Вступ.

1. Характеристика матеріальних активів підприємства.

2. Склад і структура матеріальних активів підприємства.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується. приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Елементами основного капіталу підприємства є: матеріальні активи(ОЗ), незавершені капітальні вкладення, нематеріальні активи, довготермінові (зовнішні) фінансові інвестиції.

Матеріальні активи (ОЗ) — вартість нерухомого та рухомого майна, що протягом тривалого часу бере участь у процесі господарської діяльності і амортизується. Незавершені капітальні вкладення — вкладення в ОЗ, на придбання обладнання, не встановленого і не прийнятого до монтування. Ці затрати ще не перетворилися на ОЗ, не беруть участі в процесі господ. діяльності і не амортизуються. Нематеріальні активи — довготермінові витрати підприємства на придбання об'єктів права інтелектуальної власності, права користування ресурсами природного середовища тощо. Довготермінові фін. (зовнішні) інвестиції — витрати на придбання корпоративних прав, витрати на пайову участь у статутному капіталі інших підприємств, придбання акцій та облігацій на довготерміновій основі.

Для забезпечення процесу виробництва кожне підприємство повинне мати в своєму розпорядженні певну суму оборотних коштів. Оборотні кошти — це наявні засоби і їх замінники, рахунки дебіторів і складські запаси, які конвертуються в гроші протягом року. Оборотні кошти функціонують у сфері виробництва і сфері звернення. У сфері виробництва знаходяться виробничі запаси, незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Вони повністю переносять свою вартість на проведену готову продукцію і в процесі виробництва зазнають зміни натуральної форми. У сфері звернення знаходяться готова продукція на складі підприємства; продукція, відвантажена покупцеві, але ще не сплачена їм; грошові кошти підприємства на розрахунковому рахунку в банці і у власній касі, а також засоби в розрахунках. Речовинні елементи оборотних коштів споживаються в кожному виробничому циклі. Вони повністю втрачають свою натуральну форму, тому цілком включаються у вартість виготовленої продукції. Елементи оборотних коштів є частиною безперервного потоку господарських операцій. Покупка товарно-матеріальних цінностей приводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості; виробництво веде до зростання готової продукції; реалізація веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку. Цей цикл операцій багато разів повторюється і у результаті зводиться до грошових надходжень і грошових платежів. Період часу, протягом якого здійснюється оборот грошових коштів, є тривалість виробничо-комерційного циклу.

1. Характеристика матеріальних активів підприємства

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До основних засобів належать власні та отримані на умовах фінансового лізингу об’єкти та орендовані цілісні майнові комплекси, а також інші необоротні матеріальні активи.

Життєвий цикл основних засобів складається з наступних етапів:

надходження — участь у виробничому процесі — переміщення усередині підприємства — ремонт — здача в оренду – інвентаризація — вибуття.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується в процесі її реалізації. Цей процес називається амортизацією. Грошові суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Амортизаційний фонд, або грошовий фонд відшкодування, знаходиться в постійному русі.

Особливості відтворення основних фондів визначаються низкою характерних ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення вартості в готовій продукції та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній формі через більш-менш тривалі періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного фонду.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

· виробничі — основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

· невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

У залежності від призначення, з урахуванням натурально-речовинних ознак основні засоби підрозділяються:

1. будинки

2. спорудження

3. передатні пристрої

4. машини й устаткування

5. транспортні засоби

6. інструменти, виробничий інвентар, господарчий інвентар

7. робітник і продуктивна худоба

8. Інші основні засоби

За приналежністю основні засоби бувають: власним і орендованими, у тому числі з правом викупу. Перші належать підприємству і числяться на його балансі; другі отримані від інших підприємств і організацій у тимчасове користування за плату.

За призначенням — виробничі і невиробничі (основні засоби об'єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери).

До виробничих основних засобів відносяться: будинки і спорудження виробничого призначення, передатні пристрої, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). Вони знаходяться у виробничих (цехах, ділянках) і функціональних (відділах, службах) підрозділах підприємства і закріплені за ними[5, c. 59-60].

Активи підприємства підрозділяються по багатьом класифікаційним ознакам, основними з яких з позицій фінансового менеджменту є:

1. Форма функціонування активів. а) Матеріальні активи. б) Нематеріальні активи. в) фінансові активи

2. Характер участі в господарському процесі і швидкість обороту активів. а) Оборотні (поточні) активи. б) Позаоборотні активи.

3. Характер обслуговування окремих видів діяльності. а) Операційні активи.

б) Інвестиційні активи.

4. Характер фінансових джерел формування активів. а) Валові активи. б) Чисті активи.

5. Характер володіння активами. а) Власні активи. б) Орендовані активи.

6. Ступінь ліквідності активів. а) Активи в абсолютно ліквідній формі. б) Високоліквідні активи. в) Середньоліквідні активи. г) Слаболіквідні активи. д) Неліквідні активи.

3.2. Принципи формування активів підприємства

Формування активів підприємства пов'язано з трьома основними етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

1. Створення нового підприємства.

2. Розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства.

3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства (дочірніх підприємств, філій і т.п.).

Другий і третій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльності діючого підприємства.

Основною метою формування активів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їхнього складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

З урахуванням цієї мети, процес формування активів створюваного підприємства будується на основі наступних принципів.

1. Облік найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікованості, формування активів підприємства при його створенні підлеглого в першу чергу задачам розвитку його операційної діяльності.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури формованих активів обсягові і структурі виробництва і збуту продукції.

3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їхнього використання.

5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства[6, c. 85-86].

2. Склад і структура матеріальних активів підприємства

Склад і структура оборотних коштів підприємства визначається наступними основними чинниками:

— характером продукції, що випускається;

— особливостями добувної і оброблювальної промисловості;

— структурою витрат на виробництві;

— технологічними і організаційними умовами виробництва в роботі кожного підприємства;

— умовами матеріально-технічного забезпечення і збуту готовій продукції, а також системою і формами розрахунків. Значне місце у складі оборотних коштів займають виробничі запаси. Вони складають до 50% товарно-матеріальних цінностей підприємств України. Від того, як на підприємстві здійснюється процес матеріально-технічного постачання і контроль за дотриманням режиму економії в кожному підрозділі, на кожному робочому місці, залежать найбільш важливі показники роботи підприємства — об'єм виробництва, його рентабельність, а також фінансовий стан і ліквідність. В процесі фінансово-економічного аналізу роботи підприємства вирішуються завдання, пов'язані з пошуком резервів зниження витрат предметів праці і збільшенням на цій основі об'ємів виробництва і кінцевих результатів: — аналіз якості розрахунків, які здійснюють відповідні функціональні підрозділи підприємства, з метою виявлення потреби в матеріальних ресурсах, включаючи аналіз якості норм витрати сировини, матеріалів, енергоносіїв на виробництво продукції; — оцінка діяльності служб матеріально-технічного постачання з погляду безперебійності забезпечення виробництва всіма необхідними видами матеріальних ресурсів і економії фінансових ресурсів на створення складських запасів; — аналіз чинника матеріаломісткості продукції; — виявлення резервів зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження прогресивних норм, ресурсозберігаючих технологій, зменшення непродуктивних витрат, відходів; — підрахунок впливу впровадження режиму економії матеріальних ресурсів на кількісні і якісні показники діяльності підприємства. Пошук варіантів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів складає основний зміст аналізу. Основні етапи аналізу використання матеріальних ресурсів:

1. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів.

2. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат.

3. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

4. Аналіз обґрунтованості норм витрати матеріальних ресурсів.

5. Обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах.

Згідно з ПБО7 «Основні засоби» — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [2, c. 136-138].

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які у свою чергу класифікуються за такими групами (табл. 1):

Рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесено до складу основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкта окремо.

Рахунок «Основні засоби» кореспондує:

Основні задачі обліку основних засобів:

· визнання основних засобів;

· придбання та первісне оцінювання основних засобів;

· подальші витрати, пов’язані з експлуатацією основних засобів;

· амортизація основних засобів;

· переоцінювання основних засобів;

· вибуття основних засобів;

· розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності [4, c. 75-76].

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

— засоби у сфері виробництва;

— невиробничі засоби;

— засоби у сфері обігу;

— вилучені засоби.

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.

До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо).

Вилучені засоби — це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування та платежі з прибутку) [12, c. 46-47].

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні і неліквідні.

Ліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До ліквідних активів підприємства належать грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Неліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо.

Після реформування бухгалтерського обліку в Україні у поняття "активи" почав вкладатися дещо інший зміст, аніж раніше. Не можна говорити, що облік було перевернуто "догори ногами", але з'явилося багато деталей, які доповнили і покращили зміст поняття активів, зробили їхній облік значно зручнішим і логічнішим, запозичивши багато корисного досвіду із західної бухгалтерської практики.

Нижче наведені визначення основних видів активів згідно Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Основні засоби (згідно П(С)БО 7) — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року) [13, c. 69-70].

До складу Основних засобів, згідно стандарту, відносять власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Основні засоби поділяються на:

1) Земельні ділянки.

2) Капітальні витрати на поліпшення земель.

3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

4) Машини та обладнання.

5) Транспортні засоби.

6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7) Робочу та продуктивну худоба.

8) Багаторічні насадження.

9) Інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:

1) Бібліотечні фонди.

2) Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3) Тимчасові (нетитульні) споруди.

4) Природні ресурси.

5) Інвентарна тара.

6) Предмети прокату.

7) Інші необоротні матеріальні активи.

Підсумовуючи досліджене, слід зазначити, що економічна сутність і матеріально-речовий зміст необоротних активів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворюваних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва.

Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60%) національного багатства країни.

Основні засоби, які є основною складовою частиною необоротних активів, визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Зростання й удосконалення складу необоротних активів підприємства забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці персоналу підприємства [2, c. 81-82].

Висновки

Отже, матеріальні активи (Tangible Assets) — активи, які можна побачити або доторкнутися до них, мають матеріальну форму. До довготермінових матеріальних активів часто відносять нерухоме майно та основні виробничі засоби. В даній роботі ми розглянули методи оцінки матеріальних активів відповідно до стандартів, якими регулюється їх облік.

Всемірне поліпшення використання матеріальних ресурсів – одне з важливіших завдань промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити об'єм виробництва промислової продукції. Витрата матеріальних ресурсів є їх виробниче споживання.

Витрата на виробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених підприємством безпосередньо на виконання програми по випуску продукції. Витрачання матеріальних ресурсів здійснюється також на ремонтні потреби, обслуговування внутрізаводського транспорту, забезпечення підсобного господарства, культурно-побутові потреби. Споживання матеріальних ресурсів характеризується їх загальною і питомою витратою. Загальна витрата матеріальних ресурсів – це споживання окремих видів або разом узятих матеріальних ресурсів на виконання всієї виробничої програми в звітному періоді. Загальна витрата матеріальних ресурсів враховується в натуральному виразі; сумарна витрата різних видів матеріальних ресурсів – у вартісному виразі.

Список використаної літератури

1. Ареф'єва О. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2005. — 238с.

2. Афанасьєв М. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "Інжек", 2007. — 320с.

3. Бойчик І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — Вид. 2-е, доп., перероб. — К. : Атіка, 2007. — 528c.

4. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.

5. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.

6. Головінов М. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган- Барановського. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. — 266c.

7. Дацій О. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Гуманітарний ун-т "Запорізький ін-т держ. та муніципального управління". — Запоріжжя : ГУ "ЗІДМУ", 2004. — 224с.

8. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.

9. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.

10. Ковальчук І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — К. : Знання, 2008. — 679с.

11. Кондратюк О. Економіка підприємства: навч.-метод. посібник / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 287c.

12. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435 с.

13. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.

14. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.

15. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. — 311 с.

16. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. — 3-є вид.. — К.: Каравела, 2006. — 583 с.