Вступ

«Найбільш вільною державою можна вважати таку, де люди мають усі людські та громадські права, які тільки є у світі»

Л.Українка

Захист прав дітей забезпечення їх повноцінного розвитку – це актуальна тема XXI століття. Адже кожен день багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їх росту і розвитку. Вони терплять страждання, страждаючи від насильства, расової дискримінації, апартеїду, агресії, іноземної окупації, на анексії; стають біженцями,вимушеними залишати свій дім і своє сімейне вогнище; стаючи інвалідами, жертвами недобросовісності, жорстокості, експлуатації. Проблема національного значення, яка повинна розглядатися і в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному і, безумовно, — юридичному. Мова йде про закріплення певними законами та іншими нормативно-правовими актами чітко визначених правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини.

Працювати, жити, бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тож активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з самого дитинства. Права дитини — це те, що гарантує держава дитині. Це свого роду допомога дорослих у законодавчій формі, щоб дитина розвивалася і реалізувала себе. Діти світу різні, вони цікаві, енергійні, вразливі і сповнені надій. Їх час повинен бути часом радості і миру, ігор, навчання і росту. Їх майбутнє повинно ґрунтуватися на гармонії та співробітництві. Їх життя повинно ставати більш повнокровним, поки розширюються їх перспективи і вони набувають досвіду. Однак для багатьох дітей реалії дитинства цілком інші. Кожного дня сорок тисяч дітей помирають від недоїдання і хвороб, у тому числі від синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу), від відсутності чистої води, від поганих санітарних умов, а також від наслідків пов’язаних з проблемою наркоманії. Постає питання хто і яким чином охороняє права дитини та, чому діти мусять виживати у таких умовах? Чому в Україні так багато дітей бідняків, що живуть у халупах, підвалах, трущобах, інколи не мають можливості вчитися у школі і рано стикаються з нестатками, злиднями? Ми приймаємо закони про те що всі діти рівні незалежно від раси, релігії, походження та статі, але не допомагаємо реалізувати ці закони. Можливо, проблема у тому що ми вважаємо піклування дітьми сиротами, хворими, кинутими, не є нашою турботою? На думку більшості це — проблема держави. А коли бачимо у переході голодних,на вулицях замерзлих,а у метро погано одягнених дітей то в кращому випадку ми кажемо:«Наша держава зовсім не піклується про майбутнє нації».

Ми не розуміємо, що державу в першу чергу створює саме людина,саме ми є причиною незахищеності наших нащадків,наступного покоління,наступних дорослих,які так само будуть відноситись до законів як і ми,звичайно якщо ситуацію в країні не змінити.

Перед собою ставлю мету: дослідити історію виникнення прав дитини; узагальнити основні закони які повинні знати і захищати дітей нашої держави; аналізувати права учнів ліцею «Голосіївський»№241 м. Києва; провести опитування, яке дасть можливість дізнатись рівень знання дітьми своїх прав та обов’язків в ліцеї «Голосіївський»№241 м. Києва та застосування їх у житті.

Огляд літератури

 1)Декларація прав дитини. Збірник міжнародних договорів. Міжнародний захист прав і свобод людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, 20 листопада 1959 року

2)Горбунова Л.М.;Марченко Л.І.; Пасічник М.В.; Пушенко О.Г. «Перше звернення до дітей» «Логос» книга присвячена дітям, про прийняття декларації захисту прав дітей,інформує дітей та підлітків про прийняті закони,які є дійсними для всіх дітей на рівній основах.

3)Касаткин Д. Защита прав детей Азия и Африка сегодня. – 1999. — ст.9. Відомості про прийняті закони стосовно дітей на території країн де більш не зважають на дітей.

4)Курилиши Ю. «Працюйте задля дитячого щастя» рубрики від завідувача відділу молоді.

5)Інтернетні ресурси: http://pprosvita.at.ua/news/2009-06-16-107

Аналіз стану

На сьогоднішній день проблема прав та обов’язків дітей є актуальною і ще досліджується як в нашій так і у інших країнах. У різних державах до цього питання «підходять» по різному. Багато дітей не знають тих законів що діють на території нашої держави,тих що їх захищають, тих що гарантують дитині їжу, медичну допомогу і житло. Але не зважаючи на це більшість дітей користуються ними у повсякденному житті. Ця тема актуальна для сучасної молоді і майбутнього покоління. Адже молоде покоління нашого часу звикло до демократичного відношення, таким чином відібравши у дітей права вони не зможуть існувати. Тому тільки з більш детальним дослідженням і прийняттям більш корисних мір стосовно захисту прав дитини, як людство так і держава буде все більше розвиватись. Також більш детально розроблені обов’язки для дітей будуть сприяти скороченню хаосу і непорозумінь. Ми не можемо не погодитись з тим, що діти це-майбутнє, майбутнє яке ми залишаємо після себе, тож ми повинні якомога більше розвивати нашу державу і суспільство,створюючи більш сприятливі умови для наступного покоління.

Історія виникнення прав дитини

Діти – це майбутнє держави

У кожної дитини, як і кожної дорослої людини, є свої права. Ніхто не має права порушувати права людини, адже це не буде надавати їй можливості існувати і розвиватися як особистість. Відповідно і діти мають дотримуватися всіх встановлених державою норм поведінки. Дитинство – у переважній більшості випадків визначає якість усього подальшого свідомого життя людини. На превеликий жаль, як часто трапляється так, що батьки знущаються над своїми дітьми, прикладаючи фізичну силу до їх виховання, коли насправді вони покликані захищати своїх дітей. У дитини, над якою знущались , насміхались, принижували морально, ще у дитинстві можуть з’явитися певні комплекси, котрі у подальшому майбутньому можуть стати певною стіною у нормальному розвитку людини. У такої дитини часто бувають депресії, можуть ще з дитинства зародитись у ній злість, ненависть та бажання помсти навколишнім. У такому випадку така дитина у подальшому її житті може стати ворогом для суспільства. Кожне суспільство, що поважає себе, зобов’язане спостерігати за тим, щоб права дитини не порушувались, як і загалом права усіх людей. Адже діти – це майбутнє. Вислів «Діти – наше майбутнє» аж ніяк не є просто красивою фразою. Доля будь-якої спільноти, нації держави в майбутньому залежить від того, якою буде якість людей, котрі населятимуть її. Інвестиції, зроблені у дитинство, ніколи не завдадуть збитків – вони повернуться суспільству сторицею.

Отже, право ми маємо з самого народження тому кожна доросла людина і кожна дитина має знати про свої права та їх захист, а держава в свою чергу має як належно проінформувати їх про це. Якщо дитина не в змозі захистити своїх прав,то не дозволяється порушувати їх!

Історія виникнення прав дитини

            Час до прийняття будь-яких законів, актів, декларацій та інших документів  про права дітей.

Українська сім’я з давніх-давен, будувалися на засадах духовності,віри,релігійності. Це стосується і дохристиянських часів: людина жила в тісному єднанні з ласкавою до неї Природою і намагалася збагнути її тайни. Християнство лише посилило природні духовні нахили українців.

В українській родині з давніх-давен діяв закон опіки. Він випливав з природної доброти українця і поширювався на старших у родині,безпомічних інвалідів,сиріт,дітей. Як засвідчують історики,будуючи Січ чи просто оселю,козаки завжди найперше споруджували шпиталь і школу. Мандруючи по Україні (1654 р) Павло Алепський звертає увагу на те,що тут священики вчать сиріт та не дозволяють,щоб вони тинялися вулицями…

У родині культ опіки був виражений високою пошаною до старших,а також готовність членів сім’ї допомагати хворим і немічним. Високу опікунську відповідальність щодо дітей відчували як рідні, так і хрещені батьки, які на випадок смерті перших брали на себе опіку над хресними дітьми.

Тож ми бачимо, що люди розуміли що діти це — майбутнє, що від них залежить подальший розвиток держави.

Руйнування духовних засад родини велося поруч з насаджуванням атеїзмом. Переслідувалися родини,які хрестили дітей,брали шлюби в церкві. Робилися спроби все це підмінити штучною «радянською обрядовістю», пиятикою. А якщо до цього додати заохочувану штучну міграцію молодого населення ( «комсомольські будови», «цілина», БАМ), то все це сприяло формуванню в людини психології перекотиполя,для якого адреса – « не дім, не вулиця…»[4;1]

Якщо заглянути у XX століття, то криза родини була специфічною і глибокою. У 30-40-х р. р. XXст. було повністю зруйновано економічну основу сім’ї – її господарство. Винищено кращих хліборобів що любили свою землю і створювали міцні сім’ї. Апогеєм тієї чорної справи був штучно створений голодомор який довів українську родину до відчаю і людоїдства. Руйнування родини, масові розстріли «конвеєризації виховання». У широкому фронті руйнування сім’ї помітне місце займала також іржа комуністичної ідеології, яка сіяла штучну ворожнечу між дітьми і батьками,між рідними і братами,підняла на п’єдестал культ доносів, аморальність, моду на шлюбні розлучення.[4;1]

Друга світова війна лише посилила ці руйнівні процеси залишивши вдруге велику масу дітей без родини і родинного тепла. Особливо було складно коли масу родин було депортовано в Сибір,де вони мусили жити в злиднях холодні і голодні.

До сьогодні ми бачимо наслідки війни, до сьогодні залишились самотні діти,ворожнеча, мода на шлюбні розлучення та інші не сприятливі умови для життя дітей. Минуло майже 66 років з кінця війни, а у людей ще досі залишилась ворожнеча один до одного.

Ця ворожнеча з кожним роком лише посилюється. Дітей все більше сприймають як небажаних, як людей більш власні маніпуляції а інколи їх навіть не відносять до людей,не враховують їх прав, як не здатних до захисту себе. Сучасне покоління стає більш жорстоким по відношенню до менших. І лише одна думка про майбутнє, аморальне ставлення один до одного лякає.

Сьогодні наша родина вийшла з минулого обезкровленою, понівеченою не життєздатною. То що ж робити? А все дуже просто-любити! І в першу чергу наших і оточуючих нас дітей.

Адже тільки людина ,яка любить людей, може відкрити в них добро і вказати на нього іншим. Водночас згубним є, коли демонструємо свою нелюбов до інших людей,коли говоримо при дітях погані речі про своїх сусідів,коли робимо вигляд,ніби у світі панує лише зло. Часто, багато зла виливаємо на близьких,на школу,на лікарів, на владу,постійно твердимо: «все нісенітниця», «всі пиячать», «всі дбають лише про себе» , і т. ін. І так щодня «як хто скаже: і я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець»

Отож, зазирайте частіше у дитячі оченята. Багато і напружено думайте, слухайте своє серце й звідси беріть любов,радість,ніжність,добробуту. Звіряйте свою роботу з очима дітей,пам’ятайте про них коли їх немає поруч з вами. Працюйте задля дитячого щастя. Або ж коли і де дитина навчиться, що навколо нас і в наших близьких є добро,і краса і правда? По мимо нашої волі нашим дітям передається наша віра, а з нею і ненависть чи любов!

• 1923 рік перша розробка декларації прав дитини. Вперше міжнародну стурбованість положенням дітей було висловлено у 1923 році, коли Рада новоствореної неурядової організації “Міжнародний союз порятунку дітей” (“Save the Children International Union”) прийняла декларацію з п’яти пунктів про права дитини, відому як Женевська декларація, яку було схвалено наступного року п’ятою Асамблеєю Ліги Націй. “Прийнята після першої світової війни Лігою націй, завдяки зусиллям першопрохідника в області прав дітей Еглантина Джебба , ця декларація відзначає початок міжнародного руху за права дитини і є також першим міжнародним затвердженням права на харчування. В Декларація зазначається, що дитині мають бути надані засоби, необхідні для його нормального фізичного розвитку, що дитина має право на навчання, і зазначається, що голодна дитина має бути нагодована ” [1;2].

           

• 10 грудня 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Загальну декларацію прав людини. [1;17].

 

• 1959 рік Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних націй прийнята нова декларація прав дитини, яка містить 10 принципів забезпечення захисту дітей . [1;17].

10 узагальнених прав кожної дитини:

1. Рівні права незалежно від раси, релігії, походження та статі;
2. Право на інтелектуальний та фізичний розвиток;
3. Право на ім’я та національність;
4. Право на харчування, житло і медичне обслуговування;
5. Право на спеціальний догляд, якщо дитина має фізичні вади;
6. Право на любов, взаєморозуміння і підтримку;
7. Право на освіту і дозвілля;
8. Право на невідкладну допомогу у випадку катастрофи;
9. Право на захист у випадку катастроф;
10. Паво на розвиток у дусі взаєморозуміння і миру.[1;17 ]

• 1979 рік комісія ООН по правам людини приступила до розробки проекта ООН по захисту прав людей. [1;18].

 

• 20 листопада 1989 року Конвенцію про права дитини одноголосно прийняла генеральна асамблея Організацій Об’єднаних Націй. [1;18].

 

• 15 вересня 1991 року Конвенція прав дитини в нашій країні була ратифікована, цим самим Україна визнала свою відповідальність перед світовим співтовариством щодо забезпечення на своїй території всіх положень цього документа, підтвердила курс на підтримку загальнолюдських цінностей та розбудову демократичної держави. [1;18].

На забезпечення захисту прав молоді та дітей спрямовані ще й такі міжнародно-правові документи, як Правила для здійснення правосуддя щодо молоді (1985), Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1985), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей (1990) та деякі інші.

На мою думку, центральне місце серед цих документів посідає Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року і ратифікована Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року. Цей найбільш широко ратифікований документ встановлює в якості міжнародного закону всі права для забезпечення виживання, розвитку і захисту дітей.

В даний час декларація опублікована більш ніж на 360 мовах і є документом, перекладеним на найбільшу кількість мов світу, що свідчить про її універсальний характер і масштаби її поширення.

Цей факт підтверджує те, як довго людство йшло до прав дитини. І як затребувана була світовим співтовариством ця конвенція. Нарешті людство в XX ст. визнала дитину людиною, декларувавши її права.

Права дитини

Згідно з принципами, проголошеними в Статуті ООН, у Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про права людини, кожна людина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без будь-якої різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини.

• Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, тому діти мають право на особливе піклування і допомогу. В Декларації прав дитини зазначається: «Дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження». [5;1].
• Всі дії по відношенню до дитини повинні у повному обсязі враховувати її інтереси.
• Кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава повинна максимально забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини.
• Дитина реєструється одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. [5;1].

Отже, держава зобов’язується поважати право дитини на життя, збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я і сімейні зв’язки, які передбачаються законом, не допускаючи протизаконного втручання.

• Дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до закону, що таке розлучення необхідне в інтересах дитин й. Таке визначення може бути необхідним у тому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. [5;1].

Але в наш час багато дітей кинутих на призволяще, ці діти не мають сім’ї, житла, їжі…

• Держава забезпечує дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, до того ж поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою у ході будь-ёякого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. [5;2].
• Дитина має право вільно висловлювати свої думки. Дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів, совісті і релігії. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. [5;1].

Більшість дітей бояться висловити свою думку, ділитись з своїми міркуваннями з батьками або у колі друзів, знайомих, однокласників, сусідів, вчителів та ін.., вони бояться бути засміяними або приниженими іншими, більш вільними у спілкуванні людьми.

• Держава повинна забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування. [5;1].
• Гарантується право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров’я.

На жаль не всі діти мають можливість отримати медичну допомогу,тому що не всі батьки відносяться до цього достатньо серйозно або просто не мають можливості. Часто трапляється, що батьки не зважають на проблеми дитини. Це відбувається за різних причин: недостатньо матеріальна забезпеченість родини, або батьки багато часу приділяють роботі.

Право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування.

• Держава турбується про забезпечення права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
• Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. [5;2].
• Зі свого боку, держава, в межах своїх можливостей, вживає необхідних заходів для надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, зокрема, надає матеріальну допомогу і підтримує програми щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Однак однією з найболючіших проблем дітей в сучасному світі залишається недостатнє харчування. Діти, що страждають від нього, не відчувають голоду і не виявляють помітних симптомів. Втім, ця проблема серйозно порушує права дітей, загрожуючи їхньому фізичному і розумовому розвитку і сприяючи увічненню убозства. Недовгодованість, що має ширші масштаби, ніж підозрюють – кожна третя дитина страждає нею – знижує продуктивність і потенціал всього суспільства.

• Жодна дитина не повинна піддаватись катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими за 18 років
• Держава повинна захистити дітей від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин та не допускати використання дітей у протизаконному виробництві таких речовин і торгівлі ними. [5;2].

Не дивлячись на вище сказане 6% українців палять тютюн, 31% — щодня. Це вище середнього показника — 28,6% по Європейському регіону (за даними ВООЗ). 20% українців не відмовляють собі в надмірному вживанні алкоголю.

Дитина має право на освіту, обов’язок держави полягає у забезпеченні безкоштовної та обов’язкової загальної середньої освіти. Шкільна дисципліна повинна підтримуватися з допомогою методів, які відображають повагу людської гідності дитини. Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей кожної дитини у найповнішому обсязі. Освіта повинна забезпечити виховання поваги до батьків, до культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; виховання поваги до навколишньої природи. [5;2].

• Діти мають право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і іграх і розважальних заходах, що відповідають їх віку, та вільно брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом. [5;2].

Розвиток дитини не можна уявити без освіти, щоб досягти багато чого в житті потрібно мати достойну освіту, яку держава зобов’язана надати. Щоб освіта була продуктивною, потрібно чередувати роботу з відпочинком. Але деякі батьки занадто серйозно сприймають освіту, тим самим позбавляючи дитину відпочинку та дитинства. Тому не потрібно забувати, що дитина має право на власне дозвілля.

• Дитина має право на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю,фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку.[5;2].

Але не зважаючи на закон за останній рік більш ніж на 20% зросла кількість зареєстрованих випадків торгівлі дітьми в Україні. Реальних випадків ймовірно ще більше. Найчастіше українських дітей продають у сексуальне рабство і для трудової експлуатації до Росії, Туреччини та Об’єднаних Арабських Еміратів, заявляють представники Міністерства внутрішніх справ. Європейський Союз спільно з українськими громадськими організаціями та правоохоронцями розпочав проект протидії торгівлі дітьми в Україні та реабілітації постраждалих.

• «Статті 34 та 35 декларації захисту прав розцінюють комерційну експлуатацію дітей і підлітків як злочин ” [3;9].

Експерти виділяють такі передумови сексуальної експлуатації дітей :

— не дотримання законів про охорону прав дітей;

— значне поширення убогості через перенаселення, безробіття, зростання урбанізації і міграції населення;

-міжнаціональні і етноконфесіональні конфлікти, що породжують хвилю біженців, значну частину яких становлять діти;

— їх батьки опинившись без засобів до існування, житла і роботи не у змозі забезпечити своїм дітям нормальних умов життя, з чого користаються різного роду злочинні елементи;

— збільшення зростання виробництва й продажу наркотичних засобів;

занепад інституту сім’ї;

— поширення сексуальної реклами і порнографічної літератури в засобах масової інформації;

— архаїчні ритуали і звичаї ” [1;8].

За останній рік більш ніж на 20% зросла кількість зареєстрованих випадків торгівлі дітьми в Україні. Реальних випадків ймовірно ще більше. Найчастіше українських дітей продають у сексуальне рабство і для трудової експлуатації до Росії, Туреччини та Об’єднаних Арабських Еміратів.[6;7]

• Держава повинна докладати всіх зусиль для відвернення викрадень дітей,торгівлі дітьми чи їх контрабанди у будь-яких цілях і в будь-якій формі. [5;2].

95% українських дітей зазнає насильства з боку своїх однолітків у школі, вони говорять, що 95% насильства зазнають від однолітків в школі. 68% дітей в школі сказали, що вони зазнають насильства від батьків в сім’ї. І 40% дітей сказали, що вони зазнають насильства від своїх вчителів», — повідомила екс-замміністра. [7; 1]

• Жодна дитина не може бути позбавлена свободи незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюються згідно із законом та використовуються лише як крайній захід і упродовж якнайбільш короткого періоду часу; кожна позбавлена свободи дитина має право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оспорювати законність позбавлення її свободи перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-якої такої процесуальної дії.[5;3]

В наш час-це вже не є новиною, що діти потрапляють до в’язниці. Найчастіше це трапляється через недостатнє виховання дітей. Батьки не дуже переймаються ним, але поки світогляд дитини формується потрібно плекати в ній почуття обов’язку, честі, співчуття. Потрібно з дитинства запевнити людину, що злочин-це не вихід вирішення проблем. Потрібно розповідати дітям, що стається з тими, хто переступає межу закону. Адже найстрашніше, що може статися в суспільстві-це злочин скоєний дитиною. Отже, щоб змінити суспільство, потрібно почати з найменшого-сім’ї. Батьки мають докладно пояснювати дітям, що добре, а що погано.

• Дитина, що порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, має право на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших, та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції і виконання нею корисної ролі в суспільстві.[5;3]

Навіть після прийняття законів про захист дітей:

• Кожен день багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їх росту і розвитку.
• Кожен день мільйони дітей страждають від бід, злиднів і економічної кризи – від голоду і відсутності дому, від епідемії і неграмотності, від деградації навколишнього середовища.
• Cтраждають від важких наслідків проблем, пов’язаних із зовнішньою заборгованістю, а також від наслідків відсутності стійкого і постійного росту у багатьох країнах, що розвиваються, зокрема у найменш розвинених
• У цей час більше ста мільйонів дітей не мають базової шкільної освіти, причому дві третини з них складають дівчата.
• Зловживання тютюном та алкоголем також являють проблему, яка вимагає в життя певних заходів, зокрема запобіжних заходів та проведення освітньої роботи серед молоді.

Завдання для вирішення державою цих проблем:

• Покращення здоров’я і харчування дітей є першочерговим обов’язком, а також завданням. Кожного дня життя десятків тисяч хлопчиків,дівчаток можуть бути врятовані, оскільки причини їх смерті цілком можливо усунути.
• Слід приділяти більше уваги, виявляти піклування і надавати підтримку дітям-інвалідам, а також іншим дітям, які знаходяться у вкрай важких умовах.
• Надання базової освіти і забезпечення грамотності є важливим внеском, який можна було б зробити в інтересах розвитку дітей світу.
• Усім дітям повинна бути забезпечена можливість визначати себе, як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, які забезпечують їх добробутом. Вони повинні бути підготовлені до природного життя у вільному суспільстві. З ранніх років слід заохочувати їх до участі у культурному житті їх країн.
• Економічні умови по-справжньому будуть мати великий вплив на долю дітей, особливо в країнах , що розвиваються. Заради майбутнього всіх дітей невідкладно необхідно забезпечити чи відновити стійке або постійне економічне зростання і розвиток у всіх країнах.
• Для подолання проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх необхідні узгоджені зусилля урядів, міжнародних організацій, всієї міжнародної громадськості зусилля. Йдеться про такі заходи, як заборона пропаганди насильства, порнографії в засобах масової інформації, запровадження у школах відповідних роз’яснювальних програм, організація лекцій і бесід. Необхідно, щоб люди, що відповідають за втілення в життя нових інформаційних технологій, знищували матеріали, які сприяють зведенню дітей, щоби всі країни кваліфікували поширення дитячої комп’ютерної порнографії як кримінальний злочин. Великий внесок у боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей повинні вносити правоохоронні органи, в тому числі українські.

Оскільки сьогоднішні діти – це завтрашні громадяни, то їх виживання, захист та розвиток, є передумовою майбутнього розвитку людства.

Права та обов’язки учнів ліцею «Голосіївський №241» м. Києва

Права:

• На якісну та повну освіту.
• На безпечні і нешкідливі умови навчання, виховання та праці.
• На користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною та лікувально-оздоровчою базою навчального закладу.
• На вибір форми навчання,факультативів,спецкурсів,позашкільних та позакласних занять.
• На доступ до інформації з усіх галузей знань.
• Брати участь у різних видах науково-практичної діяльності: конференціях,олімпіадах,виставках,конкурсах тощо.
• Брати участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу.
• Брати участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах,гуртках, групах за інтересами тощо.
• На повагу до своєї особистості.
• На захист від будь-яких форм експлуатації психічному і фізичного насилля,що порушують права або принижують їх честь,гідність.
• На відпочинок під час перерви,в неділю,святкові та канікулярні дні.

Обов’язки:

• Дотримуватись вимог статуту навчального закладу та правил внутрішнього розпорядку.
• Вчитися та оволодівати значеннями ,практичними навичками та підвищувати власний загальнокультурний рівень згідно з навчальною програмою та вимогами вчителів.
• Дотримуватися законодавства,моральних та етичних норм.
• Поважати працівників та учнів навчального закладу.
• Брати посильну участь у різних видах трудової діяльності,що не заборонені чинним законодавством.
• Бережно ставитись до шкільного та особистого майна
• Дотримуватись правил з техніки безпеки під час уроків перерв,занять,екскурсій тощо.
• Дотримуватися правил особистої гігієни ,а також чистоти і порядку в приміщенні та на території навчального закладу
• Піклуватись про честь і авторитет свого навчального закладу.

 Учням забороняється:

• Приносити у школу колючо-ріжучі предмети,піротехнічні засоби ,зброю та будь-які речі,які можуть бути небезпечними для здоров’я та життя
• Не рекомендується приносити до школи коштовні речі (телефони,шуби прикраси тощо.)
• Палити у приміщеннях і на території навчального закладу,а також вживати алкогольні вироби ,наркотичні та токсичні речовини.
• Допускати прояви грубості та вульгарності.

 

Посилаючись на ці права та обов’язки школярів я провела опитування серед сьомих – десятих класів.

 Анкетування (проводилось серед 120 учнів)

Експерементальна частина

   Питання до школярів:

Чи має право учень на:

1)Брати участь у добровільних самодіяльних,творчих студіях,клубах,гуртках, групами за інтересами тощо.

А)так Б)ні В)не знаю

2) На захист від будь-якої форми експлуатації, психічного або фізичного насилля.

А)так Б)ні В)не знаю

3) На доступ інформації з усіх галузей знань

А)так Б)ні В)не знаю

4) Допускати прояви грубості та вульгарності

А)так Б)ні В)не знаю

5) Брати участь у науково практичних діяльностях

А)так Б)ні В)не знаю

6) Приносити до школи коштовні речі (телефони,шуби прикраси тощо.)

А)так Б)ні В)не знаю

7) Дотримуватись вимог статуту навчального закладу та правил внутрішнього розпорядку.

А)так Б)ні В)не знаю

8) Піклуватись про честь і авторитет свого навчального закладу.

А)так Б)ні В)не знаю

Чи зобов’язані учні:

9) Вчитися та оволодівати знаннями

А)так Б)ні В)не знаю

10) Поважати працівників та учнів школи

А)так Б)ні В)не знаю

11) Бережно ставитись до особистого та шкільного майна

А)так Б)ні В)не знаю

12) Брати участь у різних видах науково-практичної діяльності: конференціях,олімпіадах,виставках,конкурсах тощо.

А)так Б)ні В)не знаю

Чи забороняється учням:

13) Палити у приміщенні та на території навчального закладу,а також вживати алкогольні вироби

А)так Б)ні В)не знаю

14) Приносити у школу колючо-ріжучі предмети,піротехнічні засоби ,зброю

А)так Б)ні В)не знаю

15) Брати посильну участь у різних видах трудової діяльності.

А)так Б)ні В)не знаю

16) Вибір форми навчання,факультативів,спецкурсів,позашкільних та позакласних занять.

А)так Б)ні В)не знаю

17) Відстоювати повагу до своєї особистості.

А)так Б)ні В)не знаю

Додаткові питання:

• Чи порушуються права дітей в Україні?
• Чи були Ви свідком порушення прав інших дітей?
• Які основні порушення прав дитини?
• Чи порушується право на харчування?
• Чи достатньо Ви захищені від жорстокості, знущань, брутального поводження,викрадення та продажу?
• Чи задоволені Ви ставленням сім’ї до Вас?

Результати опитування

Відповіді учнів розділимо на дві частини:

Сьомі – восьмі класи.

Лише 73% учнів з опитаних, серед сьомих – восьмих класів проінформовані у своїх правах, 13% учнів не знають свої обов’язки та більша половина опитаних(98%) знають голові заборони. [Додаток 1]

Дев’яті – десяті класи

В середньому 98.3% старшокласників добре знають свої права, обов’язки і заборони. [Додаток 1]

З цього ми бачимо що знання прав та обов’язків певною мірою залежить від віку дитини.

 

   Відповіді на додаткові питання

Лише 3% опитано дітей зазначило, що права дитини в Україні не порушуються, 48% вважають,що права дітей порушуються досить часто,49% думають, що права дитини в Україні порушуються інколи. [Додаток 2] 35% з опитаних були свідками порушення прав інших дітей, 12.5% дітей на собі відчули порушення своїх прав. Серед основних порушень прав діти виділяли такі:«дорослі ображають,погрожують,б’ють дітей», «батьки б’ють за погані оцінки, за неслухняність», «батьки б’ють перебуваючи у стан алкогольного сп’яніння », «б’ють однолітки старших хлопців».

На думку 50% опитаних дітей в Україні порушуються права дитини на якісну медичну допомогу, значна частина респондентів вважає, що в Україні порушуються права на повноцінне харчування (37%),на отримання гідної освіти (33%), недостатній для розвитку дитини рівень життя(33%),на відпочинок(29%). [Додаток3] Недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущань, брутального поводження,викрадення та продажу вважають себе близько половини опитаних дітей від вживання наркотиків – 44%, від сексуальної експлуатації 38%, від примусу до підневільної, непосильної,надмірної, чи небезпечної праці 34%.[Додаток 4]

Таким чином, більшість дітей зазнає порушення своїх прав. Вони відчувають себе безправними у світі дорослих. У дітей обмежені можливості висловлювати та відстоювати свою думку, крім того, вони навіть не знають до кого звернутися у разі порушення своїх прав.

Ставлення до дітей у сім’ї

Сімейне оточення. Понад дві третини,або 70% опитаних,висловили повне задоволення ставленням до себе у сім’ї. 8% респондентів вважають ,що ставлення до них з боку є незадовільним. Відчуття жорстокого ставлення до себе з боку інших членів сім’ї значною мірою залежить від віку дітей:наприклад дуже часті випадки жорстокості з наймолодшими з опитуваних. Дітей,які ніколи не зазнавали жорстокого ставлення до себе, більше у матеріально забезпечених сім’ях. [Додаток5]

Тому ми спостерігаємо зростання кількості дітей, які не задоволені ставленням до себе у колі сім’ї. Серед найчастіше згадуваних виявів порушення прав дитини у колі сім’ї виділяється такі:втручання в особисте життя дитини,насильство над дитиною з боку батьків,позбавлення дитини права на власну думку.

З цього експерименту випливає,що права дітей в нашій державі не достатньо захищаються. Мало того діти так само як і дорослі не достатньо проінформовані щодо своїх прав.

Висновок

У своїй роботі я розглянула права та обов’язки дітей і їх цінність для людини. Розглянувши цю тему, я дізналась наскільки глобальною являється проблема незахищеності дітей у суспільстві. Головним чином проблема існує не через відсутність прав, а через їх незнання. Діти погано знають свої права та обов’язки через не інформованість, свою незацікавленість. Найменше, що може зробити дитина, яка хоче бути впевненою у собі та у правильності своїх дій-це знати свої права та обов’язки. Провівши опитування по права дітей я дізналась, що у дитини є багато прав і можливо вона не завжди повністю захищена законом (тому що не всі дрібниці нашого повсякденного життя враховані), але якщо мати бажання та елементарно знати свої права, то можна захистити себе. Адже це в інтересах кожного. Знати свої права це добре, але дітей частіше цікавлять саме вони, але не обов’язки і це неправильно. Знати і захищати права потрібно, але щоб бути достойним громадянином своєї держави потрібно також дотримуватись своїх обов’язків. В кожного вони є так само як і права. Тому я вважаю, що держава має ще змалечку привчати дітей захищати свої права та дотримуватись обов’язків.

21 століття — ера інформаційного суспільства. Останнім часом інформація все частіше визначається як основний ресурс майбутнього, підвладний лише тим членам суспільства, хто володіє необхідними знаннями і добре підготовлений до навігації в інформаційному просторі. Тому так важливо вже змалечку виховувати у дитини необхідність одержання знань, прищеплювати навички самостійного пошуку інформації, формувати уміння її ефективного збору. Діти — саме та категорія, яка зацікавлена в майбутньому, адже саме вони більш охоче та легше оволодівають новими інформаційними технологіями. Їм доведеться жити уже не в постіндустріальному, а в інформаційному суспільстві, основною ознакою якого є утвердження культу знань, який буде включати знання своїх прав та обов’язків.

В результаті проведення досліду я впевнилась, що незнання-це одна з найголовніших проблем через які людина не може захистити себе. Тому я пропоную інформувати суспільство через засоби масової інформації (телебачення, інтернет, радіо,газети,волонтери, самоосвіта тощо),в школах та інших навчальних закладах проводити класні та позакласні заходи спрямовані на виховання правової свідомості дітей. Залучати до цієї діяльності різні громадські організації,волонтерів,батьків та інших осіб.

Я розумію,що примусити усіх людей боротись за свої права та виконувати свої обов’язки неможливо, але необхідно підняти цю проблему і чим більше людей будуть перейматися нею, тим більше ідей буде для її вирішення. Кожне суспільство, що поважає себе, зобов’язане спостерігати за тим, щоб права дитини не порушувались, як і загалом права усіх людей.

Виконуючи роботу я зробила висновок, що тема прав дитини повинна бути однією з головних в нашій державі, крім того владі в майбутньому потрібно приділяти більшу увагу питанню прав та обов’язків дитини.

Використана література:

1) Беллами К. «Положение детей в мире», Доклад Директора-виконавця Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй, 1998р.-ст.143.

2) Горбунова Л.М.;Марченко Л.І.; Пасічник М.В.; Пушенко О.Г.«Перше звернення до дітей»,Київ,«Логос»,1995-ст. 79

3) Касаткин Д. «Защита прав детей Азия и Африка сегодня.»,1999. — ст.9

4) Курилиши Ю. «Працюйте задля дитячого щастя»,Львів, «Голос»- 1991р — ст10

5)Права дітей – Декларація прав дитини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, 20 листопада 1959 року

6)Сайт Міністерства освіти України

7)Інтернет ресурси: http://pprosvita.at.ua/news/2009-06-16-107