Вступ

Актуальність теми. Суспільна географія має значний теоретико-методичний потенціал, здатний суттєво підвищити обґрунтованість управлінських рішень щодо ефективного використання природних, трудових, територіальних, матеріально-технічних, інтелектуальних та інших ресурсів кожного регіону держави в інтересах усієї України і певної територіальної спільності людей – мешканців регіону. Переваги саме суспільно-географічного підходу полягають у врахуванні економічного, соціального та екологічного чинників та перспектив розвитку різних за функціональним призначенням територій. Значним внеском у розробку проблеми комплексного розвитку регіонів є праці українських учених І.О. Горленко, Л.Г. Руденка, С.М. Малюка (1991), М.І. Долішнього (1991), О.В. Заставецької (1997), С.А. Лісовського (2004), В.І. Нудельмана (1990), М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука (1998), М.Д. Пістуна (1996), В.А. Поповкіна (1993), Д.М. Стеченка (2000), О.Г. Топчієва (1997) та інших. Важлива роль у дослідженні проблем регіонального розвитку належить іноземним фахівцям: М.К. Бандману (РФ) (1977), О.Г. Гранбергу (РФ) (2000), Е. Куклінські (Польща) (1997), П. Нійкампу (Нідерланди) (1997), М. Портеру (США) (1998), А.М. Лаврову (РФ), В.Ю. Шувалову (РФ) (1997) та ін.

Водночас рівень вивченості цієї проблеми ще не задовольняє суспільних потреб. Необхідний пошук придатних для наших умов кращих моделей вітчизняного та іноземного досвіду регіонального розвитку. Насамперед науково обґрунтовані рекомендації необхідні органам управління проблемних регіонів.

Хмельницька область характеризується недостатнім рівнем соціально-економічного розвитку, що значно поступається регіонам-лідерам.

Мета дослідження – поглибити суспільно-географічні засади регіонального розвитку, розглядаючи структурну перебудову господарства як важливий засіб досягнення цілей збалансованого розвитку регіону; обґрунтувати практичні рекомендації щодо пріоритетів збалансованого розвитку Хмельницької області на перспективу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

1) узагальнити науковий доробок у галузі управління регіональним розвитком, розвинути теоретико-методичні засади суспільно-географічного дослідження регіонального розвитку за рахунок використання переваг стратегічного планування і кластерної моделі організації територіальних господарських зв’язків;

2) виявити місце Хмельницької області в господарстві України, оцінити дію зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на розвиток області тепер і впливатимуть у майбутньому;

3) дати оцінку трансформації структури господарства Хмельницької області за роки незалежності України;

4) визначити ключові проблеми розвитку регіону;

5) обґрунтувати пріоритетні напрямки збалансованого розвитку Хмельницької області на перспективу.

Об’єктом дослідження є господарський комплекс Хмельницької області, предметом – теоретико-методичні засади і практичні аспекти реформування галузевих і територіальних пропорцій господарства, переходу регіону на шлях збалансованого розвитку.

Методологічною основою роботи є принципові положення теорії суспільної географії, засади сталого або збалансованого розвитку людства. У роботі використані загальнонаукові (системний підхід, структурний і порівняльний аналіз та ін.) і спеціальні методи дослідження (картографічний, статистичний, районування та ін.).

Зокрема, для оцінки галузевої структури господарства регіону провідним був статистичний метод, територіальної структури – методи районування, картографічний і статистичний.

1. Сутність, значення господарського комплексу Хмельницької області

Процес подолання глибокої трансформаційної кризи в Україні надає своєрідних рис регіональному розвитку на рівні адміністративної області. Міра відкритості регіону обласного рангу значно вища, ніж держави загалом. Область залежить від рішень вищих органів державної влади, якості та обґрунтованості цих рішень. Становлення незалежної України, лібералізація цін, хаотичні зміни нормативно-правової бази, “прихватизація”, розвиток ринкової інфраструктури, гіперінфляція утворили абсолютно нову систему координат для всіх регіонів держави. Колись стабільні структурні пропорції господарства регіонів України за роки ринкових реформ швидко і стихійно змінилися. Водночас якісний менеджмент регіонального розвитку, раціональне використання місцевого потенціалу здатні максимізувати позитивні ефекти зовнішніх впливів і мінімізувати негативні ефекти таких впливів. Потрібна копітка послідовна робота щодо формування нової прогресивної структури господарства кожного регіону України.

Рівень економічного розвитку Хмельниччини нижче від середнього по Україні. Частка регіону в загальній чисельності населення держави становить 2,9% (2012 р.). Водночас область зосереджує лише 1,9% ВДВ, 1,3% промислового виробництва; 4,3% продукції сільського господарства, 2,1% випуску товарів народного споживання; 0,6% вартості експорту і 0,5% імпорту товарів; 0,5% прямих іноземних інвестицій від України загалом. Частка регіону в економіці держави у 2012 р. була особливо значною у виробництві електроенергії (4,3%), ковальсько-пресових машин (16,0%), силових трансформаторів (14,7%), шнурів освітлювальних (15,8%), окремих видів спецтехніки військового призначення, цементу (15,4%), гіпсу (6,3%), консервів ( 8,5%), цукру (4,3%) тощо.

Важливе значення має транзитне положення Хмельницької області на транспортних шляхах між країнами ЄС, західними районами України і Росією, а також між чорноморськими портами, західноукраїнськими областями і країнами Центральної та Східної Європи. Такими магістральними шляхами є дві залізниці, чотири автодороги, три газопроводи широтного простягання (“Союз”, Уренгой-Помари-Ужгород, Дашава-Київ), нафтопровід “Дружба”, лінія електропередачі Вінниця-Альбертірша (Угорщина). Новий нафтопровід Одеса-Броди проходить через територію області з південного сходу на північний захід. З півночі на південь область перетинають залізниці та ряд автошляхів, які дають вихід на Білорусь і країни Балтії, Молдову і країни Південно-Східної Європи. Зручність географічного положення області зумовлена близькістю до Молдови (10 км по прямій лінії), Румунії (24 км) і Польщі (165-240 км). Це полегшує доступ продукції підприємств Хмельницької області на ринки вищевказаних країн. У перспективі транспортно-географічне положення Хмельницької області покращиться завдяки створенню в Україні міжнародних транспортних коридорів. Два автобани міжнародного класу А1 пройдуть від західного до східного кордону України територією області. Виникнуть  зони стимулюючого впливу на розвиток прилеглих територій у вигляді смуг уздовж цих магістралей [9, c. 5].

Важливою передумовою розвитку суспільно-територіального комплексу регіону є значний природно-ресурсний потенціал. Мінерально-сировинні ресурси Хмельницької області (граніт, каолін, вапняк, пісковик, пісок, гіпс, глини, мінеральні води та ін.) створюють надійну основу для стабільного розвитку промисловості будівельних матеріалів, організації виробництва екологічно чистих мінеральних добрив та кормових домішок для тваринництва, дозволяють забезпечити потреби у карбонатній сировині для цукрової промисловості. Загальнодержавне значення мають родовища лікувальних мінеральних вод Сатанівських Товтр, що створює сприятливі умови для нарощування потужностей санаторно-курортного господарства. Розвиток АПК спирається на використання родючих чорноземів (типових, опідзолених, глибоких), а також сірих опідзолених ґрунтів. Із біологічних ресурсів найбільше значення для господарської діяльності мають ліси (13,7% території області). Основні лісові площі зосереджені у північній поліській частині регіону. Експлуатаційна цінність лісового фонду зумовлена складом порід (сосна, дуб, бук, граб, ясен, липа, клен та ін.). Зростає природоохоронна та рекреаційна цінність лісів І групи.

Загалом стан навколишнього природного середовища в регіоні покращився, що зумовлено зупинкою частини підприємств або неповним використанням виробничих потужностей. Частка області в Україні за площею природоохоронних територій зростає, а за обсягами викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря і скидання забруднених стічних вод – зменшується.  Для підвищення ефективності природокористування необхідні: грамотна і надійна експлуатація техногенно небезпечних об’єктів (зокрема, ХАЕС, чотирьох малих ГЕС, об’єктів, де зберігаються та застосовуються аміак, хлор, нафтопродукти та ін.); створення сучасного полігону для зберігання і переробітку промислових токсичних відходів; покращання роботи очисних споруд (особливо на ВАТ “Подільський цемент”); збереження та відтворення родючості ґрунтів; рекультивація території колишніх військових об’єктів тощо [8, c. 102].

Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування та металообробка, в якій зайнято 44.2% загальної кількості працюючих в промисловості області. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області – ВАТ «Укрелектроапарат», «Катіон», «Адвіс», «Пригма-Прес», «Термопластавтомат», ВО «Новатор», кам’янець-подільські АТВТ «Мотор» та заводи «Електроприлад» і кабельний, ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», Волочиський ВАТ «Номінал», верстатобудівне ВАТ «Говер» у Городку та ін.

Підприємствами області в минулому році освоєно виробництво нових видів продукції. Серед них кормозбиральний комбайн “Марал-125 Поділля» (ВАТ «Адвіс»), техніка для виготовлення тари і упаковки (ВАТ «Термопласт-автомат»), котли опалювальні (ВАТ «Темп»), нові види дискових твердосплавних пил (Кам’янець-Подільський завод дереворіжучого інструменту «Мотор»), конденсатори електролітичні нової серії (ВАТ «Катіон»), комбінований ґрунтообробний агрегат «Поділля» (ВАТ «Шепетівський завод культиваторів»), гама нових трансформаторів (ВАТ «Укрелектроапарат»), радіостанції для тепловозів і електровозів (об’єднання «Новатор»), електропилососи (Шепетівський завод «Пульсар»). Освоєно випуск лічильників газу, води і тепла та іншої продукції.

Провідне місце займає харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої складають 35,4% загально обласних обсягів. Харчова промисловість представлена такими галузями, як цукрова, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м’ясна і молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп’яна, тютюнова та інші, в яких зайнято 22,4% загальної кількості працівників промислових підприємств області.

Хмельницька область – один з найважливіших в Україні регіонів цукроваріння, де діють 16 цукрових заводів. Найбільші цукрові заводи розташовані у Хмельницькому, Шепетівці, Кам’янець-Подільському, Теофіполі, Городку, Деражні [8, c. 103].

Легка промисловість області розвивається на основі переробки місцевої сировини (шкіра) і сировини, що завозиться (вовна, бавовна, текстиль, шкіра). В ній виділяються такі галузі: швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, галантерейна. Серед найбільших підприємств області Хмельницькі ВАТ «Взутекс», ВАТ «Шкіргалантерея», ЗАТ Хмельницьклегпром», Дунаєвецька суконна фабрика, Волочиська швейна фабрика «Горинь».

Лісова і деревообробна промисловість випускає меблі, тару, будівельні матеріали, папір, картон. Найбільші меблеві фабрики знаходяться в Хмельницькому, Ізяславі, Летичеві. Великим попитом користується продукція акціонерних товариств «Славутсько-Іолянська паперова фабрика» та «Понінківський картонно-паперовий комбінат».

Велике значення для розвитку економіки області має електроенергетика: в м. Нетішин діє Хмельницька АЕС, що підключена до енергосистем України і країн Центральної Європи. В загальній структурі обсягу промислового виробництва частка енергетики складає 34,2%.

В області також працюють підприємства, які виготовляють товари побутової хімії (Славутський завод «Лотос»), музичні інструменти (Ізяславська фабрика «Октава»), посуд, медичні інструменти, культтовари та інші товари народного споживання.

На території Хмельницької області знаходиться майже 4% всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво.

Найбільші посівні площі в області займають зернові культури , а серед них – озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу та ін.

Хмельниччина – один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків [12, c. 56].

Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі.

Виробництвом ефіроолійних культур займаються у Летичівському, Деражнянському, Хмельницькому районах, вирощують цикорій у Славутському і Старокостянтинівському районах.

Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40% посівних площ займають кормові культури (багаторічні трави, кукурудза на силос, горох, вика, кормові буряки, люцерна, ріпак).

Поділля – це край садівництва. Основні плодові культури: яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня, волоський горіх. Найбільша концентрація садів – у Придністров’ї (Віньковецький, Дунаєвецький, Новоушицький, Кам’янець-Подільський райони).

Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів Найважливішими галузями є м’ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.

В області розроблена програма інтенсифікації тваринницької галузі, в основу якої покладено створення спеціалізованих масивів маточного поголів’я, конкурентноспроможної молочної і м’ясної худоби, збільшення питомої ваги гібридного і місцевого молодняка свиней. Діє мережа племінних заводів і племінних ферм. Передбачається змінити структуру основного стада в напрямку збільшення корів м’ясного напрямку в районах Поліської зони, зменшення чисельності дійного стада компенсувати підвищенням його продуктивності [12, c. 58].

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Хмельницької області

За площею території – 3.4% від площі країни, – Хмельницька область належить до невеликих областей України. Протяжність області з півночі на південь – 220 км, із заходу на схід – 120 км (обчислено по меридіану і паралелі обласного центру).

Область розташована на південному заході Східно-Європейської рівнини в зонах лісостепу і мішаних лісів (Полісся). Рельєф, ґрунтові та агро-кліматичні умови території сприятливі для господарського і сельбищного освоєння. Хмельниччина межує з Тернопільською, Рівненською, Житомирською, Вінницькою і Чернівецькою областями. По території області проходять найважливіші залізниці та шосейні дороги.

В адміністративному відношенні область поділена на: 20 районів; 13 міст, в тому числі 5 міст обласного підпорядкування (Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Шепетівка, Славута, Нетішин), 24 селища міського типу; сільських населених пунктів – 1,417. Найбільшими містами області є її центр м. Хмельницький і Кам’янець-Подільський. Інші міста за кількістю населення невеликі.

Хмельниччина займає 12 місце серед областей України за чисельністю населення.

Ефективному розвитку туризму в області сприяє наявність великої кількості історико-культурних і архітектурних пам’яток. Є можливість створити і облаштувати туристичні маршрути по місцях, що пов’язані з історичним минулим Хмельниччини [13].

Область багата на мінеральні ресурси.

На сьогодні попередньо та детально розвідано 260 родовищ корисних копалин, з яких експлуатується біля 100, більшість з них місцевого значення (цегельні глини, піски, вапняки для виробництва вапна, вапняки та граніти для виробництва щебеню і буту).

Корисні копалини державного значення представлені вапняками та глинами для виробництва цементу, вапняками для цукрової промисловості, каолінами для фарфоро-фаянсової промисловості та виробництва вогнетривів, гіпсами та кременем. Розвідані і нові види корисних копалин: графіт, сапоніт, глауконіт, фосфорити, облицювальні граніти.

Одним із найперспективніших напрямків розвитку мінерально-сировинної бази області є освоєння родовищ графіту, які виявлені на північному сході області.

Буртинське родовище графіту розташоване в Полонському і Шепетівському районах. Руди цього родовища легко збагачувальні. Вихід графітового концентрату з них складає 95%, зольність концентрату низька (від 2.5% до 11%). З руд можливе отримання всіх сортів і марок графіту.

Запаси і прогнозні ресурси графітових руд в цілому по родовищу складають 350 млн. тонн.

На території області розвідано 21 родовище граніту з запасами 230-250 млн. куб. м, що повністю забезпечує потреби області в будівельній сировині на 100-120 років.

В результаті проведених геологорозвідувальних робіт на півночі і в центральній істині області встановлено ряд перспективних родовищ червоного та темно-сірого граніту, діориту та лабрадориту з високими декоративними властивостями.

Хмельницька область – це єдиний регіон в Україні та в колишньому Радянському Союзі, де розвідані родовища сапонітових глин – унікальних природних утворень, які вкладають цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями.

Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітів складають понад 100 млн. т. Потужність продуктивного шару – 10-40 м, потужність розкривних порід – 5-20 м. Найбільш вивченими є Варварівське і Ташківське родовища сапонітових глин з запасами понад 60 млн. т.

На півдні області на території Віньковецького району розвідані Адамівське і Карачіївське комплексні родовища глауконітових пісків з запасами біля 30 млн. т. Встановлено високу агротехнічну ефективність використання глауконіту як дешевого ійно-фосфорного безхлорного добрива в сільському господарстві.

На Хмельниччині є поклади фосфоритів – сировини для виробництва мінеральних добрив. На даний час не відпрацьовані Джурджіївське, Майданське, Гайдамацьке родовища, та деякі прояви конкреційних фосфоритів, запаси фосфоритного ангідріду на яких за останніми розрахунками складають більше 190 тис. т.

Певні перспективи пов’язані з розвіданим новим для регіону типом руд – зернистими фосфоритами, прогнозні ресурси яких складають біля 120 млн. т.

Область має потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиківське, Маківське – типу «Нафтуся», Теофіпольське – типу «Миргородська», Полонське – родоновіди, 10 родовищ столових вод. Всі вони паспортизовані.

Детальна розвідка і затвердження запасів проведені на двох родовищах: Збручанському – 258 м3 на добу і Зайчиківському – 288 м3 на добу. Як показали дослідження останніх років, протяжність родовищ мінеральних вод типу «Нафтуся» по річці Збруч сягає 1,100 км, а загальні перспективні запаси – 190 тис. м3 на добу [14].

3. Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Хмельницької області

Протягом останніх 8 років у структурі доданої вартості відбувається стійке зменшення частки сільського господарства та зростання частки промисловості і сфери послуг.

Це обнадійлива тенденція, оскільки саме промисловість та сфера послуг мають вищу суспільну рентабельність та дають змогу формувати додаткові ресурси місцевих бюджетів та доходи громадян.

Після 2007 року структура ВДВ області така:

Хмельницька область належить до областей, які не є промисловими.

Починаючи з 2000 року Хмельницька область йшла шляхом стабільного економічного зростання, щорічно отримувала приріст валової доданої вартості.

У 2008, 2009 роках економіка регіону, яка інтегрована у вітчизняну та світову, під впливом фінансово-економічної кризи зазнала значних втрат.

У 2010 році за розрахунками валова додана вартість у фактичних цінах становила 15,4 млрд. грн., 2011 – 17,0 млрд. грн. (у 2010 році спад становив 5,3%, 2011 році – приріст 1,4%).

Структура промисловості області у 2010 році така.

Протягом останніх років досягнуто суттєвих зрушень у розвитку промисловості.

У галузі машинобудування нарощують обсяги виробництва ВАТ “Темп”, державне підприємство “Новатор”, “Укрелектроапарат”, ТОВ “Завод “Атонмаш”, державне підприємство “Красилівський агрегатний завод”, ТОВ “Вікс-Фільтрон”.

Подальшому зростанню промислового виробництва сприятиме проведене в останні роки технічне переоснащення багатьох виробництв, введені в дію нові виробничі потужності, збільшення обсягів сировини для переробної галузі, формування ефективної маркетингової політики та інше.

Область не має чітко вираженої спеціалізації у промисловості. З одного боку, це непогано, оскільки зменшуються ризики обвалу економіки області через обвал домінуючої галузі у зв‘язку із різкою зміною кон’юнктури ринку, але, з іншого боку, це стримує динаміку розвитку, оскільки не визначено конкурентної галузі, яка може стати локомотивом розвитку економіки області [5, c. 255-256].

Відносно домінуючими галузями промисловості є виробництво та розподіл електроенергії , яке становить таку ж частку промисловості, що і виробництво продовольчої продукції, напоїв, тютюнових виробів.

Це пояснюється наявністю в області ХАЕС, але детальний аналіз платників податків по районах вказує на слабкий розвиток промисловості по території області, оскільки лише районні електромережі в більшості районів області є найбільшими платниками податків.

Таким чином, подальше нарощування потужності ХАЕС може істотно наростити економічну спроможність області, але без значного споживання виробленої електроенергії в межах області загальний розвиток території області забезпечуватись не буде, оскільки не зростатиме кількість робочих місць поряд із збільшенням ризиків екологічного навантаження на територію області від ХАЕС, що може збільшити ризики згортання туристичних можливостей області.

Хмельницька область має добре розвинуту транспортну мережу. Важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв’язують основні промислові райони України (столичний. Харківський, Придніпров’я, Донбас) і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Східної Європи.

З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід Білорусь і країни Балтії, Молдову та країни Південно-Східної Європи.

Головне місце у перевезенні вантажів і пасажирів як у межах області, так і в зв’язках з іншими регіонами країни, займає залізничний транспорт. Область розташована в зоні діяльності Південно-Західної залізниці, на її території функціонує 40 залізничних станцій. Найбільшими залізничними вузлами в області є станції Шепетівка і Гречани (поблизу Хмельницького).

Обласний центр має зручне залізничне сполучення з європейськими столицями: Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом, Белградом [2, c. 78-79].

Транспортне сполучення в майбутньому стане ще кращим: планується будівництво високошвидкісної автомобільної магістралі «Західна Європа-Київ», яка пролягатиме по території Хмельниччини.

У Хмельницькому розташований аеропорт, що відповідає вимогам статусу міжнародного.

Трубопровідний транспорт представлений газопроводами, які перетинають територію області: «Союз» (Оренбург – західний кордон України), “Уренгой-Ужгород”, “Дашава-Київ”.

Набувають подальшого розвитку в області засоби телекомунікацій. На території області прокладено волоконно-оптичний кабель “Київ-Захід”, активно розширює зону діяльності система міжнародного зв’язку «УТЕЛ», розвивається мережа мобільного телефонного зв’язку.

Протягом останніх років спостерігається тенденція до зростання питомої ваги рослинництва у структурі виробництва валової продукції сільського господарства. Обсяг валової продукції рослинництва протягом 2007-2011 років (крім 2010 року) має тенденцію до зростання. Індекси виробництва валової продукції рослинництва сільського господарства у порівнянні з попереднім роком становлять, відповідно, у 2007 році – 116,8%, 2008 – 107,1%, 2009 – 100,8%, 2010 – 97,7%, 2011 – 122,4 відсотка. Обсяг валової продукції тваринництва має тенденцію до зростання протягом 2009-2011 років, і приріст, відповідно, становив у 2009 році – 10,8%, 2010 – 3,3%, 2011 – 6 відсотків.

Через наслідки фінансово-економічної кризи та погіршення фінансового стану суб’єктів господарювання спостерігався відплив ресурсних коштів із банківської системи і, як наслідок, суттєво скоротилися обсяги кредитування, особливо довгострокового. Значне зменшення кредитування спричинило уповільнення темпів інвестиційної та будівельної діяльності, що призвело до консервації багатьох будівель. Саме тому пріоритетним завданням у кризовій ситуації було забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, які виділялися на капітальні видатки.

Системна робота із залучення інвестицій дозволила, незважаючи на негативні прояви світової фінансової кризи, активізувати інвестиційну діяльність.

На підприємствах комунальної теплоенергетики та водопровідно-каналізаційного господарства проводилася інвентаризація основних фондів. Розроблено заходи щодо скорочення втрат води у мережах водопостачання Проводилася робота зі зниження питомих технологічних нормативів і приведення їх до рівня затверджених. Здійснювалися заходи зі скорочення енергоспоживання, заміни енерговитратного обладнання на економне, зменшення непродуктивних втрат води, запровадження технологічного обліку води на всіх ділянках її видобування, транспортування та постачання. Проводилося оснащення вводів житлових будинків лічильниками теплової енергії [2, c. 80].

Проводилася робота щодо реформування системи управління і утримання житлових будинків, формування ефективних власників житлового фонду,  шляхом створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Відповідно до запланованих заходів проводилася підготовка об’єктів житлово-комунального господарства до роботи в зимових умовах.

4. Особливості розміщення і територіальна структура господарського комплексу Хмельницької області

Спеціалізація Хмельницької області визначається як традиційна для Поділля — це легка, харчова промисловість та промисловість будівельних матеріалів. За рахунок розташування Хмельницької АЕС можна твердити про електроенергетику як галузь спеціалізації.

Основну роль в області відіграє м. Хмельницький (260 тис. мешканців). Розвинутими є машинобудування (завод по випуску ковальсько-пресового устаткування, завод тракторних агрегатів), легка (взуттєва і трикотажна фабрики), харчова (макаронна і кондитерська фабрики, молокозавод) промисловості та промисловість будівельних матеріалів (асфальтобетонний завод та завод залізобетонних конструкцій). Поряд з обласним центром важливу роль відіграють міста Шепетівка та Кам’янець-Подільський. Шепетівка (51 тис. мешканців) – промисловий вузол на півночі області, спеціалізується на металообробці, деревообробці, промисловості будівельних матеріалів, харчовій та легкій промисловості. Значним промисловим вузлом на півдні області є Кам’янець-Подільський — центр машино- і приладобудування, верстатобудування, харчової, швейної промисловості та будівельної індустрії.

Стратегія регіонального розвитку Хмельницької області враховує всі виклики і переваги та забезпечує оптимальне використання всіх наявних ресурсів. Таким чином, розподіл ресурсів між цілями територіального, економічного та соціального розвитку вважається невід’ємним елементом успішного зростання і скоординованого розвитку регіону. Стратегія має на меті створення якнайкращих умов і підвалин для співпраці та спільної роботи між містами та селами для  сприяння розвиткові всіх учасників цієї співпраці та усунення дисбалансу всередині регіону.

У багатьох районах області розміщено один-два підприємства, на яких базується економіка району, що призводить до стрімкого падіння показників по району при появі проблем на одному підприємстві, яке фактично тримає на собі всі районні показники.

Деякі традиційні для області види продукції чи цілі галузі не знаходять себе у новій економічній ситуації і постійно скорочуються. Це зокрема радіоелектроніка та супутня радіотехнічна продукція, окремі види машинобудування, переробка продуктів тваринництва. Деякі види продукції після суттєвого падіння протягом останніх років демонструють закріплення на певному рівні, який тримається і впродовж кризових років (цукрова галузь). Натомість суттєво посилила свої позиції легка промисловість як у номенклатурі так і в обсягах виробництва [5, c. 257].

Легка промисловість перебуває не в кращих конкурентних умовах, ніж машинобудування, проте орієнтується передусім на невеликі та середні виробництва, що дає змогу швидше змінювати види продукції, а такі зміни не потребують значних інвестицій.

Цукрова галузь Хмельниччини за останні 20 років істотно скоротилася, хоча область продовжує займати провідні місця серед областей України за показником виробництва цукру.

Зменшення виробництва цукру з цукрової тростини, викликане значними витратами тростини на виробництво етанолу (Бразилія), зростанням його споживання у країнах-гігантах (Індія, Китай), призводить до зростання дефіциту цукру на світовому ринку, що є сприятливим для розвитку галузі і в Україні.

Проте, враховуючи, що є надлишок потужностей з виробництва цукру, важливо зменшити собівартість цукру для конкурентоспроможності заводів, що можливо через повноцінне використання всіх складових виробництва – цукру, патоки, жому.

Область позиціонується як аграрно-промислова. Аналіз показує, що сільськогосподарське виробництво за останні 20 років значно змінило свою структуру, що безпосередньо впливає і на трудові ресурси та демографічні процеси [3, c. 170-171].

Діаграма 1. Зміна структури сільського господарства області

У 1990 році рослинництво становило 50% продукції с/г області, а в 2008 році – 69%, відповідно тваринництво – 49,2% та 31%.

Сільське господарство поступово перетворюється у виключно зернове, яке не потребує робочих рук, але водночас більш вразливе до ризиків і менш ефективне щодо місцевої економіки.

Найгірша ситуація у виробництві вовни – її практично не виробляється. Частка тваринництва у структурі сільського господарства продовжує зменшуватися.

Намітилася стабільна тенденція до зменшення частки тваринництва у  с/г виробництві в усіх районах як в абсолютній величині, так і у відносній.

Враховуючи той факт, що у індивідуальних селянських господарствах утримується 83% поголів‘я ВРХ та 73% свиней, можна стверджувати, що тваринництво, як товарне виробництво, в області переживає складні часи.

Падіння поголів‘я худоби різко зменшує внесення органічних добрив  на поля, що веде до виснаження земель.

Сільське господарство області практично відійшло від вирощування плодів та ягід, що ще більше звужує ринки виробників с/г продукції та зайнятість сільського населення.

Попри те кризові 2008–2009 роки сільське господарство області пережило значно краще, ніж промисловість.

Сільське господарство області залишається найбільш стабільною галуззю і незважаючи на загальну економічну кризу, продовжує утримувати свої позиції.

Проте зміна структури сільськогосподарського виробництва містить значні потенційні загрози для його розвитку на середньострокову та довгострокову перспективу.

Враховуючи порівняльні характеристики продуктивності сільського господарства в області та областях-сусідах, можна стверджувати, що область досить швидко може стати лідером за цими показниками [12, c. 58].

5. Участь області у внутрішньому державному поділі праці та економічних зв’язках

Галузева структура зайнятості, що склалася в Хмельницькій області, є відображенням виробничої структури і може бути охарактеризована як нераціональна з точки зору економічної доцільності.

Протягом останніх 20 років загальна чисельність населення області зменшується. Проте в останні 5 років намітилась тенденція до зниження темпів падіння чисельності населення завдяки зниженню рівня смертності, а також зменшенню міграції за межі області.

Хмельницька область є чи не найбільш мононаціональною в Україні. За даними Всеукраїнського перепису населення, українці становлять майже 94% населення області.

Фактично моноетнічний склад населення є запорукою протистоянь та конфліктів на міжнаціональному ґрунті та дає змогу створити досить гомогенний обласний простір.

Структура населення за віком досить стабільна. У цілому міське населення має менший середній вік і значно більшу частку населення працездатного віку. Також загальним є значне падіння частки чоловіків у віковій групі після 59 років, що говорить про високу смертність чоловіків, зокрема серед сільського населення. В останні 5 років за рахунок зростання кількості народжених та зменшення кількості померлих намітилась досить стійка тенденція до поліпшення коефіцієнта природного відновлення населення з 0,51 до 0,67 у 2009 році.

Цього недостатньо для відновлення чисельності населення області, але зростання такого коефіцієнта свідчить про поліпшення демографічної ситуації в області.

Хоча ці показники є гіршими порівняно із середніми по Україні: 0,54–0,72. За показником тривалості життя область має дещо кращу ситуацію порівняно із середніми по Україні показниками.

На основі цих даних можна припустити, що в близькій та середньостроковій перспективі демографічна ситуація в області істотно не змінюватиметься, тенденції до скорочення темпів падіння чисельності населення та зростання прогнозної тривалості населення збережуться, що, з одного боку, частково стабілізуватиме трудовий потенціал області, проте, з іншого, збільшуватиме демографічне навантаження на працездатних.

Хмельницька область належить до групи слабо урбанізованих областей, частка міських жителів є значно меншою загальноукраїнського показника. Кам‘янець-Подільський, Славутський, Старокостянтинівський, Шепетівський та Хмельницький райони мають умовно низьку урбанізацію, оскільки міста – районні центри, – виведені зі складу району, є містами обласного значення.

Таке штучне виведення зі складу районів міст, що є їх адміністративними, економічними та культурними центрами, негативно впливає на всі показники району та стримує розвиток його сільських територій.

Загальний рівень урбанізації області є меншим від середньо українського показника – 54,1 проти 68%. Найменш урбанізованими районами з урахуванням міст – районних центрів – є Новоушицький, Чемеровецький та Ярмолинецький райони [13].

Протягом останніх 5 років чисельність міського населення в області зросла на 0,2%, сільського населення зменшилась на 8,5%, по Україні ці показники становлять 1,6% та 5,5%, що демонструє тенденцію переселення сільського населення у міста, оскільки кількість міст в області за цей час не змінилась. Низька урбанізація області, низька частка міського населення не дає змоги швидко вирватися в групу областей з великим обсягом економіки.

Незначне екологічне навантаження на територію області створює можливості для розвитку рекреаційних та оздоровчих послуг та розміщення виробництв, що потребують підвищених вимог до чистоти повітря, води (фармація, біотехнології).

Значна частка сільського населення – резерв додаткових трудових ресурсів для розміщення нових виробництв.

Щодо кількості працездатного населення, то серед адміністративно-територіальних одиниць області існує значна диспропорція – при середній кількості працездатного населення по області 58,2%, у місті Нетішин – 70,7%, у Славутському районі – 49,2%.

Область характеризується значним демографічним навантаженням на працездатне населення, яке є вищим середньоукраїнського показника.

Значні диспропорції за цим показником по адміністративно-територіальних одиницях області та серед міського та сільського населення. На діаграмі показано найбільші диспропорції за кількістю непрацездатного населення на 1000 осіб працездатного.

Становлення ринкових відносин і визначення безробіття у всіх його проявах передбачає зменшення дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили, але так, щоб трудова діяльність була економічно доцільною на кожному робочому місці, тобто досягнення раціональної структури зайнятості населення.

Структура розподілу працівників за галузями народного господарства по суті являє собою пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять.

Чисельність наявного населення міста станом на 1 січня 2013 року становила 265,0 тис. осіб. Упродовж 2012 року чисельність населення збільшилась на 1,3 тис. осіб.

У загальному прирості чисельності населення  природний приріст становив – 696 осіб, міграційний – 590 осіб. У 2012 році в місті народилось 3176 дітей (на 7,9% більше ніж у 2011 р.).

Зареєстровано померлих 2480 осіб (на 6,9% більше ніж у 2011 р.). Зареєстровано 23 дитини, що померли у віці до одного року.

Рівень зареєстрованого безробіття по місту станом на 01.01.2013 р. становив 0,6%. Кількість зареєстрованих безробітних склала 1,1 тис. осіб.

Кількість працездатного населення міста – 197,5 тис. осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2012 рік по місту становила 76507 осіб (у 2011 році – 74113 осіб).

Працевлаштовано у 2012 році – 3796 осіб (у 2011 році – 4069 осіб), в т.ч. після професійного навчання та перенавчання – 496 осіб (у 2011 році – 616 ). Серед працевлаштованих 64,8% становила молодь у віці до 35 років. На підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку працевлаштовано 49,3%, на промислових підприємствах — 17,1%, на підприємствах транспорту та зв’язку – 9,4%.

Вивільнено з початку 2012 року – 859 працівників (в 2011 році – 707 працівників). У 2012 році створено 6657 робочих місць, ліквідовано – 6628.

Середньомісячна номінальна заробітна плата за 2012 рік склала 2506,0 грн., що на 3,3% більше ніж по області та на 17,2% менше ніж по Україні. Темп росту до минулого року склав 113,1 %.

Станом на 1 січня 2013 року сума невиплаченої заробітної плати по місту становила 2,7 млн. грн., що на 24,2% більше ніж на початок 2012 року.

Заборгованість із виплати заробітної плати на економічно активних підприємствах становила 1,3 млн.грн., що на 5,6% менше ніж на початок 2012 року.

Основна частка боргу із заробітної плати на початок січня 2013 року припадала на підприємства, що надають послуги транспорту і зв’язку (50,2%), здійснюють діяльність в будівельній сфері (18,0%), торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (15,8%) [14].

Період формування в області ринкових відносин характеризується активізацією зовнішньоекономічної діяльності. За останні роки зросли обсяги імпорту та експорту, торговельний баланс регіону має позитивне сальдо. Хмельниччина налагодила стосунки з партнерами 84 країн світу, перелік яких розширюється. Значні обсяги обороту утворились з Російською Федерацією, Німеччиною, Республікою Білорусь.

Більше третини експорту – це живі тварини та продукція тваринництва, експортуються машини та устаткування, продукція харчової промисловості, сільськогосподарська продукція, вироби з паперу, будівельні матеріали.

Основними статтями імпорту є транспортні засоби та запчастини до них, електротехнічне устаткування, телерадіоапаратура, мінеральні продукти, пластмаси та каучук.

Вигідне транспортно-географічне положення разом із значними ресурсами в умовах ринкового реформування економіки України створюють потенційні можливості для залучення коштів іноземних інвесторів. Обсяг іноземних інвестицій в область поступово зростає. Партнерами Хмельниччини стали представники 27 країн світу. Найбільші обсяги іноземних інвестицій одержані з Німеччини, Кіпру, Республіки Білорусь, США. Розпочато спільні проекти з Великобританією, Угорщиною, Чеською Республікою, Багамами. Зацікавленість викликали 15 галузей економіки області, серед яких значну частку вкладень отримують машинобудування та металообробка, сільське господарство та харчова промисловість.

Переважна частина іноземних інвестицій отримана підприємствами колективної форми власності, решта – приватної і державної. Метою залучення коштів інвесторів є створення додаткових робочих місць, розширення виробництва, насичення ринку товарами та послугами.

Економіка області потребує довготривалих відносин з стратегічним інвестором. Підприємства різних форм власності зацікавлені в отриманні прямих інвестицій, шукають співробітництва для забезпечення підприємств новими технологіями та досвідом менеджменту.

Велика увага приділялася актуалізації міжнародного міжрегіонального співробітництва. Зокрема, укладено угоди про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво з Маріямпольським повітом Литовської Республіки (2007 рік) та з Урядом Московської області Російської Федерації (2011 рік).

Як результат, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку області, на 1 січня 2012 року становив 189,6 млн. доларів, що на 3,6% більше обсягів інвестицій на початок 2011 року та у розрахунку на одну особу становить 143,6 долара проти 138,3 долара торік.

Експорт товарів за 2011 рік збільшився на 35,1% і становив 393,7 млн. доларів США, імпорт – на 20,2% і становив 554,7 млн. доларів. Однак, зовнішньоторговельне сальдо від’ємне і становить 161,0 млн. доларів (за 2010 рік – від’ємне 170,2 млн. доларів).

За січень-вересень 2012 року експорт товарів склав 105,5 млн. дол. США, що становить 100,4% до відповідного періоду 2011 р.

У загальному обсязі експорту товарів збільшилась частка електричних машин і устаткування (з 18,0% до 23,6%), молока та молочних продуктів, яєць, птиці; натурального меду (з 8,0% до 8,5%), килимів (з 4,0% до 5,7%). Натомість зменшилась частка пластмас, полімерних матеріалів (з 39,3% до 36,1%), котлів, машин і механічних пристроїв (з 6,6% до 4,2%), приладів і апаратів (з 6,0% до 5,7%), алюмінію і виробів з алюмінію (з 3,5% до 0,9%).

Обсяг імпорту товарів у січні-вересні 2012 року склав 176,8 млн. дол. США, що на 10,8% менше ніж у відповідному періоді 2011 року.

Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 71,2 млн. дол. (у січні-вересні 2011 року – від’ємне сальдо у сумі 93,2 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту товарів склав 0,6 (у січні-вересні 2011 р. – 0,53).

Зовнішньоторговельні операції здійснювались з партнерами із 80 країн світу.

За 2012 рік порівняно з 2011 роком зріс експорт послуг на 23,6% і склав
25,5 млн. дол. США. Імпорт послуг зріс на 47,3% і становив 4,0 млн. дол. США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами – 21,5 млн. дол. США.

З метою мінімізації негативних наслідків світової фінансової кризи в економіці регіону аналізувалися показники фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування підприємств у розрізі районів та міст. Питання проблемних територій виносилися на розгляд робочої групи з питань сприяння відновленню платоспроможності суб’єктів господарювання при облдержадміністрації. Здійснювався моніторинг результатів фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, розташованих на території області.

Актуальною є проблема безробіття. Механізм залучення та використання незайнятого населення можна оптимізувати, застосувавши економічні і організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впроваджуючи сучасні принципи взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських підприємств та се іонними працівниками.

За певних умов район може експортувати робочу силу, однак при цьому треба створити умови для збереження трудового потенціалу з урахуванням того, що експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший, за експорт товарів, оскільки певною мірою розв’язує проблему зайнятості [9, c. 7].

6. Проблеми і перспектива розвитку господарського комплексу Хмельницької області

Економічні реформи та соціально-політичні перетворення в країні суттєво змінили структуру господарства Хмельницької області в інституційному аспекті. Після роздержавлення більшість об’єктів перейшло до колективної форми власності. У загальному обсязі промислового виробництва регіону її частка зросла за період 1992-2012 рр. у 1,4 раза. Недержавний сектор є провідним у будівництві, торгівлі, сільському господарстві. З’явилося понад 5 тис. суб’єктів малого підприємництва. Але соціально-економічні результати інституційних перетворень ще не відповідають запитам та очікуванням суспільства.

Перспективні напрямки розвитку району пов’язані з ефективним та раціональним використанням наявних в районі ресурсів. В першу чергу це пов’язано з більш високопродуктивним використанням земельних ресурсів. Подільський соціально-економічний район відноситься до районів з найвищим рівнем розораності території, Нерівності рельєфу і висока частка просапних культур у посівних площах зумовлюють активні процеси деградації ґрунтів і розвиток ерозійних процесів. Тому важливим є розширення використання ґрунтозахисних технологій, насадження лісів, гіпсування та вапнування закислих ґрунтів.

У економіці Хмельницької області склались дві суперечливі тенденції: з однієї сторони, відбувається зниження господарської активності великих підприємств, результатом чого є скорочення чисельності працівників на них, отримуваних ними доходів та загострення соціальних проблем бувших працівників; з іншої сторони, зростання кількості підприємств малого та середнього бізнесу супроводжується зростанням зайнятості у ньому, доходів найманих працівників та підприємців, і як наслідок зростання соціальної захищеності. Разом з тим, варто відмітити, що зайнятість у малому бізнесі нездатна повною мірою компенсувати втрати робочих місць на великих промислових підприємств. З іншої сторони, відновлення роботи наявних підприємств чи зростання їх завантаження через низьку продуктивність, не компенсує попередні втрати робочих місць, та отримання достатніх доходів через що соціальні втрати залишаються на високому рівні.

На цьому етапі дослідження слід зазначити, що за наявних тенденцій розвитку економічної системи Хмельницької області зростання соціальних стандартів можливе за рахунок збільшення кількості підприємств малого та середнього бізнесу. Зміни у негативних тенденціях також можливі за рахунок розвитку економіки області через залучення інвестицій у галузі та підприємства з високим рівнем використання людського потенціалу регіону.

В економіці області відбулася різка зміна міжгалузевих пропорцій. Частка зайнятих у промисловості скоротилась у 1,4 раза, будівництві – у 2,4 раза. У той же час на 13,5% зросла частка зайнятих у сільському господарстві, у 2,4 раза – в апараті органів державного і господарського управління, що заслуговує на негативну оцінку. Для структурних пропорцій господарства регіону характерні провідні позиції галузей, що виробляють товари. Їхня частка у ВДВ становить 59,5% (у тому числі промисловість – 27,7%, будівництво – 6,2%, сільське господарство – 24,5%). Частка сфери послуг становить 40,5%. З 2000 року індекси фізичного обсягу ВДВ у розрахунку на одну особу зростають, що свідчить про поступовий вихід з кризи.

Основні зрушення галузевої структури промисловості Хмельницької області за 1991-2012 рр. полягають у різкому зростанні частки електроенергетики (у 8 разів) і водночас скороченні часток машинобудування (у 2,3 раза), легкої (у 14 разів), лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості (у 3,4 раза). Зазначені зміни мають характер диспропорцій. Наслідком структурних деформацій стало погіршення конкурентних позицій промислового комплексу області на національному та міжнародному рівнях.

Необхідно подолати тенденцію старіння, руйнування та зменшення основного капіталу машинобудування, сприяти інноваційному розвитку і  технологічній модернізації провідних підприємств (ВО “Новатор”, ВАТ “Темп”, ВАТ “Катіон”, ВАТ “Термопластавтомат”, ЗАТ “Преттль-Кабель-Україна” та ін.), нарощувати випуск високотехнологічної продукції на підприємствах ВПК, сприяти створенню міжрегіонального кластера у сільськогосподарському машинобудуванні. Запуск другого і добудова третього та четвертого блоків ХАЕС зміцнять енергетичну базу області, а також усієї України, створять можливості для збільшення експорту електроенергії. Доцільно нарощувати рівень використання виробничих потужностей у тих галузях, які орієнтуються на місцеву сировину (харчова, промисловість будівельних матеріалів, виробництво мінеральних добрив, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість) або здатні задовольняти попит мешканців області на споживчі товари (легка промисловість).

Провідною тенденцією структурних змін у сільському господарстві Хмельницької області стало зростання частки особистих селянських господарств у загальній площі сільськогосподарських угідь (37,0% у 2010 р.) і виробництві продукції галузі (66,0% у 2010 р.). Ця тенденція зумовлена глибокими перетвореннями відносин власності на селі, земельною реформою. Проте збільшення виробництва в особистих селянських господарствах виявилось нездатним компенсувати великі втрати обсягів виробництва у сільськогосподарських підприємствах. У результаті позиції Хмельниччини на агропродовольчому ринку України суттєво послабли. Впродовж тривалого періоду першу позицію серед галузей сільського господарства тримає рослинництво (56,0-58,0 % від загального обсягу сільськогосподарського виробництва). Підстав суттєво змінювати спеціалізацію сільського господарства регіону немає. Необхідно збільшити обсяги виробництва за рахунок ефективних землевласників і землекористувачів, розвивати фермерство, спеціалізацію та кооперування сільськогосподарського виробництва, подолати диспропорції між наявними потужностями цукрової, плодоовочеконсервної, молочної, м’ясної промисловості та недостатніми обсягами виробництва сільськогосподарської сировини.

Тривала інвестиційна криза гальмує активну структурну політику інноваційного типу. Дефіцит інвестиційних ресурсів супроводжується їх спрямуванням на обмежені території (обласний центр – 26,4% від загального обсягу освоєних інвестицій, місто атомників Нетішин – 18,5%, м. Кам’янець-Подільський – 6,3%). Усі інші міста та райони разом отримують менше половини від загальнообласного обсягу. Необхідно активніше залучати в економіку регіону вільні кошти громадян, іноземних інвесторів, фонди венчурного капіталу.

Важливим сектором економіки Хмельницької області є рекреаційне господарство. Воно спирається на потужний природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал. Проте багатющі родовища мінеральних вод, бальнео-кліматологічні властивості Товтрової гряди використовуються недостатньо. Необхідно надати пріоритет рекреаційній діяльності у південних і центральних районах області (міста Кам’янець-Подільський, Старокостянтинів, Летичів, смт Сатанів і Меджибіж, де розміщені найпривабливіші природно-рекреаційні та історико-архітектурні ресурси), розширити і модернізувати  готельне і ресторанне господарство, підвищити якість обслуговування.

Масштаби зовнішньоекономічної діяльності Хмельницької області невеликі. У товарній структурі зовнішньої торгівлі провідні позиції належать продукції машинобудування та АПК. Сальдо зовнішньоторговельного балансу позитивне. Основними країнами-партнерами є Росія, ФРН, Білорусь, Польща, Нідерланди. Доцільно скоротити у структурі експорту регіону частку сировини і продукції низького ступеня переробітку, зменшити імпорт давальницької сировини, реалізувати сприятливі перспективи для залучення прямих іноземних інвестицій у сферу послуг (рекреація, транспорт, зв’язок).

Опорний каркас території Хмельницької області формують три “ядра” господарського розвитку (Хмельницький, Кам’янець-Подільський і “розосереджений вузол” на півночі – Шепетівка, Славута і Нетішин) і мережа транспортних магістралей національного та міжнародного значення. Навколо цих трьох ядер сформувалися внутрішньообласні підрайони: Центральний, Південний і Північний. Необхідно протидіяти диференціації рівнів соціально-економічного розвитку цих територій, пом’якшити відставання периферійних сільських районів за рахунок створення обласного цільового фонду підтримки депресивних територій, удосконалювати територіальну структуру господарства шляхом розумної децентралізації, розвиваючи виробництво у малих містах і селищах міського типу (Дунаївці, Деражня, Волочиськ, Городок, Красилів та ін.).

Пріоритетними напрямками перспективного розвитку Центрального підрайону є стимулювання наукоємного машинобудування, реструктуризація ВПК, зростання обсягів виробництва продукції хімічної, харчової та легкої промисловості, приміського сільського господарства, сфери послуг, скорочення масштабів вибуття населення в інші регіони та країни світу за рахунок створення нових робочих місць, покращання екологічної ситуації. Для Південного підрайону необхідно прискорити розвиток рекреаційного господарства, повніше реалізувати транзитний потенціал, підвищити ефективність виробництва, переробітку та реалізації сільськогосподарської продукції, скоротити рівень безробіття перш за все шляхом розвитку малого і середнього бізнесу. Після початку промислової експлуатації другого блоку ХАЕС, будівництва третього і четвертого блоків слід очікувати зростання частки Північного підрайону в структурі регіональної економіки. Необхідно збільшити рівень використання виробничих потужностей картонно-паперового, машинобудівного, порцеляно-фаянсового, агропромислового виробництва, дотримуватись норм екологічної безпеки. Перспективним є освоєння великих родовищ графіту, сапонітових глин.

Висновки

1. Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, результати власних досліджень автора показали, що проблема впливу структури господарства на темпи та якість регіонального розвитку є важливою, актуальною і недостатньо вивченою.
2. Структурну перебудову господарства доцільно розглядати як передумову для досягнення соціальних, економічних та екологічних цілей розвитку регіону. Від стихійної зміни структурних пропорцій господарського комплексу регіону необхідно перейти до активної структурної політики, чітко сформульованої у стратегії регіонального розвитку. Послідовне формування прогресивної структури господарства повинно стати серцевиною стратегічного планування, головним засобом реалізації засад сталого або збалансованого розвитку на національному, регіональному та локальному рівнях.
3. Частка Хмельницької області в Україні за основними економічними індикаторами (ВДВ, обсяги промислової та сільськогосподарської продукції, залучення прямих іноземних інвестицій та ін.) скорочується. Показники соціального розвитку незадовільні. У той же час екологічна ситуація покращилась.

Список використаної літератури

1. Велігіна А. І. Ефективність виробництва яловичини в підприємствах Хмельницької області [Текст] / А. І. Велігіна // Економіка АПК. — 2010. — № 7.- С.53-56.
2. Гільберг Т.Г. Зміни інституційної структури економіки Хмельниччини // Хмельниччина: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали обласної науково-практичної конференції (Хмельницький, 19 вересня 2002 року). – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 78-81.
3. Гільберг Т.Г. Зміни структури сільськогосподарського виробництва Хмельницької області // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 138: Географія. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – С. 167-180.
4. Гільберг Т.Г. Зовнішньоекономічна діяльність Хмельницької області на сучасному етапі // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць: У 4-х т. – К.: ВЛГ “Обрії”, 2004. – Т. 2. – С. 285-287.
5. Гільберг Т.Г. Промисловість Хмельницької області та її зміни в період ринкових реформ // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький, 2003. – №5. – С. 255-258.
6. Гільберг Т.Г. Рекреаційне господарство Хмельницької області // Географія та основи економіки в школі. – 2002. – № 1. – С. 43-44.
7. Гільберг Т.Г. Чинники і напрями структурних змін економіки Хмельницької області // Географія і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 45-55.
8. Западная Украина Хмельницкая область [Текст] // Позакласний час. — 2007. — № 6. — С. 101-111
9. Заставний, Федір. Подільський економічний район [Текст] / Ф. Заставний // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 6. — С. 5-7
10. Кудельський В.Е. Організаційно-економічні засади виробництва молока в агропідприємствах Хмельниччини [Текст] / В. Е. Кудельський // Вісник аграрної науки. — 2012. — № 6. — С. 80-82
11. Міхальська І.В. Ефективність реформування земельних відносин у Хмельницькій області / І.В. Міхальська // Економіка АПК. — 2006. — № 2.- С.58-63
12. Скальський В. Проблема розвитку цукрової промисловості Хмельницької області // Економіка АПК. — 2003. — № 7.- С.56-58
13. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2009 рік. / Під заг. ред. В. В. Скальського. –Хмельницький, 2010. – 504 с.
14. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2010 рік. / Під заг. ред. В. В. Скальського. –Хмельницький, 2011. – 442 с.
15. Чернієнко О.О. Економічні результати виробництва у цукробуряковій галузі Хмельницької області [Текст] / О.О. Чернієнко // Економіка АПК. — 2006. — № 12.- С.58-62
16. Сайт державного комітету статистики України — www.ukrstat.gov.ua

Додатки

Додаток 1. Основні показники соціально-економічного розвитку Хмельницької області

	Фактично за 2012р.	Темпи зростання,  %
		грудень 2012р. до		2012р. до 2011р.	довідково:  2011р. до  2010р.
		листопада 2012р.	грудня 2011р.
Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг)1, млн.грн.	14130,1	х	х	х	х
Індекс промислової продукції	х	70,8	89,3	101,0	109,2
Індекс обсягу сільськогогосподарського виробництва	х	х	х	112,9	115,5
Виробництво основних видів продукції тваринництва
м’ясо (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі), тис.т	79,3	161,6	125,1	105,9	102,3
молоко, тис.т	595,1	88,0	100,3	99,5	98,4
яйця, млн.шт.	1194,6	91,1	149,9	180,6	168,7
Обсяг виконаних будівельних робіт, млн.грн.	780,92	х	х	85,3	104,7
Вантажооборот, млн.ткм	1863,7	100,7	104,8	98,3	108,8
Пасажирооборот, млн.пас.км	1325,7	100,2	108,6	104,0	93,4
Експорт товарів1, млн.дол. США	426,6	х	х	118,2	136,3
Імпорт товарів1, млн.дол. США	520,6	х	х	99,8	134,9
Сальдо (+,–)1	-94,0	х	х	х	х
Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн.	18291,3	х	х	113,1	113,3
Середньомісячна заробітна плата одного працівника
номінальна, грн.	23981	100,53	115,04	117,11	116,61
реальна, %	х	100,43	115,34	116,81	107,71
Заборгованість із виплати заробітної плати5,  млн.грн.	14,3	101,1	83,4	х	х
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець періоду, тис. осіб	16,2	122,7	98,0	х	х
Індекс споживчих цін	х	100,1	х	99,66	104,06