Польща в ХХІ столітті

Вступ.

1... Польща: загальна характеристика.

1.1. Історична довідка.

1.2. Географічне розташування. Клімат. Природні ресурси.

1.3. Адміністративний поділ. Населення країни.

1.4. Релігія.

2. Соціально-економічний розвиток Польщі.

2.1. Господарство Польщі.

2.2. Транспорт.

2.3. Визначні місця і пам`ятки Польщі.

3. Проблеми та перспективи Польщі.

3.1. Проблеми розвитку малого і середнього бізнесу в Польщі.

3.2. Перспективи туристичного бізнесу.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Польща (Poland), Республіка Польща (пол. Rzeczpospolita Polska) - держава у Центральній Європі у складі Європейського союзу. На півночі омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході – з Білорусією і Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною. В складі країни 16 воєводств (województwo). Воєводства поділяються на 308 повітів (powiat), які розділені на 2489 ґмін (gmina), включаючи 65 міст, що мають статус міських повітів.

Після розпуску Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги Польща проголосила курс на інтеграцію у Європейське Співтовариство і вступ до оборонного союзу НАТО. Нові вибори у Національні збори , що відбулись восени 1993, принесли перевагу лівим силам, об'єднаним у Союзі Демократичної Лівиці. У 1993-1994 намітились тенденції до стабілізації економічного розвитку і політичного життя демократичної Польщі. В 2004 Польща вступила до Європейського Союзу.

Польща стала першою державою в Східній Європі, котра звільнилася від комуністичного минулого і почала не просто активно, але й успішно проводити політичні і економічні реформи. Польща вже в 1989 році поставила перед собою дві стратегічні цілі: отримання членства в НАТО і ЄС, які на даний час реалізовані.

Мета: охарактеризувати соціально-економічний розвиток Польщі в ХХІ столітті.

Завдання роботи:

  • загальна характеристика країни (історична довідка, природа, населення);
  • розкрити соціально-географічний розвиток Польщі;
  • визначити проблеми та показати перспективи розвитку країни.

1.Польща: загальна характеристика

1.1. Історична довідка

Польща як країна виникла у першій половині 1 тис. після Р.Х. внаслідок консолідації західнослов'янських племен і племінних союзів межиріччя Вісли й Одри, яких нараховувалось на польських землях понад 50. Об'єднання здійснило племінне князівство полян з центром у м. Гнєзно у другій пол. ІХ ст. - першій половині Х ст., за правління князівської династії П'ястів.

Першим достовірним князем Польської держави був Мешко I (963-992). За нього держава, отримала назву Польща, а її населення (дещо згодом) - збірну назву "поляки". Вперше загальна назва народу зустрічається в документах поч, ХІ ст., а остаточно утверджується у ХІІІ-ХУ ст., хоча ще протягом тривалого часу зберігався поділ на мовно-діалектні та етнографічні регіони, У джерелах зустрічається також назва "ляхи", "лєхіти", що походить від східнослов'янської назви польських племен [10, с. 217].

За Мешка І у 966 було запроваджене християнство римського обряду, що мало велике значення для престижу країни, а також внутрішньої інтеграції населення. В період правління Мешка І і його наступника Болеслава І Хороброго (967-1025) завершилось територіальне об'єднання польських земель. На заході Мешко І вів постійну боротьбу з німецькими володарями, які прагнули поширити свої впливи на західнослов'янські племена. Особливо гостра і тривала боротьба точилась з Німецькою імперією за Помор'є. На сході Польща зіткнулася з об'єднавчими зусиллями Київської Русі, котра консолідувала східнослов'янські племена. Об'єктом суперечок були землі русько-польського пограниччя (Червенські міста, Перемишль). На півдні Мєшко І 990 приєднав Сілезію, а потім Малопольщу з Краковом, що викликало конфлікт з Чехією. За Болеслава І Хороброго Польща зміцнилась і отримала міжнародне визнання. Князь прагнув розширити володіння на південь у Чехію і на схід - на Русь, де активно допомагав своєму зятеві Святополку Володимировичу утвердитись на київському престолі (походи 1013 і 1018). У 1025 Болеслав був коронований, а держава отримала назву Польське Королівство[10, с. 218].

Поступово сформувався стан земельних власників і лицарів - шляхта. Вона не була однорідною, її очолювали можновладці, наближені до короля, нижчий щабель займали дрібні лицарі - влодики. Можновладці рано виявили прагнення замкнутості своїх рядів з допомогою створення геральдичних родів. Селянство - кмети - було залежним тільки від короля. Розпочався процес зосередження земель у руках можновладців і костелу. Адміністративно держава поділялась на провінції, останні - на міські округи на чолі з каштелянами. Король здійснював контроль за адміністрацією, подорожуючи країною. Столицею було Гнєзно, потім Познань, а з серед. 11 ст. - Краків.

Феодальна роздрібленість привела до утворення численних князівств, тільки Великопольща і Малопольща зберігали відносну єдність. Міжусобиці полегшували експансію на польські землі німецьких держав. У 13 ст. Бранденбург опанував Західне Помор'є, Любуську землю і просувався на схід. З півночі сильний тиск чинили балтійські племена прусів і ятвягів. Для їх стримування та християнізації князь Конрад Мазовецький у 1226 запросив на свої землі (Хельмінську землю) Тевтонський орден. Останній утворив тут свою державу, уклавши союз з орденом мечоносців (1237), і розпочав експансію на землі слов'ян і балтів, користуючись підтримкою імперії і папства.

У 16 ст. Польща досягла найбільшої могутності й авторитету, У склад держави увійшла решта земель хрестоносців, а Люблінська унія 1569 безпосередньо включила землі Великого Литовського князівства з обширними теренами України і Білорусії до складу королівства. Польща стала великою багатонаціональною державою, в якій неполяки складали близько половини населення.

Устрій, що склався у 16 ст., отримав назву «шляхетської демократії», а сама держава стала називатись Річ Посполита (республіка) Польська (1569). Столиця перемістилась у Варшаву.

З середини 18 ст. у польські землі активно проникали ідеї Просвітництва, які породжували тенденції до суспільних реформ. За часів Август ІІІ Фрідерік (1733-1763) знову посилилась боротьба магнатських угрупувань. Табір Чарториських прагнув перетворити Польщу у сильну аристократичну державу, розраховуючи на підтримку Російської імперії. Йому протистояв табір Потоцьких, котрий намагався зберегти магнатську олігархію, орієнтуючись на Прусію. Після смерті Августа III при сприянні російської імператриці Катерини II польським королем було обрано прихильника реформ Станіслава Августа Понятовського (1764-1795). Він почав здійснювати реформи в адміністрації, фінансах, освіті.

Після придушення повстання у 1795 Росія, Австрія і Пруссія здійснили третій поділ Польщи, після чого вона припинила державне існування. Переважна більшість польських земель опинилась під владою Прусії, яка здійснювала на цих землях політику колонізації і онімечування. Австрія утворила на захоплених землях Королівство Галичини і Лодомерії, яке складалось з української і польської частин. Під владою Росії опинилися переважно непольські етнічні землі, на яких основну масу землевласників складала польська шляхта і магнати.

У другій половині 19 ст. зайшли глибокі зміни яку розвитку польських земель, так і на міжнародній арені.

Канцлер Отто фон Бісмарк під виглядом "боротьби за культуру" посилив курс на онімечення польських земель. Урядом була створена спеціальна колонізаційна комісія, покликана позбавити поляків власності і передати її німецьким посадникам.

На польських землях у складі Російської імперії поступово була проведена уніфікація адміністративно-територіальних систем, створені губернаторства, підпорядковані варшавському генерал-губернатору, проводилась політика русифікації Натомість бурхливими темпами розвивалась промисловість, кредитно-банківські підприємства. На поч. 20 ст. на терені колишнього королівства вироблялась майже чверть промислової продукції імперії.

Перша світова війна 1914-1918 знову поставила польське питання на міжнародній арені. Як Центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів. Розв'язання її залежало як від волі країн Антанти, так і від можливостей силою зброї поширити державну територію до освячених традицією великодержавності кордонів 1772. На сході Польщі у результаті війни з українцями захопила територію Західноукраїнської Народної Республіки і домоглася від Антанти визнання цього загарбання (1923). У жовтні 1920 польські війська захопили у Литви Віленський край. Новостворена держава стала багатонаціональною: національні меншини складали в ній 31% всього населення. У січні 1919 відбулись перші вибори до Законодавчого сейму; вони принесли успіх правим і центриським партіям - ендекам, християнським демократам, людовцям. Уряд очолив Ігнаци Падеревський. У березні 1921 була схвалена Конституція Польської Республіки, яка встановлювала в країні парламентсько-демократичний устрій. Першим президентом був обраний професор Ґабрієль Нарутовіч.

1.9.1939 Німеччина напала на Польщу Гарантії допомоги Польщі, дані напередодні війни Англією і Францією, виявились химерними. За короткий час польська армія була розгромлена. 17.9. Червона Армія почала наступ зі сходу і захопила західноукраїнські й західнобілоруські землі, які незабаром були приєднані до Радянської України і Білорусії. На цих землях сталінський режим чинив численні репресії і депортації польських громадян. У липні 1944 радянські війська звільнили східну частину польських земель, за їх підтримкою у Любліні почав діяти Польський Комітет Національного Визволення (ПКНВ), утворений КРН (до нього увійшли представники ППР і лівих течій ППС і СЛ). Спираючись на Червону Армію і Першу Польську армію у СРСР, ПКНВ не допустив до влади представників емігрантського уряду, заключна угоди з СРСР про східний кордон по "Лінії Керзона", почав проводити земельну реформу. У першій половині 1945 було завершено звільнення польських земель від гітлерівських військ.

Під диктатом Сталіна в 1947-1948 було здійснено "чистку" в комуністичному таборі, усунуто і репресовано всіх, хто не поділяв сталінської моделі соціалістичного будівництва (Владислав Гомулка та ін.). У грудні 1948 з ППР і ППС створено єдину Польську Об'єднану Робітничу Партія (ПОРП), яка стала слухняним провідником сталінських ще й у Польщі. З 1948 взято курс на будівництво "підстав соціалізму" за радянським зразком.

Після початку перебудови в СРСР (1985) було послаблено політичний контроль за країнами соціалістичного табору і склались умови для початку реальних демократичних перетворень. Наприкінці 1980-х рр. реформаторські сили здобули поважні впливи всередині ПОРП. Згуртованіше виступила політична опозиція режиму.

На поч. 1990 ПОРП саморозпустилась, засудивши практику соціалістичного будівництва". Замість неї утворились ряд лівих робітничих партій, найвпливовішою з яких була Соціал-Демократія Республіки Польща. Були внесені зміни у Конституцію, які проголошували Польщу демократичною республікою. Влітку 1991 відбулись перші демократичні вибори у Національні збори, які не дали переваги жодному політичному угрупуванню. Восени того ж року президентом країни було обрано Леха Валенсу. Після розпуску Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги Польща проголосила курс на інтеграцію у Європейське Співтовариство і вступ до оборонного союзу НАТО. Труднощі перехідного періоду супроводжувались страйковими кампаніями і частими змінами урядів, які шукали шляхи економічної і соціальної стабілізації. Нові вибори у Національні збори (дострокові внаслідок урядової кризи), що відбулись восени 1993, принесли перевагу лівим силам, об'єднаним у Союзі Демократичної Лівиці (соціал-демократи, соціалісти, людовці та ін.). Уряд, який очолив людовець Балдемар Павляк, запропонував програму дальших ринкових реформ з орієнтацією на їх соціальну спрямованість. У 1993-1994 намітились тенденції до стабілізації економічного розвитку і політичного життя демократичної Польщі[10, с. 221-223].

В 2004 Польща вступила до Європейського Союзу.

1.2. Географічне розташування. Клімат. Природні ресурси

Рельєф - за винятком південного гористого регіону, територія країни майже цілком рівнинна. Країна лежить біля фізичного центру Європи, який розташовиний між 49° і 55° північної широти та 14° і 24° східної довготи. Загальна довжина державного кордону складає 3496 км. На півночі переважну частину кордону складає територіальний відрізок Балтійського моря - 440 км, а по суші Польща межує з Російською Федерацією - 210 км. На півдні гірські хребти Судетів і Карпат відділяють Польщу від Чехії - 790 км та Словаччини - 541 км. На сході сусідами Польщі є Литва - 103 км, Білорусь - 416 км та Україна - 529 км. На заході Німеччина - 467 км[15, с. 89].

Близько 3/4 площі країни займають низовини (г.ч. на півночі і заході). На півночі – Балтійська гряда (вис. до 329 м). На півдні і південному сході вони змінюються Сілезько-Малопольським підняттям з невисокими (до 600 м) Свентокшиськими горами і в основному плоскою Люблінською височиною. Вздовж півд. кордонів простягаються гори Судети (вис. до 1602 м, г. Снєжка) і Карпати (вис. до 2499 м, г. Риси в масиві Татри) з передовою грядою Зах. і Сх. Бескид. Густа річкова мережа. Гол. ріки – Вісла з притоками Сан, Вепш і Буг (Західний Буг), і Одра (Одер). Багато озер. Балтійське море утворює біля побережжя Польщі Щецинську, Гданську і Віслінську затоки; там розташовані головні порти країни – Гданськ, Гдиня і Щецин. Ліси займають 27% площі. Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального [15, с. 89].

Судети, розташовані вздовж кордону Польщі і Чехії, являють собою ряд невисоких гір (до 1520 м).

Поблизу міст Валбжіх і Клодзко в цих горах знаходиться Нижньосілезький кам'яновугільний басейн. На схід від Моравських Воріт (пониззя між Судетами і Карпатами) розташовані Карпати. Ці гори загалом вище Судет; в районі Високих Татр їх максимальна висота 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу в гребеневій зоні. Більш низькі ланцюги Карпат, звані Бескидами, мають округлі форми і в значній частині покриті лісами. Північніше за ланцюг гір виділяються Сілезія і Мала Польща. Обидва райони мають горбистий рельєф. У Верхній Сілезії розташований один з найбільших у Європі кам'яновугільних басейнів.

Велику частину центральної Польщі займають переважно лугові Великопольсько-Куявська і Мазовецько-Підляська низовини.

Північніше Великої Польщі і Мазовії лежать Поморське і Мазурське поозер'я. Як і для всієї південно-східної Прибалтики, для півночі Польщі характерний рельєф, який сформувався в льодовиковий період. Величезні льодовикові язики наповзали на цю рівнину зі Скандинавії протягом довгого часу майже мільйона років. Після того як вони розтали, залишився товстий шар глини, піску і гравію, який тягнувся від балтійського побережжя далеко на південь і повністю знищив сліди дольодовикового ландшафту.

У кінці льодовикового періоду ріки, що утворилися від талої води, потекли до Балтійського моря через територію Центральної Польщі по широких заболочених долинах. Вони добре простежуються на рівнині. У одній з таких льодовикових долин зараз течуть ріки Буг і Вісла, а в іншій - Варта і Одра.

На півночі від льодовикових долин утворилися горбисті гряди широтного простягання - морени. Найбільш відомий морений пояс Балтійської гряди, який тягнеться на півночі від Берліна, Познані і Варшави. Ця моренна гряда підіймається до висоти 300 м над р.м. В моренній зоні багато озер. Великі озера - Снярдви і Мамри в Мазурському поозер'ї.

1.3. Адміністративний поділ. Населення країни

За кількістю населення Польща посідає восьме місце в Єропі (після Росії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, України, Іспанії) та 32 місце у світі. Кількість населення Республіки Польща у 2007 році становила 38,5 млн. осіб. За другу половину ХХ ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 році становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: у 1946 р., 1950 р., 1960 р., 1970 р., 1978 р., 1988 р., 1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, у Європі – 5,3%[14, с. 6].

Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 році народжуваність становила 10,7‰, смертність 9,8‰, природний приріст 0,9%. Досить високий природний приріст населення в Польщі спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, повязаний з тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. У 1995 р. показник природного приросту був рекордним – 19,5‰[14, с. 6].

Найбільші зовнішні переміщення населення (міграції) у Польщі відбулися у другій половині 1940-х рр. За цей період з території сучасної Польщі було виселено близько 4 млн. осіб – німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни вїхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. Це сприяло перетворенню Польщі у переважно однорідну за національним складом населення світу. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо (у 1970-х рр. воно становило приблизно - 20 тис.осіб, у 1980-х – майже 25 тис.осіб, у 1997 р. негативне сальдо становило – 12 тис.осіб)[14, с. 7].

Серед внутрішніх міграцій виділяють три напрями:

1) внутрішньовоєводські;

2) міграція населення з слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни – Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані;

3) міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського і Підкарпатського) в середню та західну Польщу.

Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці – 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, післяпрацездатного – 12%.

Найбільшу частку працездатного населення становлять особи у віці 30-39 років (28,3%), 20-29 років (23%).

За даними статистики, чоловіки становлять 48,6% польського суспільства, жінки - 51, 4%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сімї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі – 16%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок – 77 років.

Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі – 99%.

Впродовж останніх десятиліть у Польщі відбулися значні зміни у структурі зайнятості населення. У 1997 р. порівняно з 1960 р. різко зросла частка зайнятих у торгівлі (з 5,3% до 12,3%) та сфері послуг (з 13,0% до 24,3%). На теперішній час у структурі зайнятих переважає сфера послуг, сільське господарство і промисловість. Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті у різних сферах економіки і одночасно ведуть своє сільське господарство (20%)[14, с. 8].

За показником щільності населення (124 особи/км2) Польща знаходиться на 54 місці у світі. Найщільніше заселені центральна та південна частини країни, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі та сході – 46-60 осіб/км2.

У 845 містах країни мешкає 23923 тис. осіб, що становить 61,9% всього населення. Розміщення міст у Польщі нерівномірне. Особливо густа мережа міст сформувалась на територіях, повязаних із зародженням польської державності, а також на тих територіях, де процеси індустріалізації проявились якнайраніше. Це Великопольща, Куяви, Верхня і Нижня Сілезія тощо. Найбільшими містами Польщі є Варшава (1,6 млн. осіб, столиця країни з 1596 р.); Лодзь (0,8 млн. осіб), Краків (0,7 млн. осіб, столиця держави у 1128-1596 рр.), Вроцлав (0,6 млн.осіб); Познань (0,6 млн.осіб) та Гданськ (0,5 млн. осіб). Більшість великих і середніх міст знаходиться на території міських агломерацій. У країні виділяють девять агломерацій: Катовіцька, Варшавська, Краківська, Вроцлавська, Познанська, Лодзинська, Гданська, Щецинська, Бидгощсько-Торунська [14, с. 9].

У Польщі у сільській місцевості проживає близько 38% усього населення. Найвища густота сільського населення спостерігається у південних воєводствах та навколо великих міст.

Сучасна Польща є досить монолітною в національному плані країною. 95%населення країни є етнічними поляками. Найбільше німців, українців і білорусів. Проживають також литовці, цигани, євреї, словаки та інші.

Польська діаспора найбільше зосереджена у таких країнах: США – 2500 тис. осіб, Німеччині – 350, Франції – 300, Білорусі – 250, Україні – 220, Канаді – 150, Литві – 120 тис. осіб.

1.4. Релігія

Християнство в країні закріпилось в Х ст. Переважна кількість віруючих - католики. Також є порівняно невелика група греко-католиків (понад 200 тис.).

Існує ряд церков, що відділилися від Римської католицької церкви:

- Старокатолицька церква маріавітів (25 тис.);

- Католична церква маріавітів (4 тис.).

- Польська православна церква за числом віруючих посідає друге місце (біля 500 тис.)[7, с. 165].

В окремих мазурських та білостокських селах живуть старообрядці, предки яких емігрували сюди в XVII ст. із Росії, рятуючись від релігійних переслідувань.

Протестантизм налічує ряд течій та сект:

- Євангелійська аугсбургська (лютеранська) церква (75 тис.). Окрім німців до неї відносяться віруючі мазури та частина віруючих Тешинської Силезії і Лодзі;

- Об'єднана євангелійська церква (10 тис.);

- адвентисти сьомого дню;

- баптисти;

- реформатори;

- методисти;

- п'ятидесятники (послідовники п'ятидесятних Асамблей Бога, знані в Польщі, як зєльоносьвянковци);

- мормони.

Із нехристиян в країні найбільш представлені юдеї, караїми та мусульмани.

2. Соціально-економічний розвиток Польщі

2.1. Господарство Польщі

Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 35 %, торгівлю і сферу послуг - 45 %, сільське господарство - 6 %.

В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29 %), машинобудування (28 %) та паливно-енергетичного комплексу (23 %).

У паливно-енергетичному комплексі переважає виробництво твердих видів палива, головним чином, кам'яного вугілля, частка якого становить понад 75 %. За видобутком вугілля Польща займає восьме місце у свігі – 176 млн. т (113 млн. т - кам'яне). Кам'яне вугілля видобувається у трьох кам'яновугільних басейнах - Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Основним є Верхньосілезький басейн - 95 % усього видобутку [4, с. 77]. Нафту і газ країна імпортує, в основному з Росії.

Металургійний комплекс представлений чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія розвинута в Сілезькому і Малопольському воєводстві (Домброва Гурніча, Катовіце, Ченстохов).

Серед галузей кольорової металургії виділяегься мідна промисловість. Виробництво концентрується у трикутнику Лєгніца - Жуковиці - Орск (Нижньо-Сілезьке воєводство). Свинець і цинк виплавляють у Катовіце та інших промислових центрах Верхньої Сілезії.

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщені у великих промислових центрах. До найважливіших галузей машинобудування належать транспортне й важке машинобудування, електротехнічна і електронна промисловість. Виробництво легкових автомобілів концентрується у Варшаві, Плонську, Бєльсько-Бялій, Нисі, Познані, Любліні. Вантажні автомобілі випускають у містах Єльч та Стараховіце, автобуси - у Єльчі та Сяноку. Електропотяги для приміських сполучень виробляються у Вроцлаві, пасажирські вагони у Познані, товарні вагони - у Зеленій Гурі та Свідніці. Виробництво морських суден розташоване у Ґданську, Щецині та Гдині, річкових - у Плоцку. Металургійне обладнання, гірничі машини та інша продукція важкого машинобудування випускається переважно у Сілезькому воєводстві. Головними центрами електротехнічної та електронної промисловості є Варшава, Гданськ, Вроцлав, Бидгощ, Познань та ін.

Хімічна промисловість Польщі належить до галузей, які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна індустрія базується на багатих покладах кам'яної солі та сірки. Кам'яна сіль видобувається поблизу Іновроцлава та Клодави, сірка в Свєнтокшиському та Підкарпатському воєводстві. Головні центри виробництва азотних добрив - Пулави, Влоцлавек, Кендзежин-Козлє та Тарнув. Найбільші центри виробництва фосфорних добрив - Паліце, Гданськ і Тарнобжеґ.

Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна промисловість. Головні райони цементної промисловості - Опольський, Свєнтокшиський та Холмський. Головним районом з багаторічними традиціями скляної промисловості є Судетський округ. Тут працює декілька великих підприємств поблизу Валбжига, Болеславця і Строня Шльонського.

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський та Білявсько-Судетський.

За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно привабливою у Польщі. Важливою її галуззю є цукрова промисловість.

Сільське господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва.

У рослинництві виробляється близько 59% вартості сільськогосподарської продукції. Частка зернових становить 23 %, картоплі - 21 %, цукрових буряків - 3 %, овочів та фруктів - 11 %. Основними зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес.

Досить значні валові збори картоплі - 25 млн т. Найбільша концентрація її посівів спостерігаються в центрально-східній Польщі.

Польща - відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію країна займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (двадцяте). Земельні площі, зайняті овочами і фруктами, мають найбільше значення для приватних господарств південної і центральної Польщі. Загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва сягає 40 %.

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. Найбільше виробляється свинини, молока, яловичини, яєць, менше - вовни і баранини, риби тощо. Майже 39% загальної вартості продукції тваринництва дає свинарство, розведення великої рогатої худоби - 40 %[10, с. 227].

За останні десятиліття Польща активно розвиває свої зовнішньоекономічні зв'язки.

У товарній структурі польського експорту провідне місце займають кольорові метали, електротехнічне й електронне обладнання, текстиль, транспортні засоби та кам'яне вугілля. Традиційними продуктами експорту Польщі є також сірка, заморожені овочі, сире м'ясо тощо.

Імпортує країна в основному електротехнічне й електронне обладнання, мінеральну сировину, хімічну продукцію та текстиль, нафту, газ, кольорові метали.

2.2. Транспорт

Залізничні сполучення у Польщі здійснюється винятково державною компанією "PKP" (Polskie Koleje Panstwowe (Польска державна залізниця)). офіційна інтернет сторінка http://www.pkp.pl . Тут можна знайти інформацію про сполучення між населеними пунктами.

Особливості польскої залізниці. В поїздах існує поділ вагонів на перший і другий клас. Купе поділяються на ті де можна палити сигарети і для тих хто не палить. У Польщі є три типи поїздів:

Pociąg osobowy (електричка) - робить зупинку біля кожного стовба. Курсують на недовгих маршрутах.

Pociąg pośpieszny - вагони цього типу поїзду поділені на купе. У купе місця лише для сидіння. У вагонах першого класу шість сидячих місць, у вагонах другого класу - вісім сидячих місць. Курсують також поїзди зі спальними вагонами.

Ekspres (експрес) - поїзди, що курсують між великими містами, виконують мінімальну кількість проміжних зупинук. На деяких маршрутах час подорожі експресом є у два рази менший ніж подорож поспешним поїздом[12, с. 56].

Для подорожі поїздом звичайною справою є пересадки.

Білет можна купити в касі, або у провідника. При купівлі у провідника є доплата за видачу білета. Після посадки до поїзда, якщо ви хочете купити білет у провідника, бажано піти у перший вагон (вагон за локомотивом), там зазвичай сидять провідники.

Автобусне сполученя виконується державним підприємством "PKS". Є також недержавні фірми.

Існує таке явище як schronisko młodzieżowe (схроніско млодзєжове), місця де можна за помірними цінами переночувати, приготувати їсти, прийняти душ. Правда на великий сервіс не розраховуйте, кімнати можуть бути навіть на шістнадцять осіб. Схроніска можуть бути цілорічні, або сезонні (переважно школи які на літні канікули перетворюють на ночліжки). Зазвичай схроніско треба залишити до дев’ятої години ранку, і відкриваються для нових відвідувачів після шістнадцятої.

У місті є три типи комунікації - метро, автобуси і трамваї.

Система нумерації транспорту:

Трамваї мають номери менші від ста.

Номери від ста - це регулярні автбусні лінії.

Номери від двохсот - тимчасові автобусні лінії.

Номери від трьохсот - лінії автобусів, що курсують у години пік.

Номери від пятсот - лінії автобусів зі зменшиною кількістю зупинок.

Номери від шістьсот - нічні автобусні лінії. Усі нічні автобуси відправляютсч кожні пів години від центрального залізничного вокзалу[12, с. 57].

Номери від сімсот - лінії автобусів, що сполучають місто із найближчими містечками. Мають дві цінові зони.

2.3. Визначні місця і пам`ятки Польщі

Польща має велику кількість музеїв, серед яких у Варшаві - Національний музей з багатющою колекцією польського та західноєвропейського живопису, прекрасною колекцією експонатів античності і часів давнього Єгипту, спеціальним залом Фаросських фресок з одного з перших християнських храмів Фароса; Музей природничої історії; Технічний музей; музей Війська Польського; Державний археологічний музей; музей Королівський замок. Національний музей і державна вавельська колекція предметів мистецтва у Кракові. Музей археології й етнографії в Лодзі. Польський морський музей у Гданську. Меморіальний музей пам'яті жертв фашизму на території сумнозвісного концентраційного табору Освенцім (Аушвіц), в якому загинуло кілька мільйонів чоловік.

Серед інших визначних місць і пам'яток Польщі у Варшаві - Старе місто в стилі ренесансу і бароко; Барбакан - середньовічні стіни і башти, які оточують Старе місто; Лазенки - літній палац короля Станіслава II Августа (XVIII століття), у парку Лазенки розміщений пам'ятник Шопену і чудовий розарій; готичний собор св. Яна (XIV століття); костьол Святого Хреста (XVI століття). Крім перелічених, ще близько 30 музеїв; зоопарк.

У Білостоку - чудові зразки сучасної архітектури - Білий костьол і православний собор. У Торуні - Старе місто в готичному стилі; ратуша ХШ-ХІУ століть; залишки замку тевтонських рицарів (1231); велика кількість особняків готичного стилю і стилю бароко.

У Гданську - костьол св. Марії (1343-1505), в якому знаходиться відома картина Ганса Мемлінга «Страшний суд»; ратуша в готичному стилі; будівля біржі, побудованої у 1379 році; Старе місто. У Познані - готичний собор; ратуша XVI століття; Старе місто.

У Щецині - кілька чудових костьолів, серед яких особливо вирізняється костьол св. Петра і Павла (1124). У Вроцлаві - костьол св. Іоанна Хрестителя (1158), костьол св. Єлизавети (XIII століття); костьол Святого Хреста (ХШ-ХІУ століття); костьол Богородиці (XIV століття); готична ратуша XIII століття; колишній королівський палац. У Глівіце - костьол XIII століття; парк Шопена. У Ченстохові - знаменита святиня католиків Ясна Гура, в стирі знаходиться чудотворна ікона Матері Божої Ченстоховської, яка називається ще «Чорна мадонна». У Кракові (колишня столиця Королівства Польського) - Вавельський замок XIII століття; собор св, Станіслава (1359), в якому коронувався ряд польських королів і знаходяться гробниці короля Яна III Собеського, Тадеуша Костюшка, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського; костьол св. Марії, побудований у 1223 році, в якому знаходиться вівтар роботи одного з найвідоміших майстрів Байта Єтоса; легендарна «Печера дракона», в якій жив найзнаменитіший дракон Польщі[1, с. 33].

В Любліні - Старе місто в стилі бароко; сам Люблін знаменитий тим, що в ньому була підписана Унія, яка закріпила об'єднання Польщі і Великого Князівства Литовського.

Крім того численних туристів приваблюють чудові піщані пляжі Балтійського узбережжя, а на півдні країни - лижні курорти, більшість з яких розташована неподалік від міста Бєльсько-Бяла.

3. Проблеми та перспективи Польщі

3.1. Проблеми розвитку малого і середнього бізнесув Польщі

Польща стала першою державою в Східній Європі, котра звільнилася від комуністичного минулого і почала не просто активно, але й успішно проводити політичні і економічні реформи. Польща вже в 1989 році поставила перед собою дві стратегічні цілі: отримання членства в НАТО і ЄС, котрі на даний час реалізовані. У своєму прагненні до виконання намічених цілей Уряд Польщі на відміну від уряду України сам проявляв ініціативу і вже 26 січня 1991 р. майже за рік до підписання Угоди про асоційоване членство в Польщі створено спеціальну інституцію Уповноваженого уряду з питань євроінтеграції та закордонної допомоги, до завдань якого належало: гармонізація та координація адаптаційних та інтеграційних процесів Республіки Польща з ЄС та здійснення контролю за перебігом цих процесів; ініціювання та організація робіт, а також заходів, що мають на меті створення умов для інтеграції Польщі з ЄС, особливо у сфері економіки, права та інституційно-організаційній сфері; координування заходів, пов’язаних з отриманням та використанням допомоги із-за кордону, що взяла на себе відповідальність за стан справ по всьому спектру двосторонніх відносин Польща - ЄС.

Польща по розпаді СРСР з 1990 року аж до вступу до НАТО у 1999 році опинилася „буферною зоною” між ЄС і республіками колишнього СРСР.

Сприятливим фактором для польського малого і середнього бізнесу послужила Угода про асоційоване членство Польщі в ЄС яка була підписана 1991 року і набрала чинності з 1 лютого 1994 року. Саме з 1 лютого 1994 року Європейським союзом офіційно визнається прагнення Польщі щодо повноправного членства в Євросоюзі, що заложило основи для більш тісної співпраці як у політичній сфері, так і в економічній сфері, а також в області культури і технічної допомоги.

Щодо малого і середнього бізнесу, то нас цікавить частина угоди, що стосується створення асиметричної зони вільної торгівлі, за якою передбачалося, що спочатку ЄС відкриває свої ринки для Польщі протягом перших п’яти років (за винятком товарів, що відносяться до захищених категорій – сталі, текстилю і сільськогосподарської продукції), і тільки згодом протягом наступних п’яти років Польща відкриє свій ринок для ЄС, тим самим даючи Польській економіці використати переваги спільного ринку без відчутного впливу зовнішньої конкуренції, що дало час для становлення, укріплення та модернізації малих та середніх підприємств, щоб стати нарівні в жорсткому конкурентному середовищі європейського ринку. За угодою передбачався перехідний період в 10 років, протягом цього періоду польська економіка повинна була цілком адаптуватися до вимог ЄС. Основний наголос робився на розширення торгівлі, про що сторони, що підписалися, зобов’язуються прикладати всіх зусиль до встановлення єдиної торгової зони.

Угода с Європейською асоціацією вільної торгівлі вступила в силу з 1 травня 1993 року. За умовами даної угоди 80% польського промислового експорту було звільнено від експортних мит. До 2001 року торгівля промисловою продукцією була звільнена від квотування і митних зборів. Однак на шляху до євроінтеграції поряд з перевагами вільного ринку траплялися і суттєві перепони[8, с. 94].

Виклики для малого і середнього підприємництва (МСП), пов’язані з інтеграцією Польщі. Основним джерелом загроз є прогнозоване зростання конкуренції на вітчизняному ринку і переміни, пов’язані з необхідністю пристосовувати польські норми і стандарти до прийнятих в ЄС. Всі підприємства, навіть ті, що працювали виключно на вітчизняний ринок, були зобов’язані відповідати нормам ЄС, а не тільки вітчизняним нормам. У найбільш скрутному становищі опиняються ті підприємства, в котрих існують найбільші відмінності між польськими і Європейськими стандартами.

З точки зору відповідності польського законодавства до Євро стандартів, сектори економіки можна поділити на більш і менш чутливі до наслідків інтеграції. Хорошим прикладом чутливого сектору економіки є харчова промисловість. Рівень інтернаціоналізації МСП в цій галузі відносно низький, а процеси пристосування до стандартів ЄС в переважній більшості країн-претендентів на вступ до ЄС відносно мало пророблені. Як результат: пристосування польських МСП до стандартів ЄС дорого коштувало. Прийняття Польщею норм ЄС що стосуються продуктів і процесу їх виготовлення, а також щодо пакування і системи розповсюдження змушувало МСП вкладати значні кошти для того, щоб відповідати всім вимогам ЄС.

З початком другого п’ятилітнього періоду угоди з Європейською асоціацією вільної торгівлі польські фірми почали піддаватися сильній конкуренції з боку крупних і середніх компаній Союзу. Наприклад польський ринок роздрібної торгівлі продуктами харчування став предметом для інтересу західних мереж супермаркетів, котрі все більше починали створювати конкуренцію для польської роздрібної торгівлі.

Якщо польські МСП, що переробляють сільськогосподарську продукцію не відповідали стандартам якості ЄС (в даному випадку виконання вимог по якості означає не тільки дотримання технологічних норм, а також і наявність відповідного сертифіката), то тоді джерелом постачання супермаркетів ставали іноземні підприємства (так було, також і в Португалії на початку 90-х років).

Для польських підприємств це означало не тільки необхідність збільшення об’єму інвестицій, але також і:

Необхідність змінити поведінку і спрямуватися на отримання сертифікатів якості, відсутність котрих в подальшому ставала суттєвим бар’єром, особливо після приєднання до ЄС.

Ріст потреби в фінансових коштах для оплати процедур сертифікації.

Прикладом сектору менш чутливого до сертифікації можна назвати текстильну промисловість. Ця промисловість характеризується високим рівнем інтернаціоналізації, а вимоги відносно пристосування до стандартів ЄС носять переважно загальний характер (охорона здоров’я та безпека праці, а також охорона довкілля.)

В контексті згаданих прикладів робиться висновок, що в більш вигідному становищі з точки зору використання можливостей спільного ринку були ті підприємства, котрі вже на час вступу до ЄС були присутніми на міжнародних ринках і встигли повністю чи частково призвичаїтись до вимог ЄС. Для подолання цих загроз Польщі було виділено фінансування зі структурних фондів ЄС як протягом доінтеграційного періоду, так і після вступу до ЄС, яке частково допомагало і допомагає подолати загрози вступу до Європейської спільноти шляхом програм фінансової допомоги.

Важливими факторами, що створюють перепони на шляху малого підприємця при залученні капіталу є:

- відсутність досвіду попередньої діяльності, пов’язаної з бізнесом;

- відсутність чи недостатній обсяг забезпечення по кредиту;

- висока процентна ставка, котра не відповідає грошовому потоку компанії;

- нестача навичок в отриманні кредиту, котра ще більше ускладнюється небажанням банків брати на себе ризик.

За цих умов Євроспільнота фінансує проекти, котрі спрямовано на вирішення даних проблем.

Так з початку 90-х років у Польщі створена і працює мережа регіональних агенцій економічного розвитку, які всіляко сприяють економічному зростанню своїх регіонів. На функціонування цих агенцій було передбачено різні програми фінансової допомоги Європейського союзу, які поширювалися на Польщу як на його асоційованого члена. Це зокрема такі програми фінансування структур розвитку малого бізнесу як програма ФАРЕ, основний спонсор розвитку малого бізнесу в Польщі, Агентство міжнародного розвитку США (USAID), ЄБРР, європейський інвестиційний банк і Всесвітній банк, Польсько-Американський фонд підприємництва, Британський фонд Ноу-Хау, також Польща має окрему статтю видатків свого бюджету на підтримку малого і середнього бізнесу: часткове фінансування у рамках програми ФАРЕ, інформаційна сітка по бізнесу, програма пільгового кредитування, коли уряд фінансує із державного бюджету 50% затрат по виплаті процентів, Агентство технологій (фінансується з бюджету Польщі). З бюджету Євросоюзу на сьогоднішній день на програмами фінансової допомоги на 2007-2013 рр. передбачено більше 72 млрд. євро., 25% з яких профінансує уряд Польщі[8, с. 98].

Досвід ЄС показує, що єдиний ринок здійснює різний вплив на МСП в більш і менш розвинених країнах. Підприємства в високорозвинених країнах на момент інтеграції були в значно більш сучасними і „європейськими” з точки зору конкуренції. У випадку країн менш розвинених процес інтеграції вимагав глибокої реструктуризації і модернізації традиційних галузей промисловості чи навіть у побудові нових сучасних підприємств з високими технологіями. Однак спільний ринок, окрім загроз породив також можливості для Польщі, що пов’язані з євро інтеграцією:

Єдиний ринок вплинув на ріст оборотів підприємств в основному шляхом усуненя податкових і торгових бар’єрів. Найбільшу користь спільний ринок приніс тим підприємствам, котрі наперед підготували стратегії, що враховували функціонування на Європейському ринку. В основному це були стратегії, що базувалися на якості, нових технологіях та послугах орієнтованих на клієнта. В цих підприємств спостерігається суттєве зростання обороту. Підприємства, що реалізовували стратегії мінімізації затрат опинилися позаду з точки зору росту оборотів, а темпи їх розвитку значно знизилися.

Ріст експортної активності пов’язаний як з вищезгаданими негайними ефектами інтеграції, так і з більш пізнішими. Це зокрема стосується зростання інтенсивності міжнародних економічних контактів, котре сильно корелює з ростом експорту і ростом конкуренції в Польщі протягом 90-х років. Позитивний вплив на зростання експортної активності здійснила також міжнародна кооперація. В країнах ЄС вона стала особливо важливим шансом для дуже малих підприємств. Суттєву роль у підвищенні динаміки експорту зіграли прямі іноземні інвестиції і створення закордонних філій європейських компаній в Польщі.

Певним бар’єром росту експорту польських МСП є середня величина польської фірми. Серед польських МСП в більшій мірі ніж у ЄС домінують мікропідприємства, що не дозволяє їм отримувати великі замовлення, які переходять до більш потужних західних компаній.

Фактором, котрий справляє найбільш сильний вплив на число працівників є зростання оборотів. Результати досліджень, проведених в країнах ЄС показують, що:

а) Усунення технічних бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості в промисловості і будівництві.

б) Усунення фізичних бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості в найбільш маленьких фірмах;

в) Усунення податкових бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості на великих підприємствах.

В цілому виявилося, що зростання оборотів на 1% протягом періоду 1994-1996 років визвав зростання зайнятості приблизно на 0,5%[8, с. 103].

Шансом для польських МСП була і є на даний момент можливість використання коштів структурних фондів і інших форм допомоги на таких самих умовах як і у відповідних фірм з ЄС-15.

Іноземні підприємства можуть торгувати з Польщею шляхом заключення угод безпосередньо з польським підприємством чи через спеціалізоване агентство. Агентства підпорядковані тим самим правилам, що і торгові представництва. В рамках реформ, проведених в 1990 році, практично всі обмеження по якості, ліцензійні обмеження на зовнішню торгівлю було відмінено. Було запроваджено наступні основні принципи:

- право на торгівлю з іноземними партнерами належить будь-якій фізичній особі чи підприємству;

- застосовуються однакові митні тарифи і ставки податків на імпорт для всіх типів підприємств;

- за виключенням торгівлі деякими видами товарів та послуг (зброя, управління портами, правові послуги, імпорт споживчих товарів) зовнішня торгівля не потребує ліцензування;

- Уряд має право накласти тимчасові обмеження на торговий обмін з іноземними партнерами, однак така можливість обмежується статтями Договору про приєднання до ЄС, котрий забороняє введення нових, а також підвищення існуючих митних тарифів і лімітів

Польща є членом світової організації торгівлі, встановлені в Польщі імпортні тарифи знаходяться у відповідності з її вимогами. Митні тарифи щороку знижуються. Угода з ЄС визначає графік поступового скорочення митних зборів з метою їх ліквідації для більшості видів промислової продукції (в тому числі і автомобілі). Угода також визначає особливі умови відносно текстилю, вугілля і сталі, продукції сільського господарства і рибної промисловості.

З 1 липня 1996 року Польща стала учасником конвенції ЄС/ЄФТА про транзит, що значно полегшило торгові відносини між країнами учасниками конвенції, до якої входили всі члени ЄС-15 та деякі на той час асоційовані члени ЄС, загальною кількістю 22 держави[8, с. 105].

Можливість стабільного функціонування польської економіки в умовах жорсткої конкуренції в межах ЄС спричинена високою конкурентозданістю польських виробників товарів і послуг. Цей рівень конкурентоспроможності можливий лише за умови використання передових технологій. Для досягнення такого рівня конкурентоздатності є два шляхи, короткий і довгий. Довгий шлях – самостійний - це шлях радянського союзу, котрий самостійно досяг значних успіхів в окремих галузях (в першу чергу військово-промислового комплексу), нехтуючи при цьому інтересами економіки, як цілісного організму. Польща обрала коротший шлях – це залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Як прикладом такого шляху може служити той факт, що в Польщі вже на 1998 рік на компанії, з ПІІ припадала половина польського товарообороту з країнами ЄС-15.

Вигідне географічне положення, відносна нерозвиненість товарних ринків порівняно з іншими європейськими країнами і активне бажання польських властей створюють здорову соціально-економічну обстановку в Польщі, стали основними визначальними факторами при виборі іноземними інвесторами території для перспективних капіталовкладень. На сьогоднішній день об’єми іноземних інвестицій в Польщу перевищують показники сусідніх східноєвропейських держав (зокрема Чехії і Угорщини), а основними інвесторами є американські, німецькі і французькі компанії.

Іноземні інвестори, розгортаючи свою діяльність на новій території, природно, сприяють розумінню місцевого населення, а в першу чергу місцевих підприємців правил цивілізованого бізнесу, сприяють усвідомленню потреби підвищення якості послуг, упровадження нових технологій у виробництво, вироблення дбайливого ставлення до клієнтів.

В Польщі відсутня система поділу при сплаті податків на малий і середній бізнес, так як офіційно він не відрізняється від будь-якої іншої форми бізнесу. Основною проблемою діючої податкової системи було те, що амортизація майна не визнавалася в повній мірі як експлуатаційні видатки, що призводило до того, що заміна старих виробничих потужностей ставала невигідною. Це в свою чергу призводило до загального зносу виробничого обладнання в Польщі. Однак з просуванням до вступу до ЄС цю проблему поляки поступово вирішують, так як однією з умов вступу до ЄС є вдосконалення податкової системи.

Перевага польської податкової системи з точки зору інвестиційної привабливості полягає в тому, що приріст капітальної вартості не обкладається податками. Це підвищує привабливість переведення коштів у діючі інвестиції.

В результаті здійснення адміністративної реформи органи місцевого самоврядування отримали більше прав і можливостей розпоряджатися фінансовими потоками, що надходять від податків з МСБ. Наразі в органів місцевого самоврядування побільшало і відповідальності та обов’язків за стан справ як у промисловості, так і у сільському господарстві.

Розв’язанням проблем у сільському підприємництві Польщі займаються сільськогосподарські дорадчі служби, які функціонують у кожному воєводстві та мають відділення у кожній гміні, отримуючи фінансування з місцевого бюджету.

3.2. Перспективи туристичного бізнесу

За півстоліття перебування Польщі спочатку під гітлерівською окупацією, а потім за «залізною завісою», у Європі й Америці виросло ціле покоління, котре насилу могло знайти цю країну на карті, не кажучи вже про інше. Навіть соцтабірні «брати» плутались у назвах столиць своїх партнерів за Варшавським договором. Пам’ятаєте пісню Висоцького, де він співав «про поездку к демократам в польский город Будапешт»?.. Однак після повалення комуністичного режиму 1989 року Польщу починають відвідувати іноземці. Переважно їхали подивитися на країну, де народилася «Солідарність». Багато з них приїздили, дивились, їхали назад і... більше не повертались. Але частина таки відкрила для себе Польщу як країну туристично привабливу. Вступ Польщі до ЄС дає надію, що таких людей ставатиме дедалі більше.

Те, що можна б назвати первістками туристичного бізнесу, з’явилося в Польщі ще в середині 80-х років минулого століття, відразу після відміни військового стану. Саме тоді поляки почали засновувати перші приватні туристичні бюро. Турбізнесменами-піонерами в основному були колишні працівники державної структури на кшталт «Інтуристу», котрі володіли мовами та мали вже певні контакти за кордоном. Вони забезпечували польським туристам проживання і харчування десь у Греції, Югославії чи Італії, але ті самі мали туди доїхати, а іноді й вирішити всі візові питання.

Далі організатори виїздів стали купувати туристичні автобуси для доставки своїх клієнтів на місце відпочинку. Однак більшість цих автобусів не відповідала суворим європейським технічним вимогам. Тому новий етап у розвитку туризму в Польщі розпочався завдяки підключенню до нього лізингових фірм, що масово надавали нові зручні автобуси. Згодом у цей бізнес влилися і страхові агентства, котрі гарантували повернення грошей у разі зриву відпочинку чи покриття лікування за кордоном.

Справжній туристичний бум розпочався після 1990 року, коли між Польщею та більшістю європейських країн відмінили візовий режим.

Після відміни віз поляки поїхали у світ, а світ приїхав до Польщі. Окрім згаданих «фанів «Солідарності», до краю над Віслою потяглися польські аристократи побачити відібрані у них народною владою замки та палаци; євреї, щоб на території концтаборів Освєнцім чи Майданек помолитися за душі знищених тут фашистами одновірців; німці - провідати свої колишні малі батьківщини в Східній Пруссії та Сілезії, а також бізнесмени звідусіль у пошуках нових ринків збуту та нових можливостей для інвестування. І ставало їх щороку більше. Можливо, було б ще більше, якби не звичка багатьох європейців подорожувати власним автомобілем. Така звичка виявилася згубною на польських теренах, оскільки польські дороги хоч і кращі за українські, проте найгірші в усьому ЄС. А ще поляки швидко здобули малоприємне звання найспритніших автомобільних злодіїв Старого Світу. Цей стереотип набув такого поширення, що навіть автор популярної в Німеччині гумористичної телепрограми дозволив собі пожартувати: «Рекламні гасла польських турагентств мають звучати так: «німці, відвідайте Польщу, ваш автомобіль уже там»[6, с. 148].

Хоч би як там було, але саме німці становлять найчисельнішу групу закордонних туристів, котрі відвідують країну - приблизно 40% усіх іноземних гостей. На другому місці після них східні сусіди поляків - українці, білоруси, росіяни. Втім, після запровадження візового режиму відвідуваність Польщі гостями зі Сходу зменшилася в середньому на 10-15%. Максимальна ж кількість іноземців (понад 19 мільйонів осіб) побувала в Польщі 1997-го. Відтоді цей показник поступово зменшується. Фахівці вважають: саме на згаданий рік припав пік зацікавлення Польщею як країною, котра успішно проходить економічну та суспільну трансформацію й позиціонується як майбутній «господарський тигр» Центральної Європи. Разом із тим Кшиштоф Лопацінський вважає: 20 млн. туристів на рік - це верхня межа можливого, яку польський турбізнес намагатиметься досягти в майбутньому.

Однак за тих сім років зростання зацікавленості іноземців галузь зуміла серйозно розвинутися. Було створено департамент туризму при міністерстві економіки, Польську туристичну організацію (POT), яка займається популяризацією мандрівних принад Польщі, Інститут Туризму (вивчає ринок турпослуг та його можливості), значна частина турбюро об’єдналися в Польську туристичну палату (PIT). Держава, хоч і виявляла зацікавленість у залученні до країни туристів та інвесторів, але не поспішала з конкретною допомогою. Передусім тому, що туризм - бізнес, користь від якого отримують насамперед бюджети найвідвідуваніших регіонів. Місцеве самоврядування в Польщі, на відміну від України, є справді незалежним - у місцевих бюджетах залишається більшість прибутків від комерційної діяльності регіонального бізнесу.

Польський турбізнес не мав особливих пільг (окрім семивідсоткового оподаткування при 22% оподаткування інших видів бізнесу). Підготовка та реалізація програм розвитку туризму лягли на плечі POT і PIT. Останні є неурядовими організаціями, тож мусили знаходити джерела свого фінансування в бюджетах органів місцевого самоврядування. Однак усвідомлення того, що гроші на рекламування туристично-інвестиційної привабливості регіону - це не витрати, а інвестиції, приходило до регіонального керівництва не відразу.

Сьогодні ситуація радикально змінилася, кажуть фахівці. Загалом польські органи місцевого самоврядування щорічно витрачають на пропагування свого регіону близько 25 мільйонів євро. Зрозуміло, конкретні суми - відповідно до різних бюджетних можливостей: найбільше витрачає Варшава - близько 1,2 млн. євро на рік[6, с. 150].

Для вдосконалення галузевої інфраструктури дав гроші й Європейський Союз. Це дало можливість поліпшити туристичну базу та підвищити рівень послуг. Туристичний бум посприяв і тому, що Польщею почали цікавитися причетні до турбізнесу міжнародні фірми. Найвідоміші транснаціональні готельні мережі збудували в країні щонайменше по одному своєму готелю. Паралельно з ними тут закріпилися й відомі світові страхові компанії. На польський ринок увійшли й такі знані в світі туристичні агентства, як TUI, Neckermann, Scan Holiday, Wing та інші.

За даними ВТО, з 1997 р. Польща утримує 5-7 місце серед найбільш відвідуваних країн Європи. За даними Польської агенції розвитку туризму, участь країни у приїжджому туризмі в Європу складає близько 5 % , а у валютних доходах від туризму - близько 4 % [6, с. 150].

Масовий сільський туризм зародився у Польщі на початку 1990-х pp. як наслідок масштабних соціально-політичних трансформацій у Європі (зміна економічного режиму в країні, пожвавлення євроінтеграційних процесів, об'єднання Німеччини, відкриття західного кордону). Впродовж 1990-х pp. сільський зелений туризм у Польщі перебував у фазі інтенсивного кількісного та якісного розвитку. Він стимулювався як успіхами ліберальної політики держави, так і потребами ринку. В сільському туризмі уряд країни вбачає джерело розвитку для регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки. Зазвичай ці регіони депресивні, бідні, бо не мають основ для промислового розвитку.

Нині у Польщі в розрізі регіонів агротуризм розвивається дуже нерівномірно. Серед причин цього можна назвати:

- природну диференціацію країни;

- економічну нерівномірність розвитку регіонів;

- історичне минуле;

- географічне положення (міра віддаленості від основних транспортних комунікацій);

- традиції відпочинку.

Польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення сільського зеленого туризму від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості, проте законодавчо віднесені до підприємницької діяльності.

За польськими законами, надання послуг сільського зеленого туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавство передбачає також звільнення доходів від оподаткування, що отримані завдяки наданню нічліжних послуг агротуристам за таких умов:

- житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

- кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам;

- кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі для туристів;

- кількість кімнат, що здаються туристам, не перевищує п'яти.

З 1997 р. Польська федерація сільського туризму "Гостинні господарства" запровадила нові засади класифікації та категоризації об'єктів сільської нічліжної бази. Завдяки цій категоризації власники об'єктів для ночівлі почали пристосовуватись до поставлених вимог, зросла якість запропонованих послуг.

Система категоризації сільської нічліжної бази є добровільною. Садиби, в яких була проведена катетеризація, гарантують високу якість послуг і їх частіше відвідують гості. До того ж господар такої оселі отримує право розмістити свою пропозицію в рекламних матеріалах федерації.

Категоризація проводиться на підставі письмового звернення, яке надсилається в Польську федерацію сільського туризму "Гостинні господарства". Правління федерації делегує на об'єкт двох інспекторів, які здійснюють категоризацію. Присвоювані категорії відрізняються кількістю сонечок на знаку федерації - що вища категорія, то більше сонечок. Нині можна отримати максимально III категорію, тобто три сонечка. Сонечка відповідають зіркам, які використовують при катетеризації готелів. Оселя, якій присвоєно відповідну категорію, має право два роки користуватися знаком Польської федерації сільського туризму "Гостинні господарства". Після того необхідно повторно подати запит у федерацію, яка проводить інспекцію об'єкта, й затверджує категорію на наступні два роки[6, с. 152].

Зараз у Польщі існує безліч гостинних господарств і мікроготелів у сільській місцевості, для яких сільський туризм є основною формою підприємництва. Натомість типових агротуристичних господарств порівняно мало. А з-поміж тих, які функціонують, значна кількість стратегічно зорієнтована на приймання німецьких туристів (йдеться про економічно розвинутіші території західної Польщі).

Для обслуговування цього сегмента споживачів власники агроосель західного регіону країни пристосовують інтер'єр до високих євростандартів: облаштовують на рівні люксу ванні кімнати, використовують елементи оздоблення інтер'єру, "рідні" для німецького менталітету (наприклад, фігурки гномів і інших персонажів німецьких казок), використовують готичне письмо на рекламних щитах, вивісках з написами німецькою мовою.

Для німецьких туристів, які становлять абсолютну більшість усього закордонного туризму в Польщі, відпочинок у польському селі лише на 10-15% дешевшийвід пропозиції "Urlaub auf dem Bauemohof" і тому спонукає західнопольських господарів підтримувати паритетно високі ціни і стандарти сервісу [6, с. 152].

Загальним недоліком польського агротуризму в інших регіонах країни є недостатній зв'язок його матеріальної бази із селом, сільським господарством, з традиційною архітектурою та інтер'єрами. Сільські мешканці часто з великим старанням та запалом намагаються уподібнити свої будинки та помешкання міським, що знижує екзотичність їх сприйняття туристами. Власники агротуристичних господарств, зазвичай, не надають належного значення піклуванню про те, щоб їх будинки мали якомога більше оригінальної архітектури та етнорегіональної стилістики.

Агротуристичний продукт, що пропонується польськими господарствами, на жаль, часто зводиться виключно до ночівлі та харчування. Але ж загальновідомо, що рентабельність об'єктів для ночівлі зростає при наданні, наприклад, інших послуг.

Промоційна система польських агротуристичних господарств також варта наслідування. У країні щорічно видаються десятки тисяч каталогів та рекламних буклетів із агротуристичними послугами, розробленими для всіх територіальних рівнів: груп воєводств, воєводств, гмін і навіть окремих сіл. Перевагою каталогів є насичення їх конкретною практичною інформацією: ціни, адреси, категорії та види осель.

Нині в Польщі діє майже три тисячі турбюро (не враховуючи агентств, котрі займаються виключно продажем путівок). Правда, лише близько трьохсот із них мають штат більший, ніж десять працівників. Цих бюро забагато, як на сьогоднішні фінансові можливості поляків, вважає Кшиштоф Лопацінський. Хоча за останні два роки внаслідок значного підвищення (часом на 100%) тарифів у страхових компаніях з ринку зникло шістсот турагенцій. Страховики підняли ціни на свої послуги після того, як протягом останніх двох сезонів їм довелося заплатити за переліт на батьківщину та компенсації за втрати кільком групам клієнтів збанкрутілих агентств.

Сьогодні польський турбізнес переживає не найкращі часи. Кількість іноземних туристів 2006 року зменшилася до 13 млн. 720 тисяч осіб. Перші вісім місяців 2007-го дали приблизно двадцятивідсоткове зростання, але цього замало для повернення до ситуації зразка 1997 року. Разом із тим фахівці розуміють: цього замало й готують для іноземців нові пропозиції. Сьогодні Польща може запропонувати закордонним гостям широкий спектр принад - гірськолижні курорти в Бєщадах, будинки відпочинку на узбережжі Балтійського моря, турне по перетворених на комфортабельні готелі колишніх замках рицарів-хрестоносців чи відвідання міст польських королів [14, с. 18]. І все це - поки в Польщі не ввели в обіг євро - значно дешевше, ніж в «старих» країнах - членах ЄС.

«Добре, бо польське» - це рекламне гасло щодо багатьох польських харчових продуктів можна сміливо використати й для популяризації туризму серед самих поляків, що, втім, уже успішно робиться.

У минулі комуністичні часи «свободи для обраних» лише незначна частина поляків могла подорожувати за кордон. Що стосується літнього відпочинку, то маршрути вели переважно до болгарського чи кримського Причорномор’я. Тому після 1989 року польські туристи здебільшого віддають перевагу мандрам у протилежному напрямку. Частота виїздів поляків за кордон з туристичною метою залежить від їхніх фінансових можливостей, тобто розвивається синусоїдно. За даними Інституту туризму, 2006року в туристичні зарубіжні мандри подалося 1 млн. 700 тисяч поляків, а тільки влітку 7- 1 млн. 450 тисяч. Польські туристи найчастіше відвідують Німеччину, трохи менше - Хорватію, Чехію, Грецію, Словаччину та Італію [14, с. 19].

Проте найбільше поляків відпочиває на батьківщині. Протягом 2006-го туристами в своїй країні стали 9 млн. 800 тис. польських громадян, а влітку минулого року - 7 млн. 600 тис. Фахівці це пояснюють кількома факторами. По-перше, дешевше - багато хто просто не може дозволити собі виїзди на відпочинок за кордон. По-друге, звичніше та зручніше - за соціологічними даними, лише вісім відсотків поляків володіють іноземними мовами. По-третє, стверджує директор Інституту туризму, до його співгромадян повертається мода на сімейний відпочинок, а це переважно відпочинок вітчизняний. Раніше у період відпусток поляки відсилали дітей в табори, а самі бралися за ремонт квартир чи просто байдикували. Тепер же воліють їхати відпочивати разом із дітьми, щоб чада були під наглядом. Тому після першого буму, розрахованого на туриста-іноземця, польський турбізнес починає дедалі більше цікавитися своїми співвітчизниками. У курортних зонах з’являється чимало сімейних будинків відпочинку. Для догляду за дітьми їхні власники спеціально наймають на літо вільних у цей період учителів і няньок із дитячих садків.

До того ж у розрахунку на польського туриста можна підготувати «туристичні атракції», які практично не цікавлять іноземців. Приміром, водні маршрути, якими в юності спускався на каяках Кароль Войтила - нині Папа Римський. А також паломництва по місцях, знакових для польської літератури, історії, мистецтва тощо. Прибутки від таких турпоходів незначні, але й кошти, потрібні для їхньої організації, невисокі. За цією ж схемою розвиваються й агротуристичні господарства, де можна поїздити на конях, половити рибу на тихих озерцях і поласувати екологічно чистою, здоровою сільською їжею.

Дедалі популярнішою розвагою для заможніших поляків стає плавання на вітрильниках чи яхтах численними озерами колишньої Східної Пруссії, а для скромніших - велосипедні поїздки лісовими стежками. Справжній хіт останніх сезонів (до речі, як серед поляків, так і серед іноземців) - так званий туризм оздоровлення. У будинках відпочинку та готелях з’являються стоматологічні, SPA-, косметичні, масажні салони тощо. У рекламі цих закладів можливість поєднання відпочинку зі, скажімо, медичним обстеженням дедалі частіше виходить на перший план. У деяких готелях навіть дівчат на рецепції переодягли в білі халати та перейменували на «медсестер».

Висновки

Польща на своєму шляху до Європейської спільноти, пройшла великий шлях перетворень у відношенні до малого і середнього бізнесу, котрий є повчальним для нашої країни. Враховуючи великий ступінь спорідненості загальних для України з Польщею проблем можна виділити ряд найбільш загальних заходів, котрі сприяли Польщі успішно втілювати в життя стратегію розвитку МСБ.

Успішний розвиток малого і середнього підприємництва потребує комплексних заходів по підтримці підприємництва в трьох напрямках:

1.Стратегічний напрямок (розробка програм)

2.Організаційний напрямок (підтримка підприємницьких організацій)

3.Напрямок оперативної допомоги (підтримка окремих підприємців і малих підприємств)

Задача стратегічного розвитку МСБ (верхній ієрархічний рівень) – створення сприятливого середовища для створення і процвітання малих і середніх підприємств шляхом здійснення ряду заходів, зокрема з розробки програм і інструментів підтримки малого підприємництва, покращення доступу малого й середнього бізнесу до технологічних і фінансових ресурсів в тому числі і шляхом залучення інвестицій в сектор малого бізнесу.

Виконавцями стратегічного напрямку є законодавча влада, а також урядові установи, задачами котрих є планування, міжвідомче координування і здійснення програм по розвитку малого і середнього бізнесу.

Задачею організаційного розвитку МСБ (середній ієрархічний рівень) є створення і вдосконалення інфраструктури підтримки малого бізнесу шляхом надання якісних послуг, включаючи підтримку по створенню бізнесу і інформаційну підтримку, введення системи єдиного вікна, розробка бізнес-планів, підбір партнерів по бізнесу і надання маркетингової інформації, надання доступу до фінансових ресурсів і кредитних гарантій, створення бізнес-інкубаторів для підприємців-початківців, розвиток ринкового мислення, підтримка інновацій та стимулювання співробітництва між малими підприємствами, надання консультацій по створенню систем управління якістю, в тому числі і щодо відповідності до міжнародних стандартів ISO 9001, HACCP тощо. Виконавцями організаційного напрямку розвитку МСБ є державні і приватні компанії, торгово-промислові палати, неприбуткові організації, професійні і соціальні асоціації, учбові заклади, технопарки, банки.

Задачами оперативного розвитку МСБ (низовий ієрархічний рівень) є розвиток і підтримка малого підприємництва шляхом розвитку підприємницьких і управлінських навичок, надання консалтингових послуг, створення промислових зон і бізнес-центрів, просування систем якості і вихід МСБ на міжнародні ринку, надання можливості тестування і сертифікації продукції, посилення поінформованості про захист прав споживачів і т.п.

Основними виконавцями напрямку оперативної допомоги МСБ є: малі і середні підприємства, підприємці, університети, органи сертифікації і ліцензування, організації по захисту прав споживачів, консалтингові компанії, бізнесові асоціації та об’єднання.

Ефективність місцевого врядування, а разом з тим і країни в цілому значною мірою залежить від розвитку малого та середнього підприємництва. Саме така децентралізована формула, а не зворотна, коли ефективність підприємництва залежить напряму від місцевого самоуправління покладена в основу формули успіху розвитку польського малого та середнього бізнесу. Самоврядування в першу чергу контролює великих гравців на предмет монополізації ринкового середовища, позбавляючи бюрократичних перепон мілких та середніх підприємців.

Чітке і однозначне визначення Польщею стратегічного напрямку свого розвитку, своєчасна ініціатива в інтеграційних процесах, підкріплена реальними діями по виконанню взятих на себе зобов’язань по угодам з ЄС, поступова лібералізація ринку відкрили двері для швидкого та ефективного розвитку малого та середнього бізнесу в Польщі, що навіть дозволило говорити про Польщу як про східноєвропейського ,,тигра”.

Список використаних джерел

1. Алексеев Ю. М. Країнознавство. - К.: Вид-во КСУ , 2002 - Ч. 1: Культура народів слов’янських країн: Навчальний посібник. - 121, с.

  1. Васильєва Н. Агротуризм у Польщі // Туризм сільський, зелений. - 2006. - № 1. - С. 25-28
  2. Влад М. Велика Малопольща // Міжнародний туризм. - 2006. - № 1. - С. 76-83
  3. Горобець О. Посол Європи: Ключковські // Міжнародний туризм. - 2005. - № 5. - С. 14 - 15
  4. Графова І. О. Розвиток сільського туризму в Європі // Економіка АПК. - 2007. - № 7. - С.148-152
  5. Дильонгова Г. Історія Польщі 1975-1990. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. - 237, с.
  6. Євроатлантична інтеграція: досвід Польщі і України: Освітній пакет. - К., 2007. - 238, с.
  7. Косинська Ю. Освідчення Любліну // Міжнародний туризм. - 2001. - № 4. - С. 45-47
  8. Країни світу. Європа. - Харків : Фоліо, 2006. - 317, с.
  9. Малко Ромко. Де нас нема (Лемківські Бескиди) // Міжнародний туризм. - 2007. - № 6. - С. 64-67
  10. Польша: Вопр. и ответы: Справочник. - М.: Политиздат, 1991. - 191, с.
  11. Скарбниця світової культури: Краків, Врацлав, Гданськ : (Добірка статей) // Міжнародний туризм. - 2006. - № 5 . - С. 15-20
  12. Сковронська-Лучинська А. Рух назустріч: Польща. Зустріч із культурою. (Підбірка статей) // Міжнародний туризм. - 2002. - № 6. - С. 6-21
  13. Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наук. статей. - К., 2005 - Вип. 6. - 2005. - 473, с.
загрузка...
Top