Соціальний захист

1. Розкрийте зміст поняття "соціальний захист" у вузькому та широкому сенсі, що входить до його змісту. У чому полягають стратегії соціального захисту. Надайте визначення понять "соціальна допомога", "соціальне страхування", "соціальні гарантії". Наведіть приклад із ст. 46 Конституції України.

2. Які цінності є визначальними для соціального захисту?

3. Проаналізуйте класифікації моделей соціального захисту і оберіть найбільш придатну модель соціального захисту в Україні.

4. Реалізація яких соціальних програм відбувається у Вашому регіоні (область, район, населений пункт) і які органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування її виконують? Яка роль служби зайнятості у виконанні цих програм?

5. Наведіть приклади ініціювання запровадження соціальних програм у Вашому регіоні недержавними організаціями. Проаналізуйте їх успіхи та невдачі.

Список використаної літератури.


1. Розкрийте зміст поняття "соціальний захист" у вузькому та широкому сенсі, що входить до його змісту. У чому полягають стратегії соціального захисту. Надайте визначення понять "соціальна допомога", "соціальне страхування", "соціальні гарантії". Наведіть приклад із ст. 46 Конституції України

У Конституції України соціальний захист громадян визначено як одну з головних функцій держави. За умов економічного спаду система соціального забезпечення, яку було створено ще за радянських часів, виявилася неспроможною захистити найбідніші прошарки населення.

В Україні поняття "соціальний захист" почали широко вживати лише на етапі переходу до ринку і як його атрибут, хоча в тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний українському суспільству. Формуванню сучасних систем соціального захисту у світі сприяло усвідомлення необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків. Багато людей ще й нині не сприймають термін "соціальний захист" щодо населення загалом, вважаючи, що він стосується лише найнужденніших, або, як часто нині висловлюються, незахищених верств населення. Дедалі частіше соціальний захист передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини.

Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки соціальний захист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

Соціальний захист є поняттям значно вужчим, ніж соціальна політика. Сфера дії соціального захисту обмежується безпосередньо сім'єю та особою, їхнім добробутом. Проте кінцева мета і соціального захисту, і соціальної політики практично одна.

Заходи соціального захисту мають подвійну спрямованість. В одних випадках вони покликані надавати пасивну підтримку тим членам суспільства, які з певних причин опинились у скрутному становищі. Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги — допомоги суспільства особі або сім'ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога по суті є адресною, адже вона надається лише тим, хто її потребує. Через соціальну допомогу соціальний захист виконує лікувальну, реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, які потрапили у скрутну життєву ситуацію, зубожіли, вийти з цього стану і не опинитися на узбіччі суспільства.

Водночас ще важливішими є заходи, спрямовані на запобігання ситуаціям, що загрожують добробуту людини, на стимулювання активності особи. Соціальний захист виконує превентивну, запобіжну функцію, захищаючи особу та її сім'ю від втрати доходу, що пов'язано з безробіттям, старінням, хворобою або смертю, і поліпшення добробуту сім'ї через соціальні служби та за рахунок грошової допомоги на виховання дітей. Система соціального захисту включає соціальне страхування, програми зайнятості, охорони здоров'я тощо.

Отже, соціальний захист передбачає як пасивні, так і активні засоби підтримки доходів. Пасивними заходами є соціальна допомога, активними — соціальне страхування (тобто забезпечення доходів на випадок втрати працездатності чи роботи), лікування і профілактика хвороб, сприяння здобуттю освіти й підвищенню кваліфікації[1, c. 24-26].

Зокрема, у ст. 46 Конституції України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У найширшому трактуванні соціального захисту до нього включають також заходи з охорони здоров'я, соціальну роботу тощо.

Отже, соціальний захист передбачає певний рівень матеріальної забезпеченості, тобто підтримку доходів, захист добробуту.

2. Які цінності є визначальними для соціальної політики соціальної держави і чим вони відрізняються від цінностей авторитарного суспільства?

Процес суспільної трансформації поступово створює умови для того, щоб людина позбулася тотальної залежності від держави, від владних структур, які перетворювали її на слухняного виконавця команд, і долучилася до загальнолюдських соціальних цінностей, насамперед до її природних прав. Пріоритетним у цьому процесі є всебічний розвиток демократії, що забезпечувала б автономію і невіддільні соціальні права індивідуальності. Однак безперечні зрушення, що намітилися в суспільстві щодо розвитку демократії, стикаються з низкою суперечностей, проблем, що існують у суспільстві. Зокрема, є суперечність між потребою в розвитку демократичних засад щодо збагачення змісту соціального буття, створення умов для самореалізації соціального потенціалу людини і відсутністю в суспільстві глибоких демократичних традицій, наявними залишками тоталітаризму, командно-адміністративної системи, що звужує соціальний простір людини. Звідси прояви в суспільстві охлократичних тенденцій, що йдуть на зміну державній автократії, низькій політичній, соціальній культурі людей. Повільність, непослідовність соціальних реформ, непривабливість національних соціальних реалій значною мірою гальмують процес формування державними структурами нової системи соціальних цінностей.

Система соціального захисту мусить ґрунтуватися на засадах рівного доступу до соціального захисту жінок і чоловіків, солідарності (оскільки право на соціальний захист мають усі громадяни), обов’язковості участі в системі, а також відповідальності держави за організацію соціального захисту[2, c. 3-4].

3. Проаналізуйте класифікації моделей соціального захисту і оберіть найбільш придатну модель соціального захисту в Україні

Моделі соціальної політики держави:

→ Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в "натуральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.

→ Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.

→ Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) — найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.

→ Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.

→ Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищення життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.

→ Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціальне орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці[6, c. 21-23].

Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.


4. Реалізація яких соціальних програм відбувається у Вашому регіоні (область, район, населений пункт) і які органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування її виконують? Яка роль служби зайнятості у виконанні цих програм?

Тривалий час діяльність держави як суб'єкта соціальної політики в Україні була малоефективною, а іноді й деструктивною, що гальмувало повноцінний процес соціального розвитку. Основними проявами такої соціальної політики держави були ігнорування соціальних потреб людини, неврахування в соціальній політиці її інтересів; нав'язування людині таких правил соціальної поведінки та діяльності, що обмежували її автономію й унеможливлювали вільний вибір способів самореалізації власного соціального потенціалу; відтворення одноманітності суспільних — соціальних, економічних, політичних, духовних — відносин, що обмежувало, стримувало розкриття соціального, духовного потенціалу людини; формування соціального відчуження людини від повноцінного соціального буття.

У Київській області запроваджується багатофункціональна система термінової соціальної допомоги для дітей-інвалідів, тих, які виховуються без батька чи матері, або ж родини, яким потрібна допомога соціального працівника.

Так, зокрема виконується Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002 - 2012 роки , затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2002 №1089.

Мета цієї програми: реалізація державної молодіжної політики в частині розв'язання житлової проблеми шляхом створення сприятливих умов для розвитку молодіжного житлового будівництва; удосконалення механізмів придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування.

Також розроблена Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності , затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 №1712.

Мета цієї програми: підвищення рівня соціального захисту найбільш уразливих верств населення; запобігання безробіттю та створення належних умов для ефективного забезпечення зайнятості молоді; кваліфіковане надання соціальних послуг та адресної соціальної допомоги через розвиток мережі спеціалізованих формувань; соціальна підтримка сімей з дітьми, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, через удосконалення нормативно-правової бази та розвиток мережі закладів соціальної адаптації, підтримки й захисту дітей та молоді кризових категорій[9, c. 3].

У квітні 2008 року на сесії обласної ради було затверджено Програму зайнятості населення Київщини на 2008 - 2009 роки. Аналіз стану її виконання у І півріччі показує, що в результаті реалізації запланованих заходів ситуація на ринку праці Київської області відчутно стабілізувалася.

Серед основних пріоритетів в реалізації Програми зайнятості населення Київської області на 2008 - 2009 роки виокремлено один із напрямків: забезпечення професійної самореалізації осіб із особливими потребами на ринку праці області, а також опрацювання сучасних технологій професійної орієнтації, професійного навчання та працевлаштування інвалідів.

24 липня 2008 р. у Переяслав-Хмельницькому проведена розширена нарада обласної служби зайнятості з головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації та Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів „Посилення співпраці у реалізації Програми зайнятості населення Київської області на 2008 - 2009 роки”.

На нараді виступив керуючий Київським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів Меженський О.М., який зазначив, що обласний центр зайнятості забезпечує надання адресних профорієнтаційних послуг інвалідам, як індивідуальних так і групових, в тому числі і дітям-інвалідам. Забезпечено надання індивідуальних адресних послуг з професійної консультації, професійної діагностики та професійного відбору, а також надання психологічної підтримки людям із обмеженими фізичними можливостями.

Обласною службою зайнятості спільно з відділенням Фонду забезпечено організацію роботи щодо професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, в тому числі стажування на робочому місці, в обсягах відповідно до потреб ринку праці за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до законодавства здійснюється організація роботи щодо професійного навчання осіб з інвалідністю, зареєстрованих в обласній службі зайнятості за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час проводяться заходи щодо активізації роботи та цільового використання коштів.

Упродовж І півріччя 2008 року на обліку в обласній службі зайнятості перебувало 435 осіб з інвалідністю, з них 116 осіб молодого віку. Працевлаштовано 124 особи.


5. Наведіть приклади ініціювання запровадження соціальних програм у Вашому регіоні недержавними організаціями. Проаналізуйте їх успіхи та невдачі

Впровадження соціальних програм - ознака цивілізованого бізнесу, свідчення високого розвитку бізнес-культури підприємства.

Сьогодні компанія «Бліц-Інформ» успішно впроваджує кілька соціальних програм за різними напрямками, плануючи у своєму бюджеті значні фінансові кошти.

Особлива увага приділяється професійній підготовці співробітників. Щорічно рядові фахівці та керівники підрозділів проходять навчання за спеціально розробленими програмами на тренінгах і семінарах, які проводять співробітники відділу навчання або зовнішні відносно компанії фахівці.

«Бліц-Інформ» заохочує співробітників у прагненні підвищувати свій професійний і освітній рівні в провідних вузах країни, на тренінгах і семінарах, оплачуючи курс навчання. Щорічно компанія виділяє на реалізацію програми професійної підготовки сотні тисяч гривень. Система підготовки та навчання дозволила створити надійний резерв для висування на посади вищого рівня.

Крім навчання, співробітникам Холдингової компанії «Бліц-Інформ» доступний ряд соціальних послуг і пільг. Цей далеко не повний перелік містить у собі наступне:

· обслуговування в продовольчому магазині та можливість купувати продукти без націнки, за оптовими цінами;

· продаж медичних препаратів і супутніх товарів в аптечному кіоску з компенсацією торговельної націнки за рахунок компанії;

· забезпечення харчування співробітників у їдальні компанії;

· виплата допомоги у випадку тимчасової непрацездатності;

· соціальні виплати в ряді екстрених випадків, наприклад, у випадку смерті співробітника або його близьких родичів (батька, матері, дружини, чоловіка, дітей), невідкладної операції, народження дитини в родині співробітника тощо;

· забезпечення санаторно-курортними та оздоровчими путівками співробітників за рахунок засобів Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності із частковою оплатою путівки (10 %) або безкоштовно з урахуванням матеріального положення співробітника;

· виготовлення візитних карток;

· забезпечення корпоративним одягом співробітників компанії (заводи, фахівці із продажів);

· організація новорічних заходів і подарунків для дітей;

· страхування водіїв автогосподарства від нещасних випадків, медогляд, вакцинація, флюорографія;

· організація користування бібліотечним фондом компанії;

· надання допомоги співробітникам компанії в придбанні авіа та залізничних квитків;

· надання кваліфікованої допомоги в оформленні пенсій.

Соціальні програми ХК «Бліц-Інформ» не обмежуються лише колом співробітників компанії. Холдинг виділяє робочі місця для інвалідів, які виконують нескладні підсобні роботи. На сьогоднішній день у Холдингу працює 167 інвалідів без урахування тих, хто працює у філіях. Дія соціальних програм компанії поширюється і на цих працівників.

Корпорація УкрАВТО високо цінує своїх співробітників, віддаючи належне їхньому соціальному захисту. На підприємстві діє розвинена система соціального страхування у пенсійному фонді, медичного страхування, налагоджено організацію якісного відпочинку і оздоровлення працівників та членів їхніх родин.

Для співробітників ЗАЗ працюють будинок культури, палац спорту, мережа громадського харчування, кондитерський цех. Також на підприємстві впроваджуються спеціальні пенсійні програми.

Одним із важливих етапів розвитку соціальної політики корпорації стало впровадження компанією «Гарант-Авто» на Запорізькому автомобілебудівному заводі медичного страхування на пільгових умовах, що здійснюється за рахунок підприємства і кожного працівника.

На підприємстві АвтоЗАЗ працює система відновлення здоров'я і відпочинку співробітників та членів їхніх сімей, діє система видачі безвідсоткових позик на лікування.

В структурі ЗАЗ — медико-санітарна частина, стаціонар на 200 місць, санаторій-профілакторій, 5 баз відпочинку та дитячих оздоровчих центрів, 4 з яких розташовані на узбережжі Азовського моря.

Керівництво корпорації не залишає без уваги ветеранів Великої Вітчизняної Війни, які працювали в УкрАВТО, а зараз перебувають на заслуженому відпочинку. Привітання і матеріальна допомога до дня народження та національних свят, допомога у вирішенні нагальних соціальних проблем залишаються невід'ємною частиною соціальної політики Корпорації УкрАВТО.


Список використаної літератури

1. Гнибіденко І. Концептуальні напрями соціальної політики в Україні//Україна: аспекти праці. - 1997. - № 6. - C. 24-29

2. Кір`ян Т. Насущні проблеми соціальної політики та шляхи їх вирішення //Україна: аспекти праці. - 2006. - № 6. - C. 3-6.

3. Кір’ян Т. Насущні проблеми соціальної політики//Праця і зарплата. - 2007. - № 8. - C. 4-5

4. Лібанова Е. Досвід соціальної політики в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки і можливості його використання в Україні //Україна: аспекти праці. - 1997. - № 1. - C. 36-41

5. Лютий І. О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України //Фінанси України. - 2006. - № 10. - С.3-12.

6. Мандибура В. Соціальна політика держави та її структурні складові //Україна: аспекти праці. - 2000. - № 7. - C. 21-23

7. Папієв М. Політика соціального розвитку //Урядовий кур'єр. - 2007. - 4 серпня. - C. 6

8. Пирожков С. Соціально-економічна стратегія у регіональному вимірі //Вісник Національної академії наук України. - 2006. - № 7. - C. 67-69

9. Пріоритетні напрями соціальної політики //Юридичний Вісник України. - 2008. - № 11. - C. 3

10. Сергієва Л. Формування соціальної політики на рівні національної держави //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2008. - № 1. - C. 202-213.

загрузка...
Top