1. Як ви вважаєте, навіщо економістові потрібні знання за курсом «Економічна психологія»?

У сфері економічних дій часто виникає ситуація, при якій психологічні аспекти економічної діяльності впливають  на рішення того, «що», «як», і «для кого» робити, з якими має справу економіка, або щось, що характеризує результати цих рішень. У цьому випадку економістам потрібні знання про психологічні аспекти життєдіяльності людини. При цьому для адекватної оцінки ситуації, що складається на ринку в результаті, як індивідуальних рішень учасників ринкових угод, так і спільних, економіст повинен уміти розрізняти загальне й індивідуальне в психіці людини.

Психологічні аспекти трудової діяльності свідчать про наявність залежності особистості від соціально-економічних і науково-технічних умов. Звідси треба, що виховання й самоорганізація особистості є основними завданнями навчання й оволодіння знаннями, навичками й уміннями. При цьому в аспекті економічної діяльності великого значення набуває можливість використання зіставлення особистості й міжособистісних відносин у трудовому колективі як  додатковий ресурс.

Розгляд курсу психології й педагогіки при вивченні економічної теорії обумовлено тим фактом, що психологічні фактори відіграють істотну роль в економічному житті, проявляючись через волю волі в тім або іншому виборі, як споживачів, так і виробників. Звідси розгляд волі для вивчаючого економіку є не що інше, як фіксація умов збігу дій споживачів і виробників із природним ходом економічного розвитку.

Воля — свідоме регулювання людиною свого поводження (діяльності й спілкування), пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це — здатність людини, що проявляється в самодетермінації й саморегуляції їм свого поводження й психічних явищ.

Основні ознаки вольового акту:

1) додаток зусиль для виконання вольового акту;

2) наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту;

3) посилена увага до такого поведінкового акту й відсутність безпосереднього задоволення, одержуваного в процесі й у результаті його виконання;

4) нерідко зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.

У цей час у психологічній науці немає єдиної теорії волі, хоча багатьма вченими й уживають спроби розробити цілісне вчення про вола з його термінологічною визначеністю й з. Видимо, таке положення з вивченням волі пов’язане з, що ведеться ще з початку XX століття боротьбою між реактивною й активною концепціями поводження людини. Для першої концепції поняття волі практично не потрібно, тому що її прихильники представляють все поводження людини як реакції людини на зовнішні й внутрішні стимули. Прихильники ж активної концепції людського поводження, що останнім часом  стає провідної, поводження людини розуміють як споконвічно активне, а самої людини — наділеним здатністю до свідомого вибору форм поводження.

2. Розкрийте психологічне розуміння поняття «ризик». Що являє собою підприємницький ризик? У чому відмінності підприємницького ризику від ігрового?

Протягом  життя людина постійно піддається різним видам ризику, часто добровільно й цілеспрямовано ставить себе в умови ризикованої ситуації незважаючи на те, що прагнення до самозбереження можна назвати одним з основних  властивостей людської природи. Як  причини ризику можна виділити зовнішні причини, неконтрольовані індивідом, коли ризик є або ситуаційно необхідним, або неминучим (наприклад, повінь, пожежа), і причини, по яких людина піддає себе ризику добровільно.

До останнього відносять широкий спектр психологічних, фізіологічних і інформаційних факторів, таких як готовність до ризику і його сприйняття, помилки в оцінці наслідків, бажання орієнтуватися на думку навколишніх, гормональне тло, гедоністичний тонус, недолік інформації й ін.

У психології також існують свої визначення ризику, які можна умовно розділити на наступні типи: визначення ризику як умови (невизначеність результату ситуації (Б. Фішхофф), як дії (діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якої є можливість кількісно і якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату, невдачі й відхилення від мети (А. Альгін)), як мети, як мотиву і як потреби. Практично усе найбільш розроблені теорії базуються на імовірнісному розумінні ризику. наприклад, у психології прийняття рішень ризик розуміється як невизначеність результату якої-небудь ситуації (Ю. Козелецький); у психології здоров’я його розуміють як імовірність реалізації небажаної події, що може завдати шкоди (Б. Фішхофф), хоча треба помітити, що часто поняття «ризик» і «ризиковане поводження» не есплікуються зовсім.

Також потрібно відзначити, що всі психологічні концепції й теорії ризику, на відміну від непсихологічних моделей (модель очікуваної цінності, теорія Дж. фон Неймана й О. Моргенштерна), оперують із суб’єктивним поданням про ризик, що має свою специфіку й особливостями формування.

Ризик пов’язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком ймовірностей їхнього результату — у цьому його суб’єктивна сторона. Крім цього, вона проявляється й у тім, що люди неоднаково сприймають ту саму   величину економічного ризику в силу розходження психологічних, моральних, ідеологічних орієнтацій, принципів, установок і т.д.

Законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризикової, тобто дії учасників підприємництва в умовах сформованих ринкових відносин, конкуренції, функціонування всієї системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані й здійснені. Багато рішень у підприємницькій діяльності доводиться приймати в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрямок дій з декількох можливих варіантів, здійснення яких складно пророчити (розрахувати, як говориться, на всі сто відсотків).

Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, що зв’язано з безліччю умов і факторів, що впливають на позитивний результат прийнятих людьми рішень. Історичний досвід показує, що ризик недоодержання намічених результатів особливо став проявлятися при загальності товарно-грошових відносин, конкуренції учасників господарського обороту.

Розрахунково-аналітичні методи побудови кривій розподілу ймовірностей втрат і оцінки на цій основі показників підприємницького ризику базуються на теоретичних поданнях. На жаль, прикладна теорія ризику добре розроблена тільки стосовно до страхового й ігрового ризику. Елементи теорії ігор, у принципі, застосовні до всіх видів підприємницького ризику, але прикладні математичні методи оцінних розрахунків виробничого, комерційного, фінансового ризику на основі теорії ігор поки не створені.

3. Як сприймається людиною товар? Які фактори впливають на сприйняття ціни товару?

Когнітивний компонент пов’язаний з тим, як рекламна інформація сприймається людиною. Вивчення когнітивного компонента припускає аналіз ряду процесів переробки інформації, таких, як відчуття й сприйняття, пам’ять, подання й уява, мислення й мова, і ін.

Зрозуміло, що рекламна продукція може бути виготовлена як високої, так і низької якості, а це по-різному буде впливати на когнітивну сферу людини. У результаті рекламне повідомлення буде по-різному сприйматися й запам’ятовуватися, викликати різного ступеня готовність до дії.

Існує думка, що рекламна продукція різних рекламодавців не просто перебуває в конкуренції один з одним, але в набагато більшій конкуренції, чим самі товари або послуги, які рекламою супроводжуються.

Важливим елементом когнітивної діяльності людини є сприйняття. На відміну від відчуттів, сприйняття являє собою цілісне відбиття в корі головного мозку предметів і явищ. Це відбиття супроводжується або опосередкується понятійним апаратом, тобто  позначається словом, назвою того, що людина сприймає. За видами сприйняття аналогічно відчуттям: зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикальне й т.д.

Сприйняття здійснюється найчастіше осмислено. Більшу роль у процесі сприйняття грає дізнавання.

Багато хто чутливі до рівня цін, що перебувають під впливом декількох факторів, кожний з яких визначає особливості поводження покупців.

1. Подання покупців про наявність товарів-замінників. Ніж повніше покупці інформовані про наявність товарів, що заміняють даний товар, про їхні властивості і якісні характеристики, тим дошкульніше вони до рівня цін на даний товар.

Існує два показники, пов’язаних із цим фактором:

— середньо ринкова ціна байдужності — об’єктивна характеристика, що формує загальне подання всіх споживачів про те, який повинна бути ціна на товар і його замінники;

— суб’єктивні очікування споживачів відносно  цін, що відбивають їхнє особисте сприйняття товару й готовність платити за нього ту або іншу ціну.

2. Ефект унікальності. Ніж більше неповторним виглядає товар в очах споживачів, тим більшу ціну вони готові заплатити, отже, тим менш чутливі будуть до змін цін на нього. Завданням підприємства в цьому випадку може бути цілеспрямоване створення іміджу товару, для позиціонування на ринку окремо від товарів-аналогів з досить чітким виділенням у рекламі специфічних його якостей. Призначення довільно високої ціни на модні товари вважається цілком обґрунтованим, тому що завжди найдуться покупці-новатори, для яких ціна буде другорядним фактором для ухвалення рішення про покупку. Призначення високої ціни на предмети розкоші, розраховані на снобів, ураховує те, що товар попадає в цю категорію не в останню чергу через недоступні для більшості цін на нього.
3. Ефект зважкості порівняння. Споживачі тим менш чутливі до ціни, чим сутужніше порівняння даного товару з товарами-аналогами. Ключем до успіху для підприємства є створення торговельної марки, забезпечення їй широкої популярності, наприклад за допомогою інтенсивної реклами.
4. Ефект » ціна-якість». В основі сучасної цінової політики на рівні фірми лежить не ціна як така, а співвідношення «ціна/ якість». Якщо споживачі вважають, що дана ціна товару відбиває його якість, то вони будуть менш чутливі до цін. Для одних з якість безпосередньо відбивається у величині ціни, для інших, навпаки, ціна є гарантією якості. Даний ефект ураховують при створенні й продажі престижних товарів.
5. Ефект витрат на перемикання. Чим більше витрати при переході від споживання товару однієї марки до споживання товару іншої марки, тим більше чутливість споживача до ціни. Споживачі не бажають витрачати свої гроші «дарма». Вони з бути впевненими в тім, що використання іншого товару замість уже звичного принесе явні вигоди.
6. Подумайте й назвіть основні характеристики психологічного портрета бідного й багатого. На ваш погляд, які психологічні проблеми типові для багатих?

Виділяють наступні риси ментальності, так чи інакше впливають на хід соціально-економічних змін: підвищена залежність від лідерів, потреба бути веденим, потреба в опорі на владу й керівництво; «антиринкова» ментальність, тобто  приватна власність має низький ранг у системі життєвих цінностей. Бажання одержати «всі відразу»; месіанство, що проявляється в побудові міфів про особливу долю, конфронтаційність, що проявляється в небажанні жити повсякденним, розміряним, повсякденним життям. Деякі із цих рис гальмують хід «змін» тоді як деякі (наприклад, максималізм, конфронтаційність, жертовність) сприяють реформам у короткостроковій перспективі, а в довгострокової — гальмують їх. Риси, виділені В.В. Крамником, є характеристиками, що сприяють або гальмують зміни на національному рівні.

Ментальність бідності як сукупність світоглядних і стильових особливостей бідних людей також характеризується деякими рисами (А. Бєлкін) такими, як: тверда нормативність і соціальний контроль; негативне сприйняття спроб членів співтовариства поліпшити своє матеріальне становище; сильні зрівняльні тенденції; заздрість до більше забезпечених людей; яскраві прояви феномена усвідомленої безпорадності: саме в середовищі бідних людей поширені вірування в зумовленість життя, безглуздість старань, міфи про неможливість домогтися чого-небудь без ресурсів, які розподілені між більше імущими членами суспільства; ірраціональність у витраті грошей, відсутність планування бюджету, більше високий показник прихильності терапії покупками; більше сильна схильність рекламі як наслідок прагнення відповідати соціальним нормам, носієм яких є, крім іншого, реклама; декларації про зневажливе відношення до грошей, міфи про низовину грошей, нездатних принести щастя, здоров’я й т.д. Така реакція є, на думку А. Бєлкіна, психологічним захистом бідної людини, що прагне в подібних міфах відреагувати на власну нездатність поліпшити матеріальне становище.

Одна зі звичок багатих людей, що згодом стає рисою їхнього характеру — це прагнення до незалежності. Звичка приймати самостійні рішення відрізняє лідера від людини веденого, котрий охоче віддає кермо влади своєю долею в руки інших людей. Він боїться брати відповідальність за своє життя, не говорячи вже про відповідальність за інших людей. У результаті виникає внутрішній дискомфорт, почуття жалості до себе й непевності. У той час як людина бідний шкодує про те, чого в нього немає, і зі смутком міркує про те, що в нього могло б бути, людина багата із психологічної точки зору, переборюючи сумніву, спрямовується до своїх цілей.

5. Які психологічні й посилюючі прийоми використовує реклама для підвищення ефективності передачі інформації? Поясните їхню дію.

Мова гарної реклами повинен відповідати ряду вимог. Вона повинна:

• бути простою і ясною;
• бути оригінальною;
• бути яскравою, образною, у жодному разі не нудною;
• ураховувати особливості психіки споживачів;
• відображати специфіку мови цільової аудиторії;
• ураховувати психологію сприйняття реклами в різних рекламних засобах (психологія радіосприйняття, телевізійного сприйняття, сприйняття газетних і журнальних текстів, зовнішньої реклами істотно розрізняються).

Зараз мові реклами, її стилю ще не приділяється достатньої уваги й, як наслідок, спостерігається засилля мовних штампів («правильний вибір», «вірне рішення», «райська насолода», «тільки в нас» і т.д.). Часто використовуються незрозумілі терміни, іноземні слова, громіздкі фрази. У результаті реклама стає складної для сприйняття, нудної й сухий.

Ефективність рекламного обігу багато в чому залежить від того, наскільки при його створенні враховані психологічні особливості сприйняття інформації цільовою аудиторією — всіма елементами споживчого середовища, які неї формують, і кожним з нас окремо , іншими словами наскільки запрограмована реакція на рекламу індивідуальної й масової свідомості.

Процес сприйняття відбиває ланцюжок сприйняття AІDA

А — attentіon , І — іnterest , D — desіre , A — Actіon

Увага — Інтерес — Бажання — Дія

Варто враховувати: по-перше — закономірності сприйняття людиною потоку повідомлень; по-друге — оцінити його можливі вчинки як особистості, що має власний світогляд і самооцінку, а також ті або інші життєві переваги й орієнтири; по-третє — проаналізувати його реакцію на форму й зміст рекламного повідомлення; по-четверте — урахувати вплив на підсвідомість людей навколишньої дійсності.

Учені виділяють 3 типи сприйняття інформації:

• вибіркове сприйняття (сприймається не більше 10% рекламного обігу);
• вибіркове втримання (кількість повідомлень, що залишилися в пам’яті, не перевищує 5%, інші 5% через 4-6 тижнів, як правило, забувається);
• інерція сприйняття (перевага вже сприйнятого). Зі сприйнятих і утриманих у пам’яті обігів на споживача впливають тільки 60%, тобто всього — 3%.

У рекламі важливе формування перцептивного образа, що здійснює самий значний вплив на поводження покупця. Це ставиться до образів торговельних марок, яким покупці віддають перевагу. Психологами встановлено, що «курять образ, імідж сигарет», а не саму марку. Велике значення має мова візуальних образів. Образ повинен відповідати принципу «неподільного цілого». Тут заголовки, образи, логотип тісно взаємодіють у рамках єдиної сукупності. Саме синтез факторів породжує «просвітління» (момент усвідомлення дозволу проблеми), а не вивчення кожного окремого елемента. «закону стислості», що зводиться до того, що всі зовнішні відчуття спрощуються людиною до найпростіших  форм. Щоб щось зрозуміти, мозок розбиває складні зовнішні відчуття на масу основних, найпростіших образів і форм. Якщо вони не повні й не ідеальні, людина намагається вгадати, якими вони повинні бути.

Споживачів можна підрозділити за часом сприйняття ними новинок на наступні категорії: новатори (2,5%), ранні послідовники (13,5%), рання більшість (34%), запізніла більшість (34%), ті, що відстають (16%) (Котлер, 1991). На мій погляд, ці показники можуть мінятися залежно від  того, який товар рекламується.

Вплив на купівельне поводження означає й вплив на ухвалення рішення про покупку.

Алгоритм ухвалення рішення про покупку можна представити в такий спосіб:

• вплив зовнішнього середовища (мотиви покупки), об’єктивна необхідність покупки, соціальне й культурне середовище, суб’єктивні фактори;
• вплив внутрішнього середовища (реакція на мотиви, усвідомлення потреби покупки й одержання інформації про товари, поява інтересу до товару, оцінка товару й власних можливостей, прийняття рішення про покупку, пошук товару, покупка).

Покупка завжди вносить емоції в наше життя. Сучасні рекламісти дотримуються теорії «трьох психологічних станів»:

людина знає, що з нею відбувається, і може пояснити це;

людина усвідомлює свої почуття, але не може пояснити їхню причину;

людина нічого не знає ні про свій стан, ні про причини, що його викликали».

Іноді людина сам не розуміє, чому він щось купив, тому що існує різниця між щирим значенням   дій, що уживаються людиною, і поясненням причини своєї дії. З погляду  психології вже відомо, що:

• предмети для покупця — символи. Тому, купуючи або не купуючи предмет, тим самим він приймає або не приймає символи, тому що:
• зробити покупку — значить розповісти про себе, своєму смаку, свого життя іншим і дати можливість судити, тобто завжди враховується, що скажуть інші;
• покупка може залишити в людини почуття тривоги, тому що йому доводиться робити вибір, що буває невдалим.

6. Як ви вважаєте  чи впливає зовнішній вигляд грошей на емоційний стан людини, що робить оплату яких-небудь благ? Порівняйте грошові купюри різних країн (наприклад, гривня, долар, євро). Які аспекти психологічного сприйняття ви могли б назвати?

Особливий інтерес для фахівців в області економічної психології представляє знання про те, як впливають на свідомість і поводження людей гроші — необхідний повсякденний атрибут їхнього економічного життя. Різнобічність грошей як фактора детермінації абстрактних міжособистісних процесів економічного обміну робить їхнім інструментально-символічним засобом соціальної взаємодії й досить психологізованим явищем.

Наприклад, ми схильні ставитися до ощадних рахунків у банку із граничною обережністю: вони для нас — як священні пам’ятники, їх варто розглядати здалеку, захоплюватися ними, але в жодному разі  до них не доторкатися. Однак в інших випадках це служить причиною дивних нелогічних витрат — ми їх навіть не зауважуємо, але вони заважають здійсненню наших фінансових цілей.

Як правило, людям подобається відчуття від новенької хрусткої купюри більше, ніж від старої того ж достоїнства, так що вони прагнуть тримати в руках саме нові гроші.

Дослідження 2012-го року, опубліковане в журналі «Consumer Research», показує, що зовнішній вигляд грошей — особливо якщо вони новенькі, чисті і яскраві — впливає на    більшість витрат. Споживачі неусвідомлено відносяться до старих купюр, як до уже використані й забрудненим, а хрусткі новенькі купюри, навпроти, дають їм почуття гордості, і їх варто витрачати на очах в інших.

Дослідники попросили одних суб’єктів походити по магазинах зі старими купюрами в кишені, а інших — з новими. Покупці були схильні витрачати більше, якщо володіли зношеними купюрами. Крім того, вони навіть були схильні зняти з рахунку додаткові гроші, щоб позбутися від старих купюр і зберегти при цьому новенькі гроші.

Багатих людей сприймають як щодо здорових, щасливих і добре пристосованих, бідних — як непристосованих і нещасних. Отже, матеріальне становище, економічний статус впливає на образ людини в очах інших. Гроші, дохід — закрита тема. За даними дослідження Рубинштейна (С. Rubіnsteіn), виконаного для журналу «Psychology Today» охопила більше 20 000 респондентів, 57 % опитаних уважають розсудливим приховувати свій дохід від родини й друзів. Що стосується розголошення свого доходу, то 97 % були готові розголосити суму своєму чоловікові; 52 % — батькам; 44 % — друзям; 29 % — співробітникам, 18 % — братам і сестрам. Відсоток респондентів, що приховують своє фінансове становище, збільшується зі збільшенням доходу. Чим більше джерел доходу в родині, тим більше розбіжностей із приводу витрат і внесків.

Підприємці більшою мірою, ніж представники інших груп, усвідомлюють гроші як фактор впливу на людей, як форму влади. При цьому, як показали дані, вони випробовують більшу залежність від грошей. Підприємці здійснюють постійний контроль за своїми грошима, знають свій гаманець і заощадження, віддаючи пріоритет готівки. Рідше використовують гроші як терапію, рідко тринькають, кидають гроші на вітер. Гроші розглядаються підприємцями і як соціальна цінність, як предмет гордості.

Відношення до грошей є важливим компонентом економічної свідомості груп і конкретних людей. Вони можуть виступати як мета, засіб, самодостатня цінність. Все залежить від того, яке місце вони займають у структурі подань і стереотипів соціального поводження, як вони співвідносяться й регулюються цінностями й нормами.

7. За якими мотивами групують заощадження? Які фактори впливають на здійснення населенням заощаджень?

Заощадження населення є найважливішим показником рівня життя, безпосередньо пов’язаним зі споживанням, доходами й витратами. Крім того, заощадження населення являють собою коштовний ресурс економічного розвитку, джерело інвестування й кредитування господарства.

Мотивація населення для здійснення процесу заощаджень може бути різної, мотиви можуть бути усвідомленими й неусвідомленими. До основних процесів мотивації можна віднести наступні:

— заощадження, спрямовані на задоволення потреб другого порядку (після поточних потреб);

— резервні заощадження — грошові ресурси, що забезпечують фінансову самостійність при непередбачених випадках;

— заощадження для майбутніх періодів (здоров’я, утворення);

— заощадження для підтримки соціального статусу після відходу на пенсію.

Невмотивовані заощадження можуть бути змушеними й ірраціональними.

До змушених заощаджень можна віднести:

— заощадження, що сформувалися в результаті невідповідності пропозиції та попиту. У результаті цієї диспропорції виникає дефіцит товарів і послуг, як наслідок з’являється комплекс несприятливих соціально-економічних факторів. У міру того як змушені заощадження досягають особливо більших значень, відбувається підвищення цін;

— заощадження, у результаті швидкого збільшення доходу, а можливості для розширення споживання ще не привели до виникнення нових потреб;

— заощадження, призначені для інвестицій. Головна мета таких заощаджень — інвестування в   активи, що приносять дохід.

Заощадження подібного виду населення, як правило, накопичує понад заощадження, які використовуються на споживчі цілі. Вони так само можуть бути короткостроковими й довгостроковими. Довгострокові заощадження являють собою джерело фінансових ресурсів на ринках капіталу.

Короткострокові заощадження надходять на валютний ринок або ринок короткострокових зобов’язань. Цей вид заощаджень громадян є важливим джерелом капіталу з урахуванням їх терміновості, відносної прогностичності й стабільного припливу при відповідних умовах.

Ощадні мотиви можуть з’явитися й під впливом зовнішніх причин. Серед них основний представляється вигідність. У цьому випадку заощадження стають самостійним джерелом грошових доходів населення, або рентними заощадженнями. Чим більше вкладено в заощадження цього року , тим більше будуть грошові доходи населення в наступні роки.

Список використаної літератури

1. Організаційно-економічна: хрестоматія / Під ред. А.Е. Тараса. Мінськ, Харвест, 2004.
2.  Проблеми економічної психології. Том 1 / Отв. ред. А.Л. Журавльов, А.Б. Купрейченко. — М.: Изд- В «Інститут психології РАН»,2004.
3.  Проблеми економічної психології. Том 2 / Отв. ред. А.Л. Журавльов, А.Б. Купрейченко. — М.: Изд- В «Інститут психології РАН»,2005.
4. Бункинам.К., Семенов В.А. Економіка й психологія. — М., «Справа й сервіс», 1998.