Економічна необхідність і сутність страхових послуг

Вступ.

1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних осіб.

2. Розвиток системи страхових послуг.

3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам.

4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Розвиток суспільства обумовив необхідність переходу до страхового ринку, функціонування якого спирається на вивчення та використання економічних законів, в першу чергу закону вартості, закону попиту та пропозиції. Такий перехід неминучий, тому, що тільки на його основі треба подолати штучно вузькі рамки використання страхування в економіці, забезпечити його цивілізований розвиток і інтеграцію на шляху суспільно-економічного прогресу.

Становлення України як незалежної, демократичної країни з ринковою економікою створило умови для виходу країни на міжнародний ринок страхових послуг. Формування нової системи господарювання в Україні вносить принципові зміни в організацію страхової справи.

Варто зазначити, що у сучасних економічних умовах страхування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.

Отже, створення здорового конкурентного середовища на страховому ринку України – це процес складний, довготривалий і не завжди прогнозований. Він вимагає серйозного розуміння потреб та інтересів усіх учасників страхового підприємництва, зумовлює необхідність урівноваження, збалансування попиту та пропозиції, науково обґрунтованого законодавчого забезпечення належних умов цивілізованої діяльності страховиків усіх форм власності та національної приналежності.


1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних осіб

Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів і нагромаджень усіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування властиві економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності тощо).

Як економічна категорія, страхування — це система економічних перерозподільчих відносин, що охоплює:

— утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів;

— його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги у різних ситуаціях в їх житті.

Як свідчить історичний досвід розвитку страхування, людство завжди намагалося захистити себе від несприятливих явищ, які виникають в результаті природних катаклізмів та негараздів між окремими суб'єктами виробничих відносин. Саме необхідність відшкодування збитків у результаті їхнього настання є об'єктивною передумовою виникнення певних економічних відносин між суб'єктами у формі страхового захисту.

У процесі еволюції суспільних відносин способи страхового захисту постій-но розвиваються. Як справедливо зазначає С.С. Осадець [10], людство вживає дедалі ефективніших заходів для протистояння стихійним явищам. Зокрема, підвищуються вимоги до будівництва об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші інженерні конструкції, новітні ізоляційні матеріали, більше уваги приділяється безпеці експлуатації транспортних засобів тощо. Водночас суспільний розвиток породжує нові види ризиків техногенних катастроф, невідомих раніше захворювань та епідемій інфекційного характеру, зростання злочинності, поширення наркоманії та алкоголізму. Все це призводить до необхідності акумуляції все більшого розміру страхового фонду для відшкодування збитків.

Страхування як один із методів створення страхового фонду виступає важливим економічним інститутом, спроможним компенсувати та зменшити втрати від подій, виникнення яких носить випадковий характер. Як свідчить порівняльна характеристика організаційних форм існування страхового фонду суспільства, страхування використовується паралельно з такими формами страхового захисту як централізовані (резервні) фонди держави та фонди самострахування суб'єктів господарювання.

Як зазначає Фурман В. М.[11]у своїй статті «Страхування та його роль у соціально-економічних процесах», аналізуючи їх, слід звернути увагу на деякі фінансові аспекти:

1. Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, тобто можливість виникнення події, яка здатна зумовити матеріальні та інші витрати.

2. Замкнутий розподіл збитків є характерною ознакою страхування. З метою організації замкнутого розподілу збитків для всіх учасників страхування утворюється цільовий страховий фонд, джерелом якого є встановлені внески всіх застрахованих осіб. Обсяг внеску і виражає участь кожного з них у розподілі збитку.

3. Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від настання страхових подій у просторі і часі.

4. Страхові компанії здатні забезпечити свою самостійність завдяки дії двох основних механізмів, покладених в основу страхування - ефекту рідкісних подій та ефекту накопичення. Ефектом рідкісних подій називається страховий випадок, який відбувається протягом певного періоду не в усіх учасників формування страхового фонду. Ефект накопичення полягає в тому, що страховий внесок завжди менший від страхової виплати, оскільки як страхові виплати видаються не одночасно, і в результаті дисконтування грошових потоків страхова компанія отримує інвестиційний прибуток. Таким чином, з огляду на вищезгадані ознаки, можна зробити висновок, що фінансовий аспект страхування полягає в існуванні особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду та відшкодування можливих збитків у зв'язку з наслідками страхових випадків, які відбулися [7, c. 41-42].

У процесі здійснення страхування створюються значні резерви грошових коштів, які можна розглядати як джерело інвестицій в економіку держави. Тимчасово вільні кошти страхових компаній можуть інвестуватися в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, інші цінні папери, банківські депозити. Важливим моментом даного аспекту є те, що акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню та оновленню виробничого потенціалу суспільства.

Страхування є чинником стимулювання економіки, активізації суб'єктів господарювання і водночас забезпечення економічної рівноваги в країні. Цей аспект ролі страхування в ринковій економіці обумовлений тим, що завдяки механізму страхового захисту для всіх ринкових суб'єктів створюються рівні права, є можливість отримати вигоду, з'являється бажання ризикувати, забезпечуються стимули до зростання продуктивності праці, технічного оновлення виробничих потужностей, інвестування коштів у розвиток бізнесу.

Особливо важливим страхування є для новостворених підприємств, які ще не мають достатнього виробничого потенціалу та власних коштів для інвестування виробничого розвитку.

Страхування є ефективним способом нагромадження та використання коштів для здійснення соціальних програм і зменшення соціальної напруги в суспільстві. Як свідчить світовий досвід, сформовані страховим методом ресурси широко використовуються в багатьох країнах із ринковою економікою як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, придбання житла, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення. Водночас повно цінний розвиток страхового ринку дає помітний імпульс росту національної економіки, оскільки страхування життя і пенсійне страхування — є ефективними способами трансформації заощаджень населення в довгострокові інвестиції.

І нарешті, страхування, завдяки кількості створюваних робочих місць, є ефективним способом вирішення проблем зайнятості в умовах ринку праці.

В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків [6, c. 65-66].

Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані за цим методом ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення тощо.

У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей,, а з іншого — видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток. Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури — страховики або страхові компанії, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо[7, c. 43].


2. Розвиток системи страхових послуг

Розвиток національного страхового ринку на сучасному етапі відбувається за умов підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів, розвитку ринку фінансових послуг та формування національної системи іпотечного кредитування, запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення. З іншого боку стримують розвиток ринку страхових послуг - недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, вузька клієнтська база страховиків, недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування, слабкий розвиток національного перестрахового ринку, низький рівень страхової культури населення.

Страховий ринок демонструє одну з найбільших динамік росту серед секторів економіки країни. Кількісні показники cтрахового ринку свідчать про високі темпи зростання страхового ринку. Його щорічний приріст складає 30- 40 % в сегменті страхування ризиків, та 60-70 % – життя. Основні чинники зростання ринку – приріст добробуту населення та збільшення його страхової культури.

Незважаючи на світову фінансову кризу, яка в цілому негативно відобразилась на динаміці національних фінансових ринків, позитивна динаміка на українському страховому ринку збереглась і на початку 2008 року. Зокрема, страхові премії за видами страхування життя за І квартал 2008 року зросли на 72 %, а відповідні страхові виплати – на 39 %.

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів збільшення страхових резервів та активів. Протягом останніх двох періодів (2007 рік та І кв. 2008 року) зберігається позитивна динаміка зростання активів страховиків, страхових резервів, а також збільшенні питомої ваги сформованих страхових резервів зі страхування життя (у 2007 році резерви зі страхування життя становили 11,8 % у загальній величині страхових резервів, а в І кв. 2008 року – 12,8 %).

Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення тенденцій до зростання обсягів страхового ринку. Серед позитивних чинників – стійке зростання капіталу та обсягів активів, що є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку страхового ринку.

До позитивних результатів розвитку також можна віднести реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів, підвищення показників фінансової надійності страховиків, формування фінансових груп за їх участю. Зростає загальна сума страхових платежів, отриманих страховиками України. Збільшується кількість договорів страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів.

Позитивною тенденцією є зростання величини сформованих страхових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, у тому числі коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінні папери, грошові кошти на рахунках у банках, у банківські метали, в економіку України за визначеними законодавством напрямами [6, c. 68-70].

Високий потенціал росту страхового ринку України викликає інтерес у іноземних страховиків – потенційних покупців, число яких постійно зростає. Прихід іноземних компаній здійснюється шляхом створення нових страховиків або придбання значної частки вже існуючих, очікуючи прибутки від зростання компанії.

Вагомою перешкодою розвитку страхового ринку України буде світова фінансова криза, що негативно впливає на усі сфери життя суспільства. Переважно її вплив виявлятиметься в скороченні обсягів страхування заставного майна, автострахуванні, страхуванні будмонтажу та інших угод, де кредитне фінансування відіграє істотну роль.

Формування стабільного страхового ринку потребує об’єктивного інформування всіх його власників про основні умови, вимоги та ризики у процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.

Для подальшого розвитку страхового ринку та запобігання необґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнити національний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльністю[11, c 147-149].


3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам

Реалізація страхових послуг – кінцева мета і сенс існування страхових компаній. Якщо страхові послуги знаходять збут, тобто укладаються договори, продаються страхові поліси то це означає, що запропоновані страховиком страхові продукти мають в очах страхувальника споживну вартість, конкретну корисність, а також, що існує попит на даний вид послуг.

Поліси, які представляють собою повноцінний захист від „головного болю”, є найбільш цінними для споживачів. В цьому криється один із залогів розвитку страхування – компаніям перш за все, потрібно орієнтуватися на продаж страхувальнику кінцевої послуги, яка включає в себе весь комплекс дій, пов’язаних зі швидкою і безболісною для клієнта ліквідацією наслідків страхового випадку.

Як будь-яка послуга, страховий продукт має певну цінність або якість. Його можна розкласти на декілька частин.

1. Відповідність страхового покриття страхам і опасанням клієнта. Чим вище значимість для споживача небезпеки, яка страхується, тим вища споживча вартість (споживча якість ) продукту.

2. Технічні складники якості. Сюди відносяться

· Широта і повнота страхового покриття (набір ризиків, які страхуються і страхові суми по ним), а також його відповідність тим ризикам, від яких хоче захиститися клієнт.

· Перелік основних і додаткових послуг, які входять до страхового продукту та оцінка їх з точки зору споживача.

3. Якість сервісу. Це поперед всього.

· Своєчасне, швидке і повне виконання дій по укладенню угоди страхування та по поточному обслуговуванню контракту

· Швидке, повне, обов`язкове та справедливе врегулювання страхових випадків.

· Ввічливість та пунктуальність персоналу, попередність в обслуговуванні.

Цей перелік зформований з точки зору споживача, а не страховика.

В нього внесені як властивості самої компанії (наприклад, ввічливості персоналу або обов’язковість виплати відшкодування).Однак з точки зору маркетингу такий підхід являється обґрунтованим: споживачу все одно, до якої категорії відноситься та чи інша властивість страхової послуги.

Треба відмітити, що швидкість і повнота виплат – це прояв надійності компанії. А така складова якості, як відповідність продукту сподіванням споживача в частині ризиків, які страхуються відображає значимість різних небезпек для страхувальників.

Можна відмітити, що в переліку якостей страхового продукту не внесена його вартість. Як вважається, її краще розглядати поза якості страхової послуги у вигляді її еквіваленту або протидії. Це дає можливість оцінювати якість страхового продукту на основі здатності споживача платити за нього: висока споживча оцінка якості послуги втілюється в значному обсязі продажу[2, c. 88-89].

Маркетинг як метод управління комерційною діяльністю страхових компаній і метод дослідження ринку страхових послуг з’явився порівняно недавно.

Західні страхові компанії почали широко використовувати його на початку 60-х років; однак поняття „маркетинг” на ринку страхових послуг стало більш широким, але до цих пір немає чітких меж його визначення.

Маркетинг може бути визначений як ряд функцій страхової компанії, яка включає в себе планування, ціноутворення, рекламування, організацію мережі просування страхових полісів, виходячи з реального і потенційного попиту на страхові послуги.

Служба маркетингу страхової компанії розглядається як мозковий центр, як джерело інформації і рекомендацій по багатьох питань поточної і перспективної діяльності страховика. Центральною фігурою страхового ринку стає страхувальник, інтересами і потребами якого в страховому захисті визначається діяльність страховика.

Двома основними функціями маркетингу в страховій компанії є:

1. формування попиту на страхові послуги.

2. задоволення страхових потреб.

Формування попиту– цілеспрямована дія на потенційних покупців з ціллю підвищення існуючого рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної компанії.

Задоволення страхових потреб. Реалізація цієї функції за допомогою високої культури страхового обслуговування є задатком нового попиту на страхові послуги. Страхові компанії витрачають великі кошти на вдосконалення організації продажу страхових полісів, поліпшення обслуговування клієнтів і підтримання іміджу.

Маркетинг страховика спирається на такі основні принципи:

· глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку.

· Сегментація страхового ринку (виділення секторів – особистого і майнового страхування)

· Гнучке реагування на запроси страхувальників

· Інновація (постійне вдосконалення модифікації, пристосування страхових продуктів до потреб ринку)

На сьогодні піклування про якість страхового продукту виходить на перший план. Без достатньо високої споживчої оцінки якостей послуги неможливо досягти зниження текучості клієнтури – її „фіделізації,” так як незадоволені страховики не погодяться на продовження полісів.

Висока якість страхової послуги дозволяє страховику перейти до активного пошуку нових клієнтів як основи для підтримки власної рентабельності до опори на постійну фіделізовану клієнтуру[5, c. 65-66].


4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення

Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Важливо також законодавче й нормативно вдосконалювати систему страхування життя, медичного та пенсійного страхування, страхування політичних ризиків, діяльності товариств взаємного страхування і т. ін.

Розвиток страхового ринку потребує вирішення багатьох актуальних питань через об'єднання страховиків, що спеціалізуються на найважливіших напрямках страхової діяльності.

Державна політика має також удосконалюватися через сприяння оптимізації співвідношення між обов'язковим та добровільним страхуванням.

Закон України "Про страхування" передбачає запровадження нових видів обов'язкового страхування тільки внесенням змін до цього Закону, тобто можливості запровадження такого страхування дуже обмежені і процедура досить складна.

Таке положення цілком виправдане, оскільки введення того чи іншого виду обов'язкового страхування підвищує ступінь відповідальності держави. Тобто при розширенні поля обов'язкового страхування держава фактично змушує громадян або юридичних осіб до використання цієї послуги. А оскільки в умовах демократичного суспільства та ринкової економіки примушення з боку держави має бути мінімальним, відповідальність при запровадженні обов'язкового страхування набуває великої ваги.

У цьому плані сьогодні постають три головні завдання. Перше - перегляд щодо можливого зменшення діючих видів обов'язкового страхування. Друге - упорядкування умов та порядку здійснення зазначених видів. І третє - введення нових видів тільки в разі реальної потреби в цьому.

Деякі види обов'язкового страхування слід упорядковувати, удосконалюючи умови їх проведення, якомога чіткіше встановлюючи обов'язки страховика й визначаючи форми типових договорів. Завдання з упорядкування діючих видів обов'язкового страхування стосується насамперед таких його видів, як авіаційні ризики, втрата врожаю, нещасні випадки на транспорті.

У цілому сфера розширення поля обов'язкового страхування уже значною мірою вичерпана, і головне завдання полягає нині не у запровадженні нових видів, а у вдосконаленні діючих.

Зазначене завдання споріднене з таким: залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування [11, c. 151-152].

Baжливе значення для держави має нині створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у системі страхування.

Тепер головне завдання державної політики - налагодити дворівневу підготовку. Перший - базовий бакалаврський рівень - має забезпечувати оволодіння фундаментальними знаннями як у галузі страхування, так і в цілому з економіки, фінансів, основ математики і т. ін. Цей рівень повинен охоплювати здебільшого молодь після здобуття середньої освіти, а також молодь, що вже має деякий досвід роботи на страховому ринку.

Другий - рівень спеціаліста та магістра - повинен охоплювати передусім тих, хто має освіту бакалавра з економіки, а також тих, хто має досвід роботи на страховому ринку і раніше здобув вищу освіту за іншим профілем, осіб з досвідом керівної роботи на страховому ринку. При цьому слід розвивати базу спеціалізованої підготовки на рівні магістрів та спеціалістів.

Завдання держави - регулювати також систему короткотермінової перепідготовки кадрів з дуже вузьких питань, таких як актуарні проблеми, перестрахування тощо.

І, нарешті, серйозного значення набуває сьогодні посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.

Отже, актуальність питання розвитку страхового ринка України обумовлює необхідність розробки державної політики ефективного розвитку страхування у поєднанні з загальнонаціональними економічними пріоритетами.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування [8, c. 24].


Висновки

Серед основних стримуючих чинників більш повного використання потенціалу страхування як потужного інструменту фінансової стабілізації економіки країни слід виділити:

- чинники загального характеру, які перебувають поза площиною страхового ринку (недостатня платоспроможність населення через нечисленність середнього класу, значна частка тіньової економіки; збиткова діяльність більшості підприємств; наявність прихованих монопольних утворень тощо);

- чинники, які безпосередньо пов'язані зі страхуванням (низький рівень страхової культури населення, недосконале вітчизняне законодавство та його невідповідність вимогам ЄС та Міжнародної асоціації страхового нагляду, нерозвиненість довгострокового страхування життя, недостатня капіталізація вітчизняних страховиків, обмежені можливості внутрішнього страхового і перестрахового ринків, високий обсяг переданих за кордон страхових премій за договорами перестрахування, використання схем псевдострахування вітчизняними суб'єктами господарювання з метою податкової оптимізації грошових потоків через механізм страхування тощо).

З метою більш повного використання потенціалу страхування як інструменту фінансової стабілізації економіки необхідно здійснити низку невідкладних заходів, а саме:

- приведення національного страхового законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу;

- активне використання інвестиційного потенціалу учасників страхового ринку при одночасному забезпеченні максимального захисту страхових резервів шляхом впровадження спеціальних державних інвестиційних програм;

- розвиток інфраструктури страхового ринку, удосконалення його кадрового та інформаційного забезпечення;

- посилення контролю за віднесенням суб'єктами господарювання до складу валових витрат на страхування за завищеними страховими тарифами за згодою сторін з метою досягнення податкової оптимізації, а також внесення змін у відповідні законодавчі акти з метою унеможливлення схем псевдострахування.

Реалізація зазначених заходів дозволить усунути вплив негативних чинників на розвиток страхового ринку України, а також сприятиме більш повному використанню потенціалу ст11рахування у стабілізації економічних процесів.


Список використаної літератури

1. Алєксандрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. — К.: ЦУЛ, 2002.

2. Базилевич В.Д., Базшіевич К.С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997.

3. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту/ Пер. з англ. — К.: ВАЗАКО, 1997.

4. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. — Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2005.

5. Горбач Л.М. Страхова справа. - К.: Кондор, 2003.

6. Лебединська Л. Д. Страхування як чинник фінансової стабілізації економіки // Актуальні проблеми економіки. -2006. -№ 9. - С. 65 – 74

7. Никонович А. Страховий ринок України: проблеми і шляхи вирішення // Економіст. - 2006.- №1.-С. 41-43.

8. Піддубна Е. Страхування фінансових ризиків в Україні // Фондовий ринок.- 2003.— №6. - С. 16-24.

9. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 04.10.2001 року №2745-111 // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- №7. - С. 138-157.

10. Страхування: Підручник / За ред. С.С. Осадця. - К.: КНЕУ, 2002.

11. Фурман В. М. Страхування та його роль у соціально-економічних процесах // Фінанси України. -2005. -№ 8. - С.145-152

загрузка...
Top