Туризм і рекреація як чинники людського розвитку

Вступ

Концепція людського розвитку розглядає розвиток людини як основну мету і критерій суспільного прогресу. Основні цілі людського розвитку формуються у трьох основних напрямах: перший – можливість прожити довге життя, підтримуючи хороший стан здоров`я, другий – доступність знань, одержання освіти, третій – наявність засобів, що забезпечують гідний рівень життя. Звичайно, розуміння людського розвитку не закінчується на цьому: це також широкі можливості вибору в усіх сферах життя, політична, економічна та соціальна свобода, можливості займатися творчою та виробничою діяльністю, відчувати повагу до себе і мати гарантію прав людини та багато ін. Як бачимо, усі ці напрями так тісно переплітаються з можливостями людини у сфері рекреації і туризму, що певною мірою ступінь розвитку цих сфер і популярності цих видів життєдіяльності можна вважати індикаторами людського розвитку в країні.

Справді, рекреація сприяє зміцненню й підтриманню здоров’я, яке посідає особливе місце в системі найдорожчих людських цінностей. Як для кожної окремої людини, так і для нації, суспільства загалом важко знайти іншу цінність, якій би здоров’я поступалося за своєю роллю та впливом на усі інші аспекти життєдіяльності. Стан здоров’я і довголіття населення - одна з найважливіших характеристик людського розвитку. Звичайно, одного фізичного довголіття недостатньо для всебічного розвитку людини. Проте довге і здорове життя відкриває для такого розвитку значно більші можливості. Здоров′я та довголіття є не лише наслідком, а й найважливішими передумовами людського розвитку.

Освіта, культура, інтелектуальний потенціал є активними і дуже важливими чинниками людського розвитку з багатьох причин. Вони є, з одного боку, могутнім фактором вирішення важливих соціальних завдань, пов’язаних з досягненням ефективної самореалізації населення у всіх аспектах людської життєдіяльності – трудовій, громадській, особистій. З іншого боку, ці сфери набувають першочергового значення у забезпеченні економічного зростання (за рахунок підвищення продуктивної сили праці), справедливого розподілу національного доходу, зменшення злочинності, зростання рівня культури виробництва і споживання, підвищення якості життя взагалі, розширення можливостей вибору і т.ін. - що, власне, і є суттю процесу людського розвитку. Туризм виступає однією з привабливих форм освіти, розширення світогляду людини. З іншого боку, освіченіші люди виявляють більший попит на якісні туристичні послуги.

Для людського розвитку потрібне не лише здоров’я, освіта, гідний рівень життя і політична свобода. Люди повинні мати свободу виразу своєї ідентичності, не наражаючись на дискримінацію в інших сферах життя (наприклад, у виборі місця проживання, отриманні освіти, роботи, медичних послуг). Культурна свобода – одне з основоположних прав людини і важлива складова людського розвитку. Культурне різномаїття й збереження культурної самобутності водночас є важливими чинниками розвитку туризму. Суттєвий також і зворотній зв’язок.

Рівень життя населення відображає можливості доступу людей до матеріальних ресурсів, необхідних для гідного існування, для ведення того способу життя, який людина вважає кращим, наприклад, для підтримання і зміцнення здоров’я (зокрема, в сфері рекреації), для здобуття і розширення освіти, для долучення до інформації й культурних цінностей (в т.ч. за рахунок туризму), для активної участі в житті суспільства.Активний розвиток туристично-рекреаційної сфери є, з одного боку, показником достатнього рівня життя населення, а з іншого боку, - чинником економічного зростання й подальшого підвищення добробуту.

Отож, взаємозв’язок рівня людського розвитку з рівнем розвитку сфери туризму й рекреації суттєвий, багатоплановий і двосторонній. Це підтверджується також і статистичними даними по регіонах України. Таким чином, подальший розвиток туристично-рекреаційної сфери є і показником, і важливим напрямом людського розвитку в Україні.

1. ТИПОЛОГІЗАЦІЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ЦЕНТРІВ УКРАЇНИ

В останні роки спостерігається тенденція до розширення функціональних меж підприємств санаторно-курортної сфери України, зокрема створення на їх базі санаторно-курортних центрів з комплексними послугами рекреаційного характеру. Зусилля науковців та практиків направлені на пошук і впровадження нових форм організації та управління санаторно-курортними центрами, розробку стратегії диверсифікованого використання санаторно-курортного потенціалу держави.

Для визначення можливостей диверсифікованого використання санаторно-курортного потенціалу необхідно методом групувань та узагальнень виділити окремі санаторно-курортні осередки, які є основними продуцентами цього потенціалу. Санаторно-курортні осередки або „центри” можна згрупувати за рядом ознак, визначити типологію. Це набагато спростить процес їх дослідження, діагностику використання потенціалу та визначення факторів диверсифікованого розвитку.

Щодо визначення сутності сучасного санаторно-курортного центру, можна стверджувати, щоце осередок лікувально-оздоровчої місцевості, який акумулює в собі основні природні лікувальні ресурси, суб’єкти санаторно-курортної діяльності та допоміжні інфраструктурні одиниці, що комплексно взаємодіють під впливом факторів та сил зовнішнього середовища і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань і для рекреації.

Для формування стратегії розвитку сучасних санаторно-курортних центрів необхідно зрозуміти специфіку їх економічної діяльності. На думку сучасних науковців санаторно-курортна економіка виступає органічною складовою рекреаційної економіки. Органічна єдність санаторно-курортної та рекреаційної економік як частини та цілого вказує на специфічну, спеціалізовану діяльність підприємств, організацій та установ, розташованих у межах курортних територій.

Санаторно-курортні центри є основною формою існування санаторно-курортної економіки. Їх можна вважати містоутворювальними для курортних поселень. Містоутворювальна функція центрів полягає у концентрації санаторно-курортних закладів у межах розташування природних лікувальних ресурсів та стимулювання розвитку обслуговуючих фірм і організацій.

До загальних складових сучасного санаторно-курортного центру можна віднести:

- природний комплекс (конкретна територія та простір, представлені об’єктами природно-ресурсного потенціалу: природними ландшафтами, цілющими лікувальними ресурсами, відповідною екосистемою);

- культурний комплекс (місця з культурно-розважальними та культурно-історичними об’єктами);

- підприємства-продуценти санаторно-курортних послуг;

- ринкових посередників та партнерів, що забезпечують комплексність послуги і ефективне функціонування санаторно-курортного центру (постачальники, конкуренти, підприємства суміжних галузей);

- споживачів санаторно-курортних послуг;

- технічні та природно-технічні утворення (штучні пляжі, протизсувні споруди, паркові насадження, транспортна мережа, водоводи від свердловин, розташовані осторонь від санаторіїв і питних галерей, технічні пристрої, необхідні для надання санаторно-курортних і допоміжних послуг).

Розвиток санаторно-курортних центрів має ярко виражений регіональний характер. Отже, після визначення типології необхідно здійснити регіональний аналіз санаторно-курортних центрів. Даний аналіз передбачає кількісну і якісну характеристику санаторно-курортних центрів окремих регіонів та визначення найбільш поширеного типу для кожного з регіонів. Це дозволить сформулювати конкретні стратегічні завдання для органів управляння усіх рівнів по кожному конкретному регіону, враховуючи специфіку їх санаторно-курортних центрів.

2. ТУРИСТИЧНИЙ БІЗНЕС ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Україна володіє багатим природно-ресурсним потенціалом, історико-культурною спадщиною та бальнеологічними ресурсами. Тут зосереджені природні ландшафти степової і лісостепової зон, історичні, культурні та етнографічні пам’ятки. Розвиток рекреації та курортів в різних регіонах країни здійснюється на базі таких природних ресурсів, як: сприятливий клімат, узбережжя Чорного і Азовського морів та інших водних об’єктів (річок, лиманів, озер), мінеральні води, лікувальні грязі, а також природно-заповідних територій.

Аналізуючи існуючу ситуацію в туристичній галузі, необхідно зауважити, що пріоритетним видом туризму для країни в цілому залишається іноземний туризм, який поповнює валютні надходження держави і створює додаткові робочі місця. Переважну частину туристів (80%) складають туристи країн-сусідів (Росії, Білорусії, Молдови). Стосовно інших країн, то найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі. Найбільша зацікавленість іноземних туристів існує до таких регіонів, як автономна республіка Крим, м. Київ, Одеська і Львівська області

На сьогодні в Україні діє понад 100 центрів державного туризму і краєзнавства, які розділяються на філії. Найбільшу кількість центрів туризму мають: Дніпропетровська та Хмельницька області, на другому місті – Луганська і Полтавська; на третьому – Львівська, Черкаська, Волинська; на четвертому – Донецька і Харківська. Центри туризму обласного рівня відсутні в Київській, Одеській та Сумській областях. Для розвитку туристичного бізнесу необхідна державна підтримка і створення умов для ефективного керування рекреаційною сферою. Туристична діяльність може стати фактором стимулювання залучення інвестицій і перетворитись у важливий стимул регіонального розвитку.

3.РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РОБОТИ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ

Розвиток комп'ютерної інформаційної технології нерозривно пов'язаний з розвитком інформаційних систем, які в народному господарстві використовуються для автоматизованого розв’язку широкого кола економічних та управлінських задач.

Розвиток інформаційних систем (ІС) та технологій в сучасному світі відбувається дуже високими темпами. Зростає їх кількість, підвищуються якісні характеристики. Сучасні ІС використовуються в різних галузях народного господарства: у великих корпораціях, банках з розгалуженою системою філій, центральних державних установах, у сфері надання транспортних послуг та обслуговуванню туристів, тобто саме там, де швидкість обробки та передачі даних є особливо важливим питанням.

Робота туристичних операторів, які одночасно пропонують різні тури і працюють по збуту із мережею агентів вимагає опрацювання великого обсягу інформації. Виникають питання оптимізації розподілу автотранспорту по різних маршрутах, оптимізації руху транспорту. Збільшення кількості клієнтів, особливо у часи максимального попиту значно утруднюють роботу управлінського персоналу. Доцільно перекласти рутинну роботу на плечі комп’ютера.

Тому для рішення подібних завдань нами було прийнято рішення про створення ІС роботи туроператора.

Цілями розробки даної системи були:

  • підвищення працездатності та ефективності роботи підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій та методів економіко-математичного моделювання;
  • автоматизація прийняття нових замовлень;
  • оптимізація процесу вибору транспортних засобів для проведення турів;
  • автоматизація обліку роботи туристичної фірми, формування масивів звітної інформації та її доступність.

При розробці даного рішення було використано середовище програмування Borland Delphi 5.0. Програмний комплекс складається з двох частин: адміністраторської та клієнтської.

Адміністраторська частина дозволяє:

  • вести заповнення первинної інформації, яка мало змінюється в процесі роботи (тобто список агентів, характеристика турів, наявного автотранспорту тощо);
  • проводити так звану сервісну діяльність (очищення та збереження баз даних, інформація про кількість записів для кожної із таблиць);
  • дозволяти чи забороняти різного роду діяльність користувача (перегляд записів, їх редагування, ведення журналу користувача);
  • проводити оптимізаційні розрахунки.

Клієнтська частина дозволяє:

  • реєструвати нові замовлення, враховуючи всю потрібну інформацію (дата замовлення, тур, місце посадки тощо);
  • отримувати довідкову звітність (наприклад кількість замовлень які здійснити той чи інший агент, кількість замовлень на певну дату та на певний маршрут тощо).

В комплект програми також входить два файли допомоги, для адміністраторського та клієнтського модуля відповідно, що допомагає користувачу даної системи в освоєнні користуванні нею.

Дана система пройшла апробацію на одній із туристичних фірм м. Трускавець, де показала свою ефективність. При її розробці враховувалась специфіка роботи турфірм курортополісу.

Використання даної ІС допоможе тур операторам покращити роботу по обслуговуванню клієнтів, вдосконалити облік виконаної роботи, оптимізує підбір автотранспорту для виконання замовлень.

4. УМОВИФОРМУВАННЯРЕГІОНАЛЬНОГОРЕКРЕАЦІЙНОГОТУРИЗМУ

Існуючарекреаційнасистемаіспецифікастануприродногокомплексувизначаютьможливівидирекреаційноїдіяльностірегіону, спрямованоїнарозширеневідновленняпсихофізіологічнихресурсівсуспільства, сприянняпрацездатностілюдиниіраціональномувикористовуваннювільногочасу, забезпеченнізайнятостімісцевогонаселенняізростанняйогодоходів, підтримкарекреаціїкурортноїмісцевості.

Регіональний рекреаційний туризм залежить від потенційних можливостей відображених в територіальному розподілі рекреаційних ресурсів, ступеня задоволення рекреаційних потреб місцевого населення, а також можливі залучення туристів. Крім цього необхідною умовою виступає рівень рекреаційного засвоєння території, соціально-економічного розвитку туризму (рекреаційної сфери, розвитку засобів розміщення транспорту, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі).

В той же час, розвиток туризму в регіоні залежить від доступності туристських центрів з погляду існуючих і розвиваючих комунікацій сучасних і перспективних видів транспорту в міжнародному і внутрішньому туризмі, а також від часу і засобів, необхідних туристам для здійснення мандрівки по даному регіону. Наявність і якісний склад сукупності різного роду ресурсів, їх достатність і збалансованість визначають можливість і перспективи, а також потрібні витрати на розвиток рекреаційного комплексу в тому або іншому регіоні.

Ресурси - це особлива складова будь-якого виробничого процесу, що визначає не лише його поточний або потенційний технологічний рівень, але і активно формуюча соціально – економічні умови конкретного регіону.

Так, залежно від походження ресурси можуть бути розділені на природні (земля, ліси, атмосфера і ін.) і економічні, створені в процесі трудової діяльності людини (технічні, фінансові, інформаційні, інтелектуальні і ін.). За способом відтворювання ресурси діляться на відтворні (в більшості своїй економічні і частково природні) і невідтворні (корисні копалини і ін.). Відносно ступеня залучення у виробничий процес: функціонуючі і потенційні, залучення яких зараз або економічно невиправдане, або технічно нереалізоване. За характером використання виділяють виробничі ресурси (основні чинники виробництва: земля, праця, капітал) і невиробничі (науково-технічні досягнення, інтелектуальні, інформаційні і підприємницькі ресурси).

Природні ресурси за характером свого функціонування вимагають контрольованого використання, оскільки через нераціональне споживання можуть перейти з розряду відновлюваних в невідновлювані, коли їх споживання перевищить науково обґрунтовані норми (водні ресурси, тваринний світ), або не відповідатиме порядку відновлення і підтримки.

Сукупність природних ресурсів є основою поняття ресурсний потенціал рекреаційного комплексу, який є інтегральною оцінкою не лише ресурсів, але також і потенційних їх запасів, видів використання і заповнення з'єднаного з територіальною ознакою, що беруть участь безпосередньо у виробничому процесі.

Рекреаційні ресурси – це сукупність природних і культурно-історичних комплексів та їх елементів, які сприяють оновленню і розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності і здоров'я, які при сучасній і перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого і непрямого споживання і забезпечення культурних і туристських послуг.

загрузка...
Top