Вступ

Територія України, її населення, як і території та населення інших країн світу, на жаль, не убезпечені від ризику надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, які можуть спричинити людські втрати й заподіяти значну матеріальну шкоду. Однією з таких надзвичайних ситуацій виявилася Чорнобильська катастрофа, що завдала збитків значного розміру як Україні, так й іншим державам. Відповідно до територіального поширення обсягів заподіяних збитків, кількості людей, життю і здоров’ю яких завдано шкоду, аварію на ЧАЕС 1986 р. можна класифікувати як надзвичайну ситуацію планетарного масштабу.

Для подолання усього переліку негативних наслідків, спричинених Чорнобильською катастрофою, буде не достатньо ресурсів лише однієї країни світу. Саме тому наша держава має шукати шляхи для результативної співпраці в напрямі ліквідації наслідків цієї катастрофи із зарубіжними державами, міжнародними організаціями, фондами тощо. Слід зауважити, що забезпечення ліквідації наслідків у надзвичайних ситуаціях має комплексний характер і поєднує норми різних галузей права (конституційного, адміністративного, кримінального, господарчого, фінансового тощо). Але відносини, які виникають під час здійснення виконавчо-розпорядчої та іншої діяльності щодо забезпечення ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, здебільшого регулюються адміністративно-правовими нормами.

1. Вдосконалення напрямів та механізму здійснення Україною заходів щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи

Проблема Чорнобиля відразу опинилася в центрі уваги міжнародних організацій, представників владних структур і громадськості різних держав світу. Унаслідок Чорнобильської катастрофи понад 3,5 млн жителів України одержали додаткові дози опромінення, серед яких 1,3 млн дітей. Саме тому в початковий період основну увагу було приділено наданню саме медичної допомоги з боку сторони міжнародних організацій та зарубіжних держав.

Зокрема, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у період з 19 по 25 червня 1989 р. направила в Україну групу експертів для розгляду можливості застосування норм радіаційного захисту населення, яке проживає в районах з підвищеним рівнем забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Крім того ВООЗ започаткувала в Україні відповідну програму для протидії медичним наслідкам аварії на ЧАЕС.

Одна з найвідоміших в Україні — міжнародна програма «ЮНЕСКО — Чорнобиль», рішення про започаткування якої було прийнято на 135-й сесії виконавчої Ради ЮНЕСКО в жовтні 1990 р. У розробленій ЮНЕСКО програмі — десятки проектів, що передбачають різні аспекти мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи.

2. Проект щодо ревіталізації чорнобильської зони. Розробка об’єктів туристичної інфраструктури

Опис проекту:

Програма: 255 га

Рік: 2014

У даній роботі найбільшу увагу приділено туристичній інфраструктурі. Передбачаються наступні види туризму: екстремальний, індустріальний, екологічний, ігровий і фотосафарі.

Характеристики ділянки.

Українська частина зони відчуження розташована на півночі країни, у Київській області приблизно в 100 км від міста Києва.

Загальна площа зони відчуження 225 га, 40х60 км. в габаритах. В даний момент територія є закритою для будь-якої діяльності людини. 50% території зайнято лісом. Чорнобильська зона відчуження містить 76 населених пунктів, зона обов’язкового відселення – площа 554 км кв.

Автодорожні покриття знаходиться у поганому стані. Деякі з них за умови реконструкції можливо використовувати як напряму для автобусних маршрутів. З карти радіаційних забруднень видно що лише невелика територія забруднена цезієм і стронцієм.

Дана територія не придатна для використання за радіоактивного зараження.

Проектне рішення.

Проектовані об’єкти повинні закласти скелет для подальшого розвитку функцій і діяльності людини в зоні відчуження. Основним об’ємно-планувальних елементом служить монорейкова дорога з 4 станціями, прокладають з південного сходу на північний захід. Це станції «Казино», «Чорнобиль», «Іллінці», і «Заповідник» відповідно.

Кожній із станцій відведена своя унікальна функція.

Станція “Казино”.

Тут будуть знаходитися стоянки для автомобільного транспорту та недалеко від станції – річковий порт. Станція розташована поблизу с проектованої розважальною зоною казино. Соглосно законодавством України заборонено функціонування закладів азартно-ігрової індустрії крім спеціально відведених місць. В даний момент ці місця не визначені, проектом пропонується створити в зоні відчуження «Український Лас Вегас».

Заклади будуть розташовуватися на порогах річки Прип’ять. Функціонувати автономно і в рамках всього туристичного маршруту. Так само на станції і в близи її передбачені готелі та нічліги.

Станція “Чорнобиль”.

У місті Чорнобиль будується відкритий парк-музей, і люди прибули на станцію зможуть відвідати його.

Станція “Іллінці”.

Є відправною точкою автобусних екстремальних маршрутів в м. Прип’ять. Тут розташовуватиметься автобусний парк, обслуговуючі споруди, і мийні авто транспорту. Так само тут будуть знаходитися офіси туристичних компаній і фірм зокрема управління вітрової електростанцією.

Станція “Заповідник”.

Вона буде служити базою вчених, які досліджують тваринний і рослинний світ в контексті впливу радіації і тривалої відсутності господарської діяльності людини.

У західній частині зони відчуження, в місцях де немає лісового масиву, повинна розташуватися вітрова електростанція, яка буде забезпечувати всі проектовані об’єкти електроенергією. Таким чином, проектований маршрут буде екологічним, економічно вигідним і самодостатнім.

Залізниця буде охоплювати всю основну програму туризму та індустрії.

Проектування і будівництво розбиті на кілька пускових комплексів. Для початку, в рамках першої стадії будівництва, передбачено курсування двох 4-вагонних потягів місткістю 176 чол. кожен. Вся проектована на першу чергу будівництва інфраструктура буде розрахована на 1936 чол. Але всі станції проектуються з розрахунком на 5-вагонний склад. Монорейкова дорога буде розташовуватися над землею, на висоті 4 – 6 м. для кращого огляду місцевості.

Дане рішення зменшує навантаження на екологію, сніжкет рівень шуму, залишає вільний прохід тваринам. Відповідно будуть використовуватися монорейкові поїзда, вони легше звичайних поїздів і спроектовані переважно для віадуків. По всій дорозі буде встановлена ​​шумозахист. Вагони будуть максимально заскленими для поліпшення видових характеристик маршруту. Всі старі об’єкти зони прийняті до розгляду як музейні експонати, туристичні визначні пам’ятки.

Модульні станції.

Об’ємно-конструктивне рішення кожної станції, дозволяє станціям міняти свою форму і розмір у міру будівництва. Таким чином, у випадку розвитку території станція завжди може збільшитися у міру необхідності.

Конструктивні елементи станцій будуть ідентичними і взаємозамінними. Типова станція набирається вертикально, за принципом сот, створюючи цікаве внутрішній простір. Конфігурація станцій формує різнорівневі внутрішні і зовнішні майданчики з хорошою оглядовістю на верхніх поверхах. Основна частина станції, тобто платформа, буде перебувати на другому рівні.

При в’їзді в станцію буде перебувати зона очищення поїздів. Вона працюватиме за принципом автомийки.

При кожному в’їзді в станцію склад повинен автоматично митися і висушуватися – при цьому немає потреби в зупинці поїзда, процес проходить на тихому ходу.

У громадському просторі між платформами будуть розташовуватися: вертикальні комунікації, засоби зв’язку, інтерактивні тач-бокси для замовлення екскурсій, і туристичних розваг, торгівля сувенірами тематичними і літературою.

На 1-му рівні розташується зона очищення відвідувачів, яка буде включати в себе пункти видачі чистого одягу (одноразові захисні комбінезони та пов’язки) аварійні душові для використання відвідувачами з нагоди необхідності, і пункти прийому брудних комбінезонів.

На 3-му рівні станції будуть розташовуватися розважальні функції і громадське харчування. Концепція поетапного розвитку станцій полягатимуть у можливому дорощуванні її обсягу.

4-й рівень може служити офісної площею для науки, бізнесу та індустрії. 5-й рівень може виникнути при необхідності додавання житлових модулів безпосередньо на станції. Таким чином типова модульна станція явлется багатоскладових організмом відповідним різним функціональним та економічним вимогам, і зможе послужити опорною точкою для подальшого економічного розвитку та містобудування.

Модульне житло.

Представляє туристичні притулки. Туристичні притулки – готелі з мінімальною кількістю зручностей, розраховані на короткочасне перебування туристів. Житлові модулі будуть розташовуватися по всій території за винятком зони небезпечної для перебування людей. Модуль являє собою за формою – 6-и гранника (в перетині), і компонується з іншими модулями в трьохприватний юніт, за принципом сот. Житлові юніти можуть стояти поодиноко і збиратися в невеликі групи. Юніт складається з 4-х осередків-номерів на 4-е місця кожен. Всі номери обладнані невеликою кухнею з усіма зручностями санвузлом і душем.

П’ятий осередок, що знаходяться рівнем вище буде служити громадським простором. Вхідна група буде буферним простором. В ньому проходять процедури очищення і переодягання.

Оглядові вежі будуть розташовуватися по всій території Зони відчуження. Висота вежі – 25 метрів, що дозволить розглядати досить великі площі. Їх форма 6-ти вугільна в плані, сходи та ліфт розташована в центрі. Віконні отвори розташовані так, щоб людина могла спостерігати за оточенням піднімаючись по сходах. На першому поверсі буде розташований пункт з видачі засобів особистої гігієни, в підвалі розміщений невеликий бункер, на випадок можливого забруднення.

Висновки

Наразі ситуація з соціально-економічною ситуацією в Україні дещо стабілізується, тому увагу міжнародних організацій зосереджено на реалізації більш масштабних проектів.

Зокрема в Україні здійснюється реалізація програми ООН щодо відновлення і розвитку території постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Найактивнішу діяльність проводять у чотирьох найбільш постраждалих областях України (Київська, Житомирська, Чернігівська та Рівненська) для поліпшення умов життя і сприяння сталому розвитку людського потенціалу на цих територіях.

Програма відновлення і розвитку постраждалих територій внаслідок Чорнобильської катастрофи на кінець 2007 р. надала допомогу 174 постраждалим селам. Зокрема, було здійснено сприяння у формуванні партнерських зв’язків між державними та приватними організаціями, а також залучено фінансову підтримку для здійснення 169 проектів на місцевому рівні в галузі відновлення і розвитку загальною вартістю в 3,3 млн дол. США. Понад 200 тис. людей отримали прямі вигоди завдяки цим проектам, які, як правило, пов’язані з поліпшенням місцевого водопостачання, відновленням шкіл і медичних центрів, створенням молодіжних центрів і забезпеченням доступу до комп’ютерних та інтернет-технологій.

Крім того, в Україні ООН застосовує підхід, спрямований на розвиток окремих районів шляхом надання підтримки ініціативам громад на їх території, метою яких є поліпшення місцевої інфраструктури, водо і газопостачання, підвищення радіаційної безпеки на найбільш забруднених територіях.

Таким чином акцент у процесі міжнародної співпраці щодо подолання наслідків аварії на ЧАЕС значно змістився в бік інфраструктурних проектів та більшого територіального охоплення виконуваних проектів.

Список використаної літератури

1. Солошенко Н. В. Міжнародна гуманітарна допомога населенню України, яке потерпіло від Чорнобильської катастрофи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — K., 2002. — С. 44-45.
2. Оптимизация международных усилий по изучению, смягчению и минимизации последствий чернобыльской катастрофы: Доклад Генерального секретаря от 01.09.2010 г. // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N10/502/75/PDF/N1050275.pdf?OpenElement
3. Про Положення про державний департамент — Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.2000 № 1263 // Офіційний вісник України від 01.09.2000 — 2000 р., № 33. — С. 92. — Ст. 1410, код акту 16497/2000;
4. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР від 16.04.1991 — 1991 р. — № 16. — С. 198.
5. Офіційний сайт Програми Розвитку ООН (United Nations Development Programme) // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://chemobyl.undp.org/english/