Вступ.

1. Теоретичні аспекти українсько-болгарських відносин та економічного співробітництва.

2. Україна і Республіка Болгарія: потенціал і розвиток торгово-економічних відносин.

3. Напрямки та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків між Україною та Болгарією.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Процес інтеграції, який відбувається у сучасній Європі, охопив і слов’янський світ. Його реалізація здійснюється у різних соціально-економічних і політичних формах, як на багатосторонній основі, так і в двосторонньому форматі.

Українсько-болгарські відносини репрезентують, зокрема, один із напрямків взаємодії східно– й південнослов’янського макроетнічних утворень, традиція взаємин між якими має тисячолітню історію. Цьому сприяла також приналежність до одного православного віросповідання, спільність духовної культури, витоки якої слід шукати в античності, схожість історичної долі. Відродження української державності наприкінці ХХ ст. надало імпульсу співробітництву між Україною та Болгарією у соціально-економічній, військово-політичній та культурній сферах. Разом із тим, трансформація соціально-економічної сфери, звільнення обох народів від тоталітарних режимів і проголошення ними курсу на розбудову громадянського суспільства, входження в ЄС сприяли модернізації механізму та основних форм співробітництва. Обидва народи знову постали перед необхідністю розв’язання нових історичних завдань. У зв’язку з цим подальша співпраця між ними закономірно випливає з життєвонеобхідних потреб обох країн. А дослідження всього цього спектру взаємин має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки є передумовою їх всебічного удосконалення.

Актуальність дослідження обумовлена також гостропроблемним характером завдань, котрі пов'язані з процесом формування нової системи міжнародних відносин, складовими компонентами якої є Україна та Болгарія. Характерно, що українсько-болгарські відносини мають багатовікову історичну традицію, яка засвідчує їхню значущість як для повноцінного розвитку обох народів, так і для загальноєвропейського історичного процесу. Тому осмислення взаємин між двома країнами дасть змогу визначити динаміку та основні закономірності їх розвитку.

Особливий інтерес викликають проблеми соціально-економічних відносин між Болгарією та Україною. Визначення масштабів і характерних рис цього явища наприкінці ХХ ст. на початку ХХІ ст., уможливлює подальше осмислення взаємозв’язку між процесами економічної співпраці й усім комплексом двосторонніх взаємин загалом. Виявлення та врахування результатів соціально-економічного співробітництва є необхідною умовою успішного конструювання моделі міжнародної співпраці двох держав.

Мета дослідження: проаналізувати сутність та тенденції розвитку відносин між Україною та Болгарією.

Поставленій меті підпорядковані такі завдання:

· визначити розвиток соціально-економічних та військово-політичних відносин між двома країнами, розкрити їх зміст і вплив на розвиток двосторонньої співпраці;

· виявити напрями співробітництва в освітній, науковій та мистецькій галузях;

· з’ясувати сутність сучасних етносоціальних процесів, що протікають у болгарській діаспорі в Україні та їх вплив на весь комплекс міждержавних відносин;

· розкрити місце взаємин між Україною та Болгарією в контексті сучасного євроінтеґраційного процесу;

Об'єктом дослідженняє взаємини між Україною та Болгарією у політичній, соціально-економічній та культурній сферах.

Предметом дослідженнявиступають історичні передумови, сутність і перспективи українсько-болгарських відносин у ХХ-ХХІ ст., особливості та тенденції їх розвитку.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають наукові принципи дослідження. Застосування проблемно-хронологічного методу дозволило провести аналіз піднятих у дисертації проблем у їх динаміці та часовій послідовності. Застосування принципів детермінізму, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного та суб’єктивного сприяло визначенню внутрішніх та зовнішніх взаємозв’язків і причинної зумовленості явищ розглядуваного періоду, всебічному дослідженню комплексу чинників (ґеополітичних і реґіональних, соціально-економічних, військово-політичних, освітніх і наукових та ін.), які впливали на розвиток відносин між Україною та Болгарією.

Хронологічні межідослідження охоплюють 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст. З одного боку, це період становлення української державності та формування її зовнішньополітичних пріоритетів, вироблення нових підходів у міждержавних взаєминах. З іншого, в ці роки Болгарія зазнала глибоких політичних і суспільних перетворень, які спричинили появу нового соціального устрою, змінили духовну атмосферу в державі.

У зазначений період обидві країни започаткували процес формування громадянського суспільства, що стимулювало політичну та соціальну активність населення. Історичне дослідження цього періоду дає можливість проаналізувати динаміку розвитку відносин між Україною та Болгарією в умовах поглиблення європейської інтеграції.

Структура роботи та послідовність викладу матеріалу в ній зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою та завданнями. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.

1. Теоретичні аспекти українсько-болгарських відносин та економічного співробітництва

Український і болгарський народи споріднені не тільки своїм слов’янським походженням, етнічною та мовною близькістю, але й спільністю історичного розвитку, багатовіковими відносинами у релігійному, культурному, громадсько-політичному житті.

Дух козацької свободи вабив болгар, які тікали від турецького рабства до Запорізької Січі. У 1762 році у складі запорізького війська навіть було створено болгарський гусарський полк.

Під час російсько-турецької війни історія пов’язала долі наших двох народів у битвах за свободу болгарської землі. Українці брали участь і у визволенні Болгарії від фашизму.

Тож не випадково, що Болгарія однією з перших — 5 грудня 1991 року — визнала незалежність України, а 13 грудня того ж року встановила з нею дипломатичні відносини.

Початок розбудови договірно-правової бази між двома країнами було покладено підписанням Договору про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Болгарія (5 жовтня 1992 року). Взаємна зацікавленість обох країн у створенні досконалого правового підґрунтя щодо співпраці у всіх сферах життя сприяла тому, що на даний час між Україною та Болгарією укладено 87 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів.

У 1998 році наші країни підписали Декларацію про подальший розвиток та поглиблення співробітництва між Україною та Болгарією, згідно з якою було започатковано стратегічне партнерство між двома державами, що стало новим етапом у розвитку двосторонніх відносин.

Для українсько-болгарських відносин характерний постійний активний політичний діалог на найвищому рівні. Україна та Болгарія активно співпрацюють та надають взаємну підтримку в рамках регіональних та міжнародних організацій, таких як ОЧЕС, ЦЄІ, ОБСЄ, РЄ, ООН.

Зміцненню співробітництва в усіх сферах сприяв візит Президента Республіки Болгарія в Україну у 2003 році. Висока оцінка сучасного стану розвитку політичних відносин була підтверджена у Спільній заяві президентів двох країн. У цьому важливому політичному документі болгарська сторона задекларувала свою підтримку України в реалізації курсу на приєднання до ЄС, НАТО та СОТ. Як наслідок домовленостей керівників держав, у липні 2003 року було підписано українсько-болгарський протокол про взаємний доступ до ринків товарів і послуг у форматі переговорного процесу, який має забезпечити вступ України до Світової організації торгівлі[13, c. 282-284].

Поглибленню українсько-болгарських міжпарламентських зв’язків сприяли офіційні візити Голови Народних Зборів Республіки Болгарія в Україну (червень 2003 року) та Голови Верховної Ради України до Болгарії (січень 2004 року). Сторонами було укладено Протокол про основні напрями співробітництва між парламентами обох країн.

Нового імпульсу двостороннім відносинам надав візит в Україну Прем’єр-міністра Болгарії С.Сакскобургготського у травні 2004 року.

В Україні наявна досить чисельна болгарська діаспора (за даними перепису 2001 року – 204,6 тис. осіб). Етнічним болгарам, які мешкають на території України, створюються всі необхідні умови для збереження і розвитку своєї самобутності, мови і культурних традицій.

Останнім часом спостерігається пожвавлення двосторонніх торговельно-економічних зв’язків між Україною та Болгарією після певного спаду, що мав місце протягом 2001-2002 років.

Підтвердженням сталості позитивних тенденцій є показники зовнішньої торгівлі між Україною і Республікою Болгарія у 2004 році. Є всі підстави стверджувати, що загальний товарообіг між нашими країнами наприкінці року становитиме понад 500 тис. дол. США, що буде найвищим показником за роки незалежності України. Характерною ознакою двосторонньої торгівлі між двома країнами на даний час є її поступова диверсифікація в бік високотехнологічної продукції.

Економічні відносини між Україною і Болгарією не обмежуються лише торгівлею товарами і послугами. Враховуючи високий науково-технологічний потенціал обох країн, існують перспективи співробітництва в сферах спільного виробництва наукоємної, високотехнологічної продукції, розробки інноваційних технологій. Вже сьогодні здійснюється реалізація 12 спільних дослідницьких проектів у таких пріоритетних сферах, як біотехнологія, генна інженерія, зв’язок та телекомунікації. Іншим прикладом є успішна реалізація програми INTAS у сфері молекулярної біології та генетики[10, c. 3-5].

Нові перспективи перед українсько-болгарським торговельно-економічним співробітництвом може відкрити майбутній вступ Болгарії до ЄС.

Фахівці України і Болгарії плідно співпрацюють у спільних проектах Міжнародного Центру Чорноморських досліджень (ISBSS). Головними напрямами, на яких зосереджуються зусилля українських і болгарських фахівців, є вивчення та використання ресурсів Чорного моря, координація рибогосподарської діяльності в річці Дунай, обмін сучасними технологіями промислу та переробки риби.

Розвиваючи співробітництво між вищими навчальними закладами двох країн, одинадцять вищих навчальних закладів (ВНЗ) України співпрацювали з шістнадцятьма ВНЗ Болгарії. Серед інших варто виділити Львівський державний університет ім. І. Франка, який проводить регулярний обмін викладачами та студентами із Велико-Тирновським університетом, організовує наукове стажування для викладачів та аспірантів. Тернопільська академія народного господарства та Господарська Академія у м. Свіштові працюють над спільними науковими розробками, проводять симпозіуми та конференції. В обох вузах відбувається стажування аспірантів та докторантів на взаємній основі. За подібною схемою розвиваються відносини між вузами Києва, Харкова, Одеси, Івано-Франківська, Полтави, Ізмаїла та вузами Софії, Бургаса, Руси, Сілістри, Шумена. Особливе місце у цьому списку належить Київському інституту “Слов’янський університет” (із 2002 року – Київський славістичний університет). Головною метою вузу залишається підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі слов’янської філології (й болгарської зокрема), слов’янознавства. У цьому зв’язку створено Центр наукових досліджень слов’янознавства та балканістики.

Важливим напрямком відносин у галузі освіти, стало впровадження болгарської мови у шкільництво в тих регіонах, де компактно мешкає болгарська етнічна спільнота. Так у загальноосвітніх школах Одеської, Миколаївської, Запорізької областей та Автономної Республіки Крим болгарську мову вивчають майже 14 808 учнів, факультативно — 1 631 учень.

У Київському славістичному університеті, Львівському державному університеті, Національному університеті ім. Т.Шевченка, Південноукраїнському педагогічному університеті та Ізмаїльському педагогічному інституті ведеться підготовка вчителів для шкіл з болгарською мовою навчання зі спеціальностей: “Мова і література”, “Початкове навчання”, “Математика”, “Фізичне виховання”, “Музичне виховання”, “Дошкільне виховання”. Окрім цього, у Білгород-Дністровському педагогічному училищі 30% студентів — громадян України болгарського походження. У порівнянні з другою половиною ХХ ст., простежується певний прогрес у цьому напрямку. Однак, зважаючи на чисельний склад болгарської діаспори, кількість шкіл із болгарською мовою викладання та фахівців у них є ще недостатньою.

Мистецькі взаємини між двома країнами охопили співпрацю театрів, музичних колективів, літераторів, художників, молодіжний та дитячий обмін[16, c. 189-191].

Зважаючи на значний транзитний потенціал України та Болгарії, цілком зрозумілою є співпраця обох країн у рамках програми INOGATE, яка спрямована на забезпечення транспортування нафти та газу з реґіону Каспійського моря до Європи.

З початку 90-х років наші країни спробували реалізувати свій потенціал у чорноморському регіоні. Ідея створення Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) відбиває зростаюче розуміння країнами регіону особливостей власних національних і регіональних інтересів. Вона жодною мірою не конкурує з традиційними економічними структурами, до яких входять причорноморські країни. Навпаки, тут виникають поєднання різних економічних моделей, формується нове поле можливостей, які важко реалізувати в межах старих структур. На нашу думку, система ЧЕС не могла сформуватися у часи глобального політико-економічного протистояння ЄЕС та РЕВ. Тоді економіка була більш обтяженою ідеологічними та військовими чинниками, ніж суто прагматичними потребами населення. За сучасних умов, коли перед багатьма країнами стоять завдання економічної та соціальної модернізації, утворення нових систем кооперації є логічно виправданим і відповідає глибинним інтересам країн регіону.

Процес становлення ЧЕС як повноцінного економічного утворення – це тривалий процес, який ще продовжується. В умовах загострення конкурентної боротьби на зовнішніх ринках його роль і вплив у Європі буде зростати, що дуже важливо для України. Є звичайно, певні застереження щодо можливого розходження інтересів між Україною та Болгарією у контексті співробітництва у рамках ЧЕС, інших Реґіональних економічних організаціях, де Болгарія намагається відіграти роль лідера, особливо після початку переговорного процесу щодо її приєднання до ЄС. ЧЕС є першим великим трансреґіональним інтеграційним угрупуванням країн постконфронтаційного етапу розвитку світової економіки, яке прагне поєднати можливості країн із різними політичними та економічними орієнтаціями.

Зручною формою для багатостороннього економічно-політичного співробітництва України та Болгарії з державами Центральної та Східної Європи є Центральноєвропейська ініціатива (ЦЕІ). Особливістю цієї організації є те, що на відміну від інших реґіональних структур, поряд з постсоціалістичними, вона включає і розвинуті західні держави. Новим механізмом реґіональної співпраці у другій половині 90-х рр. стали щорічні багатосторонні зустрічі президентів центральноєвропейських країн, в яких брали участь і президенти України та Болгарії[5, c. 5].

Найбільш динамічно розвиваються стосунки обох країн у форматі програми "Партнерство заради миру", яка спрямована на залучення військових сил постсоціалістичних країн до широкомасштабного європейського співробітництва. Розширюється її участь у миротворчому контингенті НАТО (SFOR) у Боснії та Герцеговині.

Необхідно відзначити підписання низки угод про співробітництво між Одеською та Варненською областями, Київською та Софійською, Луганською та Хасківською, а також містами Києвом і Софією, Харковом та Варною. У серпні 1998 року підписані угоди про співробітництво між Чернівцями та Плевеном, Глуховом та Свиштовом. Вони відбивають тенденції поліцентричності, побудовані на принципі проникності кордонів і меншою мірою залежать від політичної кон’юнктури.

Підсумовуючи, можемо відзначити, що господарська криза в Україні та Болгарії у 90-х роках, яка пов'язана із соціально-економічними та політичними трансформаціями суспільств. Труднощі перехідного періоду, загальмований перехід до ринкових відносин змушували звертати більше уваги на внутрішньоекономічні проблеми, а не на проблеми міжнародної інтеграції. Стосовно України слід відмітити ще й тривалу невизначеність зовнішньополітичної орієнтації, балансування між Сходом і Заходом, прив'язаність української економіки до постачання російських енергоносіїв та сировини. Ці чинники не дозволили обом країнам повною мірою реалізувати свої інтеграційні прагнення[6, c. 4].

У той же час, не зважаючи на відсутність принципових розбіжностей між нашими країнами, Болгарія у своїй політиці однозначно орієнтується на західноєвропейські країни. Лише у перспективі можна реально говорити про наповнення поки-що задекларованого з обох сторін стратегічного партнерства конкретним змістом. Його рівень, перш за все, буде визначатися рівнем розвитку власних економік, стабільністю демократичних інститутів, наявністю спільних стратегічних інтересів.

Щодо двостороннього економічного співробітництва між Україною та Болгарією загалом, то його розвиток у минулі роки визначався насамперед особливостями складних та суперечливих трансформаційних процесів, які відбувалися в обох країнах. Але навіть за цих умов переконливим свідченням обопільної зацікавленості у збереженні традиційних двосторонніх зв’язків стало досить швидке наповнення правової бази українсько-болгарських відносин, зокрема в економічній сфері.

Загалом договірно-правова база торговельно-економічних зв’язків між Україною та Болгарією була сформована головним чином упродовж 90-х років ХХ століття. Так, Угоду про торговельно-економічне співробітництво було укладено 9 жовтня 1992 р. в Софії, а в грудні 1994 р. у Києві — Угоду про сприяння і взаємний захист інвестицій та Декларацію про принципи і основні напрями торговельного співробітництва, а також Угоду про автомобільне перевезення вантажів і пасажирів та інші документи.

Проте істотний спад виробництва в обох країнах внаслідок непослідовності ринкових реформ негативно вплинув на обсяги взаємної торгівлі. Старі коопераційні контакти між різними підприємствами обох країн, що досить інтенсивно розвивалися у 70—80-ті роки ХХ ст. в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги, розірвалися, а нові формувалися надто повільно. У спробі виправити ці негативні тенденції міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва намагалася запропонувати нові форми співпраці. Приверталась увага до галузей морського торговельного судноплавства та фармакологічної промисловості. Перспективним напрямом стала взаємодія в енергетиці та металургії, сільському господарстві, будівництві[6, c. 5].

Водночас економічна система Болгарії, в міру просування ринкових перетворень, особливо після 1999 р., дедалі активніше поверталась у бік Заходу. Провідною галуззю болгарської економіки став туризм, який отримав істотні іноземні інвестиції. Проте після запровадження візового режиму дещо скоротився потік українських туристів до болгарських курортів. З другого боку, лишається невикористаним потенціал створення спільних українсько-болгарських підприємств у рекреаційній сфері.

Проте слід зазначити, що на засіданнях українсько-болгарської міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва в 2002—2003 рр. було підписано низку угод, зокрема, щодо постачання українського енергетичного вугілля до Болгарії для виробництва електроенергії та її експорту до третіх країн і деякі інші. Це частково збільшило обсяг двосторонньої торгівлі, але її потенціал все ще лишається недостатньо використаним. На жаль, досі в Києві і Софії бракує стратегічного бачення перспектив взаємного доповнення економічних систем України та Болгарії. Тому і рівень торгівлі Болгарії з Україною істотно поступається її торгівлі з ЄС, Росією, США, сусідніми балканськими країнами.

Звичайно, у такого стану речей є й об’єктивні причини. Після 2000 р. Болгарія активізувала процес підготовки до вступу в Європейський союз. Відповідно були зорієнтовані і її зовнішньоекономічні зв’язки. Водночас підприємці цієї країни висловлюють певне зацікавлення в збереженні своєї присутності на перспективному українському ринку. Аналогічний інтерес демонструє й український бізнес. Проте досі контакти між Українським союзом промисловців та підприємців і болгарськими бізнесовими структурами не набули системного характеру. Лише влітку минулого року було підписано українсько-болгарський протокол про взаємний доступ до ринків товарів і послуг у форматі переговорного процесу, який має забезпечити вступ України до Світової організації торгівлі.

Загалом вступ Болгарії до ЄС може відкрити нові перспективи і перед українсько-болгарським торговельно-економічним співробітництвом, особливо якщо до того часу буде досягнуто прогресу у створенні зони вільної торгівлі між Україною та Європейським союзом[3, c. 18-19].

Отже, в сучасному динамічному світі, за умов формування новітньої системи міжнародних відносин перед нашими країнами постає багато схожих завдань та спільних проблем, розв’язання яких можливе лише через координацію дій, поглиблення співробітництва і взаємну підтримку. Адже в об’єднаній Європі, входження до якої визначено основним зовнішньополітичним пріоритетом і України, і Болгарії, їхні двосторонні відносини повинні вийти на якісно новий рівень.

Таким чином, можна стверджувати, що основи системи реґіональної співпраці України та Болгарії закладено. Користь від такого співробітництва є значною. Відтак, Україна мала б активізувати балканський напрямок своєї політики, роблячи ставку на розвиток двосторонніх зв'язків з Болгарією, зовнішньополітичні, економічні та оборонні устремління якої об'єктивно відповідають національним інтересам нашої держави.

2. Україна і Республіка Болгарія: потенціал і розвиток торгово-економічних відносин

З моменту розпаду СРСР, проголошення державного суверенітету України та нового напряму політико-економічного розвитку Болгарії в обох країнах приділяється багато уваги різним аспектам взаємовідносин. Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві існують полярні погляди на характер цих стосунків, не викликає сумніву той факт, що вони повинні грунтуватися на взаємній вигоді та сприяти більш повному і результативному розвитку економічного співробітництва.

Щодо вступу України і Болгарії в НАТО, Європейський Союз і Світову торговельну організацію (СОТ) ведеться жвава дискусія, наслідки якої, безперечно, відбиваються на торгово-економічних відносинах між Україною і Болгарією, які зараз переживають важкі часи. Зокрема до негативних аспектів можна віднести невисокі темпи збільшення імпорту-експорту та інвестування, заборгованість між деякими компаніями, недосконалість податкової та юридичної систем в обох країнах і ряд інших факторів. Для того щоб зробити можливим планування стабільного розвитку українсько-болгарських відносин на середньострокову і довгострокову перспективу, обидві країни мають усунути ці перешкоди. З метою вирішення вищезгаданих проблем працюють Міжурядові комісії з торгово-економічних питань, які повинні виконувати такі завдання:

— ліквідація перешкод та налагодження двосторонніх торгово-економічних відносин;

— підвищення ділової та інвестиційної активності приватного капіталу;

— реалізація програм з розвитку торгово-економічних відносин;

— зміцнення економічних зв'язків між країнами.

Одним із важливих елементів успішного розвитку міждержавних взаємин є формування їх правової бази, успішний розвиток якої мав позитивний вплив на увесь комплекс взаємин. Проведений аналіз підписаних домовленостей показує, що існуюча договірно-правова база в цілому, задовольняє стан двосторонніх відносин, й уможливлює їх подальший розвиток.

Важливою умовою розгортання економічних взаємин, є координація співпраці в галузі інвестиційної політики наших країн, оскільки нагальним питанням економічного розвитку України та Болгарії в умовах глобалізації та інтернаціоналізації виробництва, є інтеграція обох країн у світову економіку. Мостом на цьому шляху мають стати іноземні інвестиції. Матеріали дослідження засвідчують низьку інвестиційну активність обох країн стосовно одна одної[7, c. 49].

Іншим, традиційно важливим і розвиненим напрямом українсько-болгарських відносин є співпраця в аграрній сфері. Обидві країни мають значний потенціал аграрно-промислового сектора економіки і спільну зацікавленість у розвитку взаємозв'язків між виробниками аграрної продукції. З розпадом соціалістичного табору ці зв'язки продовжували існувати й були підкріплені новими домовленостями, хоча це і не допомогло зберегти колишні обсяги. Головну причину такого стану справ автор вбачає у тих процесах, що відбувалися в аграрній сфері двох держав у 90-х рр. ХХ ст. Перш за все, це процеси роздержавлення, приватизації, які через непослідовність і непідготовленість у їх проведенні, призвели до обвального падіння виробництва сільськогосподарської продукції. Такий перебіг подій обумовив низьку платоспроможність ринку сільськогосподарської продукції й унеможливив широке втілення у виробництво спільних розробок українських та болгарських вчених[7, c. 49].

У результаті підвищення ролі міжнародних перевезень, а також у зв'язку з реалізацією багатосторонніх проектів та ініціатив у цій галузі, учасниками яких є Україна та Болгарія, важливого значення набуває інший напрям двосторонніх взаємин – співробітництво у галузі транспортного сполучення. Як приклад, автор досліджує ситуацію, яка склалася навколо експлуатації залізничної поромної переправи Іллічівськ – Варна. В цілому ж ситуація навколо транспортних перевезень у 90-х рр. залишалася складною. Болгарські партнери поступово втрачали інтерес до України як транзитної держави – перевезення через її територію наземним транспортом скоротилися в ці роки у три рази. Усвідомлюючи небезпечність цієї тенденції, наші країни провели низку заходів для покращення ситуації. Однак, поки що їх ефективність залишається низькою.

Окремим напрямом стало співробітництво між двома країнами у військово-технічній галузі. Україна брала участь у виставках оборонної техніки, які проходили у Болгарії. У досліджуваний період з України здійснювалися надходження запасних частин для бронетанкової, інженерної та авіаційної техніки, артилерійських систем для болгарської армії. Були досягнуті домовленості про ремонт українськими фахівцями літаків та гелікоптерів, систем протиповітряної оборони, кораблів. У другій половині 90-х було закладено основи для співробітництва у галузі тилового забезпечення, модернізації деяких зразків військової техніки. Однак, зважаючи на політичний курс Болгарії – приєднання до НАТО – автор вважає, що вона не може бути масштабним споживачем спеціальної продукції українського виробництва, оскільки постачальники та партнери визначаються з урахуванням їх належності до Північноатлантичного альянсу.

Та все ж, найбільш широке поле для взаємовигідного співробітництва лежить у царині торгівельно-економічних взаємин. Це та важлива сфера, яка дає можливість інтегрувати всі канали двосторонніх стосунків. Вона визначає ефективність тих чи інших кроків, які були спрямовані на розширення кожного з вищеназваних напрямів, надає їм необхідної динаміки. Незважаючи на труднощі перехідного періоду, Болгарія залишається одним із пріоритетних партнерів України у реґіоні Південно-Східної Європи[7, c. 50].

Треба зазначити, що болгарська сторона традиційно відома всьому світу своїм виробничим і експортним потенціалом в таких галузях: товари харчової промисловості, виноробство, сигарети, напої, парфумерно-косметичні вироби, медикаменти, одяг, взуття, меблі, керамічні вироби, санітарне устаткування, будівельні матеріали, електронні та електротехнічні товари, устаткування для харчової промисловості, електродвигуни, верстати, підйомно-транспортні засоби. Експортний потенціал зазначених галузей є передумовою збалансованого розвитку торгівлі.

За даними української статистики, обіг товарів і послуг між Україною і Болгарією в 2001 році становив 403 млн. дол. США, у тому числі експорт — 330 млн. дол. США, імпорт — 73 млн. дол. США; у 2002 році він становив 423 млн. дол. США, утому числі експорт — 340 млн. дол. США, імпорт — 83 млн. дол. США. А вже за 6 місяців 2003 року товарообіг досяг 304 млн. дол. США, у тому числі експорт — 244 млн. дол. США, імпорт — 60 млн. дол. США.

За 2006 рік експорт України в Болгарію збільшився на 8%, а імпорт України з Болгарії у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зріс на 2% [7, c. 50].

Товарообмін Болгарії з Україною (див табл. 1) здійснюється на основі доброзичливості, у вільно конвертованій валюті та відповідно до міжнародної фінансової і банківської практики[13, c. 283-284].

В Україну Болгарія в основному експортує промислові товари — понад 90% всього обсягу. Це переважно хімічні продукти, оброблені вироби, машини й устаткування. Хімічні продукти займають одну третину всієї вартості групи (в основному парфумерні та косметичні вироби). Частка експорту медикаментів зберігається на рівні 2002 року, а от частка косметичних виробів на 7 пунктів менша. Експорт промислового устаткування збільшився приблизно на 2 пункти, зростає також частка кольорових металів.

Дані про експорт в Україну провідних болгарських виробників у 2002 році та за 2003 рік: сума експорту за 2002 рік становила 11,758,657 у цінах СІР. В таблиці 2.2 наведено дані експорту за 2002 рік та 2003 роки.

Потрібно зазначити, що є значні розбіжності в болгарських та українських статистичних даних щодо експорту-імпорту українських товарів до Болгарії. Одна з головних причин цього — відмінність систем обліку статистичних даних зовнішньої торгівлі. Україна рахує товари за загальною системою обліку, а Болгарія — за спеціальною, не враховуючи товари, що надходять у вільні економічні зони.

Кількість іноземних інвестицій України в Болгарію за останні 3 роки досягла суми в 1,3 млн. дол. США. Таким чином, було проінвестовано 231 підприємство. Переважно кошти були спрямовані у промисловість — 645 411 дол. США і торгівлю — 400 904 дол. США. Однак варто зазначити, що обсяг цих інвестицій недостатній і не відповідає потенційним можливостям розвитку торгово-економічних зв'язків між двома країнами [7, c. 50].

У Болгарії зареєстровано 55 торговельних представництва України, 68 фірм з української власністю і 112 фірм зі змішаним капіталом, значна частина яких працює переважно у сфері торгівлі та посередницької діяльності [2; 3]. Найбільш пріоритетні для інвестування такі галузі, як виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (близько 21140,1 тис. дол. США), торгівля, ремонт і технічне обслуговування автомобілів і мотоциклів, особистих речей і господарських товарів (18 404,1 тис. дол. США), готелі і ресторани (3 254,1 тис. дол. США).

За даними Державного комітету статистики України, станом на 01.01.2003 на території України діяло 174 підприємства з болгарським капіталом. За обсягом інвестиції з Болгарії станом на 1 січня 2003 року становлять 12144.24 тис. дол. США.

Прямі іноземні інвестиції Республіки Болгарія в економіку Ук-раїни за видами економічної діяльності станом на 01.01.2003 роз-поділялися таким чином: сільське господарство, полювання, лісне господарство — 452,04 тис. дол. США (3,3%), промисловість — 6590,28 тис. дол. США (47,6%), добувна промисловість (2,6%), об-робна промисловість — 5290,28 тис. дол. США (45,0%) харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів — 2240,45 тис. дол. США (19,1%), легка промисловість (текстильна промисловість, пошив одягу, виробництво шкіри та шкіряного взуття) — 77,60 тис. дол. США (0,7%), виробництво деревини і вироби з деревини — 919,11 тис. дол. СІЛА (7,8%), целюлозно-паперова промисловість (видавнича галузь) — 140,22 тис. дол. США (1,2%), хімічна і нафтохімічна промисловість (хімічне виробництво, виробництво гумових і пластмасових виробів) — 338,39 тис. дол. США (2,9%), металургія та обробка металу — 643,00 тис. дол. США (5,5%), машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного й електронного устаткування) — 802,22 тис. дол. США (6,8%), інше виробництво, що не відноситься до інших груп — 129,29 тис. дол. США (1,1%), будівництво — 422,67 тис. дол. США (3,6%), торгівля оптом та у роздріб — 4173,21 тис. дол. США (35,5%), торгівля транспортними засобами та їхній ремонт 197,80 тис. дол. США (1,7%) [8, c. 67-69].

За даними Міністерства економіки Республіки Болгарія, доходи від міжнародного туризму згідно з платіжним балансом за 2002 рік дорівнюють 1331,0 млн. дол. США. За період січень-червень 2003 року Болгарію відвідало загалом 2419208 іноземних громадян з метою «туризм» (без дітей, вписаних у паспорти своїх батьків), що на 8,23% більше, ніж за аналогічний період 2002 року. Ці дані свідчать про рекордне зростання інтересу до Болгарії туристів з Німеччини, Великобританії, Центральної Європи та Європейського Союзу. Тільки за червень 2003 року звіт нараховує 495173 іноземних туристів, тобто на 11,40% більше, ніжу червні 2002 року.

За даними 2003 року Німеччина вийшла на 1-ше місце в рейтингу за відвіданням туристами (+23,02% у порівнянні з відповідним періодом 2002 року), за нею — Греція, Македонія, Великобританія (+60,28%), Росія (+32%), Швеція, Польща, Чехія, Ізраїль, Словаччина, Україна (+18%), Фінляндія, Данія, Франція і Бельгія. За попередніми даними, прибуток від міжнародного туризму (без транспорту) за період січень-червень 2003 року зріс до 584,5 млн. дол. США (на 5,3% більше від 2002 року).

Спостерігається тенденція до збільшення кількості туристів з ЄС до Болгарії. При 8,23% середнього збільшення кількості іноземних туристів до Болгарії за 6 місяців 2003 року країни Європейського Союзу відзначають, що кількість туристів, що відвідали Болгарію, збільшилась на 18,5 %.

Така тенденція свідчить, що туристичний ринок Болгарії є також привабливим і для українських громадян. Відвідувачів з метою туризму до Болгарії в 2003 році (січень-червень включно) нараховувалося 1943692, зокрема з України — 29203, що на 18% більше у порівнянні з 2002 роком[7, c. 51].

3. Напрямки та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків між Україною та Болгарією

Болгарія в односторонньому порядку денонсувала Угоду між Урядом Народної Республіки Болгарія та Урядом СРСР про умови безвізових поїздок громадян обох країн, підписану 2 листопада 1978 року в Москві. На засіданні 27 вересня 2001 року Уряд Болгарії пішов ще далі: прийняв рішення ввести з 1 жовтня візовий режим з Україною. Як він буде впливати на двосторонні відносини і товарообіг між двома країнами? Покаже час. Однак це рішення може негативно позначитися на торгово-економічному співробітництві, особливо в туристичній галузі та етнокультурних зв'язках громадян двох країн.

Перешкоди в розвитку двосторонніх відносин створило також у 2001-2002 роках розслідування щодо демпінгового імпорту металопродукції в Республіку Болгарія. Фахівці вважають, що немає підстав для застосування захисних заходів щодо імпорту в Республіку Болгарія металопродукції з огляду на відсутність, по-перше, збитків у болгарського виробника внаслідок імпорту металопродукції, а, по-друге, причинно-наслідкового зв'язку між збитками болгарських виробників і збільшенням імпорту металопродукції Республікою Болгарія. Розслідування проводиться згідно з нормами й урядовою постановою. Аргументи, представлені зацікавленими сторонами, в т.ч. Україною, будуть об'єктивно розглянуті компетентними органами Болгарії, що проводять розслідування.

На нашу думку, потенціал взаємних торгово-економічного співробітництва далеко не вичерпаний і очевидні можливості та умови для подальшого збільшення взаємного товарообігу.

На даний момент найважливішими національними економічними інтересами обох держав, які треба реалізувати, є:

— створення соціально спрямованої ринкової економіки й умов для її прискореного розвитку та приросту національного багатства;

— досягнення рівня життя і соціально-політичної стабільності, які б відповідали економічно розвинутій цивілізованій державі;

— еквівалентність та прибутковість в зовнішньоекономічному обміні[9, c. 8-9].

Реформування економіки, становлення нових соціально-економічних відносин і державного управління відбуваються в умовах невирішеності багатьох міждержавних економічних і політичних проблем, недосконалості правової бази, помилок і прорахунків у прогнозуванні наслідків застосування окремих законодавчих і нормативних актів, зростання тіньової економіки й організованої злочинності, зубожіння населення. Протягом найближчих кількох років, поки не буде завершено вихід із кризи в обох країнах, регулювання зовнішньоекономічної діяльності вимагає в першу чергу адміністративних інструментів, оскільки ефект від їхнього застосування напевно буде більш результативним і швидким, ніж від економічних.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України і Болгарії переважно економічними інструментами, коли в країнах ще не сформовано оптимальних ринкових відносин та існує заборгованість перед іноземними кредиторами, не може бути ефективним. Розробка таких інструментів могла б бути корисною в розрахунку на більш далеку перспективу.

Використання адміністративних інструментів з огляду на прискорення процесу інтеграції економіки Болгарії та України в систему світового господарства, включаючи зближення з ГАТТ/COT, необхідно узгоджувати із загальновизнаними у світі правилами регулювання зовнішньої торгівлі, зокрема декларувати встановлення подібних інструментів як тимчасових (з вказівкою причин), поширювати дії положень відповідних документів на всіх торговельних партнерів (винятки можливі лише у відношенні країн, що розвиваються), змінювати процедуру регулювання тільки на основі прийнятих законодавчих актів.

На наш погляд, інтеграція в Європу повинна виглядати таким чином: вступ до СОТ та набуття статусу країни з ринковою економікою, створення зони вільної торгівлі, набуття асоційованого членства в ЄС.

Поле співробітництва з ЄС досить велике й охоплює безліч сфер — від торгово-економічної взаємодії й створення в майбутньому зони вільної торгівлі до спільного вирішення суперечливих питань у сфері юстиції та внутрішніх справ, від енергетики, екології і транспорту до координації дій у сфері зовнішньої політики і політики безпеки. Для полегшення планування і реалізації стабільного розвитку українсько-болгарських економічних відносин у цій царині на середньострокову і довгострокову перспективу обидві країни повинні докладати зусиль для усунення вищезгаданих проблем. Допомогу в цьому може надати розробка і реалізація масштабних проектів, наприклад проект видобутку нафти і природного газу на шельфі Чорного моря. Для подолання вищезгаданих перешкод і розширення двосторонніх економічних зв'язків конче необхідна державна домовленість.

Необхідно продовжувати роботу у сфері взаємного визнання клінічних стандартів 1СН-ССР міждержавним фармакологічним центром Міністерства охорони здоров'я України та Виконавчим агентством з питань лікарських засобів Республіки Болгарія. Зокрема для удосконалення законодавства і регуляційної практики обох держав відповідно до вимог Європейського Союзу потрібно підписання Угоди про взаємне визнання клінічних випробувань лікарських засобів та проведення на території Болгарії та України відповідної інспекції в клінічних центрах. Для здійснення оперативного обміну нормативними документами, що стосуються експертизи, реєстрування й обігу лікарських засобів, проводяться постійні консультації[14, c. 127-128].

Зараз в Україні зареєстровано 104 найменувань лікарських препаратів болгарського виробництва. З них протягом 1997-1999 років — 35 найменувань, протягом періоду з 01.01.2000 до 28.03.2003 — 89.

Серед інших заходів поліпшення відносин між двома країнами назвемо рішення, пов'язані з організацією зустрічі експертів за участю представників НК «БДЖ» і Української залізниці, з розглядом конкретних пропозицій щодо поліпшення роботи поромного зв'язку Іллічівськ-Варна, а також питання взаємного погашення боргів обох країн.

Для рентабельної роботи поромного зв'язку Поті/Батумі-Варна-Іллічівськ важливим моментом є розробка маршруту, тобто залучення постійного товаропотоку цієї лінії, створюючи при цьому вигідні умови своєчасної доставки товарів.

Щодо збереження дозволу про товарні автомобільні перевезення, то відповідно до положень українсько-болгарської міжурядової Угоди про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і товарів автомобільні перевезення між країнами здійснюються згідно з дозволом засідання Загальної українсько-болгарської комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень, що відбулася 26-27 лютого 2001 року в місті Київ і прийняла рішення про встановлення квоти на дозвіл здійснення перевезень товарів у 2001 році і попередньої квоти надозвілу2002році.

Статистичні дані за 2002 рік щодо кількості перевезень товарів, здійснених через територію України болгарськими перевізниками, свідчать про те, що кількість перевезень постійно зменшується, понад 80% з них — транзитні перевезення. Через введення візового режиму між Україною і Болгарією зменшилася кількість міжнародних автомобільних перевезень[15, c. 179-180].

Є багатообіцяючі перспективи і можливості розвитку болгарсько-українського співробітництва в сфері малого і середнього підприємництва. Для обміну інформацією про фінансово-кредитні механізми підтримки малого і середнього підприємництва і всебічного ознайомлення з досвідом їх державної підтримки необхідно встановити двостороннє співробітництво між болгарським Агентством малих і середніх підприємств і Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва. Також для цього потрібно встановити прямі ділові контакти між суб'єктами малого і середнього бізнесу Болгарії та України за допомогою організації спільних виставок, симпозіумів, семінарів, консультацій; організації коопераційних зв'язків між підприємствами малого і середнього бізнесу Болгарії й України; створення інформаційного центра для суб'єктів малого і середнього бізнесу Болгарії й України, спільної участі в проектах міжнародної технічної допомоги в сфері підприємництва.

Для поліпшення ситуації в цій сфері було підписано такі угоди:

— про торговельно-економічне співробітництво — 1995 рік;

— про співробітництво у сфері туризму — 1996 рік;

— про заохочення і захист інвестицій — 1994 рік;

— про запобігання подвійному оподаткуванню — 1995 рік. Ця угода не набула чинності, оскільки не була ратифікована українською стороною;

— про морське торговельне судноплавство — 1997 рік.

Практика розвитку українсько-болгарських економічних відносин свідчить, що безумовним пріоритетним напрямом має стати невідкладне узгодження законодавчої та нормативної бази з питань митної, податкової та цінової політики, а також надання двосторонньому співробітництву регулярного характеру.

У розробці та на стадії підписання знаходяться такі, дуже потрібні угоди:

— угода про судноплавство внутрішніми водними шляхами;

— угода про співробітництво в галузі енергетики;

— угода про співробітництво в сфері наукових досліджень;

— угода про співробітництво в галузі фармацевтичної промисловості.

Розробляється і готується до підписання:

— двосторонній документ про співробітництво в сфері малого і середнього бізнесу між болгарським Агентством з питань малих і середніх підприємств і Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва;

— угода між Державною податковою адміністрацією України і Міністерством фінансів Болгарії про спонтанний обмін інформацією в рамках положень про обмін інформацією відповідно до статті 27 Конвенції;

— угода між Урядами обох країн про запобігання подвійного оподатковування доходів і майна і про проведення короткострокових перевірок (відповідно до статті 27 Конвенції між Урядами обох країн про запобігання подвійного оподатковування доходів і майна) і про співробітництво й обмін інформацією в сфері боротьби проти відхилення від уплати податків, незаконних фінансових операцій та інших фінансових порушень[9, c. 11-12].

Ґрунтуючись на дослідженнях, можна рекомендувати:

— для збільшення потоку туристів з України в Болгарію необхідно терміново підписати двосторонню Угоду про взаємні поїздки громадян, яка б дозволила подорожувати громадянам двох країн за максимально спрощеним візовим режимом, як, наприклад, після підписання подібної угоди між Болгарією та Туреччиною;

— активізувати регіональне співробітництво з метою розширення прямих партнерських зв'язків між підприємцями обох країн;

— заохочувати підприємців України і Болгарії до більш активної участі у виставках, ярмарках, бізнесах-форумах, рекламних акціях;

— відзначити важливість роботи щодо спрощення процедур сертифікації продукції, що постачається обома країнами, і рекомендувати компетентним органам України і Болгарії прискорити вирішення існуючих у цій сфері проблем;

— досягти домовленості щодо надання допомоги і сприяння в сфері захисту інтелектуальної власності;

— брати активну участь у міжнародних програмах технічного і фінансового співробітництва;

— підписати угоди про технічне і фінансове співробітництво;

— прийняти договори про взаємний захист і заохочення інвестицій;

— розширити виконання тарифних квот на імпорт та експорт;

— прийняти угоди про взаємні торговельні концесії;

— поліпшувати торговельні домовленості щодо використання перероблених сільськогосподарських товарів,

— надавати інформацію і довідки з виконання тарифних квот.

Хочу відзначити ще один аспект: чим вагоміші зовнішньоекономічні інтереси держави, чим вище її експортний потенціал, тим складніший переговорний процес щодо вступу до СОТ. Яскравий приклад — Китай, який протягом півтора десятка років погоджує всі необхідні параметри і норми, необхідні для вступу в цю організацію. Тому Україні варто набратися терпіння і послідовно проводити системну роботу щодо вирішення всіх аспектів, пов'язаних із членством у СОТ.

Необхідно обговорити широке коло питань, що стосуються економічних відносин між двома країнами: проблеми лібералізації взаємної торгівлі, шляхи подолання бар'єрів у торгівлі, усунення розходжень у статистичних даних двох країн щодо взаємного товарообміну та інші питання, пов'язані з балансованим зростанням обсягів взаємної торгівлі.

Прискорене вирішення проблем може бути досягнуто за умови дотримання принципів і правил СОТ[4, c. 44-46].

У нових геополітичних умовах на початку третього тисячоліття формується новий тип українсько-болгарських відносин, базовими моментами яких стають процеси європейської та євроатлантичної інтеграції.

Важливою подією на шляху приєднання РБ до Європейського Союзу стало підтвердження під час зустрічі ЄС на високому рівні у грудні 2003 р. у Брюсселі можливості завершення Болгарією протягом 2004 р. переговорів щодо вступу до цієї організації. У січні 2004 р. Болгарія завершила переговори з 26-ти розділів, лишається завершити пе-реговори з найбільш складних для Болгарії розділів, зокрема, "Бюджет і фінансовий контроль"та "Сільське господарство". Європейський Союз підтвердив також 2007 рік як дату набуття Болгарією повноправного членства в цій організації.

Активний діалог з найбільш важливих для України питань з Болгарією, яка з усіх країн Центральної та Східної Європи знаходиться за багатьма показниками найближче до України, є міцним фундаментом стратегічного характеру партнерства між двома країнами.

На правовому рівні болгарам потрібно було привести у відповідність з європейським власне законодавство. Цей шлях за декілька років також майже подолано. До цієї колосальної роботи було залучено велику кількість молодих фахівців, які володіють кількома європейськими мовами. Власне цього нам треба вчитись, набиратись досвіду. Тим більше, що болгари готові надати будь-яке сприяння і поділитись своїм досвідом. При цьому зауважу, як позитивним, так і негативним.

Для України важливий досвід, набутий РБ у сфері захисту авторського права, боротьби з контрафактною продукцією, відмиванням "брудних грошей". Ми високо цінуємо підтримку з боку Болгарії щодо сприяння вступу України до СОТ. Йдеться також про створення умов для поступового наближення життєвого рівня населення обох країн до європейських стандартів, розбудови засад ринкової економіки, поступової інтеграції України та Болгарії до спільного європейського економічного простору.

Реальні перспективи двосторонньої співпраці, що відповідають реалізації обопільних інтересів у євроінтеграційній площині, полягають у можливостях залучення українських підприємств та корпорацій до реалізації інфраструктурних проектів в РБ, котрі фінансуються ЄС, головним чином, як субпідрядників болгарських фірм та постачальників окремих матеріалів та обладнання. Це стосується проекту Бургас-Алексан-друполіс (постачання труб), розвитку газопереносних мереж РБ, реалізації проектів у сфері енергетики, в т.ч. атомної (модернізація та поставка обладнання), постачання енергетичного вугілля для ТЕЦ, спільної реалізації енергії на ринках третіх країн, буріння свердловин для видобутку нафти та конденсату на шельфі Чорного моря тощо.

Процеси глобалізації, що відбуваються сьогодні у світовій економіці, спо-нукають нас шукати нові перспективні форми співробітництва. У цьому кон-тексті Україна та Болгарія мають значні можливості співпраці у галузі розвитку інфраструктури транспортних коридорів, які проходять через територію наших країн. Україна може і повинна стати активним партнером Болгарії у постачанні конструкцій та матеріалів для будівництва мостів, тунелів, ЛЕП, реконструкції морських та річкових портів.

Обидві країни мають хороші перспективи співробітництва в сферах спільного виробництва наукомісткої, високотехнологічної продукції, розробки інноваційних технологій. Вже сьогодні відбувається реалізація 14 спільних дослідницьких проектів у таких пріоритетних сферах, як біотехнологія, зв'язок, телекомунікації, генна інженерія. Іншим прикладом є реалізація спільної програми INTAS у галузі молекулярної біології та генетики. Крім українських і болгарських вчених, у ній беруть участь швейцарські фахівці. Налагоджено практичну взаємодію в рамках реалізації 6-ї програми наукових досліджень ЄС, особливо програми INCO[15, c. 181].

Важливим виміром євроінтеграційних устремлінь обох країн є активізація співробітництва в міжнародних регіональних організаціях — ЦЄІ, ОЧЕС' Дунайській комісії. Фахівці України та Болгарії плідно співпрацюють у спільних проектах (лінії оптоволоконного зв'язку), Міжнародному Центрі чорноморських Досліджень (ISBSS). Головними напрямами, на яких концентруються зусилля Українських і болгарських вчених, є вивчення та використання ресурсів Чорного моря, координація рибогосподарської діяльності в річці Дунай, обмін сучасними технологіями промислу та переробки риби. Значним резервом взаємодії на шляху інтеграції до європейських економічних структур є можливість реалізації спільних сільськогосподарських проектів у рамках Програми SAPARD, яка фінансується за рахунок коштів ЄС.

Таким чином, відродження традиційних та пошук нових форм і напрямів співпраці повинно стати запорукою спільних зусиль та успіхів України і Болгарії у розбудові нових прагматичних партнерських відносин в об'єднаній Європі.

Підписавши Протокол про приєднання до НАТО, Болгарія впевнено рухається у напрямі набуття повноправного членства в цій організації у 2004 р. Поглиблення євроінтеграційних процесів і розширення НАТО на схід, що є визначальними пріоритетами в зовнішній політиці України та Болгарії, могло б слугувати сприятливим ґрунтом для розвитку двостороннього співробітниц-тва. Зрозуміло, що кожен з європейських народів пройде свій шлях повернення в об'єднану Європу, не повторюючи один одного, але важливим і необхідним є узгодження схеми подолання бар'єрів, що можуть виникнути на євроінтеграційному шляху.

Актуальною видається реалізація ідеї щодо консолідації країн Середньої Європи, тобто простору між Балтикою і Балканами, між Альпами і Чорним морем, до якого Україна й Болгарія належать органічно від найдавніших часів. Одним з механізмів реалізації цього проекту могло б стати перетворення ГУУАМ у Чорноморське співтовариство.

Зміцненню двосторонніх українсько-болгарських відносин сприяє як співпадіння пріоритетів зовнішньої політики України і Болгарії щодо приєднання до Європейського Союзу та вступу до НАТО, так і взаємна підтримка в рамках міжнародних організацій та регіональних структур. Адже взаємодія у міжнародних організаціях та регіональних структурах у глобалізованому світі відіграє особливо важливу роль.

Болгарія регулярно підтримує українські кандидатури на виборах до органів ООН, ОБСЄ, ОЧЕС, ЦЄІ. Болгарська делегація в ПА Ради Європи продовжує підтримувати позицію України у контексті розгляду «українського питання», зокрема щодо визнання значного прогресу України у виконанні своїх формальних зобов'язань перед РЄ та припинення формальної процедури моніторингу РЄ стосовно України[3, c. 19-20].

Висновки

Головною перешкодою, яка лежить на шляху розширення двосторонніх відносин, є тяжкий економічний стан наших держав. У першій половині 90-х рр. першочергову увагу в своїй міжнародній активності Болгарія та Україна зосередили на пошуку партнерів, які б могли принести у країни великі інвестиції. Тому стосунки між ними були занедбані. Погоджуючись із тим, що зовнішньополітична діяльність повинна бути прагматичною, все ж слід реально оцінювати власні можливості, а тому шукати таких партнерів у світі, які б забезпечували те зовнішнє оточення, яке потрібне для розвитку взаємовигідних зв’язків. Саме Україна та Болгарія як партнери, що мають схожі економічні потенціали та політичну вагу, можуть повною мірою розвивати взаємовигідне співробітництво й бути бажаними партнерами один для одного.

Аналіз стану двосторонніх відносин останніх років ХХ ст. свідчить, що варто більш зважено підходити до терміну “стратегічне партнерство” стосовно українсько-болгарських взаємин. Проведене дослідження показало, що ні Україна для Болгарії, ні Болгарія для України не є пріоритетною країною у зовнішньополітичній стратегії, з якою вони готові розвивати стратегічне партнерство. Незважаючи на відсутність принципових розбіжностей між нашими країнами, Болгарія все ж більше орієнтується на західноєвропейські країни. У перспективі, коли дві держави будуть відігравати роль лідерів хоча б у реґіональному вимірі, можна буде реально говорити про наповнення поки що продекларованого з обох сторін стратегічного партнерства конкретним змістом.

Визначення мети і оцінки власних можливостей і потреб є важливим моментом успішного розвитку українсько-болгарських стосунків. Еволюція суспільних відносин у напрямку глобалізації на сьогодні розглядається як довгострокова тенденція. Тому визначення свого місця в історичних процесах, що відбуваються у світі, повинно стати головним завданням Болгарії та України. Необхідно погодитися з тим, що для них визначальним фактором формування системи міжнародного співробітництва повинно стати превалювання захисту державних інтересів над всіма іншими. Розвиваючи взаємини із виконавчими та законодавчими гілками влади європейських реґіональних організацій, Україна та Болгарія зміцнюватимуть свій міжнародний авторитет і отримають можливість розширювати політичні взаємини між собою, спираючись на систему, яка охоплює національні та наднаціональні рівні. Це дозволить їм не тільки надати необхідного динамізму українсько-болгарським стосункам, але й бути повно прав-ними учасниками історичних процесів, які відбуваються на європейському континенті.

Проводиться робота щодо подальшої лібералізації візового режиму у форматі, що існує між Україною і Польщею та Угорщиною. З керівництвом МЗС РБ активно розглядаються українсько-польські домовленості про спрощений порядок отримання віз та перетину кордону.

З метою лібералізації візового режиму з Болгарією в односторонньому порядку Україна з 1 січня 2004 р. вдвічі зменшила розмір вартості транзитних віз для болгарських громадян. Також зменшено розміри консульських зборів за завірення копій документів та підписів, видачі свідоцтв на повернення в Україну. Це було зроблено насамперед для малозабезпечених та постраждалих громадян України.

Список використаної літератури

1. Дудюк О. Україна та Болгарія під впливом азійського способу виробництва //Київська старовина. — 2006. — № 1. — C. 116 — 125.

2. Захаржевська В. Художня культура Болгарії в Україні: (друга половина ХХ ст.) //Київська старовина. — 2004. — № 3. — C. 97 — 103

3. Кальник В. "Зроблено в Болгарії"="Зроблено в ЄС": (Вступ України до СОТ — нові можливості для розвитку економічної співпраці з республікою Болгарія) //Зовнішні справи. — 2008. — № 4. — C. 18-20

4. Кирилич В. Євроінтеграційний шлях Республіки Болгарія: досвід для України //Політика і час. — 2005. — № 11. — C. 42-48.

5. Литвин В. Українсько-болгарські відносини: минуле як перспектива майбутнього //Голос України. — 2004. — 22 січня. — C. 4-5

6. Литвин В. Українсько-болгарські відносини: минуле як перспектива майбутнього //Голос України. — 2004. — 24 січня. — C. 2

7. Мунін Г. Україна і Республіка Болгарія: потенціал і розвиток торгово-економічних відносин //Економіст. — 2003. — № 8. — С.49-51

8. Пирожков Л.С. До оцінки впливу вступу до СОТ країни — апліканта на її торгові потоки: досвід Болгарії //Статистика України. — 2005. — № 3. — C. 65-70.

9. Похвальський В. Україна — Болгарія: стратегічне партнерство в дії //Політика і час. — 2004. — № 2. — C. 3-12

10. Рилач Ю. Нас живлять спільні корені: Україна та Болгарія: 15 років після встановлення дипломатичних відносин //Політика і час. — 2006. — № 2. — C. 3-7

11. Тимошенко Ю. Відновлення незалежної Болгарської церкви та України //Київська старовина. — 2004. — № 3. — C. 34 — 37.

12. Тимошенко Ю. Діяльність українського суспільства в становленні незалежної болгарської церкви // Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. Наукові записки: Історичні науки (Укл. В.Й. Борисенко, Б.І. Андрусишин, П.В. Дмитренко). – К.: Науковий світ, 2000. – С. 75-79.

13. Тимошенко Ю. Економічний аспект українсько-болгарських відносин. // Вісник Київського інституту “Слов'янський університет”. – Серія: Історія. Випуск 11. – К., 2001. – С. 282-292.

14. Тимошенко Ю. Іноземні інвестиції в економіку України та Болгарії // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2001. — №1. – С.125-130.

15. Тимошенко Ю. Розвиток українсько-болгарських взаємин у галузі науки у 90-х роках ХХ ст. // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2001. — №3. – С. 175-181.

16. Українсько-болгарські взаємини у сфері освіти та науки в 90-х рр. ХХ ст. // Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 10 річниці незалежності України, 25 квітня 2001 року. – К., МІЛП, Український центр духовної культури, 2001. – С. 189-198.