ПЛАН

1. Географічне положення

2. Геологічна будова та корисні копалини

3. Рельєф району

4. Клімат району

5. Внутрішні води (річки, озера, водосховища, ставки, підземні води)

6. Ґрунти

7. Рослинний світ

8. Заповідні території

9. Топоніміка (історія географічних назв)

10. Список використаної літератури

І. Географічне положення

Бобринецький район розташований на південь Кіровоградської області. Лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Розташований у межах Дністровсько — Дніпровської північно — степової фізико-географічної провінції. Межує на сході з Устинівським, на півночі з Компаніївським та Новоукраїнським районами.

ІІ. Геологічна будова та корисні копалини

Поверхня – хвиляста лесова рівнина, розчленована річковими долинами і густою сіткою ярів та балок, у яких відслонюються кристалічні породи. Корисні копалини : граніти, гнейси, каолін, пісок, суглинок.

ІІІ. Рельєф району

Поверхня – хвиляста лесова рівнина, розчленована річковими долинами і густою сіткою ярів та балок.

ІV. Клімат району

Пересічна температура січня -4,9º, липня +22,6º. Період з температурою понад +10º становить 168 днів. Опадів 420 м на рік (близько 70 % в теплий період року). Висота снігового покриву 15 см. Міститься у посушливій, дуже теплій агро кліматичній зоні. Метеостанція у Бобринці.

V. Внутрішні води (річки, озера, водосховища, ставки, підземні води)

Річки басейну Південного Бугу : Інгул, ліва притока Південного Бугу, долина майже на усьому протязі трапецієвидна, ширина до 4 км, глибина до 60 м, глибина переважно 0,7-1,2 м, похил річки 0,4м/км, живлення снігове і дощове, льодостав з грудня до початку березня; Сугоклія, права притока Інгулу, довжина 44 км, площа басейну 527 км, похил річки 2,1м/км, живлення переважно дощове і снігове, льодостав з грудня до середини березня ; Мертвовід, ліва притока Південного Бугу, довжина 114 км, площа басейну 1820 км², долина річки переважно трапецієвидна, ширина до 3 км, глибина до 40-50 м, похил річки 1,8 м/км; Гнилий Яланець, ліва притока Південного Бугу, довжина 103 км, площа басейну 1235 км², долина трапецієвидна, ширина до 3,5 км, глибина до 80 м, річище звивисте, ширина до 10 м, глибина річки пересічно 1 м, похил річки 1,3 м/км, основна притока Солона, живлення снігове і дощове, влітку на окремих ділянках пересихає, вода річки слабо мінералізована, льодостав з середини грудня до кінця лютого; Бобринка; Громоклія, права притока Інгулу, довжина 102 км, площа басейну 1545 км², долина завширшки 2,5 км, глибина до 60 м, річище слабозвисисте, пересічна ширина у пониззі 5 м, похил річки 1,4 м/км, живлення снігове і дощове, вода слабомініралізована; та ін.

Споруджено 258 ставків загальною площею водного дзеркала 1289 га.

VІ. Ґрунти

Найпоширеніші чорноземи звичайні мало гумусні різного ступеню еродованості (98 % площі району), є також чорноземи лучні, лучно-болотні, болотні, торфово-болотні.

VІІ. Рослинний світ

Площа лісів 3,6 тис.га. Основні породи : дуб (61 % площі лісів), клен, липа. Трав’яниста рослинність представлена різнотравно-типчаковою формацією, осоками тощо.

VІІІ. Заповідні території

ІX.Топоніміка (історія географічних назв)

Гнилий Яланець- в назві відображено особливості води : від слабої проточності вона місцями застоюється і загниває. Яланець – назва від тюркського *jalan„степ, рівнина, долина”, утворена за допомогою українського суфіксу –ець. Дослівно : „Гнила степова річка”.

Сугоклія – річка, права притока Інгулу. Вперше згадується під 1697. Назва тюркського походження, гадають від давньо-тюркського *sogag„сайгак, дика коза”, давньо-тюркська sogsgliy–„місце, де багато сайгаків(сугаків)”, увійшло в українську апелятивну лексику : сайга – сугак – дика коза. За свідченням Боплана, в 17 ст. у степах України водилося багато сугаків. Назва ж утворилась від основи за допомогою тюркського форманта – ly.

Бобринець – місто назване іменем запорожця Бобрика, який у сиву давнину тут проживав.

Дрюкова балка – отримала назву відтоді, коли з багнюки витягували дрючками тих, хто загрузав.

Вербова балка – пов’язана з іменем запорожця Вербового. І нині в Олексіївні проживають люди з прізвищем Вербові.

Москаленкова балка– (недалеко від с.Олексіївка) отримала назву від імені запорожця, який проживав тут у зимовнику. На пам”яті старожилів тут росла „москаленкова груша” і була гарна криниця.

Плоский камінь – місцина біля с.Олексіївки, де скелі мають плоску форму.

Цвітиха – (балка біля с.Олексіївка) вкрита різноманітними лікарськими травами та рідкісними квітами.

Список використаної літератури

1. Заповідні куточки Кіровоградської землі/ Авт. кол.: Т.Л.Андрієнко, П.С.Терещенко, М.Л.Клєстов та ін.; Под ред. Т.Л.Андрієнко; Держ. упр. екологічної безпеки в Кіровогр. обл. та ін.; Фот. В.А.Онищенко та ін.; Мал. І.І.Землянських, С.Ю.Костін. -К.: Арктур-А, 1999. -237
2. КоролюкС.К.Кіровоградська область Української РСР: Економічно-географічна характеристика: Дисертація/ С.К.Королюк. -Кіровоград: КГПІ, 1952. -356 с.
3. Янко, Микола Тимофійович. Топонімічний словник України: Словник-довідник/ Микола Янко,; Міжнар. фонд "Відродження", Програма "Трансформація гуманіт. освіти в Україні". -К.: Знання, 1998. -428,[2] с
4. Агеева, Руфь А.Происхождение имен рек и озер/ Руфь Агеева,; Отв. ред. Э. М. Мурзаев. -М.: Наука, 1985. -143 с.
5. Міщенко В. Кіровоградська область, — К., 1967
6. Лашкул Г.У кожній назві — подих історії/ Г. Лашкул // Честь хлібороба. -2004. -7 лютого. — С. 2