Соціологічні дослідження та його види

Вступ.

1. Суть та головні особливості соціологічного дослідження.

2. Типологія соціологічних досліджень, характеристика його видів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність роботи. Соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірну інформацію про ті соціальні явища або процеси, що вивчаються, про тенденції або суперечності їх функціонування і розвитку, щоб ці дані могли бути використані в практиці соціального управління різноманітними галузями суспільного життя.

Інакше кажучи, соціологічне дослідження є багатогранним науковим процесом вироблення нових знань, який об'єднує теоретико-методологічний і емпіричний рівні соціального пізнання, що відповідно забезпечує його цілісність і дає конкретне уявлення про будь-які сторони соціальної реальності, про різноманітні види суспільної діяльності людей.

Мета роботирозкрити суть соціологічних досліджень та його види.

1. Суть та головні особливості соціологічного дослідження

Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на те, що соціологічні дослідження — своєрідна відзнака соціологів, що виділяє їх серед представників інших соціальних та гуманітарних наук. Оволодіння соціологічними методами вимагає від дослідника ґрунтовної професійної підготовки не тільки з виключно соціологічних дисциплін, а також із соціальної філософії, психології, етнографії, але й, що зовсім особливо не просто для гуманітаріїв, потрібні певні знання математики, статистичних методів, інформатики і т. ін.

Що ж таке соціологічне дослідження? Це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Соціологічне дослідження містить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, це об'єкт дослідження. У соціології об'єктом дослідження можуть, бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, це суб'єкт дослідження (соціолог-дослідник або група соціологів). По-третє, як будь-яке інше дослідження, соціологічне спрямоване на досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться.

Основне завдання соціологічних досліджень — добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. Соціальний факт — це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціальної дійсності. Як же вибрати саме ті факти, які допоможуть знайти науково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослідника, заохотять його до проведення дослідження? Для цього необхідно виокремити випадковий для явища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши свою увагу на регулярних, масових, інакше кажучи, — типових фактах. Саме для цього соціологічна наука розробила цілу систему наукових процедур. Ці процедури — результат глибоких теоретичних і багаторазових дослідницьких проробок — є надбанням наукової корпорації соціологів.

Важливо зазначити, що будь-яке соціологічне дослідження містить у собі чотири взаємопов'язаних етапи:

1) підготовка соціологічного дослідження;

2) збирання первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі дані, що потребують подальшого опрацювання та аналізу);

3) підготовка та безпосереднє опрацювання інформації;

4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження та розробка відповідних висновків і рекомендацій.

Важливою специфічною рисою конкретних соціологічних досліджень є комплексність і багатофакторність у вивченні суспільства при його діагностиці. Зазвичай, вивчаючи якусь проблему, соціологи тісно співпрацюють із фаховими експертами - юристами, економістами, психологами, що забезпечує здобуття цілісного системного знання про певний предмет.

Специфічність конкретних соціологічних досліджень полягає також у тому, що їхні результати широко використовуються у практиці соціального управління, прогнозування соціальних процесів, при розробці соціальних, зокрема й політичних, технологій, при виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення соціального життя.

Конкретно-соціологічні дослідження мають суто емпіричну спрямованість і слугують підґрунтям теорій середнього рівня, а також загальної соціологічної теорії загалом.

2. Типологія соціологічних досліджень, характеристика його видів

Залежно від рівня наукового знання соціологічні дослідження поділяються на теоретичні й емпіричні. Проблема співвідношення теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні містить у собі два аспекти: функціональний і генетичний.

Перший — функціональний — аспект стосується співвідношення розвиненого теоретичного апарату науки та її емпіричного базису. Розгляд питання в такому аспекті припускає знаходження сполучних ланок між категоріальним апаратом теорії і даними спостереження та експерименту, виявлення способів емпіричної перевірки теоретичних положень і т. ін., що можливо лише за умови, якщо вже сформувався теоретичний рівень наукового знання і мова йде про обґрунтування його співвідношення з емпіричним рівнем.

При цьому "зворотний зв'язок" теорії з емпірією стає найважливішим рушійним чинником подальшого вдосконалювання і розвитку самого теоретичного апарату соціологічної науки. Теоретичний рівень соціологічної науки виступає тут як елемент сформованості її структури (хоча вона завжди знаходиться у процесі зміни та розвитку).

Другий — генетичний — аспект проблеми співвідношення теоретичного й емпіричного знання в соціологічній науці стосується формування теоретичного апарата, у тому числі наукової теорії, переходу від емпіричної стадії соціологічної науки до теоретичної її стадії.

У свою чергу соціологічне знання незалежно від його рівня характеризується двома функціями: функцією пояснення соціальної дійсності і функцією її перетворення. Розподіл соціології на "теоретичну" і "емпіричну" пов'язаний з рівнями знання (теоретичний та емпіричний) у соціології; розподіл же соціології на "фундаментальну" і "прикладну" — з орієнтацією (функцією) соціології на власне наукові чи практичні задачі.

Так, емпіричне дослідження може проводитися в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології. Якщо його мета — побудова теорії, то воно належить за своєю орієнтацією до фундаментальної соціології. Якщо ж його мета — вироблення практичних рекомендацій, то воно належить до прикладної соціології. Соціологічне дослідження, будучи емпіричним за рівнем одержуваного знання, може бути й прикладним за характером розв'язуваної задачі — перетворення соціальної дійсності. Це ж стосується і теоретичних досліджень за рівнем соціологічного знання.

Таким чином, прикладні дослідження не утворюють особливого рівня. Це ті ж теоретичні й емпіричні дослідження за рівнем соціологічного знання, але з прикладною орієнтацією.

За характером одержуваного знання соціологічні дослідження поділяються на методологічні (знання про знання) і неметодологічні (знання про предмет). Результатом методологічного дослідження є методологічні знання, тобто знання не про предмет соціології, а про способи дослідження цього предмета (тобто про методи і процедури). Методологічні дослідження належать до будь-якого рівня соціологічного знання і проводяться в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології.

У соціології існують не лише наукові чи прикладні соціологічні дослідження, але й змішані, у яких вирішуються як наукові, так і практичні задачі. Незалежно від того, проводиться дослідження на одному чи двох (теоретичному й емпіричному) рівнях соціологічного знання, або воно є тільки науковим чи прикладним, воно, як правило, містить у собі й вирішення методологічних питань.

Необхідно також підкреслити, що у загальному випадку будь-яке соціологічне дослідження складається з трьох основних стадій, кожна з яких може бути самостійним дослідженням.

Перша стадія — власне методологічна — пов'язана з розробкою програми соціологічного дослідження на основі або вже наявних знань і методів, або сформованих заново та спеціально призначених для даного дослідження. Тут можуть вирішуватися питання, що торкаються застосування загальнонаукових принципів або методів. Як теоретичні, так і емпіричні знання виконують на цій стадії методологічну функцію.

Друга стадія — емпірична — пов'язана з одержанням емпіричного знання. Це передусім соціологічне дослідження, робота, як кажуть, на об'єкті, тобто збирання соціологічної інформації, її обробка та аналіз. У результаті цієї роботи можуть бути отримані емпіричні знання (статистичні дані або певні класифікації тощо), що дозволяють на їхній основі не тільки будувати теоретичне знання, але й формулювати практичні рекомендації.

Третя стадія — теоретична — пов'язана з одержанням теоретичного знання, побудовою, наприклад, типології, формуванням і розвитком соціологічних теорій. Можливо, що практичні рекомендації можуть бути розроблені лише на цій стадії, а не на попередній. Можливо також, що для формулювання практичних рекомендацій достатньо лише одного теоретичного дослідження з використанням наявних емпіричних знань без проведення спеціального емпіричного дослідження.

Варто також розрізняти соціологічні і соціальні дослідження. Соціологічні дослідження присвячені, як правило, вивченню законів і закономірностей функціонування і розвитку різних соціальних спільнот, характеру і способів взаємодії людей, їхньої спільної діяльності.

Соціальні дослідження, на відміну від соціологічних, поряд з формами прояву і механізмами дії соціальних законів і закономірностей припускають вивчення конкретних форм і умов соціальної взаємодії людей: економічних, політичних, культурних, демографічних тощо, тобто поряд зі специфічним предметом (економіка, політика, культура, населення) за допомогою соціологічних досліджень вивчають соціальний аспект — взаємодію людей. Таким чином, соціальні дослідження є комплексними, вони проводяться на стику різних наук, тобто це соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні, соціально-психологічні й інші дослідження.

Крім того необхідно розуміти, що конкретний вид соціологічного дослідження завжди обумовлений характером поставлених цілей і завдань. Саме відповідно до них і розрізняють три види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне дослідження (іноді його називають ще пілотажним чи зондажним) вирішує дуже обмежені за своїм змістом завдання. Воно охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього обстеження визначеного соціального об'єкта, явища або процесу. Потреба в такому попередньому етапі виникає, як правило, тоді, коли проблема або мало досліджена, або зовсім не вивчена. Наприклад, цей вид соціологічного дослідження успішно застосовується для одержання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення і коригування гіпотез і завдань, інструментарію і меж обстежуваної сукупності в поглибленому, широкомасштабному дослідженні, а також для виявлення труднощів, що можуть виникнути в подальшій науково-дослідній роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні завдання, розвідувальне дослідження слугує постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити і про такий його різновид як експрес-опитування, мета якого полягає в отриманні окремих даних, що особливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у певний момент.

Описове дослідження — більш складний вид соціологічного аналізу, що дозволяє сформувати відносно цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище чи процес, його структурні елементи. Осмислення й облік такої всебічної інформації допомагають краще розібратися в обстановці, більш глибоко обґрунтувати і раціонально визначити засоби, форми і методи управління соціальними процесами. Варто пам'ятати, що цей вид соціологічного дослідження проводиться, як правило, на основі повної і складно розробленої програми, а також на базі методично апробованого інструментарію. Його методологічна і методична оснащеність уможливлює групування і класифікацію елементів за тими характеристиками, що виділені як істотні відповідно до досліджуваної проблеми.

Зазвичай описове дослідження застосовується в тих випадках, коли його об'єктом виступає порівняно велика група людей, що має різні характеристики. Це може бути колектив великої фірми чи підприємства, де працюють люди різних професій і вікових категорій, мають різний стаж роботи, рівень освіти, сімейний стан тощо, або населення міста, району, області, регіону, країни в цілому. У таких ситуаціях виділення в структурі досліджуваного об'єкта відносно однорідних груп дає можливість здійснити покрокову оцінку, порівняння і зіставлення потрібних дослідникові характеристик, а поряд із цим виявити наявність чи відсутність зв'язків між ними.

Аналітичне дослідження ставить за мету найбільш поглиблене вивчення соціологічних явищ, коли потрібно описати не тільки структуру, але й дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні параметри. Саме завдяки такому призначенню цей вид соціологічного дослідження має особливо велику наукову і практичну цінність.

Так, якщо в ході описового дослідження встановлюється, чи є зв'язок між характеристиками досліджуваного явища, то в ході аналітичного дослідження з'ясовується, чи носить виявлений раніше зв'язок причинний характер. Наприклад, якщо в першому випадку фіксується наявність зв'язку між задоволеністю змістом виконуваної праці і її продуктивністю, то в другому випадку розглядається, чи є задоволеність змістом праці основною чи неосновною причиною, тобто тим чинником, що впливає на рівень продуктивності праці. І оскільки реальність така, що назвати у "чистому вигляді" який-небудь один чинник, що визначає риси виробничої діяльності, практично неможливо, оскільки майже в кожному аналітичному дослідженні вивчається сукупність чинників, а вже з них виділяються чинники основні і неосновні, керовані і некеровані, контрольовані і неконтрольовані і т.д.

Слід запам'ятати, що підготовка аналітичного дослідження, як правило, вимагає значних часових витрат, ретельно розробленої програми й інструментарію. Через це аналітичне дослідження істотно відрізняється від інших (раніше розглянутих) видів соціологічного дослідження не тільки складністю і змістом свого підготовчого етапу та етапу збирання первинної соціологічної інформації, але й більш ретельним підходом до аналізу, узагальнення і пояснення отриманих результатів.

Різновидом аналітичного дослідження можна вважати соціологічний експеримент. Його проведення припускає створення експериментальної ситуації шляхом зміни у той чи інший спосіб звичайних умов функціонування соціального об'єкта. У ході соціологічного експерименту особлива увага приділяється вивченню "поведінки" тих чинників, що додають об'єкту нові риси і властивості. Підготовка і проведення будь-якого експерименту — справа достатньо трудомістка, яка потребує глибоких спеціальних знань і методичних навичок у дослідників.

У залежності від того, розглядається досліджуваний об'єкту статиці чи в динаміці, можуть бути виділені ще два види соціологічного дослідження — крапкове і повторне.

Крапкове (чи разове) дослідження подає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний "зріз" об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.

Така інформація може бути отримана лише в результаті кількох досліджень, проведених послідовно через визначені проміжки часу. Подібні дослідження, засновані на єдиній програмі та єдиному інструментарії, називаються повторними. Власне кажучи, вони являють собою спосіб порівняльного соціологічного аналізу, спрямованого на виявлення динаміки розвитку соціального об'єкта. У залежності від поставлених цілей повторне збирання соціологічної інформації може проходити у два, три і більш етапи. Тривалість часового інтервалу між первинною і повторною стадіями дослідження невизначена, тому що суспільні процеси мають неоднакову динаміку і циклічність. Найчастіше саме властивості соціального об'єкта підказують часові інтервали повторних досліджень.

Особливим видом повторного дослідження є панельне. Припустимо, що в ході повторного дослідження з'ясовується ступінь ефективності вищої освіти. Зазвичай він визначається незалежно від того, як змінився об'єкт за період між первинною і повторною стадіями дослідження. Панельне ж дослідження передбачає кількаразове вивчення тих самих об'єктів через задані інтервали часу. Тому для панельних досліджень доцільно дотримувати такі інтервали, що дозволяють максимально зберігати стабільність досліджуваної сукупності об'єкта як за його величиною, так і за складом. Вони дають гарну можливість оновлювати і збагачувати інформацію, що відбиває динаміку, а також спрямованість розвитку соціального об'єкта.

У той же час може виникнути правомірне запитання: чи існує залежність між соціальними явищами і видами соціологічного дослідження, за допомогою яких вони можуть бути вивчені? У принципі, прямої залежності тут немає. Практично будь-яке соціальне явище може бути розглянуте на рівні розвідувального, описового чи аналітичного дослідження, що має крапковий чи повторний (панельний) характер, а також використовує різні методи збирання первинної інформації.

Однак, якість соціологічної інформації в значній мірі підвищиться, якщо провести спробне дослідження. Воно є способом перевірки обгрунтованості висунутих гіпотез і задач, а також показником методичного рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації. Спробне дослідження допомагає оцінити правильність побудови відповідної моделі вибірки, уточнити деякі характеристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур. Велике значення спробне дослідження має і для тренування групи інтерв'юерів і анкетерів.

Разом з тим це не означає, що сам дослідник у кожному випадку нічим не зв'язаний у виборі того чи іншого виду соціологічного дослідження. Спрямованість такого вибору всякий раз випливає, як мінімум, із двох важливих обставин: мети, практичної і наукової доцільності дослідження, а також із сутності й особливостей того явища, що має бути вивчене. Перед остаточним вибором типу чи виду соціологічного дослідження бажано об'єктивно оцінити свої можливості, особливо глибину знань щодо його методики, техніки й організації, а також відповідних практичних навичок.

Так у загальному вигляді вибудована за різними підставами класифікація видів (типів) соціологічного дослідження, що може бути представлена у такий спосіб (табл. 1)

Висновки

Соціологічне дослідження потребує гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційно-управлінської діяльності, а це, як відомо, вимагає чіткого розподілу праці між його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізоване керівництво соціологічним дослідженням, важливим інструментом якого є робочий план його підготовки та проведення.

Слід зауважити, що під час підготовки й організації соціологічного дослідження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад, картка вибірки, інструкція анкетеру або інтерв'юеру тощо), виконують розрахунки часових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших витрат відповідно до встановлених нормативів. Усе це значно впорядковує проведення соціологічного дослідження, допомагає уникнути помилок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню й аналізу.

Розглядаючи технологічні засади розробки програми для більш якісного та ефективного проведення соціологічного дослідження, слід зупинитись і на проблемі виміру, що також має бути передбачена програмою, зокрема її процедурним (методичним) розділом. Адже вимір — це процедура приписування чисел значенням ознаки, яку вивчає соціологія, а також отримання числової моделі, дослідження якої замінює, по суті, аналіз об'єктів, оскільки йдеться про числову модель якостей цього об'єкта.

Таким чином, факти, що використовуються для соціологічного виміру, є індикаторами, а їх знаходження допомагає усвідомити, як і в якій формі треба підійти до збирання інформації (інтерпретація основного поняття визначає, за якими напрямами аналізу має проводитися збирання інформації, а операціоналізація — про що треба збирати інформацію).

Список використаної літератури

1. Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник/ Андрій Гера-симчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.

2.Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник/ Микола Лукашевич, Микола Туленков,; . -К.: Каравела, 2005. -310 с.

3. Попова І. Соціологія: Пропедевтичний курс : Підручник для студ. вузів/ Ірина Попова,; Пер. з рос. В.П.Недашківський. -2-е вид.. -К.: Тандем, 1998. -270 с.

4. Сасіна Л. Соціологія : Навчальний посібник/ Людмила Сасіна, Наталя Мажник; М-во освіти і науки України, Харківський нац. економічний ун-т. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -206 с.

5. Соціологія : Підручник/ Ред. Віктор Георгійович Городяненко,. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Академія, 2002. -559 с.

6. Соціологія : Терміни. Поняття. Персоналії. Навч. словник-довідник для студентів/ Укл.: В.М.Піча, В.М.Піча, Н.М.Хома; Соціологічна асоціація України . -К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2002. -474 с.

7. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник/ Під заг. ред. В.І.Воловича. -К.: Укр.Центр духовн.культури, 1998. -727 с.

8. Соціологія : Підручник/ Н. П. Осипова, В. І. Астахова, В. Д. Воднік та ін.; За ред. Н. П. Осипової; М-во освіти і науки України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -335 с.

9. Черниш Н. Соціологія : Курс лекцій/ Наталія Черниш,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. -3-є вид., перероблене і доп.. -Львів: Кальварія, 2003. -540 с.

загрузка...
Top