Ліцензування страхової діяльності

Вступ

1. Вимоги стосовно здійснення страхової діяльності

2. Порядок отримання ліцензій

3. Відмова у видачі ліцензії

4. Оформлення ліцензії

5. Переоформлення ліцензії

6. Видача дубліката ліцензії

7. Анулювання ліцензії

Список використаних джерел

Вступ

На сьогодні важко з упевненістю стверджувати, в якій саме країні вперше заснували страхове товариство. Існують посилання на те, що сталося це в Ісландії в ХІІІст., однак багатьох елементів страхової діяльності, таких, як страхові резерви та регулярні страхові виплати, вони не мали. З розвитком страхування та його запровадженням у різних країнах постала потреба у його державному регулюванні. Одним із видів такого регулювання страхової діяльності є ліцензування.

Спочатку порядок ліцензування страховиків визначав наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України “Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 16липня2001р. №98/343. Після прийняття 4жовтня2001р. Закону України “Про страхування” від 7березня1996р. №85/96-ВР (далі – Закон про страхування) у новій редакції ліцензування здійснювалося з урахуванням вимог ст.38 зазначеного Закону.

Нині ліцензування здійснюється на підставі розпорядження Державної комісії ринків фінансових послуг “Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 28серпня2003р. №40 (далі – Розпорядження про ліцензійні умови).

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Вимоги стосовно здійснення страхової діяльності

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність із конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов) можна умовно поділити на дві стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – безпосереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання дублікатів, та їх анулювання.Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо провадження страхової діяльності, слід зазначити, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова “страховик”, “страхова компанія”, “страхова організація” та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Розглянемо нормативні вимоги стосовно здійснення страхової діяльності, а саме:

  1. вимоги щодо організаційно-правової форми:
  2. статутного фонду;
  3. досвіду роботи, керівництва та технічного забезпечення;
  4. забезпечення платоспроможності;
  5. формування, обліку та розміщення страхових резервів;
  6. проведення фінансового моніторингу;
  7. правил страхування.

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю відповідно до Закону України “Про господарські товариства” від 19вересня1991р. №1576-XII. Як бачимо, найбільш поширена організаційно-правова форма – товариство з обмеженою відповідальністю – не може використовуватися для здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох.

Слід зауважити, що підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі дотримання вимог законодавства.

Одним із найважливіших показників на страхових ринках, що розвиваються, вважається статутний фонд. Тому наступною вимогою є сплачений статутний фонд. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який працює з іншими видами страхування ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1млнєвро, а для страховика, який займається страхуванням життя, – 1,5млнєвро за обмінним курсом валюти України. Наголосимо, що логічним було б застосовувати до страховиків ті вимоги, які створились до моменту набрання чинності вимогами п.3 розділу5 Закону про страхування в новій редакції. Норми Закону про страхування передбачають, що страховики, які створились до моменту набрання чинності Законом “зобов’язані сформувати свої статутні фонди відповідно до вимог ст.30 Закону про страхування в такому порядку:

– страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, впродовж двох років з дня набрання чинності цим Законом – 500тис.євро, впродовж трьох років з дня набрання чинності цим Законом – 1млнєвро”.

Таким чином, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону про страхування страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, та зареєстровані до 7листопада2001р. (дата опублікування Закону про страхування в газеті “Голос України” №207 та “Урядовий кур’єр” №205), зобов’язані сформувати свої статутні фонди у розмірі, не меншому ніж 500тис.євро до 7листопада2003р., та в розмірі 1млнєвро до 7листопада2004р.

Статутний фонд страховика має формуватися виключно грошима. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Комісією, але не більше ніж 25% загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду. Водночас розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%.

Ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування видаються, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність упродовж усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на цю вимогу страховики, які тільки розпочинають свою діяльність, можуть отримали ліцензії лише на добровільні види страхування, а по завершенні двох років практичної діяльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов’язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи мають бути забезпечені комп’ютерною технікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають установленим вимогам, до речі, яким саме – не уточнюється. Дані вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

Закон містить також вимоги до керівних осіб страховика. Так, голова виконавчого органу та його перший заступник повинні мати вищу юридичну або економічну освіту, а головний бухгалтер – вищу економічну освіту.

Однією з гарантій здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов’язаннями перед страхувальниками є фінансова надійність страховика, під якою розуміють спроможність страховика виконувати свої зобов’язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Саме тому ст.30 Закону про страхування визначає необхідність забезпечення платоспроможності страховиків.

До умов платоспроможності належать:

  1. наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду страховика;
  2. створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
  3. перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Вимоги щодо формування, обліку та розміщення страхових резервів встановлює ст.31 Закону про страхування. Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страхові резерви поділяються на технічні резерви та резерви із страхування життя (математичні резерви).

Вимога щодо обов’язкового ведення страховиком журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування, та формування резервів збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків), а також забезпечення його ліквідного розміщення конкретизується в п.2.15 Розпорядження про ліцензійні умови.

Появу нової вимоги спричинило прийняття Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28листопада2002р. №249-ІV. Вимоги щодо проведення фінансового моніторингу страховиками, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу на підставі ст.4 згаданого Закону, затверджені Розпорядженням про ліцензійні умови Комісії “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами” від 5серпня2003р. №25. Вони містять обов’язкове проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (сплата страхових премій та отримання страхових виплат), через заповнення відповідних анкет та перевірку оригіналів або належним чином завірених копій статутних документів. Також страховик зобов’язаний встановити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення.

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма його проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове. При обов’язковій формі умови здійснення окремого виду страхування передбачаються окремим нормативним документом, переважно постановами Кабінету Міністрів України. У випадку здійснення страховиком добровільного виду (видів) страхування він зобов’язаний прийняти та зареєструвати в Комісії правила страхування, які розробляються для кожного виду страхування окремо.

Правила мають містити:

  1. порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;
  2. страхові ризики;
  3. виключення із страхових випадків і обмеження страхування;
  4. строк та місце дії договору страхування;
  5. порядок укладання договору страхування;
  6. права та обов’язки сторін;
  7. дії страхувальника у разі настання страхового випадку;
  8. перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;
  9. порядок і умови здійснення страхових виплат;
  10. строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;
  11. причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;
  12. умови припинення договору страхування;
  13. порядок вирішення спорів;
  14. страхові тарифи за іншими договорами страхування ніж договори страхування життя;
  15. страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;
  16. особливі умови.

Оскільки правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними, страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант і, відповідно, – страховика.

2. Порядок отримання ліцензій

При дотриманні перелічених вимог щодо провадження страхової діяльності страховик подає до Комісії наступний пакет документів для отримання ліцензії:

  • заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про особу страховика (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ), перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової організації, скріплений печаткою. У разі наявності в страховика відокремлених підрозділів у заяві зазначається або до заяви подається їх перелік із зазначенням місцезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного бухгалтера;
  • копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;
  • копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку, які мають містити дані про обраний юридичною особою вид підприємницької діяльності та інформацію щодо розміру статутного фонду страховика. Установчі документи юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товариствами, мають містити інформацію про розподіл часток статутного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру. Зауважимо, що законодавство чітко не вимагає, який саме статутний документ має містити такі дані – статут чи установчий договір;
  • довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують формування та розмір сплаченого статутного фонду;
  • довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;
  • правила (умови) страхування, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом відповідальної особи і печаткою страховика. Правила необхідно викладати державною мовою, змістовно, граматично та логічно. У разі наявності заявник зобов’язаний виправити в Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки. За умов проведення страховиком зовнішньоекономічних операцій страхування (перестрахування) правила страхування перекладаються англійською чи іншою мовою. Тексти таких перекладів слід завіряти відповідно до вимог законодавства. До Правил страхування додатково встановлюються такі вимоги:
  • назва Правил страхування має містити слово “добровільного”.
  • поняття, що використовуються у Правилах страхування, мають відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У разі потреби застосування понять, невизначених у відповідних нормативно-правових актах, слід дати їх тлумачення.

Не допускається у тексті Правил страхування, договорів (полісів):

  • подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами;
  • застосування речень (фраз, фразеологічних зворотів), що призводять до неоднозначного розуміння змісту;
  • використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпретації;
  • порушення граматичних та синтаксичних правил, що призводять до спотворення змісту.

При оформленні Правил страхування не допускається:

  • друкування різними шрифтами (крім випадків виділення в тексті окремих положень) та шрифтом, меншим за 12 пунктів у форматі Word;
  • подання неякісних ксерокопій, зокрема, подання ксерокопій підписів уповноважених осіб та/або відсутність оригіналу підпису уповноваженого актуарія.

У разі внесення змін та/або доповнень до Правил страхування страховик у десятиденний термін повідомляє про це Комісію та надсилає (разом з супровідним листом) два примірники відповідних змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни та/або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Комісії.

Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються в двох примірниках, які мають бути тотожними. Після внесення трьох змін або доповнень до Правил страхування у разі необхідності внесення подальших змін або доповнень страховик має подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування:

  • економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності подається за встановленою Розпорядженням про ліцензійні умови формою з підписом керівника страховика і печаткою;
  • інформацію про учасників страховика;
  • інформацію щодо голови виконавчого органу та його заступників з підписом керівника страховика і печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;
  • інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комісією.

Крім того, заявник має подати до Комісії:

  • затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;
  • завірену заявником копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

Усі документи, що подаються для отримання ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання, тому мають подаватися в швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Заяву про видачу ліцензії (копії ліцензії) разом з усіма необхідними документами страховики пересилають поштою або особисто подають до Комісії.

Заявник, тобто фінансова установа, яка подає документи для одержання (переоформлення) ліцензії (дубліката ліцензії) несе відповідальність, згідно з вимогами чинного законодавства, за достовірність інформації, зазначеної у заяві та документах, поданих для отримання ліцензії (копії ліцензії), а також в їх електронних копіях.

Комісія приймає до розгляду документи та не пізніше 30 днів з дня надходження заяви та всіх необхідних документів від заявника приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

3. Відмова у видачі ліцензії

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензіїє:

  • недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих про видачу ліцензії, заявник може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;
  • невідповідність заявника, згідно з поданими документами, Ліцензійним умовам. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова установа може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії;
  • невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Заявник може в судовому порядку оскаржити рішення про відмову у видачі ліцензії.

4. Оформлення ліцензії

У разі прийняття Комісією позитивного рішення про видачу ліцензії Комісія оформлює ліцензію не пізніше ніж за п’ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

За видачу ліцензії щодо кожного виду страхування, за переоформлення ліцензії, за видачу дубліката ліцензії справляється плата в розмірі, установленому нормативно-правовими актами Комісії. Плата за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахунку за кожний рік користування ліцензією у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії. На сьогодні він Комісією не встановлений, і страховики відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування” від 11липня2002р. №1005 сплачують плату в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Якщо заявник протягом 30 календарних днів із дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої ліцензії, Комісія має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.

Ще одним наслідком розгляду Комісією заяви та поданих документів може бути залишення заяви без розгляду. Заява про видачу ліцензії (копії ліцензії) залишається без розгляду, якщо:

– заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

– документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду і в строки, передбачені для видачі ліцензії (не більше 30 календарних днів з часу одержання передбачених ліцензійними умовами документів).

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в установленому порядку.

Після отримання в Комісії відповідної ліцензії страховик має право здійснювати страхову діяльність на всій території України.

Ліцензії видаються на такий термін:

  • на проведення страхування життя – безстрокові;
  • на проведення інших видів страхування, ніж страхування життя, – три роки. При повторній видачі ліцензії на даний вид страхування, якщо до страховика протягом попереднього терміну користування ліцензією не застосовувались заходи впливу (наприклад, отримання припису про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, штрафні санкції, зупинення чи обмеження дії ліцензій, відкликання ліцензій), – 5 років. Якщо до страховика були застосовані заходи впливу, повторно ліцензія може бути видана строком на 3 роки.

Ліцензія є чинною до закінчення строку її дії або анулювання.

Зазначимо, що страховик не може здійснювати страхову діяльність після закінчення терміну дії ліцензії або її анулювання. Ліцензія, видана страховику Комісією, не підлягає передачі для використання іншими юридичними або фізичними особами для здійснення страхової діяльності.

Страховик має розмістити отриману ліцензію в доступному місці за своїм місцезнаходженням. Беручи до уваги те, що ліцензія на кожний вид страхування оформлюється на окремому бланку, страховим компаніям слід виділяти окремий “куточок для ліцензій”. Нагадаємо, що на сьогодні Закон про страхування передбачає 33 види обов’язкового страхування і 21 вид добровільного.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вноситься до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ (далі – Реєстр).

У разі створення страховиком нового відокремленого підрозділу, що провадитиме страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією, для провадження страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ страховик зобов’язаний повідомити та подати до Комісії заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений підрозділ для Реєстру.

Наявність такої заяви і реєстраційної картки, яка заповнюється окремо для кожного відокремленого підрозділу, та внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов’язковою умовою здійснення страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ.

Якщо страхова діяльність проводиться через кілька відокремлених підрозділів, то для кожного відокремленого підрозділу страховик подає окрему заяву.

Упродовж десяти робочих днів з дати подачі відповідної заяви Комісія вносить інформацію про відокремлений підрозділ до Реєстру.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії, видачі копії або дубліката ліцензії страховик зобов’язаний виконати певні дії.

5. Переоформлення ліцензії

Підставами для переоформлення ліцензії є:

  • зміна найменування страховика, якщо ця зміна не пов’язана з реорганізацією страховика;
  • зміна місцезнаходження страховика.

У випадку настання таких підстав страховик зобов’язаний упродовж десяти робочих днів подати до Комісії заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та нотаріально засвідченими копіями відповідних документів, що засвідчують зазначені зміни.

Комісія впродовж десяти робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов’язана (за умови подання страховиком до Комісії документа про внесення плати за переоформлення ліцензії) видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

При переоформленні ліцензії Комісія приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що переоформлюється. У цьому випадку відповідні зміни вносять до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України, причому не пізніше трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

6. Видача дубліката ліцензії

Підставами для видачі дубліката ліцензіїє:

  1. втрата ліцензії;
  2. пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Комісії та подати:

  • заяву про видачу дубліката ліцензії встановленого зразка;
  • інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;
  • документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо бланк ліцензії не придатний для користування внаслідок його пошкодження, страховик подає Комісії:

  • заяву про видачу дубліката ліцензії встановленого зразка;
  • не придатну для користування ліцензію;
  • документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо страховик подав до Комісії документ про внесення плати за видачу дубліката ліцензії впродовж десяти робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії, Комісія видає замість втраченої або пошкодженої ліцензії заявникові дублікат.

У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої Комісія приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена. Не пізніше наступного робочого дня відповідні зміни мають бути внесені до відповідного реєстру.

7. Анулювання ліцензії

Анулювання ліцензії страховика може бути добровільним (за ініціативи страховика) або примусовим (пов’язаним зі скасуванням державної реєстрації страховика; виявленням недостовірних відомостей у документах, поданих страховиком для одержання ліцензії; анулюванням як заходом впливу Комісії на порушника-страховика; нездійсненням страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі).

При добровільному анулюванні ліцензії страховик подає до Комісії:

  • заяву;
  • копію повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення про звернення до Комісії щодо анулювання ліцензії;
  • копію документа відповідного органу управління фінансової установи, що підтверджує факт прийняття рішення про звернення до Комісії щодо анулювання ліцензії;
  • висновок аудиторської перевірки;
  • баланс за останній звітний період та довідку про виконання всіх угод (зобов’язань) перед клієнтами при провадженні страхової діяльності, підписані керівником і головним бухгалтером та засвідчені печаткою товариства;
  • бланк ліцензії (оригінал).

Комісія має право провести перевірку страховика щодо його зобов’язань перед страхувальниками за укладеними договорами страхування з видів страхування, ліцензія на які анулюється.

Комісія у разі отримання в установленому порядку заяви страховика (з доданням відповідних документів) про анулювання ліцензії або рішення про скасування державної реєстрації страховика як юридичної особи має протягом 30 днів з дати надходження вказаних документів прийняти рішення про анулювання ліцензії.

Документами, які вказують на підстави для примусового анулювання ліцензії,є:

  • рішення про скасування державної реєстрації страховика;
  • документ, що підтверджує виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих страховиком для одержання ліцензії;
  • рішення про застосування заходу впливу;
  • документ, що підтверджує неможливість страховика забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для страхової діяльності, зокрема, початок відповідно до вимог нормативно-правових актів процедури ліквідації страховика;
  • нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі.

Комісія розглядає питання про анулювання ліцензії згідно з вимогами нормативно-правових актів.

У разі анулювання ліцензії як заходу впливу страховик може одержати нову ліцензію на право провадження страхової діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення Комісією про анулювання попередньої ліцензії.

Іноді на практиці виникає необхідність ліквідувати відокремлений підрозділ страховика або припинити його страхову діяльність. У таких випадках страховик зобов’язаний упродовж 10 робочих днів з дати ліквідації відокремленого підрозділу або з дати припинення його діяльності письмово повідомити про це Комісію.

Рішення про анулювання ліцензії може оскаржуватися в судовому порядку.

Оскільки з моменту прийняття нових Ліцензійних умов пройшло досить мало часу, говорити про практику їх застосування зарано. Однак, як бачимо, вже виникають деякі розбіжності з іншими нормативно-правовими актами. Саме тому можна передбачити внесення змін до Розпорядження про ліцензійні умови.

Списоквикористаних джерел:

1. “Про затвердження Ліцензійних уов провадження страхової діяльності” : Розпорядження Державної комісії ринків фінансових послуг України 28серпня2003р. №40

2. “Про страхування”: Закон Українивід 7березня1996р. №85/96-ВР

3. “Про господарські товариства”: Закон Українивід 19вересня1991р. №1576-XII.

4. “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами”: Розпорядження про ліцензійні умови Комісіївід 5серпня2003р. №25.

5. Городецька Ірина– «Ліцензування страхової діяльності» («Юридичний журнал», №12/2003)

загрузка...
Top