Розвиток готельного бізнесу в Африці

Вступ.

Розділ 1. Готельний бізнес як складова світового господарства.

1.1. Структура готельного бізнесу як галузі господарства.

1.2. Зв’язок готельного бізнесу з іншими структурами економіки.

1.3. Методики дослідження бізнесу Африки.

Розділ 2. Оцінка рівня розвитку готельного бізнесу.

2.1. Ретроспективний аналіз розвитку готельного бізнесу.

2.2. Характеристика сучасного стану готельного бізнесу.

2.3. Регіональні відмінності в рівні розвитку готельного бізнесу.

Розділ 3. Напрямки розвитку готельного бізнесу в Африці.

3.1. Форми організації готельного бізнесу (ланцюг готелю).

3.2. Регіональна модель розвитку готельного бізнесу.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Сьогодні туризм став однією з особливо динамічних за темпами розвитку індустрій світу, навіть незважаючи на тимчасовий спад, викликаний терористичними актами вересня 2001 року.

Південна Африка спромоглася увійти в число найпривабливіших туристичних країн світу. Характерні особливості цього регіону – повна безпека для туристів, незвідана африканська екзотика – принади, які неможливо виміряти у грошовому еквіваленті.

Південну Африку, виявили, що головними принадами, які ставлять нашу країну в число найпопулярніших туристичних регіонів, такі:

Екологічний туризм: більшість українських туристів можна охарактеризувати як екотуристів, яких цікавлять захопливі краєвиди, дика природа численних національних і приватних парків-заповідників і відпочинок на золотих пляжах океанського узбережжя. Країна також відома як найбагатший у світі музей залишків доісторичних динозаврів.

Пригодницький туризм: деяких туристів вабить "адреналінова лихоманка" - надзвичайні пригоди, зокрема подорожі на повітряних кулях, альпінізм, водні види спорту, підводне плавання і полювання, "бангі-джампінг", рафтинг і серфінг, рибальство й африканське сафарі.

Останнім часом в Африці з'явилося багато нових сучасних готелів і зроблена часткова або повна реконструкція у вже існуючих готелях. Багато африканських готелів регулярно займають провідні місця у світових рейтингах.

Східна й Південна Африка готова запропонувати туристам різноманітну готельну інфраструктуру, із традиційно високим рівнем сервісу й гнучким ціновим підходом. Наведена тут класифікація готелів по типі й орієнтовній вартості, і в такі країни, як Кенія, Танзанія, ПАР, Намібія, Ботсвана,Мозамбік, Малаві, Уганда, Руанда, Сейшельські острови, Мадагаскар, Мальдівські острови, Маврикій і інші країни.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси туристичної індустрії Африки та готельного бізнесу.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити структуру готельного бізнесу як галузі господарства;

· охарактеризувати зв’язок готельного бізнесу з іншими структурами економіки;

· дослідити методики дослідження бізнесу Африки;

· проаналізувати рівень розвитку готельного бізнесу;

· охарактеризувати регіональні відмінності в рівні розвитку готельного бізнесу;

· здійснити аналіз форм організації готельного бізнесу;

· виявити регіональну модель розвитку готельного бізнесу.

Об’єктом дослідженняє готельний бізнес та індустрія міжнародного туризму.

Предметом дослідженнявиступають розвиток та основні тенденції готельного бізнесу в Африці.


Розділ 1. Готельний бізнес як складова світового господарства

1.1. Структура готельного бізнесу як галузі господарства

У переважній більшості національних парків, за винятком тих, що знаходяться в безпосередній близькості від великих населених пунктів, є готелі. Вони розташовуються або в межах самого парку, або в безпосередній близькості від нього. Готелі, як правило, розташовані в найбільш мальовничих місцях парку й архітектурно вписуються в навколишній ландшафт.

Кожний готель побудований по окремому проекті й в архітектурному плані унікальний. Як правило, для будівлі широко застосовуються місцеві матеріали (дерево, камінь), що надає будинку національний колорит, що гармонійно уживається із загальним сучасним стилем будівель. Для декорації готелю використовуються яскраво квітучі дерева й чагарники, стенди із предметами побуту африканців (щити, списи, прикраси, посуд, тканини), трофеї африканських полювань (бивні слонів, шкіри, роги й голови копитних).

Кожний готель має у своєму розпорядженні ресторан, баром, магазином сувенірів, часто-плавальним басейном. У готелях, розташованих поблизу озер або в сирій місцевості, установлені пастки для кровососущих комах, постачені ультрафіолетовими лампами. У кожному отеленні можна безкоштовно придбати барвисті проспекти по всім іншим національним паркам країн Африки. Номера в готелях, як правило, двомісні, обставлені без розкоші, але зручно. Ціна номера приблизно в 2 рази вище, ніж за аналогічний у міському готелі. Кількість постояльців в отеленні лімітується наявністю вільних місць. Номери резервуються заздалегідь туристською компанією або персонально[20, c. 15].

У національних парках, які організований недавно або доступ у них утруднений, замість готелів є наметові табори. У таких таборах ресторан розміщається в будинку, а спальні місця в наметах, на два ліжка кожна. Намету мають подвійний верх, що охороняє їх від перегріву, і всі побутові зручності (душ, убиральня, електрична плитка й висвітлення).

В особливо вилучених парках, де відвідування туристів не щоденні, ресторанів немає. Тут кожний відвідувач забезпечується газовою плитою й посудом. Продукти харчування він повинен мати із собою. Нарешті, у деяких національних парках на додаток до готелів обладнані спеціальні місця, де відвідувач може поставити намет або ночувати у власній машині. За ночівлю в такому місці стягується невелика плата.

При готелях всіх типів є авторемонтні станції й заправні стовпчики. Показ тварин - центральне завдання при обслуговуванні туристів. Тому методи показу досить різноманітні. Завдяки цьому адміністрація домагається того, щоб у відвідувачів завжди залишилося відчуття повної задоволеності[15, c. 75].

1.2. Зв’язок готельного бізнесу з іншими структурами економіки

Африканський континент представляє широкі можливості для відпочинку - морський відпочинок, сафарі, екскурсії по історичних місцях (місця поселень перших людей, міста древніх цивілізацій і святі місця різних релігій). Через дуже напружену політичну ситуацію в більшості африканських країн (громадянські війни, війни за поділ і відділення територій у нові держави) туризм розвинений не у великій кількості країн, переважно це країни Північної Африки або країни Магриба (Єгипет, Туніс, Марокко й Алжир) і країни Південної Африки (ПАР, Мадагаскар і інші).

Африканський континент був батьківщиною для багатьох самих древніх цивілізацій планети, і велика кількість грандіозних пам'ятників стародавності збереглося на материку, особливо це актуально для північноафриканських країн, таких як Єгипет і Туніс.

Центральноафриканські країни, поряд із країнами Південної Африки мають більші території з недоторканої людиною дикою природою - Кенія, Танзанія, Замбія та інші. Також на африканському континенті живе величезна кількість тварин, багато хто з яких є унікальними й зустрічаються тільки в певних куточках Африки, це ж твердження можна віднести до рослин - на континенті, завдяки заповідникам і національним паренням удалося зберегти багато хто з рідких видів рослин. Це привело до того, що в таких країнах, як Кенія, Південноафриканська республіка, Танзанія й інших, дуже розвинена еко-туризм або, так званий, зелений туризм, і різного виду полювання (сезонні сафарі - полювання й фото-сафарі).

Єгипет одна із найпопулярніших країн світу відносно туризму. Завдяки виходу країни до морів (Середземного й Червоне моря) у країні є всесвітньо відомі морські курорти ( Шарм-Ялина-Шейх, Хургада, Таба та ін.), у той же час завдяки тому, що єгиптяни зуміли зберегти грандіозні пам'ятники однієї з найдавніших і самих загадкових цивілізацій миру (Піраміди Гізи, Карнак, Долина мертвих, Олександрія, релігійні пам'ятники Синайського півострова та ін.), у Єгипті розповсюджений екскурсійний туризм[7, c. 53-54].

Класичний тур по Єгиптові - це головним чином тур, що включає екскурсії, присвячені періоду Фараонів (Древній Єгипет), хоча більшу частину часу тур також буде включати деякі приклади релігійних і ісламських визначних пам'яток. Найбільше часто такі класичні тури тривають 10 - 14 днів, і включають екскурсії по Каїру, Луксору й Асуану. Класичні тури часто включають круїз по Нилові.

Як правило, такий тур почнеться в Каїрі, оскільки це - головні повітряні ворота країни, через які більшість туристів приїжджає в Єгипет. Однак, екскурсії по Каїру часто розколюються на дві частини, на початку й кінці поїздки. Наприклад, у перший день тура агентства можуть надати екскурсії до Пірамід Гізи (Більша Піраміда), а також Саккара (Східчаста Піраміда) і навіть у Єгипетський музей Стародавності. Потім, після подорожі в Луксор і Асуан і повернення в Каїр, тур буде включати екскурсії до Цитаделі, базару Хана ель-халілі в Ісламському Каїрі й церкві й коптський музей у Старому Каїрі.

Після перших дня або двох у Каїрі, звичайно туристи далі направляються в Луксор або в Асуан, найчастіше повітряним шляхом, але можлива організація пересування по країні поїздом або автобусом. Однак, інші форми подорожі часто влаштовуються, включаючи автобусну подорож по країні.

На Луксор часто виділяється два дні. Відвідується Західний берег, де розташований багато пам'ятників і могил, що ставляться до епохи Древнього Миру, включаючи одні з найважливіших , знаменитих і прекрасних пам'ятників історії й архітектури в Єгипті. На східному березі розташовується безпосередньо Луксор і храм Карнак, а також чудовий Луксорский музей. Також деякі тури включають відвідування місцевого базару.

Далі туристи звичайно відвідують Асуан, що розташований далі на півдні країни, і найчастіше тур включає відвідування Острів Слона, Монастир Святого Симеона, незакінчений Обеліск, Нубійський Музей, Асуанську Греблю й Острови Філо. Однак, часто на додаток до перерахованим вище визначних пам'яток Асуана включають відвідування храму в Абу Симбель[14, c. 112-113].

Туніс володіє добре розвитий туристичною індустрією, але його туристичний потенціал затьмарюється розвиненими туристичними країнами північноафриканського регіону (Єгипет і Марокко). Середземноморське балки розділяють Туніс від Сардинії й Корсики, що лежать безпосередньо на північ від туніського узбережжя, і Мальти й Сицилії - на північному сході.

Туристична індустрія Марокко значно збільшилася після 1996 року, після трьох послідовного років різкого спаду діяльності. В 1996 році, число іноземних туристів, які відвідали Марокко, досягло 1 801 165 туристів. Туристи, що відвідують країну з Європи, становили 1.3 мільйона чоловік, і чисельність збільшується щорічно, у середньому на 7.9 %. Розвиток туристичної індустрії був прискорений завдяки відвідуванню Марокко більшої кількості французьких і німецьких туристів. Тим часом, число іспанських туристів значно нижче, і продовжує зменшуватися.

До кінця 1996 року в країні була загальна кількість 543 градуїруємих (що мають градацію по зірковості) готелів.

Кенія є країною в Східній Африці. Країна має протяжне узбережжя Індійського океану, що розташовується між берегами Сомалі на північному сході й Танзанії на півдні. Також Кенія має кордони з Ефіопією й Суданом на півночі й Угандою на заході.

На території Кенії перебувають одні із кращих парків у світі (національні парки або мисливські заповідники), де туристи можуть побачити всю розмаїтість африканської флори й фауни. Парки відомі левами, жирафами, слонами й величезними чередами зебр і антилоп гну.

Кенія також має одне з найкрасивіших узбереж у світі, найбільш популярні пляжі якого розташовані уздовж прибережних областей і міста Момбаса.

Туризм у Намібії є головною індустрією в економіці країни. Щорічно, майже 1 мільйон туристів відвідують Намібію. Країна відома еко-туризмом, що показує велику дику природу Намібії. Немає ніякої інформації щодо історії туризму в Намібії до проголошення незалежності в 1990 році.

Виндхук, будучи столицею й самим більшим містом, є головним містом, що приймає туристів, що приїжджають у країну (звичайно прибувають у міжнародний аеропорт Виндхука Хосеа Кутако). Важливі туристичні визначні пам'ятки у Виндхуке включають: Тинтенпласт (місце розташування й Національної Ради, і Національних зборів), сільський курортний комплекс Виндхук (відкритий в 1995 році, і один з головних готелів для проведення турнірів по гольфі в країні), Зоопарк і інші місця.

Також у Намібії є багато відомих Національних парків. Найбільш відвідуваний парк Етоша, потім Наміб - Науклуфт, Вотерберг, Каньйон Ріки Фиш і Узбережжя Кістки [18, с. 53-54].

1.3. Методики дослідження бізнесу Африки

Методика географічного дослідження туристичного ринку макрорівня є дослідженням особливостей функціонування та розвитку туризму як складової світового ринку послуг і полягає в виявленні механізму формування глобальних геопросторових структур. На макрорівні методику дослідження ринку туристичних послуг можна представити як наскрізну систему, що сполучає територіальні дослідження всіх рівнів з галузевими (рис. 1.1).

В Африці темп приросту складає (64,1%). Теплий клімат, піщані пляжі, унікальні історичні та культурні пам’ятки, екзотична флора і фауна таких країн як Кенія, Замбія, Маврикій, Туніс та Алжир сприяли збільшенню туристів в Африканському регіоні.

Проте число іноземних туристів, що відвідують Африку, і грошові надходження від них відносно невеликі і становлять біля 2-3% загальносвітових. Ріст міжнародного туризму в Африці стримувався через високі ціни африканського продукту на туристоутворюючих ринках. Однак, в останні роки регіон перекваліфікувався на недорогий масовий, переважно пляжний туризм, особливо на півночі континенту біля берегів Середземного моря.

Найбільш популярні місця відпочинку туристів розташовані: на півночі - Туніс, Єгипет, Марокко; на сході - Кенія, Танзанія, Сейшельські острови, Мавританія, Зімбабве. Деякі з них спеціалізуються на елітному пляжному туризмі й розвивають висококласну готельну індустрію, одержуючи з кожного відпочиваючого до 900 дол.

Однак, Африка в цілому відстає в міжнародному туризмі, тому що багато країн регіону економічно не розвинені і не мають політичної стабільності, а також у багатьох частинах континенту тривають військові конфлікти, епідемії.

Слід мати на увазі, що галузеві ринки (ринок готельних послуг, ринок послуг дозвілля та розваг, ринок послуг туроператорів та турагенцій тощо) мають ті ж рівні територіальної організації, але тільки ним властиву територіальну структуру, обумовлену специфікою діяльності і є видовими субринками світового туристичного ринку. В основу дослідження такого масштабу покладений синтез аналітичного матеріалу, який відбиває особливості розвитку регіональних ринків і глобальні тенденції розвитку туризму як суспільного явища та як галузі світового господарства. Туристичний ринок в структурі світового господарства склався і діє в відповідних формах, в тому числі й територіальних. Геопросторові структури туристичного ринку утворюються під дією загального механізму функціонування світового ринку і ринку послуг зокрема і є частковим проявом світогосподарської організації суспільного виробництва і споживання. Саме тому в основу макрорегіонального дослідження покладені загальні суспільно-географічні закони і закономірності [4,c. 196-197].

Такий підхід (від часткового до загального і від узагальнення до визначення часткових проявів) дозволяє визначити: динаміку туристичного процесу як процесу споживання специфічних благ, послуг та товарів; структуру споживання, параметризовану до ознак турпродукту (за видами, формами, сезонами, терміном, класом обслуговування, використанням транспортних засобів тощо); територіальну диференціацію споживання туристичного продукту залежно від кон'юнктури ринку; територіальну структуру, зокрема, елементи та форми територіальної організації споживання туристичних послуг; системність зв'язків та механізм формування та функціонування регіональних ринків та субринків; форми геопросторової організації туристичного ринку, їх взаємодію та ієрархію; напрямки та перспективи розвитку регіональних ринків різного масштабу. Тобто, на макрорегіональному рівні досліджуються особливості розвитку, функціонування та територіальної організації міжнародного туризму як функціонально-галузевої складової світового ринку послуг та ескпортно-імпортної функції ринку туристичних послуг, оскільки саме міжнародний туризм є ознакою глобальності туристичного ринку, а з іншого боку, проявом процесу глобалізації.

Ринок туристичних послуг, як складова світового господарства, підпорядкований дії основних світогосподарських законів і закономірностей та їх специфічним проявам в сфері послуг. Як відкрита функціонально-галузева система, туристичний ринок зазнає на собі дії всіх глобалізаційних процесів, притаманних сучасному етапові розвитку світової економіки, особливо технологічної та інформаційної глобалізації, які позначаються на його діяльності через концентрацію капіталу та механізм його перебігу, через централізацію управління, основану на глобальних розподільчих мережах, які зараз є основним інструментом збуту та маркетингу в міжнародній торгівлі туристичними послугами. Тобто ринок туристичних послуг є інформаційно та технологічно залежним від дії світогосподарських механізмів і, так би мовити, «вписаним» в світогосподарські процеси. Основою макрорегіонального аналізу є визначення характеру туристичного процесу та його територіальної диференціації. Туристичний процес характеризується туристичним споживанням як кінцевим виразом функціонування ринку туристичних послуг[13, c. 87-88].

Споживання туристичних благ, послуг та товарів на глобальному рівні фіксується обсягом, напрямком та ритмікою міжнародних туристичних потоків. Саме стабільність географії туристичних потоків дозволяє визначити ціннісну шкалу в мотиваційній структурі туристичного попиту в напрямку від абсолютних до відносних переваг. З іншого боку, рівень споживання залежить від пропозиції турпродукту, оскільки цінність продукту в очах споживача визначається не тільки абсолютною привабливістю туристичного ресурсу, а й створенням умов для його споживання. Тобто, рівень споживання залежить від рівня розвитку індустрії туризму, оскільки відбиває якість та різноманітність пропозиції, а також рівень розвитку певного територіального ринку: його ємність і достатність пропозиції, інформаційну забезпеченість ринкової діяльності, сприяння розвиткові туристичного бізнесу тощо.

Одиницею макрорегіонального аналізу є національні туристичні ринки як державно-регульовані системи, суб'єкти міжнародного права, в яких сформовані і діють або формуються ринкові структури, діяльність яких забезпечена індустрією туризму певного рівня розвитку. Макрорегіональний аналіз передбачає визначення їх місця та ролі в світовому туристичному процесі залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни та сформованості внутрішнього ринку. Тобто, макрорегіональний аналіз передбачає типологію національних ринків, що є їх комплексною характеристикою та суттєвою ознакою. Таким чином, макрорегіональний аналіз має за мету визначити стан, напрямки та тенденції розвитку світового туризму, макрорегіональні відміни туристичного процесу та особливості формування глобальних геопросторових структур. Усталеним механізмом макрорегіогального аналізу світового ринку туристичних послуг є аналіз платіжного балансу, який дозволяє визначити економічну роль туризму в національній економіці, та туристичного балансу міжнародного туризму, основними показниками якого є обсяг надходжень від туризму та кількість туристів, що прибули в країну протягом року. Саме за цими кількісними показниками проводиться визначення рейтингу країн за різними ознаками попиту (привабливість, що визначає мету подорожування, доступність як за транспортно-географічними, так і ціновими ознаками тощо) та пропозиції (рівень розвитку індустрії туризму, якість, комфортність та різноманітність турпродукту тощо)[26, c. 75-77].


Розділ 2. Оцінка рівня розвитку готельного бізнесу

2.1. Ретроспективний аналіз розвитку готельного бізнесу

Число іноземних туристів, що відвідують країни Африки, і надходження від них дуже малі - складають відповідно 3,3 і 1,8% від загальносвітових.

Більше половини загальної кількості закордонних туристів у регіоні приймають країни Північної Африки. Найбільше відвідувані країни Північної Африки - Марокко і Туніс, приймають до 45 % від усіх прибуттів у регіон. Надходження від одного туриста в середньому складають 300 дол.

У Східній Африці найбільше відвідувані країни - Кенія, Мавританія, Танзанія, Сейшельські острови і Зімбабве.

Турпродуктом, як правило, є їхні природні ресурси. Мавританія і Сейшели спеціалізуються на чудовому пляжному туризмі, одержуючи з кожного туриста до 900 дол.

На півдні континенту основним туристичним центром є ПАР, що разом із Марокко і Тунісом очолює список країн Африки але числу прибуттів і надходжень від міжнародного туризму.

З погляду туристичної індустрії, країни Африки можна умовно розділити на дві групи: країни Північної Африки й країни південніше Сахари. Країни Північної Африки (Єгипет, Марокко, Туніс, Канарські острова) - місця, у цілому, недорогого й масового туризму, вони широко відомі туристам з Росії й України. У той же самий час як про країни південніше Сахари туристам із країн колишнього СНД практично нічого не відомо.

Туристична індустрія країн Африки південніше Сахари - найбільше що інтенсивно розвивається сектор світової економіки. Якщо обсяг міжнародного туризму у світі в 2005 виріс тільки на 5,5%, то у відношенні Африки цей показник перевищує 10%, а, зокрема , по Кенії становить більше 26%, по Мозамбіку - 37%, по ПАР - 11%, по Сейшелам - 7% .

Ці досягнення - абсолютний світовий рекорд, досягнутий яким-небудь континентом за останні десять років. Одна з основних причин такого положення справ - надзвичайно висока прибутковість африканських напрямків для західних туристичних компаній. Тим часом, лише не більше десяти з декількох тисяч туристичних компаній Москви думають африканські напрямки своїм пріоритетом. Така ж ситуація спостерігається в Києві й інших містах[28, c. 105-107].

Основна особливість туризму в Африку полягає в тім, що можливості континенту не зовсім відомі не тільки туристам, але й туркомпаніям. Існують стереотипи, що Африка - це щось несприятливе з погляду здоров'я й інфраструктури, що не зовсім відповідає дійсності. У країнах Африки багато першокласних готелів, у тому числі й категорії VІ, широкі можливості для активних і екстремальних видів відпочинку.

Сьогодні афро-туризм дуже динамічно розвивається. Швидко росте попит на Кенію-Танзанію, де, є в тому числі й пляжний відпочинок. Після мультфільму "Мадагаскар", росте попит і на цей острів.

Один із самих авторитетних туристичних журналів миру Travel+Leіsure опублікував рейтинг кращих готелів світу за 2004 рік.

Принцип розрахунку позицій готелів у рейтингу полягає в наступному - котрий рік підряд журнал звертається до запеклих і досвідчених мандрівників із проханням оцінити той або інший готель, у якому вони побували, по п'яти позиціях: номера й зручності, місце розташування, сервіс, ресторани/їжа, вартість послуг. Цього року рейтинг складений на основі думок більш ніж 425 тисяч туристів, у зв'язку із чим автори рейтингу вважають його досить авторитетним і представляющим цілком реальну картину...

Шість із десяти кращих світових готелів 2004 року розташовуються на африканському континенті. За приблизно десятилітню історію складання top100 світових готелів 2004 рік став другим роком, коли в лідери "провідної сотні" вибивається готель із Південної Африки - в 1997 році список очолював готель MalaMala Game Reserve, що цього року виявився тільки на сьомому місці. В 2004 його позицію зайняв Sіngіta Prіvate Game Reserve.

На 12 місці цього року виявився готель Mombo Camp у Ботсвані - самий маленький готель (усього дев'ять номерів), що зуміла потрапити в першу сотню кращих готелів миру.

Десятка кращих готелів миру:

1. Sіngіta Prіvate Game Reserve (Сэби Сэндз, ПАР)

2. Kіchwa Tembo (Масаи Мара, Кенія)

3. The Penіnsula (Банкок, Таїланд)

4. Londolozі Prіvate Game Reserve (Мпумаланга, ПАР)

5. Bushmans Kloof Wіlderness Reserve (Клэнвильям, ПАР)

6. Four Seasons Resort Balі at Sayan (Індонезія)

7. MalaMala Game Reserve (Мпумаланга, ПАР)

8. Phіnda Prіvate Game Reserve (Квазулу Натал, ПАР)

9. Boyer Les Crayеres (Реймс, Франція)

10. Four Seasons Resort (Чангмай, Таїланд)[24, c. 91-93]

2.2. Характеристика сучасного стану готельного бізнесу

Південноафриканський Туризм (SATOUR) - національна туристична агенція, на яку покладена місія міжнародної популяризації Південної Африки як однієї з найцікавіших з точки зору туризму країн світу. Мета полягає у тому, щоб перетворити туризм на провідну галузь національної економіки і таким чином забезпечити стабільний соціально-економічний розвиток південноафриканців. Одночасно Південна Африка представляється як невід'ємна складова усього континенту, зокрема його південного регіону.

Для досягнення цієї мети Південноафриканському Туризму необхідно виконати наступні завдання:

- збільшити чисельність туристів до країни, а отже, експортні надходження;

- допомагати провінціям у розширенні туристичних ринків та послуг, їх популяризації;

- розширити географію туризму по всій країні, Щ° сприятиме розвитку регіонів і рівномірному розподілу прибутків між ними;

- підтримувати всіх „дійових осіб", які сприяють підвищенню культури туризму та екологічної свідомості громадян, а також співробітництво і партнерство У напрямі консолідації матеріальних ресурсів;

- проявляти керівну роль, відповідальність, творчість, винахідливість і досконалість у стосунках з усіма своїми партнерами по туризму;

- координувати там, де це доцільно, обмін інформацією, науковими і технічними досягненнями, збір даних тощо для національних суб'єктів індустрії туризму; популяризувати через свої місцеві та провінційні туристичні агенції південноафриканський субконтинент як високорозвинений туристичний регіон на благо кожної країни цього регіону;

- поширювати унікальну привабливість африканських визначних туристичних об'єктів;

- пропонувати туристам послуги найвищої якості[20, c. 316-317].

Діяльність Південноафриканського Туризму регулює Рада директорів, яка складається з 13 осіб. Головою Ради є пан Мохам мед Валлі Муса.

Південноафриканський Туризм рекламує Південну Африку як унікальний туристичний регіон, який може пропонувати свої принади протягом усього року. Програма розвитку південноафриканського туризму на міжнародному рівні повинна стати складовою реалізації ідеї Африканського Ренесансу (програма NEPAD), яку проголосив нинішній президент Південної Африки Табо Мбекі. Ринкова стратегія розвитку міжнародного туризму передбачає пропаганду південноафриканських краєвидів, різноманіття дикої природи, екологічного туризму, різнобарвного калейдоскопу культурних традицій та історичної спадщини, що сприятиме повнішому розкриттю безмежних потенційних можливостей країни у галузі спорту, розвитку пригодницького та професійного туризму, конференц-туризму, турів за інтересами тощо.

Розвитком туризму у Південній Африці опікуються такі урядові установи як Міністерство з туризму, Відділ справ з навколишнього середовища та туризму, Відділ торгівлі та індустрії та ін.3

За останні роки намітилась тенденція поєднання зусиль як урядового, так і громадського і приватного секторів, спрямованих на те, щоб країна найближчим часом посіла гідне місце серед світових лідерів туризму. Координація цих зусиль проводиться через Раду по Туризму, державні установи всіх дев'яти провінцій і найбільших міст країни. Спільними зусиллями була розроблена низка програм підтримки туризму: кампанія „Південна Африка запрошує", „Сонячне коло", „Туристичний бізнес" та ін.

З метою популяризації Південної Африки, а також усього південноафриканського регіону на міжнародному ринку туризму в країні щороку проводиться найбільша в Африці міжнародна туристична виставка-салон INDABA.

Одним із основних завдань туристичної політики держави є створення нових робочих місць.

У 2003 р. майже 300 млн. рандів було вкладено на розробку проектів розвитку туризму, спрямованих на створення нових робочих місць та зменшення рівня бідності в Південній Африці.

Нині туризм надає 3% від загальної кількості робочих місць Південної Африки і оцінюється як потенційна галузь, що стане найбільшим поставщиком робочих місць та міжнародного обміну досвідом. Передбачається, що до 2010 р. у туристичній галузі Південної Африки буде задіяно 1,2 млн. чол. (прямо та посередньо)[24, c. 239-240].

Нові напрями в розвитку туризму. Згідно з Південноафриканським Туризмом, діловий туризм, що включає в себе конференц-туризм, є ключем подальшого розвитку туристичного сектору країні. Щорічно його внесок в економіку держави складає 20 млрд. рандів. Діловий туризм надає майже 260 тис. робочих місць у країні та щороку сплачує державі у вигляді заробітної плати 6 млрд. рандів, а у вигляді податків -4 млрд. рандів.

Південна Африка чесно заслуговує на звання „Країни конференцій". Якщо у 1993 р. до Південної Африки приїздило 14 000 учасників конференцій, то у 2000 р. їх кількість зросла до 95 000, тобто щороку число гостей, які прибували до країни для участі у конференціях та інших ділових зібраннях, зростало на 46%.

Для участі в конференціях до Південної Африки приїздять туристи з усього світу: з країн Африки - 40%, Великобританії - 7%, Північної Америки - приблизно 10%, Далекого Сходу та Азії - близько 15%, Австралії - 3%.3

Південна Африка може запропонувати понад півтори тисячі приміщень, спеціально призначених для проведення конференцій різних рівнів і масштабів: від величезних конференц-холлів, здатних вмістити до 5 тис. делегатів, спеціалізованих залів середніх розмірів десь на морському узбережжі або віддаленому гірському курорті, до невеличких стилізованих „загублених у хащах хатин", обладнаних за останнім словом оргтехніки.

Серед десяти міст Африканського континенту, де найчастіше проводяться міжнародні конференції, п'ять - це південноафриканські міста, серед яких Кейптаун - на першому місці, Дурбан - на другому, на четвертому - Преторія, на шостому -Сан-Сіті, на сьомому - Йоханесбург. Кейптаун займає 25 місце в світі серед найпопулярніших міст, де проводяться міжнародні конференції.

За даними SATOUR, у провінції Готенг проводиться 63% всіх конференцій і форумів та 73% всіх виставок у країні, у Західному Кейпі - 22% конференцій та 8% виставок, у Квазулу-Наталі - відповідно 6% і 6%.6

Попередні результати аналізу, проведеного спеціалістами Південноафриканського Туризму, показали, що раніше дуже недооцінювалось і принижувалось значення конференц-туризму. Проте тепер є підстави, щоб вважати, що цей вид туризму і надалі буде розвиватися.

Південну Африку розглядають як країну, де можна отримати якісну освіту і диплом світового зразка. Все більше іноземних громадян закінчують у вузах країни аспірантуру з інформаційних і телекомунікаційних технологій, бухгалтерського обліку, менеджменту та сучасного бізнесу. Таким чином, можна твердити, що в Південній Африці потенційним для розвитку є освітній туризм.

У Південній Африці все більше набувають популярності так звані маршрути „силіконові сафарі", які передбачають можливість поєднання відпочинку з пластичною операцією для тих, хто цього потребує. Для цього в країні існують прекрасні сучасні можливості, лікарні та найдосвідченіші хірурги-косметологи, причому і вартість таких послуг є нижчою, ніж, наприклад, у США або деінде в Європі. Пакет з відповідними пропозиціями можна купити на аукціоні Netcare. Окрім пластичної операції пакет також передбачає відпочинок і реабілітацію на одному з престижних курортів країни.

Незважаючи на всі існуючі переваги, зовсім недавно Південна Африка ще не була здатна зрозуміти свій повний потенціал у галузі туризму.

Нині туризм Південної Африки набуває шаленої конкурентоспроможності. Проте вона спирається, скоріше, не на природні ресурси, а більше управляється наукою, технологією, інформацією. Це і надалі визначатиме конкурентоздатність країни на туристичному ринку[18, c. 64-66].

2.3. Регіональні відмінності в рівні розвитку готельного бізнесу

Загальний економічний ріст у країнах Африки позначився й на туристичній інфраструктурі.

Досліджуючи динаміку та якісні характеристики туристичних послуг країн Африки для громадян України, потрібно відмітити наступне:

1. Широта асортименту туристичного продукту, бо у покупця тиристичного продукту є свої вимоги, чи побажання щодо сервісу, перельоту, екскурсійної програми, наявності анімації, дитячої кімнати, спортивних кортів та інших критерій, важливо порівняти дані про продукти, щоб зробити остаточний вибір. Наприклад, випуск представницькими туроператорами рекламних проспектів; окремим країнам відповідають окремі каталоги, а саме каталоги по Єгипту, Сейшилам, Мароко, Тунісу, Канарам, ЮАР, Маврікії, Мадагаскару, Нігерії, та велика кількість брошурок по окремиим екзотичним місцям та курортам.

Так, наприклад в каталозі Karya Tour Єгипет 2007/08 нараховується така кількість готелей: 5*- 41готель; 4* - 23готеля; 3* - 11готелей; 2* - 2 готеля, що перевищує пропозицію готелей в каталозі за 2006/07.

2. Широта цінової пропозиції, бо споживчі критерії не завжди являються ключовими при виборі туристичного продукту, а ще вибір залежить від запропонованої ціни. Детально цінову пропозицію можно розглянути на прикладі декількох готелей, які пропонує для українських туристів туроператор Tez Tour.

3. Погодні умови для українського громадянина, не у всі місяці є сприятливими (вітри, висока температура). Клімат в Єгипті теплий і сухий. Сонячні днів тут більше, ніж в якому-небудь іншому куточку земної кулі. Влітку температура повітря в Каїрі зазвичай коливається вдень між 35 і 40°C тепла, взимку 15-20°C тепла. На побережжі Червоного моря середня температура повітря в червні-серпні 35-38°C, а з листопада по березень тримається в діапазоні 23-27°C. Нічні температури зазвичай градусів на десять нижче денних. Температура води Червоного моря в районі Хургади в жовтні - 26°C, листопаді -24°C, грудні 20-21°C. У Червоному морі можна купатися круглий рік. Навіть у жаркі літні місяці високі температури переносяться на морських курортах легко за рахунок приємного морського бризу і низької вологості повітря. Тому для збільшення конкурентоспроможності тур продукту африканські підприємства надають необхідну інформацію своїм споживачам.

4. Надання пільг при замовлені продукту є одним із критеріїв стимулюваня попиту на продукт. Замовлення туристом тур послуги за три місяці, або більший термін, надає йому знижку при сплаті тур послуги; у кожного оператора діє своя система знижок, що дозволяє збільшити плановий попит туристів.

5. Інформація про додаткові послуги, екскурсії та власне їх вартість, оскільки приїхавши в країну, турист може не мати достатньо коштів, щоб придбати тур послугу[28, c. 63-65].

Кемпінг - як правило, являє собою площадку для подорожуючих самостійно на орендованому або власному автомобілі. У кемпінгу ви зможете поставити свою або орендувати намет (при наявності такої послуги), користуватися суспільним санвузлом, що включає душ із гарячою й холодною водою, і користуватися кухнею для готування їжі або замовляти готовий обід (при наявності).

Вартість зупинки в кемпінгу коливається від 30$ до 120$ за ніч залежно від інфраструктури.

Хостел - розміщення в таких готелях чимсь нагадує студентський гуртожиток, ви тут просто бронюєте місце на ніч у кімнаті, де може розміщатися від трьох до десяти чоловік.

Харчування в хостелах, як правило, не надається.

Вартість коливається від 15$ у добу, і не перевищує 60$ на людину.

Гестхаус - маленький готель у частці (часто сімейному) керуванні. Великий вибір гестхаусов у ПАР, Намібії.

У країнах Східної Африкиих практично немає. Гестхаус не означає автоматично "дешево", є дуже дорогі гестхауси, але, у середньому, вартість розміщення коливається від 80$ до 300$ у добу за номер.

Готель-бутик - готель, розташований з якімсь будинку, що має історичну або іншу цінність. Часто готелі-бутики проектує який-небудь іменитий дизайнер по управительшах, втілюючи завдання власників або власні творчі ідеї. Готелі-бутики, як правило, пропонують недешеве розміщення й вартість за номер стартує з 200-300$.

Готель-Маєток пропонує комфортне заміське розміщення. Це може бути винна ферма, гольф-резорт, готель у приватному заповіднику, Спа- Готель, заміський маєток у приватному володінні. У кожному разі, тут ви знайдете особливе місце розташування або яку-небудь іншу відмінність від стандартного готелю.

Вартість розміщення починається з 200-300$ у добу за номер.

Лодж - готель у заповіднику або невеликий пляжний готель. Як правило, являє собою комплекс стаціонарних бунгало із природних матеріалів, розташованих на території заповідника або на його границі, з обгородженою територією.

Лоджи можуть пропонувати різний рівень розміщення - від стандартного до рівня luxury. Але, поза залежністю від категорії лоджа, у кожному з них вам гарантований, як мінімум, стандартний набір послуг: номер з гарячою й холодною водою, сучасним санвузлом, ресторан для харчування, бар і басейн. Лоджи як правило пропонують 2 типи харчування: " сніданок-обід-вечеря" або "усе включено", так само у вартість включений джип- сафарі й інші види сафарі (залежно від рівня лоджа). Вартість починається від 210$ за номер у добу.

Кемп - на відміну від лоджа пропонує розміщення в брезентові шале, розбитих на дерев'яних платформах.

У кемпі ви знайдете той же набір послуг, що й у лоджі, і так само рівень кемпов сильно варіюється. Тому що кемп споконвічно був єдиним варіантом розміщення на сафарі, те й зараз кемп є символом і своєрідним уособленням класичного африканського сафарі. Тому, щоб відчути смак сьогодення сафарі, радимо провести як мінімум одну ніч у кемпі. Вам гарантовані зовсім особливі відчуття близькості до природи. Кемп, як правило, не обгороджений. Вартість розміщення починається від 300$ за номер у добу.

Мобільний кемп (mobіle camp) - відрізняється від звичайного кемпа тим, що може бути розбитий тимчасово або відкритий залежно від сезону. Вартість розміщення входить у загальний пакет сафарі - маршруту, тому що мобайл кемпи використовуються, в основному, для індивідуальних сафарі високого рівня й ураховують всі можливі персональні побажання клієнтів.

Готель-Резорт пропонує класичне розміщення різного рівня. Це може бути пляжний готель, гольф-готель, міський готель або який-небудь інший готель із більшою кількістю номерів (більше 100),

різноманітною інфраструктурою й різними категоріями (від basіc 3* до luxury 5* ). Вартість залежить від категорії готелю, і починається з 190$ у добу за номер[26, c. 104-106].


Розділ 3. Напрямки розвитку готельного бізнесу в Африці

3.1. Форми організації готельного бізнесу (ланцюг готелю)

У Південній Африці свої послуги туристам пропонують понад 6 500 закладів розміщення.

Велика кількість найбільших світових готельних ланцюгів мають свої готелі у Південній Африці (наприклад, Hilton, Hyatt, Sheraton, Inter Continental, Radisson, Relais and Holiday Inn). Крім того, кілька готелів є власністю груп „Провідні готелі світу" та „Чарівні готелі".

У Південній Африці турист може отримати широкий вибір готельних послуг на будь-який смак і для будь-якого гаманця. Тут можна зупинитись у розкішних готелях як у центрі міста, так і десь у зоні відпочинку. До послуг туристів спальні апартаменти та люкси, цілодобове обслуговування у номері, широкий вибір ресторанів, кафе і барів, басейнів інших послуг.

Можна відпочити і скромніше, але за цінами значно нижчими, ніж середньоєвропейські.

Туристи можуть зупинитись у комфортному гест-хаусі, стилізованому котеджі або сільській хатині у мальовничій місцевості. Гест-хаус являє собою переоснащений звичайний будинок, садибу або спеціально побудований засіб розміщення для прийому туристів. Гості можуть розміститися або на повністю ізольованій території, або ділити дах з господарем будівлі. Сільська хатина - великий гест-хаус, зазвичай розташований у тихому природному середовищі, біля природного заповідника, лісу або озера. Такий вид розміщення пропонує всі готельні послуги, включаючи харчування. Котеджі або фермерські будиночки розташовані на територіях ферм; деякі з них оснащені для самообслуговування, а в інших пропонується повне обслуговування.

Деякі гест-хауси і табори для туристів можуть прийняти лише невелику кількість гостей, однак якість послуг від цього не постраждає, навіть навпаки, обслуговуючий персонал ставитиметься до гостя з персональною увагою.

Лоджії - засоби розміщення туристів, що розташовані в природному оточенні і класифікуються в залежності від досвіду роботи та пропозиції різних ігор, зокрема батальних. Лоджії вирізняються персональним підходом до кожного гостя.

„Бед-енд-брекфест". Велика кількість приватних будинків пропонують дешеве та комфортне розміщення в усіх туристичних центрах Південної Африки. Туристи мають унікальну можливість поконтактувати з місцевими жителями, що радо зустрінуть їх після довгого, насиченого екскурсіями дня та запропонують затишний притулок та домашні страви.

За останні декілька років у країні виросла справжня індустрія приватних гест-хаусів і гуртожитків для туристів, де місця можна завчасно зарезервувати через централізовані турагенства.

У природних заповідниках туристам пропонують охайне і комфортабельне житло у туристичному таборі як з усім набором послуг, так і з самообслуговуванням. У гостей країни є також унікальна можливість зупинитись у справжньому африканському селі і пожити в оточенні тубільців, що дасть їм змогу ближче познайомитись з місцевою культурою і традиціями.

Туристи, які прибувають до країни з діловою метою, можуть зупинитись у спеціально обладнаних бізнес-апартаментах або будинках, що розташовані переважно в комерційних центрах та доступні для корпоративної оренди.

Житла із самообслуговуванням мають високі стандарти і, як правило, вони розташовані поблизу ресторанів і кафе. Будинки, котеджі, шале, бунгало, квартири, апартаменти, вілли, будинки-човни, намети або інші засоби розміщення пропонуються гостям, що обирають самообслуговування. По всій країні, включаючи природні заповідники, розміщені понад 800 кемпінгів з комфортабельними туристичними караван-вагончиками для невибагливих туристів[23, c. 152-154].

Один із відомих готельних ланцюгів STOCKS пропонує туристам варіанти таймшера на п'яти курортах Південної Африки - Національний парк Піланенсберг, Порт Елізабет, Південне Драконове Узбережжя, Хезів'ю та Вайлдернес. Можливе придбання таймшеру або користування послугами по обміну. До послуг туристів є як окремі комфортабельні котеджі, так і номери у великих готелях.

У Південній Африці гостинність перетворилась на справжнє мистецтво робити людям приємно, щоб вони почували себе як вдома, де б вони не були.

Авіалінії, залізниці, екскурсійні автобуси, автомобілі напрокат дозволяють туристам комфортабельно подорожувати країною з порту прибуття до будь-якого пункту призначення.

Понад 60 міжнародних авіаліній, включаючи Південно-Африканську авіакомпанію SAA, зв'язують країну регулярними рейсами з іншими країнами світу, а до будь-якого куточка країни можна дістатися внутрішніми авіакомпаніями або залізницею.

До 9 основних аеропортів країни належать: Блоемфонтейн, Кейптаун, Дурбан, Східний Лондон, Джордж, Йоханесбург, Кімберлі, Порт Елізабет, Юпінгтон.

Для шанувальників романтичних та вишуканих залізничних турів Південна Африка пропонує подорожі турпоїздами „Блакитний Експрес" та „Спаєр Трейн", а також паровозом „Ровос Рейл".

Знаменитий „Блакитний Експрес" курсує між Преторією та Кейптауном і Йоханесбургом, Преторією та водоспадом Вікторія, а також Преторією та Нелспрейтом. Квитки можна придбати в системі Спурнет або через будь-яке туристичне агентство.

Унікальну подорож навколо Кейп Вайнлендсу („земля вина") пропонує новий триденний маршрут поїздом „Спаєр Трейн", що надає можливість побачити та скуштувати найкраще, що може запропонувати Кейп, - вино.

Компанія „Ровос Рейл" пропонує сафарі на комфортабельних паровозах з Преторії до Національного парку ім. Крюгера, з Преторії до Кейптауну (дводенний тур), дводенні тури за маршрутами Преторія-Свазіленд-Дурбан та Преторія-водоспад Вікторія та інші захоплюючі подорожі Південною Африкою та сусідніми країнами.

Нині компанія „Ровос Рейл" запрошує туристів здійснити політ на літаку „Ровос Еєр", розрахованому максимум на 44 пасажира. Африканське „повітряне сафарі" включає Окаванго, Дельта, Каріба, водоспад Вікторія, острів Базаруто в Мозамбіку та далі до Національного парку ім. Крюгера перед поверненням до Преторії.

Для особистої подорожі країною туристи можуть взяти машину напрокат. Свої послуги пропонують понад 30 компаній автопрокату, які загалом володіють 25 тисячами автомобілів. Машину у прокат турист може взяти в одному з дев'яти основних аеропортів або скористатися послугами туристичних фірм. Більш ніж 135 внутрішніх туроператорів та їх посередників щорічно надають послуги з організації прокату автомобілів близько 200 тис. відвідувачів[15, c. 143-145].

При бажанні гості країни можуть скористатися громадським транспортом - метро, автобуси, поїзди та електрички, або взяти таксі (в аеропортах або замовити по телефону).

Система підготовки кадрів є важливою складовою структури індустрії туризму. Розвиток людських туристичних ресурсів розглядається як одна з основ розвитку нової відповідальної культури туризму в Південній Африці.

Державна влада повністю підтримала ідею запровадження у школах таких предметів як „Подорожі і туризм" та „Основи гостинності". У 2000 р. „Подорожі і туризм" було введено в усіх школах, що бажали вивчати предмет.

Важливий внесок щодо освіти кадрів робить організація ТНЕТА (Туризм Гостинність Освіта Влада), яка має наступні палати: гостинність; туристичний менеджмент; спорт, рекреація та фітнес; туризм та туристичні послуги; ігри та лотереї. Кожна палата має свій власний комітет, що допомагає ТНЕТА ідентифікувати потреби галузі.

TLP є Проектом співпраці в туристичній освіті, в якому задіяні Бізнес Траст, ТНЕТА та Міністерство праці Південної Африки. TLP прагне підняти стандарти туристичної індустрії країни, гарантуючи розвиток корисних, акредитованих навиків для використання в туристичному секторі. Основними цілями TLP є:

- прискорити підготовку вітчизняних кваліфікованих кадрів для всіх первинних систем туристичної галузі;

- гарантувати кадрам відповідну кваліфікацію, що зацікавить роботодавців;

- забезпечити розвиток системи та освітню підтримку безробітним, шляхом співпраці в туристичній освіті, для надання їм відповідних кваліфікаційних навиків, що сприятимуть отриманню роботи.

У 2004 p. TLP досяг наступних результатів, було навчено 975 водіїв-експедиторів туристичних автобусів, майже 7 тис. службовців пройшли програму навчання навикам роботи в туристичній галузі, понад 3 тис. службовців та 6 тис. безробітних були залучені до проекту TLP, 12,5 тис. осіб пройшли курси-тренінг „Південноафриканський хазяїн".

За допомогою іспанської влади, яка виділила кошти у розмірі 13 млн. грандів, у Південній Африці було засновано Південноафриканський інститут туризму SATI. SATI розробляє велику кількість проектів, які сприяють створенню сприятливого середовища для навчання викладачів та учнів середніх шкіл основам туризмознавства та гостинності.

SATI зосереджує свою увагу на програмі навчання викладачів туристичної галузі, для підвищення якості подальшого викладання ними спеціальних туристичних дисциплін.

Проект, що був розпочатий у 1996 р. у 14 школах та задіяв 800 учнів, у 2000 р. був розповсюджений у 600 школах і залучив 94 000 учасників.

Центр SATI відкритий для громадськості. Інші проекти, пов'язані з розвитком туристичної освіти, також знаходяться на стадії реалізації і включають в себе рольові ігри з працівниками туристичного сектору, що сприяють підвищенню рівня якості обслуговування клієнтів, а також підготовку кадрів[7, c. 176-178].

3.2. Регіональна модель розвитку готельного бізнесу

Південна Африка - країна, що протягом останніх років спромоглася увійти до числа найпривабливіших туристичних центрів світу. Імпульсом розвитку туризму в Південній Африці стала політична реформа 1994 року - скасування в країні системи апартеїду.

Нині країна є лідером на туристичному ринку Африканського континенту. Туристична галузь Південної Африки швидко розвивається та приносить щорічно понад 10 % до ВНП.

Туристичні потоки. Активний розвиток туризму в країні почався лише з 90-х pp. XX ст. У 1990 p. країна прийняла 0,5 млн. відвідувачів, у 1995 р. - 4,7 млн., у 1998 р. до Південної Африки приїхало 5,9 млн. туристів, у 2000 р. - 6 млн., а в 2001 р. -4,6 млн. чол.

Темпи розвитку Південної Африки як туристичного напряму у 2002 р. були найвищими у світі. Того року країну відвідало 6,4 млн. туристів, що перевищило показники попереднього 2001 р. на 20,1 % (1,8 млн. чол.). Частка подорожуючих з європейських країн зросла на 24,4%; лідерами в подорожах до Південної Африки стали Велика Британія та Німеччина, турпотоки з яких склали відповідно 442,9 тис. чол. та 249 тис. чол.

З Північної Америки у 2002 р. прибуло на 9,2% більше туристів, ніж у попередньому році; переважна більшість азіатських туристів були з Китаю (майже 37 тис. чол.), що в порівнянні з 2001 р. більше на 20,7%; на 14,5% зросла чисельність відпочиваючих з Австрапії. Чисельність туристів, що прибули до Південної Африки з країн Африканського континенту збільшилась на 2,1% (1,06 млн. чол.), зокрема кількість туристів з Кенії склала близько 35 тис. чол.

Статистика показує що лише за перший квартал 2003 р кількість прибуттів до країни порівняно з першим кварталом 2002 р. зросла на 5%. У другому кварталі 2003 р. чисельність туристів, що прибули до країни була на 4,6% більшою, ніж у тому ж періоді попереднього року. Проте з третього кварталу 2003 P-спостерігався спад порівняно з третім кварталом 2002 р. на 1,6%.

В цілому протягом 2003 р. Південну Африку відвідало 7 млн. туристів.

У 2004 р. в Південну Африку прибуло на 9% туристів більше, ніж у попередньому 2003 р.

Зміна інтенсивності туристичних потоків до Південної Африки в період з 1995 р. до 2003 р. зображена у таблиці 1.

З наведеної таблиці видно, що темп приросту чисельності туристів, що відвідали Південну Африку протягом 1995-1998 pp., становив майже 26% (1,2 млн. чол.). Таке зростання чисельності відвідувачів було викликане, передусім, успішним політичним переходом країни у 1994 p., після якого Південна Африка стала перспективним туристичним напрямом, що привернув увагу багатьох країн світу.

Проте щорічний темп приросту експорту туристичних послуг Південної Африки протягом наступних років - до 2001 р. включно - порівняно з 1995 р. склав у середньому лише 13%. Це пояснюється тим, що туристичний бум у 2000 р. обминув Африканський континент, маючи найнижчий рвень зростання за всі роки - 1,5%. Ця ситуація позначилася на чисельності туристів, що в'їхали до Південної Африки й у 2001 p., але вже в 2002 р. країна лідирувала за числом прийнятих відпочиваючих. У 2003 р. порівняно з базовим 1995 р. темпи приросту чисельності туристів, що відвідували країну, склали близько 49% (2,3 млн чол.)[11, c. 124-126].

За даними ВТО, у 2003 р. міжнародні туристичні потоки Африканського континенту становили 30,5 млн. чол.9 Ринкова частка Південної Африки склала майже 23%.

Нині туризм є четвертою за величиною галуззю у Південній Африці і має всі перспективі подальшого розвитку.

Розвиток індустрії туризму. Щорічно індустрія туризму Південної Африки приносить до державної скарбниці понад 4 млрд. рандів прибутку, створює додаткові робочі місця, стимулює економічний розвиток, залучає до бюджету багато валюти, сприяє розвитку інфраструктури, зміцнює дружбу між народами, підвищує престиж країни і добробут людей.

Людей, які ніколи не були в Африці, цікавить, який тут рівень готельного обслуговування. Що стосується Південної Африки, то гості країни можуть бути певні, що тут їм запропонують такий рівень, який задовольнить найпримхливішого туриста[21, c. 205].


Висновки

На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.

Привабливість африканського регіону заключається в:

1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;

2. чудові піщані пляжі;

3. унікальні історичні та культурні пам'ятки (Єгипетські піраміди);

4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан).

Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:

• низькій рівень економічного розвитку;

• слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);

• природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);

• нестабільне політичне положення в деяких країнах.

Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.


Список використаної літератури

1. Закон України „Про туризм”від 15 вересня 1995 року № 324 / 95 - ВР.

2. Про підприємництво в Україні. Закон України від 27 березня 1991 року № 887 – 12 ( Витяг).

3. Державна програма розвитку туризму на 2002- 2010 роки. Затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року № 583.

4. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. - К.: Знання України, 2002.

5. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1999.

6. Барчукова И.С.Международное сотрудничество государства в области туризма. - М.,1986

7. Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. - Д., 2002.

8. Гаагская декларация по туризму. Гаага, 14 апреля 1989 года.

9. Глобальный Этический кодекс туризма, Сантьяго, 1999 год.

10. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. - К.: Либідь, 1996.

11. Гостиничный и туристический бизнес – учебник – Москва, 1998.

12. Долматов Г.М. Международный туристский бизнес: история, реальность и перспективы. — Ростов н / Д: Феникс, 2001. — 317 с.

13. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник / Рос. междунар. акад. туризма. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 364 с.

14. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое издание, 2001

15. Квартальное В.А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 1999.

16. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – 21, 2003.

17. Кузнєцова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства.- К., 1997.

18. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. - М.: Международные отношения, 1985.

19. Нечаюк Л.І. Готельно – ресторанний бізнес: менеджмент; Київ, 2003р.

20. Носовский Г.В., Фоменко А.Т. Империя: Русь, Турция, Китай, Европа, Египет. Новая математическая хронология древности. — М.: Факториал, 1996. — 751с.

21. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000.

22. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостепримства. – Москва: Економика, 2000.

23. Пузаков Е.П., Честикова В.А. Международный туристический бизнес. - М.: Экспертное бюро-М, 1997.

24. Роглєв. Х.Й.,Маркєлов В.Л. Організація обслуговування в готельному господарстві.- київ, 2004.

25. Рокоча В.В Транснаціональні корпорації; Київ, Таксон, 2000р.

26. Сенин В.С. Организация международного туризм; Киев, ФиС, 2003г.

27. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навч. посіб. для студентів, аспірантів, викл. / Київ. ін-т туризму, економіки і права. — К.: Вид-во худож. л-ри “Дніпро”, 2000. — 155 с.

28. Харрис, Годфри, Кац, Кеннет М. Стимулирование международного туризма в ХХІ веке. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 237 с.

загрузка...
Top