Вступ

Методика викладання — це оптимальне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються в таких відомих Вам формах навчання, як лекцїї, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, випускна (дипломна) робота тощо.

Сучасна методика викладання економічних дисциплін не повинна повторювати помилки старої педагогічної практики. Примусити учня «жахатися» економіки дуже просто, якщо викладати її як дуже складну, нудну та далеку від реального економічного життя дисципліну. На жаль, в багатьох випадках в шкільній та вузівській практиці ще діє принцип: «Не зрозумів — дурень!», який надто болісно діє на психіку того, хто навчається.

Між навчальним контролем і навчанням в цілому існує взаємозв’язок:

– який зміст предмета вивчення, такими є й об’єкти його контролю;

– яка теорія навчання, його методична концепція, такі й форми контролю.

1. Основні види оцінювання навчальних досягнень учнів

Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне та підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація.

Поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що засвідчує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учня (учениці). Поточні оцінки з економіки можуть бути виставлені за різні види роботи учнів на уроці, що передбачають оцінку знань. Це може бути усне опитування учнів, контрольні завдання у вигляді самостійної роботи, контрольної роботи, проведена практична робота.  Рекомендуємо контрольні види опитування проводити у вигляді тестового опитування, розв’язування задач та вправ.

Тематична оцінка  виставляється до класного журналу в колонку з надписом  Тематична без дати. Кількість тематичних оцінок, яку виставляє учитель за семестр залежить від навантаження з предмету. У випадку, якщо навантаження з економіки складає одну годину на тиждень, то кількість тематичних оцінок складає  не менше двох за семестр, а у випадку дві години на тиждень не менше трьох тематичних оцінок за семестр.

При виставленні тематичної оцінки  враховуються  всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. При цьому проведення окремої тематичної атестації  при здійсненні відповідного оцінювання не передбачається.

Тематична оцінка коригуванню не підлягає.

Семестрова оцінка виставляється без дати до класного журналу в колонку з надписом  „І семестр”, „ІІ семестр”. Семестрове  оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому  мають враховуватися динаміка особистих навчальних досягнень учня (учениці) з предмета протягом семестру, важливість теми, тривалість її вивчення, складність  змісту тощо.

Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Скоригована семестрова оцінка  виставляється без дати у колонку з надписом „Скоригована” поруч із колонкою І семестр або ІІ семестр. Колонки для виставлення скоригованих оцінок  відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх коригувати.

У триденний термін після виставлення семестрової оцінки батьки (особи, які їх замінюють) учнів (вихованців), які виявили бажання підвищити результати семестрового оцінювання або з певних причин не були атестовані, звертаються до керівника загальноосвітнього навчального закладу із заявою про проведення відповідного оцінювання, у якій мотивують причину та необхідність його проведення.

У разі, якщо учневі не вдалося підвищити результати, запис у колонку „Скоригована” не робиться.

Річна оцінка виставляється до журналу в колонку з надписом „Річна” без  зазначення дати  не раніше, ніж через три дні після виставлення оцінки за ІІ семестр.

Річне оцінювання здійснюється на основі семестрових або скоригованих семестрових оцінок [11, c. 35-37].

Дуже важливою для вчителя є робота з постійного підвищення власного фахового рівня. З метою самоосвіти рекомендуємо передплатити науково – методичні журнали:

1. “Географія та основи економіки в школі” (передплатний індекс – 74636) видавництва “Педагогічна преса”
2. “Економіка в школах України” (передплатний індекс 90807) ТОВ видавнича група “Основа”

Важливу роль у професійному зростанні вчителів економіки відіграють засідання методичних об’єднань. Пропонуємо орієнтовну тематику питань, які можуть бути розглянуті на засіданнях районних  методичних об’єднань:

1. Аналіз та рекомендації щодо підготовки та проведення І-ІІ етапів олімпіад;
2. Курсова перепідготовка вчителів економіки;
3. Проведення тематичного оцінювання з економіки;
4. Особливості викладання економіки в молодшій школі;
5. Особливості викладання економіки в основній школі;
6. Проблеми поглибленого вивчення економіки в закладах нового типу;
7. Проблеми викладання економіки у зв’язку з профілізацією навчального процесу;
8. Міжпредметні зв’язки в процесі викладання економіки.
9. Застосування інтеграційних інформаційних комплексів у викладанні економіки.
10. Інтерактивні методи у викладанні економіки.
11. Позакласна робота з економіки [17, c. 28-29].

2. Процес оцінювання як спосіб контролю за навчальною діяльністю

Способи об’єктивного оцінювання знань і вмінь ще недостатньо вивчені. І хоч з кожного предмета розроблені робочі програми курсів (перелік предметних знань), досі немає програми умінь, видів дій, що в них студент мусить вміти використовувати ці знання. Саме тому так часто різняться і оцінки, які ставлять різні викладачі, наприклад, викладач, який читає курс, і його асистент, який проводить практичні заняття.

Експериментальні дані довели, що оцінка є мотивацією навчання учня. Учні, які отримували добрі оцінки, досягли в навчанні найбільших успіхів. Ті, хто мав погані оцінки, просунулись у навчанні значно менше.

Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача й учня. Спеціалісти-психологи розрізняють два аспекти педагогічного значення оцінки: вплив на розумову діяльність учня і стимулювання емоційності (вольової сфери) через переживання успіху або невдачі. Негативні оцінки та байдужість викладача спричиняють озлоблення, відчуття неповноцінності, переключення на різну сторонню діяльність. Деякі психологи взагалі вважають, що стимулююча дія поганої оцінки виявляється лише за обставин доброзичливості та поваги до учня (студента), коли оцінюється лише рівень його знань, а не його особистість. Як на гріх, про це частенько забувають у школі. В основу оцінки має бути покладений принцип оцінювання діяльності тих, хто навчається, або роботи, що ними виконана.

Форми оцінювання (оцінки) — виявлення позитивного або негативного ставлення викладача до результатів діяльності учнів. Вони можуть бути найрізноманітніші (від схвальної посмішки до догани і покарання, від «одиниці» до «п’ятірки»). Тобто діяльність учня завжди оцінюється не тільки кількісно, а й якісно.

Види оцінок. У нас традиційно прийнято п’ятибальну (власне чотирибальну, бо «одиницю» ставить тільки дуже роздратований вчитель) систему оцінювання знань школярів. У вузах їй відповідає система словесного оцінювання також за чотирма градаціями — «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно». За такою системою досить складно оцінити всі нюанси знань і вмінь учнів. Досконалішими є системи оцінювання, що прийняті у багатьох зарубіжних країнах.

Фахівці наголошують на таких перевагах тестів [85, с. 6] перед традиційними формами контролю:

1. Можливість кількісного вимірювання рівня знань і труднощі завдань. Тест дає змогу визначити не тільки рівень знань кожного з учнів, а й структуру, тобто систематичність його знань. Більше того, можна виявити учнів, які мають антизнання. Без аналізу структури знань педагог працює наосліп. Він не може коригувати навчальний процес у напрямку підвищення його ефективності, отже не може стати добрим педагогом.
2. Об’єктивність і порівнянність оцінки та повне охоплення знань. Нині, коли існують різні типи шкіл, гімназій, бізнес-ліцеїв та ін., питання порівнянності рівнів підготовки в галузі початкової економіки стає дуже актуальним. Крім того, якщо з 30 екзаменаційних білетів учень відповідає лише на один, то невідомо, чи справді він знає відповідь і на решту. Особливо об’єктивним є тестування за допомогою комп’ютерів. Це дозволяє уникнути не тільки суб’єктивізму, а й хабарництва, про-текціонізму.
3. Систематичність контролю та індивідуальний підхід до кожного з іспитників. Тестування дозволяє контролювати навчальний процес на кожному занятті, індивідуалізувати підхід до кожного учня, не витрачати часу на рутинну працю з підрахунку балів. При цьому дуже здібні учні не губляться у масі «середнячків».
4. Технологічність тестів. Вона дозволяє повністю автоматизувати процес навчання за індивідуальними програмами.

Звичайно, тести не є ідеальним засобом оцінювання знань. Відомі й їхні недоліки: можливість угадування, відносна складність створення якісного тесту, помилки педагогічних вимірів тощо.

Щодо контролю організації домашньої самостійної праці треба пам’ятати: щоб домашнє завдання виконувалось, потрібна велика підготовча робота вчителя на уроці. Не забувайте правило: «Задаєш — перевіряй, не перевіряєш — не задавай»!

В умовах продуктивної вимогливості викладач спонукає до досягнення певного результату, спираючись на знання того, якими методичними засобами цього можна досягнути. Процес формування продуктивної вимогливості відбувається за чотирма стадіями:

1. Формулювання педагогічного завдання.
2. Формулювання прогнозованого результату і програми педагогічного впливу.

III.     Висунення вимог.

1. Порівняння бажаного й реального та оцінювання результату педагогічного впливу.

Модульно-рейтингова система оцінювання  та особливості її застосування в навчальному процесі полягає в тому, що навчальний матеріал розподіляється на модулі-блоки, які є базою для рейтингової оцінки знань. Рейтинг — це сума балів, що набирає учень, виконуючи якусь самостійну працю. Рейтингова система оцінювання знань охоплює такі види контролю: тестові завдання, самостійні й контрольні роботи, індивідуальні завдання та ін. Рейтинговими можуть бути завдання на знання теорії, вирішення типових завдань, розв’язування індивідуальних задач, виконання практичних, залікових і контрольних робіт, ініціативні виступи на уроці, участь у проведенні дискусії, виконання проблемних завдань, розгляд і рецензування праць своїх товаришів.

Як приклад наведемо варіант використання модульно-рейтингової системи в методиці викладання курсу «Методика викладання економіки». Весь курс розподілено на 3 блоки-модулі: проблеми формування економічного способу мислення і поведінки; основи методики викладання економіки; проблеми активізації викладання економічних дисциплін. Навчання включає слухання лекцій і ведення конспекту, семінарські заняття, письмовий іспит і (найголовніше!) систему самостійних завдань. За рейтинговою оцінкою «відмінно» відповідає 90–100 балам, «добре» — 80–90, «задовільно» — 60–80, «незадовільно» — 60 балам.

Порядок оцінювання. За ведення конспектів лекцій, за систематичність у роботі можна отримати від 0 до 5 балів, за змістовність конспектів — додатково до 10 балів. Оцінка конспекту проводиться по кожному модулю, у рейтинговій оцінці виводиться середня сума. Оцінка роботи на семінарських і практичних заняттях залежно від активності коливається від 2 до 5 балів. Відповідь на письмовому іспиті може оцінюватися: «погано» — 21 бал, «задовільно» — 21–28 балів, «добре» — 28–32 бали, «відмінно» — 32–35 балів. Найбільшу суму балів з курсу «Методика викладання економіки» студент може отримати за виконання 3 робіт: нетрадиційна розробка звичайного уроку — 10 балів, розробка оглядового уроку «Економіка — це…» — до 15 балів, розробка тематичного уроку та реферату із зарубіжного досвіду викладання економіки — до 20 балів.

У випадку справді творчого виконання розробок оцінки можуть бути і більш високими.

Кожній академічній групі пропонується окремий варіант, що виключає будь-які повторення. Він складається з трьох частин. У першій частині наводяться категорії та поняття, що зв’язані з суттю викладання економіки. Студент має дати чітке визначення цих категорій. Друга частина містить конкретні запитання щодо певних елементів (складових) технології організації викладання й вивчення економічних дисциплін. Від студента вимагається ґрунтовна відповідь щодо особливостей і специфіки цих елементів (складових). У третій частині студент на прикладі конкретної теми розкриває методику організації її викладання і вивчення.

Рейтингова оцінка іспиту може дати до 35 балів, його складові пропонується оцінювати в такий спосіб:

– перша — 5 балів,

– друга — 10 балів,

– третя — 20 балів.

До іспиту допускаються лише студенти, які виконали весь комплекс самостійних завдань протягом семестру.

На іспиті може бути запропонований, наприклад, такий варіант.

1. Дати визначення понять:

– економічна освіта,

– навчально-методичне забезпечення уроку,

– тематичний план курсу,

– структурно-логічна схема,

– позааудиторна робота.

2. Викласти вимоги й особливості організації самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін.
3. На прикладі конкретної аудиторії опрацювати схему і викласти головні вимоги до підготовки й читання лекції, організації перевірки рівня засвоєння знань.

Рейтинг по окремому модулю визначається, виходячи з середнього балу по всіх видах звітності з урахуванням кількості годин, що відведені на навчання цього модуля. За затримку здачі заліку, наприклад на тиждень, студент втрачає половину можливих балів.

Учень, рейтинг якого дорівнює встановленій кількості балів або є вищим за неї, може бути звільнений від іспиту, якщо він не мав незадовільних оцінок і штрафних балів за невиконання навчального графіка.

Висновки

Оскільки рівень навченості залежить від ефективності системи контролю, то ефективність самого контролю — від ступеня його оптимізації. Загальний процес оптимізації контролю полягає у ретельному аналізі таких моментів: методи, форми, способи й види контролю; значущість навчальної інформації: внутрішньопредметна, міжпредметна (для загальнотехнічних та спеціальних дисциплін), практична (для майбутнього спеціаліста); труднощі засвоєння навчальної інформації; частота контролю; засоби контролю та подання інформації; можливість алгоритмізації навчального матеріалу і процесу вирішення навчальних і педагогічних завдань.

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю учнів, так і за педагогічною діяльністю.

Список використаної літератури

1. Бєскова Н. Методичні рекомендації до вивчення економіки //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 6. — C. 7-10
2. Ковальова Л. Інноваційні форми і методи викладання економіки в школі //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 3. — C. 7-8
3. Костенко В. Інтелектуальна гра з економіки //Економіка в школах України. — 2007. — № 6. — C. 39-40
4. Лихач Н. Моделювання практичної частини програми курсу «Основи економіки) //Економіка в школах України. — 2007. — № 6. — C. 13-19
5. Матвієнко В. З економікою на «ти» //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. — 2008. — № 12. — C. 44-48
6. Мовчан О. Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення економіки //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 11-12. — C. 13-14
7. Пестушко В. Економіка. Вивчення і викладання. //Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 6. — C. 14-22
8. Повторення і закріплення навчального матеріалу //Економіка в школах України. — 2007. — № 4: Вкладка. — C. 8-14
9. Пужайчереда Л. Економічні задачі та їх розв‘язання //Економіка в школах України. — 2008. — № 10. — C. 33-39
10. Рябуха А. Використання ділових ігор на уроках економіки //Економіка в школах України. — 2009. — № 4. — C. 15-19
11. Совгіра С.В. Організація проблемного навчання в курсі економіки //Педагогіка і психологія. — 2007 . — № 1. — C. 35-46.
12. Сухова О. Формування мотивації навчальної діяльності учнів на уроках економіки //Економіка в школах України. — 2007. — № 6. — C. 10-12.
13. Топузов О. Методи проблемного навчання в процесі викладання економіки //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 4. — C. 35-39.
14. Уткіна В. Формування інформаційної компетентності на уроках економіки //Економіка в школах України. — 2009. — № 6. — C. 11-14
15. Фелечко А. Міжпредметні зв‘язки при вивченні економіки //Економіка в школах України. — 2007. — № 11. — C. 15-19
16. Часнікова О. Освітні веб-ресурси як засіб розвитку фахової компетентності вчителів, що викладають курс «Основи економіки» О //Географія та основи економіки в школі. — 2009. — № 5. — C. 41-43
17. Шуканова А. Тренінг для вчителів економіки./ А. Шуканова //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 11-12. — C. 27-30