Соціальні небезпеки

Вступ.

1. Низький духовний рівень.

2. Вандалізм і тероризм.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Духовний розвиток людини - це тривалий процес; це подорож по чудесним країнам, багата не тільки дивними подіями, але й перешкодами, небезпеками. Він пов'язаний із процесами глибокого морального очищення, повної трансформації, пробудження багатьох здатностей, що не використалися раніше, росту свідомості до немислимого раніше рівня, розширення його на нові внутрішні простори.

Вандалізм - одна з форм руйнівного поводження людини. В останні роки це явище обговорюється в російській пресі, опубліковано кілька наукових робіт, присвячених окремим проявам вандалізму. У роботі будуть розглянуте поняття вандалізму, ступінь поширеності й соціальні наслідки руйнувань, соціально-психологічні характеристики осіб, схильних до руйнувань, мотиви їхніх дій, основні теорії вандалізму, а також способи його запобігання й контролю.

Тероризм, на жаль, став невід’ємною частиною політичних і економічних процесів в світі, і представляє все більш значну загрозу громадській і національній безпеці. Із одиничних проявів він перетворився в масове явище. Будучи різновидом організованої злочинності які занурюються корінням в потужну тіньову економіку, тероризм може поставити під сумнів весь процес подальшого розвитку людства.


1. Низький духовний рівень

Саме дуже низький духовний рівень сучасного людства зв'язаний насамперед із проживанням у містах, атмосфера міста не сприяє духовному розвитку людини.

Можна відзначити п'ять рис міського життя, які здаються визначальними: концентрація населення, концентрація господарського життя, концентрація торгівлі, концентрація влади, концентрація ідеологічного, культурного й духовного життя. У сукупності ці п'ять рис утворять дуже специфічну екологічну нішу, антропологічний вплив якої не може не проявлятися у всьому укладі життя міської людини.

Цей вплив іде по чотирьох каналах і відповідно зачіпає чотири сфери життя, знаходячи висвітлення, як у соціальних, так і в біологічних характеристиках людських популяцій, що можна коротко одним словом охарактеризувати, як - виродження.

Перша сфера - характер харчової забезпеченості людей і вплив специфічної міської дієти. Те, що масові всі отруєння, що підсилюються, їжею стали звичайним явищем, говорить про те, що їжа стає просто отрутою.

Друга сфера - зміна характеру шлюбних зв'язків, вільна любов, розпуста, проституція, в останні десятиліття - дитяча проституція. Звідси зміна генетичної структури міських популяцій. Якщо врахувати, що в розпусту утягуються діти з усе більше раннього віку, то виродження, деградація стає усе більше самоочевидною.

Третя сфера - епідемічний і пандемічний характер захворювань. Це дуже характерно саме для міст. Холера й чума викошували цілі міста в середні століття. У сучасних містах на зміну холері й чумі прийшли нові види епідемій: грип, СНІД, і т.д. Сюди ж треба віднести забруднення (а в ряді випадків - отруєність) повітря, води, землі, що приводить до того, що жителі міст мають завжди цілий букет захворювань, причому із самого раннього дитинства.

Четверта сфера - зміна форм навколишньої людини миру. І ці зміни - антиприродні. Це спричиняє формування сугубо міської культури, так називаної масової культури й духовності низького рівня, що веде до культурної й духовної деградації, до аморального нездорового способу життя: до проституції, наркоманії, пияцтву, злодійству, насильству, до «порнухи», «развлекухи» й т.д. Сюди ж треба віднести ненормальне сприйняття городянином простору й часу. Простір хлібороба, скотаря, мисливця, збирача й рибалку відкрито, простір городянина закритий, замкнуто вулицями, малогабаритними площами, міськими стінами. Замкнутим простором створюється почуття приниженості, обмеженості людини[4, c. 124-125].


2. Вандалізм і тероризм

Фінансовий збиток від вандалізму величезний.

Руйнування й поломки істотно міняють вплив міського середовища на емоційний стан особистості. Відомо, що деякі характеристики навколишнього середовища асоціюються в людей з небезпекою й нестабільністю. Розбиті стекла, грубі написи й малюнки, ушкоджені телефони, сміття й т.п. сприймаються як симптом соціальної деградації, ознака ослаблення соціального контролю, що породжує занепокоєння, почуття страху й уразливості. Відчуття безладдя й занепаду, у свою чергу, провокують подальші деструктивні дії, збільшують імовірність нових руйнувань. Деякі дослідники висловлюють припущення, що деградація середовища міняє ідентифікацію особистості, створюючи асоціації з низьким соціальним статусом. Люди, чиє майно піддалося руйнуванням з боку вандалів, відчувають підвищений страх виявитися жертвою насильницьких злочинів. Додамо, що в жертв виникає також бажання помститися й підсилюється підозрілість і ворожість стосовно молоді в цілому. Деякі види вандалізму (наприклад, псування культурних символів, напису, що містять агресивні висловлення на адресу окремих національних груп) можуть провокувати соціальні конфлікти.

Найбільш важливим соціальним наслідком вандалізму є те, що засвоєні моделі деструктивного поводження надалі повторюються в посиленій формі. Це значить, що вандалізм потенційно містить небезпека різноманітних, у тому числі більше важких форм агресивного поводження особистості в майбутньому.

Вандалізм - переважно чоловічий феномен. Цей факт констатується практично у всіх дослідженнях і оглядах. Але, хоча в цілому частка осіб жіночої статі серед вандалів украй мала, абсолютна чисельність жінок, затриманих за вандалізм, вражає[2, c. 271-272].

Проблема формулювання понять «терор» і «тероризм» досі залишається невирішеною. Фахівці з цього питання не мають єдиної думки з приводу їх дефініцій. Деякі фахівці вважають, що терор і тероризм не є поняттями, що пов'язані з чітко визначеними і ясно ідентифікованими подіями. Саме це зумовило той факт, що між поняттями «терор» і «тероризм» не проводять смислового розмежування.

Що до самого слова «терор», то воно запозичене з латині, де terror означає «страх», «жах». Відповідно, такий самий сенс мають похідні від нього англійське слово terror і французьке teurreur. У своєму сучасному значенні слово «терор» з’явилося наприкінці ХVIII ст. Його поняттєве оформлення відноситься до періоду Великої французької революції.

Логічна схема існуючих визначень терору і тероризму є вкрай простою. Вона, як правило, конструюється із суб’єкта терору (тероризму); насильства як способу впливу; об’єкта; мети, що її переслідує суб'єкт. У розширеному варіанті у визначенні з'являються додаткові уточнюючи елементи, і його логічна схема виглядає так: суб'єкт терору (тероризму) використовує насильство (або загрозу його застосування) як спосіб впливу на об'єкт для досягнення поставлених перед собою задач (політичних, соціальних, економічних тощо).

Отже, можна зробити висновок, що терор (тероризм) - це передовсім метод ціледосягнення, принциповою основою якого є застосування (або погроза застосування) насильства.

Тероризм як масове і політично значиме явище - результат повальної "деідеологізації", коли окремі групи в суспільстві легко ставлять під сумнів законність і права держави, і яскраво виправдовують свій перехід до терору для досягнення власних цілей[1, c. 106-107].


Висновки

Для людини з низьким рівнем духовного розвитку все зводиться до здійснення особистих бажань, наприклад, він прагне до багатства, задоволенню своїх потягів і честолюбства. Людина, духовний рівень якого трохи вище, підкоряє свої особисті схильності виконанню тих сімейних і цивільних обов'язків, повага до яких закладено в нього вихованням. При цьому він не замислюється над тим, звідки узялися ці обов'язки, як вони співвідносяться між собою й т.д. Він може вважати себе віруючої, однак його релігійність буде поверхневої й стереотипною. Щоб жити зі спокійною совістю, йому досить формально виконувати приписання своєї церкви й брати участь у встановлених обрядах. Коротше кажучи, звичайна людина опирається, не замислюючись, на безумовну реальність повсякденного життя.

У суспільній свідомості вандалізм часто з'являється безцільним, безглуздим, невмотивованим поводженням.

Вандалізм спричиняє серйозні фінансові, матеріальні й соціальні витрати. Існують дві стратегії боротьби із цим соціальним явищем. Перша наголошує на усуненні можливості руйнування. Друга ж пов'язана із впливом на установки й мотиви потенційних вандалів.

Звичайно вандалізм розглядається як різновид підліткової деліквентності. Цей підхід не пояснює всіх форм даного явища. Створення цілісного образа даного феномена вимагає більше широких узагальнень і міждисциплінарних досліджень. Посилення вандалізму звичайно розглядається як симптом кризи моральності. Конкретні морально-психологічні механізми здійснення руйнувань і та особлива структура етичних подань особистості, що до них приводить, могли б стати предметом емпіричного вивчення.


Список використаної літератури

1. Герасимчук А. Соціологія : Навчальний посібник/ Андрій Ге-расимчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.

2. Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник/ Микола Лукашевич, Микола Туленков,; . -К.: Каравела, 2005. -310 с.

3. Пшеничнюк О. Соціологія : Посібник для підготовки до іспитів/ Олена Пшеничнюк, Олена Романовська,; . -2-е вид., доп. та переробл.. -К.: Вид. Паливода А. В., 2005. -169 с.

4. Ратушна Г. Соціологія : Матеріали курсу лекцій/ Галина Ратушна,; Галина Ратушна; М-во освіти України; Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. -2-ге вид., перероб. і доп.. -Тернопіль: Астон, 1999. -148 с.

5. Сасіна Л. Соціологія : Навчальний посібник/ Людмила Сасіна, Наталя Мажник; М-во освіти і науки України, Харківський нац. економічний ун-т. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -206 с.

загрузка...
Top