referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Вексель та його поняття

1. Реквізити векселя.

2. Наслідки повної або часткової відмови в акцепті.

Список використаних джерел.

1. Реквізити векселя

Векселя активно використовувалися і використовуються в міжнародних розрахунках і внутрішніх угодах країн. Промисловцям і комерсантам векселя дають можливість оплачувати свої покупки з відстрочкою платежу – бути засобом оформлення і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських.

За Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця заплатити після настання терміну визначену суму грошей володільцю векселя (векселедержателю). Особливістю векселю є його двояка природа, за якою вексель є одночасно цінним папером та документом виконавчого характеру. Саме це відрізняє його у сукупності від інших фінансових інструментів.

Закон визначає два виду векселя: вексель простий (соло-вексель) і переказний (тратта). В першому випадку вексель являє собою просту боргову розписку, що підпадає (за умови додержання правил укладання) під чинність вексельного права, з його матеріальними і процесуальними особливостями. В цьому випадку сам боржник-векселедавець повинен буде розплатитися грошима. Векселедавців одного і того ж векселя може бути декілька.

У випадку переказного векселя векселедавець (трасант) пропонує здійснити платіж векселеотримувачу (ремітенту) третій особі (трасату). Трасат не несе жодної відповідальності по векселю до його прийняття (акцепту). Після чого акцептант стає головним боржником, а за трасантом залишається гарантійна функція.

За загальним правилом розрізняють такі типи простого і переказного векселя: бланковий, тобто незаповнений на момент видачі вексель, підписаний векселедавцем – це тип простого векселя, та типи переказного векселя – за власним наказом (виданий за наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самого векселедавця).

Окрім ознак, що випливають з закону, вексель класифікують також виходячи з характеру угоди, за якою виникли вексельні зобов’язання. Векселі, що виникають в результаті позики, носять назву фінансових, а в результаті реальної угоди (постачання продукції або послуг) – товарних (або комерційних). Треба відзначити, що на векселі не пишеться товарний він або фінансовий, ці визначення являють собою лише його економічну характеристику. Коли говорять про банківський вексель, звичайно мають на увазі вексель, виданий банком (тобто банк є векселедавцем). Банківський вексель може мати фінансову природу (якщо банк випустив його як депозитний інструмент, з метою залучення коштів) або товарну (у випадку векселедавчого кредиту). Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою видачі яких є не яка-небудь реальна кредитна угода, а лише мета одержання товарного або – переважно – грошового кредиту, котрий не вдалося б одержати іншим способом. До подібних векселів відносяться «дружні» та «бронзові» векселі. Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов'язанні законної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) і безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов'язанні майнового забезпечення боргу, відплати за його видачу). Оскільки безгрошове зобов'язання юридично мізерне, воно може бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом виявиться в руках сумлінного держателя, який не знав про цей недолік, то такий держатель все ж залишиться законним держателем і буде мати право вимагати за векселем.

До числа обов‘язкових реквізитів векселя відносяться:

  • Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням векселедавця).
  • Вказівка дати укладання векселя.
  • Найменування платника (для перевідного векселя).
  • Вексельна мітка.
  • Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від свого імені (для простого векселя) сплатити.
  • Сума.
  • Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зроблений платіж.
  • Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий вексель підлягає оплаті за місцем складання, а перевідний – в місці, вказаному поруч з найменуванням платника).
  • Підпис векселедавця.
  • До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:
  • Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після пред'явлення).
  • Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайних векселях.
  • Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.
  • Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.
  • Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця проживання платника, для одержання платежу.
  • Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими.
  • Вказівка особи, окрім платника, у якого слід отримати платіж –доміціліат.
  • Вказівка посередника в акцепті або платежу.
  • Застереження ефективного платежу.
  • Відсоткове застереження.
  • Застереження векселедавця “не наказу”.
  • Застереження про нездійснення протесту.

За відсутності будь-якого реквізиту або при невідповідності його нормам, встановлених законом, документ позбавляється вексельної сили.

Значною особливість векселя є вексельна мітка, тобто слово «Вексель» (слово «вексель», згідно ст. 1 ОВЗ, має бути включене в текст документа та написано на тій мові, на якій складений документ).

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, які відрізняють його від інших боргових зобов'язань. До цих особливостей векселя відносяться:

  • грошовість, тобто предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші; строковість та визначеність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь, або тільки за одними даними у тексті векселя, або на підставі вексельного закону, а тривалість існування векселя не може залежати від настання або ненастання яких-небудь подій або умов;
  • безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному і зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і не залежати від будь-яких умов (можлива вказівка у самому векселі на якийсь документ, що лежить в основі видачі векселя, повинна бути юридично нейтральною і може нести лише інформаційну функцію);
  • абстрактність, тобто вексельне зобов'язання є відірваним від основної угоди (за якою виданий вексель) як за текстом, так і по суті (боржник не вправі захищатися проти вимог сумлінного векселедержателя запереченнями, заснованими на дефектах і невиконанні основної угоди, яка лежить в основі видачі або передачі векселя, за винятком: заперечень боржника проти векселедержателя, коли останній, знаючи про недоліки векселя, придбав його з метою свідомо завдати шкоди боржнику тощо);
  • оборотність і однобічність, тобто право вимоги платежу за векселем передається разом із векселем, з вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють правові підстави володіння векселем. Однобічність вексельного зобов'язання полягає в тому, що особа, яка зобов'язана за векселем, є лише зобов’язаною (без якої-небудь вимоги з її сторони), а інша особа має лише право вимоги за векселем (без якого-небудь зобов'язання з її сторони); письмова форма.

Особливість вексельного обігу полягає і в тому, що всі учасники вексельного зобов'язання (і боржники, і кредитори) підпадають під дію особливих правових норм. До них відносяться:

  • солідарна відповідальність, яка полягає в тому, що кожний, хто поставив свій підпис на векселі, тим самим гарантував вчасний платіж за векселем. На практиці це означає, що векселедержатель, у випадку несплати за векселем при настанні терміну сплати, може пред'явити свої вимоги кожній із зобов'язаних за векселем осіб і навіть усім їм відразу, не дотримуючись при цьому ніякої послідовності і не чекаючи будь-яких термінів;
  • право зворотньої вимоги, яке знаходить свій вияв в тому, що векселедержатель, який не одержав платежу за векселем, одержує право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем (у переказному векселі) або до особи яка видала вексель (у простому векселі), а, після вчинення деяких формальностей, має право на регресний позов до всіх осіб, які зобов’язались за векселем раніше його самого (як у переказному, так і в простому векселі). Для обгрунтування такого позову векселедержателю досить пред'явлення векселя з позначкою про опротестування в неплатежі (женевська система вексельного обігу) або навіть без такої (англо-американська система);
  • неможливість заперечень боржника проти кредитора, лише за винятком випадків, коли кредитор, набуваючи вексель, діяв свідомо задля шкоди боржнику.

Що стосується дефектів векселів, то наявність необумовлених змін, підчищувань і перекреслених частин, коли ними затемнюються або знищуються реквізити і приналежності векселя, можуть спричинити недійсність векселя вже з тієї підстави, що ними вексельний документ порушується з формальної сторони.

Все, що у векселі викреслене і переправлене – знищене в змісті форми, а так як дійсність векселя визначається його формою, то дефект форми робить недійсним і сам вексель. У той же час, якщо вексель виявиться розірваним або яка-небудь з частин векселя відірвана, але при цьому будуть збережені всі реквізити, то вексель залишиться дійсним; однак за умови, що таке ушкодження було випадковим, без наміру знищити вексель.

2. Наслідки повної або часткової відмови в акцепті

Письмовою згодою платника на оплату векселя є акцепт. Цією дією платник (трасат) приймає на себе зобов'язання сплатити вексель у встановлений строк. Акцепт ставиться в лівій частині лицьової сторони векселя і виражається словом: «Акцептований» або іншими подібними за змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити» і т.п. Для дійсності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простий підпис платника також означає акцепт векселя.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути частковим, тобто боржник згоден сплатити тільки частину суми. Наприклад, вексель в сумі 20 тис. грн. може бути частково акцептований наступним записом: «Акцептований в сумі 10 тис. грн.». Платник в цьому випадку відповідає за сплату в строк лише суми, зазначеної ним в акцепті, а держатель має право після здійснення протесту в частковому неакцепті пред'явити регресні вимоги до векселедавця і інших відповідальних осіб про дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усяке інше застереження в акцепті рівнозначне відмові у ньому. У випадку неплатежу, держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, заснований на акцептованому векселі, і акцептант, на відміну від векселедавця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від своєчасності пред'явлення векселя до платежу.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми і за допомогою аваля – вексельного доручительства. Виступати в ролі вексельного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні векселя або на додатковому аркуші і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як гарант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково підписується авалістом – юридичною особою (двома уповноваженими особами: керівником та головним бухгалтером, чиї підписи скріплюються печаткою). Аваль дається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає доручительство. При відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання векселя за особу, яка не несе відповідальності за векселем, наприклад, за індосанта, що поставив застереження «без звороту на мене», або за платника, що не акцептував вексель. Відповідно, аваль, здійснений після закінчення строку протесту за особу, яка внаслідок цього пропущення звільняється від відповідальності, також недійсний. Хоча строки авалювання векселя не встановлені – аваль може бути даний до і після закінчення строку платежу, і навіть після здійснення акта протесту.

Він може заборонити у векселі пред'явлення його до акцепту, якщо тільки не йдеться про переказний вексель, який підлягає оплаті у третьої особи, або про вексель, який підлягає оплаті в іншому місці, ніж місце проживання платника, або про вексель, який підлягає оплаті через певний строк за пред'явленням.

Він може також обумовити, що пред'явлення до акцепту не може бути здійснене раніше призначеного строку. Кожний індосант може обумовити, що вексель повинен бути пред'явлений до акцепту з призначенням строку або без його призначення, якщо тільки вексель не оголошений векселедавцем як такий, що не підлягає акцепту.

Переказні векселі, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, мають бути пред'явлені до акцепту протягом одного року від дня їх видачі. Векселедавець може скоротити цей останній строк або обумовити більш тривалий строк. Ці терміни можуть бути скорочені індосантами.

Платник може вимагати, щоб вексель був повторно йому пред'явлений наступного дня після першого пред'явлення.

Зацікавлені особи можуть посилатися на те, що ця вимога не була виконана тільки в тому разі, якщо про цю вимогу було згадано в опротестуванні. Векселедержатель не зобов'язаний передавати платнику вексель, пред'явлений до акцепту. Акцепт відмічається на переказному векселі. Він виражається словом "акцептований" або будь-яким іншим рівнозначним словом; він підписується платником. Простий підпис платника, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту.

Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення або якщо він має бути пред'явлений до акцепту (у визначений строк) в силу особливої умови, то акцепт повинен бути датований днем, в який він був даний, якщо тільки векселедержатель не буде вимагати, щоб він був датований днем пред'явлення. В разі відсутності дати, векселедержатель, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця, має засвідчити це упущення своєчасним здійсненням опротестування.

Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим; однак платник може обмежити його частиною суми.Будь-яка інша зміна, здійснена акцептом у змісті переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті. Однак акцептант відповідає згідно із змістом свого акцепту. Якщо векселедавець вказав у переказному векселі місце платежу відмінне від місця проживання платника, не вказавши при цьому третьої особи, у якої платіж має бути здійсненим, то платник може вказати на таку особу при акцепті. При відсутності такої вказівки передбачається, що акцептант сам зобов'язався здійснити платіж у місці платежу.

Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання платника, останній може вказати в акцепті будь-яку адресу в тому ж місці, в якому має бути здійснений платіж.Платник через акцепт бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель в строк.

У разі неплатежу векселедержатель, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, який ґрунтується на переказному векселі, щодо всього того, про що може бути пред'явлена вимога згідно із статтями 48 і 49.

Якщо платник, який поставив на переказному векселі надпис про свій акцепт, закреслив його до повернення векселя, то вважається, що в акцепті було відмовлено. Оскільки інше не буде доведено, вважається, що закреслення було зроблене до повернення документа. Однак, якщо платник письмово повідомив про свій акцепт векселедержателя або будь-кого з тих, хто підписався, то він є зобов'язаним перед ними відповідно до умов свого акцепту.

Відмова в акцепті або в платежі повинна бути засвідчена актом, складеним у прилюдному порядку (протест у неакцепті або в неплатежі).

Протест в неакцепті має бути здійсненим у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту. Якщо у випадку, передбаченому в першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі переказного векселя строком на визначений день або у такий-то час від складання або пред'явлення повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який переказний вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель строком за пред'явленням, протест має бути здійснений у порядку, вказаному в передньому абзаці для здійснення протесту у разі неакцепту.

Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення до платежу і від протесту в неплатежі.

У разі припинення платежів платником, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або у разі безрезультатного обернення стягнення на майно платника, векселедержатель може здійснювати належні йому права лише після пред'явлення векселя платнику для оплати і після здійснення протесту.

У разі оголошення неспроможним платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, а також у разі оголошення неспроможним векселедавця за векселем, який не підлягає акцепту, для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення про оголошення неспроможності.

Векселедержатель повинен сповістити свого індосанта і векселедавця про неакцепт або про неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, або, у разі застереження "оборот без витрат", — за днем пред'явлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, наступних за днем одержання ним повідомлення, сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення із зазначенням найменувань і адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення і так далі, аж до векселедавця.

Вказані вище терміни діють з моменту одержання попереднього повідомлення.

Якщо у відповідності з попереднім абзацом буде надіслано повідомлення кому-небудь з тих, хто поставив свій підпис на переказному векселі, то таке ж повідомлення має бути надіслане в той самий строк тому, хто дав за нього аваль.

В тому разі, якщо хто-небудь з індосантів не вказав своєї адреси або вказав її нерозбірливо, то достатньо, щоб повідомлення було надіслано тому індосанту, який йому передує.

Той, хто повинен надіслати повідомлення, може зробити це в будь-якій формі, навіть шляхом простого повернення переказного векселя.

Список використаних джерел

1. Большакова О. Вексельний обіг в Україні: становлення і розвиток // Фінанси України. — 2000. — № 7. — C. 119-127

2. Вексель у роботі : Добірка статей // Галицькі контракти. — 2001. — № 30: Дебет-кредит. — C. 7-21

3. Все про операції з векселями // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — № 76. — C. 4-13

4. Пилипчук С. До питання про розвиток вексельного обігу // Фінанси України. — 1997. — № 11. — C. 99-103

5. Письменна Л. Вексельний обіг в Україні // Вісник Національного банку України. — 2002. — № 10. — C. 65-67

6. Ротов А. Перспективи вексельного обігу в Україні // Фінанси України. — 1997. — № 10. — C. 111-113

7. Старинський М. Щодо питання про визначення поняття "вексель"// Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 12. — C. 24-26.

8. Україна. Закон Про обіг векселів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 року/ Україна. Закон // Урядовий кур'єр. — 2001. — 4 травня Орієнтир. — C. 9-1