Вступ.

1. Види пенсійних виплат.

2. Страхування та виплати рент та пенсій.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Однією з галузей страхування є особисте страхування, здійснюване з метою надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою "страхування здоров'я".

Страхування відноситься до особи як до об'єкту, який наражається на ризик, знаходиться у зв'язку з життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я чи пенсійним забезпеченням. Як наслідок, застрахований повинен бути визначеною особою, і повинна бути персоеіфіцирована особа, що наражається на дію визначених ризиків.

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".

1. Види пенсійних виплат

Відповідно до умов пенсійних схем, що використовуються пенсійними фондами, та пенсійних контрактів можуть здійснюватися такі види пенсійних виплат:

1) довічна пенсія;

2) пенсія на визначений строк;

3) одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються з урахуванням розміру пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати пенсії та показників формули розрахунку розміру довічної пенсії або пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності за погодженням з Державною інспекцією з пенсійного страхування.

Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.

Адміністратор планує обсяг коштів, що мають бути виплачені учасникам фонду відповідно до пенсійних контрактів, та надає відповідну інформацію компанії, яка здійснює управління пенсійними активами цього фонду.

Підставою для здійснення пенсійних виплат може бути:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного відповідно до закону;

2) встановлення інвалідності учаснику фонду;

3) смерть учасника фонду.

Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду, форма якої встановлюється Державною інспекцією з пенсійного страхування, крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян.

Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який дає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами.

У заяві учасника фонду, в якій визначається дата настання його пенсійного віку з дотриманням обмежень, встановлених цією частиною статті, учасник фонду зобов'язаний зазначити вид обраної ним пенсійної виплати. Заява подається адміністратору пенсійного фонду не пізніше ніж за два місяці до настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду.

Учасник фонду має право відмовитися від визначеного ним пенсійного віку шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за п'ятнадцять робочих днів до дня настання визначеного ним пенсійного віку.

У разі набуття учасником пенсійного фонду права на отримання пенсії по інвалідності за системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування виплата пенсії за рахунок коштів пенсійного фонду допускається раніше пенсійного віку, визначеного чинним законодавством. У цьому разі учасник фонду має право визначити свій пенсійний вік після настання інвалідності без урахування обмежень та подати заяву компанії, що здійснює управління пенсійним фондом.

Довічні пенсії та пенсії на визначений строк починають виплачуватися страховими організаціями протягом 45 днів з дня отримання оплати вартості договору страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк.

Виплата пенсії на визначений строк, що здійснюється за рахунок коштів пенсійного фонду, починається протягом 45 днів з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві.

Пенсійні виплати здійснюються у терміни і порядку, передбачені пенсійним контрактом, заявою учасника фонду про визначення пенсійного віку або договором страхування довічної пенсії чи пенсії на визначений строк.

Відмова або затримка у здійсненні пенсійних виплат забороняється. У разі відмови або затримки пенсійних виплат учасник пенсійного фонду має право оскаржити дії осіб, які здійснюють пенсійні виплати, до Державної інспекції з пенсійного страхування або до суду. Порушення термінів здійснення пенсійних виплат є підставою для застосування санкцій, встановлених законодавством.

Пенсійні виплати здійснюються незалежно від того, чи отримує одержувач таких виплат виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.

Довічні пенсії виплачуються учасникам пенсійних фондів страховими організаціями, з якими учасники уклали договір страхування довічної пенсії, за рахунок коштів, сплачених страховій організації у розмірі вартості пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до чинного законодавства.

Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених законом та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до закону.

Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає до страхової організації довідку адміністратора про обсяг належних йому коштів.

Страховій організації забороняється вимагати від учасника фонду довідку про стан його здоров'я.

Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування до цієї страхової організації належних йому коштів.

Страхова організація визначає розмір довічної пенсії, який зазначається в договорі страхування довічної пенсії, на основі актуарних розрахунків та згідно з довідкою про обсяг коштів, що належать особі, яка укладає договір. У разі перерахування на рахунок страхової організації коштів для оплати договору страхування довічної пенсії у сумі, що не відповідає сумі, визначеній у довідці адміністратора, розмір довічної пенсії має бути скоригований відповідно до актуарних розрахунків протягом трьох днів з дня отримання коштів від пенсійного фонду.

Страхова організація зобов'язана надати особі, з якою укладено договір, письмове повідомлення про надходження коштів від пенсійного фонду та їх розмір протягом семи робочих днів з дня їх отримання, а також про скоригований розмір довічної пенсії у разі проведення такого коригування.

Збитки, завдані учаснику фонду внаслідок недостовірності інформації, наданої адміністратором, або перерахування коштів страховій організації у неналежній сумі, відшкодовуються відповідно до законодавства адміністратором за рахунок його коштів.

Для забезпечення виплат довічних пенсій страховими організаціями адміністратор зобов'язаний на підставі заяви учасника фонду про перерахування коштів страховій організації забезпечити передачу відповідній страховій організації коштів, що належать учаснику пенсійного фонду, протягом п'яти робочих днів з дня одержання заяви.

Грошові кошти передаються страховій організації у сумі, обчисленій виходячи з чистої вартості пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день настання визначеного ним пенсійного віку.

У разі несвоєчасного перерахування грошових коштів учасника фонду страховій організації адміністратор за власні кошти сплачує учаснику пеню в розмірі 1% від суми, що підлягає перерахуванню за кожен день прострочення.

Порядок обчислення суми грошових коштів, що передаються, та порядок їх передачі встановлюються Державною інспекцією з пенсійного страхування та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі коли сума вартості пенсійних активів у грошових коштах, що підлягає перерахуванню страховій організації, не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною інспекцією з пенсійного страхування разом з центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності, учасник фонду (а у разі його смерті — спадкоємці) має право одержати належні йому кошти у вигляді одноразової пенсійної виплати.

Страхова організація зобов'язана відшкодувати збитки особі, з якою укладено договір страхування довічної пенсії, пов'язані з недотриманням страховою організацією умов договору страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк, відповідно до законодавства.

Порушення адміністратором або страховою організацією, з якою укладено договір страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк, встановленого пенсійним контрактом або договором страхування порядку оплати вартості договору страхування або виплати відповідної пенсії не може бути підставою для будь-якого обмеження права учасника фонду на належні йому пенсійні активи та виплати.

Існують такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.

Страхова організація може надавати й інші види довічних пенсій за бажанням учасника пенсійного фонду.

Особливості здійснення виплати різних видів довічної пенсії за договорами страхування довічної пенсії визначаються Державною інспекцією з пенсійного страхування разом з центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності.

Довічна пенсія з установленим періодом — щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя учасника пенсійного фонду, але не менше, ніж протягом десяти років з дня її призначення (встановлений період). При цьому у разі смерті особи, якій призначено таку довічну пенсію, право на її отримання протягом встановленого періоду мають спадкоємці, зазначені у договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до законодавства.

Довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя учасника пенсійного фонду і припиняється у разі його смерті за умови, коли загальна сума коштів, виплачених на момент смерті, не менше суми, сплаченої страховій організації під час укладення договору страхування довічної пенсії. У разі коли така сума коштів менша від суми, сплаченої страховій організації під час укладення договору страхування довічної пенсії, залишок коштів виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії або визначеним відповідно до законодавства, у вигляді одноразової виплати або іншої пенсійної виплати за бажанням спадкоємців чи відповідно до умов договору страхування довічної пенсії.

Довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя особи, якій вона призначена, а після смерті цієї особи — її подружжю протягом його життя у сумах, визначених договором страхування довічної пенсії подружжя.

Виплата довічних пенсій за рахунок коштів, накопичених у пенсійному фонді, здійснюється страховими організаціями відповідно до Закону України "Про страхування" з дотриманням вимог законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсії на визначений строк виплачуються пенсійним фондом або страховою організацією. Пенсійний фонд здійснює виплату пенсій на визначений строк у разі:

1) коли це передбачено пенсійним контрактом, але не більше ніж протягом десяти років з дня початку виплат;

2) на вимогу учасника фонду, який має право на оплату вартості договору страхування довічної пенсії, якщо укладення такого договору на час набуття учасником права на довічну пенсію може негативно вплинути на розмір довічної пенсії учасника фонду, але не більше ніж протягом п'яти років з дня початку виплат. Протягом цього строку учасник недержавного пенсійного фонду зобов'язаний укласти договір страхування довічної пенсії, а пенсійний фонд — оплатити такий договір.

Виплата пенсій на визначений строк за рахунок коштів, накопичених у пенсійному фонді, здійснюється відповідно до Закону України "Про страхування" з дотриманням вимог законодавства про недержавне пенсійне забезпечення.

Укладення та оплата договорів страхування пенсій на визначений строк з учасником пенсійного фонду здійснюється з дотриманням вимог, установлених для укладення та оплати договорів страхування довічних пенсій.

Для отримання пенсійної виплати на визначений строк учасник пенсійного фонду подає адміністратору заяву.

Розмір пенсійної виплати на визначений строк розраховується відповідно до порядку, встановленого Державною інспекцією з пенсійного страхування, виходячи з чистої вартості пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника на день подання заяви.

Одноразова пенсійна виплата здійснюється пенсійним фондом:

1) на вимогу учасника фонду у разі ліквідації відкритого пенсійного фонду;

2) на вимогу учасника фонду в порядку, встановленому законом, у разі настання інвалідності;

3) на вимогу учасника фонду у разі, коли сума вартості належних йому пенсійних активів не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною інспекцією з пенсійного страхування разом з центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності;

4) на вимогу учасника фонду в разі його виїзду на постійне проживання за кордон;

5) спадкоємцям учасника фонду у випадках, передбачених законом;

6) непрацездатним особам, визначеним пенсійним контрактом померлого учасника фонду відповідно до закону.

Для отримання такої виплати учасник фонду або його спадкоємці подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують право на її отримання.

Сума одноразової пенсійної виплати визначається виходячи з чистої вартості пенсійних активів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви про отримання цієї виплати.

Одноразова виплата з відкритих пенсійних фондів здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви та документів. Одноразова виплата з корпоративних пенсійних фондів здійснюється після отримання належної заяви та документів протягом п'яти робочих днів з дня оцінки вартості пенсійних активів фонду, що здійснюється після отримання заяви.

У разі несвоєчасного перерахування одноразової пенсійної виплати адміністратор за власні кошти сплачує одержувачу одноразової пенсійної виплати пеню в розмірі 1% від суми, що підлягає перерахуванню, за кожен день прострочення.

2. Страхування та виплати рент та пенсій

При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов'язує, як правило, виконання своїх обов'язків із дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування.

Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування (чи спадкоємці).

Договір страхування ренти може бути укладений як фізичною, так і юридичною особою. Фізичні особи можуть укласти договори страхування щодо себе або іншої особи. Основна вимога до фізичних осіб — це їх дієздатність. Стан здоров'я не оговорюється, і медичне засвідчення при укладенні договору страхування не проводиться.

Юридичні особи (підприємства, організації, установи) можуть укладати договори страхування стосовно своїх працівників.

Страхування ренти має на меті забезпечити страхувальникові звичний для нього матеріальний стан незалежно від змін, які пов'язані зі станом здоров'я, зменшенням або втратою працездатності, старістю. За допомогою різнобічних послуг, які можуть бути запропоновані страховиком у галузі страхування ренти, страхувальник (фізична особа) може забезпечити звичний матеріальний стан для рідних і близьких на випадок своєї смерті.

Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів страхування тим, що страхова сума являє собою ту суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і періодично після настання певного часу (віку). Крім цього, страховик має виконувати свої обов'язки перед страхувальником (застрахованим) лише тоді, коли останній згідно з договором страхування сплатить усю суму внесків і не раніш як, наприклад, у разі змішаного страхування життя. При цьому обов'язок почати виплату певних сум може бути пов'язаний із моментом закінчення виплати всіх обумовлених внесків. Але може бути встановлений і якийсь період між закінченням виплати внесків і початком виплати ренти.

Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують питання про періодичність сплати страхових внесків. Страхувальникові може бути надане право сплатити внески за один раз або частками. При сплаті частками (періодичними платежами) — щомісячно, щоквартально або щорічно. Розмір страхових внесків залежить від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страхової компанії з їх визначення. До факторів, які при цьому необхідно врахувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать, періодичність сплати внесків тощо.

Під час дії договору страхування страхувальникові надається право змінити розміри (збільшити або зменшити) виплат та їх періодичність. До того ж, за бажання, з урахуванням умов страхування, він може розірвати договір і одержати викупну суму.

Як свідчить зарубіжна практика, існують різні види ануїтетів. Наприклад, у Великій Британії ануїтети поділяються на строкові, з відстроченням виплат, тимчасові, гарантовані, ануїтети страхування спільного життя, індексовані ануїтети, ануїтети захисту капіталу.

До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Він передбачає, що страховий внесок буде сплачений за один раз і натомість страхувальникові (застрахованому) протягом усього його життя страхова компанія здійснюватиме щорічні виплати. Цей вид ануїтету користується популярністю в пенсіонерів, які мають намір забезпечити собі регулярні доходи.

Ануїтет з відстроченням виплат характерний тим, що виплати страховик здійснює з певної дати в майбутньому, тобто передбачається період відстрочки між укладенням договору страхування і виплатами. При цьому страхувальникові надається можливість сплачувати платежі одним внеском або регулярно протягом обумовленого періоду відстрочки.

Тимчасовий ануїтет передбачає, що в договорі між сторонами оговорюється конкретна дата, після якої договір припиняє свою дію (якщо до цього моменту смерть не настала).

Гарантований ануїтет являє собою строковий ануїтет, який не пов'язується із смертю клієнта і гарантується для мінімального періоду часу.

Ануїтет спільного життя має на меті забезпечити виплати одному з подружжя в пенсійному віці (тому, хто залишився живий). Після смерті страхувальника виплати можуть тривати в повному або у зменшеному обсязі.

Індексований ануїтет дає змогу зменшити вплив інфляції і підвищити цінність ануїтету. При цьому розмір початкових внесків нижчий порівняно з ануїтетом з фіксованим рівнем виплат.

Ануїтет захисту капіталу дорожчий, ніж строковий, і передбачає забезпечення гарантії клієнтові страхової компанії або його спадкоємцям одержати суму виплачених внесків повністю.

До найпоширеніших видів страхування рент належить страхування додаткової пенсії, яке призначене для захисту матеріальних інтересів громадян, зокрема, для стабілізації рівня їх життя.

Пенсійне забезпечення в більшості країн світу здійснюється за рахунок державних пенсійних систем (у межах соціального страхування), пенсійними фондами і страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Приватні пенсійні фонди найбільш розвинені саме в тих країнах, де недостатній розвиток одержали державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно перевищувати розміри державних пенсій.

Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість.

Пенсійні фонди можна поділити на фонди із встановленими розмірами внесків і фонди із встановленими розмірами виплат. Фонди із встановленими розмірами внесків можуть бути накопичувальними, з виплатою прибутку й ощадні. Накопичувальні фонди створюються за участю роботодавців, які сплачують внески, встановлені у відсотках до заробітної плати працівників. Другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частина — у пенсійний фонд. Ощадні фонди створюються за рахунок коштів працівників, які самі здійснюють відрахування в пенсійний фонд, і роботодавців. Фонди із встановленими розмірами виплат можуть бути із встановленими твердими розмірами виплат протягом того часу, коли здійснюються внески в пенсійний фонд (рік, квартал, місяць); ставити розміри виплат залежно від кількості років і середнього заробітку за весь період роботи; ставити розміри виплат в залежність від числа років і середнього заробітку за кілька років.

Роботодавець, який має намір розробити пенсійну схему, може піти кількома шляхами. По-перше, він може виходити з того, що це буде самостійно керована схема із залученням консультан-тів-професіоналів. По-друге, повністю або частково передати пенсійну схему страховій компанії, що, до речі, має певні переваги, оскільки саме страхова компанія може забезпечити фундаментальний захист, має більше адміністративного досвіду і більше можливостей для інвестування.

Пенсійне забезпечення може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній. На Заході, наприклад, послугами приватних страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те, що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого страхування.

Договори страхування пенсій укладаються як індивідуально, так і з групою осіб.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхова компанія може надати страхувальникові можливість укласти договір страхування на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням їх віку та статі і незалежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути пов'язаний як із настанням пенсійного віку, так і визначений за домовленістю сторін. Страхова сума обумовлюється при укладенні договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які являють собою наслідок участі страхувальника у прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, від віку і статі страхувальника (застрахованої особи).

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду. Але можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії або одержував її лише протягом дуже малого періоду. У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцям) певну кількість пенсій (визначається під час укладення договору страхування), або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя.

При укладенні договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інше).

Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а у випадку його смерті — вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в її частині довічно.

Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного строку страховик може надати страхувальнику можливість одержати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить зарубіжний досвід, мають дуже великі страхові резерви.

Існуюча в Україні система пенсійного забезпечення громадян потребує докорінних змін, оскільки не відповідає сучасним вимогам. З огляду на це високий рівень пенсійного забезпечення в економічно розвинених країнах може стати основою для глибокого дослідження і використання набутого досвіду при удосконаленні пенсійної системи в Україні.

Висновки

Особисте страхування — це форма захисту від ризиків, які загрожують життю людини, його працездатності, здоров'ю. Життя чи смерть не можуть бути об'єктивно оцінені. Застрахований може лише спробувати запобігти тим матеріальним труднощам, котрі можуть з'явитися у випадку смерті чи інвалідності.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними втрат.

Також страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вузі чи коледжі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. Київ, 1997 р.
2. Внукова Н. Соціальне страхування: Навчальний посібник/ Наталія Внукова, Наталія Кузьминчук,. -К.: Кондор, 2006. -348 с.
3. Закон України "Про страхування"// Урядовий кур'єр. — 2004 р. — 18 квітня.
4. Законодавство України по страхування. Київ, Юрінком, 1997р.
5. Заруба О.Д. Страхова справа. Київ. – 1998. – 312 с.
6. Осадець С.С. Страхування. Київ, КНЕУ, 2002. – 454 с.
7. Пенсійна система України : Навчальний посібник/ Ольга Бевзенко, Віктор Грушко, Наталія Грушко,; За ред. Віктора Грушка,. -К.: Кондор, 2006. -334 с.
8. Саркисов С.Э. Личное страхование. Москва, Финансы и статистика, 1996
9. Страховое дело/ Ред. Рейтман Л.И/.- Москва, Рост, 2002
10. Шелехов К.В., В.Д.Бигдаш. Страхование. Киев, МАУП, 2004. – 322 с.
11. Юрій С. Соціальне страхування: Підручник для студентів вищих навч. закладів/ Сергій Юрій, Марія Шаварина, Надія Шаманська,. -К.: Кондор, 2004. -462 с.
12. Янишен В. Система личного страхования в Украине// Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997 г. — № 10.