Вступ.

1. Характеристика звітності про виконання бюджетів та її класифікація.

2. Вимоги до підготовки та надання форм фінансової звітності.

3. Види звітності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Звітність про виконання кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації — це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності організації та установи за відповідний звітний період часу.

Для складання звітності бюджетними організаціями потрібно знати, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 № 164 затверджено Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків. Цією ж постановою Кабінет Міністрів України зобов'язав Міністерство фінансів затвердити форми єдиного кошторису доходів і видатків, штатного розпису бюджетних установ та організацій і лімітної довідки про витрати з бюджету, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.02.98 № 38. До того ж наказами від 30.10.98 № 90, від 31.12.98 № 109 та від 18.03.99 № 23 Головним управлінням Державного казначейства України затверджено форми окремих звітів бюджетних установ і організацій та Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Діяльність Державного казначейства регламентується Указом Президента України від 27.04.95 № 335/95 «Про Державне казначейство України», постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 і Положенням про Державне казначейство.

1. Характеристика звітності про виконання бюджетівта її класифікація

Звітність належить до елементів бухгалтерського обліку та є завершальним етапом бухгалтерського узагальнення інформації. Тому звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів.

Фінансова (бухгалтерська) звітність — це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. II складають з дотриманням принципу балансового узагальнення інформації про виконання бюджетів.

Метою складання фінансової звітності про виконання бюджетів є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати виконання бюджетів користувачам для прийняття ними виважених економічних рішень у сфері бюджетної діяльності.

Органи казначейства складають консолідовану (зведену) фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів з виконання державного та місцевих бюджетів. Дані цієї звітності використовуються для прийняття управлінських рішень щодо виконання бюджетів Державним казначейством України, Міністерством фінансів України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, податковими органами, органами статистики, та для відкритого опублікування. Поряд з цим фінансова звітність має важливе значення для складання статистики казначейського виконання державного бюджету, статистики доходів та видатків державного бюджету і статистики національних рахунків для економічного аналізу та їх прогнозування на поточний і перспективний періоди.

Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує економіку держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади, широким колом науковців, економістів, ділових людей для найрізноманітніших цілей: планування, управління бюджетними коштами, оцінки і контролю використання бюджетних коштів. Відповідної інформації щодо виконання Державного бюджету України потребують також міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Складання, зведення та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснює Державне казначейство. Діяльність щодо складання фінансової звітності є достатньо складною. Вона повинна забезпечити формування об'єктивної, повної, достовірної інформації про стан та результати виконання бюджетів.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна сприяти прийняттю своєчасних і правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість співставлення фінансових звітів за різні періоди. Адже звітність, будучи підсистемою бюджетного механізму та знаряддям управління соціально-економічним розвитком суспільства, має велике значення для оперативного управління бюджетною системою та процесом виконання бюджетів. Звітність про виконання бюджетів має також велике значення для соціально-економічного розвитку суспільства. За допомогою показників бюджетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у суспільстві. На основі даних звітності аналізується стан виконання бюджетів, проводиться економічна робота на всіх рівнях управління бюджетними коштами.

За результатами аналізу показників виконання бюджетів можна розраховувати вплив окремих чинників на відхилення заданих бюджетних показників, а відтак визначити шляхи наповнення дохідної та економії видаткової частин бюджетів усіх рівнів. Разом з тим результати аналізу використовуються при складанні проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Чималу роль відіграє звітність у забезпеченні економного витрачання бюджетних коштів, дотриманні бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу.

Звітність про виконання державного та місцевих бюджетів є сукупністю впорядкованих, взаємопов'язаних показників, які характеризують умови, кількісні й якісні результати виконання бюджетів. Показники звітності ґрунтуються на інформації поточного бухгалтерського обліку, що забезпечує її реальність і достовірність.

Своєчасні та достовірні дані про виконання бюджетів дають змогу:

· спостерігати за ходом виконання бюджетів;

· здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управління бюджетними коштами;

· аналізувати стан і перспективи розвитку органів державного казначейства.

Обсяг форм та показників бюджетної звітності залежить від рівня бюджету та виду звітності за термінами складання та подання.

В економічній теорії є різні підходи щодо класифікації фінансової звітності. Залежно від різних класифікаційних ознак розрізняють такі види фінансової звітності (рис. 1):

За призначенням фінансова звітність поділяється на:

· внутрішню звітність, яка використовується для касового планування, оперативного прогнозування, оцінки та контролю за операціями щодо виконання державного та місцевих бюджетів;

· зовнішню фінансову звітність, яка складається з метою якісної та кількісної оцінки результатів виконання бюджетів для надання її відповідним органам в межах чинного законодавства.

За обсягом показників, що відображають стан виконання бюджетів розрізняють:

· первинну звітність, яка складається на основі даних бухгалтерського обліку про виконання бюджетів;

· зведену (консолідовану) фінансову звітність готують органи державного казначейства, включаючи звітність підвідомчих органів та розпорядників бюджетних коштів.

За термінами складання і подання (згідно зі ст.58 Бюджетного кодексу України) звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною:

оперативний звіт — щоденний, тижневий, декадний або звіт за інший період, який визначено Державним казначейством України; місячний, квартальний, річний звіти складаються органами державного казначейства за відповідний період. Місячна і квартальна звітність є проміжною (періодичною) і складається з наростаючим підсумком з поточного звітного року. Основною умовою складання місячного, квартального і річного звіту є те, що вони мають відповідати тій самій структурі, деталізації та бюджетній класифікації, що застосовувалися при затвердженні бюджету. Підставою для річної звітності є дані облікових регістрів та зведених звітів, і вона є логічним завершенням періодичної звітності. Для сприяння оперативному управлінню бюджетними ресурсами та оцінювання ризиків чинними нормативно-інструктивними документами органів державного казначейства передбачено складання управлінської звітності. Це звітність про стан та результати діяльності органів казначейства, яка використовується керівництвом центрального апарату для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень.

2. Вимоги до підготовки та надання форм фінансової звітності

Процес переходу до ринкової економіки потребує постійної, надійної та місткої інформації, яка би з максимальною точністю відображала реальний стан виконання державного та місцевих бюджетів. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати бюджетних операцій, яка може суттєво впливати на рішення, що приймаються у бюджетній сфері.

Інформація щодо виконання державного та місцевих бюджетів відображається у відповідних формах звітності органів державного казначейства, які враховують національні особливості держави та розробляються відповідно до міжнародних стандартів і досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

Форми фінансової звітності про виконання бюджетів та інструкції щодо порядку їх заповнення, періодичність, способи та порядок їх надання щорічно затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Бюджетного кодексу та закону про державний бюджет на відповідний рік за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. При цьому форми звітності повинні:

· відповідати загальноприйнятим вимогам міжнародних стандартів;

· базуватися на даних бухгалтерського обліку, підтверджених окремими даними звітів бюджетних установ, а також первинного аналітичного обліку в органах державного казначейства;

· бути оптимальними за своєю кількістю та складом статистичних показників;

· розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються;

· бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки;

· не дублювати діючі форми статистичної звітності.

Основним принципом складання форм фінансової та статистичної звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства.

Фінансова звітність про виконання державного та місцевих бюджетів складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка формується з дотриманням таких принципів:

— законності — звітність повинна відповідати правилам і процедурам, які передбачені чинним законодавством;

— достовірності — правдиве відображення у звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

— повноти бухгалтерського обліку — всі операції з виконання бюджетів підлягають реєстрації органами державного казначейства на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків;

— дати операції — операції з виконання бюджетів реєструються у бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

— прийнятності вхідного балансу — залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду;

— превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх економічної сутності, а не за їх юридичною формою;

— суттєвості — у фінансових звітах має відображатися вся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

— доречності — корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

— відкритості — фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача.

— сталості — постійне протягом бюджетного року застосування методів обліку. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

— правильності — сумлінне застосування прийнятих правил та процедур, достовірне відображення інформації;

— обережності — обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

— незалежності — відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

— співставності — можливість визначення тенденцій виконання бюджетів через співставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період часу;

— своєчасності — забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють оцінку виконання бюджетів, готують пропозиції щодо їх складання тощо, інших користувачів;

— безперервності — оцінка активів здійснюється виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним (протягом бюджетного року);

— консолідації — складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів в цілому по системі Державного казначейства з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками;

— окремого відображення активів і пасивів — усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються у розгорнутому вигляді;

— інших принципів бухгалтерського обліку і звітності, що відповідають міжнародним стандартам.

3. Види звітності

Залежно від використання коштів звітність бюджетних установ поділяється на:

— звітність за бюджетними коштами;

— звітність за спеціальними коштами;

— суми за дорученням за іншими позабюджетними коштами. За терміном складання звітність буває:

— місячна;

— квартальна;

— річна.

Міністерства, інші центральної органи виконавчої влади, установи, організації, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, місячні та квартальні звіти про виконання кошторисів доходів та видатків подають у такому обсязі.

Річні звіти складаються за звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно.

Форми звітності заповнюються в гривнях, а зведені звіти головних розпорядників у тисячах гривень з одним десятковим знаком. У формах бухгалтерських звітів наводяться всі передбачені показники. У випадках незаповнення тієї чи іншої статті (рядка, графи) через відсутність активів, пасивів, операцій ця стаття прокреслюється.

Заголовна частина форм заповнюється в такій послідовності:

— реквізит "Установа" відображає повну назву установи (відповідно до установчих документів), зареєстровану в установленому порядку, та її ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ);

— реквізит "Територія" відображає назву території, де розташовано установу, відповідно до системи позначень адміністративно-територіальних одиниць (КОАТУУ);

— реквізит "Галузь (вид діяльності)" відображає вид діяльності установи відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ);

— реквізит "Орган державного управління" відображає назву органу, у віданні якого перебуває установа (якщо він є) та якому подається бухгалтерський звіт;

— реквізит "Контрольна сума" організаціями не заповнюється;

— реквізит "Адреса організації" відображає повну поштову адресу установи;

— реквізит "Кількість установ" відображає кількість юридичню осіб, що включені органом управління до зведеного балансу;

— код відомчої класифікації видатків;

— код функціональної класифікації видатків;

— код економічної класифікації видатків. Активи, пасиви та операції в іноземних валютах включаються до річного бухгалтерського звіту в сумах, що визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю, що діє на території України. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з майном та зобов'язаннями, вартість яких виражена в іноземній валюті, визначено Положенням з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96 № 29.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установи пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій з урегулювання розбіжностей фактичної наявності цінностей інвентаризації відповідні записи мають бути внесені до реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу за коштами на рахунках у банках, банківськими позичками, дані про рух фінансування з бюджету та позабюджетних фондів повинні відповідати відомостям, вказаним у виписках банків. Відображення в балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Бухгалтерські звіти і баланси підписують керівник і головний бухгалтер установи, у централізованих бухгалтеріях — керівник цього органу управління установи, при якому вона утворена, і головний бухгалтер. Крім того, звіти про виконання плану за штатами і контингентами у міністерствах, відомствах, управліннях (відділах) держадміністрацій підписує керівник фінансової служби.

У бухгалтерських звітах і балансах не повинно бути жодних підчисток і помарок. При виявленні перевіряючою установою або іншими органами у звітах як поточного, так і минулого року (після їх затвердження) перекручень звітних даних, приписок тощо виправлення здійснюються у звітах за той звітний період, в якому вони були виявлені, причому виправлення вносяться до даних за звітний період (квартал, з початку року).

Виправлення помилок (перекручень), які допущені у поточному році та виявлені у цьому ж році до затвердження і подання річного звіту за поточний рік, здійснюються у бухгалтерському обліку шляхом виключення (сторнування) неправильних записів та заміни їх правильними у тому місяці, в якому вони були виявлені, але не пізніше звіту за грудень поточного року.

Виправлення помилок, які допущені в минулому році внаслідок перекручення даних про витрати виробництва та обліку витрат у бухгалтерському обліку і звітності про фінансові результати за минулий рік, не вносяться, а відображаються у поточному році як фінансовий результат минулих років, виявлений у звітному періоді, у кореспонденції з рахунками обліку, за якими допущені перекручення.

Форми річного звіту повинні бути пронумеровані, прошнуровані, зброшуровані в окрему папку, складено перелік форм, включених до річного звіту. Строки подання річних звітів установами встановлюються організаціями, до яких подаються ці звіти.

Кожний бухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами організації. Річні бухгалтерські звіти подаються:

— вищій установі;

— органу Державного казначейства — при отриманні асигнувань з Державного бюджету;

— органу Державної статистики — при окремих вказівках.

Зведені річні звіти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади подаються до Управління, бухгалтерського обліку звітності Головного управління Державного казначейства України керівниками бухгалтерських служб цих установ після перевірки даних про асигнування Управлінням оперативно-касового планування видатків Головного управління Державного казначейства України та перевірки форми № 3 "Звіт про виконання плану за штатами і контингентами галузевими управліннями Міністерства фінансів України.

Висновки

Бюджетні установи та організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, за результатами своєї діяльності складають і подають фінансову звітність до вищестоящих (до сфери управління яких вони належать) та зацікавлених органів, а також до відповідних органів державного казначейства.

Терміни подання звітності та органи, до яких подається фінансова звітність, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. за №419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності".

Порядок складання та подання фінансової звітності бюджетними установами, які знаходяться на казначейському обслуговуванні, розробляється Державним казначейством та узгоджується з Міністерством фінансів та Рахунковою палатою.

Відповідно до Бюджетного кодексу, законів "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та про державний бюджет на відповідний рік, інших нормативно-правових актів бюджетним установам, які отримують кошти з державного та місцевих бюджетів, доводяться інструкції про порядок складання та подання місячної, квартальної та річної фінансової звітності.

Інструкції про порядок складання звітності затверджуються відповідним наказом Державного казначейства України й доводяться до управлінь казначейства та фінансових управлінь. Останні доводять їх до установ, які ними обслуговуються.

Список використаної літератури

1. Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: учбовий посібник/ Петро Атамас,; М-во освіти і науки України , Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 283 с.

2. Атамас П. Управлінський облік: Навчальний посібник/ Петро Атамас,; Дніпропетровський ун-т економіки та права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 439 с.

3. Белов А. Бухгалтерский учет в бюджетных учреждениях: монографія/ Анатолий Белов,. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 174 с.

4. Голов С. Управлінський облік: Підручник/ Сергій Голов,. — 3-тє вид.. — К.: Лібра, 2006. — 703 с.

5. Гуцайлюк Л. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: первинні документи та облікові реєстри: Навчальний посібник/ Лідія Гуцайлюк, Валерія Сопко, Юрій Іванечко; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 157 с.

6. Джога Р. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ Роман Джога, Світлана Свірко, Людмила Сінельник,; Ред. Роман Джога,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.

7. Корецький М. Х. Управлінський облік: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів/ М. Х. Корецький, Н. В. Дацій, Л. В. Пельтек; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 294 с.

8. Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение: монографія/ В. Матвеева. — 2-е изд., перераб. и доп.. — Х.: Фактор, 2002. — 666 с.

9. Назарова К. Аналіз діяльності бюджетних установ: навчальний посібник / Каріна Назарова, Тетяна Кумченко,; Ред. Г. О. Кравченко ; Київський нац. торговельно-економічний ун-т. — К. : Б. в., 2006. – 208 с.