Вступ

1. Підприємство як суб’єкт господарювання: визначення, мета та напрямки діяльності. Правові основи діяльності підприємства

2. Класифікація підприємств за різними ознаками. Види підприємств

3. Підприємство як підприємницька структура

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Ринкова економіка вимагає необхідність переорієнтації підприємств на діяльність у сучасних умовах. Це, насамперед, вивчення ринкової кон'юнктури, систематичне удосконалення організаційно-технічного рівня підприємств, забезпечення високого ступеня соціального розвитку, перебудова організаційних структур керування. Діяльність жодної виробничої системи неможлива без механізму господарювання, тобто система управління підприємством приводиться в дію господарським механізмом.

До визначення сутності господарського механізму в своїх наукових працях автори не мають єдиної точки зору. Осипов Ю.М. характеризує господарський механізм як систему організації суспільного господарства, як суспільну систему господарських суб'єктів з притаманними їм механізмами господарювання та притаманними всій системі господарськими суспільними інститутами, регулюючими діяльність господарських суб'єктів [1, С.60-61]. Більш конкретніше сутність категорії "господарський механізм" визначає Мочерний В.С., який характеризує його як систему основних форм, методів, важелів використання економічних законів, розв'язання протиріч суспільного виробництва, а також формування потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів і соціальних груп [2, С.50]. З погляду Москаленка В.П., більш містке і конкретне поняття категорії "господарський механізм" формулюють Райзберг Б.О. та ін. Вони визначають цю категорію як "сукупність організаційних структур і конкретних форм і методів управління, а також правових форм, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони, процес відтворення" [3, С. 369]. Автори також вважають, що таке визначення більш цілеспрямовано відбиває сутність функціонування господарського механізму стосовно до підприємства.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати сутність підприємства як основної ланки товарного виробництва.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

• визначити поняття підприємства;
• охарактеризувати його основні види;
• дослідити мету та напрямки діяльності підприємства;
• проаналізувати правові основи підприємства.

Об’єктом дослідженняє економічне значення підприємства.

Предметом дослідженнявиступає сутність підприємства як основної ланки виробництва.

1. Підприємство як суб’єкт господарювання: визначення, мета та напрямки діяльності. Правові основи діяльності підприємства

Серед суб'єктів господарського права найважливіше місце належить підприємству як первинній ланці народного господарства. Підприємство — основна організаційна одиниця господарювання. Це обумовлено особливостями економічних і соціальних функцій підприємства в економічній системі, а саме — функцій товаровиробника, що задовольняє суспільні потреби в продукції, роботах, послугах.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності і діє на основі статуту, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство — це статутний суб'єкт, що господарює. Статут підприємства повинен визначати мету і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, який вказує обов'язкові й альтернативні пункти, що включаються в статут підприємства[2, c.12].

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, відбувається формування нової соціально-економічної структури. Виникають та швидко утверджуються нові типи господарюючих суб'єктів.

Перехід до ринкової системи господарювання тісно пов'язаний з виникненням та поширенням самостійної ініціативної діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямованої на виробництво продукції, надання послуг, з метою отримання прибутку. І це цілком виправдано, так як підприємництво є невід'ємною складовою економічної діяльності суспільства (Додаток 1).

Незважаючи на певні розбіжності в тлумаченні змісту підприємництва, всі дослідники підкреслюють його винятково велике значення для економічного зростання. Наприклад, У. Ростоу, характеризуючи фактори економічного зростання, надавав особливого значення схильності людей до інновацій і матеріальних удосконалень, а також до споживання. Р. Арон пов'язував зростання з дією факторів, що виражають раціоналізацію, притаманну індустріальному суспільству, дух науковості, дух економічного розвитку, дух прогресу, дух раціоналізованого управління та демократії.

Діяльність суспільства, яка характеризує його розвиток, — це специфічний спосіб ставлення людини до дійсності. Економічна діяльність матеріальна, але її доповнює духовність, робота інтелекту та почуття. Будь-яке економічне ставлення персоніфіковане, тобто здійснене в людях, зайнятих у будь-якій економічній діяльності, і опредмечене, втілене в матеріальних та духовних результатах людської праці. У процесі господарювання люди змінюють світ, перетворюючи явища природи і суспільства в об'єкти своєї діяльності. Діяльність спонукається потребами, для задоволення потреб потрібні ресурси — виробничі, природні та інші, які є обмеженими, їх дефіцитність зумовлює граничність випуску кінцевого продукту.

Економіка кожного суспільства становить сукупність різних видів праці, результатом якої є створення матеріальних і нематеріальних благ та їх рух до споживачів. Ця праця здійснюється на основі взаємодії продуктивних сил та виробничих відносин, що характеризується їх взаємопроникненням і взаємовираженням. Підприємництво виступає як система економічних відносин з приводу здійснення найбільш ефективного поєднання факторів виробництва з метою максимізації прибутків, що історично виникли в процесі розвитку людства, суспільства. Воно представляє собою вільне господарювання в різноманітних галузях діяльності, що здійснюється з метою задоволення потреб в продукції, роботах, послугах та отриманні прибутку. В основі підприємницької діяльності лежать самостійність, самоуправління, висока особиста мотивація праці, ініціативність, значний ризик, що очікується.

Появі підприємства передує ділова активність окремих людей або груп людей, яка є основою для організації процесу виробництва із створення матеріальних та інших благ і сприяє добробуту кожного члена суспільства і держави загалом. В економічній діяльності ділову активність пов'язують з поняттям „підприємництво" і „бізнес". Підприємництво є однією з форм бізнесу[3, c. 31-32].

Бізнес — будь-який вид діяльності (навіть афера), що приносить особисту вигоду. Підприємництво і бізнес — поняття дуже близькі. Водночас, термін „підприємництво" вживається, коли хочуть підкреслити новаторський, творчий характер господарської діяльності.

Поряд із поняттями „підприємництво", „бізнес" часто застосовують термін „комерція", „комерційна діяльність".

Комерція — це торговельна діяльність, спрямована на прискорення реалізації продукції і одержання торговельного прибутку.

Основне завдання сучасної комерції — всебічне обслуговування безпосередньо виробництва.

Виробництво — це народне господарство країни, яке організаційно виступає як сукупність багатьох галузей, яких на сучасному етапі налічується понад 400.

Кожна галузь, виступаючи частиною народного господарства, складається з сукупності підприємств (завод, фабрика, фірма, кооператив, господарське товариство, майстерня, їдальня та подібні об'єкти, де щось виробляється або надаються певні послуги)[8, c. 19-20].

2. Класифікація підприємств за різними ознаками. Види підприємств

Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 63) у нашій країні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство, що діє на основі державної власності;
• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. У залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні[5, c.34].

Підприємство (фірма) — самостійна ланка народного господарства, що здійснює діяльність по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку. Правовий статус підприємства (фірми) в Україні регулюється Законами України „Про підприємництво", а також „Про підприємства в Україні", „Про господарські товариства".

Яким би видом діяльності не займалося підприємство, йому притаманні такі риси:

• на ньому зосереджено певну сукупність засобів виробництва та робочої сили. По-різному поєднуючи їх, кожне підприємство випускає певний вид продукції, тобто використовує свою технологію;

• займаючись виробництвом різноманітних товарів та послуг, підприємство здійснює свою економічну життєдіяльність. Економіка підприємства — це економіка держави в мініатюрі, яку ще називають мікроекономікою;

• на кожному підприємстві формується робочий колектив. Від його згуртованості, цілеспрямованості значною мірою залежить робота суб'єкта економіки. Ось чому такого значення надають кадрам на японських фірмах. Кожне підприємство повинно мати:

• самостійний баланс;

• розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

• печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство — також товарний знак[1, c. 208-210].

Підприємницький бізнес є нічим іншим, як організацією власного підприємства, фірми. Залежно від виду діяльності підприємство може бути промисловим, адвокатською конторою, фермерським господарством, банком, консалтинговою фірмою, торговельним закладом тощо.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», підприємства як організаційна структура господарства в Україні бувають таких видів (Додаток 2):

Індивідуальне підприємство — засноване на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці.

Сімейне підприємство — засноване на власності і праці громадян, що є членами однієї сім'ї, які проживають разом і ведуть спільно своє господарство.

Приватне підприємство — засноване на власності однієї людини з правом найму робочої сили.

Колективне підприємство — засноване на власності трудового колективу підприємства.

Державне комунальне підприємство — засноване на власності місцевих органів влади.

Державне підприємство — засноване на загальнодержавній власності.

Спільне підприємство — засноване на поєднанні майна різних власників, у тому числі із залученням іноземного капіталу.

Різноманітність форм власності призвела до формування різних організаційних форм підприємств. Такими формами є партнерство та корпорація.

Партнерство (товариство) — форма організації підприємства. Існують такі види товариств:

Повне товариство — об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) — об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

Корпорація (акціонерне товариство) — форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) — випускають акції, які вільно купуються та продаються.

Акціонерне товариство формується шляхом злиття капіталів його засновників, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій) та їх продажу.

Перші акціонерні компанії виникли ще в XVII ст. З початку XIX ст. ця форма бізнесу почала розвиватися дуже швидкими темпами. У розвинених країнах більшість фірм існують у формі акціонерних товариств. В Україні перша акціонерна компанія виникла у 1988 р[6, c. 267-269].

3. Підприємство як підприємницька структура

Підприємство — це основна організаційна та виробнича ланка народного господарства країни.

Першою ознакою підприємства є самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак (для промислових підприємств). Підприємство має закінчений цикл відтворення, тобто його продукція може в умовах поділу праці набувати форми товару. Підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами[17, c. 65].

Що ж являє собою підприємство ринкового типу?

По-перше, підприємство є технологічною і територіальною відокремленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва — праця, земля, капітал, які є трьома “китами” економіки, — функціонують та розвиваються тільки об’єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх. Наприклад, взуттєва фабрика і хлібозавод використо-вують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіальне відокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва[12, c. 106].

По-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді остаточного результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в іншому – тільки деталь цього літака; для кожного з цих підприємств то буде остаточна продукція.

По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-територіальної, характеризується ще й економічною відокремленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку відображено всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом, споживанням, ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою[3, c. 87].

По-четверте, було б не правильно зводити усе життя підприємства лише до технологічних і господарських процесів. Підприємство — це завжди соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, за допомогою колективу відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму де він працює[7, c. 49-50].

Висновки

Підприємство – це організаційна форма підприємництва. Згідно закону України підприємство – це самостійний господарюючий об'єкт, що має статус юридичної особи, який на основі майна виробляє і реалізує продукцію і виконує роботи, тобто діє в умовах повного господарюючого розпорядження, незалежно від форм власності виробництва і має мету – одержання прибутку.

Завдання: задоволення суспільних потреб в його продуктах і послугах на основі одержання прибутку. Підприємство має право здійснювати нові види діяльності. Надання їм повної економічної свободи, створення ряду з великих, малих і середніх підприємств – це необхідна умова переходу до ринку.

В організаційних відносинах підприємство як певна ланка суспільного поділу праці самостійного товаровиробника і господарюючих суб'єктів являє собою фабрику, завод або виробничо-господарський завод. Роздержавлення і приватизація розкрили шлях до розвитку підприємств. В економіці велику роль відіграють малі підприємства – дрібні та середні підприємства.

Сутність підприємства, система цілей підприємства, критерії класифікації підприємств, характеристика підприємств за економічним призначенням, масштабами виробництва, ступенем спеціалізації; види підприємств за організаційно-економічним критерієм (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне, спільне, орендне).

В системі господарського кругообігу головним об’єктом економічного аналізу є підприємство (фірма). Саме підприємства виробляють основну масу товарів і послуг, які задовольняють потреби людей.

Терміни “фірма” і “підприємство” у вітчизняній економічній літературі розглядаються як синоніми, тотожні поняття, хоча на практиці це не завжди так. Підприємство – це основний агент планової економіки, тому що являє собою, власне, виробничо-технічний комплекс, ресурсами якого управляє представник держави. Підприємствами є хлібзавод і перукарня, автобусний парк і аеропорт, вугільна шахта і магазин і т.п. Фірма ж – це основний агент ринкової економіки, самостійна організаційно-економічна структура підприємницької діяльності. Вона характеризується системою взаємовідносин, при якій управління ресурсами залежить від підприємця. До складу фірми можуть входити одне або декілька різноманітних організаційно-економічних структур

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 651 с.
2. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.
3. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.
4. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. — К.: Знання , 2006. — 481 с.
5. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 256 с.
6. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.
7. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.
8. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. — 3-тє вид., доп. і перероб.. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с.
9. Економічна теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.
10. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. — 6-те вид., стереотип.. — К.: Вікар, 2006. — 405 с.
11. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. — 624 с.
12. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.
13. Основи економічної теорії: Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2005. — 510 с.
14. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.
15. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.
16. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2005. — 311 с.
17. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 435 с.
18. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. — 3-є вид.. — К.: Каравела, 2006. — 583 с.