Розвиток інформаційних технологій на страховому ринку України

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти застосування інформаційних технологій на страховому ринку.

1.1. Розвиток інформаційних технологій в Україні, правові аспекти їхнього застосування.

1.2. Застосування нових технологій на страховому ринку.

Розділ 2. Аналіз окремих страхових технологій та їхнє значення у підвищенні ефективної діяльності страховиків.

2.1. Інформаційні системи в страховому бізнесі.

2.2. Головні напрями розвитку нових технологій у страхових компаніях України, їхні основні складові та характеристики.

Розділ 3. Застосування інформаційних технологій на страховому ринку України та методи їхнього вдосконалення.

3.1. Застосування інформаційних технологій на прикладі іпотечного страхування кредитних ризиків.

3.2. Методи подальшого вдосконалення інформаційних технологій на страховому ринку України.

Висновки.

Список інформаційних джерел.


Вступ

Актуальність теми. Структурна реформа економіки України вимагає прискорення розвитку ринкової інфраструктури, до якої відносять ринок інформаційних продуктів і послуг, сучасні телекомунікаційні системи зв'язку та комп’ютерні інформаційні технології.

Як свідчить сучасна практика науково-технічного розвитку економічних систем, інформація та економіка тісно пов'язані між собою, а сучасні інформаційні технології стали рушійними силами технологічного та економічного розвитку нашої країни.

Першопричиною, що викликала грандіозні зміни в технологіях, які застосовуються у страховому бізнесі, стала поява і широке розповсюдження Інтернету. Змінилася модель управління бізнесом, радикально змінилась поведінка споживача. Даний огляд розвитку світової страхової індустрії дозволяє виявити основні тенденції змін, як у характері бізнесу, так і технологій, застосовуваних для утримання лідируючих позицій на ринку страхових послуг.

Діяльність страхової компанії являє собою ланцюжок процесів, починаючи від маркетингу і планування, до продажу страхової послуги і подальшого врегулювання збитку.

Автоматизоване управління бізнес-процесами (ВРМ) - новітня технологія, що включає в себе елементи технологічного процесу, правил ведення бізнесу, інтеграції інформаційних систем підприємства та управління документообігом. В галузі страхування ВРМ зараз найбільш ефективно використовується для підвищення ефективності таких бізнес-процесів як обслуговування клієнтів і врегулювання збитків.

ВРМ дозволяє страховикам контролювати їхні процеси, ключові операції й істотно знижувати витрати на страхову діяльність у цілому. За оцінками експертів, які вивчали результати впровадження ВРМ, ефективність складала 40-50%, при цьому досягалися значні успіхи в підвищенні точності даних, їхньої відповідності реальним показникам і заданим умовам, швидкості обробки інформації.

Візуалізація й інші сучасні технології роботи з документами дозволяють їх оцифрувати і внести елементи автоматизації в існуючі бізнес-процеси. Зараз страховики автоматизують такі рутинні процеси, як виплата відшкодувань у автострахуванні, внесення змін у страхові поліси, або котирування в андеррайтингу. Наступним етапом автоматизації буде наскрізна автоматизація всіх бізнес-процесів страхування, включаючи як рівень виконання, так і аналітичний рівень. Мультиконтактна точка обслуговування і функція інтенсифікації праці при врегулюванні збитків - найближчі цілі для автоматизації в ризикових компаніях.

Дослідження у сфері економічного, науково-технічного й інноваційного розвитку, технологічного оновлення та впливу інформації на процеси розвитку проводили такі відомі іноземні вчені як В.І.Борисевич, П.Ф. Друкер, О.Є. Варшавский, Г.Я. Гольдштейн, Я.А. Жаліло, М. Кастельс, В.Г. Климов, М.Д. Кондратьєв, Б.Я. Панасюк, М. Портер, В.М. Рижих, Б. Санто, Р. Солоу, та вітчизняні дослідники, а саме такі як В. Гриценко та О. Мельничук.

Метоюданої роботи є визначення основних тенденцій, переваг та загроз використання інформаційних технологій в Україні, в сфері страхування та бізнесу.

Відповідно до поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- визначити роль інформації як ресурсу і продукту економічної діяльності у страховій сфері;

- визначити сучасні підходи впровадження інформаційних систем у діяльність суб’єктів господарювання у сфері страхування;

- поглибити теоретико-методологічні засади застосування інформаційних технологій в страховому бізнесі;

- визначити стан і передумови забезпечення якості страхових послуг у контексті застосування інформаційних технологій;

- сформувати основні засадизастосування інформаційних технологій на прикладі іпотечного страхування кредитних ризиків;

- проаналізуватинапрями розвитку нових технологій у страхових компаніях України, їхні основні складові та характеристики;

- обґрунтувати перспективні напрями розвитку інформаційних технологій у сфері страхування та вдосконалити методичний інструментарій їх реалізації в діяльності страхових підприємств;

- розкрити методи подальшого вдосконалення інформаційних технологій на страховому ринку України.

Об’єкт дослідження– інформаційні технології в управлінні суб’єктами господарювання у сфері страхування.

Предмет дослідження– теоретичні, методологічні, науково-методичні та практичні аспекти застосування інформаційних технологій в страховій діяльності.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту – 53 сторінок. Список використаних джерел нараховує 27 найменувань на 2 сторінках.


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти застосування інформаційних технологій на страховому ринку

1.1. Розвиток інформаційних технологій в Україні, правові аспекти їхнього застосування

Інформаційні технології - одне з найважливіших досягнень діяльності людства. Їх використання дає можливість:

- полегшити організацію комунікацій на всіх рівнях управління;

- стимулювати зростання продуктивності праці та підвищення заробітної плати;

- створити сприятливі умови для розвитку економіки;

- створити основу для прискореного розвитку інформаційного суспільства та укріплення демократії;

- швидко знижувати енергоємність окремого виробництва та національної економіки в цілому.

Сучасний етап розвитку економіки України і бізнесу характеризується широким застосуванням для обробки інформації та комп'ютерної підтримки рішень новітніх засобів інформаційної технології.

Україна накопичила значний потенціал в інформаційних технологіях. Однак відсутність обґрунтованої державної політики може призвести до втрати цієї переваги, і Україна як товаровиробник буде витиснута з найбільш перспективних світових ринків з відповідною втратою валютної виручки.

Розв'язання проблем відсталості інформаційних технологій в Україні вимагає загальнодержавного підходу, а саме:

- формування національної стратегії, міжнародної та внутрішньої політики, сприятливої законодавчої, суспільної, економічної атмосфери у сфері використання інформаційних технологій;

- забезпечення потенційної можливості технологічного доступу населення до інформаційних комп'ютерних технологій за рахунок об'єднання зусиль державного та приватного секторів економіки щодо розвитку інформаційної інфраструктури;

- сприяння збільшенню та розповсюдженню кількості послуг населенню і бізнесу, наданих за допомогою інформаційних комп'ютерних технологій;

- концентрація зусиль держави і суспільства для створення загальнодоступних електронних ресурсів на основі врахувань національних, політичних, економічних, мовних, культурних та релігійних аспектів розвитку України;

- забезпечення можливості отримання знань, умінь та навичок використання інформаційних комп'ютерних технологій у процесі одержання освіти.

Якщо розглядати управління фінансовими ресурсами в Україні, то безпосередньо воно залежить від бізнес-процесів, які функціонують на підприємстві. Кожне підприємство може містити малоефективні, зайві, витратні бізнес-процеси, що потребують значних фінансових ресурсів та є збитковими, яких варто позбутись. Особливу роль відіграють інформаційні технології серед інструментів, які використовуються в управлінні фінансовими ресурсами, адже в сучасних умовах функціонування суб'єктів господарювання потрібно отримувати точні дані, швидко обробляти великий обсяг інформації, використовувати складні алгоритми розрахунку[24, c. 110-111].

Для досягнення максимального ефекту від впровадження інформаційних технологій в управлінні фінансовими ресурсами та виробництвом потрібен системний підхід з використанням усього потужного інструментарію. Це особливо актуально для великих підприємств України з державною формою власності, що містять неефективні бізнес-процеси із часів планової економіки.

Дослідження проблеми впливу інформації на процеси оновлення техніки і технологій та аналізу в час взаємозв'язку інформаційних технологій з процесами технологічного оновлення економіки на інноваційній основі є необхідною умовою розвитку економіки України на сучасному етапі. Оскільки, аспекти взаємозв'язку інформаційних технологій та впливу інформації на сучасні процеси технологічного оновлення економіки на інноваційній основі досліджені недостатньо.

Наявність технологічних меж визначає необхідність постійної зміни технологій, застосування інноваційних технологічних прийомів для вирішення технічних проблем розвитку, як окремого виробництва, так і економіки країни у цілому.

Щоб залишатися конкурентоспроможними в умовах прогресивного еволюційного ринку, що швидко змінюються, поряд з новими застосуваннями вже існуючих технологій і рішень працівникам галузі страхування України також необхідно використовувати всі переваги новітніх технологій.

Першопричиною, що викликала грандіозні зміни в технологіях, які застосовуються у страховому бізнесі, стала поява і широке розповсюдження Інтернету. Змінилася модель управління бізнесом, радикально змінилась поведінка споживача.

Для України - молодої незалежної держави - вкрай важливо, що застосування інформаційних технологій дозволяє в певну кількість разів підвищити якість підготовки та прийняття важливих рішень виконавчої влади. Слід сказати, що саме сьогодні нашій країні гостро необхідна певна політика у сфері інформатизації, бо, крім успіхів у розвитку інформаційних технологій, в Україні є ще деякі перешкоди, які слід усунути, а саме:

- гостра нестача кваліфікованих кадрів;

- непридатність існуючої моделі відношення до інформаційних технологій з боку влади для впевненого збереження досягнутих позицій на світовому ринку;

- недієвість захисту прав інтелектуальної власності;

- занадто дорога й неякісна інфраструктура.

Інформаційне суспільство - комплексне поняття, що складається з множини різноманітних аспектів.

Щоб залишатися конкурентоспроможними в умовах прогресивного еволюційного ринку, що швидко змінюються, поряд з новими застосуваннями вже існуючих технологій і рішень організаціям нашої країни необхідно використовувати всі переваги новітніх технологій [25, c. 220-221].

1.2. Застосування нових технологій на страховому ринку

Одним із найсуттєвіших чинників, що забезпечують ефективний розвиток будь-якої сфери економіки та перетворюють окремих її учасників на лідерів ринку, є застосування передових технологій. Не виняток тут і страхова діяльність.

Незважаючи на те, що поняття "страхова технологія" досить часто вживається як у наукових працях і пресі, так й у практичній діяльності страхового маркетингу, визначення його в літературі майже не маємо. Аналіз праць таких провідних науковців у галузі страхування, як С.С. Осадець, М.С. Клапків (Україна), О. Зубець, М.М. Сухоруков, Д.С. Туленти, В.Б. Гомелля (Росія) та інших свідчить про відсутність на сьогодні офіційного та загальноприйнятого визначення поняття страхової технології. Проте її наявність де-факто в практичній діяльності страховиків як особливого порядку надання комплексної страхової послуги потребує її дослідження та чіткого формулювання. Під порядком надання комплексної страхової послуги, на нашу думку, слід розуміти, з одного боку, особливий підхід до формування набору (пакету) умов страхування (страхових продуктів), а з іншого — способи та інструменти реалізації (просування, надання та продажу) конкретної страхової послуги на ринку.

Подібна двокомпонентність поняття "страхова технологія" наводиться і у визначеннях російських вчених P.M. Хайкіна та В.В. Перемолотова: "...маркетинг поля, комерціоналізація документації плюс система набору, підготовки агентів та управління агентською мережею... Якщо ще узагальненіше подивитися на всі ці дії, то їхню сукупність можна іменувати простіше: технологія продажу. Інакше кажучи, продаючи страхування, страховик виконує певну технологію — технологію страхування, яка і є страховим продуктом".

Отже, у понятті "страхової технології" необхідно виділяти два базових елементи: страховий продукт та технологію продажу (надання) послуги. Водночас складність формулювання поняття "страхова технологія" забезпечується, зокрема, відсутністю чітких і загальновизнаних формулювань її складових. Один із провідних дослідників сучасного страхового маркетингу О. Зубець пропонує таке визначення страхового продукту: "Страховий продукт — це набір основних і допоміжних послуг, що надаються страхувальникові при укладенні договору страхування"2. Інші дослідники, зокрема В.Б. Гомелля та Д.С. Туленти, схильні тлумачити поняття "страховий продукт" ширше "...найзагальнішим поняттям є "страховий продукт" — тобто результат людської діяльності зі здійснення економічного захисту від наслідків різноманітних випадкових та ймовірних (найчастіше несприятливих) природних і суспільних явищ"3. На нашу думку, перше визначення є адекватнішим як реаліям страхового бізнесу, так і традиційному уявленню про продукт, продукцію як явище торгівлі товарами та послугами. Воднораз включення до поняття страхового продукту усіх результатів діяльності страховика — управління ризиками (поліпшення/погіршення якості страхового портфеля, перестрахування) та активами може зруйнувати цілісність уявлень про нього як про сукупність базових та факультативних послуг, що розробляються і пропонуються страховиком на (споживчий) ринок й реалізуються у процесі укладення та супроводу договору, а також врегулювання страхових випадків [26, c. 49].

Отже, дослідник у межах страхового продукту поєднує як власне умови страхування (методологічний компонент), так і способи представлення й реалізації страхового продукту, а також обслуговування клієнта в процесі супроводження дії договору та врегулювання страхового випадку. На нашу думку, таке поєднання може бути не зовсім обґрунтованим, оскільки у практиці страхової діяльності часто можуть застосовуватись як спільні технології реалізації та надання страхової послуги для різних типів договорів страхування (страхових продуктів), так і різні технології продажу (надання) для одного страхового продукту. Відтак для поєднання (комбінацій) цих двох елементів ми пропонуємо застосовувати поняття "страхова технологія".

Важко сьогодні говорити і про наявність широковизнаного, єдиного поняття "технології продажу (надання) страхових послуг". На нашу думку, можна запропонувати таке визначення: технологія продажу (надання) страхових послуг — це сукупність методів, способів та прийомів, що застосовуються страховою компанією й окремими її представниками протягом усіх етапів просування страхового продукту на ринок, його реалізації, супроводження і надання послуг після настання страхової події.

Причиною відсутності усталених понять у дослідженнях, присвячених "страховому продукту" та "технологіям продажу (надання) страхових послуг", є те, що обидві складові страхової технології зазнають нині суттєвих змін і перебувають на етапі становлення, а відтак потребують докладного аналізу[23, c. 135-136].

В основу технології побудови страхового продукту, на наш погляд, покладено поширений у страхуванні принцип розробки стандартного та розширеного страхового покриття. Цей принцип покликаний забезпечити стандартизацію основних умов, за якими працюють оператори страхового ринку, а також відокремити типові умови страхування з відповідними характеристиками ймовірності настання страхових подій від специфічних ризиків та об'єктів страхування, захист за якими може бути надано на особливих умовах.

У розрізі окремих видів страхування, зокрема при страхуванні майна підприємств, відповідно до основного обсягу страхового покриття у межах договору страховик відшкодовує страхувальникові шкоду у разі настання страхових випадків, передбачених нижче. Страховик надає страхувальникові страховий захист у разі пошкодження або знищення майна, безпосередньо спричиненого вогнем унаслідок: а) пожежі; б) удару блискавки; в) вибуху (крім вибуху котельного устаткування); г) падіння пілотованих літаючих апаратів або їхніх уламків.

Першою додатковою умовою та розширенням є умова, що передбачає у разі настання страхового випадку внаслідок ризиків, наведених вище, покриття доцільних, здійснених у розумних межах, витрат на запобігання або зменшення збитків (запобігання поширення пожежі, рятування майна тощо).

Крім цього, додатково до страхового покриття, зазначеного вище, та на особливих умовах, можуть бути відшкодовані витрати на розчищення території, упорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку (у межах узгодженого ліміту).

Додатково можуть бути застраховані збитки, спричинені:

· стихійними лихами;

· протиправними діями третіх осіб — відшкодуванню підлягають збитки, заподіяні пошкодженням і/або знищенням застрахованого майна внаслідок таких подій, передбачених договором:

· крадіжки зі зломом, пограбування; навмисне пошкодження або знищення майна третіми особами; страйків, масових заворушень;

· іншими ризиками — страховий захист надається у разі пошкодження, знищення майна, що сталося внаслідок:

· пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння; наїзду на застраховане майно наземних транспортних засобів, у тому числі рейкових; обвалу будинку; пошкодження димом; звукового удару.

Додаткові умови страхування передбачають страхування окремих видів майна, а саме: майна, що перебуває в лізингу; скляних елементів будинків; товарних запасів; майна в холодильних камерах; готівки в касі, сейфах і в банківських сховищах; творів мистецтва, антикваріату, особистого майна персоналу; домашнього майна фізичних осіб.

Додаткові умови щодо страхового покриття передбачають: страхування за "першим ризиком"; страхування за заявленою вартістю; страхування за відновлюваною вартістю; страхування за індексованою вартістю; страхування на випадок перерви виробництва[17, c. 27-28].

Відтак першою ознакою технологічності страхової компанії є можливість надання нею повного спектра страхових послуг, які передбачають як стандартні послуги, так і додаткове страхове покриття.

Поняття "страхового продукту" є вужчим, ніж поняття "вид страхування" і застосовується для витлумачення типової, усталеної за переліком умов страхової послуги. Зокрема у межах таких видів страхування, як страхування майна, наземного транспорту або будь-якого іншого виду страхування можуть застосовуватися кілька страхових продуктів, які відрізняються особливими умовами надання страхового захисту.

Створення страхових продуктів зумовлене кількома причинами, головні з них:

— можливість створення товарної позиції (послуги) з фіксованою ціною, що значно підвищує її доступність для споживача;

— необхідність спрощення процесу взаємодії між клієнтом та страховою компанією (загальні умови страхування за окремим видом страхування передбачають наявність значної кількості варіантів окремих умов страхування та їхніх комбінацій, починаючи від переліку страхових ризиків та розміру франшизи і закінчуючи варіантами терміну дії договорів страхування);

— існування на практиці найпоширеніших та найпопулярніших "наборів" умов страхування, на базі яких укладається більшість договорів;

— існування цінової та якісної конкуренції між страховими компаніями й необхідність доведення власних конкурентних переваг до клієнта у доступній формі;

— позиціонування окремих страхових послуг для певних, чітко визначених категорій клієнтів.

До числа умов страхування, які є базовими (вихідними) при формуванні різних страхових продуктів, на нашу думку, належать: порядок і оперативність оформлення договору страхування, порядок і терміни здійснення страхового відшкодування; характер збитків, що відшкодовуються при настанні страхового випадку; термін дії договорів страхування; перелік страхових ризиків та франшиз, ліміти відповідальності страхової компанії.

Найпоширенішою методикою створення страхового продукту є комбінування різних умов страхування з урахуванням пріоритетів та уподобань клієнтів. Відповідно до цих параметрів здійснюється розподіл усієї клієнтської бази на окремі цільові групи потенційних споживачів, для яких і створюються відповідні страхові продукти.

Базовий розподіл клієнтського загалу здійснюється за якісно-ціновим фактором. Таким чином ми отримуємо три групи споживачів. Перша група — споживачі, що орієнтуються на продукти за найнижчою ціною з мінімальним набором послуг; друга — споживачі, що орієнтуються на середню вартість продукту зі стандартним переліком послуг; третя — споживачі, що орієнтуються на підвищений або ексклюзивний рівень обслуговування за відповідну ціну.

Страхові продукти створюються також відповідно до специфіки страхового інтересу клієнтів страхової компанії. Зазначені страхові продукти можуть передбачати особливі умови щодо терміну дії договору страхування (зі стандартним терміном, короткотермінові — термін дії поширюється на час відпустки, відпочинку, спортивних змагань тощо, з обмеженим терміном — договір діє протягом року у вихідні, святкові дні й під час відпустки та інші), щодо способів та умов встановлення страхових сум і розрахунку відшкодувань (страхування на базі стандартних лімітів відповідальності страховика; страхування без урахування франшизи), а також долучати специфічні послуги (інформаційну, юридичну та технічну допомогу при настанні страхових випадків) [14, c. 83-84].


Розділ 2. Аналіз окремих страхових технологій та їхнє значення у підвищенні ефективної діяльності страховиків

2.1. Інформаційні системи в страховому бізнесі

Страхування є одним з найбільш інформаційно насичених та інформаційно залежних видів бізнесу. Розвиток ринкових відносин та входження в світові інтеграційні процеси заставляє вже сьогодні наближатися до вимог світових стандартів. Зростають вимоги до об’єктивної оцінки фінансового стану підприємств, координації стратегій, що спрямовується на звуження фінансових ризиків та отримання конкурентних переваг. Це обумовлює необхідність впровадження в процес страхування автоматизованих інформаційних технологій.

Страхування - це система економічних відносин, які призначена для подолання і відшкодування різного типу втрат в результаті непередбачених випадковостей. Воно надає всім господарським суб’єктам і членам суспільства гарантії у відшкодуванні втрат, одержаних в результаті нещасних випадків, стихійного лиха, викликаними непередбаченими обставинами в діяльності підприємств, фірм, банків.

Багаторічний досвід страхування переконливо показав, що воно є потужним фактором позитивного впливу на економіку. Саме страхування підвищує інвестиційний потенціал і дає можливість збільшити майно і багатство нації. Це важливо і для економіки України. Саме тому налагодження неперервного і безперебійного виробничого процесу, підтримка стабільності та стійкості економічного розвитку, підвищення рівня життя населення вимагає формування ефективної системи страхування.

Страхування включає сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових засобів та їх використання на відшкодування втрат при непередбачуваних ризиках, а також для надання допомоги громадянам при наступленні певних подій в їхньому житті.

Перехід до ринкової економіки забезпечує суттєве зростання ролі страхування в суспільному відтворенні і значно розширює сферу страхових послуг. Страхування виступає з однієї сторони засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а з іншої - видом діяльності, що приносить прибуток. Джерелами прибутку страхової компанії служать прибутки від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних ресурсів в об’єкти виробничої і невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери і т.д.

Маючи справу з масовими явищами, по відношенню до яких організується страховий захист, страхування збирає, групує і узагальнює інформацію з метою вироблення оптимальної стратегії своєї діяльності. На сьогодні всі інформаційні процедури управління страховою діяльністю базуються на автоматизованих інформаційних технологіях і системному підході до розгляду страхування. Зокрема, різноманітні функції і задачі можуть бути впорядковані і представлені у вигляді взаємозв’язаної системи.

Страхування можна класифікувати за сферами діяльності, формами проведення, видами (галузями) страхування. Сфера діяльності страхових організацій розрізняється за зонами економічної діяльності: внутрішній, зовнішній і змішаний страхові ринки. Це організаційна класифікація страхування, як виду економічної діяльності. Форма проведення страхування може бути обов’язковою (в силу закону) і добровільною. За формою організації страхування може бути державним, акціонерним, взаємним і кооперативним [12, c. 51-52].

В умовах ринкової економіки, виходячи з характеристики об’єктів страхування, виділяються чотири основні види страхування:

· майнове страхування;

· особисте страхування;

· страхування відповідальності;

· страхування економічних ризиків.

Такий поділ на чотири види (галузі) страхування характерний для вітчизняного страхового ринку. Така класифікація визначається переліком об’єктів і ризиками, які підлягають страхуванню.

Особисте страхування можна інтерпретувати, як галузь страхування, де об’єктом страхування виступає життя, здоров’я та працездатність людини.

Майнове страхування трактується, як галузь страхування, в якій об’єктом страхових правовідносин виступає майно в різних формах. Його економічне призначення – компенсація збитків, які виникли внаслідок страхового випадку. Страхувальниками в таких випадках виступають не тільки власники майна, але й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.

Страхування відповідальності – галузь страхування, де об’єктом виступає відповідальність перед третіми (фізичними та юридичними) особами, яким можуть бути завдані збитки внаслідок деякої дії або ж бездіяльності страхувальника. Через страхування відповідальності здійснюється страховий захист економічних інтересів можливих призвідців шкоди, які в кожному конкретному страховому випадку знаходять свій грошовий вираз.

В страхуванні економічних ризиків (підприємницьких ризиків) виділяють підвиди: страхування ризику прямих та опосередкованих втрат. До прямих втрат відносяться, наприклад, недоотримання прибутку, збитків від простоїв обладнання внаслідок недопоставок сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, страйків та інших об’єктивних причин. Опосередковані втрати пов’язані із страхуванням втраченої нагоди, банкротством підприємства та інші [10, c. 17].

Автоматизовані інформаційні технології в діяльності страхової компанії спрямовані на впровадження систем, які охоплюють всі основні елементи технологічного процесу та гарантують повну безпеку даних на всіх етапах обробки інформації. Реалізація автоматизованої інформаційної системи страхової компанії полягає в автоматизованому вирішенні задач страхової, фінансової, бухгалтерської та інших видів діяльності. Автоматизовані інформаційні технології діяльності страхової компанії спрямовані на впровадження систем, що охоплюють всі основні елементи технологічного процесу страхування і гарантують повну безпеку даних на всіх етапах обробки інформації. Реалізація автоматизованої інформаційної системи страхової компанії полягає в автоматизації розв’язування задач страхової, фінансової, бухгалтерської та інших видів діяльності.

Коротко розглянемо основні функціональні задачі, що застосовуються в умовах автоматизованої інформаційної системи страхування:

· Процес підписання угоди. Перевірка наявності попередніх договорів по кожному страхувальнику, випадків страхових виплат, розрахунок коефіцієнтів для поправок до тарифної ставки та особливих умов, розрахунок комісійних агенту, занесення договору в базу даних для наступної обробки, видача необхідних документів.

· Підписання додаткового договору. Розрахунки по умовах або об’єктах страхування, що змінилися, з врахуванням основного договору, поповнення бази даних про нові договори чи внесення змін у вже підписані.

· Підписання договору перестрахування. Перевірка відповідної інформації, розрахунок комісійних.

· Внесення страхової премії (чи її частини). Перерахунок грошових засобів по рахунках, у випадку наявності перестрахування - розрахунок з перестрахувальниками.

· Закінчення договору страхування. Переміщення інформації в бази для формування резервів та інших розрахунків.

· Настання страхових подій. Розрахунок відшкодувань, перевірка виплат, перерахунок по договору чи його зупинення, ведення бази страхових подій.

· Розрив договору страхування. Розрахунки з страхуючим, проводка грошових засобів, здійснення змін в базі договорів.

· Розрахунок базових тарифних ставок по видах страхування. Перегляд в базі даних всіх договорів по конкретному виду страхування, по страхових подіях, розрахунок з використанням статистичних таблиць.

· Розрахунок резервного фонду. Аналіз поточного стану рахунків, відслідковування змін в кількості та сумах договорів по видах страхування, розрахунок по вимогах та поточному стану.

· Аналіз страхового портфелю. Визначення тенденцій страхового ринку, аналіз власної діяльності, прогнозування подальшого розвитку, аналіз варіантів можливих управлінських дій.

· Ведення внутрішньої бухгалтерії. Розрахунок заплат співробітникам компанії: облік власності та інше.

Повна технологія страхування повинна передбачати обробку великих і взаємопов’язаних масивів даних:

· договорів страхування і перестрахування:

· страхових полісів;

· брокерських договорів;

· документів по заплаті страхових представників;

· платіжних доручень;

· касових ордерів і бухгалтерських проводок;

· заяв на виплату страхового відшкодування;

· актів про страхові випадки та інше [7, c. 289-290].

Нагромадження і обробка інформації проходить в різних підрозділах і службах страхової компанії (бухгалтерії, відділах - фінансово-економічному, власників полісів, виплат, перестрахування, кадрів, агентствах та інших). Перехід до автоматизованих інформаційних технологій супроводжується зміною характеру та якості управління. Аналітична робота менеджерів стає головною, формує в них нові пріоритети. Це дозволяє перетворювати інформацію в один з ключових і реально доступних ресурсів компанії, а подальший розвиток автоматизованих інформаційних технологій стає обов’язковим елементом її стратегії розвитку організації.

Але автоматизовані інформаційні технології ефективні і рентабельні у випадку існування достатньо апробованої та відшліфованої схеми діловиробництва, так, як автоматизації підлягають лише стабільні, підпорядковані певним законам процеси. Якщо ж кожна робоча ситуація унікальна, якщо винятки і поправки розмивають і маскують закономірності і правила, тоді спроби впровадження інформаційних технологій не може принести нічого окрім витрат засобів та часу. Для страхових компаній це означає, що насамперед повинні бути розроблені та затверджені з перспективою на довготривале використання форми всіх первинних та звітних документів, пов’язаних із страхуванням. Наприклад, заява на страхування, поліс, договір страхування, акт по страховому випадку, рахунки прибутків та збитків бухгалтерського балансу.

Для проведення автоматизації насамперед потрібно, щоб були:

· детально продумані, відлагоджені та документально оформлені у вигляді правил, інструкцій та положень всі робочі процедури;

· описані в інструкціях ( а ще краще – описані та зображені на схемах) шляхи та умови руху всіх документів, а якщо це документи фінансового характеру, то і рух грошей.

Зокрема такі схеми документопотоків дозволяють повністю прослідкувати життєвий цикл кожного документу та проаналізувати документообіг в компанії, а врешті решт його – покращити та спростити, а при необхідності доповнити та розвинути на базі нових технологічних рішень. Якщо ця робота не проведена, тоді розробка ефективної автоматизованої інформаційної технології стає практично нездійсненною справою[9, c. 59-60].

Автоматизація задач страхової справи в першу чергу залежить від зміни форм взаємодії машини і користувача. На початковому етапі використання ЕОМ переважно вирішувалися задачі, що формували дані про результати діяльності страхової організації за звітний період. ЕОМ використовувалися в режимі пакетної обробки, що викликало затримку в прийнятті рішення та виключало роботу страхувальників з клієнтами в реальному масштабі часу. Становище змінилося коли значна частина комп’ютерів в страхових компаніях, що використовувалися, були задіяні в розподіленій обчислювальній системі. Очевидна перевага розподілених систем - принципово вища надійність, необхідна надлишковість інформації. Під надійністю будемо розуміти здатність системи виконувати свої функції при відмовах окремих елементів апаратури і неповної доступності даних. Основою підвищеної надійності розподілених систем є обґрунтована надлишковість інформації. Надлишковість даних страхової компанії, що зберігаються, проявляється в тому, що в розподілених базах деякі набори даних можуть дублюватися на декількох серверах, так що при відмові одного з них дані все ж одно залишаться доступними. Для філіалів страхової компанії крім надійності та надлишковості розподілені системи дають можливість сумісного використання інформаційних, програмних та технічних ресурсів, які забезпечують засоби зв’язку з іншими філіалами, а також гнучкість розподілу робіт по всій системі.

Розподілені системи в страховій діяльності будуються на основі автоматизованих робочих місць спеціалістів, що з’єднувалися каналами зв’язку в обчислювальні мережі багатопроцесорних комп’ютерів і багатомашинних обчислювальних комплексів. Автоматизовані робочі місця оснащуються персональними комп’ютерами та прикладними програмами, які призначаються для забезпечення окремих функцій (розрахунок заробітної плати, облік страхових полісів) або блоків функцій, наприклад бухгалтерських операцій, інвестицій та інших. Всі автоматизовані робочі місця під’єднуються до потужнішого серверу. В таких умовах забезпечується багатокористувацька робота з різними чи одними і тими ж програмами та наборами даних. Це дозволяє усунути надлишковість та суперечливість даних, а також втрати та спотворення. Практикується робота для користувачів з числа співробітників компанії по паролю, тобто дозволяється працювати тим, хто має відповідні повноваження.

Поява подібних систем, які здійснюють задачі страхування в галузі фінансово-кредитної діяльності, пояснюється насамперед тим, що ці системи потенційно мають краще співвідношення “продуктивність - вартість“. Технічний прогрес призвів до появи дешевих та потужних персональних комп’ютерів та високошвидкісних засобів зв’язку. Страховим компаніям стало вигідним закуповувати декілька комп’ютерів середнього класу і зв’язувати їх в мережу, що в ринкових умовах забезпечує швидке технічне оснащення заново створюваних організацій. Широке використання розподілених обчислювальних систем в страховій справі визначає характер самих прикладних задач та організацію їх вирішення. Співробітники, відділи, філіали страхової компанії, окремі споживачі інформації (агенти, брокери), як правило, розташовані на деякій території. Ці користувачі достатньо автономно вирішують свої задачі, а тому зацікавлені у використанні власних обчислювальних ресурсів. Але вирішувані ними задачі тісно взаємопов’язані, тому їх обчислювальні засоби повинні поєднуватися в єдину систему. Адекватним рішенням в такій ситуації є лише використання обчислювальних мереж (локальних, глобальних) [10, c. 18].

Використання обчислювальних систем в страховій діяльності забезпечує підвищення ефективності роботи за рахунок скорочення термінів обробки інформації, збільшення аналітичних можливостей, що відбивається насамперед на збільшенні прибутків компанії. Саме завдяки впровадженню автоматизованих інформаційних систем і технологій в страховій справі забезпечується конкурентоспроможність страхових послуг, збільшується доля компанії на страховому ринку. Ці переваги пояснюються наступними причинами.

Отримуючи легкий і повніший доступ до інформації, співробітники приймають обґрунтовані рішення за рахунок високої достовірності та оперативності. Наявність мережі зменшує потребу страхових компаній в інших формах передачі інформації, наприклад за допомогою телефону та пошти. Таким чином досягається не тільки обгрунтованість висновків, підвищення точності і достовірності результатів, але й зменшення затрат часу, трудових та вартісних затрат для прийняття рішення, покращується обслуговування клієнтів страхових компаній. Не менш важливим є можливість сумісного використання дорогої апаратури. Декілька користувачів можуть сумісно використовувати модем, комп’ютер-серверу, інше обладнання. У користувача створюється ілюзія, що ці ресурси під’єднані безпосередньо до комп’ютера, так, як для їх використання непотрібні додаткові зусилля. Мережі надають страховій компанії свободу у виборі місць територіального розміщення їх філіалів, тобто дозволяють компаніям використовувати не тільки філіали, але й робочі місця страхувальників і спеціалістів там, де вони найефективніші для виконання страхових операцій. Немаловажне значення має широке використання страхувальниками переносних (мобільних) персональних комп’ютерів (notebook) [18, c. 146].

2.2. Головні напрями розвитку нових технологій у страхових компаніях України, їхні основні складові та характеристики

Особливим типом страхової технології є комплексні страхові продукти. їхнє створення зумовлене необхідністю страхового захисту не одиничного об'єкта страхування, а цілої низки об'єктів страхування, пов'язаних між собою однією операцією чи процесом (купівля-продаж нерухомості з використанням кредиту — іпотечне страхування, що охоплює страхування майна (об'єкта застави), страхування позичальника від нещасних випадків, страхування майнових прав позичальника на об'єкт застави; володіння та керування автомобілем — автотранспортне страхування, що включає страхування КАСКО, цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами та страхування від нещасних випадків на транспорті). Комплексність даних страхових продуктів полягає у наданні страхового захисту за повним переліком об'єктів страхування, наявних при здійсненні тієї чи іншої операції, а відтак у максимальному задоволенні страхового інтересу клієнта.

Комплексні страхові продукти застосовуються також у разі страхування підприємств та організацій, зокрема їхньої виробничої й комерційної діяльності. Однак ці страхові продукти розробляються, як правило, на індивідуальній основі, виходячи з особливостей бізнес-процесів та об'єктів страхування.

При розробці страхового продукту головними технологічними завданнями є забезпечення максимальної відповідності умов страхування запитам ринку, зокрема запитам чітко визначених категорій споживачів, а також забезпечення прибутковості такого продукту.

Другою складовою страхової технології є канали, способи та інструменти продажу (надання) страхових послуг і подальшої взаємодії з клієнтом при супроводі дії договору страхування та врегулюванні страхових випадків.

Традиційною технологією продажу страхових послуг є індивідуальний продаж, що здійснюється між представником страховика та потенційним клієнтом. Серед супутніх складових цієї методики реалізації послуг є реклама у засобах масової інформації, зовнішня та поліграфічна реклама.

Винятковою технологією побудови системи продажу страхових продуктів є налагодження мережі системних агентів страхової компанії. Особливістю поняття системного агента є наявність в останнього налагоджених постійних каналів збуту та постійної клієнтської бази. Системним агентом страхової компанії може бути будь-яка точка збуту з власним асортиментом товарів або послуг та власною клієнтською базою.

Найпоширенішими системними страховими агентами є торговельні та фінансові установи, товари й послуги яких можуть реалізовуватись сукупно зі страховими продуктами. Зважаючи на супутній характер страхових послуг, їх надання може поєднуватись із реалізацією різних товарів та послуг. Водночас найбільшої актуальності страхування набуває в процесі продажу товарів довгострокового використання, купівля яких може розглядатися як довгострокове капіталовкладення (нерухомість, включаючи оздоблення та інтер'єр, транспортні засоби, предмети мистецтва, антикваріат, коштовності тощо). Страховий агент такого типу забезпечує страховій компанії постійне поповнення клієнтської бази за рахунок власної та постійний обсяг надходжень страхових платежів. Процес продажу страхової послуги невідривний від процесу продажу основного продукту. Клієнтові, що купує товар, може пропонуватись ціна, що вже включає вартість страхування (як правило, мінімальне страхове покриття), в інших випадках страхове покриття пропонується окремо, як умотивований необхідний елемент основного продукту, який має слугувати довго, а відтак може зазнати впливу різних ризиків (від крадіжки до стихійних лих) [26, c. 50-51].

Однак найбільшого значення сьогодні набуває розвиток збуту страхових продуктів при наданні фінансових (банківських) послуг, зокрема при кредитуванні. Поєднання збутових мереж банківських та страхових установ нині має спеціальну назву — "фінансовий супермаркет". На прикладі останньої технології глибше схарактеризуємо взаємодію страховика та системного агента.

Досвід закордонних банків доводить, що нині до третини прибутку деякі з них одержують від реалізації страхових продуктів. Так, надання банками, одночасно з класичними видами банківських операцій, страхових послуг клієнтам привело до того, що, наприклад, у Франції до 60% полісів реалізується через банки. У Європі в середньому кожний третій поліс страхування життя і кожний двадцятий за іншими видами страхування також реалізується банками. Окремі регіональні банки в Японії, надаючи канали збуту для страхових компаній, контролюють до 50% місцевих ринків фінансових послуг.

Співпраця страхових компаній і банків є взаємовигідною, оскільки страховик отримує постійний канал надходження страхових платежів та клієнтів. Так само, як і при співпраці з торговельними підприємствами, де банк водночас має можливість скористатись певними перевагами. При цьому розширення набору послуг, які надає банк при обслуговуванні клієнтів, позитивно впливає на його імідж та дає додаткові конкурентні переваги для поширення власних програм. У банка з'являється можливість створювати універсальніші та цікавіші фінансові програми як для корпоративних клієнтів, так і для фізичних осіб.

Банк також отримує додаткові фінансові ресурси завдяки продажу полісів страхування, кошти від реалізації яких розміщуються на депозитних рахунках страхової компанії в цьому ж банку. З часом на депозиті накопичується значна сума. Таким чином, створюється довгострокова та відносно дешева ресурсна база із залучених страхових резервів, сформованих за укладеними через посередництво банку договорами.

Банк отримує комісійні (безризикові) доходи, що можуть становити від 5 до 30% обсягу страхових платежів.

Діяльність банку найчастіше супроводжують ризики, яких вони власними силами покрити не можуть. Страховик здатний забезпечити захист від ризиків, що виникають і під час роботи самого банку, й під час роботи банку з клієнтом, починаючи від вкладників (система страхування банківських вкладів) і закінчуючи позичальниками (страхування застав, життя та здоров'я кредитора тощо)[27, c. 236-237].

Сучасні банки та страхові компанії застосовують різні форми співробітництва. А саме:

— продаж страхових полісів через банки;

— включення в банківські продукти страхових послуг. Наприклад, при одержанні пластикових карт видаються страхові поліси, до того ж вартість одержуваної клієнтом пластикової картки з полісом і без поліса однакова;

— використання такого механізму, як керування відсотком за внеском. У цьому разі частину грошей, що одержує клієнт за депозитними внесками, можна спрямувати на придбання різних страхових програм (придбання полісів страхування від нещасних випадків, полісів медичного страхування тощо);

— кредитні програми для фізичних і юридичних осіб, які передбачають страхування майна, що передається у заставу. Крім того, надання кредитів супроводжується ризиком неповернення коштів унаслідок смерті або стійкої непрацездатності позичальника. Кращий спосіб захисту від цього є поліс ризикового або накопичувального страхування життя позичальника. У разі його смерті чи настання непрацездатності повернення банку грошової суми на момент настання страхового випадку здійснюється страховою компанією;

— страховий депозитний внесок. Клієнт вносить у банк гроші й при цьому одночасно одержує страховку від нещасного випадку на суму внеску. Таким чином власник депозитного рахунку не лише накопичує кошти, а й має фінансовий захист на випадок інвалідності, втрати працездатності;

— у вкладників значної кількості банків виникає питання щодо додаткових гарантій повернення вкладів. Такою додатковою гарантією може бути спільна програма страховика та банку зі страхового захисту фінансових ризиків вкладників банку, пов'язаних із неповерненням банком вкладу. Вкладник банку, сплативши невеликий страховий платіж у розмірі 0,5—2% від суми вкладу, може отримати відповідний страховий поліс.

Одним із пріоритетних напрямків на нинішньому етапі розвитку для страхових компаній та банків є надання комплексного страхового захисту і банківських послуг клієнтам, яких вони обслуговують. Цей напрямок роботи взаємовигідний для всіх сторін. Для клієнта — це можливість отримати гарантований та повний комплекс високоякісних послуг установ однієї системи, підвищення безпеки господарських операцій, мінімізація витрат, можливість отримати всю необхідну інформацію про рівень і якість угоди тощо. Для банку — це можливість наростити ресурсну базу, отримати додатковий дохід, збільшити обсяги продажу банківських продуктів, залучити потенційних клієнтів та створити позитивний імідж "фінансового супермаркету", запровадити взаємовигідні схеми роботи, встановити тісніший зв'язок із клієнтами, стати його фінансовим радником.

Є й інші спільні для банку та страхової компанії позитиви. Розвиваючи концепцію "фінансового супермаркету", його учасники виробляють ідеологію діяльності на фінансовому ринку, впроваджують загальну корпоративну культуру, здійснюють погоджену маркетингову та фінансову політику [15, c. 229-230].

Відтак слід зазначити, що створення мережі системних агентів страхової компанії, до якої входитимуть як торговельні підприємства, так і банківські установи, є надзвичайно важливим елементом побудови ефективної та постійно зростаючої страхової компанії, особливо в умовах сучасного українського ринку. Ускладнення бізнес-процесів та створення розгалужених мереж збуту страхової продукції передбачає застосування іншого дуже важливого й перспективного інструменту розвитку страхових технологій, а саме — впровадження інформаційного забезпечення страхової діяльності. Сьогодні страховий ринок активно реагує на загальні тенденції розвитку бізнесу і, йдучи шляхом, прокладеним іншими фінансовими структурами, активно опановує чотири IT технології, здатні підвищити технологічність традиційних бізнес-процесів та каналів збуту, серед яких:

— автоматизація бізнес-процесів (ERP-системи);

— оптимізація процесів взаємодії із клієнтами (CRM-системи);

— опанування можливостей Інтернету як нового перспективного каналу продажу (системи онлайн-страхування);

— запровадження аналітичних рішень (управління ризиками, активами тощо).

Ефективність роботи страхової компанії значною мірою визначається можливостями з накопичення та оперативної обробки чималих обсягів інформації. З огляду на це впровадження комплексних систем обробки даних є для страховиків одним із критичних факторів, що визначають просування на ринку та динаміку розвитку. Сучасні системи автоматизації бізнес-процесів підвищують керованість компанії, одночасно підвищуючи її конкурентоспроможність. Рішення класу ERP поєднують усі дані й бізнес-процеси в єдиний інформаційний простір, узгоджуючи та оптимізуючи їх, а також забезпечуючи безперебійний обмін інформацією з філіями, агенціями і точками продажу.

Однак, за даними експертів, у секторі програмних продуктів для страхових компаній немає жодного домінуючого виробника, відтак значна частка ринку досі припадає на власні внутрішньокорпоративні розробки.

Проте не лише автоматизація бізнес-процесів забезпечує перспективний розвиток компаній. Страховики, що планують свій розвиток та зростання прибутків, повинні мати серйозну програму з розвитку клієнтської бази. В умовах підвищеної конкуренції треба застосовувати спеціальні технології для утримання клієнтів. Очевидно, що нехтування необхідністю у постійному поповненні власної клієнтської бази та удосконаленні інструментів залучення й утримання клієнтів, зрештою, може призвести до втрат як у якості послуг та роботі компанії в цілому, так і значної частини прибутку, одночасно завдавши значних збитків іміджу компанії [10, c. 18].

На сьогодні робота з клієнтами потребує комп'ютерного обліку діяльності усіх менеджерів. Керівникам підприємств необхідно враховувати статистику зустрічей менеджерів із наявними та потенційними клієнтами, аналіз прибутковості кожного клієнта, питання сегментації клієнтської бази. Усе це, а також методика оцінки ефективності менеджерів із продажу, і є CRM-технологіями.

Системи управління відносинами з клієнтами персоніфікують відносини компанії зі своїми споживачами. Використання CRM-технологій практично переводить клієнтів у ранг партнерів. Останніми роками такі системи дедалі популярніші, оскільки дають змогу компаніям ефективно будувати власну маркетингову та збутову політику в умовах жорсткішої конкуренції. Особливо корисні системи класу CRM для компаній, послуги яких зорієнтовані на післяпродажне обслуговування, а довгострокова співпраця із замовниками є важливою умовою успіху на ринку.

Як один із найбільш клієнтоорієнтованих сегментів економіки страхування щоразу більше потребує запровадження CRM-рішень. Накопичення повноцінної бази даних про клієнтів дає змогу розробляти персоналізовані сервіси, підвищувати рівень надання послуг та в цілому задовольняти клієнтів.

Згідно з нещодавно проведеними маркетинговими дослідженнями у Європі 85% банків і страхових компаній налаштовані й надалі оптимізувати процеси регулювання своїх відносин із клієнтами. Таке ж ставлення до цієї проблеми засвідчують і лідери вітчизняного ринку страхування та інших країн СНД. Виділяючи необхідні інвестиції на IT, страховики орієнтуються на потреби клієнтів, прагнучи підвищити оперативність та якість обслуговування. Воднораз, завдяки запровадженню CRM, компанії нині мають намір розв'язати проблему щодо максимально можливого скорочення своїх витрат.

Консультанти закликають компанії фінансового сектору інвестувати лише ті проекти, які будуть орієнтовані на обмін та інтеграцію даних і процесів у межах корпорації, тобто як на оптимізацію послуг, так і скорочення витрат [11, c. 107-108].

Страхові компанії вдаються сьогодні до різних методів оптимізації послуг з метою залучення та утримання клієнтів, ставлячи перед собою такі ключові завдання, як:

— підвищення якості обслуговування клієнтів;

— персоналізації взаємодії з клієнтами;

— підвищення оперативності реагування на запити.

Вирішення цих завдань забезпечує консолідація автоматизованих бізнес-процесів. Скорочення витрат і підвищення ефективності роботи можна забезпечити в тому числі й за рахунок централізації даних та стандартизації звітів.

Останнім часом дедалі популярнішими стають принципово нові технології реалізації страхових послуг, зокрема просування та продаж страхових послуг через мережу Інтернет.

Інтернет-торгівля — це цілком сформований ринок у розвинених країнах. Однак в Україні сьогодні він працює лише частково. Причин тут багато. Це й відсутність законодавства про електронний підпис, який має засвідчувати дійсність угоди, укладеної в мережі Інтернет, і недостатній розвиток системи електронних платежів, і низький рівень інформатизації.

Водночас в Україні нині сформовано основні схеми організації продажу через Інтернет:

"Бізнес для споживача" (Business to Consumer) є стандартним Інтернет-ре-сурсом окремої компанії. У цьому разі діяльність спрямована на прямий продаж споживачеві. Дотепер це найвдаліша форма електронної комерції. Незважаючи на те, що українські сайти працюють, як правило, в режимі оформлення заявки на придбання товару або на послуги, за даними маркетингових досліджень, вони забезпечують, зокрема в страховому секторі, до 1% від загального обсягу страхових платежів. Якщо розв'язати проблеми з доступом до мережі Інтернет для більшої частини населення, в тому числі в регіонах, та забезпечити надійну роботу платіжних систем і служб доставки, то цей канал реалізації страхових послуг стане значно потужнішим [8, c. 58-59].

"Бізнес для бізнесу" (Business to Business — В2В), міжкорпоративний сегмент електронної комерції — один із найперспективніших напрямків цього ринку. Це вид діяльності, при якому дві або більше компаній проводять трансакції за допомогою електронної мережі.

Досвід страхових ринків розвинених країн доводить, що застосування нових інформаційних технологій у діяльності страхових компаній здатне істотно розширити їхні можливості у сфері збуту продукції та підвищення лояльності клієнтів до діяльності компанії. Доходи американських страховиків від застосування електронної комерції подекуди перевищують 20% від усіх надходжень страхових платежів. На сьогодні у Росії, приміром, уже близько 2% від усіх страхових продуктів реалізуються через мережу Інтернет.

Застосування інших інформаційних технологій теж є важливим елементом забезпечення якості страхових послуг. Отже, зважаючи на значення якості обслуговування у страховій сфері (за різними маркетинговими дослідженнями від 30% до 40% клієнтів страхових компаній змінюють страховика саме через неякісне обслуговування), нехтувати інструментами, що забезпечують підвищення якості обслуговування, не слід [23, c. 138-139].


Розділ 3. Застосування інформаційних технологій на страховому ринку України та методи їхнього вдосконалення

3.1. Застосування інформаційних технологій на прикладі іпотечного страхування кредитних ризиків

Попри високу надійність правової і матеріальної форм забезпечення кредитів їхнє застосування часто буває важкодоступним або невигідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш доступною і надійною сучасною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування, яке Грунтується на визнанні ризику неплатежу або настання неплатоспроможності позичальника, що формується у термін кредитування. При цьому складність процесів, взаємовідносин кредитора і позичальника, різноманітність форм кредитування та забезпечення кредитів, необхідність ґрунтовного фінансового аналізу й аналізу ризиків спонукають до застосування в іпотечному страхуванні сучасних інформаційних технологій.

За аналізом законодавства України та фахових джерел майновий інтерес кредитора може бути захищений шляхом страхового захисту платоспроможності боржника. За цією формою страхових відносин суб'єктів страхування між собою страхувальником є позичальник, котрий безпосередньо страхує свою платоспроможність і захищає інтереси кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, надає тим самим певну гарантію кредитору щодо повернення боргу. Отже, у правовому сенсі така страхова операція за своєю сутністю є наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора являє собою заставу на випадок неповернення боргу позичальником. У той же час у зв'язку зі значними ризиками сучасного довгострокового кредитування світовий досвід свідчить про передумови розвитку інтеграції банків і страхових компаній. Концепція банківського страхування (bank insurance, bank-assurance) полягає в інтеграції банків і страхових компаній з метою отримання синергетичного ефекту від координації і поєднання продажів страхових та банківських продуктів за умови спільного використання комунікаційних каналів їх розповсюдження і виходу на клієнтів. Водночас зі зростанням складності процесу іпотечного кредитування і страхування ризиків у західних країнах розвивалися технології інформаційного забезпечення цих видів діяльності.

В Україні, як свідчить аналіз діяльності банків і страхових компаній за даними, процеси упровадження сучасних спеціалізованих інформаційних систем і програмних продуктів на ринку іпотечного кредитування та страхування знаходяться на стадії розробки і становлення. Дослідження сфери іпотечного кредитування і страхування, автоматизації процесів страхування й управління ризиками на основі інформаційних технологій проводили такі відомі вчені як В.Д. Базилевич, О.В. Васюренко, В. Вітлінський, О.Д. Вовчак, В. Волохов, В.В. Галасюк, Дж. Грандел, В.П. Завгородній, О.М. Замков, В. Зубарєв, М.С. Клапків, Дж. Лафонт, У. Нелмен, Л.О. Примостка, В.Є. Юринець та інші.

Серед основних причин, які не дозволяють поки що вийти на, безумовно, перспективний ринок іпотечних кредитів, крім очевидних невисоких зарплат, інфляції і зростання вартості житла, на нашу думку, є відсутність досвіду, розроблених бізнес-процесів та спеціалізованого програмного забезпечення. Як свідчить вітчизняна практика системи автоматизації цих видів діяльності доводиться розробляти самостійно або вдаватися до допомоги системних інтеграторів, які не мають достатнього досвіду у цій сфері. Тому, існуючі варіанти побудови бізнес-процесів та упровадження автоматизованої системи супроводжуються додатковим комплексом ризиків[27, c. 237-238].

Фінансові системи більшості країн світу сьогодні формуються за рахунок іпотечних зобов'язань. Статистика сучасних фінансових ринків показує, що понад 80% зобов'язань, які обертаються на ринку капіталів, є зобов'язаннями, котрі забезпечені іпотекою. Більше половини всіх кредитів, які видаються країнами Європейського Союзу, є іпотечними кредитами. Обсяг портфелів іпотечних кредитів фінансових установ в країнах Європейського Союзу складає близько 400 млрд. евро, що дорівнює 40% ВВП країн об'єднаної Європи. Передумовою такої побудови фінансових систем у першу чергу є специфіка забезпечення позичальників кредитами, яка надає кредитору впевненість у погашенні боргових зобов'язань.

Відомо, що банківські операції з кредитування реального сектора економіки, зокрема, кредитування населення, сполучені з певними ризиками, котрі пов'язані як із загальноекономічними чинниками, так і чинниками, які обумовлені діями кредиторів, їх вмінням аналізувати, оцінювати й управляти ризиками. Так, запровадження операцій із довгострокового іпотечного кредитування вимагає вирішення низки проблем у сфері управління ризиками, які виникають через специфіку кредитного продукту. Особливість цього кредитування полягає у наступному, а саме:

- довгостроковий характер кредиту;

- наявність механізму забезпечення повернення кредиту шляхом застави житлового приміщення, придбаного за рахунок кредиту;

- певний спосіб погашення кредиту, за якого платежі поділяються на однакові частини упродовж строку кредитування.

У практиці зменшення ризиків іпотечного кредитування останнім часом використовують механізми страхування кредитів, виданих під заставу, які можуть бути реалізовані за умови, коли позичальник забезпечує повернення кредиту переданим у заставу власним нерухомим або рухомим майном. Проте у страховій теорії та практиці страхові відносини такого характеру є заставними (гарантійними), а економічний зміст такого виду страхування полягає у тому, що страховик за отриману страхову премію приймає на себе певну відповідальність (гарантійні зобов'язання) з оплати боржником повної заборгованості у визначений термін на користь застрахованого (бенефіціанта). З економічного змісту випливає, що в межах цього гарантійного страхування у відносини вступають три сторони, а саме:

- кредитор — суб'єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який водночас є застрахованим і бенефіціантом страхової гарантії;

- позичальник — суб'єкт, котрий зобов'язаний повернути борг і водночас є страхувальником;

- гарант — страхова компанія, яка гарантує виконання зобов'язань і в той же час є страховиком [22, c. 374-375].

Найбільш характерними ризиками, які притаманні іпотечним кредитним операціям, є наступні: кредитний ризик, ризик втрати вартості предмету застави, життя та працездатності позичальника, операційний і валютний ризик, ринковий ризик, інші ризики. Як свідчить практика іпотечного кредитування в Україні, в умовах нестійкої економічної ситуації і відсутності законодавчої бази іпотечного кредитування, рівень ризиків є вищим у порівнянні із західними країнами.

Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання тих самих операцій, які притаманні процесові укладання типових договорів страхування:

- визначення предмета страхової гарантії та його характеристик;

- оцінка ризику на підставі поданої та додатково отриманої інформації;

- визначення умов угоди про надання страхової гарантії;

- розрахунок і визначення порядку сплати страхової премії.

Зазначимо, що майно, яке передане у заставу, перебуває під впливом небезпеки знищення або пошкодження. Це, у свою чергу, викликає ризик втрати платоспроможності позичальника, який може призвести до втрати гарантій повернення боргу. Отже, предмети застави вимагають страхового захисту відповідно до Закону України «Про заставу», який визначає механізм страхування заставлених предметів. Упровадження іпотечного страхування в Україні, на нашу думку, вимагає правового, фінансового і методичного забезпечення. На думку фахівців, введення іпотечного страхування у сучасному стані розвитку іпотеки є своєчасним та обумовлено потребою підвищення рівня захищеності іпотечних кредитів. Наслідком упровадження комплексу видів іпотечного страхування може стати істотне розширення ринку іпотечних кредитів, підвищення рівня доступності житла для позичальників за рахунок зниження вимог до розміру первинного внеску.

На сьогодні на ринках західних країн діють, а на українському ринку іпотечного кредитування розвиваються, процеси взаємодії банківського та страхового бізнесу, котрі обумовлені наявністю спільного інтересу: банки зацікавлені у забезпеченні завантаження відділень банку, диверсифікації традиційних бізнес-напрямків за рахунок надання більш широкого спектру фінансових і страхових послуг, а також в отриманні додаткової комісійної винагороди за реалізацію цих послуг. У той же час співпраця страхової компанії з банками уможливлює отримання синергетичного ефекту від використання загальної інформаційної бази клієнтів, бренду або репутації банку як лідера проекту з іпотечного кредитування. Крім того, у страхової компанії знижуються витрати на просування страхових послуг, а активне використання банківських комунікацій та інформаційних технологій для продажу страхових продуктів й управління ризиками істотно підвищує ефективність роботи страховика [23, c. 141-142].

Ринок фінансових послуг, у тому числі страховий ринок України, розвивається під впливом євроінтеграційних процесів, глобальною задачею яких є підвищення конкурентоспроможності на ринку. Перехід до інтенсивного розвитку ринку фінансових послуг, зокрема іпотечного кредитування, обумовлює необхідність широкого та активного використання інформаційних технологій. Інформаційні системи управління у цьому сенсі є фундаментом розвитку ефективного бізнесу учасників ринку. Створення умов для уніфікації рішень для секторів фінансового ринку вимагає об'єднання зусиль зацікавлених сторін: як постачальників програмних рішень, так і споживачів — учасників ринку фінансових послуг.

Проведений аналіз свідчить, що рівень автоматизації бізнес-процесів банків і страхових компаній в Україні відрізняється від рівня автоматизації у фінансових інститутах країн з розвиненою економікою. Крім того, рівень автоматизації бізнес-процесів в українських банках істотно випереджає рівень автоматизації у страхових компаніях. Відомо, що банки працюють в режимі «операційного дня», тобто щодня формують баланс проведених за день банківських операцій. Більшість крупних банків, таких як «Брокбізнесбанк», «Укрсиббанк», «Укрсоцбанк», «Укргазбанк», «Правекс-банк», володіють центральними сховищами баз даних і спеціалізованими «OLAP-системами», які дозволяють здійснювати управлінський облік та оперативно аналізувати стан бізнесу. Незначне число банків, наприклад, «Укрсоцбанк», «Правекс-банк» мають засоби автоматизації фронт-офісу, які дозволяють ефективно обслуговувати значну кількість клієнтів банку, а число банків, котрі мають інтегровані банківські системи, ще менше (серед названих вище — лише «Правекс-банк»).

На нашу думку, це пояснюється високою вартістю подібних систем. Проте, очевидно, що успіх розвитку проектів із взаємодії банківського та страхового бізнесу (bank-assurance) безпосередньо залежить від рівня розвитку автоматизації бізнес-процесів в банку. У цьому сенсі банківське страхування є окремим стратегічним напрямом розвитку страхового ринку. Клієнти банків є окремим сегментом ринку, при цьому рівень платоспроможності і готовність набувати фінансові послуги у них істотно вище за середні показники страхового ринку. Таким чином, банки і страхові компанії, які спільно можуть реалізовувати проекти з «bank-assurance», одержують стратегічну конкурентну перевагу на ринку фінансових послуг.

За визначенням страхова інформаційна система є спеціальним програмним забезпеченням, яке розроблене і використовується для врахування страхової інформації у відповідності до бізнес-процесів страхування з метою досягнення високої ефективності обробки масивів структурованих даних з одночасним доступом до цих масивів усіх співробітників страхової компанії. Як свідчить практика автоматизації страхової діяльності, набір страхових функцій для кожного робочого місця у таких системах набагато більший, ніж в універсальному програмному забезпеченні інформаційної системи. Завданням інформаційної системи є здійснення аналізу за критеріями в межах компанії та ефективний контроль за процесом страхування. Основні вимоги до такої інформаційної є наступними:

- інформація системи повинна знаходитися в єдиному інформаційному середовищі, бути доступною з будь-якого системного терміналу незалежно від його місцезнаходження;

- первинні дані до системи повинні вводитися один раз, а обмеження на інформацію визначатися тільки правами доступу;

- інформаційна система в автоматичному режимі повинна формувати звіти, проводити пошук інформації, виконувати аналіз і контроль даних за бізнес-процесами і страховими ризиками;

- система повинна здійснювати облік полісів за окремими страховими продуктами у взаємозв'язку з бухгалтерськими платежами і врегулюванням збитків [16, c. 108-110].

Однак, сучасне управління страховою діяльністю й інформаційне забезпечення іпотечного страхування буде ефективним тільки за умови реалізації комплексного рішення, відповідно до якого комплексна інформаційна система страхової компанії повинна включати наступні критерії:

- фронт-офіс, який забезпечує комплексну автоматизацію бізнес-процесів іпотечного страхування і підрозділів продажу страхових продуктів;

- модулі облікової системи страхової діяльності та іпотечного страхування, які забезпечують комплексну автоматизацію бізнес-процесів підрозділів операційної підтримки іпотечного страхування та страхової діяльності;

- підсистему, яка автоматизує ведення бухгалтерського, управлінського, фінансового обліку, управління персоналом, розрахунок заробітної плати;

- підсистему автоматизації інших бізнес-процесів, які реалізують підрозділи страхової компанії.

Результатом упровадження інформаційної системи є оптимізація бізнес-процесів, формування єдиного інформаційного простору, інтеграція даних банківської і страхової інформаційних систем з формуванням централізованих даних для реалізації функцій організації, управління, контролю й аналізу. За нашим аналізом, на українському ринку таким критеріям відповідають інформаційні системи і програмні продукти російської корпорації «Галактика» та української компанії «Українські страхові інформаційні системи», основним продуктом якої є інформаційна система «Insurance Company», котра реалізована на сучасних технологіях в архітектурі «клієнт-сервер», охоплює всі сучасні аспекти обліку страхової інформації, надає можливість налагодження страхових продуктів будь-якої складності в залежності від потреб страхової компанії. «Insurance Company» здатна одночасно вести облік багатьох об'єктів і списків застрахованих, які мають багато ризиків за кожним об'єктом або застрахованою особою (за різними видами страхування), з будь-якими рівнями франшиз, знижок, лімітів відповідальності, з реєстрацією всіх змін в умовах договору протягом терміну страхування. Для налагодження цього страхового продукту використовується більше сотні параметрів, серед яких: допустимі об'єкти страхування та ризики, методи визначення та розрахунку вартості страхування, графіки виплат і термінів страхування. Система інтегрується з бухгалтерським програмним забезпеченням «1С» та «Парус», засобами «MS Excel», «MS Word», графічними засобами, «OLAP» та іншими. Система також забезпечує ефективний захист інформації, інтеграцію з мережею Internet, роботу з філіями у режимі on-line та off-line.

Проте, поки що продукти корпорації «Галактика» і компанії «Українські страхові інформаційні системи» не мають інтегрованих рішень комплексних задач страхування ризиків іпотечного кредитування. Тому на сучасному етапі розвитку інформаційного забезпечення страхової діяльності в Україні страхові компанії для страхування ризиків іпотечного кредитування застосовують модулі фінансового аналізу й управління ризиками банківських інформаційних систем [9, c. 62-64].

На українському ринку програмних продуктів останнім часом пропонуються нові інформаційні системи для забезпечення процесів іпотечного кредитування. Наприклад, програмний продукт «М.Tutor» (Росія, «Захищені інформсистеми») призначений для автоматизації первинного відбору позичальників за правилами клієнтських запитів на іпотечний кредит. Однак, в «M.Tutor» відсутня система контролю за платежами іпотечних позичальників, та вона не інтегрується з автоматизованими банківськими системами (АБС). У програмному продукті «RS-Loans V.6» (США, «R-Style Softlab») передбачено модуль підтримки іпотечного кредитування, але ця програма працює тільки в комплексі з програмою «АБС RS-Bank». Сучасний програмний комплекс «TOPS BI» (Росія) призначений для автоматизації діяльності іпотечних інвесторів і складається з двох підсистем: підсистеми створеної на основі «Microsoft Business Solutions® Axapta®», яка автоматизує функції управлінського і бухгалтерського обліку, бюджетування і фінансового планування в іпотечному кредитуванні, та підсистеми яка здійснює функції автоматизації роботи філій, сервісних агентів і первинних кредиторів. Усі ці програмні продукти можна застосовувати в процесі іпотечного страхування кредитних ризиків у вітчизняних банках.

Безумовно, інформаційні системи і продукти програмного забезпечення для іпотечного кредитування і страхування кредитних ризиків із зростанням ринку іпотечного кредитування в Україні будуть розвиватися. Але і сьогодні на ринку інформаційних технологій є рішення, які здатні автоматизувати та інтегрувати ці види діяльності [27, c. 242].

3.2. Методи подальшого вдосконалення інформаційних технологій на страховому ринку України

Система страхування в Україні за останні десять років принципово змінюється, а саме: формуються нова законодавча, нормативна й економічна бази країни. В останні два роки були зроблені перші кроки по наданню послуг страхових компаній через Інтернет. Швидкозростаючі інформаційні технології стають доступними для потенційних страхувальників як за ціною, так і за витраченим часом. З'являються й розвиваються електронні способи страхування (далі називані інтернет-страхуванням).

Через Інтернет стала проводитись оплата товарів і послуг. Одним із прикладів такої активної торгівлі в Україні є ринок компанії «Amway» (США) інтернет-обороту товару. За прогнозами 2005 року, число користувачів Інтернет у світі склало близько 450 млн. чоловік, у тому числі в Європі - близько 60 млн. чоловік. При цьому оцінка вартості товаро- і послугообороту, реалізованого через Інтернет, склала близько 300 млрд. доларів США.

Для страховиків використання Інтернету представляє ефективний спосіб продажів страхових послуг. При цьому витрати залежать від можливості використання комп'ютерних мереж споживачами. По оцінках фахівців, щорічний інтернет-оборот світового страхового ринку становить 250 млн. доларів США. До кінця 2010 року частка інтернет-обороту в обсязі надходжень страхових премій може збільшитися до 20%.

Наведені цифри демонструють необхідність додаткового дослідження впливу електронних технологій на стан і тенденції ринку страхування в Україні. На наш погляд, цьому питанню приділяється недостатня увага у вітчизняній економічній літературі. В одній з нечисленних робіт були розглянуті проблеми негативного сальдо на кредитних картках і їхнє страхування на прикладі західних країн.

Об'єктивною передумовою виникнення будь-яких страхових відносин є ризик. Тільки правильне сполучення господарської передбачливості, випадковості й договірного елемента дозволить оптимізувати страхову діяльність і уникнути більших втрат. Уже сам факт існування страхових компаній доводить, що страховик одержує більше, ніж віддає. Між страховиком і страхувальником завжди існує протистояння. Наприклад, якщо страховик прагне максимізувати навантаження в брутто-премії, то страхувальник, навпаки, зацікавлений у її мінімізації.

В Україні таке протистояння збільшується слабістю щодо молодих приватних українських компаній у зв'язку з монополією держави (в особі колишнього Держстраха й Індержстраха) в області страхування донедавна й низкою популярністю страхування серед населення. Наприклад, частка страхових платежів по особистому страхуванню в Україні становить усього 5%, у той час як у Західній Європі цей вид послуг займає близько 50%. Загальний обсяг страхових послуг на ринку України в другій половині 90-х років зібраними преміями був в 590 разів менше, ніж у Франції, в 620 разів менше, ніж у Німеччині [6, c. 194-195].

Можна виділити основні причини такого незадовільного стану в даній сфері:

• по-перше, низький рівень життя в країні, де особисте страхування є особливим привілеєм;

• по-друге, низький рівень «страхової культури» як у населення, так і в страхових компаній і/або, скоріше, її відсутність;

• по-третє, високі страхові тарифи при низьких доходах населення;

• по-четверте, недовіра з боку населення до страхових компаній у результаті негативного досвіду страхування;

• в-п'ятих, економічна слабість і недостатній професіоналізм вітчизняних страхових компаній.

Як же можна спільно мінімізувати втрати, тобто керувати ризиком? Розумною бачиться така схема взаємин страховика й страхувальника, коли речення народжує попит, що, у свою чергу, приводить до укладання договору страхування, що дає впевненість у завтрашньому дні страхувальникові, підтверджену задоволенням від відшкодування й, як наслідок, бажанням повторного страхування.

Поява сучасних технологій, Інтернету значно впливає на розвиток світового страхового ринку, і українського в тому числі. З одного боку, за допомогою Інтернету з'являється безпосередній доступ до споживача. З іншого боку - формується попит на появу спеціальних страхових послуг, здатних компенсувати потенційний збиток, породжений новими ризиками. Цими новими ризиками є:

• поразка комп'ютерними вірусами клієнтських мереж і серверів компаній, що продають або використовує мережі Інтернет для продажу товарів і послуг;

• несанкціонований доступ до інформації про кредитні карти страхувальників;

• несанкціонований доступ до банківських рахунків;

• несанкціонований доступ до відомостей про майно страхувальника,

• несанкціонований доступ до відомостей про його стан здоров'я й т.п.

Нам не відомі вітчизняні страхові компанії, які б страхували вищезгадані ризики [21, c. 247-248].

На електронному ринку України страхових послуг пропонується дві схеми «одержання» страхових продуктів через Інтернет. Відповідно до цих схем страхувальник за комп'ютером вибирає в Інтернеті страхову компанію, потім вид страхування обраної компанії. Далі клієнт заповнює заявку в Інтернеті. Оплата послуг в обох випадках виробляється або наявними агентові, що доставив поліс, або готівкою в офісі страхової компанії, або по безготівковому розрахунку. Схеми відрізняються друг від друга тим, що страховий поліс у другій схемі готується заздалегідь страховою компанією за допомогою Інтернет. Тому в першій схемі до страхувальника через якийсь час приходить агент із бланками заявок і полісів, які доводиться оформляти заново. (У такій схемі нічого принципово нового ні, тому що з таким же успіхом можна використовувати телефон, пейджер або факс для виклику агента). Очевидно, що друга схема є більше зручною для страхувальника. Але й вона не позбавлена недоліків, пов'язаних з високою ціною системи в режимі «on-line», з відсутністю повної консультації страховика, високої відповідальності страховика у випадку неправильно або некоректно поданої інформації страхувальником.

На сьогоднішній день в українському інтернет-страхуванні продаються поліси обов'язкового/добровільного страхування автотранспортних засобів, страхування громадянської відповідальності власників автотранспортних засобів, страхування водія й пасажирів від нещасних випадків і екстреного страхування виїзжаючих за рубіж. Причому тільки 4 страхові компанії пропонують послуги інтернет-страхування. У всіх інших випадках можна тільки скористатися інформацією про компанію й перелік пропонованих страхових послуг.

Сьогодні вже ні в кого не викликає сумнівів, що будуть мінятися й форми надання страхових послуг. Одну з таких принципово новітніх форм надання страхових послуг ми назвали «інтерактивним» страхуванням. «Інтерактивне» страхування - це надання страхових послуг за допомогою Інтернет в активному режимі «online», де всі операції аж до оплати виробляються не відходячи від комп'ютера (інтерактивне інтернет-страхування). У зв'язку з використанням банківської системи електронного обслуговування населення (і з появою пластикових карток у населення) оплата стає можливої в режимі «on-line», коли операції «приєднання» до рахунку страхувальника й «зняття» зі свого рахунку грошей не будуть становити праці. Підтвердженням факту інтерактивного страхування може бути й звичайний поліс, що клієнт одержує в кур'єра, листом поштою або в офісі. Така форма надання страхових послуг може в майбутньому стати базової, що обумовлено високою комфортністю стосовно споживача й оперативністю [10, c. 18].

Однак у такій ситуації загострюється проблема страхових шахрайств, і прийде порушити питання про доповнення цивільного законодавства, зв'язаного із вступом договору страхування в силу при використанні електронної системи висновку договорів страхування, наданням інформації, електронною авторизацією й іншими юридичними аспектами. Навіть нова редакція ще не прийнятого Цивільного кодексу України (глава 53, стаття 644) не передбачає рішення цих питань і вимагає доповнення й аналізу.

На нашу думку, зараз уже є всі передумови (як нормативні, так і економічні) появи принципово нових видів надання страхових послуг на ринку України. Це, приміром, страхування власників персональних комп'ютерів, що користуються послугами фірм, що дають доступ в Інтернет, страхування власників (мобільних) телефонів, що користуються послугами фірм зв'язку. Необхідність таких видів страхування диктується неухильним і швидким ростом кількості користувачів персональними комп'ютерами, (мобільними) телефонами, попитом на Інтернет і телефони, імовірністю часткової або повної втрати працездатності в результаті опромінення й/або в результаті нещасного випадку під час роботи за комп'ютером, під час користування зв'язком. Таким чином, для ефективної роботи страховим компаніям доцільно містити договори й працювати в співробітництві з фірмами, працюючими в області телекомунікацій.

При виникненні нещасного випадку страхова компанія повинна буде, наприклад, у рамках страхової суми: 1) виплатити власникові-користувачеві Інтернет страхове відшкодування залежно від ступеня інвалідності, отриманої в результаті нещасного випадку; 2) у випадку загибелі або смерті користувача-страхувальника зробити виплату правонаступникові; 3) зробити виплату в результаті тимчасової втрати працездатності й т.д.

Для точної й повної класифікації можна скористатися міжнароднопринятими нормами.

По очевидних причинах на сьогоднішній день відсутня статистика страхових випадків користувачів Інтернет і користувачів (мобільних) телефонів для розрахунку збитків і не відомі компанії, що ведуть таку статистику, тому такі ризики поки ставляться до нестрахованих. Звичайно страхові компанії намагаються уникати страхування таких ризиків, у яких збитки непередбачені й/або коли недостатньо даних для оцінки збитків. Отже, необхідно визначити рівень припустимих збитків, щоб не страхований ризик став страхованим. У нашім випадку це можна зробити двома способами: традиційним, коли є й з'являються дані статистики за попередній багаторічний період, і умовним, коли страхова компанія декларує рівень страхового відшкодування при відсутності даних.

Використання традиційного способу визначення збитків поки не представляється можливим. Проте можна, наприклад, спробувати використовувати методи оцінки показників смертності застрахованих на основі даних про смертність усього населення. (На практиці смертність застрахованих виявляється менше, ніж смертність населення.) Іншими словами, необхідно перейти від характеристик дожиття застрахованих до вікових характеристик дожиття населення даного регіону.

Використання умовного способу визначення припустимих збитків представляється більше простим і доцільним на перший період нагромадження статистики. При цьому бажано дотримуватися умови, при якому страхування набуває чинності тільки після сплати страхової премії, і ввести обмеження на термін дії страхового поліса або договору (пропорційно часу укладання договору на користування Інтернету й/або часу роботи в Інтернеті, часі розмови по телефоні)[26, c. 50-51].

За неофіційним даними, схоже рішення було знайдено страховою компанією України «Галинстрах», що страхує власників карток фірми VIС, що дає доступ в Інтернет. Страхування відбувається автоматично з моменту реєстрації картки в мережі провайдеру-учасника проекту й діє до моменту вироблення часу Інтернету на картці.

Таким чином, використання Інтернету для продажу страхових послуг, з одного боку, надає страхувальникові й страховикові можливість укладання договору страхування без участі посередника, що повинне істотно знизити вартість страхових послуг. З іншого боку, зростає можливість укладання договору страхування в режимі трансграничної торгівлі. Формування глобального світового страхового простору може вступити в протиріччя з національним законодавством, що забороняє діяльність на території країни незареєстрованних і не мають національної ліцензії страховиків (розділ 1, стаття 2).

Щоб залишатися конкурентоспроможними в умовах прогресивного еволюційного ринку, що швидко змінюються, поряд з новими застосуваннями вже існуючих технологій і рішень страховикам необхідно використовувати всі переваги новітніх технологій. На рисунку 1 показано, як ці технології можуть змінитися в найближче десятиліття.

Загальновизнаним стало розуміння необхідності злиття ІT стратегії і стратегії розвитку бізнесу. У компаніях - лідерах страхового ринку, інформаційні технології цілком інтегровані в процес прийняття бізнес-рішень, стимулюючи більш ефективне стратегічне мислення. Водночас розвиток Інтернету, WEB сервісів, рівня додатків прикладних програм сприяє реалізації прийнятих бізнес-рішень.

Глобальна індустрія фінансових послуг займає провідні позиції в реалізації унікальних можливостей, що з'являються не частіше, ніж протягом життя цілого покоління. Лідери страхового бізнесу вже зараз демонструють ті конкурентні переваги, які можна одержати завдяки змінам, пов'язаним з розвитком технологій. Реінжиніринг основних систем і процесів поступово відкриває нові перспективи, дозволяє змінити пріоритети і закінчує собою перехідний період від технологій 20 століття до технологій 21 століття [23, c. 144-145].


Висновки

Отже, на сьогоднішній день, в умовах стрімкого розвитку науки і техніки, одним із найсуттєвіших чинників, що забезпечують ефективний розвиток будь-якої сфери економіки та перетворюють окремих її учасників на лідерів ринку, є застосування передових технологій. Не виняток тут і страхова діяльність.

Найбільшого значення сьогодні набуває розвиток збуту страхових продуктів при наданні фінансових (банківських) послуг, зокрема при кредитуванні. Поєднання збутових мереж банківських та страхових установ нині має спеціальну назву — "фінансовий супермаркет".

Співпраця страхових компаній і банків є взаємовигідною, оскільки страховик отримує постійний канал надходження страхових платежів та клієнтів. Так само, як і при співпраці з торговельними підприємствами, де банк водночас має можливість скористатись певними перевагами.

Одним із пріоритетних напрямків на нинішньому етапі розвитку для страхових компаній та банків є надання комплексного страхового захисту і банківських послуг клієнтам, яких вони обслуговують. Цей напрямок роботи взаємовигідний для всіх сторін. Для клієнта — це можливість отримати гарантований та повний комплекс високоякісних послуг установ однієї системи, підвищення безпеки господарських операцій, мінімізація витрат, можливість отримати всю необхідну інформацію про рівень і якість угоди тощо. Для банку — це можливість наростити ресурсну базу, отримати додатковий дохід, збільшити обсяги продажу банківських продуктів, залучити потенційних клієнтів та створити позитивний імідж "фінансового супермаркету", запровадити взаємовигідні схеми роботи, встановити тісніший зв'язок із клієнтами, стати його фінансовим радником.

Сьогодні страховий ринок активно реагує на загальні тенденції розвитку бізнесу і, йдучи шляхом, прокладеним іншими фінансовими структурами, активно опановує чотири ІТ технології, здатні підвищити технологічність традиційних бізнес-процесів та каналів збуту, серед яких: автоматизація бізнес-процесів (ЕRР-системи); оптимізація процесів взаємодії із клієнтами (СRМ-системи); опанування можливостей Інтернету як нового перспективного каналу продажу (системи онлайн-страхування); запровадження аналітичних рішень (управління ризиками, активами тощо).

Страхові компанії вдаються сьогодні до різних методів оптимізації послуг з метою залучення та утримання клієнтів, ставлячи перед собою такі ключові завдання, як: підвищення якості обслуговування клієнтів; персоналізації взаємодії з клієнтами; підвищення оперативності реагування на запити.

Вирішення цих завдань забезпечує консолідація автоматизованих бізнес-процесів. Скорочення витрат і підвищення ефективності роботи можна забезпечити в тому числі й за рахунок централізації даних та стандартизації звітів.

Останнім часом дедалі популярнішими стають принципово нові технології реалізації страхових послуг, зокрема просування та продаж страхових послуг через мережу Інтернет.

Інтернет-торгівля — це цілком сформований ринок у розвинених країнах. Однак в Україні сьогодні він працює лише частково. Водночас в Україні нині сформовано основні схеми організації продажу через Інтернет.

"Бізнес для споживача" є стандартним Інтернет-ресурсом окремої компанії. У цьому разі діяльність спрямована на прямий продаж споживачеві. Дотепер це найвдаліша форма електронної комерції. Незважаючи на те, що українські сайти працюють, як правило, в режимі оформлення заявки на придбання товару або на послуги, заданими маркетингових досліджень, вони забезпечують, зокрема в страховому секторі, до 1% від загального обсягу страхових платежів. "Бізнес для бізнесу", міжкорпоративний сегмент електронної комерції — один із найперспективніших напрямків цього ринку. Це вид діяльності, при якому дві або більше компаній проводять трансакції за допомогою електронної мережі.

Таким чином, застосування нових інформаційних технологій у діяльності страхових компаній здатне істотно розширити їхні можливості у сфері збуту продукції та підвищення лояльності клієнтів до діяльності компанії. Доходи американських страховиків від застосування електронної комерції подекуди перевищують 20% від усіх надходжень страхових платежів. На сьогодні у Росії, приміром, уже близько 2% від усіх страхових продуктів реалізуються через мережу Інтернет. Однак, цілком сформований в розвинених країнах ринок Internet торгівлі в Україні працює лише частково. Причин тут багато. Це й відсутність законодавства про електронний підпис, який має засвідчувати дійсність угоди, укладеної в мережі Інтернет, і недостатній розвиток системи електронних платежів, і низький рівень інформатизації. Водночас в Україні нині сформовано основні схеми організації продажу через Інтернет.

Якщо розв'язати проблеми з доступом до мережі Інтернет для більшої частини населення, в тому числі в регіонах, та забезпечити надійну роботу платіжних систем і служб доставки, то цей канал реалізації страхових послуг станс значно потужнішим.

Застосування інших інформаційних технологій теж є важливим елементом забезпечення якості страхових послуг. Отже, зважаючи на значення якості обслуговування у страховій сфері (за різними маркетинговими дослідженнями від 30% до 40% клієнтів страхових компаній змінюють страховика саме через неякісне обслуговування), нехтувати інструментами, що забезпечують підвищення якості обслуговування, не слід.

Для зменшення ризиків іпотечного кредитування використовують механізми страхування кредитів, виданих під заставу, які реалізуються за умови забезпечення позичальником повернення кредиту переданим у заставу власним нерухомим або рухомим майном.

Складність процесів і взаємовідносин кредитора і позичальника, різноманітність форм кредитування, необхідність Ґрунтовного фінансового аналізу і наявність ризиків вимагають застосування в іпотечному страхуванні сучасних інформаційних технологій.

Рівень автоматизації бізнес-процесів в українських банках істотно випереджає рівень автоматизації у страхових компаніях.

Програмні продукти, які використовують банки і страхові компанії в Україні, поки що не мають інтегрованих рішень комплексних задач страхування ризиків іпотечного кредитування.

Результатом рішень на основі інформаційних технологій може стати оптимізація бізнес-процесів, формування єдиного інформаційного простору, інтеграція даних банківської і страхової систем, формування централізованих даних для реалізації функцій організації, управління, контролю та аналізу в іпотечному кредитуванні і страхуванні.


Список інформаційних джерел

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Ната-ля Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2006. - 203 с.

2. Бігдаш В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Бігдаш,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 444 с.

3. Васильєв В. Два джерела, дві складові частини інформації про страховий ринок/ В.Васильєв //Україна BUSINESS. - 1999. - 22-28 квітня. - C. 3

4. Внукова Н. Страхування: Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. - Харків: Бурун Книга, 2004. - 371 с.

5. Говорушко Т. Страхові послуги: Навчальний посібник / Тамара Говорушко; М-во освіти і науки України, Укр. нац. ун-т харчових технологій. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 397 с.

6. Говорушко Т. Страхові послуги: Навчальний посібник/ Тамара Говорушко,; М-во освіти і науки України, Укр. нац. ун-т харчових технологій. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 397 с.

7. Єдинак В.С. Розвиток інформаційних технологій в Україні//Наукові доробки молоді – вирішенню проблем європейської інтеграції: збірник наукових статей. В 2 т. Т. 1- Харків: Континент, 2008.- С. 289-290.

8. Єрмошенко А. М. Інформаційно-аналітичне забезпечення фінансової безпеки страхових організацій//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 9. - C. 56 - 61.

9. Єрмошенко М. М. Інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії страхових організацій і банківських установ //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 10. - C. 59 - 65

10. Йолкіна-Старк Л. Сучасні інформаційні технології у страховому бізнесі// Фінансовий ринок України. - № 10- 2008. – С.17-18.

11. Какорін М.О. Інформаційні технології як фактор інновацій у глобальній фінансовій системі// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - №5- 2008.- С. 106-109.

12. Клименко А. Профессии в сфере использования информационніх технологий //Менеджер по персоналу. - 2006. - № 11. - C. 46-56

13. Охріменко О. Страхування у сфері туризму та готельного господарства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Вища школа, 2003. - 257 с.

14. Пацай Б.Д. Роль інформаційних технологій в управлінні фінансовими ресурсами підприємств// Фінанси України. - № 8 – 2008. – С.82-84.

15. Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса,. - К.: Каравела, 2006. - 391 с.

16. Сіленко А. Інформаційні технології - новий імпульс для пошуку парадигми майбутнього суспільства //Політичний менеджмент. - 2007. - № 3. - C. 96-112.

17. Сіленко А. Сучасні інформаційні технології як чинник ефективності керування підприємством/ А. Сіленко //Віче. - 2007. - № 11. - C. 27-28

18. Стожок Л. Страхування: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Людмила Стожок,; Ред. Г. Г. Старостенко; Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2005. - 162 с.

19. Страхування: Підручник/ М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа; Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

20. Таркуцяк Анатолій Олександрович. Страховий менеджмент: Метод. матеріали і рекомендації для студ. Київського ун-ту права / Київський ун-т права. — К., 2000. — 26с.

21. Ткаченко Н. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів/ Наталія Володимирівна Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 375 с.

22. Федоренко В. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Міжрегіональная академія управління персоналом / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : МАУП, 2002. — 344с.

23. Фурман В. М. Розвиток нових технологій у страхуванні // Фінанси України. - 2005. - № 2. - С.123-145

24. Чигасова Н.М. Місце інформаційних технологій у розвитку інформаційного суспільства в Україні.// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - № 9 – 2007. – С. 110-113.

25. Шандра В.М. Застосування інформаційних технологій в забезпеченні технологічного оновлення економіки на інноваційній основі.// Актуальні проблеми економіки. - №10 – 2007. – С.220-223.

26. Ширинян Л. Развитие информационных технологий на страховом рынке Украины //Економіст. - 2002. - № 11. - C. 49-51.

27. Щербань О. М. Застосування інформаційних технологій в іпотечному страхуванні кредитних ризиків //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 10. - C. 236 - 243.

загрузка...
Top