Вступ.

1. Характеристика міжнародної статистики та її основних методів.

2. Методологія міжнародної статистики.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їхньою якісною стороною, досліджує числове вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Методологічною базою статистики є діалектика. Такий методологічний підхід зумовлює вивчення суспільних явищ не відокремлено, а у взаємозв'язку і взаємозумовленості, у динаміці.

Методи статистичних досліджень — це сукупність прийомів і засобів, що використовуються для збирання, обробки та аналізу інформації.

До основних методів належать: метод масових спостережень, групувань, відносних, середніх величин, графічний, індексний, кореляційний, балансовий.

Методи статистики пов'язані з етапами статистичного дослідження: статистичне спостереження; зведення та групування даних спостереження; обчислення узагальнюючих показників та їх аналіз.

Щоб правильно і своєчасно впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві, потрібно мати об'єктивну і вичерпну інформацію про розвиток і тенденції цих процесів. Це можливо тільки при побудові у країні надійної системи обліку.

1. Характеристика міжнародної статистики та її основних методів

Хоча Україні до цивілізованого ринку ще далеко, вже діють чимале комерційних структур, приватних підприємств, селянських фермерських господарств. Отже ознайомлення зі статистикою розвинених країн, міжнародною статистикою є потребою нинішнього дня.

Під міжнародною статистикою розуміють уніфікацію та стандартизацію статистичних показників, одиниць виміру, класифікації і розробку єдиних методик визначення основних статистичних показників для характеристики темпів розвитку різних країн і систем забезпечення порівняності національних статистичних даних.

У дійсності міжнародна статистика виконує ті ж самі функції, що і національні статистики, тобто це соціально-економічна статистика лише винесена на світовий рівень. У міжнародній статистиці справді помітне місце займає розвиток методики міжнародних порівнянь, але! не заради самих порівнянь та показу уявних переваг однієї суспільної системи і приховування досягнень супротивної, а для того, щоб встановити, які країни досягай кращих успіхів у використанні людського потенціалу і матеріальних ресурсів, у забезпеченні добробуту нації. Отже, міжнародна статистика — такий самий інструмент управління, як і національна статистика. Інша річ, що управління світом здійснюють не за допомогою обов'язкових до виконання наказів, а шляхом спроб вироблення єдиної лінії, шляхом порад, рекомендацій тощо.

Основне завдання міжнародної статистики — характеристика світового господарства, світового суспільства, розкриття статистичних закономірностей життя світу. В її функції входить і практична робота зі збирання і обробки масових даних про суспільні явища та процеси та науковий пошук.

Оскільки під міжнародною ми розуміємо соціально-економічну статистику на світовому рівні, її предмет і методи відповідають! предмету та методу соціально-економічної статистики.

Як відомо, статистика вивчає кількісний аспект масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Вона досліджує як продуктивні сили, так і виробничі відносини, стосунки! між людьми, колективами, країнами, умови життя людей, вплив природних факторів на життя суспільства та навпаки.

Суспільні явища і процеси можна охарактеризувати з допомогою величезної кількості показників. Кожний вчений застосовує у своєму конкретному дослідженні такі показники і може визначити їх за такою методикою, які відповідають поставленій меті. Однак для вивчення стану суспільства і економіки, для потреб управління народногосподарськими комплексами найважливіші показники треба визначати централізовано, за єдиною методикою, щоб забезпечити порівнянність цифрових даних в часі і просторі.

Статистика — широко розгалужена наука. В курсі соціально-економічної статистики М.Г.Назаров і В.Є.Овсієнко дають таку класифікацію статистичних наук:

• загальна теорія статистики;

• економічна статистика (вивчає економіку народною господарства в цілому) та її галузеві статистики, які вивчають економіку окремих галузей сфери матеріального виробництва (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва і т.д.);

• соціальна статистика та її галузеві статистики, які вивчають соціальні явища (статистика освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, науки і т.д.);

• статистика населення.

Наведена класифікація щодо складу економічної і соціальної статистики не є прийнятною для статистиків капіталістичних країн і міжнародної статистики у зв'язку з тим, що класифікацію видів економічної діяльності ООН і капіталістичну статистику будують залежно від характеру виду діяльності, що забезпечує отримання доходу, а не від призначення суспільно корисної праці, як це було прийнято в РЕВ. У статистиці країн соціалістичного табору сфера матеріального виробництва і невиробнича сфера були чітко розмежовані, в класифікації ООН такого розмежування немає.

Ми б запропонували обговорити такий варіант класифікації. Статистика поділяється на дві галузі: загальну теорію статистики і соціально-економічну статистику. Економічна статистика охоплює галузі як виробничої, так і невиробничої сфери, статистику національного багатства і трудових ресурсів, систему балансів народного господарства національних рахунків. При такому підході галузева структура економічної статистики буде більш-менш однаковою як у нашій теперішній практиці, так і в міжнародній статистиці.

Міжнародні статистичні органи не можуть використовувати ті засоби збору інформації, які мала в своєму розпорядженні централізована статистика при пануванні командно-адміністративної системи в країнах колишнього соціалістичного табору. Але це не означає, що роль міжнародної статистики полягає у зведенні статистичних даних з країн світу. Потрібна активізація статистичної роботи в напрямках вивчення стану і динаміки навколишнього середовища, обліку і пропаганди ресурсозберігаючих, кругооборотних та екологічно чистих технологій. Так, у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, частина фермерів, окремі господарства навчились вирощувати екологічно чисті продукти сільського господарства, тобто, не застосовуючи мінеральних добрив, отрутохімікатів, гербіцидів. Завданням статистики є вивчення показників економічної ефективності нових технологій порівняно з традиційними, отримання інформації про кращий досвід.

У соціальну статистику ми включаємо статистику населення, статистичне вивчення політичних взаємовідносин між державами, взаємовідносини між класами і соціальними групами, між націями та, між конфесіями, моральну статистику і т. д.

Завдання міжнародної статистики полягають, насамперед, у вивченні стану і розвитку світового народного господарства, закономірностей різноманітних соціальних та економічних процесів, які відбуваються у світі, у контролі заходом виконання цільових програм, що здійснюються як по лінії ООН, так і з допомогою колективних зусиль груп країн, наприклад, програм допомоги країнам, що розвиваються, діяльності миротворчих сил ООН.

Важливе значення має подальша діяльність щодо розробки єдиної для світу схеми розрахунку основних економічних показників, забезпечення порівняності даних національних статистик.

Статистична служба, як будь-який більш-менш складний вид людської діяльності, вимагає наукового підходу до її розбудови, об'єктивного та глибокого аналізу ефективності роботи статистичних органів. Отже, складовою статистики є характеристика структури статистичної служби, раціоналізація функцій, які вона виконує. Збором, обробкою і аналізом інформації про масові явища та процеси займаються багато інших організацій і окремих людей, звідси необхідна класифікація і раціоналізація потоків інформації, пошук оптимального ступеня централізації цієї роботи, створення єдиного банку статистичних даних. До завдань міжнародної статистики належать розробка наукових основ організації і координації статистичної роботи в світі, забезпечення ознайомлення широких кіл громадськості з її результатами.

Для вивчення свого предмету статистика розробляє і використовує різні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

Теоретичною основою статистики як суспільної науки є філософія та економічна теорія (політична економія, макро- і мікроекономіка). На основі цих наук статистика виявляє кількісні зміни суспільних явищ (процесів), з урахуванням їх якісного змісту, при використанні своїх специфічних методів (прийомів, способів). До таких методів належать: статистичне спостереження; зведення і групування даних; визначення абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, динаміки; використання вибіркового методу, кореляційно-регресивного аналізу, табличного і графічного методів тощо.

Будь-яке статистичне дослідження складається з трьох послідовних етапів:

1. Статистичне спостереження.

2. Зведення, класифікації та групування статистичних даних.

3. Аналіз статистичної інформації.

Розглянемо кожен етап статистичного дослідження більш докладно.

На першому етапі використовується метод масового статистичного спостереження, який забезпечує всебічність, повноту та представляємість (репрезентативність) початкової інформації. Вимога масовості одиниць спостереження цієї начальної стадії зумовлена тим, що статистичні закономірності виявляються в достатню великому масиві даних на основі дії закону великих чисел.

На другому етапі зібрана в ході масового спостереження інформація підлягає обробці методом зведення, класифікацій та статистичного групування, що дозволяє виділити у сукупності соціально-економічні типи. На даній стадії здійснюється перехід від характеристики одиничних факторів до характеристики даних, які об'єднані в групи. Методи групувань розрізняються в залежності від задач дослідження та якісного складу первинного матеріалу. При обробці статистичної інформації обчислюються абсолютні, відносні, середні величини, статистичні коефіцієнти тощо.

На третьому етапі проводиться аналіз статистичної інформації з використанням узагальнених статистичних показників: абсолютних, відносних та середніх величин; варіацій; параметрів тісноти зв'язку та . швидкості зміни соціально-економічних явищ за часом, індексів тощо. Проведення аналізу дозволяє перевірити причинно-наслідкові зв'язки явищ і процесів, визначити вплив та взаємодію різних факторів, оцінити ефективність прийнятих управлінських рішень, можливі економічні та соціальні наслідки створюваних ситуацій. У зрівнянні узагальнених статистичних показників явищ розраховуються кількісні оцінки їх розповсюджуваності у просторі та розвитку за часом, встановлюються характеристики зв'язку та відповідні залежності.

При аналізі статистичної інформації широке розповсюдження мають табличні та графічні методи.

Завдання статистики на сучасному етапі нерозривно пов'язані із загальними проблемами переходу України до ринкових відносин:

• всебічні дослідження виникаючих у суспільстві глибоких перетворень економічних і соціальних процесів на основі науково обґрунтованих показників;

• узагальнення та прогнозування тенденцій розвитку господарства держави;

• виявлення резервів ефективності суспільного виробництва;

• своєчасне забезпечення господарських і керівних органів статистичною інформацією;

• впровадження в статистику стандартів системи національних рахунків (СНР);

• розвернення системи моніторингів (спеціально організованих спостережень);

• подальша комп'ютеризація органів державної статистики;

• вдосконалення статистичної інформації та методологій розрахунків статистичних показників.

2. Методологія міжнародної статистики

Методологічною основою статистики є:

1) теорія пізнання, яка визначає наукові підходи до вивчення явищ природи і суспільства;

2) діалектична логіка, загальнонаукові прийоми синтезу і аналізу;

3) системний підхід;

4) основи економічної теорії;

5) специфічні, властиві лише статистиці, методи (статистичне групування, зведення і групування, середні, узагальнюючі і аналітичні показники, індекси, вибірковий метод, балансовий метод, регресійно-кореляційний метод і т.д.).

Будь-яке статистичне дослідження має 4 етапи (всі вони об'єднуються єдиним – метою дослідження):

1) статистичне спостереження – збір даних шляхом первинного (вимірення, опитування, підрахування) або вторинного збору;

2) зведення і групування даних та результатів спостережень;

3) узагальнюючі показники (можуть бути абсолютні, середні і відносні);

4) аналіз.

Методи статистики пристосовані до різних стадій статистичного дослідження і відповідають їх меті. Так, на першій стадії широко застосовуються методи масового статистичного спостереження, на другій – методи зведення і групування, метод розрахунку узагальнений показників, на третій – методи розрахунку відносних та середніх величин, методи вивчення варіації, взаємозв'язків, динаміки, індексний метод тощо.

Ціль статистичного дослідження полягає в розкритті сутності й закономірностей масових явищ і процесів. Основними поняттями статистичної науки є: сукупність, показник, варіація й закономірність.

Статистична сукупність — це безліч однорідних елементів або явищ, зв'язаних загальними рисами й ознаками, існування яких обумовлено загальними причинами. Однорідність не означає повної відповідності всіх одиниць сукупності. Мова йде про наявність загальної властивості або ознаки для всіх одиниць сукупності.

Статистичний показник — це кількісне вираження досліджуваного явища.

Варіація — це зміна значення ознаки при переході від однієї одиниці сукупності до іншої.

Статистична закономірність — це форма прояву повторюваності, послідовності, порядку змін у масових явищах під впливом певних причин. Вони дозволяють визначити тенденції розвитку, типові масові явища, виділити випадкові, одиничні явища.

Система способів, прийомів, за допомогою яких статистика досліджує масові явища, утворить статистичну методологію. Її специфіка полягає в тім, що всі основні методичні прийоми використовуються в міру виконання завдань трьох послідовних стадій (етапів) статистичного дослідження:

· статистичного спостереження;

· зведення й угруповання первинних статистичних даних;

· аналізу статистичної інформації.

Зміст роботи першого етапу припускає використання методу масових спостережень, які є не що інше, як збір первинної статистичної інформації.

На другому етапі зібрана інформація за допомогою методу статистичних угруповань певним способом узагальнюється й розподіляється.

І нарешті, на третьому етапі за допомогою методу узагальнюючих показників здійснюється аналіз статистичної інформації.

Висновки

Міжнародна статистика розкриває конкретну сторону і особливості цих явищ і процесів в умовах визначеного місця (території) та часу. За допомогою різних показників та методів економічна статистика охоплює всю сферу економічної дійсності, всі галузі економіки, характеризує пропозиції між ними, досягнутий рівень розвитку на даний момент або ж за визначений період, що дає можливість краще пізнати суть, характер, масштаби та швидкість змін у структурній перебудові галузей економіки в умовах переходу до ринкових методів господарювання.

Специфічні прийоми, за допомогою яких статистика вивчає масові явища, утворять статистичну методологію (або метод статистики).

У всякому статистичному дослідженні можна виділити три послідовні стадії:

1) Статистичне спостереження, тобто збір первинного статистичного матеріалу.

2) Угруповання й зведення результатів спостереження.

3) Обчислення специфічних характеристик досліджуваного явища й аналіз отриманих зведених і розрахункових матеріалів, формулювання висновків і пропозицій.

На цих стадіях статистичного дослідження застосовуються специфічні методи, що утворять у сукупності змісту методології статистичної науки.

Список використаної літератури

1. Башкатов Б.И., Карпухина Г.Ю. Международная статистика труда: Учебник. -М.: Издательство "Дело и сервис", 2001. — 208 с.

2. Башкатов Б.И. Практикум по международной экономической статистике. — М.: Издательство "Дело и сервис", 2000. — 176 с.

3. Международная статистика: Учеб. пособие / И.И.Елисеева, Т.В.Костеева, Л.Н.Хоменко. — Мн.: Выш. шк., 1995. — 224 с.

4. Моторин P.M. Міжнародна статистика: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1993. -203 с.

5. Моторин P.M. Міжнародна економічна статистика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 324 с.

6. Навчальний посібник для працівників статистичних органів України з питань статистики підприємств. К., Держкомстат України, 2002, 97 с

7. Парфенцева Н.О. Міжнародні статистичні класифікації в Україні: Впровадження і використання. — К.: Основи, 2000. — 351 с

8. Сиденко А.В., Матвеева В.М. Международная статистика: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Изд-во "Дело и сервис", 2000. — 256 с.