Вступ.

1. Мета і основні етапи підготовки документів до зберігання і використання.

2. Зберігання документів в структурних підрозділах установи.

3. Оформлення справ.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Справи вважаються розпочатими з моменту занесення в них першого виконаного документа. Справи повинні зберігатись в закритих шафах і сейфах у вертикальному положенні, що забезпечує швидкий пошук необхідної справи. На корінцях кожна справа повинна мати індекс за номенклатурою, а на внутрішніх дверцятах шафи розміщується номенклатура справ. Послідовність розміщення справ на полиці повинна ^очно відповідати номенклатурі справ. При пошуку документа спочатку знаходять номер необхідної справи за номенклатурою, а потім за потрібним номером — папку з документами.

Для справ, що містять особливо важливі документи (протоколи, накази, особові справи та ін.), складається і систематично ведеться внутрішній опис, що розміщується на початку справи. До нього вписується кожний підшитий документ (індекс документа, його дата, короткий зміст і номер аркуша).

Якщо протягом року потрібен документ, який занесений в справу, він може бути вилучений тільки особою, відповідальною за формування і зберігання справ, а на його місце вкладається аркуш-замінник із зазначенням кому, коли і на який період виданий документ. У випадку видачі справи взагалі складається карта-замінник, в якій вказується індекс справи, дата та термін видачі, кому видана справа та підпис про одержання справи.

Бухгалтерські справи можуть бути видані тільки за розпорядженням головного бухгалтера. Видача справ за межі суб'єкта дозволяється його керівником.

1. Мета і основні етапи підготовки документів до зберігання і використання

Підготовка виконаних документів до зберігання і використання є завершальним етапом процесу діловодства.

Основна мета впорядкування і зберігання виконаних документів полягає у створенні умов для їх використання в довідковій роботі установ і поповненні Національного архівного фонду.

Підготовка виконаних документів до зберігання і використання охоплює такі етапи:

1. Експертиза наукової і практичної цінності документів

2. Оформлення справ

3. Опис документів постійного й тривалого зберігання

4. Забезпечення збереження документів

5. Передавання справ в архів установи (відомчий архів)

Справи зберігаються за місцем формування до передачі їх в архів суб'єкта. Підготовка справ для здачі в архів суб'єкта для їх наступного зберігання та використання — завершальний етап роботи з документами в поточному діловодстві.

Справи для передачі в архів готуються відповідно до вимог, розроблених архівними органами. Підготовка справ та передача їх в архів включає: проведення експертизи наукової та практичної цінності документів, оформлення справ, складання описів на справи з постійними та довготривалими термінами зберігання. Ці роботи проводяться під контролем та з методичною допомогою співробітників архіву суб'єкта[11, c. 137-139].

Основним нормативним документом при визначенні термінів зберігання документів та їх відбору для включення до складу Національного архівного фонду (НАФ) України або для знищення документів є "Перелік типових документів" (наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.98 p., зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 576/3016 від 11.09.98 р. Повний текст опублікований в "Офіційному віснику України" № 38 від 8.10.98 p.).

Зберігання документів відіграє значну роль у справі правильної постановки бухгалтерського обліку. Раціональна система зберігання забезпечує не лише цілісність у зберіганні документів протягом встановлених законом термінів, а й можливість користування ними у будь-який момент для отримання різноманітних довідок.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи мають зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Бланки суворої звітності мають зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх збереження.

Порядок зберігання первинних та вихідних документів на машинозчитуваних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.

Первинні документи поточного місяця, що підлягають обробці ручним способом і належать до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються й супроводжуються довідкою для архіву[5, c. 46-47].

Термін зберігання документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що використовуються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, їх оформлення і передачу до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Видача первинних документів, облікових регістрів,

бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може здійснюватися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розпис відповідній посадовій особі підприємства, установи.

З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть зняти копії та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучення.

Якщо вилучаються томи документів недооформлені (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть дооформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою).

Органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства. У разі повернення зазначеними органами документів, що були раніше вилучені, такі документи приймаються під розписку відповідною посадовою особою підприємства, установи та разом із рішенням про повернення підшиваються до тих же томів, з яких документи були вилучені та в яких знаходяться постанова про вилучення, реєстр і копії таких документів.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебувають підприємство, установа, а також державній податковій інспекції у 10-денний термін[8, c. 75-77].

2. Зберігання документів в структурних підрозділах установи

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІVзі змінами та доповненнями відповідальність за збереження первинних документів протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (далі — Положення № 88) передбачено обов'язкове передавання первинних документів до архіву.

Слід зауважити, що архівні установи можуть засновуватися на підприємстві будь-якої форми власності. Засновниками архівних установ мають право бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи та організації створюють архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, що нагромадилися за час їх діяльності, використання відомостей, які містяться в цих документах, для службових, виробничих, наукових та інших цілей.

Об'єднання громадян та релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити схоронність документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради. Положення про архівні підрозділи зазначених юридичних осіб, що діють на принципах приватної форми власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Архівні установи, засновані фізичними особами в установленому законом порядку, мають право зберігати архівні документи, що не належать державі, територіальним громадам. Строки зберігання архівних документів у зазначених архівних установах визначаються договором, укладеним засновником з власником документів або уповноваженою власником особою, з урахуванням мінімальних строків зберігання документів, визначених відповідно до законодавства. У договорі обумовлюється також місце подальшого зберігання документів у разі ліквідації зазначених архівних установ.

Юридичні особи зобов'язані після закінчення строків тимчасового зберігання передати документи Національного архівного фонду на постійне зберігання відповідно до центральних державних архівів України, галузевих державних архівів, місцевих державних архівних установ або архівних відділів міських рад.

Строки тимчасового зберігання архівних документів в архівних підрозділах визначаються з урахуванням правового статусу та особливостей діяльності юридичної особи[6, c. 116-118].

Основним нормативним актом, яким необхідно керуватись при визначенні термінів зберігання документів та їх відборі для внесення до складу Національного архівного фонду України або для знищення, є Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576/3016 зі змінами та доповненнями (далі — Перелік типових документів).

Перелік типових документів, який призначено для використання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями і підприємствами незалежно від форм власності, а також фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, включає:

• документи, що утворюються під час документування однотипних управлінських функцій в процесі діяльності установ, організацій і підприємств;

• документи, що утворюються в результаті виробничої та науково-технічної діяльності установ, організацій і підприємств.

Терміни зберігання документів у Переліку типових документів диференційовано за двома групами організацій.

До першої групи належать організації, в результаті діяльності яких утворюються документи, що мають культурну цінність і підлягають внесенню до складу Національного архівного фонду.

До другої групи включаються організації допоміжного й обслуговуючого характеру, від яких документи до складу Національного архівного фонду не надходять.

Терміни зберігання документів обчислюються з 1 січня року, який іде за роком їх завершення діловодством. Наприклад, обчислення терміну зберігання справ, завершених діловодством у 2004 році, починається з 1 січня 2005 року.

Переліком типових документів передбачено різні терміни зберігання документів — від 1 до 75 років. Зауважимо, що ці терміни є мінімальними, їх не можна скорочувати. Подовження термінів зберігання документів, передбачених Переліком типових документів, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації.

При визначенні термінів зберігання кожного конкретного виду документів, незалежно від того, передаються такі документи до Національного архівного фонду чи зберігаються безпосередньо на підприємстві, необхідно звертати увагу на примітки, наведені в Переліку типових документів, які коментують і уточнюють терміни зберігання документів.

Так, примітка «На державне зберігання не надходять. Зберігаються в організаціях» уточнює місце зберігання документів, що мають, як правило, довідковий характер. Примітка «Доки не мине потреба» означає, що документи мають тривале практичне значення. Термін їх зберігання визначається самими організаціями.

Приміткою «До ліквідації організації» позначаються документи, що підлягають експертизі цінності, і залежно від її результатів ті з них, які стосуються прав громадян та інтересів держави, передаються до відповідних архівних установ.

Слід звернути увагу, що, наприклад, у розділі 4 «Облік та звітність» Переліку типових документів для облікових регістрів (головна книга, журнали, розроблювальні таблиці тощо), первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти тощо), встановлено трирічний термін зберігання за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а в бюджетних установах та організаціях, а також у госпрозрахункових підприємствах і організаціях, які перебувають у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, — ревізії[9, c. 121-123].

Примітки «Після закінчення строку дії договору», «Після затвердження», «Після заміни новими», «Після зняття виробів з виробництва», «Після введення об'єкта в експлуатацію» тощо вказують, що обчислення терміну здійснюється із зазначеного моменту.

Для деяких документів (договорів про прийняття на роботу, особових рахунків робітників і службовців тощо) термін зберігання встановлено з урахуванням віку особи, щодо якої ці документи були складені. У Переліку типових документів наведено формулу, за якою обчислюється цей термін: 75 років — «В» («В» — вік особи на момент завершення справи). Тобто тривалість зберігання справи після її закінчення діловодством визначається таким чином: від 75 віднімається число, що дорівнює віку особи, на яку заведено документи.

Для прикладу наведемо витяг з Переліку типових документів, в якому вказані строки і умови зберігання документів .

Слід зауважити, що до передачі в архів документи мають зберігатися у зачинених шафах чи у приміщеннях зі встановленим температурно-вологісним режимом, захищених від доступу сторонніх осіб, аби виключити можливість користування документами без дозволу. Бланки суворої звітності мають зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.

Для оцінки цінності документів на підприємстві створюються експертні комісії. Порядок утворення та діяльності експертних комісій з визначення цінності документів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1739. Тут слід зауважити, що вимоги до створення експертної комісії поширюються на підприємства і не поширюються на приватних підприємців, про що зазначається і в листі Держкомархіву від 28 липня 2004 р. №01-1113.

Експертні комісії утворюються на підприємствах, в установах та організаціях за рішенням їх керівників.

До складу експертних комісій підприємств включаються керівники служби діловодства і архівного підрозділу, досвідчені працівники інших структурних підрозділів, а також фахівці відповідної державної архівної установи, архівного відділу міської ради. Головами експертних комісій призначаються, як правило, заступники керівників підприємств, установ та організацій.

Експертна комісія проводить відбір:

• документів для передачі до відомчого архіву;

• документів з тимчасовими термінами зберігання, що підлягають подальшому зберіганню у структурних підрозділах;

• документів для знищення, терміни зберігання яких закінчилися[2, c. 103-105].

Порядок знищення документів, які зберігаються на підприємстві

Документи, які не підлягають передачі до відомчого архіву, зберігаються централізовано службою діловодства або у структурних підрозділах, після закінчення термінів зберігання підлягають знищенню у встановленому порядку.

Згідно з Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 (далі — Примірна інструкція з діловодства), виділення документів для знищення і складання про це акта провадиться після підготовки описів справ постійного і тривалого строків зберігання за цей же період. Акти про виділення документів для знищення, що не підлягають зберіганню, розглядаються на засіданнях експертної комісії одночасно з описами справ. В установах, що передають документи на державне зберігання, акти затверджуються керівником установи після затвердження описів справ постійного зберігання експертно-перевірною комісією відповідного державного архіву. Зразок акта про виділення для знищення документів, які не підлягають зберіганню, наведено в Додатку 22 до пункту 8.6 Примірної інструкції з діловодства.

Після затвердження акта про виділення документів для знищення зазначені документи здаються працівниками діловодної служби або архівного підрозділу установи господарській службі установи або підприємствам із заготівлі вторинної сировини. При незначному обсязі документів, виділених для знищення, вони можуть бути спалені, про що в акті робиться відповідна позначка.

Тимчасове зберігання документів у структурних підрозділах установи

Документи з часу створення (надходження) і до передання їх в архів установи зберігаються за місцем формування справ згідно із затвердженою номенклатурою. У невеликих установах справи зберігаються централізовано в службі діловодства (секретаря установи). Децентралізоване зберігання справ допускається у великих установах з територіально роз'єднаними структурними підрозділами та у випадках, викликаних специфікою діяльності установи.

Секретарі структурних підрозділів або особи, відповідальні за діловодство, групують у справи виконані документи за профілем свого структурного підрозділу.

Не рекомендується формування і зберігання справ у виконавців, оскільки це затрудняє контроль за виконанням документів, довідково-інформаційну роботу з ними. Часто виконавці не знайомі з правилами формування справ, що приводить до порушення складу і обсягу документів справи.

Методичне керівництво і контроль за формуванням справ установи здійснює її служба діловодства (секретар установи).

Впродовж року ведеться нагляд за відповідністю найменувань справ фактичному складу і змісту документів в них, за формуванням перехідних справ. У роботі по контролю за формуванням справ у структурних підрозділах бере участь завідувач архівом в установі або особа, відповідальна за архів.

У разі зберігання справ у структурних підрозділах їх збереженість забезпечується керівниками структурних підрозділів і посадовими особами, відповідальними за діловодство в зазначених підрозділах. Справи повинні зберігатися в шафах і столах, що зачиняються.

У шафах справи розміщуються вертикально, на корінці кожної з них зазначається її індекс за номенклатурою. Для швидкого пошуку послідовність розміщення справ у шафі має точно відповідати розміщенню заголовків у номенклатурі справ. З внутрішнього боку дверей шафи або сейфа прикріплюється копія номенклатури справ, що дозволяє легко (за індексом) знайти необхідну справу[6, c. 131-134].

3. Оформлення справ

Конкретні терміни зберігання документів встановлюються за допомогою спеціально розроблених та затверджених архівними суб'єктами переліків документальних матеріалів із зазначенням термінів зберігання різних категорій документів.

Документи установи групують у справи після закінчення діловодного року. Справи постійного і тривалого термінів зберігання підлягають такому оформленню:

— справи підшивають в обкладинку з твердого картону;

— нумерують аркуші у справі;

— складають підсумковий напис;

— складають (у разі потреби) внутрішній опис документів;

— оформляють обкладинку справи.

Документи тимчасового терміну зберігання, сформовані у справи, не підшивають, аркуші не нумерують, уточнення елементів обкладинки не провадять.

Окремі групи справ постійного терміну зберігання, найменування яких не повністю розкривають зміст (справи з постановами, розпорядженнями, наказами, рішеннями тощо), повинні мати внутрішній опис у справі. Опис розміщують на початку справи і містить зазначення індексів документів у справі, їх короткий зміст, дату і номери аркушів у справі.

Обкладинку справ постійного і тривалого термінів зберігання оформляють за встановленою формою.

Після закінчення діловодного року до написів на обкладинках справ постійного і тривалого термінів зберігання вносять необхідні уточнення, перевіряють відповідність заголовків справ на обкладинці змісту підшитих документів. У разі потреби до заголовка справи вносять додаткові відомості (проставляють номери наказів, протоколів, види і форми звітності тощо).

Дата на обкладинці справи повинна відповідати року початку і закінчення справи. У справі, що містить документи за більш ранні роки, ніж рік утворення справи, під датою роблять напис: " Є документи за … роки ".

На обкладинках справ, що складаються з кількох томів (частин), проставляють дати першого і останнього документів кожного тому (частини). У разі зазначення точної календарної дати вказують число, місяць і рік. Число і рік позначають арабськими цифрами, назву місяця пишуть словом.

На обкладинці справи ставлять номер справи за описом і, за погодженням з архівним підрозділом установи, номер опису і фонду.

У разі зміни назви установи (структурного підрозділу) протягом періоду, який охоплюють документи справи, або під час передавання справи до іншої установи (структурного підрозділу) на обкладинці зазначають нову назву установи (структурного підрозділу).

Написи на обкладинках справ постійного і тривалого термінів зберігання роблять чітко, чорним світлостійким чорнилом або тушшю[3, c. 141-143].

Залежно від значимості документів терміни їх зберігання встановлюються постійні чи тимчасові (1 рік, 3 роки, 5 років, 10 років, 15 років та ін.).

При проведенні експертизи разом з переліками можна використовувати номенклатури справ, оскільки в них визначені терміни зберігання кожної справи і подані посилання на відповідні статті переліку.

Термін зберігання починається з 1 січня року наступного за роком закінчення справи[3, c . 145].

Висновки

Оформлення справ починається з моменту їх заведення в діловодстві та закінчується у процесі підготовки для передачі до відомчого архіву після закінчення календарного року, в якому вони були заведені.

Оформлення справ проводиться працівниками служби діловодства організації та структурних підрозділів, у веденні яких знаходяться заведення та оформлення справ.

Всі документи, які сформовані у справи постійного та тимчасового (більше 10 років) зберігання та з особового складу, повинні підшиватися або переплітатися. При підготовці документів до підшивки вилучаються шпильки, скрепки та інші металеві предмети. По кожній справі в опис вносяться: порядковий номер, індекс справи, заголовок справи (в тому числі і анотація), дата, кількість аркушів, примітки. В описі справ із термінами зберігання більше 10 років перед приміткою є графа "Термін зберігання справи". Всі ці дані переписуються з обкладинки справи. Справи вносяться в опис в тому порядку, в якому вони були систематизовані. Кожна справа в описі отримує номер, який відразу ж проставляється на обкладинку справи. Якщо справа складається з кількох томів, кожний том в описі отримує самостійний номер.

В суб'єктах, що не мають структурних підрозділів, складаються загальні описи. У великих суб'єктах описи складаються на справи кожного структурного підрозділу окремо. На основі описів структурних підрозділів відомчий архів складає розділи зведеного опису справ суб'єкта, і по ньому відомчий архів буде передавати справи до державного архіву відповідно до правил. Здавання справ із структурних підрозділів в архів суб'єкта відбувається щорічно за графіком, який складається архівом і затверджується керівником суб'єкта.

Список використаної літератури

1. Бибик С. Ділові документи та правові папери: Листи, протоколи, заяви, договори угоди/ Світлана Бибик, Галина Сюта,. — Х.: Фолио, 2005. — 491 с.

2. Блощинська В. Сучасне діловодство: Навчальний посібник/ Віолетта Блощинська,; М-во освіти і науки України, Інститут менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 319 с.

3. Боровський В. Н. Діловодство в банківських установах: Навчальний посібник/ В. Н. Боровський, В. П. Прадун, Р. В. Друзін; Ред. В. Н. Боровський; М-во освіти і науки України, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 223 с.

4. Гавриленко С. Документирование в организации: В помощь секретарю-референту/ С.Д. Гавриленко,. — Минск: Амалфея, 2002. — 125 с.

5. Головач А. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян/ Анатолій Степанович Головач,; А.С.Головач. — Донецьк: Сталкер, 1999. — 349 с.

6. Гончарова Н. Документаційне забезпечення менеджменту: Навчальний посібник/ Наталія Гончарова,; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 259 с.

7. Діденко А. Сучасне діловодство: Навч. посібн. для проф.-тех. закл. освіти/ Анатолій Діденко,. — 3-є вид.. — К.: Либідь, 2001. — 383 с.

8. Документы и делопроизводство: Справ. пособие/ [Т. В. Кузнецова и др.]. — М.: Экономика, 2001. — 270 с.

9. Комова М. Діловодство: Навч. посібн. для студентів вищих навчальних закладів/ Марія Комова,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". — Львів: Тріада плюс, 2006. — 217 с.

10. Палеха Ю. Управлінське документування: Навчальний посібник: У 2 ч./ Юрій Іванович Палеха; М-во освіти і науки України, Європейський ун-т. — 2-е вид.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту. — 2003- Ч. 1: Ведення загальної документації: (зі зразками сучасних ділових паперів). — 2003. — 327 с.

11. Стенюков М.В. Документы, делопроизводство: Практическое пособие по документационному обеспе-чению деятельности предприятия/ М.В. Стенюков. — 3-е изд. преработ. и доп.. — М.: Приор, 1999. — 143 с.

12. Сучасне діловодство: зразки документів, діловий етикет, інформація для ділової людини/ ред. : В. М. Бріцина. — К.: Довіра, 2007. — 687 с.

13. Хоменко М. Посібник з діловодства: учбовий посібник/ Микола Хоменко, Олена Грабарь,. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Генеза, 2003. — 103 с.