• відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;
• тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;
• недосконала система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасне виконання їх рішень;
• невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими актами і підзаконними нормативними актами;
• відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і не доброчесних партнерів;

1. стандарти. Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації;
2. податки. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами.
3. інформаційна ізольованість і велика кількість міфів. Ділові кола на «заході» не достатньо обізнані в інвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі;
4. митні бар’єри. Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів;
5. недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу.
6. відсутність розвинутого фондового ринку;
7. необхідність удосконалення процесу приватизації та участі іноземців в ньому (повільні темпи приватизації, багато заборонених до приватизації об’єктів).

Дуже важливим індикатором для іноземних інвесторів є рівень внутрішніх інвестицій в країні, оскільки його зростання вже само по собі свідчить про оздоровлення інвестиційного середовища, про існування відпрацьованого механізму приватного інвестування в економіці країни-реципієнта.

Однак, сьогодні навіть вітчизняні підприємці не мають оцінок привабливості інвестиційного середовища української економіки, тому спрямовують практично всі свої фінансові ресурси на торговельно-посередницькі операції та несуттєво впливають на зростання виробничої та інвестиційної активності в державі. Ці величезні фінансові засоби акумулюються, переважно, на рахунках комерційних банків та інших фінансових структур замість того, щоб стимулювати розвиток виробництва, нарощувати інтенсивність інвестиційного ринку.

Проте, Україна має чималу кількість характеристик інвестиційного потенціалу, які сприяють припливу іноземних інвестицій, а саме:

• вигідне географічне положення. Воно визначається розташуванням країни в центрі Європи, на перехресті торговельних шляхів;
• багаті природні ресурси. 30% сільськогосподарських угідь України — високородючі чорноземи;
• рекреаційні ресурси (Крим, Карпати), сприятливі для розвитку туризму, санаторно-курортного лікування, відпочинку;
• освічена робоча сила — в Україні дуже високий інтелектуальний і професійний рівень працівників;
• надлишок населення працездатного віку, не зайнятого в економіці України;
• несформований ринок товарів. Це дає можливість іноземному інвесторові вкладати гроші у виробництво практично будь-якого товару без ризику зазнати збитків;
• незадоволений попит населення. Вкладаючи капітал у виробництво споживчого товару, іноземний інвестор упевнений, що практично не матиме проблем з його реалізацією, оскільки споживчий попит населення ще далекий від повного задоволення;
• наявність в Україні законодавства про іноземні інвестиції. Незважаючи на певну недосконалість, воно все ж дає можливість інвесторам вести свою діяльність в Україні. Зокрема, гарантуються захист інвестицій, можливість вивезення та реінвестування прибутків, система компенсації збитків;
• в Україні діють державні структури, які займаються питаннями залучення іноземних інвестицій, що свідчить про серйозність намірів уряду щодо підтримки іноземного капіталу і, відповідно, викликає довіру іноземних інвесторів;
• низька конкурентоспроможність місцевих виробників;
• переваги інвесторів у технологічних і управлінських знаннях [6. 192].

Отже, зроблений аналіз моделювання інвестиційного середовища України, як приймаючої країни, має виняткове значення для створення ефективного механізму залучення прямого іноземного капіталу: по-перше, це поглиблює оцінку загальної економічної ситуації в країні; по-друге, дає системне уявлення про мотивацію поведінки іноземного партнера; по-третє, віддзеркалює напрямки впливу на іноземного партнера. Розв’язання цієї проблеми потребує творчого осмислення теоретичних надбань західної економічної науки з урахуванням міжнародної практики іноземного інвестування, адаптованого до сучасних умов розвитку господарської системи України.

Чинниками, які визначають привабливість для іноземного інвестування за їх пріоритетністю, є: певна політична та економічна стабільність у державі; ефективні та надійні гарантії репатріації одержаних прибутків та захисту іноземних інвестицій; наявність частки та структури недержавних форм власності; податкові пільги; система валютного регулювання; державна система патронажу іноземних інвестицій. Саме на ці сфери й повинна спрямувати свій першочерговий, позитивний вплив державна політика регулювання. Інвестиційна політика на сучасному етапі не відтворює на розширеному рівні суспільного продукту, технологій та працівників, а отже потребує нагальної уваги з боку державних органів. Побудована система інноваційних стимулів, розробка і впровадження сучасних технологій, знань і навичок працівників стають вирішальними для інвестиційної політики держави.

Світова практика переконує, що без широкого залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість, домогтися конкурентноздатності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Особливо потребують зовнішніх інвестицій, економіки, що перебувають у стані трансформації, де найбільш відчувається брак приватних і державних інвестиційних ресурсів. Відповідна ситуація здебільшого є результатом відсутності адекватної ринковій економіці системи стимулів, інвестицій і чіткого розуміння ролі держави у створенні сприятливого клімату для зовнішніх та внутрішніх інвестицій.

В умовах жорсткої конкуренції на міжнародному ринку інвестиційних ресурсів прозорість та стійкість економічної політики, загальний імідж країни стають підґрунтям для прийняття рішення щодо інвестування.

Для успішного залучення іноземних інвестицій спочатку необхідно формувати інвестиційну привабливість економічної системи країни — реципієнта. Це особливо важливо для тієї категорії інвесторів які ще не мають чітко виражених інвестиційних інтересів і формують свою інвестиційну стратегію на підставі інвестиційного маркетингу, оцінки інвестиційної привабливості країни зокрема її макроекономічного інвестиційного середовища. Тут важливим є своєчасне звернення уваги на таких негативних факторах як:

— низький міжнародний рейтинг згідно аналізу інвестиційного середовища;

— високий рівень інфляції;

— недосконалість і нестабільність законодавства;

— незахищеність інтересів іноземних інвесторів, адміністративна неврегульованість;

— непередбачуваність розвитку ситуації в країні;

— нерозвиненість банківської ситими;

— недостатність розвитку інфраструктури;

— недосконалість страхової системи;

— низький рівень життя основної маси населення.

Сучасні механізми управління фінансово-господарськими відносинами повинні бути прогресивними і зорієнтованими на забезпечення політичної та економічної безпеки держави, розвиток національної економіки, підвищення життєвого рівня населення та зростання його добробуту.

Важливим в цьому плані є правильна узагальнююча оцінка отриманих результатів від інвестиційної діяльності. Така інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницею виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є можливим єдиним варіантом її проведення і надання об’єктивних остаточних висновків.

Одним з основних чинників, що стимулюватиме швидке залучення інвестицій є сприятливий інвестиційний клімат. Він формується під впливом політичних правових, економічних і соціальних чинників. Для цього перш за все необхідно створити таку систему відносин органів влади та бізнесу, яка мінімізує можливості зловживання державних чиновників, забезпечить виконання ухвалених законів і постанов, полегшить отримання дозволу, ліцензій, санкцій.

Тут потрібна комплексна програма яка б в органічній єдності та взаємозв’язку охоплювала всю сферу законодавчого регулювання інвестиційних перетворень, передбачала поетапне внесення змін до законодавства, що регулює інвестиційно-інноваційну діяльність в державі.

Для перетворення цього потенціалу в переваги необхідно розробити і ефективну інвестиційну стратегію і негайно впровадити її, щоб зупинити промисловий спад, зберегти зайнятість населення, збільшити оподатковану базу, забезпечити захист навколишнього середовища.

Щоб підвищити інвестиційний рейтинг України потрібно за допомогою економічних інструментів знизити рівень інфляції, удосконалити механізм страхової системи, зменшити ризики втрати прибутку, забезпечити правові гарантії, особливо в оподаткуванні, зменшити збори.

Потребує удосконалення законодавство, що в правовому полі регулює діяльність іноземних інвестицій в Україні. Необхідно забезпечити право власності на землю, потрібно зробити економіку країни стабільною, що відповідає вимогам сталого розвитку.

Тільки в тому випадку коли інвестор буде впевнений у завтрашньому дні, у тому, що він отримає прибуток від вкладень, можна очікувати значний приплив іноземних інвестицій.

Література

1. Закон України «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 01.06.05. №901.
2. Указ Президента України № 1648 від 24.11.2005 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.06.2005 р. «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28.10.2005 р. «Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні».
3. Наказ Міністерства економіки України «- Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховуванням банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» № 10 від 17.01.2005 р.
4. Багрова І.В. Складові та фактори конкурентоспроможності // Вісник економічної науки України № 1. — 2007. — С. 11-16.
5. Благодатний О.І. і ін. Факторний аналіз фінансового стану промислових підприємств області // Вісник економічної науки України № 1.- 2005.- С. 21-25.
6. Благодетелева — Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств. — К.: «Ельга»,- 248 с.
7. Борщ Л.М. Герасимова С.В. Інвестування: теорія і практика. Знання, 2007 — 685 с.
8. Грюнинг X. Система оценки корпоративного управления и управление финансовым риском / Пер. с англ. — М. «Весь мир» 2007 — 304 с.
9. Іноземні інвестиції в економіку України. За ред. Пехник А.В. — К., 2007. — Знання. -335 с.
10. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання. Монограф. За ред. А.О. Єпіфанова. — Суми УАБС НБУ, 2007. — 286 с.
11. Статистичний щорічник України за 2006 р. За ред. О.Г. Осаулюка — К.: В-во «Консультант»,2007 — 551 с.
12. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України. В 3-х томах. За ред.В.М. Гейця, В.П. Семеноженка. -К. «Фенікс» 2007 p. Т.1. — 544 с., Т-ІІ-564 с.