Аналіз стану геологічних надзвичайних ситуацій за 2005 – 2006 рр. В Україні

Протягом 2005 р. В Україні виникло 368 надзвичайних ситуацій (НС), які згідно з державним класифікатором розподілилися на:

• 212 НС техногенного характеру;
• 129 НС природного характеру;
• 27 НС соціально-політичного характеру. Мал. 1 Розподіл НС у 2005 р.

Внаслідок НС загинуло 456 осіб, з них 64 дитини та постраждало 1580 осіб, з них 779 дітей. Розподіл НС у 2005 р. у відсотковому вираженні показано на мал. 1.

За масштабом НС розподілилися на:

• державного рівня – 5;
• регіонального рівня – 20;
• місцевого – 145;
• об’єктового – 198.

Порівняно з 2004 р. Кількість НС збільшилася на 29%, у т.ч. кількість НС природного характеру – на 29% (100 у 2004 р.), що відповідає рівню НС 2001 – 2002 рр. Збільшення кількості НС природного характеру виникло завдяки поширенню НС медико-біологічного характеру, збільшення кількості пожеж та вибухів.

Найбільшу кількість НС у 2005 р. зареєстровано у Донецькій області (41). Значну кількість – у АР Крим (26), Вінницькій області (28), Луганській (27), Дніпропетровській (26) таМиколаївській (25) областях.

Розподіл кількості НС за класами по регіонах Україн у 2005 р. показано на мал. 2.

За попередніми даними НС у 2005 р. було завдано збитків на суму близько 239 млн.грн., що є на рівні 1999, 2002 та 2004 рр. Зі 129 випадків НС, зареєстрованих у 2005 р. на НС геологічного характери припадає тільки 11 НС.

У 2005 р. порівняно з 2004 роком відмічався зріст активності небезпечних геологічних процесів, особливо підтоплення.

Ці процеси загрожують безпеці життєдіяльності населення та об’єктів господарювання, і без вжиття ефективних заходів може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій із значними матеріальними збитками та соціально-економічними наслідками.

Розподіл кількості НС природного характеру по регіонах України у 2005 р. показано на мал. 3.

Геологічні процеси можна поділити на екзогенні та ендогенні.

Серед екзогенних геологічних процесів особливунебезпеку становили зсуви, абразія, підтоплення земель і населених пунктів та карстові процеси.

Найбільш активного розвитку серед них набули зсуви та процеси підтоплення.

У 2005 році продовжувалася активізація зсувного процесу, яка спостерігалася у більшості регіонів України, за винятком Чернігівської, Хмельницької, Житомирської, Черкаської, Сумської областей.

Станом на 01.01.2006 р. на території України зафіксовано близько 20,8 тис. Зсувів. Найбільш інтенсивну активізацію відмічено:

• Закарпатська область – 558 зсувів;
• Чернівецька область – 240 зсувів набувають активного стану;
• Івано-Франківська область – 647 зсувів, серед них 149 в активному стані;
• Харківська область – зареєстровано 1120 активних ділянок, з них 55 в межах населених пунктів;
• Полтавська область – 39 небезпечних зсувів;
• Дніпропетровська область – дуже значна кількість зсувів, більшість з яких знаходяться в населених пунктах. Станом на 01.01.2006 р. переселенню підлягає близько 13259 осіб;
• Донецька область – 12 зсувних ділянок;
• прибережна зона АР Крим – 1548 зсувів, в активному стані перебуває близько 35%;
• Миколаївська область – продовжується активізація зсувних деформацій (близько 50%);
• Одеська область – площина зсувних деформацій становлює близько 18% всієї території області.

У 2005 р. абразійні процеси продовжували руйнувати узбережжя морів, лиманів та водосховищ, швидкість абразії вздовж рекреаційних територій набула загрозливих масштабів:

• АР Крим – абразія розвивається на протязі 225 км;
• Миколаївська область – абразія розвивається на протязі 60 км;
• Херсонська область – абразії зазнає берегова смуга морів та лиманів – близько 80км та 245 км берегової смуги Каховського водосховища;
• Одеська область – абрація розвивається вздовж ділянки берега – близько 100 км.

За даними Державної геологічної служби Мінприроди динаміка процесу підтоплення залишається прогресуючою.

Процес підтоплення набув регіонального характеру у Дніпропетровські, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській областях, де зосереджено 87% всіх підтоплюваних земель.

Для цих територій підтоплення стало частиною загального процесу зміни стану геологічного середовища, пов’язаного з інтенсивним освоєнням земель (забудова, зрошення, гідротехнічне будівництво). Середній приріст підтоплення в цих областях сягає від 150 до 500 кв. км./рік. У той же час на Поліссі (Волинська, Житомирська, Рівненська та північна частина Київської області) приріст нульовий або мінусовий.

Спостереження свідчать пронегативну тенденцію зростання підтоплених площ у зонах водосховищ і зрошувального землеробства, гірничовидобувних регіонах, на урбанізованих територіях, інтенсивність приросту ґрунтових вод залежить від водоподачі і складає близько 0,3-0,8 м/рік.

У західних областях України найбільші площі підтоплення збігаються з площею видобування вугілля у Львівсько-Волинському басейні.

Характер підтоплення у 2005 р. по територіях визначався такими показниками:

• у Херсонській області підтоплено всього 14 тис.га або 0,5% від площаді області;
• у Миколаївські області підтоплено всього 2,3 тис.га або 0,1% області;
• у Запорізькій області підтоплено всього 4,4 тис.га або 0,2% області;
• у Дніпропетровській області підтоплено всього 17,4 тис.га або 0,6% області;
• в Одеській області підтоплено всього 3,5 тис.га або 0,1%.

У районах ведення гірничих робіт та антропогенного навантаження продовжується розвиток техногенного карсту, нерідко з катастрофічними проявами процесу. Особливого розвитку у 2005 р. цей процес набув:

• у районах добутку сольових корисних копалин в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Донецької областей;
• у межах Немирівського, Язівського, Роздольського, Гуменецького та Тлумачівського родовищ сірки (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області);
• у районі розробки флюсодоломітової сировини в Західному Донбасі;
• на ділянках шахторозробок і внаслідок шахтного водовідливу (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Львівська області);
• у районах гідротехнічного і меліоративного будівництва (Каховське водосховище, Північно-Кримський канал);
• у районах роботи водозабірних споруд (Луганська область, АР Крим).

В цілому, за даними Державної геологічної служби, в межах території України зафіксовано більше 26000 поверхневих та підземних карстопроявів.

У 2005 р. продовжувала діяти система державного моніторингу екзогенних геологічних процесів.

У 2005 році сейсмічними та режимними геофізичними станціями було зафіксовано близько 35 випадків сейсмічної активності.

З метою удосконалення сейсмічного захисту було здійснено ряд розробок вітчизняних апаратурно-програмних комплексів, створення нових карт сейсмічного районування.

Протягом 2005 р. була проявлена надзвичайна активність небезпечних геологічних процесів, активізувалися зсувні та обвально-зсувні процеси в Криму, Донецькій області. У Донецькій області станом на 2005 р. відмічалася інтенсивна активізацію зсувів як на узбережжі Азовського моря, так і на схилах р. Сіверський Донець.

Протягом 2006р. В Україні виникло 368 надзвичайних ситуацій (НС), які згідно з державним класифікатором роподілилися на:

• 207 НС техногенного характеру;
• 137 НС природного характеру;
• 20 НС соціально-політичного характеру.

Внаслідок НС загинуло 463 особи, з них 47 дитини та постраждало 1046 осіб, з них 371 дитина. Розподіл НС у 2005 р. у відсотковому вираженні показано на мал. 6.

За масштабом НС розподілилися на:

• державного рівня – 6;
• регіонального рівня – 25;
• місцевого – 140;
• об’єктового – 193.

У порівнянні з 2005 р. кількість НС природного характеру збільшилася на 3,6%. Проте характерною ознакою стало зменшення постраждалих в наслідок НС.

Високі ризики виникнення НС природного характеру зберігаються у Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Хмельницькій, Чернівецькій областях та АР Крим.

Найбільшу кількість НС зареєстровано у Донецькій області (38). Значну кількість НС зареєстровано в Чернігівській (23), Львівській (22), Луганській (22), Дніпропетровській (19), Вінницькій (19), Черкаській (19) областях та АР Крим (21).

Найменшу кількість НС зареєстровано у Полтавській (5), Сумській, Волинській, Тернопільській областях (по 7).

Внаслідок НС, що сталися протягом 2006 завдано збитків на суму близько 430 млн.грн.

За масштабами більшість НС природного характеру віднесені до об’єктового (84) та місцевого (40) рівнів, 10НС віднесено до регіонального, 3 НС – до державного рівня.

Протягом 2006 р. виникло 137 НС природного характеру, що дещо більше (на 6%) від показників 2005 р. і відповідає показникам 2000 – 2001 рр. Найбільшу кількість НС природного характеру протягом 2006 р. зареєстровано у березні, червні, серпні та жовтні. За видами надзвичайні ситуації у 2006 р. розподілилися таким чином:

• масові отруєння населення – 26%;
• геологічного характеру – 18%;
• інфекційні захворювання людей – 18%;
• метеорологічного характеру – 15%;
• інфекційні захворювання с/г тварин – 12%;
• НС, пов’язані з пожежами в природних екосистемах – 7%;
• гідрологічного характеру – 3%;
• масова загибель диких тварин – 1%.

Найбільш небезпечними з погляду виникнення НС природного характеру у 2006 р. стали Миколаївська, Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська, Хмельницька області та АР Крим.

Найменше НС природного характеру виникло у Полтавській області. Розподіл кількості НС природного характеру за видами, які виникли на території України в 2006 р. зображено на мал. 7

У 2006 р. продовжувалася активізація екзогенних геологічних процесів, яка викликала формування НС.

Небезпеку для об’єктів економіки та життєдіяльності людей, як і у 2005 р., становили зсуви, абразія, підтоплення земель та населених пунктів.

Серед них особливе місце займала активація зсувів у більшості регіонів України, за винятком Чернігівської та Житомирської областей, а також територій, яким взагалі не властивий розвиток зсувного процесу – Волинська та Рівненьська області. Карту розвитку зсувів на території України наведено на мал. 7.

Станом на 01.01.2007 р. на Україні зафіксовано більше 21,8 тис. зсувів. Найбільш інтенсивну активація зсувів у 2006 р. відмічено у наступних областях України:

• Закарпатська область – 2880, активних 880 зсувів;

• Чернівецька область – 1622, 240 зсувів набувають активного стану;
• Івано-Франківська область – 769 зсувів, серед них 15 в активному стані;
• Харківська область – 557, зареєстровано 103 активних ділянок, з них 55 в межах населених пунктів;
• Полтавська область – 806, 48 перебувають в активному стані;
• Дніпропетровська область – 375, 21 зсув перебуває в активному стані;
• Донецька область – 188, 68 перебувають в активному стані;
• прибережна зона АР Крим – 1548 зсувів, в активному стані перебуває 530 зсувів;
• Миколаївська область – продовжується активізація зсувних деформацій (близько 50%);
• Одеська область – 5718, 640 перебувають в активному стані;

У 2006 р. абразійні процеси продовжували руйнування узбережжя морів, лимані та водосховищ, швидкість абразії вздовж рекреаційних територій набіла загрозливих масштабів:

• АР Крим – абразія розвивається на протязі 230,94 км;
• Миколаївська область – абразія розвивається на протязі 60 км;
• Херсонська область – абразії зазнає берегова смуга морів та лиманів – близько 80км та 245 км берегової смуги Каховського водосховища;
• Одеська область – абрація розвивається вздовж ділянки берега – близько 100.

У 2006 р. динаміка процесу підтоплення залишалася прогресуючою. Дані на сьогоднішній день свідчать про тенденцію активації процесу в регіональному масштабі та збільшенню підтоплених площ.

Найбільш несприятливі умови з підтоплення склалися у центральних та південних областях території України.

До числа найбільш підтоплених областей відносяться: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська та Херсонська області. Середній приріст підтоплення в цих областях складає 300 км/рік.

Найбільш інтенсивно процес підтоплення розвивається по всіх річкових долинах та днищах великих балок Причорномор’я.

Південно-Західна частина Одеської, північна частина Миколаївської та південна частина Херсонської областей є постійно підтопленими.

У 2006 р. у Миколаївській області було зафіксовано максимальний для північно-західного Причорномор’я приріст площ підтоплення, переважно за рахунок великих безстічних водороздільних площ.

У межах Одеської області підтоплено 13,5 тис. кв.км площі, у межах Херсонської області – 10,4 тис. кв.км.

Загальна характеристика площ підтоплення на України наведена у таблиці 1.

У межах Одеської області підтоплено до 13,5 тис. кв.км площі. Усього на території області виявлено 392 населені пункти, що знаходяться під впливом підтоплення різного ступеня (33% від загальної кількості).

Основний приріст площ підтоплення відзначається на південному заході області, де з 60-х років минулого століття експлуатується велика кількість меліоративних систем. Крім того, є тенденція до стрімкого збільшення площ підтоплення в центральних районах Одеської області, де також у великій кількості використовуються меліоративні системи, хоча і були вони збудовані пізніше – у середині 70-х років.

Катастрофічна ситуація склалася у Херсонській області, де підтоплення фіксується на площі 10,4 тис. кв.км. На сьогодні 137 населених пунктів підтоплені повністю.З найкрупніших підтоплених населених пунктів можна назвати Генічеськ, Каховку, Херсон. У Херсонській області відзначений приріст площ підтоплення по всіх районах, максимальний приріст площі підтоплення зафіксований у Білозерському, Генічевському, Каховському районах

У Дніпропетровській області підтопленими є 7262,9 кв.км, що складає 22,9% від площі області). Найбільше підтоплена територія в Петриківському районі – 529 кв.км, Нікопольському – 448 кв.км, новомосковському – 413 кв.км, Дніпропетровському – 413 кв.км, Магдалинівському – 383 кв.км, Павлоградському – 370 кв.км, Царичанському – 362,96 кв.км та інших.

У межах гірничодобувних регіонів України додаткові проблеми підтоплення виникли у зв’язку з закриттям шахт та розрізів, особливо методом їх мокрої консервації. До цих районів відносяться насамперед Донецька (загальна площа підтоплення 22998,8 га) та Дніпропетровська області (загальна площа підтоплення 7262,9 кв.км).

Підрозділи геолого-меліоративної служби Держводгоспу України контролюють меліоративний стан близько 5,5 млн.га зрошуваних та осушуваних сільгоспугідь та більше ніж 2,2 млн.га прилеглих земель.

У 2006 р. площа сельгоспугідь у зоні осушення із сприятливим меліоративним станом становила 0,93 млн.га, що складає 31% від загальної площі осушених земель; із задовільним станом – 1,81 млн.га, що складає 59%; незадовільним станом – 0,32 млн.га, що складає 11% від загальної площі, з них близько 164 тис.га через близький рівень ґрунтових вод. Ці цифри мають стійку тенденцію до росту з кожним роком.

За даними Держводгоспу у 2006 році на території 10 областей у сільській місцевості у підтопленому стані знаходилось 814 сільських населених пунктів, у тому числі 232 села у зоні зрошувального землеробства. З них найбільша кількість розташовується в АР Крим, відповідно 210 та 144 села, Дніпропетровській – 183 та 30, Херсонській – 27 та 10, Донецькій – 87 та 14, Одеській області – 47 та 4.

У районах ведення гірничих робіт та інтенсивного навантаження продовжується розвиток техногенного карсту, нерідко з катастрофічними проявами процесу.

Особливого розвитку у 2006 р. цей процес набув:

• у районах добутку сольових корисних копалин в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Донецької областей;
• у межах Немирівського, Язівського, Роздольського, Гуменецького та Тлумачівського рудовищ сірки (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області);
• у районі розробки флюсодоломітової сировини в Західному Донбасі;
• на ділянках шахторозробок і внаслідок шахтного водовідливу (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Львівська області);
• у районах гідротехнічного і меліоративного будівництва (Каховське водосховище, Північнокримський канал);
• у районах роботи водозабірних споруд (Луганська область, АР Крим).

В цілому за даними Дергажвної геологічної служби в межах України зареєстровано більше 26000 карстопроявів.

В Україні протягом 2006 р. мережею Кримських станцій зареєстровано 152 локальних землетруси басейну Чорного моря і прилеглих територій, мережею Карпатських станцій – 25 місцевих землетрусів Карпатського району, що підтверджують розвиток сучасної активності тектонічних структур. Сейсмічна активність загалом відмічалась на рівні 2005 р.

Роботи з вивчення, попередження та ліквідації наслідків зсувних процесів виконувалися відповідно до прийнятих місцевих програм та Комплексної програми протизсувних заходів на 2005 – 2014 роки.

У 2006 р., також як і в 2005, спостерігався сплеск активності небезпечних геологічних процесів, активізувалися зсувні процеси (12 НС), а динаміка процесу підтоплення залишилася прогресуючою (10 НС).

Загальна кількість НС природного характеру, які відбулися у 2005-2006 рр. Збільшилася у порівнянні з 2004 р. на 37%, у порівнянні з 2000 р. – на 30%.

Найскладніші умови активізації геологічних процесів виникають у Карпатському, Закарпатському регіонах та в регіоні гірського Криму, де найсильніше відчувається дія природних факторів, а також в Передкарпатському, Донецькому і Криворізькому гірничовидобувних регіонах, які мають найвищі техногенні навантаження, що підсилюють дію природних факторів.

З урахування вищезазначеного та з огляду на вплив техногенного навантаження на геологічне середовище у 2007 р. слід очікувати:

• подальшого зростання числа зсувів (переважно під впливом техногенезу) і перехід раніше стійких схилів до категорій зсувонебезпечних, в результаті чого зростає інженерно-геологічний ризик освоєння територій та виникнення надзвичайних ситуацій. Це стосується, в першу чергу, гірських районів Карпат та Криму, промислово-міських та гірничо-промислових агломерацій, прибрежно-морських територій (мм. Ялта, Одеса, Маріуполь, Бердянськ, Севастополь та інші);
• посилення процесів підтоплення в ряді регіонів Придніпров’я, Донбасу, Закарпаття, Прикарпаття, Причорномор’я. Найбільш несприятливі умови з підтоплення можливі у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській та Херсонській областях.

У 2006 р. фінансування та стимулювання економіко-організаційних заходів, спрямованих на попередження виникнення НС природного характеру, здійснювалось відповідно до чинного законодавства.

Найбільшу допомогу з резервного фонду державного бюджету для ліквідації наслідків НС природного характеру, які сталися у 2006 р. отримали:

• АР Крим;
• Вінницька;
• Запорізька;
• Луганська;
• Кіровоградська;
• Черкаська;
• Харківська;
• Чернівецька;
• Закарпатська області.

Значним недоліком, що сприяє виникненню НС геологічного характеру є порушення встановленого чинним законодавством режиму господарської діяльності у рекреаційних зонах, у межах зсувонебезпечних схилів, на прибережних захисних смугах та водозаборах.

У 2005 р. було проведено цілий ряд заходів для усунення наслідків НС геологічного характеру. Також за рахунок державного бюджету проведено цілий ряд заходів, що спрямовані на попередження виникнення НС на території України, особливо в місцях, де загроза виникнення НС геологічного характеру найбільша.

Основними причинами та факторами, що обумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій в Україні залишаються:

• постійне зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище та аномальні прояви атмосферних процесів;
• незадовільний технічний стан виробничих об’єктів;
• незадовільне дотримання вимог безпеки на низька дисципліна на виробництвах, ігнорування вимог пожежної безпеки та інших норм і стандартів у промисловості та інших галузях.

Список використаної літератури

1. Матеріали з офіційного сайту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україна за 2005 р. www.mns.gov.ua
2. Матеріали з офіційного сайту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україна за 2006 р. www.mns.gov.ua
3. Матеріали з офіційного сайту Міністерства охорони навколишнього природного середовища
4. Матеріали з офіційного сайту Національноїакадеміїнаук України
5. КолодкинВ.М.Количественная оценка защищенности людейи территорийпри чрезвычайных ситуациях.— Экологическая безопасность 3. Сб.ст./Подред. В.М.Колодкина.— Ижевск: Удмуртия, 2006.— С. 11— 19.
6. КолодкинВ.М., ОгородниковП.Г.Учебно-методический комплекс оценки рискаи прогнозирования последствий природныхи техногенных катастроф.— Экологическая безопасность 3. Сб.ст./Подред. В.М.Колодкина.— Ижевск: Удмуртия, 2006.— С. 169— 175.
7. КняжинВ.С.Моделирование выбросов опасных веществв атмосферупри проливах отравляющих веществ, сопровождающихся пожарами. III научно-практическая конференция «Научно-технические аспекты обеспечения безопасностипри уничтожении, хранениии транспортировке химического оружия». Сборник материалов. Москва— 2006. С. 314— 315.
8. КолодкинВ.М., ОгородниковП.Г., КняжинВ.С., КнязевГ.П.Учебный программно-аппаратный комплекс прогнозирования последствий природныхи техногенных катастроф. XIII Всероссийская научно- методическая конференция «Телематика 2006».