Вступ.

1. Суть і структура грошового обороту.

2. Модель сукупного грошового обороту і грошові потоки.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Сучасний стан економічної ситуації в Україні визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої, інституційної бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Основною проблемою є вибір правильної економічної політики, яка б включала фіксальну та грошово– кредитну політику держави.

Важлива роль у цьому процесі відводиться грошовому обігу, його регулюванню та використанню в коригуванні поведінки суб’єктів грошово – кредитного ринку.

Гроші відносяться до тих особливих історичних категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового обігу найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Порушення цього взаємозв’язку неодмінно призводить до виникнення протиріч в економічному житті. Грошовий ринок є найбільш чутливим і вразливим елементом системи економічних відносин, що в свою чергу означає можливість його використання для впливу та регулювання окремих макроекономічних показників і економіки в цілому.

Відображаючи рівень розвитку продуктивних сил на кожному етапі вдосконалення товарно – грошових відносин, гроші постійно удосконалюють виконувані функції і свій зміст. Ось і сучасний етап розбудови української державності вимагає зміцнення стабільності і привабливості національної грошової одиниці та формування такої грошово – кредитної політики, яка швидко наблизить народ України до цивілізованих стимулюючих норм виробництва, розподілу, обміну і споживання.

1. Суть і структура грошового обороту

Грошовий оборот — це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

Категорія «грошовий оборот» належить до найширших абстрактних узагальнень економічного життя суспільства. Вона безпосередньо пов'язана з процесом суспільного відтворення на всіх його стадіях.Суб'єктами грошового обороту фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП. Зокрема, переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т — Г — Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб'єктів економічних відносин: фізичних осіб, господарських суб'єктів і органів державної влади в процесі:

За своїм змістом грошовий обіг належить до явищ макроекономічного порядку. Гроші в ньому діють у функції обміну і доведення товарів до споживачів, а їх сукупність відображає загальну вартість суспільного багатства:

Тут гроші вступають в обмін для доведення товарів до споживачів, а самі продовжують нескінчений рух з метою обслуговування безперервності відтворення ВВП. Такий рух грошей називається грошовим обігом. Характерними ознаками грошового обігу є:

а) еквівалентність. Покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту:

б) односторонність. Отримані продавцем гроші назад не повертаються. Вони використовуються для придбання нових покупок;

в) прямолінійність. Вона проявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обороту, що використали їх для купівлі продуктів:

Водночас грошовий оборот має мікроекономічний рівень. Кожний суб'єкт грошових відносин у грошовому обороті діє двояко: а) як одержувач певних грошових доходів; і б) як особа, що витрачає отримані доходи. В такому розумінні грошовий оборот можна розглядати як процес обороту доходів. Та частина грошового обороту, що приймає участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

де К_а — затрати попередніх років; Ф_с + Ф_н — заново створена вартість, що становить фонд споживання і фонд нагромадження або національний дохід.

Але на мікроекономічному рівні гроші рухаються у межах індивідуального кругообігу капіталу, виступаючи однією з форм капіталу:

Як будь-яка функціональна форма капіталу гроші у цьому секторі грошового обороту виступають елементом багатства, яким володіє даний власник індивідуального капіталу, та потребують відповідної норми прибутку (доходу). Чим більшою сумою грошей володіє даний власник, тим більшим є його багатство і більшими є можливості для отримання прибутку чи доходу [2, c. 56-58].

В цій частині грошового обороту рух грошей суттєво відрізняється від грошового обороту на макроекономічному рівні. Насамперед, гроші тут виступають капіталом

Гроші як капітал здійснюють замкнений рух по колу. Даному рухові властивий нееквівалентний обмін, тобто замість грошового платежу власник не отримує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Загалом, даний сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним.

В свою чергу фінансово-кредитний сектор грошового обороту охоплює дві групи економічних відносин:

а) сферу перерозподільчих відносин, в якій власність суб'єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує прибуток від осіб, що тимчасово користуються його власністю. Цей сектор грошового обороту називають кредитним оборотом. Гроші в ньому здійснюють такий кругообіг:

Дещо відрізняється від цього обороту сектор, який пов'язаний з купівлею-продажем акцій. Суб'єкт, який отримав гроші продавши акції, не зобов'язаний повертати їх попередньому власникові. Ось чому цей сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом;

б) частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб'єктів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Внаслідок цього виникають не тільки нееквівалентні відносини, а й безповоротний та безоплатний рух грошей. В ньому одні суб'єкти втрачають гроші, а інші — їх одержують також безповоротно і без сплати будь-якої ціни. Цю частину фінансово-кредитного обороту називають фіскально-бюджетним оборотом. Всі складові частини грошового обороту: грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти тісно взаємодіють, внутрішньо доповнюють і взаємопереплітаються між собою в процесі обслуговування потреб розширеного відтворення. Тому організація і функціонування грошового обороту безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення[3, c. 67-68].

Враховуючи особливості руху грошових коштів, грошовий оборот поділяється на три сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому:

а) рух фінансів з усіма механізмами й інститутами цього сектору грошового обороту набуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу;

б) кредит, виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень, становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності і платності. Кредит сформував кредитний сектор грошового обороту;

в) грошовий обіг як рух грошей, що опосередковує реалізацію товарів і послуг в процесі суспільного відтворення. Гроші, раз потрапивши в обіг, назавжди залишаються там (звичайно, якщо не враховувати зупинок, коли гроші вилучаються з обігу для накопичення купівельної спроможності).

Початок руху грошей дає їх концентрація у суб'єктів економічного життя. Гроші нагромаджуються у фізичних осіб і касах юридичних осіб, на рахунках кредитних закладів і в державному казначействі. Щоб рух грошей зародився, необхідна потреба у грошах для виконання угод і здійснення платежів. Вся сукупність потреб суб'єктів економічних відносин у грошах визначається номінальним валовим внутрішнім продуктом: чим більша грошова вартість реалізованих товарів і послуг, тим більше потрібно мати грошей для ділових угод. Крім цього, певні суми грошових коштів необхідні для нагромадження. Охоплюючи всі стадії виробництва і обігу як безперервного процесу, грошовий оборот охоплює:

В розвиненій ринковій економіці гроші вступають в обіг за допомогою механізму банківського кредитування суб'єктів економічних відносин, що становить грошовий ринок. За допомогою грошового ринку здійснюється перерозподіл наявної грошової маси. Проте можливості мобілізації і перерозподілу грошових коштів через грошовий ринок обмежені, тому неминуче виникає потреба в додаткових грошових коштах шляхом додаткової емісії. Об'єктивними причинами додаткової емісії можуть бути такі чинники:

• зростання обсягів ВНП, для реалізації яких банківська система розширює кредитування;

• зростання чистого імпорту (від'ємний платіжний баланс);

• уповільнення обертання грошової одиниці;

• інші фактори, що уповільнюють швидкість руху грошей[6, c. 48-49].

2. Модель сукупного грошового обороту і грошові потоки

Товарна форма суспільного виробництва визначає натурально-речовий рух продуктів і його грошовий вираз, взаємодія яких визначає формування суспільної вартості й реальної цінності грошей. Безперервність суспільного процесу відтворення потребує й неперервності руху грошей. Для з'ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами Заходу розроблено умовну модель грошового обороту, яка включає:

а) рух продуктів, що фактично відображає обсяг ВВП;

б) ринок ресурсів (земля, будівлі, робоча сила та інші засоби виробництва);

в) грошовий ринок, на якому реалізуються тимчасово вивільнені грошові кошти;

г) світовий ринок.

Всі ринки за допомогою переливу грошових коштів у вигляді грошових потоків тісно взаємопов'язані між собою, відображаючи фактичне функціонування єдиного ринкового простору країни.

Для з'ясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Зокрема:

Всі суб'єкти грошового обороту згруповано у чотири укрупнені групи:

а) фірми — всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й реалізації ВНП;

б) сімейні господарства — усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і несуть видатки з сімейного бюджету;

в) уряд — державні управлінські та інші структури, що забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту;

г) фінансові посередники — суб'єкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Все розмаїття доходів і видатків кожної з групи об'єднано у кілька економічно відособлених основних грошових потоках. Звичайно, рух грошей відбувається всередині кожної з груп, які є складовою частиною сукупного грошового обороту, але дана модель абстрагується від них[9, c. 92-93].

Для спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів, в ній використано сім припущень:

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, яку вони продають фірмам через ринок ресурсів;

2) фірми перебувають у власності сімейних господарств, тому весь їх прибуток надходить сімейним господарствам як дивіденди за ресурси;

3) всі податкові надходження уряд отримує тільки від сімейних господарств;

4) уряд усі свої непокриті податками видатки забезпечує коштами позиченими на внутрішньому грошовому ринку;

5) фірми свої інвестиційні потреби для розширення виробництва покривають мобілізацією коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6) у грошових потоках сімейних господарств відображено рух заощаджень і кредитів без зустрічних повернень і відсотків;

7) потоки, що пов'язують внутрішній ринок із зовнішнім, відображають лише платежі, які опосередкують чистий експорт чи чистий імпорт.

Провідними грошовими потоками в даній моделі сукупного грошового обороту є:

• Грошовий потік № 1. За його допомогою реалізуються грошові платежі фірм для придбання ресурсів (робоча сила, земля, будівлі й інші засоби виробництва).

• Грошовий потік № 2. Відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу. В свою чергу розподіл і перерозподіл національного доходу створює ще три окремі потоки.

• Грошовий потік № 3. Відображає більшу частину національного доходу, що йде на споживання сімейних господарств й реалізується на ринку продуктів.

• Грошовий потік № 4. Відображає рух податкових платежів для їх використання урядом і не супроводжується зустрічним рухом реальних цінностей

• Грошовий потік № 10.Означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів.

• Решту коштів сімейних господарств складають їхні заощадження, які розміщуються на грошовому ринку, внаслідок чого формують грошовий потік №5.

• Грошовий потік № 6утворюють грошові кошти, що означають звернення фірм до грошового ринку з метою розширення капіталу за допомогою фінансових посередників. Він охоплює рух кредитних ресурсів і доходи від емісії цінних паперів.

• Грошовий потік № 7утворюється внаслідок інвестиційних витрат фірм на розширення виробництва, тобто придбання на ринку продуктів додаткових засобів виробництва.

• Грошовий потік № 8складає звернення уряду до фінансових посередників для покриття власних видатків шляхом розміщення облігацій, бон казначейських векселів тощо.

• Грошовий потік № 9забезпечує державні закупівлі коштом мобілізованих грошових ресурсів потоку № 8.

• Грошовий потік № 11охоплює платежі іноземних фірм за експортні поставки засобів виробництва і товарів на світовому ринку. Іноземні покупці можуть розраховуватися вільно конвертованою національною валютою або іноземною, яку фірми продадуть на валютному ринку за національні гроші, що збільшить їх масу в обороті країни.

• Грошовий потік № 12 утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів.

• Грошовий потік № 13 становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папері і фінансові активи у внутрішньому грошовому ринку.

• Грошовий потік № 14.Відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку. Він характеризує процес відпливу грошового капіталу за кордон.

• Грошові потоки № 15 і № 16відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (потік № 15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (потік №16)[5, c. 81-83].

Дана модель показує, що коли б домашні господарства здійснювали всі закупівлі на внутрішньому ринку продуктів, то для реалізації всього національного доходу достатньо було б лише 3, 7 і 9 грошових потоків. Але відкрита економіка та її зв'язки зі світовим ринком будь-якої країни постійно розвиваються. Внаслідок цього формуються потоки:

№ 10 — оплата продуктів, що надходять в країну на основі імпорту;

№ 11 — надходження в країну грошей зі світового ринку як оплата експорту;

№ 14 — чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

№ 13 — чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Постійна взаємодія грошових потоків врівноважує не тільки приплив і відплив грошових коштів за чистим імпортом і чистим експортом, а й забезпечує вирівнювання двох ключових потоків — національного доходу та реалізацію національного продукту. Між ними діє внутрішній взаємозв'язок, в основі якого лежить єдність процесу суспільного відтворення. Водночас між грошовими потоками є відмінності. Потоки, що опосередковують рух реальних благ і належать до сектора грошового обігу, позначені двома стрілками (потоки -1, 2, 3, 7, 9, 10, 11, 12). Решта потоків — 4, 5, 6, 8, 13, 14, 15, 16 — складають фінансово-кредитний сектор, в якому можна вказати фіскально-бюджетний потік (4) і кредитні потоки (5, 6, 8, 13, 14, 15, 16). У складі цих потоків є суто фінансові платежі, пов'язані з придбанням права власності (акції, іноземна валюта)[9, c. 95].

Висновки

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постіному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

Грошовий обіг ділиться на дві взаємопов’язані частини: сферу безготівкового обігу; сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. — К.: Либідь, 2002. – 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. — Тернопіль: Карт-бланш, 2000. — 510 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. — К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

6. Прісняков В. Рівняння грошового обігу для реальної економіки //Фінанси України. — 2002. — № 6. — C. 48-52

7. Фільштейн Л. Грошовий обіг та кредит: монографія/ Леонід Фільштейн,. — Кіровоград: Централь-но-Українське вид-во, 1995. — 61 с.

8. Шваб А. Вплив внутрішнього кругообігу коштів на їх ефективне використання //Економіка АПК. — 2002. — № 10. — С.82-85

9. Яценко В. М. Грошовий обіг у відкритій економіці //Фінанси України. — 2006. — № 4. — С.92-98