Технології критичного читання

Додаток 1. Технології критичного читання

1. Робімо позначки

Цей спосіб дає можливість порівняти очікування від інформації з результатами читання. Слід уважно читати текст і одночасно позначати його частини відповідно до рівня свого попереднього знайомства з інформацією, вміщеною в ньому.

Позначайте окремі фрагменти тексту таким чином:

— значком "+" (плюс) те, що вам добре відомо;

— значком "—" (мінус) те, що для вас зовсім нове і ви про це не знали;

— значком "!" (знак оклику) — найбільш важливі думки;

— значком "?" (знак питання) — фрагменти, що викликали у вас запитання.

Після читання обговоріть всі позначки, що ви поставили, з'ясуйте і розв'яжіть всі незрозумілі питання.

2. Запитайте в автора

Уявіть собі, що зараз ви матимете можливість спілкуватися з автором цього тексту. Під час читання тексту підготуйте запитання до автора. У кожного з вас їх має бути не менше 5. Наприклад, ви можете запитати про те, що мав на увазі автор у даному фрагменті, як він міг би висловити певне положення більш зрозуміло, чому автор повідомляє нам це саме зараз (у цьому місці тексту), що необхідно знати, аби зрозуміти те, що ми читаємо, та ін.

Оберіть одного з учнів, який виконуватиме роль автора, та поставте йому частину ваших запитань. Потім надайте слово іншому «автору». Продовжуйте обговорення, змінюючи авторів доти, доки у вас є запитання.

3. Читання в парах

Об'єднайтеся в пари. Нехай один з пари учень прочитає вголос абзац тексту і підведе одним-двома реченнями підсумок (резюме) того, про що йдеться в ньому, відповівши на запитання: про що йшлося? Інший з пари має поставити 1-2 запитання до прочитаного. Питання записуються, обидва учні намагаються відповісти на них. Далі другий з пари учень читає, а перший ставить питання. Такий обмін ролями відбувається до кінця читання.

По завершенні читання всього тексту пари презентують класу найбільш цікаві питання й ті, на які вони не спромоглися знайти відповідь. Ці питання обговорюються в загальному колі.

4. Карта понять, ідей

Карта понять, ідей передбачає відображення змісту тексту у вигляді схеми, де поняття розташовуються по групах за певними ознаками, визначеними вами. Схема (карта понять) має відображати групування понять, зв'язки між ними, послідовність, їх ранжування на більш і менш важливі тощо.

Картографування думок, ідей, понять — це візуальна презентація, що показує, як можна співвідносити ідеї чи поняття. Необхідно уявити ідеї в просторі подібно до того, як вони уявляються в нас подумки. Це просторове уявлення й є картою.

Послідовність роботи над картою може бути такою:

1. Почніть з того, що ви вважаєте найголовнішим (чільним) поняттям — воно має бути в центрі карти.

2. Напишіть усі основні поняття, що пов'язані з центральним.

3. Напишіть усі другорядні ідеї, поняття, що походять від головних.

4. Позначте зв'язки між ідеями, поняттями, частинами схеми відповідними стрілками.

5. Щоденник розвитку ідей

Ця технологія дає змогу зафіксувати те, як розвивалося ваше розуміння написаного у тексті.

Прочитайте індивідуально або вголос назву та перший абзац тексту. Запишіть два положення, які ви вже знаєте з цієї теми, та хоча б два питання, відповіді на які ви сподіваєтеся знайти у ньому.

Продовжіть читання тексту. Коли ви знайдете відповіді на свої питання, запишіть їх. Крім того, під час читання знайдіть у тексті принаймні 2-3 ідеї, положення, яких ви не очікували зустріти або ті, що здалися вам найбільш цікавими. Запишіть їх.

6. Залишіть за мною останнє слово

Працюючи в парах, прочитайте текст та оберіть найбільш важливий, на вашу думку, уривок (один-два абзаци), запишіть його чи позначте в тексті посібника. Підготуйте до нього коментар, відповідаючи на такі запитання: Які думки викликав цей уривок? Чому це важливо? Чи можна піддати це сумнівові?

По завершенні роботи представник від пари зачитує класові обраний уривок. Інші учні коментують його. Вислухавши всі думки, той, хто презентує, виголошує заздалегідь підготовлений парою коментар. Отже, за ним залишається останнє слово.

Додаток 2. Технології кооперативного навчання

1. Робота в парах

Робота в парах допоможе вам набути навичок співпраці, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати. Організуйте свою діяльність так:

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говоритиме першим.

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто презентуватиме результати роботи класу, та підготуйтеся до презентації.

Для ефективного спілкування в парах необхідно зважити на кілька моментів.

1. Зверніть увагу на:

— мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

— допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так»;

— якщо необхідно, задавайте уточнювальні запитання (запитання, які допомагають з'ясувати ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо). Наприклад

такі: «Ти дійсно маєш на увазі, що...?», «Чи я правильно зрозуміла, що...?»;

— під час висловлювання говоріть чітко, за сутністю справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

2. Запам'ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

— давати поради;

— змінювати тему розмови;

— давати оцінки людині, яка говорить;

— перебивати;

— переоповідати власний досвід.

2. Робота в малих групах

Після того, як учитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, слід у визначений час виконати це завдання й подати результати своєї роботи.

Пропонуємо правила роботи в малій групі, які допоможуть вам організувати свою роботу.

1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем.

Головуючий (спікер):

— зачитує завдання групи;

— організовує порядок виконання;

— пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі;

— заохочує групу до роботи;

— підбиває підсумки роботи.

Секретар:

— веде коротко й розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

— як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

— стежить за часом;

— заохочує групу до роботи.

Доповідач:

— чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

— доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спершу за бажанням, відтак по черзі.

3. Дотримуйтеся правил активного слухання, головне — не перебивайте одне

одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не осіб, які їх висловили.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у когось може бути особлива думка, що має право на існування.

3. Обговорення в загальному колі

Обговорення є чудовою нагодою виявити позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Аби воно було відвертим, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано знати правила проведення такого обговорення і дотримуватись їх:

— говоріть по черзі, а не одночасно, і не перебивайте того, хто говорить. Для встановлення черги підніміть руки або використайте уявний мікрофон;

— слухайте всіх, хто говорить, і не повторюйте думки та ідеї, які вже було висловлено;

— якщо бажаєте приєднатися до думки, що вже була виголошена, заявіть про це та підсильте свою позицію новим прикладом чи фактом;

— будьте лаконічними та будуйте висловлювання логічно;

— ставтеся з повагою до думок і висловлювань усіх учасників обговорення;

— якщо вашу позицію вже висловлено та аргументовано, утримайтесь від участі в обговоренні до наступного разу.

4. Уявний мікрофон

«Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. Правила проведення такі:

— говорити має той, у кого символічний «мікрофон»;

— подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

— коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось казати, викрикувати з місця.

5. Імітація (розігрування ситуації в ролях, рольова гра)

Мета імітації чи розігрування ситуації в ролях — визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації способом «гри», виконання «ролі», близької до реальної життєвої ситуації. Цей спосіб допомагає навчитися через досвід і почуття.

Така технологія дає можливість змоделювати реальність життя «проживанням ситуації в ролі», яка вам дісталася, та надає можливість діяти «як насправді».

Якщо ви берете участь в імітації чи рольовій грі, ви маєте:

— чітко дотримуватися своєї ролі;

— намагатися слухати партнерів і вчителя;

— не коментувати дій інших учасників;

— намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

— вийти з ролі по закінченні сценки;

— взяти участь в її обговоренні.

6. Незакінчене речення

Цей прийом допоможе вам ґрунтовніше попрацювати над формою та свободою висловлення власних ідей щодо запропонованих тем, набути навичок говорити переконливо, стисло, по суті.

Після того, як учитель сформулює незакінчене речення, ви маєте змогу закінчити його. Кожному учаснику обговорення слід починати висловлюватись із запропонованої вчителем словесної формули, наприклад: „Це рішення було прийнято, бо..." або „Ця інформація дає нам підстави дійти висновку про...".

7. Займи позицію

Цей вид діяльності допоможе вам з'ясувати, які позиції та думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Кожний матиме можливість висловитися, продемонструвати власні думки щодо теми, обґрунтувати свою позицію, відшукати і висловити найпереконливіші аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо у ході обговорення вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію будь-коли та дати оцінку висловлюванням інших учнів.

Порядок проведення:

— учитель називає тему та пропонує висловити свою думку з неї;

— кожному слід стати біля того плаката («так», «ні», «не знаю»), який відповідає вашій позиції;

— підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть декілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловіть свої аргументи класові, застосувавши метод «Прес»;

— уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

— якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили свою думку, то перейдіть до іншого плаката і поясніть причину свого переходу, а також назвіть найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

Другим варіантом проведення цієї вправи, який може доповнювати перший або використовуватись самостійно, є зайняття позиції, враховуючи надану вам роль. Тоді порядок роботи буде таким:

— отримайте роль однієї з діючих осіб справи, що розглядається. Продумайте, яку позицію може зайняти така людина («так», «ні», «не знаю»), які аргументи вона може навести на захист своєї позиції;

— займіть місце біля відповідного плаката у групі, в якій ви опинилися, і з'ясуйте, хто саме тут зібрався (які ролі вони виконують), якими аргументами вони керувалися, займаючи саме таку позицію;

— презентуйте класові склад вашої групи й аргументи кожного з її членів.

Обговоріть у загальному колі, що змінилось у вашій позиції, коли вам було запропоновано ту чи ту роль. Чи поглибилося ваше розуміння проблеми? Як саме?

8. Коло ідей

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується за умови, коли всі групи виконують одне й те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), що їх групи презентують по черзі.

Порядок проведення:

— учитель висуває дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

— після того як час на обговорення витік, кожна група презентує лише один аспект проблеми;

— групи висловлюються по черзі, поки не вичерпаються всі відповіді;

— під час обговорення теми на дошці складається список поданих ідей.

Коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлено, слід звернутися до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки вашої роботи.

9. Акваріум

Цей вид діяльності допоможе вам удосконалити ваші навички роботи в малих групах.

Після того як учитель об'єднав вас у 2—4 групи і запропонував завдання для виконання та надав необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворюючи своє маленьке коло.

Учні цієї групи обговорюють уголос запропоновану вчителем проблему. Для цього їм необхідно:

— прочитати вголос текст;

— обговорити ситуацію, використовуючи метод дискусії;

— дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Усі інші учні класу слухають, не втручаючись в обговорення, спостерігають, чи дотримуються визначені правила дискусії. Як мине 3-5 хв, група займає свої місця. У загальному колі обговорюються питання:

— Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

— Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

— Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

10. Моделювання (прес-конференція)

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Учитель або один із учнів отримує роль ведучого «прес-конференції». Робота організується у такий спосіб:

— оголошується тема прес-конференції. З учнів обираються «запрошені гості»

(1-3 особи), які будуть експертами з проблеми, відомими політиками, представниками уряду чи громадських організацій тощо;

— решта учнів класу виконуватиме роль кореспондентів різноманітних видань: проурядових та опозиційних газет, релігійних видань, преси для дітей, жінок, чоловіків, національних меншин тощо. Кожен із «кореспондентів» має вигадати назву й напрям свого видання і задавати запитання не тільки загального характеру, а й з урахуванням потреб своїх читачів (слухачів, глядачів);

— ведучий запрошує висловитись із заявленої теми «запрошених гостей» (не більше ніж по 1 хв.); виступ кожного має чітко прояснювати їхню позицію (наприклад, за чи проти) з обговорюваної проблеми;

— потім слово надається кореспондентам, які ставлять запитання «запрошеним». «Запрошені» відповідають якомога лаконічніше й конкретніше.

Ведучий має право надавати слово кореспондентам по черзі чи за власним бажанням або перервати прес-конференцію за браком часу.

11. Аналіз правової ситуації

Для розбору певної ситуації вам необхідно звернути увагу на таке:

— Якими є факти. Що відбулося? Де й коли? Хто учасники ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими, а які — другорядними? Що в описі є фактами, а що — думками, оцінками?

— У чому проблема ситуації. У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

— Якими можуть бути аргументи. Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію можна спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

— У чому полягає рішення. Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким?

На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші способи розв'язання ?

12. «Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» — це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає виявляти уяву і творчість вільним вираженням думок усіх учасників.

Учитель пропонує проблему (питання) і запрошує вас узяти участь в її обговоренні способом колективного обдумування — «мозкового штурму», що організується таким чином:

— обрана проблема чи проблемне питання записують на дошці або папері;

— усі учасники штурму висувають ідеї щодо розв'язання поставленої проблеми. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними;

— усі висунуті ідеї записуються;

— коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.

Після того як усі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою. Вибирають ті ідеї, які, на думку групи (класу), допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час «мозкового штурму» дотримуйтесь таких правил:

— намагайтеся зібрати якомога більше ідей щодо вирішення запропонованої проблеми;

— примусьте працювати свою уяву, не відкидайте ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

— можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

— не обговорюйте, не критикуйте висловлювання інших, не давайте оцінки висловленням.

Додаток 3. Технології опрацювання дискусійних питань

1. Метод «Прес»

Щоб ваша промова (висловлювання) була переконливою, вона повинна мати таку структуру:

1. Позиція: почніть зі слів «Я вважаю...» та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша позиція.

2. Обґрунтування: починаючи словами «... тому, що...», наведіть причину появи такої думки, тобто поясніть, на чому ґрунтується ваша позиція.

3. Приклад: продовжуйте висловлювання словом «... наприклад...» і наведіть факти, докази, дані, що підтверджують вашу позицію.

4. Висновки: закінчіть висловлювання «Отже (тому), я вважаю...» і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це — своєрідний заклик прийняти вашу позицію).

2. Публічна промова

Готуючи публічну промову, пам'ятайте, що вона складається з трьох частин, до кожної з яких висуваються вимоги, викладені нижче.

Як починати виступ

Вступ має бути коротким і складатися не більше ніж з одного чи двох речень. Головне його завдання — привернути увагу слухачів до виступу, налаштувати аудиторію на сприйняття, допомогти організувати процес слухання.

Оратор може заволодіти увагою аудиторії на початку свого виступу такими способами:

— збудивши цікавість слухачів;

— повідавши цікаву історію;

— почавши з конкретної ілюстрації;

— поставивши запитання;

— почавши з будь-якої «приголомшливої» цитати або фактів;

— показавши, що тема виступу пов'язана з життєво важливими інтересами слухачів.

Повідомте слухачам конкретну мету вашої промови — те, чого ви очікуєте як результат свого виступу (переконаності слухачів у ..., поінформованості з ..., тощо). Поясніть, якщо це необхідно, терміни, багатозначні слова для того, щоби полегшити розуміння змісту вашої промови. Бажано також зробити огляд основних питань, розділів вашої промови, якщо вона буде достатньо тривалою.

Як зробити зрозумілим зміст вашого виступу

1. Не намагайтеся торкнутися занадто багатьох питань. У невеликому виступі не можливо належним чином розглянути більше, ніж один або два розділи великої теми.

2. Чітко вибудовуйте логіку викладу.

3. Зробіть ваші абстрактні твердження зрозумілими, проілюструвавши загальні категорії конкретними прикладами й випадками.

4. Уникайте спеціальних термінів у своєму виступі. Викладайте свої думки зрозумілою мовою.

5. Повторюйте найбільш важливе, одначе не повторюйте й не вживайте двічі чи тричі тих самих фраз.

6. Завершуйте свій виступ резюме висловлених вами положень.

Як закінчувати виступ

Ретельно підготуйте закінчення вашої промови, пам'ятайте майже слово в слово, як саме ви закінчуватимете виступ. Завершуйте свою промову плавно. Декілька варіантів закінчення, що зроблять ваш виступ яскравішим:

— резюмувати — знову повторити й коротко викласти основні положення, яких ви торкались у своєму виступі;

— закликати до дії;

— виголосити слухачам влучний комплімент;

— викликати сміх;

— процитувати доречні поетичні рядки;

— використати яскраву цитату;

— створити емоційне піднесення.

Готуючи початок і кінець виступу, завжди пов'язуйте їх між собою. Припиняйте виступ перш ніж цього захочуть слухачі.

3. Дебатування

Щоби провести дебатування, слід пам'ятати основні принципи дебатів:

— дебатери переконують не одне одного, а третю сторону (того, хто слухає чи ухвалює рішення);

— виступи чітко регламентовано;

— кожна сторона має рівні можливості за часом і кількістю виступів;

— порядок виступів і час визначається форматом дебатів.

Перший виступ надається стороні, яка захищає стверджувальну лінію. її представник проголошує промову (наприклад, 2 хв), після якої опоненти мають можливість задати йому запитання впродовж визначеного часу (зазвичай 2-3 хв). Представник опонентів проголошує свою промову (наприклад, теж 2 хв), в якій спростовує аргументи першого виступаючого та презентує свою лінію аргументації. Йому також можуть бути задані запитання у відведений рівний з опонентами час.

Така послідовність може зберігатися доти, доки не висловляться представники всіх груп, що готувалися. Двом останнім промовцям запитання не задаються. їхнє завдання — узагальнити позицію всіх попередніх виступаючих і підбити підсумки обговорення.

Об'єднайтесь у 4, 6 малих груп. Працюючи у групах протягом 5 хвилин, підберіть аргументи на захист наданої (стверджувальної або заперечувальної) позиції. Проведіть дебати у такому порядку:

Перша промова (3 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «так».

Перехресне опитування (2 хв) — представники опонентів задають запитання ораторові.

Друга промова (3 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «ні».

Перехресне опитування (2 хв) — представники опонентів задають запитання ораторові.

Третя промова (3 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «так».

Перехресне опитування (2 хв) — представники опонентів задають запитання ораторові.

Четверта промова (3 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «ні».

Перехресне опитування (2 хв) — представники опонентів задають запитання ораторові.

П'ята промова (3 хв) — підсумкова промова представника стверджувальної позиції.

Шоста промова (3 хв) — підсумкова промова представника заперечувальної позиції.

4. Дебатування із заданої позиції

Об'єднайтесь у 3-6 малих груп. Нехай кожна з них отримає позицію «так», «ні» або «це — складне питання для мене». Працюючи у групах упродовж п'яти хвилин, доберіть по два аргументи на захист цієї позиції. Для формулювання аргументів використовуйте метод «прес».

Проведіть дебати у такому порядку:

Перша промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «так».

Друга промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «ні».

Третя промова (1 хв) — представник першої групи, що захищає позицію «це — складне питання для мене».

Четверта промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «це — складне питання для мене».

П'ята промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «ні».

Шоста промова (1 хв) — представник другої групи, що захищає позицію «так».

По завершенні промов голосуванням визначте, чия промова була найбільш переконливою.

5. Дискусія

Дискусія дає можливість виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, створіть у класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

Пропонуємо такі правила ведення дискусії:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2. Не перебивайте того, хто говорить.

3. Критикуйте ідеї, а не особу, яка їх висловила.

4. Поважайте всі висловлені думки (позиції).

5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6. Не змінюйте теми дискусії.

7. Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій. Перебіг дискусії.

— Повторіть основні правила участі в дискусії.

— Активно користуйтеся жестами й мімікою, що допомагають підтримувати перебіг дискусії, не перериваючи її.

— Уважно слухайте інших, слідкуйте за обговоренням, настроєм, не давайте відхилитися від теми. Аби повернутися до теми обговорення, скажіть, наприклад, так: «Напевно, ми відхилилися, тож повернімося до поняття...»

— Не дозволяйте обговоренню перетворитися у гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб викликати обговорення, та абстрактні, щоб зменшити гостроту дискусії.

— Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший спосіб пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

Після дискусії підбийте підсумки за такою схемою:

— Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перелічіть їх.

— Де можна отримати інформацію, якщо під час обговорення виникли додаткові запитання ?

6. "Спаринг"

Визначте двох добровольців. Нехай вони оберуть сторону в дискусії (ствердження чи заперечення позиції). Учасники матимуть 5 хв на підготовку. Проведіть швидкі дебати: вступна промова ствердження — 90 с, раунд запитань — 60 с, вступна промова заперечення — 90 с, раунд запитань — 60 с, підсумкова промова ствердження — 45 с, підсумкова промова заперечення — 45 с. Після дебатів обговоріть сильні аргументи та стратегії учасників. Пар учнів, що дебатують між собою, може бути декілька.

7. Один за всіх...

Об'єднайтесь у дві (чи більше) групи. Нехай одна половина учасників напише аргумент для лінії ствердження, а інша — для лінії заперечення. Потім кожна сторона надасть свій аргумент. Запросіть по одному представнику від кожної сторони і проведіть раунд запитань і відповідей. Тільки-но один із учасників завагається з продовженням низки запитань чи відповідей, партнер по команді може зайняти його місце. По закінченні раунду обговоріть якість виступів і стратегію ораторів.

8. Тільки хвилина

Оберіть тему, що добре вам відома, аби говорити з неї 1 хв не повторюючись, без невпевненості чи зупинок. Оберіть того, хто висловлюватиметься першим. Тільки він почне говорити, запустіть секундомір. Якщо оратор повторюватиметься, вагатиметься або говоритиме щось поза темою, його виступ може бути перервано. Той, хто кине виклик, має підняти руку, а оратор — перервати промову. Секундомір зупиняється теж. Особа, яка підняла руку, має пояснити причину своїх дій. Якщо виклик особи визнається справедливим, то слово переходить до неї, і секундомір запускається знову. Учень, чия промова триватиме 1 хв без переривання, нагороджується оплесками.

9. Структуроване написання аргументів

Обговорюючи просту тему, напишіть такі структурні частини аргументів до неї: назва (теза, що доводить тему); вступне твердження (одне чи два речення, що пояснюють тезу); підпункт А (перша причина, що доводить правильність запропонованої тези); підпункт Б (друга причина, що доводить правильність запропонованої тези). По закінченні роботи аргументи презентуються та обговорюються у парах, четвірках або загальному колі.

Додаток 4. Документи в галузі прав людини

Загальна декларація прав людини Прийнята і схвалена Резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р. Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їхніх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові й поліпшенню умов життя при більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі й додержанню прав людини і основних свобод; і беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхньою юрисдикцією.

Стаття 1

Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною* несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття З

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їхніх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, хоч би де вона перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Стаття 7

Усі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від будь-якого підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися не винною доти, доки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності ґрунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу.

Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй з підтримання миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

Конвенція про захист прав людини та основних свобод (із поправками, внесеними відповідно до положення Протоколу № 11)

Стаття 2. Право на життя

1.1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який законом передбачене таке покарання.

2.2. Позбавлення життя не розглядається як таке, що його вчинено на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:

а) при захисті будь-якої особи від незаконного насильства;

b) при здійсненні законного арешту або для запобігання втечі особи, яка законно тримається під вартою;

с) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання. Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя

1. Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до життя,до житла і до таємниці кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього праваінакше ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві вінтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, зметою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі абоз метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 9. Свобода думки, совісті і віросповідання

1. Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання, це право включає свободу змінювати свою релігію або свої переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно чи приватно, в богослужінні, ученні, виконанні та дотриманні релігійних іритуальних обрядів.

2. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві вінтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 10. Свобода вираження поглядів

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, щовстановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності абогромадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорониздоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві.

Стаття 11. Свобода зібрань та об'єднання

1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і на свободу об'єднання та інші,включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.

2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, яківстановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охоронипорядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.

Стаття 12. Право на шлюб

Чоловіки та жінки, які досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

Стаття 14. Заборона дискримінації

Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 19. Створення Суду

Для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини (далі «Суд»), який функціонує на постійній основі.

ПРОТОКОЛ

до Конвенції про захист прав людини та основних свобод Париж, 20.02.1952

Стаття 1. Захист прав власності

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 2. Право на освіту

Ніколи не може бути відмовлено в праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань.

Стаття 3. Право на вільні вибори

Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечуватимуть вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

ПРОТОКОЛ № 6до Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо скасування смертної кари

Стаття 1. Скасування смертної кари

Смертна кара скасовується. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.

Стаття 2. Смертна кара під час війни

Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни, таке покарання застосовується тільки у випадках, передбачених законом і згідно з його положенням. Держава повідомляє Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення цього закону.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права

Стаття 2

... 2. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, гарантують, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань національного чи соціального походження майнового стану, народження чи іншої обставини.

Стаття 5

... 2. Ніяке обмеження чи применшення будь-яких основних прав людини, визнаних або існуючих у якій-небудь країні на підставі закону, конвенції, правил чи звичаїв, не допускається під тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі права або що в ньому вони визнаються у меншому обсязі.

Стаття 6

1. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, щовключає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і здійснять належні кроки до забезпечення цього права

Стаття 11

1. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-сторони вживуть належних заходів щодо забезпечення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді...

Стаття 13

1. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людинина освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна спрямуватися на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і має зміцнювати повагу до прав людини та основних свобод. Вони далі згоджуються в тому, що освіта повинна надати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами й сприяти роботі Організації Об'єднаних Націй щодо підтримання миру.

2. Держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для повногоздійснення цього права:

а) початкова освіта повинна бути обов'язковою та безоплатною для всіх;

b) середня освіта в її різних формах, включаючи професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкритою та доступною для всіх шляхом ужиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безоплатної освіти;

с) вища освіта повинна стати однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного шляхом ужиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безоплатної освіти;

d) елементарна освіта повинна заохочуватися або інтенсифікуватися, по змозі для тих, хто не мав чи не закінчив повного курсу своєї початкової освіти;

є) має активно здійснюватися розвиток мережі шкіл усіх ступенів, повинна бути встановлена задовільна система стипендій і постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького персоналу.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права Факультативний протокол до Міжнародного пакту

про громадянські та політичні права

Стаття 6

1. Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняєтьсязаконом. Ніхто не Може бути свавільно позбавлений життя.

2. У країнах, де не скасовано смертну кару, смертні вироки можуть виноситися тільки за найтяжчі злочини відповідно до закону, який діяв під час вчиненнязлочину і який не суперечить постановам цього Пакту і Конвенції про запобіганнязлочинові геноциду і покарання з нього. Це покарання може бути здійснене тількина виконання остаточного вироку, винесеного компетентним судом...

... 5. Смертний вирок не виноситься за злочини, вчинені особами, молодшими за вісімнадцять років, і не виконується щодо вагітних жінок...

Стаття 17

1. Ніхто не може зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честьі репутацію.

2. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання чи такихпосягань.

Стаття 18

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання за своїм вибором і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно чи приватним чином, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів і вчень.

2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що зменшує його свободу мати чиприймати релігію або переконання за своїм вибором.

3. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням,встановленим законом і необхідним для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я та моралі, так само, як і основних прав і свобод інших осіб...

Стаття 19

1. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.

2. Кожна людина має право на вільне висловлення своєї думки; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір...

Стаття 21

Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 22

1. Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступу до них для захисту своїх інтересів...

Стаття 26

Усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом. У цьому відношенні всякого роду дискримінація повинна бути заборонена законом і закон повинен гарантувати всім особам рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-то: раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини.

Конвенція про права дитини (скорочено)

Частина І

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річ-ного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2

1. Держави-сторони поважають і забезпечують усі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин...

Стаття З

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини...

Стаття 6

1. Держави-сторони визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

2. Держави-сторони забезпечують у максимально можливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини.

Стаття 7

1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і від моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування...

Стаття 8

1. Держави-сторони зобов'язані поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання...

Стаття 9

1. Держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини...

3. Держави-сторони поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини...

Стаття 10

1. Відповідно до зобов'язання держав-сторін за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків на в'їзд у державу-сторону або виїзд із неї з метою возз'єднання сім ї повинна розглядатися державами-сторонами позитивним, гуманним і оперативним чином...

Стаття 11

1. Держави-сторони вживають заходів щодо боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону...

Стаття 12

1. Держави-сторони забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

2. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Стаття 13

1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені законом і необхідні:

а) для поваги прав і репутації інших осіб;

б) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я або моралі населення...

Стаття 15

1. Держави-сторони визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів...

Стаття 16

1. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте та сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність...

Стаття 17

Держави-сторони визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному та моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини...

Стаття 19

1. Держави-сторони вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину...

Стаття 20

1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою...

Стаття 23

1. Держави-сторони визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства...

Стаття 27

1. Держави-сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

2. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини...

Стаття 28

1. Держави-сторони визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безоплатну й обов'язкову початкову освіту;

б) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як уведення безоплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

в) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

г) забезпечують доступність інформації та матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

д) вживають заходів щодо сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

2. Держави-сторони вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції...

Стаття 29

1. Держави-сторони погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на:

а) розвиток особи, талантів, розумових здібностей дитини в найповнішому обсязі;

б) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;

в) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, до країни її походження та цивілізацій, відмінних від її власної;

г) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;

д) виховання поваги до навколишньої природи...

Стаття 30

У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

Стаття 31

1. Держави-сторони визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом...

Стаття 32

1. Держави-сторони визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в діставанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

2. Держави-сторони вживають законодавчих, адміністративних і соціальних заходів, а також заходів у галузі освіти, з тим щоб забезпечити реалізацію цієї статті. З цією метою, керуючись відповідними положеннями інших міжнародних документів, держави-сторони, зокрема:

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня та умов праці;

с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті.

Стаття 33

Держави-сторони вживають усіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.

Стаття 34

Держави-учасниці зобов'язанні захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. З цією метою держави-сторони, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях усіх необхідних заходів щодо запобігання:

а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальноїдіяльності;

б) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці;

в) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічнихматеріалах.

Стаття 35

Держави-сторони вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях усіх необхідних заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі.

Стаття 36

Держави-сторони захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспектові добробуту дитини.

Стаття 37

Держави-сторони забезпечують:

а) щоб жодна дитина не піддавалася катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні смертнакара, ні довічне тюремне ув'язнення, які не передбачають можливості звільнення,не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років;

б) щоб жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і протягом найкоротшого відповідного періоду часу;

в) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності їїособи з урахуванням потреб осіб її віку. Зокрема, кожна позбавлена волі дитина має бути відокремлена від дорослих, якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах дитини цього не слід робити, та мати право підтримувати зв'язок із своєю сім'єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин;

г) щоб кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оскаржувати законність позбавлення її волі перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-якої процесуальної дії.

Стаття 38

1. Держави-сторони зобов'язані поважати норми міжнародного гуманітарногоправа, що застосовуються до них у випадку збройних конфліктів і стосуютьсядітей, та забезпечувати їх додержання.

2. Держави-сторони уживають усіх можливих заходів щодо забезпечення того, щобособи, які не досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях.

3. Держави-сторони утримуються від призову будь-якої особи, яка не досягла15-річного віку, на службу до збройних сил. При вербуванні з числа осіб, які досягли 15-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років, держави-сторони прагнуть віддавати перевагу особам більш старшого віку...

Стаття 40

1. Держави-сторони визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в йогопорушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідностіта значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших тапри якому беруться до уваги вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

2. З цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, держави-сторони, зокрема, забезпечують, щоб:

а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального законодавства, небула звинувачена та визнана винною в його порушенні через дію чи бездіяльність,які не були заборонені національним і міжнародним правом на час їх здійснення;

б) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавствочи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії:

I) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно із законом;

II) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності — через її батьків чи законних опікунів, та одержання правовоїй іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;

III) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним,незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщоце не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, зурахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів;

IV) свобода від примусу щодо даних свідчень чи визнання вини; вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків захисту та вивчення їх свідчень;

V) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом відповідного рішення та будь-яких вжитих у цьому зв'язку заходів;

VI) безоплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє використовуваної мови чи не розмовляє нею;

VII) повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду...

Частина II Стаття 42

Держави-сторони зобов'язані, використовуючи належні та дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей.

Стаття 43

1. З метою розгляду прогресу, досягнутого державами-сторонами щодо виконання зобов'язань, взятих згідно з цією Конвенцією, засновується Комітет з прав дивини, який здійснює функції, передбачені нижче...

Частина III Стаття 46

Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами.

Стаття 47

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 48

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої держави. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй...

Стаття 54

Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є автентичними, здається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу.

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, члена сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Додаток 5. Проекти й підсумкові завдання до розділів посібника і курсу в цілому

І. Ваше ставлення до прав людини

1. Ознайомтеся з одним із висловлювань щодо прав людини, поданих нижче, івисловіть свою згоду чи незгоду щодо нього, перейшовши до плакату з відповіднимнаписом «згоден/згодна», «не згоден/не згодна». Кожен має визначитися. Післятого, як усі в класі займуть місце біля одного з двох плакатів, поясніть мотиви свого вибору. Під час обговорення ви може змінити свою позицію в разі, якщо аргументи протилежної сторони вас переконають.

2. У такому порядку розгляньте всі висловлювання. Якщо одне з висловлюваньвиявиться занадто суперечливим, обговоріть його довше.

3. Після того як усі висловлювання будуть обговорені, поверніться до кожногоз них знову. Змініть формулювання кожного з висловлювань таким чином, щоб усімогли з ним погодитись, залишаючи без змін його зміст.

4. Підбийте підсумки дискусії за такими запитаннями:

— Чому важко було дійти згоди щодо деяких висловлювань?

— Чи хвилюють учасників одні питання сильніше, ніж інші? Якщо так, то чому?

— Чи є такі питання, обговоренню яких ви хотіли б приділити більше часу?

Приклади суперечливих висловлювань:

Права людини існують як ідеали, вони не мають конкретних реалізацій. Права людини розвиваються. Це означає, що вони ніколи не можуть бути усталеними.

Молоді не варто розповідати про права людини. Лише дорослі громадяни повинні дотримуватись прав людини.

Нам не потрібна Європейська конвенція з прав людини, тому що ті самі ідеї є в Конституції України.

Чоловіки мають більше прав людини, ніж жінки.

Права людини — це розкіш, яку можуть дозволити собі лише економічно розвинуті країни.

Ви не можете користуватись правами людини, коли у вас немає чого їсти.

Нам не потрібно захищати права людини. Це — справа держави.

Не потрібно захищати людські права наркоманів, тому що вони порушують закон.

Хворим на СНІД права ні до чого, вони скоро помруть.

II. Правозахисники та правозахисні організації

1. Хоча обов'язок забезпечувати права людини покладено на держави, багатонеурядових організацій опікуються тим, щоби права людини стверджувались, розвивались і захищались.

З'ясуйте, які неурядові правозахисні організації представлені в Україні:

— Яка мета їхньої діяльності?

— Чим вони клопочуться?

— Хто входить до їх складу?

— Чи є правозахисні організації у вашому регіоні?

Щоб дізнатися більше про діяльність правозахисних організацій, надішліть листа до однієї з них і запросіть членів цієї організації на організовану вами зустріч. Підготуйте заздалегідь запитання для інтерв'ювання учасників зустрічі.

2. Об'єднайтесь у групи та дайте відповіді на такі запитання:

— Коли Україна вступила до Організації Об'єднаних Націй?

— Що спонукало Україну вступити до ООН?

— Коли Україна підписала Загальну декларацію прав людини?

— Які інші важливі документи ООН з прав людини ратифіковано Україною?

— Коли Україна стала членом Ради Європи?

— Які були причини вступу нашої держави до Ради Європи?

— Коли Україна підписала та ратифікувала ЄКПЛ і протоколи до неї?

— Які інші міжнародні зобов'язання в галузі прав людини перебрала на себенаша держава?

III. Україна та ЄКПЛ

Користуючись Інтернет-мережею та відповідною літературою, самостійно дайте відповіді на такі запитання:

— Яка основна відмінність між Загальною декларацією прав людини таЄКПЛ?

— На які інституції покладається відповідальність контролю за тим, щоб усі,хто проживає в країні, могли користуватись правами та свободами, закріпленимиЄКПЛ?

— Які положення Конституції України є аналогічними правам і свободам, задекларованим ЄКПЛ?

— Хто є суддею від України у складі Європейського суду з прав людини? Якимє його професійний досвід?

— Чи розглядав Європейський суд з прав людини справи проти України? Якщо так, то дізнайтеся про результати розгляду 2-3 таких справ.

Є й інші конвенції та механізми, які захищають права і свободи людини.

— Які зв'язки існують між Україною та:

Європейською соціальною хартією?

Конвенцією про запобігання катуванню?

Рамковою конвенцією про захист національних меншин?

Європейською комісією проти расизму і нетерпимості?

IV. «Температура» прав людини у нашій школі

Прочитайте наведені нижче питання для анкетування, що складені на основі Європейської конвенції з прав людини та протоколів до неї. До кожного питання анкети в дужках вказано відповідні статті ЄКПЛ. Ці питання більшою чи меншою мірою пов'язані з ЄКПЛ, і в той же час усі вони співвідносяться з основоположним правом людини на освіту, викладеним у ст. 26 Загальної декларації прав людини. У цій статті проголошується:

«Кожна людина має право на освіту... Освіта повинна бути спрямована на всебічний розвиток людської особистості й на поглиблення поваги до прав людини та її основних свобод».

Проаналізуйте кожне з наведених нижче висловлювань і поставте оцінку:

1 — ні/ніколи, 2 — рідко, 3 — часто, 4 — так/завжди,

відзначивши, наскільки точно воно відображає ситуацію у вашій школі (майте на увазі всіх осіб, які працюють у школі — учнів, учителів, адміністративних працівників, інший персонал). Підсумуйте всі бали з тим, щоби визначити загальну оцінку школи.

Питання для анкетування

1. У нашій школі учням гарантовано безпеку та особисту недоторканність(статті 2 і 3).

2. У школі відсутня дискримінація щодо членів шкільного колективу напідставі їхнього способу життя, наприклад: стиль одягу, належність до певнихгруп, позашкільна діяльність (ст. 14; Протокол 12).

3. У нашій школі всі мають однаковий доступ до навчальних матеріалів,шкільних заходів (ст. 14; Протокол 12).

4. Члени шкільного колективу виступатимуть проти будь-яких висловлюваньчи заходів, які видаватимуться їм дискримінаційними або принизливими (статті 2,9, 14; Протокол 12).

5. Коли виникають конфлікти, ми намагаємося вирішити їх ненасильницькимшляхом, приміром шляхом перемовин (статті 2, 3).

6. У питаннях навчальної дисципліни кожному гарантується справедливе і неупереджене ставлення (ст. 6).

7. Кожен, кого звинувачують у неналежній поведінці, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде встановлено (ст. 6).

8. Ніхто не зазіхає на моє місце або моє майно (ст. 8; ст. 1 Протоколу 1).

9. Наш навчальний заклад приймає до свого складу учнів, викладачів,адміністраторів та інший персонал, які є представниками різних національностейта культур (статті 1, 9, 10, 14; Протокол 12).

10. Члени нашого шкільного колективу мають можливість брати участь (особисто або через свої організації) у демократичних процесах ухвалення рішень длявироблення шкільної політики та шкільних правил (ст. 11; ст. З Протоколу 1).

11. У розпорядження членів шкільного колективу надається достатньо часудля відпочинку протягом дня, і для них установлюється раціональний розклад роботи в належних умовах (ст. 4).

12. У нашій школі я переймаються тим, щоб інші особи не були піддані дискримінації та поводилися таким чином, щоби забезпечувалися безпека та благополуччя всього шкільного колективу (статті 1 і 29).

МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВА ТЕМПЕРАТУРА = 48 ГРАДУСІВ ПРАВ ЛЮДИНИ

Температура у нашій школі

V. Ваше майбутнє, робота і права людини

1. Формування культури прав людини вимагає знань своїх прав та обов'язків інавичок їх захисту. Це також передбачає, що люди житимуть за моральними принципами прав людини.

Об'єднайтеся у дві групи. Кожна група на великому аркуші паперу має намалювати фігуру людини: перша робить це, обводячи контур фігури одного з учнів, друга — малює будь-яким іншим способом.

Завдання:

• для першої групи — поміркувати над рисами характеру (наприклад,рішучість, егоїзм) і навичками (вміння переконувати власними аргументами), щонеобхідні людині для досягнення успіху в житті, за умов, що вона турбуватиметься лише про свої власні права, а не про права людини загалом.

• для другої групи — поміркувати над рисами характеру (наприклад,рішучість, терпимість) та навичками (наприклад, вміння спілкуватися з людьми,знаходити компроміс), які необхідні для досягнення успіху в житті людини, якавірить, що права людини є невід'ємною частиною кожної особи.

Впишіть у намальований контур фігури людини максимально можливу кількість рис характеру та навичок.

Порівняйте результати роботи обох груп.

— Чи є риси характеру та навички, які записані в обох фігурах? Чому?

— Які риси характеру та навички є найбільш важливими для фігури 2?

Ви можете самостійно поміркувати про те, якою людиною ви хочете стати в майбутньому і що саме у собі варто змінити.

2. Коли ви думаєте про свою майбутню роботу, то, мабуть, розумієте, що не всезалежить лише від ваших зусиль, адже на долю кожного можуть вплинути різноманітні чинники, і обставини: за умов економічної кризи може збанкрутітипідприємство, на якому ви працюватимете; новий уряд може ввести обмеження на ту сферу діяльності, в якій ви хочете працювати; ваш друг може запропонувати вам роботу в іншій країні; підвищаться вимоги до певної професійної діяльності; ви виграєте в лотерею... Життя є надзвичайно складним і не завжди передбачуваним. І все ж таки цікаво поглянути на свою можливу майбутню професійну діяльність крізь призму прав людини.

Мрія

Поміркуйте про роботу, яку ви хотіли б виконувати в майбутньому.

— Чому ви зробили саме такий вибір?

— Як ви можете цього досягти?

— Яких навичок і знань (не лише шкільних або університетських) слід набути для цього?

— Чи мріє хтось отримати таку роботу, де не доведеться працювати?

Реальність

— Яку роботу, на вашу думку, ви отримаєте в дійсності?

— Чи відрізняється вона від вашого першого вибору?

— Чи хочете ви жити для того, щоби працювати, чи ви хочете працювати для того, щоби жити?

— У якій мірі доступ до роботи того типу, що обрали ви, є рівним для всіх?

Права людини у професійній діяльності

В окремих професіях функція «прав людини» є прозорішою, тож її легше помітити. Наприклад, правоохоронці краще виконують свої професійні обов'язки та завдання, коли вони дотримуються прав людини, оскільки ці права є частиною закону, а правоохоронці саме й поставлені охороняти його. Проте є книги та кінофільми, в яких «гарні» поліціянти порушують закон, щоби впіймати «злочинця», і нам, врешті-решт, це до вподоби! Однак у реальному житті поліціянти можуть опинятися в дуже складних ситуаціях, коли стоїть вибір між правами різних людей, які конфліктують між собою.

Продовжіть міркування над цією проблемою. Обговоріть твердження:

1) Секретарі установ, у розпорядженні яких є дані про особу персонального характеру, повинні забезпечувати дотримання права на приватне життя.

2) Охоронці повинні однаково ставитися до всіх, хто бажає потрапити на дискотеку.

3) Вчені, зайняті генною інженерією, мають відповідати за те, як будуть використані результати їхніх досліджень.

4) Гумористи не повинні озвучувати жартів з націоналістичним або расистським контекстом.

— Чи погоджуєтеся ви з цими судженнями? Якщо так, то чому?

— Чи існують обставини, за яких представники тих чи інших професій можуть порушити права і свободи людини? Наведіть приклади.

Поміркуйте щодо обраної ними професії.

— Чи пов'язана вона з дотриманням, ствердженням або захистом прав людини?

— Чи можете ви придумати ситуацію, коли ваша професія була б наповнена змістом, діаметрально протилежним принципам прав людини?

загрузка...
Top