожному з цих перелічених видів контролінгу повинна відповідають його сфера і періодичність здійснення його функцій.
3. Формування системи пріоритетів показників, що контролюються. Вся система показників ранжується по значимості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі показники даного виду контролінгу; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться у факторному зв’язку з показниками першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і наступних рівнів.

При формуванні системи пріоритетів слід враховувати, що вони можуть носити різний характер для окремих типів центрів відповідальності; для окремих напрямків фінансової діяльності підприємства; для різноманітних аспектів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Однак при цьому повинно бути забезпечене ієрархічне зведення всіх контролюючих показників по підприємству в цілому і по окремим напрямкам фінансової діяльності.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після визначення і ранжування перелік фінансових показників, які контролюються, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер. Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т. ін.
5. Побудова системи моніторингу показників, які включаються у фінансовий контролінг. Система моніторингу (“відслідковуючи система”) складає основу фінансового контролінгу, саму активну частину його механізму. Система фінансового моніторингу представляє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

Побудова системи моніторингу контрольованих фінансових показників охоплює наступні основні етапи:

а) Побудова системи інформативних звітних показників по кожному виду фінансового контролінгу засновується на даних фінансового і управлінського обліку. Ця система представляє собою так звану “первинну інформаційну базу спостереження”, необхідну для наступного розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансових показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

б) Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників, які відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності з системою фінансових показників. При цьому забезпечується повна співставність кількісного виразу встановлених стандартів і контрольованих аналітичних показників. В процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих (аналітичних) показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження і методів фінансового аналізу.

в) Визначення структури і показників форм контрольних звітів (рапортів) виконавців призначене сформувати систему носіїв контрольної інформації. Для забезпечення ефективності контролінгу така форма звіту повинна бути стандартизована і вміщувати слідуючу інформацію:

— фактично досягнуте значення контрольованого показника (у відповідності з передбаченим);

— розмір відхилення фактично досягнутого значення контрольованого показника від передбаченого;

— факторний розклад розміру відхилення. Алгоритм такого розкладу повинен бути визначений і доведений до кожного виконавця раніше;

— пояснення причин негативних відхилень по показнику в цілому і окремим його складовим.

Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється у відповідності із змістом доведеного йому бюджету (плану).

г) Визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу і кожній групі контрольованих показників. Конкретизація контрольного періоду по видам контролінгу і групам показників визначається “терміновістю реагування”, необхідною для ефективного управління фінансовою діяльністю на даному підприємстві. З урахуванням цього принципа виділяють:

— тижневий (декадний) контрольний звіт;

— місячний контрольний звіт;

— квартальний контрольний звіт.

д) Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Так як кожний показник міститься в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках підприємства в цілому. При цьому по відносним показникам всі відхилення поділяються на три групи:

— позитивне відхилення;

— негативне “допустиме” відхилення;

— негативне “критичне” відхилення.

е) Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по окремим “центрам відповідальності”. В процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового контролінгу, в яких спостерігаються “критичні” відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному критичному відхиленню повинні бути виявлені причини, які їх визвали. В процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

Розроблена система моніторингу повинна корегуватись при зміні мети фінансового контролінгу і системи показників поточних планів і бюджетів.

6. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень є заключним етапом побудови фінансового контролінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах.

а) “Не вживати ніяких заходів”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого “критичного” критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різноманітних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (по принципу “відсікання лишнього”), використання системи фінансових резервів та інші.

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій проводиться в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку по результатам фінансового моніторингу вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволить суттєво підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

Висновки

Отже, аудит ефективності є ширшою формою контролю, ніж фінансовий контроль, оскільки контролери ставлять під сумнів не лише законність і достовірність використання ресурсів за призначенням, а й доцільність і необхідність того чи іншого управлінського рішення. З огляду на те, що забезпечити повне усунення наслідків порушень за результатами фінансового контролю практично неможливо, результати аудиту ефективності мають більше значення для підвищення ефективності економіки держави.

Для того, щоб аудит ефективності зайняв належне місце в системі державного внутрішнього фінансового контролю в Україні, сприяв би модернізації бюджетного процесу та підвищенню якості державного управління, необхідно дотримання принципових умов для його подальшого розвитку, вирішення існуючих проблем та наближення до найкращої міжнародної практики. Тому до пріоритетів розвитку аудиту ефективності варто зарахувати:

—         забезпечення підготовки відповідних кадрів;

—         формування інституцій, які забезпечать розвиток аудиту ефективності державного внутрішнього фінансового контролю;

—         створення необхідної інформаційної бази;

—         запровадження єдиних підходів аудиту ефективності державного внутрішнього фінансового контролю в органах державного та комунального секторів;

—         формування підходів до оцінки якості аудиту ефективності;

—         розробка механізму, який забезпечить системну дію аудиту ефективності державного внутрішнього фінансового контролю в бюджетній сфері.

Список використаної літератури

1. Бондарук Т.Г. Місцеве самоврядування та його фінансове забезпечення в Україні / Т.Г. Бондарук ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. — К., 2009. — 608 с.
2. Єфименко Т.І. Державний фінансовий контроль виконання бюджетних програм / Т.І. Єфименко, І.Б. Стефанюк, Н.І. Рубан та ін. — К.: НДФІ, 2004. — С. 320.
3. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: підруч. / М.М. Мартиненко. — К.: Каравела, 2005. — 268 с.
4. Мельничук Н. Ю. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні: стан та перспективи розвитку / Н. Ю. Мельничук // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. — 2011. — № 1. — С. 286-295.
5. Поплавська Т.В. Від глобального до локального і навпаки / Т.В. Поплавська // Фінансовий контроль. — 2005. — № 6. — С. 17-21.
6. Рубан Н.І. Аудит ефективності: надбання, проблеми, перспективи / Н.І. Рубан // Фінансовий контроль. — 2008. — № 6. — С. 4-6.
7. Футоранська Ю.М. Окремі аспекти державного регулювання у сфері внутрішнього фінансового контролю в Україні / Ю.М. Футоранська // Фінансовий контроль. — 2006. — № 2. — С. 20-23.
8. Чугунов І.Я. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку / І.Я. Чугунов, В.М. Федосов // Фінанси України. — 2009. — №4. — С. 3-12.