Міжнародний туризм і економіка

Вступ.

1. Сутність міжнародного туризму.

2. Туристична індустрія як форма міжнародної торгівлі

Висновки.

Практичне завдання.

Список використаної літератури.

Вступ

Міжнародна торгівля послугами - у даний час одержує усе більше значення. Вона відрізняється від торгівлі іншими товарами тим, що останні можуть бути переміщені через кордон, а послуга – тільки як виключення. Тобто послуга - це товар, що не має матеріалізованої форми. В багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі, наприклад, туризм, готельні послуги, санаторне лікування. Це викликано науково технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і ростом соціально-економічних потреб багатьох країн. Світовий експорт послуг на початку 90-х років мав відношення до світового експорту товарів, як 1:4, хоча і ці дані можна вважати заниженими, оскільки в статистиці багато видів послуг відбивається недостатньо або включаються в експорт і імпорт товарів.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що “годує” ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

1. Сутність міжнародного туризму

Туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. дол., Франція й Італія - по 27 млрд. дол., Іспанія -25 млрд. дол.

В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну - тобто усе робиться так, що капітал від тур. бізнесу спливає за рубіж.

В даний час індустрія туризму є однієї з найбільше що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму буде продовжуватися і далі. По різних підрахунках, до 2008 року ця галузь стане ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів росту число міжнародних подорожей до 2007 року досягне 900 млн. чоловік, а до 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн. чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні фактори:

Економічний ріст і соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

Удосконалювання усіх видів транспорту здешевило поїздки.

Збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

Інтенсифікація праці й одержання працюючими більш тривалих відпусток.

Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистісних зв'язків між і усередині регіонів.

Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в області телекомунікацій.

Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей. [2, c. 105-107]

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

Міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

З ростом зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей , уступаючи нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний доход країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На долю цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходиться на Америку, менш 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

Всесвітня організація по туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнє число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Відповідно до Статуту ОТ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

СОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

— Манільська декларація про туризм у світі (1980);

— Документ Акапулько (1982);

— Хартія по туризму і Кодекс поводження туриста (Софія, 1985);

— Гаазька декларація по туризму (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічний і соціальна Рада (ЕКОСОС). Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА). [4, c. 131-134]

2. Туристична індустрія як форма міжнародної торгівлі

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентів і позбавлених найчастіше юридичної і господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Усі вищезгадані категорії фірм відрізняються друг від друга по функціях і характеру діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими фірмами й обслуговуючими підприємствами, з одного боку, і клієнтами-туристами, з іншої. Турагенства або організують тури, пропонованими туроператорськими фірмами, або займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним чи туристам групам обличчя, установлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продаж турів здійснюється за цінами, установлюваним туроператорами і зазначеним у їхніх проспектах. За реалізацію інклюзивів-турів турагенства одержують визначена комісійна винагорода від туроператорів.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, установлюваним їхніми виробниками, а за надання розрізнених послуг турагенства можуть установлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

Туроператорскі фірми — це насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії і турагенствами. Вони реалізують тури від свого імені через турагенства або безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв'язку з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно-просвітительськими установами й екскурсійними бюро. Часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелю й інших засобів розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження й одержуючи значні знижки.

Туроператорські фірми в залежності від використовуваного виду транспорту підрозділяються на, що спеціалізуються на організації турів з використанням спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів і подорожей у яку-небудь одну чи країну спеціалізованих турів.

Туристичні корпорації — це великі підприємства, що шляхом участі поєднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в могутні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства всіляких галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові й інші компанії і реалізуючі тури через широку мережу туроператорів і турагенства в різних країнах.

Оснащення найсучаснішими автоматизованими системами керування і зв'язки дозволяє їм оперативно вивчати і задовольняти потреби й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвитих капіталістичних країнах. В Франції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій приходиться 50% реалізованих турів, у германії 3 найбільші туристичні корпорації “TUI”, “Nekkerman” і “ITS” зосередили у своїх руках 70% ринку.

Крім великих корпорацій, у дійсні час одержали широкий розвиток готельні комплекси, що надають туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

Найбільші готельні комплекси поєднуються через автоматизовані системи керування і розподілу готельного фонду в так називані “ланцюги”, що дозволяє швидко і точно враховувати кожну індивідуальну угоду і з мінімальними витратами часу робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних “ланцюгів” із загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі з них - “Holiday Inn”, “Sharaton”, “Hilton”. [3, c. 54-58]

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійні розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгово-посилкових фірм.

Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, у міру попиту, вони перейшли до практики організації у своєму складі формально не залежних туристичних фірм з обмеженою відповідальністю, що потім стали їх дочірніми фірмами.

З метою швидкого і міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тури з розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють у першу чергу галузі, що обслуговують туристичний бізнес, на основі системи участі стали здобувати і включати у свою структуру туристичні фірми. Помітно підсилилося проникнення банків і страхових компаній у сферу міжнародного туризму шляхом придбання усього чи частини контрольного пакета акцій. Володіючи розгалуженою мережею філій і великим штатом страхових агентів, банки і страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, одержуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, виплачуваної турагенту. Тури, пропоновані банками, як правило, дешевше, ніж у турагентів. Крім того, банки і страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку і керування, у пам'яті яких закладені всі основні дані про вкладників і застраховані обличчя. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямоване розсилання реклами й інформації, пропонуючи клієнту такі тури, що можуть відповідати його інтересам і засобам.

Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних і дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, але дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У світі існує кілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають “ETN”, “IAPA”, “COUNTDOWN”. [5, c. 271-273]

В умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі й індустрії відпочинку і розваг дуже висока, власники готелів беруть участь у дисконтних програмах, тому що безкоштовна інформація про знижки, що дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Вони видають їхній як доповнення до емітуємих кредитних карток чи безкоштовно набагато дешевше роздрібної ціни, тим самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.

Географія дисконтних карток дуже різноманітна, найбільше популярно “ETN-CARD”. Для мандрівників ця система є клубом, членство в який дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток “ETN” відносять :

— знижки для власників від 20 до 50% вартості в десятьох тисячах готелів у 175 країнах світу, у тому числі в Російській Федерації й у країнах СНД. У США в 400 готелях власник картки заплатить 50% від вартості номера;

— широку систему знижок у ресторанах (від 20 до 50%);

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля;

— знижка при покупці авіа-, залізничних, автомобільних квитків у розмірі 3-10%;

— можливість безкоштовно одержати картки “ETN- Telecard” і “Sprint Fonecard”, що дозволяють звістки телефонні переговори по пільгових тарифах.

При одержанні картки власнику видається ілюстрований каталог з адресами сервісних служб, що входять у систему. Вибравши готель, власник замовляє знижку на резервування номера. Часто цю процедуру бере на себе сама дисконтна система.

Крім поширення дисконтних карток, банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа із системою акредитивів, але, на відміну від останніх, можна не тільки обмінювати в банку на гроші, але ними можна розплачуватися в магазинах, що їх приймають.

Дорожні чеки дозволяють убезпечити гроші від крадіжки, тому що платіжний документ стає дійсним тільки після звірення підпису власника з підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов'язково мати рахунок у банку.

Дорожній чек ще називають туристським чеком, під яким розуміється платіжний документ, грошове зобов'язання виплатити позначену в ньому суму валюти його власнику.

У Європі з 1968 року широку популярність придбав єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в будь-якій країні-учасниці угоди “Єврочек”, до яких відносяться країни ЄС.

На світовому ринку порівняно недавно з'явився новий вид розміщення — тайм-шер. Це не продаж стандартної нерухомості і не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмежена по користуванню в часі. За одиницю часу приймається один тиждень.

Сьогодні тайм-шер-индустрия складається з двох частин:

— продаж чи клубів апартаментів, розділених на тижні;

— обмін цих тижнів через єдиний центр по обміні, називаний клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями.

Індустрія тайм-шера неухильно розвивається з початку сімдесятих років. З 1989 року світове число курортів, що працюють по системі тайм-шер, зросло на 600%, річний обсяг продажів тижнів збільшився на 300%. ДО 1994 року у світі було продано тайм-шеров на чотири мільярди доларів.

З ростом популярності тайм-шеров мінялася і сама індустрія. Якщо в роки формування вона залучала в основному дрібних підприємців, то зараз нею займаються такі корпорації як “Хилтон”, “Марриот”, “Дисней”, “Шератон”, “Баррат”, “Вамли”.

Сьогодні тайм-шер є однієї з найбільше що швидко розвиваються галузей індустрії відпочинку. Він вважається найсучаснішою технологією в області між туризмом і нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає друге місце по розвитку тайм-шера після США. Багато приймаючі країн розглядають тайм-шер як істотний елемент усієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному росту, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На промислово розвиті країни приходиться понад 60% усіх прибуттів іноземних туристів і 70-75% чинених у світі поїздок. При цьому на частку ЄС приходиться близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень. [1, c. 53-57]

Висновки

Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Практичне завдання

1.Користуючись енциклопедичними довідниками ,матеріалами Інтернету дати загальну характеристику країн ,демографічну ,програму для яких Ви будете розробляти.

Швеція

Королівство Швеція, держава в Північній Європі, що займає більшу частину Скандинавського п-ова. Територія країни витягнута з півночі на південь на 1500 км. Площа 400,9 тис. кв. км, 1/7 частина розташована за Північним полярним колом. Граничить на заході з Норвегією, на північному сході з Фінляндією. На сході обмивається Балтійським морем і Ботнічною затокою, на південно-заході - протокою Каттегат.

У минулому Швеція була великою державою, у її склад входили Фінляндія, країни Балтії й частково Польща й Північна Німеччина, з 1814 по 1905 вона була в унії з Норвегією. Після наполеонівських воєн з 1814 Швеція не воювала й стала дотримуватися політики нейтралітету. В 19 - початку 20 ст. була небагатою країною, з якої емігрувало більше 1 млн. чоловік. У цей час Швеція - одна з високорозвинених промислових країн, за рівнем і якістю життя займає одне з перших місць у світі.

Рельєф місцевості. На території Швеції можна виділити два великих природних райони - північний і південний. У межах більше піднесеної Північної Швеції виділяються три вертикальних пояси: верхній, що включає східну периферію Скандинавського нагір'я, що буяє озерами; середній, що охоплює плато Норрланд із чохлом моренних відкладень і торфовищами; нижній - з перевагою морських опадів на рівнинах уздовж західного берега Ботнічної затоки. У межах південної частини країни відокремлюються: рівнини Середньої Швеції, плато Смоланд і рівнини п-ова Сконе.

Північна Швеція. Східні схили Скандинавського нагір'я пересічені численними широкими глибокими долинами, які вміщають витягнуті вузькі озера. На межиріччях більші площі зайняті болотами. У деяких долинах є значні ареали родючих ґрунтів, що сформувалися на дрібнозернистих пісках і суглинках; вони в основному використаються під пасовища. Землеробство в долинах можливо приблизно до висоти 750 м над у.м.

У період нагромадження пісків і глин у районах, розташованих до сходу від плато Норрланд, рівень моря розташовувався на 135-180 м вище, ніж у цей час. Потім тут утворився пояс прибережних рівнин шириною від 80 до 160 км. Багато рік, що течуть зі Скандинавського нагір'я, перетинають ці рівнини, створюючи глибокі каньйони, що славляться своєю мальовничістю.

Північна Швеція випробувала відносно невеликий вплив господарської діяльності людини й досить рідко заселена.

Південна Швеція, навпроти, відрізняється високою щільністю населення й високою концентрацією промисловості й сільського господарства.

Рівнини Середньої Швеції, складені переважно морськими опадами, характеризуються вирівняним рельєфом і родючими ґрунтами. Тут переважають орні землі, придатні для машинної обробки, і пасовища, хоча місцями збереглися масиви високопродуктивних лісів. У цьому ж районі розташовані чотири великих озера - Венерн, Веттерн, Ельмарен і Меларен, з'єднані ріками й каналами в єдину водну систему.

Плато Смоланд, розташоване південніше рівнин Середньої Швеції, по особливостях рельєфу й рослинності має подібність із поясом морен і торфовищ Північної Швеції. Однак завдяки більше м'якому клімату Смоланд більше сприятливий для життєдіяльності людей. Поверхня в основному складена моренами з перевагою грубозернистих піщаних і галькових фракцій. Ґрунту тут малопридатні для землеробства, але на них ростуть соснові і ялинові ліси. Значні площі зайняті торф'яними болотами.

Рівнини Сконе, самої південної й досить мальовничої частини Швеції, майже суцільно розорані. Ґрунту тут досить родючі, легко піддаються обробці й дають високі врожаї. Рівнини перетинаються невисокими скелястими кряжами, витягнутими з північно-заходу на південний схід. У минулому рівнини були покриті густими лісами із клена, бука, дуба, ясена й інших широколиственных порід, які були зведені людиною.

Клімат. Оскільки територія Швеції має значну довжину в субмеридіональному напрямку, на півночі країни набагато холодніше й вегетаційний період коротше, ніж на півдні. Відповідно розрізняється й тривалість дня й ночі. Однак у цілому для Швеції характерна бoльшая повторюваність сонячної й сухої погоди в порівнянні з багатьма іншими країнами Північно-Західної Європи, особливо взимку. Незважаючи на те, що 15% країни розташовано за Північним полярним колом, а вся вона розташовується північніше 55° с.ш., завдяки впливу вітрів, що дують із Атлантичного океану, клімат досить м'який. Такі кліматичні умови сприятливі для розвитку лісів, комфортного проживання людей і ведення більше продуктивного сільського господарства, чим у континентальних районах, розташованих на тих же широтах. На всій території Швеції зими затяжні, а літо коротке.

У Лунде на півдні Швеції середня температура січня 0,8° С, липня 16,4° С, а середня річна температура 7,2° С. У Каресуандо на півночі країни відповідні показники -14,5° С, 13,1° С и -2,8° С. На всій території Швеції щорічно випадає сніг, однак сніжний покрив у Сконе тримається всього 47 днів, тоді як у Каресуандо - 170-190 днів. Льодовий покрив на озерах у середньому зберігається 115 днів на півдні країни, 150 днів у центральних районах і не менш 200 днів - у північні. У берегів Ботнічної затоки льодостав починається приблизно в середині листопада й тримається до кінця травня. У північній частині Балтійського моря й Ботнічній затоці звичайні тумани.

Середня річна кількість опадів коливається від 460 мм на о.Готланд у Балтійськом море й крайня північ країни до 710 мм на західному узбережжі Південної Швеції. У північних районах воно становить 460-510 мм, у центральних - 560 мм, а південних - трохи більше 580 мм. Найбільша кількість опадів випадає наприкінці літа (у деяких місцях виражений другий максимум у жовтні), найменше - з лютого по квітень. Число днів зі штормовими вітрами коливається від 20 за рік на західному узбережжі до 8-2 - на узбережжя Ботнічної затоки.

Водні ресурси. Численні ріки Швеції, серед яких немає ні один дуже великий, утворять густу мережу й мають важливе господарське значення. Ріки, що відрізняються швидким плином, широко використаються для виробництва енергії. По багатьом рікам ведеться сплав лісу. Самі великі озера - Венерн (5545 кв. км), Веттерн (1898 кв. км), Меларен (1140 кв. км) і Ельмарен (479 кв. км) - судноплавні і є важливою транспортною системою країни, по них здійснюються вантажні перевезення. Численні вузькі витягнуті озера "пальцевидної форми" у горах Швеції служать переважно для лісосплаву. Винятковою мальовничістю відрізняється озеро Сіл’ян, розташоване в історичному центрі шведської держави.

Іран

Ісламська Республіка Іран, держава в Західній Азії. На півночі граничить із Вірменією, Азербайджаном і Туркменістаном і обмивається Каспійським морем, на сході сусідить із Афганістаном і Пакистаном, на заході - з Іраком і Туреччиною. На півдні країна має у своєму розпорядженні широкий вихід до Перської й Оманської затокам.

Рельєф місцевості. Більшу частину території країни займає велике внутрішнє Іранське нагір'я середньою висотою 1200 м. Його утворять великі плато, гірські ланцюги й міжгірні улоговини. На заході піднімаються гори Загрос, на сході - сильно розчленовані Східно-Іранські гори, на півночі - потужні дуги Ельбурса, на півдні - Макрана. Уздовж узбереж Каспійського моря, Перської й Оманської заток витягнулися вузькі смуги берегових низин.

Клімат. Клімат більшої частини Ірану субтропічний, континентальний, характеризується арідностью й різкими коливаннями температур. На узбережжя Перської й Оманської заток клімат тропічний. Для всієї країни, за винятком каспійського узбережжя й прибережної низовини на півдні, типові суворі зими. Досить опадів одержують тільки високогірні райони Загроса й узбережжя Каспійського моря.

Температури. Літо повсюдно печеня із середніми місячними температурами від 27° до 32° С. Денні температури нерідко досягають 32-38° С, уночі вони знижуються до 16-21° С. Вище 1500 м над рівнем моря. повітря прогрівається значно слабкіше. Найбільш виражені розходження в термічному режимі між північною й південною частинами країни взимку. На півночі, за винятком прикаспійської смуги, зими холодні й сніжні, на півдні вони м'які й теплі. Середні січневі температури становлять у Тегерані 2°, Тебрізі 8°, Ахвазе 12°, Ширазе 9°, Джаске 19°, Бехаре 19° С. Нічні заморозки відзначені на всій території Ірану до півночі від 27° с.ш. Абсолютний мінімум температури зафіксований у Тебрізі (-28° С). На півдні денні температури взимку змінюються від помірних до теплих, а вночі знижуються на 11-14°.

Опади. Більша частина території Ірану випробовує недостатнє зволоження. Як правило, улітку дощі не випадають протягом 2-3 місяців, а в окремі роки - і протягом 7 місяців підряд. Виключення становлять високогірні райони Північного Загроса, навітряні схили Ельбурса й гір Іранського Азербайджану й узбережжя Каспійського моря, що одержують 650-1650 мм опадів у рік, причому їхня сума різко скорочується на під вітрових схилах і в південно-східному напрямку. Річна норма опадів у Тегерані 250 мм, Мешхеде 280 мм, Ісфахане 130 мм, Джаске 130 мм, Захедане 100 мм. Вони доводяться переважно на холодний сезон - з листопада по березень. Узимку на півночі Ірану й у високогір'ях на півдні опади випадають переважно у вигляді снігу. В Ельбурсе й Загросе вище 1200 м над у.м. сніг лежить протягом 4-5 місяців, а в найбільш захищених місцях зберігається до червня. У Тегерані потужність сніжного покриву, що тримається протягом 2-3 тижнів, становить близько 0,5 м. Сніг відіграє важливу роль в економічному житті країни. Його повільне танення дозволяє поповнювати запаси води, необхідні для зрошення. У південній частині Ірану випадають головним чином рідкі опади, як правило у вигляді сильних злив, протягом 6-30 днів узимку.

Водні ресурси. Запаси поверхневих і підземних вод залежать від кількості атмосферних опадів і тому зосереджені насамперед у північній частині Загроса, у горах Ельбурса й Іранського Азербайджану. Для внутрішніх плоскогір'їв, південної частини Загроса, Макрана й Східно-Іранських гір типові нечисленні тимчасові водотоки. У напрямку до півдня підземні води стають солонуватими й непридатними для використання.

2. Використовуючи статистичні дані, які розміщені на сайті http://www.cia.gov/cia/publications/factbook/ ґрунтовно проаналізувати та оцінити демографічну ситуацію ,що склалась у кожній з цих країн.

Швеція

Найбільше густо заселені рівнини на півдні Середньої Швеції, у Сконе й уздовж південного узбережжя. Особливо високою щільністю відрізняються райони прилягаючі до Стокгольма, Ґетеборгові й Мальмі. Лише 10% населення проживають у чотирьох провінціях (льонах) у північній половині країни. Найбільше рідко заселені внутрішні північні райони й плато Смоланд. Загальна чисельність населення – 9016596 чол.

Вікова структура:

  • 0-14 років: 16.7% (чоловіки 775,433/ жінки 732,773)
  • 15-64 років: 65.7% (чоловіки 3,001,928/ жінки 2,918,242)
  • 65 років та старше: 17.6% (чоловіки 689,756/ жінки 898,464)

Середній вік :

  • загальна: 24.8 років
  • чоловіки: 24.6 років
  • жінки: 25 років

Коефіцієнт народжуваності на 1000 осіб – 10,27, а коефіцієнт смертності – 10,31.

Статевий склад населення:

  • новонароджені: 1.06 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.06 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 1.03 чоловіки/жінки
  • 65 років та старше: 0.77 чоловіки/жінки
  • загальне населення: 0.98 чоловіки/жінки

Дитяча смертність на 1000 осіб:

  • загальне: 2.76
  • чоловіки: 2.92
  • жінки: 2.59

Очікувана тривалість життя при народженні:

  • загальне населення: 80.51 років
  • чоловіки: 78.29 років
  • жінки: 82.87 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1 жінку – 1,66 дит.

Етнічний склад і мови. Величезна більшість шведів говорить шведською мовою, що ставиться до родини німецьких мов. Англійська мова широко розповсюджена серед молоді, що вивчає його принаймні чотири роки в школі. Найбільше з етнічних меншостей країни - фіни (близько 80 тис. чоловік) і саамі (близько 17 тис. чоловік), що живуть на крайній півночі країни.

Конфесіональний склад. Більшість шведів (близько 87%) належить до євангелічної лютеранської церкви, що має статус державної. При народженні всі шведські громадяни приписуються до державної церкви, однак формально мають право на вихід з її. До інших релігійних об'єднань ставляться Рух п'ятидесятників (92,7 тис.); Шведський місіонерський союз (70 тис.); Армія порятунку (25,6 тис.) і баптисти (18,5 тис.). У Швеції налічується близько 164 тис. католиків, 100 тис. мусульман, 97 тис. православних і 20 тис. іудеїв. Більшість православних і іудеїв емігрували зі Східної Європи, а мусульмани - із країн Близького Сходу.

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – 0,1%.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД –3600.

Кількість смертей від СНІД - менше 100.

Іран

Населення Ірану, за даними 2006, становить 68,688433 млн. чоловік. У перші роки ісламського правління Іран пережив "демографічний бум", темпи приросту в 1976 - становили 3,9%. В 1991-1996 вони знизилися до 1,5%, в 1996-2002 - до 1,2%.

Рівень народжуваності в 2002-2003 - 17 (на 1 тис. жителів), смертності - 5,55. Рівень фертильності скоротився з 6,5 в 1970-1975 до 2,0 в 1996-2002. Співвідношення чоловічого й жіночого населення практично рівне:

  • новонароджені: 1.05 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.05 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 1.04 чоловіки/жінки
  • 65 років та старше: 0.96 чоловіки/жінки
  • загальне населення: 1.04 чоловіки/жінки

Середня тривалість життя становить 70,26 років, у т.ч. чоловіків – 68,86, жінок – 71,74.

Вікова структура: 26,1% населення становлять особи до 14 років, 69% - від 15 до 64 років, у т.ч. від 15 до 24 років - 20,5%, 65 років та старше – 4,9%. В 1999 частка осіб у віці до 30 років становила 67,9%, що поставило перед керівництвом країни ряд актуальних проблем, пов'язаних з утворенням, трудовою зайнятістю.

Крім того, відповідно до перепису 1996 у країні проживало більше 1 млн. мігрантів, головним чином з Афганістану - 804,4 тис. і Ірак - 179,1 тис. Збереглися кочові племена (по переписі 1996-210 тис.чіл.). Із другої половини 70-х у загальному населенні стало переважати міське, уд. вага якого неухильно підвищується. В 1970-1975 у містах проживало 45,8% населення, в 1980-1985 - 53,4%, в 1996-2002 - 65,4%.

Дитяча смертність на 1000 осіб:

  • загальне: 40.3
  • хлопчики: 40.49
  • дівчатка: 40.1

Очікувана тривалість життя при народженні:

  • загальне населення: 70.26 років
  • чоловіки: 68.86 років
  • жінки: 71.74 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1 жінку – 1,8 народжуваність.

У цей час основною етнічною групою Ірану є перси (51%), що проживають у центральних районах. До іраномовної групи ставляться курди (7%), що населяють провінції Курдистан і Керманшах, гілянці, Тати, талиші й мазендеранці (8%), що населяють південне узбережжя Каспію, луры й бахтияри (2%), що проживають на південно-заході, белуджі (2%), що проживають на границі з Пакистаном. Ядром тюркської групи є азербайджанські тюрки (24%). До тюркської групи ставляться також туркмени (2% - у Мазендеране й Хоросане) і проживаючі у Фарсі кашкайці (разом 3-4%). Чисельність арабів, що компактно проживають у Хузестане й на островах Перської затоки, не перевищує 3% населення. Збереглися невеликі етнічні групи євреїв, вірменів і асирийців, що живуть громадами, головним чином, у містах. Офіційна статистика етнічного складу населення в Ірані відсутній.

Офіційна мова Ірану - перський (фарси), що ставиться до іранської групи індоєвропейських мов. Після арабських завоювань став формуватися новоперська мова, у якому значну частину лексики становлять арабські слова, що використають арабську графіку. Будучи рідним для персів, фарси служить засобом міжетнічного спілкування. З мов іранської групи поширені також курдський, белуджський, гилянський, мазендеранський, татський, талишський, лурський (включаючи кухгилуйе) і бахтиярський діалекти, пушту, тюркські мови, на яких говорять перси. Перський алфавіт використається й для інших мов, крім вірменського і єврейського. Більше чверті населення говорять мовами тюркської групи (азербайджанські тюрки, туркмени, кашкайці). Арабська мова, незважаючи на незначну частку арабського населення, будучи мовою Корана й ісламських наук, широко використається в релігійній практиці.

Релігія. 98,8% населення Ірану сповідає іслам. 91% мусульман є шиїтами, близько 90% з них належать до його шиїської галузі. Офіційною релігією країни є шиїзм джафаритського якості, що визнає 12 імамів. Конституція визнає право на вільне проведення релігійних обрядів тільки за іранськими зороастрійцями ( що панувала в Ірані релігія до прийняття ісламу), іудеями й християнами. Відповідно до перепису 1996 78,7 тис. були християнами, в основному стосовними до армяно-григоріанської і ассірійської церквам, близько 30 тисяч - прихильниками найдавнішої релігії Ірану - зороастризму. Єврейська громада після ісламської революції скоротилася до 13 тис. Бехаїзм офіційно заборонений, але таємно зберігається.

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – менше 0,1%.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД – 31000.

Кількість смертей від СНІД – 800.

3.Розрахувати прогнозну чисельність населення на 2021рік,припускаючи,що показник темпів зростання кількості населення залишиться на рівні 2006 року.

Швеція

Чисельність населення Швеції на початок 2006 складала 9016596 осіб. Щорічні темпи зростання складають-0,16%. Отже у 2021 році кількість населення складе 9235437 осіб.

Іран

Чисельність населення Ірану на початок 2006 складала 68688433 осіб. Щорічні темпи зростання складають - 1,1%. Отже у 2021 році кількість населення 80937716 осіб.

4. Побудувати графік зміни чисельності населення ,розмістивши на осі ОХ роки від 2006 до 2021, та на осі ОУ - показники чисельності населення, прийнявши необхідний масштаб.


5. Розробити конкретні пропозиції по здійсненню демографічної політики в кожній країні в необхідному з вашої точки зору напрямку.

Швеція

Демографічна політика звичайно ґрунтується на комплексі різних мір: економічних, адміністративно-правових, виховних і пропагандистських.

Швеція – країна з невеликою кількістю населення, і їй варто проводити політику до збільшення населення.

До числа економічних заходів, спрямованих на стимулювання народжуваності, ставляться оплачувані відпустки й різні посібники при народженні дітей, допомоги на дітей залежно від їхньої кількості, віку й складу родини - по прогресивній шкалі, різні позички, кредити, податкові й житлові пільги й т.д. Адміністративно-правові міри включають законодавчі акти, що регулюють вік вступу в шлюб, разводимость, відношення до абортів і застосування контрацептивов, майнове положення матері й дітей у випадку розпаду родини, режим праці працюючих жінок і ін. Виховні й пропагандистські міри спрямовані на формування суспільної думки, норм і стандартів демографічного поводження, визначення відносини до релігійних і інших традицій і звичаїв відтворення населення й політику планування родини (внутрісімейне регулювання дітородіння), до полового виховання й утворення молоді й ін.

Іран

Демографічні процеси відіграють значну роль у новітній історії Ірану. За останні сорок років населення цієї країни потроїлося й досягло сьогодні, за офіційним даними, 68 мільйонів чоловік. Тому навіть зовнішньополітичні проблеми іранці схильні розглядати через призму демографії.

Сьогодні приріст населення Ісламської Республіки Іран (ІРІ), за офіційним даними, становить 1,1% у рік. Свої успіхи в уповільненні темпу росту населення (більш ніж у два рази в порівнянні із шахським періодом) керівництво ИРИ пояснює ефективністю роз'яснювальної роботи. Однак як вона може проводитися при повній відсутності полового виховання й забороні на пропаганду абортів.

Іранське суспільство при величезній питомій вазі молоді (понад 31% населення молодше чотирнадцяти років) як і раніше управляється досить ригідною владною структурою. Понад 2% жителів ІРІ - учні вузів. Якщо враховувати, що, по різних підрахунках, для успішної революції необхідна підтримка від 2% до 10% населення, це досить серйозний резерв потенційно незадоволених.

Мінімальний вік вступу в шлюб був спеціально знижений до дев'яти років для дівчинок і до 12 років для хлопчиків. Військовий конфлікт із Іраком був непоганим стимулом для розширення кампанії по збільшенню народжуваності. Родини призивали робити на світло більше дітей, щоб у перспективі було кому поповнити "20-мільйонну армію" - ціль, намічена лідером ісламської революції.

У країні, що ще перебуває на стадії демографічного вибуху, основна мета демографічної політики полягає в зниженні коефіцієнтів народжуваності й природного приросту населення. Народжуваність зменшується в результаті популяризації й поширення контрацептивів, санітарної освіти, консультування з питань планування родини, пропаганди переваг малодітної родини, а також стимулювання малодітності за допомогою різного роду економічних і адміністративних мір. Деякі країни в якості однієї з таких мір не тільки допускають, але й усіляко привітають добровільну стерилізацію чоловіків і жінок.

Список використаної літератури

1. Барчукова Н. Международное сотрудничество государств в области туризма/ Нина Барчукова,. -М.: Междунар. отношения, 1996. -172 с.

2. Бовсуновская А. География туризма : Учебное пособие/ Анна Бовсуновская,; М-во образования и науки Украины (Киев), ДИТБ . -Донецк: Б.в., 2002. -410 с.

3. Немоляева М. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра/ М. Э. Немоляева, Л. Ф. Ходорков. -М.: Междунар. отношения, 1999. -174 с.

4. Папирян Г. Международные экономические отношения : Экономика туризма/ Геворк Папирян,; Ред. Н.Ф.Карпычева,; Ред. А.Д.Федорова. -М.: Финансы и статистика, 1999. -208 с.

5. Туристично-краєзнавчі дослідження : Збірник наук. статей/ Редкол.: О. О. Бейдик, В. О. Горбик, В. К. Євдокименко та ін.; Федерація профспілок України, Ін-т туризму. -К.. -2005 . - Вип. 6. -2005. -473 с.

загрузка...
Top