За останнє десятиріччя, а саме з переходом нашої держави до ринкових відносин однією з важливих складових частин стали питання охорони майна та особистої безпеки фізичних осіб. Разом з цим, в Україні ще немає законодавчого визначення законних заходів охорони і не визначено порядок і підстави охоронної діяльності. Тому перші із запропонованих законопроектів, Закону України "Про охоронну діяльність" ( далі — законопроекти) № 1020 та № 1241 внесені народними депутатами України Бандурко О.М.,Бартківим В.П., та Мойсиком В.Р., визначають:

1. організаційно-правові та економічні засади здійснення охоронної діяльності суб'єктами охоронної діяльності;
2. перелік безпосередніх суб’єктів охоронної діяльності у тому числі і суб`єктів господарювання усіх форм власності;
3. види діяльності суб’єктів підприємництва у галузі охорони, що здійснюються на підставі ліцензій та у відповідності з ліцензійними умовами;
4. спеціальний дозвільний порядок охоронної діяльності суб`єктів господарювання , і видачі ліцензій на підприємницьку діяльність у галузі охорони;
5. спеціальні умови здійснення заходів охорони та безпеки за цивільно-правовими договорами;
6. охоронну діяльність, як роботу особливого змісту з підвищеною небезпекою;
7. пріоритет захисту життя та здоров'я громадян та працівників охорони;
8. підстави недопущення осіб до охоронної діяльності;
9. термінологічне визначення законних заходів охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;
10. організаційні, правові та технічні умови здійснення; охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;
11. спеціальну регламентацію застосування засобів примусу працівниками охорони до правопорушників;
12. заходи забезпечення особистої безпеки працівників охорони.

Згідно із законопроектами охоронна діяльність за своїм змістом є такою, що безпосередньо зачіпає особисті та майнові права громадян і юридичних осіб. Тому, що дії персоналу по охороні власності стосуються мільйонів громадян, а також багатьох юридичних осіб усіх форм власності. Наразі відносно дещо меншої, але значної кількості громадян ( фізичних осіб ) здійснюються заходи забезпечення особистої безпеки. Загальна кількість осіб, які у даний час на професійній основі залучені до безпосереднього виконання охоронних функцій, становить кілька сотень тисяч працівників. Вони працюють у складі відомчої охорони центральних органів виконавчої влади, суб`єктів господарювання недержавної форми власності, а також в підрозділах Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та у складі суб`єктів підприємницької діяльності у галузі охорони, що надають охоронні послуги за цивільно-правовими договорами. Це щодо державної охоронної діяльності..Недержавна охоронна діяльність, (згідно положень статей 21-25 законопроектів), що буде здійснюватися суб’єктами господарювання недержавної форми власності, зможе здійснювати таку діяльність за наявності дозволу, отриманого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у формі діяльності самостійних відокремлених або структурних підрозділів охорони чи призначених відповідальних осіб для здійснення заходів охорони та безпеки щодо належного їм майна та їх службових осіб, без права виконувати функції, не пов`язані із забезпеченням майнової безпеки свого суб’єкта господарювання та особистої безпеки його засновників та службових осіб.

Недержавна охоронна діяльність, у сфері:

• охорони майна фізичних і юридичних осіб;
• транспортування майна фізичних і юридичних осіб;
• забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;
• проектування, монтажу, ремонту та експлуатаційному обслуговуванню засобів тривожної сигналізації, технічних систем централізованої охорони або спостереження, гласного аудіоконтролю, відео — та телеспостереження з метою забезпечення заходів особистої та майнової безпеки; підлягає ліцензуванню.

Для отримання ліцензії на здійснення саме такої недержавної охоронної діяльності буде обов`язкове додержання таких умов, як:

наявність у статутних документах суб`єктів господарювання посилання на здійснення зазначеної охоронної діяльності;

наявність юридичної освіти, або стажу роботи не менш як три роки на посадах начальницького, керівного або оперативного складу органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, на посадах командного складу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, чи стажу роботи не менш як п`ять років на будь-якій з посад.

Крім цього до керівників, охоронників і охоронців охорони суб'єктів охоронної діяльності, згідно ст. 7 законопроектів висовуються наступні вимоги, так:

до персоналу суб'єктів охоронної діяльності будуть відноситися працівники суб'єктів охоронної діяльності, які матимуть відповідну фахову підготовку, яка, в свою чергу повинна буде засвідчуватися документами встановленого зразка, ( тобто, до охоронної діяльності будуть залучатися суб'єкти , що безпосередньо і на професійній основі виконували функції з організації або здійснення заходів охорони та безпеки );

до персоналу охорони суб’єктів охоронної діяльності, у тому числі суб’єктів підприємництва, будуть відноситися керівники охорони суб’єктів охоронної діяльності (їх заступники, на яких в установленому порядку покладені обов’язки по організації або здійсненню заходів охорони та безпеки);

до охоронників — працівники охорони суб’єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконуватимуть функції з охорони майна;

охоронці — працівники охорони суб’єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконуватимуть функції із забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;

керівники суб`єкти охоронної діяльності недержавної форми власності, а також персонал охорони неповинні поєднувати охоронну діяльність з державною службою або виборною оплачуваною посадою в громадських організаціях.

Персоналу охорони суб’єктів охоронної діяльності та громадянину — підприємцю, який отримає ліцензію на надання охоронних послуг, відповідним суб’єктом охоронної діяльності, відповідним територіальним підрозділом органу ліцензування видається документ встановленого зразка, що посвідчуватиме особу.

Відтепер для персоналу охорони встановлюютимуться єдині кваліфікаційні вимоги, щодо здійснення охоронної діяльності, які встановлюються законопроектами, іншими законами та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами, що визначають правову основу діяльності суб'єктів охоронної діяльності.

Вимоги щодо професійної підготовки персоналу охорони суб’єктів охоронної діяльності, у тому числі обов`язкова наявність свідоцтва про проходження відповідної підготовки для роботи охоронником або охоронцем, поширюються також на персонал охорони суб єктів підприємницької діяльності, що надають охоронні послуги на підставі отриманих ліцензій за укладеними цивільно-правовими угодами.

Характерною особливістю законопроектів, є питання щодо професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу охорони, які будуть делеговані, відповідно до законодавства — закладам освіти Міністерства внутрішніх справ України, іншим закладам освіти, заснованих на державній та інших формах власності, але за наявності в останніх професорсько — викладацького складу, який зможе здійснювати таку підготовку, перепідготовку.та підвищення кваліфікації. На нашу думку, заплановані просвітньо — оганізаційні заходи, хоча й на перших порах, ( після прийняття Закону України " Про охоронну діяльність" ), але будуть перешкоджати певному колу осіб займатися недержавною охоронною діяльністю.

Суб'єктам охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки, у тому числі за угодами, для виконання покладених на них обов'язків буде надане право вимагати від громадян припинення протиправних дій, що:

а) порушують права власників майна;

б), порушують оголошені в установленому порядку режими роботи об'єктів охорони;

в) створюють загрозу особистій безпеці працівникам об`єкта охорони, іншим громадянам та персоналу охорони;

г) перешкоджають здійсненню повноважень персоналу охорони;

2) перевіряти у громадян документи, необхідні для з'ясування питання про додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких в установленому порядку покладений на суб'єкта охоронної діяльності;

3) перевіряти відповідність матеріальних цінностей, які вивозяться за межі території об'єкта або ввозяться на територію об'єкта, що охороняється, транспортним документам і здійснювати огляд транспортних засобів, які ці цінності перевозять;

4) проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку і звукозапис подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям та розкриття правопорушень.

5) затримувати і негайно передавати до органів внутрішніх справ особу, підозрювану у вчинені злочину в місцях здійснення охороною заходів охорони та безпеки лише при наявності однієї з таких підстав:

а) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

б) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

в) коли на підозрюваному або на його одягу або при ньому буде виявлено явні сліди злочину;

г) коли будь — яка особа, виявить непокору законним вимогам персоналу охорони щодо припинення порушень умов діяльності суб`єкта господарювання, нагляд і контроль за додержанням яких в установленому порядку покладений на суб'єкта охоронної діяльності;

6) одержувати на письмовий запит у встановленому порядку від організацій, установ і підприємств відомості, необхідні для здійснення заходів з охорони та безпеки.

Крім цього, для здійснення недержавної охоронної діяльності — персоналу охорони суб’єктів охоронної діяльності будуть дозволені наступні послуги з:

1) охорони майна фізичних і юридичних осіб, у тому числі у разі його транспортування;

2) забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;

3) проектування, монтажу, ремонту та експлуатаційному обслуговування засобів тривожної сигналізації, технічних систем централізованої охорони або спостереження, гласного аудіоконтролю, відео — та телеспостереження з метою забезпечення заходів особистої та майнової безпеки;

4) надання консультацій з питань правомірного захисту від протиправних посягань, створення систем майнової та особистої безпеки суб`єктів господарювання та фізичних осіб.

Поряд з цим для організації та під час здійснення недержавної охоронної діяльності заборонятиметься :

1) придбавати та використовувати для виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони нерухомого та рухомого майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб майна, що згідно з законодавством може використовуватися лише військовими формуваннями та правоохоронними органами держави;

2) залучати до безпосереднього виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб громадян, освіта, кваліфікація та тривалість спеціального стажу роботи яких не відповідають умовам, що були вже зазначені нами вище;

3) здійснювати за цивільно-правовими договорами заходи по охороні майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та заходів по забезпеченню особистої безпеки — без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду;

4) надавати охоронні послуги, виконувати роботи з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування засобів тривожної сигналізації, систем гласного аудіоконтролю, відео — та телеспостереження з метою забезпечення заходів особистої та майнової безпеки на об'єктах, які підлягають охороні виключно суб'єктами державної охоронної діяльності;

5) протидіяти представникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них завдань по забезпеченню правопорядку та громадської безпеки, а також іншим посадовим особам і громадянам, які виконують службові обов'язки в межах своїх повноважень, визначених законодавством;

6) розголошувати відомості про вжиття конкретних заходів для організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб, конфіденційну інформацію про господарську діяльність, оголошену такою в установленому порядку, а також відомості про приватне життя особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, що стали відомі у зв`язку з виконанням охоронних функцій;

7) передавати дозвіл або ліцензію на здійснення недержавної охоронної діяльності для використання іншими юридичними особами і громадянами.

Іще однією із перешкод в здійснені своїх прав суб'єктами недержавної охоронної діяльності, є окремі забороняючі положення законопроектів, що наведенні нами нище, які при бажанні, можна буде тлумачити по своєму розсуду зацікавленими на те особами ( див. п.п. 3 і 4, ст. 22 ), Щодо ж п.п. 1 і 2, ст. 22 то заперечень немає.

Так, під час здійснення недержавної охоронної діяльності персоналу охорони суб’єктів господарювання заборонятиметься:

1) удаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, ставлять під загрозу їх життя, здоров`я, честь, гідність та майно;

2) видавати себе за представників правоохоронних органів;

3) використовувати форменний одяг та знаки розрізнення працівників Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, правоохоронних та природоохоронних органів держави, утворених відповідно до законів України.

4) використовувати несертифіковані в установленому порядку спеціально призначені технічні засоби охоронного призначення, засоби радіозв`язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах, а також інші технічні засоби, що завдають шкоди життю та здоров`ю громадян, довкіллю.

Наразі, в розвиток сказанного, слід зазначити те, що заборона використовувати формений одяг, та несертифіковані в установленому порядку спеціально призначені технічні засоби охоронного призначення, не означає, що вони (суб'єкти недержавної охоронної діяльності) не матимуть право започаткувати свій фірмовий — спеціальний одяг, який фактично в деякій мірі буде відрізнятися від форменого, наприклад по кольору, знаками розрізнення як це вимагається в законопроектах. Інше положення не буде настільки ж простим у його вирішенні і саме бажання отримати спеціальний дозвіл на технічні засоби охоронного призначення, у практичній площині перетвориться в безкінечні переписки з відповідними державними органами.

Недержавна охоронна діяльність суб’єктів господарювання недержавної форми власності, у тому числі таких, що не матимуть у статутному фонді визначальної частки держави в особі Фонду державного майна, може здійснюватися: за наявності дозволу, отриманого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у формі діяльності самостійних відокремлених або структурних підрозділів охорони чи призначених відповідальних осіб для здійснення заходів охорони та безпеки щодо належного їм майна та їх службових осіб, без права виконувати функції, не пов`язані із забезпеченням майнової безпеки свого суб’єкта господарювання та особистої безпеки його засновників або службових осіб; за наявності ліцензії, отриманої у порядку, встановленому уповноваженим органом державної влади у сфері ліцензування недержавної охоронної діяльності, у формі надання громадянам або юридичним особам послуг з охорони та безпеки на підставі цивільно-правових договорів.

Законопроектами встановлюються спеціальні умови здійснення заходів охорони та безпеки за цивільно-правовими договорами. Їх дотримання гарантує неучасть суб`єктів охоронної діяльності у незаконних діях, а також визначає юридичний обов`язок негайного припинення таких угод у разі виявлення їх змісту як таких, що суперечать чинному законодавству та спроможних негативно вплинути на ділову репутацію суб`єкта охоронної діяльності

Разом з тим, порядок використання в охоронній діяльності спеціальних засобів та вогнепальної зброї досі залишається нерегламентованим (крім вимог відповідних статей Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративну відповідальність про необхідну оборону та крайню необхідність). Ці положення отримали своє продовження у законопроекті при окреслені прав по застосуванню персоналом охорони заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак, (статті 43 — 48 ) але тільки суб'єктами державної служби охорони, які під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та забезпечення безпеки матимуть право застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та службових собак, а персонал воєнізованої охорони та підрозділів воєнізованої охорони Державної служби охорони, крім того, вогнепальну зброю, у тому числі нарізну автоматичну та напівавтоматичну, у випадках і в порядку, що передбачається законопроектами Закону України " Про охоронну діяльність" та іншими актами законодавства.

Наразі законопроекти передбачають повноваження Кабінету Міністрів України і визначають перелік об єктів державної форми власності, що повинні охоронятися тільки державними охоронними організаціями, в особі підрозділів відомчої охорони, у тому числі воєнізованої охорони центральних органів виконавчої влади, Державної служби охорони при МВС України; тобто виключно державними організаціями — суб'єктами охоронної діяльності за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; категорично забороняючи таким чином їх охорону суб'єктами недержавної охоронної діяльності. В той же час суб'єктам Державної служби охорони окремими законодавчими актами України визначені повноваження підрозділів відомчої воєнізованої охорони певних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Їм дозволено мати спеціальні засоби та вогнепальну зброю, що суттєво різняться з засобами рекомендованими для суб'єктів недержавної охоронної діяльності.

Так, під час реалізації своїх повноважень суб'єкти охоронної діяльності матимуть право застосовувати заходи (не побоїмося повторити) фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак дозволятиметься тільки після попередження про намір їх застосування. Заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можна буде застосовувати без попередження лише у разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи персоналу охорони або раптового нападу із застосуванням зброї чи транспортних засобів. Вид спеціального засобу чи зброї, час початку та інтенсивності їх застосування визначатиметься з урахуванням ситуації, що може склаластись, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Заборонятиметься застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору.

У тих випадках коли уникнути застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак буде неможливим, їх застосування не повинно перевищувати меж необхідної оборони і має обмежуватися заподіянням мінімальної шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. У разі заподіяння такої шкоди персонал охорони повинен буде забезпечити надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

У разі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак працівник охорони в письмовій формі повинен буде доповісти своєму безпосередньому керівнику, який в свою чергу повинен повідомити про це орган внутрішніх справ, орган управління, власника.

Якщо такі дії призведуть до поранення або смерті особи, що можуть статися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та використанні службових собак, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї працівник охорони зобов'язаний буде негайно і письмово доповісти своєму безпосередньому начальнику для сповіщення прокуророві.

При перевищенні меж необхідної оборони, вчинених внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак, винна особа ( особи ) будуть нести кримінальну відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом України ( статті 124, 118 КК) відповідно за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або смерті у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів , необхідних для затримання злочинця.

Персонал охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та безпеки з метою самозахисту, захисту об'єктів, життя та здоров'я фізичних осіб від протиправних посягань, затримання правопорушників і припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам матиме право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, якщо інші способи цього не забезпечать.

До того ж персонал охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та безпеки матиме право застосовувати спеціальні засоби — гумові кийки, газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджених речовинами сльозоточивої або дратівної дії, пневматичну зброю, в разі:

1) захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю;

2) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, що охороняються.

Поряд з зазначеним крім спеціальних засобів — гумових кийків, газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої або дратівної дії, пневматичної зброї, персонал воєнізованої охорони та Державної служби охорони матиме право застосовувати наручники, засоби зв`язування, пристрої для примусової зупинки транспорту та електрошокові пристрої, в разі:

1) затримання і доставляння до службового приміщення органу внутрішніх справ, іншого правоохоронного органу, воєнізованої охорони чи Державної служби охорони осіб, які вчинили правопорушення проти майна або фізичних осіб, що охороняються:

2) вчинення інших правопорушень, що загрожуватимуть (створюватимуть загрозу) громадській безпеці, життю та здоров'ю громадян, якщо ці особи чинитимуть опір законним діям персоналу охорони або дадуть підстави вважати, що вони можуть зникнути з місця скоєння правопорушення чи заподіяти шкоду оточуючим або собі;

3) примусової зупинки транспортного засобу, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або персоналу охорони чи порушує встановлений режим на об'єкті, що охороняється, або спеціальної зони його охорони (безпеки).

Відносно ж переліку спеціальних засобів, які можуть застосовуватися персоналом охорони під час здійснення охорони майна і правила їх застосування у законопроектах мова взагалі не ведеться, а лише зазначпється, що такий перелік і правила встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рівень підготовки персоналу охорони з питань застосування спеціальних засобів і перевірка рівня такої підготовки покладено на Міністерство внутрішніх справ України.

Персонал охорони під час та у місцях виконання заходів з охорони майна матиме право використовувати службових собак, що пройшли відповідне дресирування, лише для виявлення:

1) проникнень (спроб проникнень) на об'єкти, що охороняються;

2) осіб, які незаконно перебуватимуть на об'єктах, що охоронятимуться, у тому числі в час і в місцях, несанкціонованих їх власником (володільцем, користувачем);

3) вибухових пристроїв, вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.

Персонал воєнізованої охорони та воєнізованої охорони Державної служби охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони матиме право — як крайній захід, застосовувати вогнепальну зброю у разі:

1) відбиття нападу на об'єкти, що охороняються (приміщення підприємств, установ і організацій, житлові приміщення громадян і місця зберігання їх майна, транспортні засоби, в тому числі під час транспортування вантажів);

2) захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю та здоров'ю;

3) відбиття нападу на працівників охорони, якщо їх життю або здоров'ю загрожуватиме небезпека;

4) затримання осіб, які чинять збройний опір, а також озброєних осіб, які погрожують застосуванням зброї, вибухових та інших пристроїв, якщо це загрожує життю і здоров'ю громадян або працівників охорони.

Персонал охорони матиме право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, знешкодження тварини, якщо буде загроза життю і здоров'ю громадян або персоналу охорони.

Персоналу охорони заборонятиметься застосовувати і використовувати вогнепальну зброю в місцях значного скупчення людей, якщо це зможе призвести до заподіяння шкоди життю і здоров'ю сторонніх осіб.

Рівень підготовки персоналу охорони з питань застосування вогнепальної зброї перевірятиметься в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.

На озброєного працівника охорони під час та в місцях безпосереднього виконання службових обов'язків поширюватимуться гарантії особистої безпеки, встановлені для працівників міліції Законом України "Про міліцію".

Зазначене нами вище показує нерівність суб'єктів державної охоронної діяльності і недержавної. Що можна підтвердити не тільки положеннями, які містяться у законопроектах " Про охоронну діяльність" , а й проектом Закону " Про зброю" (далі — проект). Так, згідно ст.13 проекту Дозвільна система на території України буде здійснюватися у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України і проводитися уповноваженим ним органом.

Дозволи щодо обігу службово-штатної і цивільної зброї за обсягом повноважень та метою її використання поділяються на такі види:

1) для придбання спеціальних засобів, зброї та боєприпасів, які використовуються підприємствами з особливими Статутними завданнями;

2) для придбання цивільної зброї громадянами України;

3) для придбання цивільної зброї іноземними громадянами;

4) для носіння, використання і перевезення спеціальних засобів і зброї співробітниками підприємств з особливими Статутними завданнями, в т.ч. для спортивних товариств і організацій;

5) для зберігання, носіння і перевезення цивільної зброї громадянами України;

6) для транспортування зброї та боєприпасів до неї по території України підприємствами з особливими Статутними завданнями;

7) для транзиту зброї по території України;

8) для ввезення на територію України і вивозу з України цивільної зброї громадянами України;

9) для ввезення на територію України і вивозу з України службово-штатної і цивільної зброї та боєприпасів до неї підприємствами з особливими Статутними завданнями;

10) для проведення виставок спеціальних засобів, зброї та боєприпасів до неї;

У статтях 1, 3, 4 та 5 проекту дається поняття і визначення термінів застосованих у них, наразі до Військової зброї, відносяться усі види зброї, що перебувають на озброєнні Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, що призначені для вирішення бойових та оперативно-службових завдань з метою забезпечення виконання покладених на них функцій. Питання розробки, виготовлення та придбання військової зброї здійснюється за заявками державних військових формувань, згідно чинного законодавства України. Обіг військової зброї регулюється чинним законодавством України та нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Дія Закону України " Про зброю" не буде розповсюджуватися на обіг військової зброї та боєприпасів до неї.. До службово-штатної зброї в одному випадку відноситься — зброя, що надається у користування особовому складові охорони, працівникам та посадовим особам державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, що мають особливі статутні завдання чи здійснюють діяльність, пов'язану з обігом зброї, тільки за наявності особистого дозволу на зброю виключно для виконання службових повноважень, а також обов'язків відповідно до статутних завдань підприємств, установ і організацій.

До службово-штатної зброї у другому випадку відноситься:

1 ) зброя для озброєння особового складу охорони, посадових осіб, своїх працівників, тільки за наявності особистого дозволу виключно для виконання службових повноважень організаціями, підприємствами і установами що виконують особливі статутні завдання на підставі ліцензії Кабінету Міністрів України та є об'єктами дозвільної системи:

а) довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя калібром від .410 до 12, у тому числі без прикладу, з рухомим ців'єм та пістолетною рукояткою. Загальна довжина цієї зброї не повинна бути менш як 800 мм., а довжина ствола з патронником менш як 500мм., з балістичними характеристиками відповідно вимогам до характеристик мисливської зброї;

б) вогнепальна довгоствольна мисливська нарізна кал. до 9,3 мм. і нарізна короткоствольна калібром до 9,3 мм включно, і дульною енергією до 300 Дж;

в) газова калібром до 11,45 мм включно;

г) несмертельної (травмуючої) дії, у тому числі короткоствольна, вітчизняного виробництва, боєприпаси до якої споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії з граничними параметрами ураження до 0,5 Дж. на 1 мм2 площі поперечного січення кулі, калібром до 12мм;

2 ) для оснащення табельного положення спортивних товариств та організацій, статути яких передбачають розвиток стрілецьких видів спорту:

а) вогнепальна, холодна та холодна-метальна зброя за типами, кількістю та технічними характеристиками, що визначаються Міжнародним Олімпійським Комітетом та Національною Федерацією з стрілецьких видів спорту;

б) сигнальна зброя для використання під час спортивних змагань;

3) зброя для оснащення мисливсько-промислових бригад, мисливських підприємств та організацій:

а) вогнепальна гладкоствольна калібром від .410 до 12, комбінована, нарізна, калібром до 9,3 мм включно;

б) холодна .

До цивільної зброї відноситься — зброя, призначена для використання громадянами з метою самооборони, полювання і заняття спортом. Цивільна зброя поділяється на:

1) мисливську, яка використовується для полювання та занять мисливським спортом:

а) нарізну калібром до 9,3 мм включно;

б) гладкоствольну калібром від .410 до 4 в тому числі зі стволами з нарізкою типа "Сюпра" і "Парадокс";

в) комбіновану (з нарізними та гладкоствольними стволами);

2) зброю для заняття спортом, без права полювання:

а) пневматичну калібром до 4,5 мм, дульною енергiєю до 7,5 Дж включно і швидкістю польоту кулі менш як 200 м/с, в тому числі короткоствольна;

б) вогнепальну нарізну довгоствольну калібром до 5,6 мм (.22 LR) включно;

в) холодну;

г) холодну-метальну з натягом тятиви менш як 20 кг;

3) зброю, придбану громадянами з метою захисту життя, здоров'я і житла, без права полювання:

а) гладкоствольну довгоствольну калібром від 410 до 12, у тому числі без прикладу, з рухомим ців'єм та пістолетною рукояткою. Загальна довжина цієї зброї не повинна бути менш як 800 мм., а довжина ствола з патронником менш як 500 мм, з балістичними характеристиками, відповідно вимогам до характеристик мисливської зброї;

б) нарізну мисливську довгоствольну калібром від 4,5 мм до 8 мм;

в) газову калібром до 11,45 мм включно, механічні розпилювачі i аерозольні пристрої, споряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії за погодженням з Держстандартом України;

г) несмертельної (травмуючої) дії, у тому числі короткоствольну, вітчизняного виробництва, боєприпаси до якої споряджені ґумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії з граничними параметрами ураження до 0,5 Дж. на 1 мм2 площі поперечного січення кулі, калібром до 12 мм.;

д) електрошкові пристрої.

Із вищезазначеного, а також виходячи із змісту розглядаємих положень не викликає сумніву, що на суб'єктів державної охоронної діяльності розповсюджується положення щодо службової — штатної зброї, військової зброї та боєприпасів до неї. В той час як суб'єкти недержавної охоронної діяльності матимуть право тільки на володіння цивільною, особистою , газовою та пневматичною зброєю.

Крім зазначених вище переваг можна зробити акцент ще й на тому, що для більш ефективного здійснення своїх службових обов'язків суб'єктами державної охоронної діяльності у ст. 43 законопроекту започатковані умови і межі застосування персоналом охорони заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак.

В завершення огляду законопроектів, та проекту Закону України " Про зброю", необхідно зупинитися на питаннях відповідальності працівника охорони, про яку йдеться у ст. 52 законопроектів, згідно їй — працівник охорони в межах повноважень, наданих Законом України " Про охоронну діяльність", й іншими актами законодавства та цивільно-правовою угодою, укладеною згідно із законодавством, під час здійснення охорони майна повинен буде самостійно приймати рішення і нестиме за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність згідно із законодавством.

У разі порушення працівником охорони під час виконання заходів охорони та безпеки прав і законних інтересів замовників охоронних послуг, суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний буде вжити заходів до відновлення цих прав та інтересів або відшкодування завданих матеріальних і моральних збитків, а також на вимогу потерпілого публічно вибачитися.

В тих випадках, коли працівник охорони, фактично продовжуватиме виконувати охоронні функції і після встановлення відсутності законних підстав для їх здійснення, за відсутності ознак іншого правопорушення буде нести відповідальність за самоуправство та порушення трудової дисципліни.

Працівник охорони, який безпосередньо здійснюватиме заходи охорони та безпеки відповідно до повноважень наданих законодавством та укладеної згідно із законодавством цивільно-правової угоди, не буде нести відповідальності за збитки, спричинені об`єкту охорони. Такі збитки відшкодовуватимуться суб`єктом охоронної діяльності відповідно до умов угод на здійснення заходів охорони.