Сучасний стан виробництва екологічно чистої продукції у світі характеризується широкими системними підходами до розв´язання багатоаспектних екологічних, економічних і соціальних проблем.

Виробництво екологічно чистої продукції є практичною реалізацією у сфері аграрного виробництва концепції сталого розвитку, що передбачає поєднання економічного зростання, соціального розвитку й захисту довкілля як взаємозалежних і взаємодоповнювальних елементів стратегічного розвитку держави, що гарантуватиме населенню високу якість продовольства як важливої складової продовольчої безпеки.

Мета статті — розробка організаційно-економічних напрямів виробництва та реалізації екологічно чистих продуктів харчування.

До економічних методів державного регулювання належать інструменти, за допомогою яких створюються умови розвитку ринкових процесів у потрібному для держави напрямку. Економічні методи працюють у площині бюджетної та фіскальної політики, а також цінового регулювання. Нині в Україні не застосовується жодного економічного інструменту, який би сприяв виробництву та реалізації екологічно чистої сільськогосподарської продукції. На нашу думку, державне регулювання даної проблеми має бути спрямоване на: стимулювання впровадження екологічно чистих технологій; розвиток сільськогосподарських структур, які займаються виробництвом екологічно чистої продукції; захист земельних угідь від забруднення; створення ринку екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Нині в Україні є унікальна можливість не тільки заявити міжнародній спільноті про наміри налагодити виробництво екологічно чистої продукції, а й здійснити це на практиці, створивши пільгові умови для «екофермерів», побудувавши відповідні структури із сертифікації екопродукції, забезпечивши умови для функціонування вітчизняного ринку екологічно чистих продуктів харчування.

Для стабілізації ринку екологічно чистої продукції в Україні важливим завданням є використання світового досвіду, що дасть змогу визначити тенденції розвитку внутрішнього ринку в плані експортно-імпортних перспектив для України, а також місця нашої країни в світовому виробництві екологічно чистої продукції. В цьому контексті потрібно розглянути нормативно-законодавчу базу щодо обігу та сертифікації екологічно чистої продукції в Європі, засоби державної підтримки екологічно чистих ферм, формування цінової надбавки й систему організації збуту.

Порівняно з традиційним продовольством екологічно чиста продукція має ряд переваг (рис. 1).

Рис.1. Перспективні аргументи позиціонування екологічно чистої продукції

Екологічно чиста продукція добре представлена на українському ринку, і хоча на упаковці такої продукції є посилання на особливий екологічний статус, він не підтверджений сертифікатом та не гарантує споживачам безпеку споживання. Екологічно чистий продукт можна розпізнати за такими критеріями: продукція виготовлена з нешкідливих матеріалів, не містить у собі речовин, які негативно впливають на здоров´я людини; при виготовленні продукції застосовуються технології з мінімальним негативним впливом на навколишнє природне середовище; виробники й постачальники несуть повну відповідальність за безпеку використання продукції не лише у сфері споживання, але й щодо впливу на довкілля; пакувальні матеріали для продукції є нешкідливими, їх можна повторно переробляти, використовувати та безпечно утилізувати.

Поряд із терміном екологічно чиста продукція в Україні вживається термін «екологічно безпечна продукція», тобто це продукція з мінімізацією ризиків навколишньому природному середовищу. Проте екологічна безпека не забезпечує якості продукту, як це намагаються підкреслити недобросовісні товаровиробники.

Після того як екологічно чиста продукція пройшла процес виробництва і встановлення ціни, її потрібно доставити до споживача. Система товароруху екологічно чистої продукції полягає у забезпеченні доставки товару в те місце, де він потрібен, у той час, коли він потрібен, у таких кількостях, в яких він може бути проданий, і такої якості, яка відповідає очікуванням споживачів. Ця система охоплює велику сферу господарської діяльності підприємства — від виробника й до місць продажу готової продукції (рис.2). Швидкість виконання замовлення, гарантія поставок, доступність і зручність товару сукупно впливають на рівень задоволеності споживача та його готовності купувати екологічно чисту продукцію.

Невід´ємною частиною доставки екологічно чистої продукції до споживача є її транспортування. Транспортні засоби та контейнери (упакувальні матеріали), що використовуються для перевезення такої продукції, мають бути чистими, правильно обладнаними й мати відповідну конструкцію. Перед безпосереднім перевезенням екологічно чистої продукції транспортні засоби мають бути відповідно очищені та дезинфіковані, особливо в тих випадках, коли той самий транспортний засіб (контейнер) використовується для перевезення звичайних продуктів. Екологічно чисті та звичайні продукти не можна перевозити разом, за винятком випадків, коли екологічно чисті продукти є запакованими й містять відповідне маркування.

Рис. 2. Етапи виробництва та реалізації екологічно чистої продукції

За оцінками експертів ринок екологічно чистої продукції в світі постійно зростає. Але на шляху розвитку цієї продукції існує багато перешкод: відсутність маркетингового досвіду реалізації екологічно чистої продукції, високі ціни на таку продукцію, недостатня обізнаність споживачів, обмеженість товарного асортименту, не налагоджена співпраця із традиційними каналами збуту продовольства й іншими суб´єктами ринкової діяльності.

Досвід країн із високорозвиненим ринком екологічно чистої продукції свідчить, що найтиповішими каналами збуту такої продукції є:

• прямий продаж індивідуальним споживачам через схему посилок та Інтернет;
• прямі поставки в ресторани й спеціалізовані роздрібні підприємства;
• продаж через кооперативи виробників;
• продаж сертифікованим переробним підприємствам (млин, пекарня, молокопереробний завод, пивоварня тощо).
• продаж представникам оптової торгівлі.

Важливим каналом збуту на початковому етапі розвитку ринку екологічно чистої продукції є прямий збут (продаж на фермі, щотижня на роздрібному ринку, власний магазин у місті). Основні передумови розвитку прямого збуту полягають у тому, що роздрібна торгівля ще не переконана у можливості масового збуту такої продукції, оскільки товару ще не достатньо, щоб заповнити ним торгові канали і гарантувати рентабельний оборот, проте споживачі вже готові купувати високоякісну й безпечну продукцію навіть у віддалених місцях.

Звідси обґрунтованим є висновок, що для реалізації екологічно чистої продукції доцільно використовувати прямий маркетинг із недорогою рекламою, який передбачає обладнання придорожніх рекламних стендів-об´яв, придорожніх торговельних павільйонів, продаж продукції з використанням електронної пошти, звичайної пошти, телефону тощо. Прямий метод продажу власної органічноїпродукції значно скорочує витрати на маркетинг, зменшує кількість посередницьких структур і сприяє налагодженню довірливих відносин із споживачами. Основними перевагами прямого методу маркетингу є: простота використання та швидкість одержання прибутку підприємствами; фермери самі встановлюють робочі години; цей метод продажу не потребує дорогого обладнання, великих сум капіталу й окремого офісу; зменшуються витрати на транспортування продукції до споживача.

У цілому, для фермерів поряд із постачанням екологічно чистої продукції корпоративним клієнтам (переробним підприємствам, супермаркетам) та для кращої диверсифікації збуту рекомендуємо застосовувати такі методи прямого маркетингу:

• продаж безпосередньо на фермі, використовуючи придорожні рекламні стенди; продаж продукції через фермерські ринки;
• продаж продукції за допомогою поштових посилок та електронної пошти;
• прямий продаж у ресторани, кафе, санаторії, будинки відпочинку.

Щоб прямий збут виконував поставлені завдання, потрібно мати необхідний час або ж планувати його за рахунок найму додаткової робочої сили. Відповідальна за реалізацію продукції особа повинна мати час і можливість познайомитися з потенційними покупцями, щоб вони ставилися до продавця з довірою; час роботи має бути постійним і не змінюватися протягом тривалого періоду; оформлення товару, вигляд магазину та прилавка мають приносити естетичне задоволення.

За даними Міжнародної федерації розвитку органічного землеробства, в Україні загальна площа сільськогосподарської землі під органічним землеробством у 2005 році становила 241,98 тис.га, що відповідає 17-му місцю в світі серед більш як 100 країн світу, випередивши ряд країн Східної Європи, нових членів Європейського Союзу, для яких розвиток екологічно чистої продукції є пріоритетом Спільної аграрної політики ЄС.

Одним із потужних в Україні є Приватне підприємство «Агроеколологія», яке виробляє екологічно чисту продукцію, засновником якого став Семен Антонець. 30 років підприємство обробляє землю безполицевим способом, не застосовуючи гербіциди і пестициди, а вносить у грунт тільки органічні добрива й сидерати. Вирощують екологічно чисту продукцію на орендованих площах, які займають 7850 га. Підприємство виробляє зерно, олію, молоко, м´ясо та різні м´ясо-молочні продукти із сировни, на грунтах без застосування будь-яких хімічних препаратів. Продає свою продукцію за тими ж цінами, що й підприємства, чиї землі десятками років не бачили органіки і на глибину до 20 см нашпиговані різними хімікатами. Тому потрібно вирішити цінову політику для підприємств, які виробляють екологічно чисту продукцію, та прийняти законодавчу базу.

Важливим завданням економіки України є забезпечення нарощування обсягів виробництва продовольчої продукції, поліпшення її якості, а також створення організаційно-економічних умов для результативної роботи аграрних підприємств. Економічна ефективність їхньої діяльності значною мірою залежить від організації маркетингової діяльності на продовольчому ринку, яку подано як послідовність певних етапів, за допомогою яких здійснюється аналіз ринкових проблем і можливостей знайти свою конкурентну позицію на ринку та найкраще задовольнити потреби споживачів.