Становлення і розвиток системи "Інтурист"

Вступ.

1. Історія створення системи «Інтурист».

2. Особливості становлення системи «Інтурист».

3. Основні напрямки діяльності «Інтуристу».

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілковій та відомчій основі. Путівки на бази та у будинки відпочинку надавали як своєрідний вид пільг. Профспілковим туризмом в Україні керував „Укрпрофтуризм", до того ж він розвивався доволі швидкими темпами - лише 10 % прибутку від путі іюк сплачували організації до місцевих бюджетів, а згодом ці кошти йшли на будівництво транспортних шляхів сполучення, відновлення і реставрацію історичних та культурних пам'яток Тощо. Іноземним туризмом монопольно займався „Інтурист", а також „Супутник", - організація, яка впорядковувала в СРСР міжінародний молодіжний туризм.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни поступово відроджується і туристична галузь; особливо швидко цей процес відбувався з початком «хрущовської відлиги». Тоді здійснилося становлення виїзного туризму. З 50-х років монополістами радянського туризму були: ВАТ «Інтурист», БММТ «Супутник» та ЦРТЕ ВЦРПС. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» (засноване ще у 1929 р.) мало більш як 100 відділень та агенцій по всьому СРСР, в тому числі 7 в Україні. У 1954 – 1969 рр. «Інтуристом» керував В. Анкудінов, а з 1969 р. – Герой Радянського Союзу В. Бойченко. У 80-і рр. ВАТ «Інтурист» став однією з десяти великих турфірм світу. У той час туристичні послуги отримували 3 млн. іноземців та 2 млн. радянських громадян щорічно. 60 % з них – це маршрути до країн «соціалістичного табору».

У 1964 – 1965 рр. у Києві були збудовані туристичні установи, що є кращими до сьогодення: готель «Дніпро» (на сучасній Європейській площі) та мотель-кемпінг «Пролісок» (на житомирській трасі); у 2001 р. першим у державі статут 5-зіркового отримав відреставрований готель «Україна» (збудований ще у 1908 р.). У 2004 р. у Донецьку збудували аналогічний «Донбас-Палас».

В Україні до початку 70-х рр. ХХ ст. склалася цілісна система підприємств „Інтуристу”. До її складу входило 7 відділень ВАТ „Інтурист”, 14 агентств. Пізніше, у 80-х рр., підрозділи „Інтуристу” було створено і в інших областях, які до кінця 80-х рр. були закриті для відвідування іноземцями.

Починаючи з 1991 р. коли наша держава набула статусу Незалежної Демократичної держави туризм починаю відроджуватися в повному розумінні цього слова. Інтенсивно розвивається як внутрішній так і зовнішній туризм. Особлива увага зараз приділяється сільському зеленому туризму, який здатний задовольняти потреби як вітчизняних як і зарубіжних туристів.

Бальна система класифікації «Інтуристу» розподіляла готелі на 2 типи: для короткотермінового проживання туристів і бізнесменів та рекреаційні готелі, до яких висувалися додаткові вимоги, пов'язані з організацією відпочинку та лікування. Ця система проіснувала до початку 90-х років XX ст. паралельно з розподілом готелів на розряди.


1. Історія створення системи «Інтурист»

Утворення Державного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР "Інтурист" було визначено історичним моментом розвитку держави - стрімким зростанням політичних і економічних зв'язків держави із зовнішнім миром після довгого років блокади й інтервенції.

12 квітня 1929 року ввійшло в історію як день народження першого в російській державі (Союзі Радянських Соціалістичних Республік) установи по керуванню іноземним туризмом. 70 років тому Рада Праці й Оборони СРСР прийняв Постанову "Про організацію Державного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР", що заклало фундамент нової галузі народного господарства країни - іноземного туризму.

Головне завдання постанова визначила, як залучення й обслуговування іноземних туристів і екскурсантів у СРСР, продаж квитків, перевезення іноземних туристів морським, річковим, сухопутним, повітряним шляхом, забезпечення їхнім приміщенням для проживання, організацію продажу сувенірів і предметів мистецтва, культурне обслуговування...

Щоб виконання цього завдання стало можливим, "Інтурист" одержав і специфічні права - виходити на туристичні ринки іноземних держав і відкривати за межами національних границь держави свої представництва, відділення й контори.

Статутний капітал "Інтуриста" в 1929 році був визначений в 5 мільйонів рублів, розділених на 200 акцій.

Засновниками виступили:

- Народний Комісаріат Торгівлі СРСР;

- Радторгфлот і Народний Комісаріат шляхів сполучення СРСР;

- Інші радянські організації

У складі засновників не було іноземних акціонерів, однак Рада Праці й Оборони, припускав у майбутньому залучати кредити з-за кордону й не виключав можливість залучення в сферу іноземного туризму СРСР іноземного капіталу.

Декрет Народного Комісаріату Торгівлі СРСР від 8 червня 1929 року затвердив перший Устав Державного Акціонерного Товариства "Інтурист", визначив організаційну структуру, що передбачала загальні збори акціонерів, Рада акціонерів, Ревізійну комісію й Правління як виконавчий орган.

Головою Правління був вибраний представник Народного комісаріату зовнішньої й внутрішньої торгівлі СРСР А.С. Сванідзе.

Діапазон діяльності Державного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР уже в той час був широкий і різноманітний. Основні операції із продажу послуг іноземним туристам здійснювалися фірмами капіталістичних країн - контрагентами Інтуриста; після цього починався самий відповідальний етап роботи - обслуговування іноземців безпосередньо на території нашої держави. Оскільки програма поїздки іноземних гостей, здебільшого , не обмежувалася відвідуванням якого-небудь одного міста, необхідно було забезпечити комплекс заходів щодо всього маршруту проходження, з урахуванням місцевих умов і національних особливостей, характерних для різних районів країни[4, c. 65-66].

Уже на першому етапі розвитку "Інтуриста" і іноземного туризму країни в цілому, стало зрозуміло, що треба буде розв'язати дві основні проблеми: комерційну, пов'язану із продажем турів по усьому світі й господарську - пов'язану з обслуговуванням іноземних туристів на території країни. Це із самого початку характеризувало іноземний туризм як специфічну діяльність у зовнішньоекономічних зв'язках, що відрізняється від зовнішньої торгівлі й вимагає до себе особливої уваги.

Багатогранна виробнича діяльність, характерна винятково для сфери іноземного туризму, висунула оригінальні організаційні форми керування "Інтуристом" і виняткова увага підбору кадрів. Був покладений початок основним законам організації закордонного туризму й традиціям, яким випливають дотепер.

Державне Акціонерне Товариство по іноземному туризмі в СРСР створювалося "з нуля" і спочатку не мало у своєму розпорядженні власну матеріальну базу.

Прийняття Президією ЦВК СРСР 7 лютого 1933 року спеціальної постанови про злиття Державного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР "Інтурист" і Всесоюзного Акціонерного Товариства "Готель" дозволило вирішити найгостріші проблеми в забезпеченні іноземних туристів, що прибувають у країну, матеріальною базою. Знову створене Суспільство одержало назву Всесоюзного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР - "Інтурист" і одержало монопольне право на прийом і обслуговування в країні всіх іноземних громадян, незалежно від того, у якій якості вони прибутку в країну: туристами, комерсантами або технічними фахівцями.

ВАТ "Інтурист" мало тепер невелику, але свою матеріальну базу: готелю, ресторани. У розпорядженні Суспільства з'явився автотранспорт. Все керівництво іноземним туризмом у СРСР, всі повноваження й вся відповідальність за перебування іноземців у країні зосередилася в руках ВАТ "Інтурист".

Статутний капітал Суспільства становив у цей період 35 мільйонів рублів.

На початку 1935 року, потік туристів, що роблять поїздки в СРСР різко зріс. Це зажадало переглянути організаційні принципи ВАТ "Інтурист". Завдання підрозділів значно ускладнилися, їхня кількість збільшилася з 6 до 11. Крім інших минулого створені: правовий відділ, відділ підготовки кадрів, управління експлуатації, на яке покладали функції розширення матеріальної бази й контролю за господарською діяльністю.

У цей період ВАТ "Інтурист" відкрило свої перші Представництва по іноземному туризмі за кордоном: "MOSCOW LІMІTED" в Англії, "ІNTOURІST GmbH" у Німеччині й інші.

"Інтурист" створив мережу з 32 упоряджених готелів, перешикувавши їх зі старих гуртожитків і забезпечивши відповідний комфорт і затишок. Число співробітників з 72 чоловік в 1929 році виросло за п'ять років до 9000.

Якщо на іноземних ринках "Інтурист" спочатку був зустрінутий з недовірою, то за минулі роки він зумів завоювати достатній авторитет. Його не тільки визнали самі великі туристичні фірми, але й вступили з ним у ділові контакти. В 1934 році "Інтурист" домігся визнання таких найбільших світових фірм як американська "Америкэн Експрес Компани", англійська "Томас Кук і син". Тоді ж "Інтурист" почав постачати свої представництва рекламною продукцією на іноземних мовах, видавати літературно-художній журнал "Зів'є Трэвел", що поширювався в ряді країн Європи й Америки, тиражем в 10 тисяч екземплярів.

Телеграма М.И. Калініна "За п'ять років свого існування ВАТ "Інтурист" домігся значних успіхів у дозволі поставлених перед ним завдань, що мають велике політичне значення, у справі ознайомлення іноземних туристів, і особливо, робітників - туристів, з Радянським Союзом."

В 1938 році "Інтурист" розташовував 27 (2778 номерів) готелями й 26 (5713 посадкових місць) ресторанами. Автотранспорт нараховував 334 машини, 85% яким - вітчизняного виробництва. Оборот всіх підприємств "Інтуриста" склав в 1932 році 48 мільйонів рублів, а в 1938 році досяг 98 мільйонів рублів. Загальна сума обороту підприємств "Інтуриста" за 1932-1938р. склала 0,5 мільярда рублів, а прибуток від їхньої діяльності більше 100 мільйонів рублів[2, c. 102-104].

В 1939 році Постановою СНК СРСР Всесоюзне акціонерне товариство по іноземному туризмі в СРСР було передано у введення Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР.

За десять років існування "Інтуриста" Радянський Союз відвідали мільйон (!) туристів.

Лист депутата англійського парламенту Д. Н. Притта від 27 березня 1939 року: "З нагоди 10- й річниці "Інтуриста" я щасливий мати можливість віддати належне його обслуговуванню туристів. Я мав задоволення відвідати СРСР і як зовсім невідома людина, і як людина з ім'ям. В обох випадках співробітники "Інтуриста" були надзвичайно уважні, турботливі й терплячі.

У порівнянні із працівниками туристських компаній Західної Європи з піввіковим досвідом, я знаходжу "Інтурист" незрівнянно вище їх. Не тільки по обслуговуванню в Москві або Ленінграді, але навіть і в маленьких містах.

Як високо він дійде до своєї 20- й річниці я навіть боюся подумати!

З початком Великої Вітчизняної війни Всесоюзне Акціонерне Товариство по іноземному туризмі в СРСР - "Інтурист" змушено було згорнути свою діяльність до мінімуму. Зберігши організаційну структуру й частину персоналу ВАТ "Інтурист" перемкнулося на обслуговування дипломатичних Представництв, акредитованих у Радянському Союзі, персонал країн - союзників по антигітлерівській коаліції й представників нейтральних держав.

В 1946 році відбулося перейменування Наркоматов у Міністерства. ВАТ "Інтурист" став підкорятися Міністерству зовнішньої торгівлі.

У післявоєнний період ВАТ "Інтурист" довгий час не могло приступитися до нормальної роботи. Відновлення, порушенного війною, господарства країни зажадало колосальних вкладень. Лише в п’ятдесяті роки Всесоюзне Акціонерне Товариство по іноземному туризмі в СРСР - "Інтурист" початок приймати нечисленні групи іноземних туристів і туристів - індивідуалів. У цей період починають відновлюватися зовнішньоторговельні зв'язки, у СРСР направляються торговельні делегації іноземних держав, обслуговування яких бере на себе ВАТ "Інтурист".

В 1947 році через систему "Інтуриста" пройшов великий потік іноземців, що приїжджали а Москву на сесію Ради міністрів закордонних справ, на міжнародний хутровий аукціон у Ленінграді, а також численних іноземних гостей, запрошених Мосрадою на святкування 800-річчя Москви.

В Уставі Всесоюзного Акціонерного Товариства по іноземному туризмі в СРСР, затвердженому в 1955 році, відзначалося, що ВАТ "Інтурист" засновано з метою розвитку всіх видів туризму як у Радянський Союз, так і з Радянського Союзу, обслуговування іноземних туристів і іноземців, що випливають транзитом по території СРСР.

До основних завдань "Інтуриста" по встановленню комерційних відносин з іноземними туристськими фірмами й забезпеченню прийому іноземних туристів у СРСР у придбаним ними класом обслуговування, додаються наступні - організація рекламно-інформаційної роботи для залучення іноземних туристів і узгодження із закордонними туристськими фірмами умов прийому й обслуговування радянських туристів за кордоном.

АТ "Інтурист" надаються винятково широкі права й повноваження, що дозволяють йому засновувати фірми й контори по іноземному туризмі за кордоном, створювати свої відділення й агентства на території СРСР, організовувати підготовку кадрів для іноземного туризму, складатися членом різних національних і міжнародних організацій, комісій і т.д..

"Інтурист" активно здійснює будівництво туристських комплексів для прийому й обслуговування іноземних туристів, придбає у власність і орендує різні спорудження, підприємства, засоби транспорту, спонукуване й нерухоме майно.

Статутний капітал Товариства становив в 1955 році 15,6 мільйона рублів, розділених на 624 акції. Акціонерами Суспільства стали: торгово-економічна палата, Всесоюзне Об'єднання "Радфрахт", Всесоюзне Об'єднання "Міжнародна книга"[3, c. 65-68].


2. Особливості становлення системи «Інтурист»

Наприкінці 60-х рр. інфраструктуру міжнародного туризму остаточно було відновлено. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70-80-ті рр. Якщо в 1960 р. по світу подорожували 70 млн. чоловік, то в 1980-му – вже 284 млн. чоловік.

Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками: по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна спроможність населення; по-третє, збільшилась тривалість відпусток; по-четверте, вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування.

Міжнародний туризм став ефективним засобом зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зазнав піднесення він і в СРСР. За період з 1971 по 1975 р. було прийнято близько 50 млн. інтуристів, а за кордон виїхало близько 11 млн. громадян Радянського Союзу. В Україні на початку 70-х рр. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР.

У 1929 р. для обслуговування великого потоку іноземних туристів створюється Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист», яке згодом стає монополістом в області організації іноземного туризму в СРСР. «Інтурист» створює власні представницькі філії як за кордоном, так і в містах союзу, підписує договори із закордонними залізничними і пароплавними компаніями. Інтуристам пропонувалося близько 50 маршрутів для подорожей по СРСР, які включали окрім Москви великі адміністративні центри європейської частини держави. Про величезну діяльність «Інтуриста» говорить той факт, що за період с 1929 по 1938 рр. СРСР відвідало більш ніж 100 000 іноземних туристів. Майже третина всіх туристів складали громадяни США. Найбільша інтенсивність відвідування країни іноземцями припадає на 1934 – 1937 рр., коли їх кількість досягла 70 000 чоловік.

З 1938 р. починається спад, що був наслідком світової економічної кризи, а також наближенням війни. Лише у середині 50-х рр. іноземний туризм оживає і набуває нової сили.

З 1957 р. починається історія радянського морського туризму. «Інтурист» орендував два судна – «Перемогу» і «Грузію», на яких і здійснювались морські подорожі навколо Європи із Одеси в Ленінград. Пароплав «Петро Перший» проводив чорноморські круїзи для туристів із соціалістичних країн. А в 1960 р. сумно відомий пароплав «Адмірал Нахімов» почав плавати вздовж Кримсько-Кавказького узбережжя. На початку 1960-х рр. морський туризм почав розвиватися у Балтиці, судно «Григорій Орджонікідзе» робило 20-денні тури вздовж узбережжя Далекого сходу.

На створення відповідних європейських умов для прийому туристів пішло десять післявоєнних років. Необхідно було побудувати мережу готелів і ресторанів, нарешті набути досвід перевезення великої кількості іноземців авіа і залізничним транспортом, розгорнути рекламу і, нарешті, налагодити виробництво сувенірної продукції[7, c. 52-54].

Перед «Інтуристом» стояли проблеми, пов’язані зі специфікою СРСР як туристської держави. СРСР знаходився на великій відстані від туристських ринків Європи. А якщо врахувати той факт, що відстані між окремими туристськими об’єктами в СРСР становили тисячі кілометрів, то виходило, що витрати на транспорт становили більшу частину вартості путівки. Протяжність деяких маршрутів, які розробив «Інтурист», становила до 6000 км.

Після запуску в 1957 р. першого у світі штучного супутника Землі цікавість до Радянського Союзу стрімко зросла. Але в умовах холодної війни уряд США навмисно відправляв антирадянськи настроєних американців і відмовлявся видавати виїзні візи тим громадянам, які мали у свої паспортах відмітки про відвідування СРСР. Це звичайно гальмувало розвиток радянського іноземного туризму.

У 1964 р. створюється Управління з іноземного туризму і Рада з іноземного туризму, куди увійшли представники 17 міністерств, комітетів і відомств. Управління і Рада повинні були координувати роботу різних організацій для подальшого розвитку іноземного туризму в СРСР. В середині 60-х рр. створюється і спеціальна система підготовки кадрів для готелів і ресторанів, а також супроводжуючих груп і перекладачів. «Інтурист» залишався єдиною комерційною організацією в системі Управління Ради Міністрів СРСР по іноземному туризму. Відділення «Інтуриста» були відкриті у всіх столицях союзних республік, а також у великих туристських центрах – Ленінграді, Сочі, Ялті, Іркутську.

З 1964 р. «Інтурист» почав приймати туристів для лікування у найбільш відомих курортах країни. До їх числа увійшли санаторії, відомі своїми джерелами мінеральних вод, наприклад, Мацеста в Сочі, П’ятигорськ, Кисловодськ, Єсентуки, лікувальні грязі Цхалтубо і т.д.[8, c. 26-28]


3. Основні напрямки діяльності «Інтуристу»

Діяльність «Інтуриста» не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на «Інтурист» покладалися обов’язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті рр. «Інтурист» брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, президента Франції Ж. Помпіду, прем’єр - міністра Великої Британії Г. Вільсона.

У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту корабля «Союз-Аполлон» ВАТ «Інтурист» також відповідало за приймання іноземних гостей. «Інтурист» постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР. Прийоми, організовані компанією, відвідували принаймні 100 послів.

У 1975 р. в Мадриді було створено Міжнародну міжурядову організацію в галузі туризму – Всесвітню туристську організацію(ВТО), що стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій(МСОТО), заснованого ще в 1934 р. СРСР став однією з держав – засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Піднесенню туристського обміну сприяв прискорений розвиток сучасних видів транспорту. Аерофлот здійснював повітряне сполучення з 3,5 тис. міст більш ніж у 50 державах на всіх континентах. Значну роль у туристських зв’язках відіграли залізниці. Міжнародні залізничні маршрути сполучали СРСР з 25 державами Європи та Азії. Також в цілях реклами туристських поїздок у Радянський Союз «Інтурист» видавав туристські проспекти, буклети, рекламні туристські фірми, проводив рекламу по радіо і телебаченню, а також через радянську і іноземну пресу.

У 70-ті рр. «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської і азійської частини СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитись з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприємствами, пам’ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками і ловецькими угіддями.

Великий інтерес набула поїздка на «Транссибірському експресі» із Москви до Владивостока, через увесь СРСР. Швидко завоював популярність і екзотичний круїз на катерах по Каракумському каналу, який ввели у 1985 р. Підготовленим туристам могли запропонувати і пішохідний 30-кілометровий поход по прибайкальській тайзі.

Згідно з багатьма опитуваннями, які проводилися серед іноземних туристів, було виявлено, що їх більш за все приваблює в турах по СРСР пізнавальна направленість. Найбільший інтерес у 60-70 % туристів визивала історія і культура Радянського Союзу. А, навпаки, поїздки ділового характеру традиційно займали останнє місце, що пояснювалось існуванням командно-адміністративної системи з її тотальним плануванням економіки[5, c. 89-92].

В Україні в 70-ті рр. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі «Інтуриста»: у Києві – «Либідь» і «Братислава», у Харкові – «Інтурист», «Мир» і мотель «Дружба», у Львові – «Дністер», в Ужгороді – «Закарпаття», в Одесі – «Чорне море», у Запорожжі – «Запоріжжя», у Полтаві – мотель «Інтурист», у Чернівцях – «Черемош», у Херсоні – «Фрегат». У Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Массандрівському парку було введено в експлуатацію готель «Ялта-Інтурист».

З 1970 по 1980 р. готельний фонд «Інтуриста» збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тис. місць, з них 10 096 готельних місць знаходилося в Україні. Щорічні темпи зростання кількості іноземних громадян, що відвідали СРСР, становили в середньому 8-10 %. Розвивався і виїзний туризм. За період після Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі 1975 р.)по 1981 р. Радянський Союз відвідали близько 25 млн. зарубіжних гостей і майже 19 млн. радянських людей побували за кордоном.

70-ті рр. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг його збільшився на 54 % порівняно з періодом 1971-1975 рр.

Розширювалася географія в’їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На початку 80-х рр. «Інтурист» пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних республік. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. чоловік.

Активізувався радянський туризм за кордон: за 1979 – 1984 рр. – в 1,6 раза. Навіть суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не завадив його піднесенню.

Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах. У більшості країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії. У 1984 р. вони здійснили поїздки по більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали практично всі світові туристські центри.

Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн. радянських людей ознайомилися з визначними туристськими пам’ятками 142 країн світу.

Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для «Інтуриста» ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Талліні. Наприкінці 70-х рр. були побудовані нові готелі: «Космос» - у Москві, «Дагомис» - у Сочі, «Прибалтійський» - у Ленінграді, «Русь» - у столиці України.

Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства[6, c. 53-56].

У 1980 р. за ініціативою «Інтуриста» було встановлено ділові контакти з «Visa International» з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток «Visa». До початку олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками «Visa».

Значно зросла популярність «поїздок дружби ». За 1981-1982 рр. «поїздами й літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів з країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель «Братислава». Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв «Київська весна», «Золота осінь» - у Києві, «Біла акація» - в Одесі, «Кримські зорі» - в Ялті.

У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 рр. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 разів більше, ніж за попередні 5 років) здійснили круїзи Волгою, Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром «Ріка-море» з Києва до Херсона, далі – Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джорджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому туризмі.

Усього в 1982 р. в СРСР відвідали 5 млн. зарубіжних гостей і понад 4 млн. радянських людей здійснили поїздки за кордон.

Основу туристського міжнародного туристського обміну Радянського Союзу становив туристський обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60 % усіх поїздок як до СРСР, так і з СРСР.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У Київському «Інтуристі» працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів – перекладачів зі знанням 18 мов світу.

У червні 1983 р. Указом Президента Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорганізовано у Державний комітет СРСР з іноземного туризму (Держкомінтурист). Його першим головою став Посол СРСР у Японії В.Я. Павлов.

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц–зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» було відокремлено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму «Укрінтур».

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х рр. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з’явилися нові тенденції: він позбавив суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави[1, c. 46-48].


Висновки

Варто зазначити, що практика та традиції іноземного туризму в Україні (як складової колишнього СРСР) започатковані ще за часів радянської влади у 30-ті роки минулого сторіччя. 11 квітня 1929 року було створено Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при Наркоматі зовнішньої і внутрішньої торгівлі. У 1933 р. Президія ЦВК СРСР прийняла спеціальну постанову про злиття ДАТ «Інтурист» і Всесоюзного акціонерного товариства «Готель» і утворення на їх базі Всесоюзного акціонерного товариства з іноземного туризму в СРСР — ВАТ «Інтурист», який мав на території колишнього Союзу майже 100 відділень і агентств, а також співпрацював з понад 700 турфірмами у більш як 100 країнах світу.

На початку 1970-х років в Україні було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР, згодом перейменоване в Головне управління з іноземного туризму УРСР, якому були підпорядковані усі розміщені на території України підприємства «Інтуристу». Відтоді розпочалася активна розбудова інфраструктури іноземного туризму в Україні (готелі «Либідь», «Братислава» і «Русь» у Києві, «Світ» і «Дружба» у Харкові, «Дністер» у Львові, «Чорне море» в Одесі, «Ялта-Інтурист» у Ялті та низка інших). На початку 1980-х років набула поширення практика так званих поїздів дружби, а також відвідання фестивалів мистецтв («Київська весна» і «Золота осінь» у Києві, «Біла акація» в Одесі, «Кримські зорі» в Ялті). Наприкінці 1980-х років в Україні в системі Головінтуристу УРСР функціонувало 95 підприємств зі 12,5-тисячним персоналом.

Величезний досвід, придбаний "Інтуристом" за 78 років роботи, висока якість обслуговування й професійний рівень персоналу, а також традиційна довіра як закордонних партнерів, так і рядових споживачів дозволяють "Інтуристові" зберігати лідируюче положення в бізнесі в цих складних умовах.


Список використаної літератури

1. Воронкова Л. История туризма и гостеприимства: Учеб. пособие для студ. образоват. учреждений сред. проф. образования, обучающихся по спец. 2307 Туризм, 2302 Организация обслуживания в гостиницах и туристских комплексах — М. : Издательско-торговый дом "Гранд". Фаир-Пресс, 2004. — 303с.

2. Воронкова Л. П. История туризма: Учеб. пособие. — М.: Моск. психол.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО “МО-ДЭК”, 2001. — 304 с.

3. Довженко Г. П. История туризма в дореволюционной России и СССР. — Ростов н/Д: Изд-во. Ростов. ун-та, 1988. — 190 с.

4. Крючков А. А. История международного и отечественного туризма. — М., 1999.

5. Соколова М. В. История туризма: Учеб. пособие для студ. вузов. — 2-е изд., перераб. — М.: Издат. центр “Академия”, 2004. — 352 с.

6. Устименко Л. Історія туризму: навч.посібник для вищ. навч. закладів культури і мистецтв III-IV рівнів акредитації. — К. : Альтерпрес, 2005. — 320с.

7. Федорченко В. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К. : Вища школа, 2002. — 196с.

8. Шаповал Г. Ф. История туризма. — Минск: ИП Эко-перспектива, 1999. — 303 с.

загрузка...
Top