За походженням небезпеки поділяють на два класи: природні та антропогенні.

Природні небезпеки пов’язані з природними явищами: а) в атмосфері (бурі, урагани, ожеледь, град, зливи, блискавки та ін.); б) у гідросфері (повені, селі, цунамі); в) у літосфері (землетруси, обвали, виверження вулканів); г) біологічні небезпеки від живих об’єктів рослинного і тваринного світу (хвороботворні мікроорганізми, гриби, отруйні рослини, хижі тварини, плазуни та ін.); д) космічні (астероїди, планети, випромінювання).

Природні небезпеки поділяють на: метеорологічні, топологічні, тектонічні.

Метеорологічні — урагани, бурі, шторми, смерчі, сильні морози, спека.

Ураган, буря, шторм — надзвичайно швидке і сильне, частково катастрофічне переміщення повітря, яке спричиняє загибель людей, тварин, знищує морські і річкові судна, руйнує будинки, споруди, а інколи і цілі населені пункти. Швидкість вітру під час урагану сягає 120—210 км/год. і більше, при штормі — 80—100 км/год.

Смерч — великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота. Розрідження повітря, яке виникло всередині смерчу, настільки сильне, що може виривати з корінням дерева, зривати дахи, руйнувати будинки. У таких випадках треба рятуватися у підвалах, канавах, траншеях, сховищах і укриттях цивільної оборони.

Наслідки сильних вітрів та смерчів: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило, супроводжуються зливами, які стають причиною повені.

Топологічні — повені (наводки), селі, снігові лавини та ін.

Повінь (паводок) — це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звиклого рівня. Причинами цього стихійного лиха є зливи, інтенсивне танення снігу, виникнення заторів льоду. Повінь може бути також наслідком верхових «нагонів» води з боку моря. Якщо загрожує повінь, проводяться попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах затоплення. Своєчасно інформують населення про стихійне лихо і правила поведінки, посилюють спостереження за рівнем води, перевіряють стан дамб, гребель, мостів, усувають виявлені недоліки, готують сили і засоби на випадок проведення рятувальних робіт. Для зменшення збитків у небезпечних районах інколи евакуюють населення, вивозять матеріальні цінності. У першу чергу це стосується дитячих закладів та лікарень, зокрема інвалідів і людей похилого віку.

Сель — раптово сформований у руслах гірських річок тимчасовий потік води з великою кількістю піску, каміння та інших твердих матеріалів. Причинами його виникнення є інтенсивні зливи, швидке танення снігу або льоду. Сель характеризується великою масою і швидкістю пересування — до 3—5 м/с. Руйнує будівлі, шляхи, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, спричиняє загибель людей і тварин. Під загрозою виникнення сельових потоків знаходяться території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей та Автономна республіка Крим.

Снігові лавини — це сходження з гірських вершин снігових мас, що виникають унаслідок перевантаження схилу снігом, під час відлиги, внаслідок формування в нижчих частинах снігової площі горизонту розрихлення. Лавини загрожують об’єктам, які розташовані на їх шляху.

Тектонічні — землетруси, виверження вулканів, моретруси тощо.

Землетрус — підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що викликають коливання земної поверхні, спричиняють деформацію земної кори та деформування чи руйнування інженерних споруд.