Зміст

Вступ

1. Класифікація та види організацій в Україні

2. Людські ресурси в сучасних організаціях

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За часи демократії в Україні було створено ряд організацій та програм, що опікувалися розвитком громадянського суспільства на місцевому та національному рівнях. Ці ініціативи були загалом започатковані демократичними країнами через програми технічної допомоги та гранти.

Водночас українська держава практично не дбала про забезпечення розвитку громадянського суспільства, що привело до певної залежності українського сектора організацій громадянського суспільства від фінансової допомоги демократичних країн. Існує загроза, що подальший розвиток громадянського суспільства стане неможливим, якщо не вжити заходів, які б гарантували системну державну підтримку громадянського суспільства (на кшталт державної підтримки розвитку ринкової економіки). Необхідна система лобіювання інтересів громадянського суспільства в цілому та його цільових груп. Отже, розвиток людських ресурсів пов’язаний перед усім з їх формуванням, підтримкою, змінами у організаціях різних сфер діяльності.

Якісна складова людських ресурсів визначається при проведенні в організаціях оцінки компетенції працівників. В свою чергу якісний компонент людських ресурсів в суспільстві може бути визначеним при урахуванні таких компонентів як тривалість майбутнього життя, можливість підтримувати добре здоров; отримання освіти; доступ до засобів, що забезпечують достойний рівень життя.

1. Класифікація та види організацій в Україні

Громадянське суспільство – це суспільний простір, що лежить поза владними, бізнесовими та сімейними взаємозв’язками та діями, в якому індивіди об’єднуються на добровільних засадах для просування спільних інтересів.Виходячи з робочого визначення, то громадянське суспільство включає широкий спектр різних гравців та організацій (не обмежуючись НДО)

Види організацій громадянського суспільства:

• Релігійні організації (просувають базові цінності своїх релігій)
• Профспілки (просувають інтереси працівників)
• Організації – правозахисники (місія – захист різнобічних прав і інтересів)
• Надавачі соціальних послуг (допомога на селі, медичний догляд, соціальна робота)
• Освітньо-дослідницькі організації (аналітичні центри, центри підтримки НПО, просвітницькі організації)
• Періодичні видання та медіа неприбуткового характеру (громадські ЗМІ).
• Жіночі організації
• Студентські та молодіжні асоціації
• Членські асоціації соціально та економічно незахищених груп (малозабезпечені, безпритульні, біженці, сироти) ветерани, чорнобильці, пенсіонери
• Членські асоціації людей з вадами (інваліди, діабетики)
• Членські професійні та бізнес асоціації (юристи, аудитори, ріелтери, розвиток малого бізнесу)
• Організації самоуправління (комітети самоуправління, сільські ради)
• Організації самодопомоги місцевого рівня (батьківські комітети, земляцтва, шкільні ради)
• Організації економічної допомоги (кредитні спілки, громадські каси взаємодопомоги)
• Етнічні групи (татари, Рома, болгари, євреї та ін.)
• Екологічні НУО
• Організації в сфері культури та мистецтва (гуртки, творчі колективи, НУО)
• Оздоровчі організації, організація дозвілля та спортивні клуби
• Фонди надавачі грантів та фандрейзингові організації
• Політичні партії
• Мережі НУО, федерації, членські асоціації НУО
• Суспільні рухи

Зараз утворюються багато нових організацій в Україні. Серед них багато жіночих, через це постає питання тендерної рівності. Серед новоутворених організацій чільне місце займає й Рада конкурентоспроможності України (РКУ) .Рада конкурентоспроможності України (РКУ) — неприбуткова, неурядова позапартійна організація, яка визначила свою місію наступним чином: "ініціювати діалог у суспільстві між наукою, освітою, бізнесом, владою, неурядовими організаціями, ЗМІ з тим щоб підняти ідею конкурентоспроможності України на «передній край» національної свідомості".

Створена у червні 2005 року за ініціативою засновників:

• Юрія Полунєєва, тодішнього виконавчого директора ЄБРР;
• Володимира Мостового, головного редактора тижневика «Дзеркало тижня»;
• Івана Дзюби, академіка НАН України;
• В’ячеслава Брюховецького, президента Києво-Могилянської академії
• за підтримки інвестиційного фонду Western NIS Enterprise Fund (США) і ВАТ «Укрексімбанк».

Таким чином, разом із засновниками Рада конкурентоспроможності України налічує сьогодні 13 чоловік.

2. Людські ресурси в сучасних організаціях

Існуючі наукові підходи до визначення змісту, атрибутів описують, як правило, людські ресурси на двох рівнях: на мікрорівні, тобто аналізують рівень окремої організації, та на макрорівні, тобто в суспільстві. Поняття “людські ресурси” являє собою сукупну, якісну характеристику кваліфікаційного та професійного рівня людей, що працюють в організаціях.

Така інтерпретація даного терміну на мікрорівні, що пов’язує його розгляд з рівнем організації. Подібний ракурс має свої позитивні аспекти для аналізу проблеми людських ресурсів, адже дозволяє виявити зміст, тенденції розвитку даного явища та його змістовне забарвлення у будь-якій організації.Організацією традиційно вважається група людей, які об’єднуються для вирішення певних цілей та завдань. До аналізу проблем організації, зокрема, зверталися у тектології, загальній теорії систем, кібернетиці, теорії організацій, в суспільних науках.

Організація – це постійна, чітко сформована система спільно працюючих індивідів на основі ієрархії позицій та розподілу праці для досягнення спільних цілей. Спільна діяльність для досягнення цілей здійснюється у різних формах взаємодії. Взаємодія сприяє формуванню організації як єдиного цілого, організація має певні межи, що дозволяє їй існувати автономно від інших. Ці межи визначаються видом діяльності, кількістю працюючих, капіталом, виробничою площею, територією, матеріальними джерелами, людським потенціалом. Комбінація вищенаведених складових є унікальна для кожної організації та визначає її специфіку. У спеціальній літератури розрізняють види організацій (в залежності від функцій або цілей) та типи організацій. Серед видів, найчастіше, вказують наступні:

• адаптивні організації, що створюють знання, розробляють та перевіряють теорії, виробляють та розповсюджують інформаційні джерела , забезпечують інформаційну інтеграцію суспільства;
• виробничі або економічні, що займаються виробництвом товарів, послуг, капіталів, чим забезпечують матеріальне підґрунтя існування суспільства;
• підтримуючі, що сприяють соціалізації індивіда для виконання їм певних ролей в організації або в суспільстві (наприклад, школа, вузи, церква);
• політичні або громадянські – мають справу з загальною регуляцією, контролем ресурсів різного ґатунку (матеріальних, людських, т.п.), окремих суспільних сфер (держава та організації громадянського суспільства).

Проте деякі організації одночасно належать до різних її видів, бо мають змішані функції.

Типізація організації базується на характеристиці кожного з рівней взаємодії, тобто виокремлюються типи організацій на підставі а) відношення до зовнішнього середовища;

б) взаємодії поміж підрозділами;а також

в) стосовно відношення до людини.

Отже, у залежності від того який види та типи організацій є домінуючими у громадянському суспільстві залежить ступень розвину тості останього, можливість адекватно реагувати, просувати інтереси різних груп суспільства та відповідати на виклики часу.Має сенс для теми аналізу звернутися й до основних моделей в теорії організації, які показують еволюцію наукової думки щодо організацій та людських ресурсів. Тут розрізняють 3 типи моделей, які віддзеркалюють еволюцію теоретичних поглядів на організацію, оцінку ефективності її діяльності та ролі, місця в них займають людські ресурси.Класична (перша) модель – це модель раціональної бюрократії, або механістична модель організації. Розробка її основних положень пов’язана з іменами М.Вебера, Ф.Тейлора.

Згідно з тейлорівським баченням, високоефективна організація формується за умов розподілу роботи на певні автономні, повністю програмовані елементи та наступним послідовним поєднанням цих робочих елементів до єдиного цілого. Для Вебера оцінка ефективності функціонування організації відбувається за таким економічним показником, як співвідношення виробленої продукції до застосованих ресурсів. Тут важливе значення надається принципу оптимального використання ресурсів. Ця модель недостатньо враховує роль та значення людських ресурсів в організаціях.Другою моделлю є така, що будується на основі положень концепції людських відносин. Започаткуванням та розробкою цієї теорії займалися Е.Мейо, Д.Макгрегор, Ч.Бернард, Ф.Селзник. Модель організації будується виходячи з положення про те, що важливим фактором діяльності організації є людина як соціальний актор. Елементами цієї моделі є такі складові як увага до працюючих, їх мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень. Моделюється система людських відносин усередині організації. Певна роль надається стилю керівництва та рівню задоволення працею.

Увага насамперед концентрується на такій внутрішній складовій організації як її людські ресурси та підпорядкування їм всіх інших складових організації. Відбувається абсолютизація положення про те, що якщо усередині організації управління людськими ресурсами відбувається належним чином, то організація функціонує ефективно. При цьому вплив зовнішнього середовища (конкуренція, реалізація, ділове середовище) вважався за цією теорією неважливим чинником.Як й у попередній моделі, організація розглядається “закритою системою”, в якій не відбувається урахування того факту, що внутрішня динаміка організації формується під впливом зовнішніх факторів.Третя модель надає бачення організації як складної ієрхічної системи, тісно пов’язаної з зовнішнім оточенням. Ця модель будується на підставі теорії систем ( А.Чандлер, Дж.Лоуренс, Дж.Поршем, інші). Її головна ідея пов’язана з визнанням взаємодії та взаємозв’язку елементів, підсистем, всієї системи організації з зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище це є сукупність таких перемінних, які знаходяться за межами організації та на які не розповсюджується сфера безпосередньої дії з боку системи управління організації.

Отже, зовнішнє середовище це є люди та інститути, з якими організація взаємодіє, і які мають на неї вплив. Зовнішнє середовище має прямий та опосередкований вплив на організацію. Розрізняють два рівня зовнішнього середовища – макрооточення та безпосереднє оточення організації.Розглядаючи організацію як соціальну систему, виділяють кілька елементів, що утворюють її структуру і визначають її як особливе утворення, властиве тільки організації. Головними параметрами, притаманними організаціям, незалежно від їх конкретного призначення, є такі:

1)наявність мети існування та розвитку,

2)внутрішньої структури,

3)організаційної культури,

4)постійна взаємодія з зовнішнім середовищем,

5) використання ресурсів – природних, матеріальних, людських.

Розглянемо кожен з наведених вище параметрів, що характеризують організацію як різновид соціальної системи. Отже, перший параметр – наявність цілей, мети діяльності організації.

Цільова складова в діяльності організації виникає як відображення мети та інтересів різних груп людей, так чи інакше пов’язаних з діяльністю організації та залучених до процесу її функціонування. До цих основних груп людей належать – засновники, співробітники, споживачі, партнери організації, місцева спільнота, суспільство в цілому. В такому сенсі теорії та ідеї, що циркулюють у громадянському суспільстві впливають прямо або опосередковано на інститулізацію, вербалізацію цільової складової організаційної діяльності. Теоретичним відображенням останньої є її місія та цілі.

Розрізняють широке та вузьке трактування місії організації. У широкому розумінні місія включає філософію (тобто цінності, вірування, принципи, за якими будується організація), сенс існування, імідж організації. У вузькому трактуванні місія то є філософія організації. В свою чергу, філософія організації є сталим її компонентом, вона змінюється дуже рідко. В місії віддзеркалюється уявлення про призначення, необхідність існування організації для зовнішнього середовища, співробітників, суспільства в цілому. Місія створює базу для встановлення цілей діяльності організації в цілому, її підрозділів та підсистем.

Цілі – це конкретизована місія організації у формі, що є придатна для управління процесом їх реалізації. При розробці та постановці цілей важливим є урахування хоча би декількох з наведених далі чинників :

а) визначення певного часу їх реалізації,

б) конкретність та вимірюваність/або реалістичність;

в) непротирічність,

д) адресність.

Другим з згаданих параметрів є організаційна структура. В даному контексті під структурою організації розуміють склад та співвідношення підсистем, що до неї входять. Вони розрізняються за критеріями управлінських або виробничих процесів. Структура – це спосіб розподілу та координації праці в організаціях у широкому сенсі. Г.Мінцберг (1989) зазначав, що структура організації – це сукупність методів розподілу процесу праці на конкретні робочі завдання та координація їх виконання.

Для організацій притаманне співіснування формальних та неформальних структур. Їх виникнення здебільше обумовлене постійними змінами в організаційній діяльності. Тобто якщо формальна структура – це усталені, офіційні процедури, що визначають і координують види діяльності в організації, то неформальна структура пов’язана нерегламентованими відносинами поміж членами організації, що виникають у процесі адаптації працівниками існуючих систем до змінюючихся умов діяльності. Поняття організаційної структури включає в себе не тільки управлінські або виробничі процеси всередині організації, а й діяльність, що координується співробітниками за межами організації.Основним засобом аналізу структури організації, її візуальним відображенням є організаційна діаграма. На цій діаграмі показуються основні відділи, підсистеми, керівні посади організації та співвідношення поміж ними.

Як правило, основні складові такої діаграми включають: завдання (тобто види діяльності або завдання організації); підсистеми/підрозділи (тобто надається з різною рівнем деталізації подальшій розподіл основних видів діяльності); рівні (мається на увазі наочність рівнім управління та підпорядкованість); рівні владної залежності (показується розподіл формальної влади в організації). Звичайно організаційні структури поділяють на “високі” та “горизонтальні”. Цей розподіл базується на кількості підлеглих та рівнів ієрархії.

Висновки

Отже, в ході роботи були визначені види організацій в Україні.

Для організаційного розвитку громадянського суспільства, вважаю, потрібні наступні умови.Сформувати умови для запровадження фінансової відкритості для громадянського суспільства як конкурентної переваги.Оптимізувати фінансові вимоги до роботи організацій громадянського суспільства, адже майже чверть неурядових організацій мають бюджети до 2500 гривень в рік. Можливості організації аудиторських/бухгалтерських комплексних послуг для організацій громадянського суспільства. Громадянське суспільство повинне мати можливості для інформування громадян: цьому можу сприяти громадське телебачення і радіо, підтримка ЗМІ громадського характеру.Впровадження етичних норм в діяльність організацій громадянського суспільства, що сприятиме комунікації на тему етики. А запровадження стандартів бізнес-комунікації і партнерства між організацій громадянського суспільства приведе до підвищення якості комунікації і її інтенсивності

.Для організацій громадянського суспільства мають бути надані фізичні умови для функціювання: приміщення, матеріальні ресурси, інфраструктура (по типу інкубаторів для бізнесу). Це забезпечить фізичний доступ населення до організацій громадянського суспільства.Підвищення ефективності (коефіцієнту корисної дії) організацій громадянського суспільства – вміння ефективно вкладати ресурси, розпоряджатися ними. Необхідна професіоналізація організаційного менеджменту поряд з професіоналізацією послуг. Необхідна система навчання працівників організацій громадянського суспільства, запроваджена на державному рівні.Необхідне зменшення залежності організацій від міжнародних донорів, організації мають шукати локальної підтримки від громадян, організацій, підприємств, як люстра оцінки діяльності самих організацій.

Список використаної літератури

1. Амиров И.Ш. Социально-экономические индикаторы развития. — М., 1981, Глобальное моделирование: социальные процессы.- М., 1984, Глобальное моделирование – объективные состояния и оценки (под ред. Э.М. Коржева), М., 1986
2. Білинський А. Громадські організації в СРСР/ Андрій Білинський,; Український публіцистично-науковий інститут, Б.м., 1969. -159, [1] с.
3. Виханский О.С., А.И.Наумов. Менеджмент. –М.:Гардарика, 1998, с.350.
4. Громадянське суспільство в Україні, Вип. 2/ Редактори-упорядники Н. Демчук, Л. Кудіна. -К.: Молодіжна альтернатива, 2004. -57 с.
5. Куліш А. Publiс relations для громадських (недержавних) організацій : Практичні поради на щодень/ Андрій Кулиш,; Андрій Куліш,. -Київ, 2001. -80 с.
6. Молодь — громадські організації — громадянське суспільство : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (27-28 вересня 2001 року м. Київ)/ Укл. Ян Лепетун,; Лабораторія законодавчих ініціатив; Студентське наукове товариство Національного університету; Центр досліджень країн Центрально-Східної Європи. -К., 2001. -98 с.
7. Неприбуткові організації в Україні : (Нормативно-правова база)/ Упоряд. В.Ф.Циганюк та ін.; Упр. культури Вінницької обл. держ. адміністрації ; Вінницька держ. обл. універсальна наукова б-ка ім. К.А.Тімірязєва. -Вінниця, 2000. -49 с.
8. Партнерство органів влади та недержавних організацій/ К. Даене, Л. Гривняк, Л. Логгінова, С. Іванкова; Проект Європейського Союзу "Розвиток громадянського суспільства в Києві та обраних регіонах України". -Київ, 2004. -75 с.
9. Проблеми й перспективи співпраці громадських організацій та політичних партій: Матеріали конференції : 22 червня 2002 року м. Київ/ Укл.: Анжела Євгеньєва, Денис Ковриженко, Дмитро Котляр та ін.; Лабораторія законодавчих ініціатив. -К.: Міленіум, 2002. -102 с.
10. Розширення можливостей недержавних організацій через залучення волонтерів та створення мереж/ В. Дибайло, Ш. Малеріус, Л. Гривняк та ін.; Проект Європейського Союзу "Розвиток громадянського суспільства в Києві та обраних регіонах України". -Київ, 2004. -98 с.