Вступ.

1. Прості судження та їх види.

2. Розподіл термінів у простому судженні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Судження є більш складною за поняття формою мислення, у ній стверджується або заперечується існування предмета як такого, наявність або відсутність у предмета певної ознаки або відношення між предметами.

Вже на цьому рівні можна виділити такі види суджень:

— атрибутивне — говориться про наявність чи відсутність у предмета певної ознаки;

— судження з відношенням — порівнюються предмети та явища за ознаками;

— екзистенційне — про наявність або відсутність предмета як такого;

У живій мові судження виражається розповідним реченням або словосполученням. Запитальні речення (крім риторичних), а також речення з одного слова на кшталт "Вечоріло", "Холоднішало" не є судженнями, бо вони не несуть у собі розгорнутого стверджувального змістовного навантаження.

1. Прості судження та їх види

Будь-яке судження має чітку структуру, за якою логіка розрізняє прості і складні судження.

Просте судження складається з поняття про предмет (суб'єкт — S) і поняття про ознаку предмета (предикат — P). Наприклад: "Київ — столиця України". У цьому судженні суб'єктом є поняття "Київ", а предикатом — "столиця України". Іншими словами, суб'єкт включає у собі отримане раніше знання, а предикат — елемент, який утворює нове знання. Між суб'єктом і предикатом існує тісний взаємозв'язок — наявність предикату може стверджуватися (як у наведеному прикладі) і заперечуватися. Наприклад, "Росія не є суто Європейською країною". Таким чином між S і Р є так звана логічна "зв'язка" двох видів — : S є Р і S не є Р.

Крім цього у судженні є така складова, як квантор — вона уточнює об'єм S і стоїть перед ним. Скажімо у судженні "Всі люди смертні" мається на увазі весь об'єм поняття "люди" (кванторне слово — "всі"), а у судженні "С.Ф.Поважний — ректор ДонДУУ" мається на увазі одиничний представник поняття "люди" (можна вжити кванторне слово "цей").

Таким чином повна структура простого судження може бути представлена як:

Поділ простих судженнь за кількістю і якістю:

З позицій класичної формальної логіки просте судження за ознакою повноти (кількістю) об'єму поділяються на:

— загальні (кванторне слово — "Всі") — судження, яке має у якості суб'єкта загальне поняття, а предикат якого належить до всього об'єму суб'єкта — "Усі фінансисти є фахівцями з цінних паперів", "Всі справжні викладачі ДонДУУ втілюють в життя ідеали істини, добра, краси і справедливості", "Всі правознавці не є адвокатами";

— часткові (кванторне слово — "Деякі") — судження, яке має у якості суб'єкта загальне поняття, а предикат якого належить лише до вказаної частини об'єму суб'єкта — "Деякі студенти є відмінниками", "Лише деякі люди можуть вважатися особистостями";

— одиничні (кванторне слово — "це") — судження, яке має в якості суб'єкта одиничне поняття, а його предикат належить до всього об'єму суб'єкта — "Леонід Данилович Кучма — президент України", "Студент Сидоренко В.М. — відмінник".

У свою чергу за якістю зв'язки судження поділяються на :

— стверджувальні (зв'язка "є") — у ньому говориться, що певна ознака визнається як присутня у предмета;

— заперечувальні (зв'язка "не є") — певна ознака заперечується.

Таким чином, об'єднана класифікація суджень за кількістю і якістю виглядає так:

— загальностверджувальні судження — "Всі S є Р";

— загальнозаперечувальні судження — "Всі S не є Р";

— частковостверджувальні — "Деякі S є Р";

— частковозаперечувальні судження — "Деякі S не є Р";

— одиничні стверджувальні судження — "Це S є Р";

— одиничні заперечувальні судження — "Це S не є Р".

Перші чотири види суджень логіка позначає такими символами:

1. загальностверджувальні судження — "А" (від "affirmо" — лат. "стверджую");

2. загальнозаперечувальне судження — "Е" (від першої голосної лат. "nego" — заперечую);

3. частковостверджувальні судження — "І" (від другої голосної "affirmо" — лат. "стверджую");

4. частковозаперечувальні судження — "О" (від другої голосної лат. "nego" — заперечую).

2. Розподіл термінів у простому судженні

Термін S або Р вважається розподіленим, якщо об'єм одного терміну повністю входить в об'єм іншого або повністю виключається з нього. Тобто термін розподілений, якщо задля вирішення питання про істинність судження необхідно врахувати усі предмети, які є елементами об'єму терміну. Термін вважається нерозподіленим, якщо його об'єм складає лише частку об'єму іншого терміну. Тобто в судженні говориться не про всі предмети, а про частку об'єму загального поняття.

Для прикладу розглянемо такі судження:

1. Загальностверджувальні (А):

1.1. "Всі люди смертні" — суб'єкт є розподіленим, бо повністю входить до об'єму предикату (адже поняття "безсмертні люди" — пусте) , а предикат не розподілений, бо ширше за об'ємом, ніж суб'єкт (смертними є не лише люди);

1.2. "Квадрати — рівносторонні прямокутники" — і суб'єкт і предикат розподілені (бо S і Р — тотожні поняття);

2. Загальнозаперечувальні (Е) — "Жодна з жінок до ХХ сторіччя не була видатним філософом". Тут S і Р розподілені, бо їх об'єми взаємовиключені.

3. Частковостверджувальні судження (І) — "Деякі викладачі є спортсменами" — S і Р не розподілені, бо є поняттями, які перетинаються;

4. Частковозаперечувальні судження (О) — "Деякі люди не мають вищої освіти". У цьому випадку суб'єкт не розподілений, а предикат розподілений. Наприклад суб'єкт "люди" не розподілений тому, що лише про деяких з них кажуть. Предикат судження "ті, що мають вищу освіту" розподілений тому, що жоден з елементів його об'єму не перетинається з об'ємом поняття S (ці "деякі люди").

Висновки

Жодну частину простого судження не можна вважати самостійним судженням. У суб'єкті такого судження мислиться певна множина предметів, а в предикаті — властивість, яка належить чи не належить цим предметам, або відношення між ними. Наприклад: «М. Коцюбинський — видатний український письменник»; «Життя на Марсі не існує»; «Місто Одеса більше за Херсон». Прості судження за змістом предиката поділяють на атрибутивні та судження про відношення.

Судження класифікуються шляхом їх поділу за ознакою їх структурних особливостей, тобто за ознаками структури Предиката, Зв’язки, Суб’єкта, модальності і типологічних союзів. За ознакою предиката судження бувають: судженнями існування, судженнями відношення і судженнями атрибутивними.

Список використаної літератури

1. Арутюнов В. Логіка: Навчальний посібник/ Вячеслав Арутюнов, Дмитро Кірик, Володимир Мішин; М-во освіти України. Київ. нац. економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 1997. — 186 с.

2. Дуцяк І. Логіка: Навч. посібник для студ. вуз./ Ігор Зенонович Дуцяк,. — Львів: Просвіта, 1996. — 127 с.

3. Жеребкін В. Логіка: Підручник/ Василь Жеребкін,. — 7-е вид., стереотипне. — К.: Знання, 2004. — 255 с.

4. Івін О. Логіка: Експериментальний навч. посібник для факультат. курсів за вибором учнів ст. кл. загальноосвітних шкіл, ліцеїв, гімназій/ Олександр Івін,; Міжнародний фонд "Відродження"; Програма "Трансформація гуманітарної освіти в Україні". — К.: АртЕк, 1996. — 231 с.

5. Конверський А. Логіка: Підручник для студ. вуз./ Анатолій Євгенович Конверський,; Анатолій Конверський. — К.: Укр. Центр духовної культури, 1999. — 394 с.