Демографія як наука

Вступ.

1. Сутність демографії як науки.

2. Демографія в системі знань про народонаселення.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Демографія вивчає такі емпіричні дані про населення, як: кількість, статевовікова структура, приріст (скорочення) населення та фізичне переміщення населення (міграція). До задач демографії належить: аналіз статистичних даних про рівні народжуваності і смертності, шлюбів і розлучень, тривалості життя; короткочасні та довгострокові прогнози стану та динаміки руху населення. Сім'я та шлюб - як соціальні інститути, соціалізація конкретно-історичних індивідів як масовий процес - також належать до комплексу об'єктів демографії. Основною ціллю демографії можна вважати - виведення закономірностей та законів розвитку людності.

При розгляді предмета дослідження в демографії виділяють: вивчення процесів шлюбності й припинення шлюбу, демографічної функції родини й відтворення шлюбної й сімейної структури населення; народжуваності і її соціальній обумовленості; смертності і її соціальній обумовленості; відтворення населення, росту його чисельності, взаємозв'язків демографічних процесів і структур.

При загальних методологічних підходах до дослідження кожна із цих областей має свої особливості як у концептуальному, так і в методичному відношенні.

1. Сутність демографії як науки

Демографія (Demography) (буквально "народоопис", від грецьких слів demos-народ і grapho-пишу) - наука про типи, способи й природу відтворення населення й факторах, що спричиняються й впливають на цей процес.

Термін "демографія" уперше з'явився в 1855 у назві книги французького вченого А.Гийяра «Елементи статистики людини, або Порівняльна демографія». Офіційне визнання він одержав після проведення Міжнародного конгресу гігієни й демографії в Женеві в 1882. У російську мову термін увійшла з 1870-х у зв'язку з роботами 8-й сесії Міжнародного статистичного конгресу (Петербург, 1872); спочатку вживався як синонім статистики населення. Надалі демографією стали з вид діяльності по зборі даних, опису й аналізу змін у чисельності, складі й відтворенні населення; рідше - просто дані про населення. Прикметник "демографічний" уживається як "стосовний до вивчення населення" (наприклад, демографічна література), а також як "стосовний до населення" (наприклад, демографічна структура).

Як самостійна наука вивчає закономірності й фактори, що визначають або істотно впливають на такі явища людського життя, як народжуваність, шлюбність і припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і родин, відтворення населення в цілому як єдності цих процесів; вона досліджує зміни віково-статевої, шлюбної й сімейної структури населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної чисельності населення й родин як результату взаємодії цих явищ. Демографія розробляє методи опису, аналізу й прогнозу демографічних процесів і демографічних структур.

У практичному плані в область демографічних досліджень входить опис демографічної ситуації, аналіз тенденцій і факторів демографічних процесів на планеті в цілому, в окремій країні або групі країн; на окремих територіях або в окремих групах населення в різні періоди. На підставі вивчення особливостей народжуваності й смертності в різних поколіннях, у різних соціальних групах і на різних територіях демографія оцінює їх найбільш імовірні зміни в майбутньому, розробляючи демографічні прогнози.

Систему демографічних наук умовно можна поділити на декілька блоків. Перший з них включає теоретичні демографічні науки: теоретична демографія відкриває цей блок, далі йде історія демографії, дескриптивна (описова) демографія, економічна демографія, історична демографія, регіональна демографія. Другий блок – це методики: джерела даних про населення, статистичні методи, математичні та соціологічні методи в демографії, картографування, а також моделювання соціально-демографічних процесів. Потім йдуть прикладні демографічні дослідження та соціально-демографічне прогнозування. Робота у цьому напрямку передує створенню теоретичних основ соціально-демографічної політики в цілях оптимізації соціально-демографічних процесів.

Розглянемо більш докладно взаємозв’язок деяких демографічних наук. Важливе місце у їх системі належить теоретичній демографії, яка покликана розробляти основні методологічні принципи аналізу соціально-демографічних процесів та явищ, основні закономірності відтворення населення. Теоретична демографія дозволяє визначити місце кожної демографічної науки у всій системі, дає можливість вченим, чиї інтереси тяжіють до тих чи інших демографічних наук, встановити роль, місце, значення тих чи інших методів, конкретної методики та техніки аналізу соціально демографічних процесів. Спираючись на загальну теорію народонаселення, теоретична демографія покликана створити основу для розвитку усіх конкретних демографічних дисциплін.

Теоретична демографія містить теоретичні положення, принципи, гіпотези, уявлення, на основі яких пояснюються закономірності, які властиві процесам народжуваності та смертності, шлюбності та розлучуваності, міграційного руху населення, розселенню та іншим процесам.

Досвід демографічних досліджень показує необхідність створення теорій, які б дозволили всебічно оцінити тенденції розвитку тих чи інших демографічних процесів в минулому та майбутньому та створити достатньо обґрунтовані гіпотези їх розвитку у майбутньому. Без подібних теорій важко казати про самі ці явища та їх наслідки для економіки країни та її соціально-економічного розвитку. Комплексні соціальні теорії в демографії слугують основою розробки ефективної демографічної політики.

Теоретична демографія вивчає характер впливу економічних та соціальних факторів на відтворення населення. Соціально-економічні фактори народжуваності, динаміка шлюбності та розлучуваності, міграційні процеси, розселення, зміна соціальної структури населення вивчаються в процесі демографічних досліджень. В теоретичній демографії вони об’єднуються на основі якої-небудь одної теоретичної концепції (наприклад, на основі теоретичних уявлень про рівень життя та потреби населення). Створення таких синтезуючих концепцій – є одним із завдань теоретичної демографії. Вирішити це питання вона може лише взаємодіючи з іншими науками – загальносоціологічними та економічними.

Теоретична демографія покликана впорядкувати систему категорій та понять, які традиційно склалися в демографічній науці, а також ті поняття, що притягнуті в демографію з суміжних наук. Тут виникають багато чисельні питання не тільки логічного зв’язку та принципів їх структурної організації, але й розкриття змісту усіх понять, що використовуються.

З теоретичною демографією органічно зв’язана і є її частиною історія демографії, яка має своїм предметом вивчення становлення демографії як науки.

Серед різноманітних видів класифікації наук пропонується і класифікація наук за часом та виникненням. Можна покласти в основу історії демографії принцип становлення та розвитку демографії за часом. Але це описовий за своєю суттю принцип. Найбільш ефективне вивчення розвитку будь-якої науки, у тому числі і демографії, у історичній ретроспективі. У відповідності до цієї посилки починати аналіз розвитку демографії необхідно з її сучасного стану. Тільки досягнутий рівень науки дозволить оцінити теорії, які колись вважалися аксіоматичними. При цьому ми виходимо з того, що пояснення того чи іншого явища, яке вивчається демографією, ніколи не можуть бути кінцевими, що поняття, які раніше вважалися аксіоматичними, раніше чи пізніше відкидаються або можуть бути розгорнуті у нову теоретичну систему. Це дозволяє розгорнути більш глибинні зв’язки у народонаселенні та його зв’язках з соціальним та економічним прогресом.

Усвідомити вагомість та практичне значення теоретичної демографії на будь-якому з етапів її розвитку неможливо, доки не буде створена теорія іншого, більш високого рівня, з появою якої нині діюча теорія буде розглядатися як окремий випадок у теорії. У цьому відношенні процес пояснення явищ, що спостерігаються та аналізуються у народонаселенні нескінченний, як нескінчене саме їх пізнання. Викладений тут підхід до аналізу розвитку теорії народонаселення у часовому аспекті адекватно відображає одне з найважливіших вимог діалектичного матеріалізму – осягати будь-який об’єкт у його становленні та розвитку.

Історичний розвиток будь-якої науки характеризується спадковістю, значення якої не зменшується тим, що розвиток науки час від часу супроводжується корінними якісними перетвореннями. Чим ретельніше ми будемо вивчати спадщину вчених, які присвятили свої праці народонаселенню в минулому, тим краще зможемо розібратися в проблемах, які нас хвилюють сьогодні.

Сучасні досягнення демографії, побудова наукових абстракцій, гіпотез та формулювання законів неможливі без аналізу та узагальнення великого фактичного матеріалу, без перевірки теоретичних побудов кращим критерієм істини – практикою життя. Будь-які теоретичні побудови, не піданні досвіду життя, можуть виявитися чисто схоластичними. Тому ділення досліджень на теоретичні та емпіричні відносне, бо справжнє емпіричне знання неможливе без теоретичного осмислювання і в той же час будь-яка теорія спирається насамперед на практику. Все це цілком відноситься до демографії. Спочатку це були чисто емпіричні розрахунки, необхідні для ряду економічних побудов. Справді наукова теорія народонаселення була розроблена класиками марксизму. У її основі лежать положення про визначальну роль соціально-економічних факторів у розвитку демографічних процесів, про закони народонаселення, які характерні для різних суспільних формацій. Саме ці положення послужили не тільки основою розвитку теорії народонаселення, але й базою для правильного розуміння характеру та перспектив розвитку демографічних процесів у певних соціально-економічних умовах.

Емпіричне дослідження спирається на теорію. Саме емпіричне дослідження включає два елементи: перш за все прийоми та методи збору, а далі аналізу даних про населення, а потім – інтерпретацію, тобто теоретичне осмислення отриманих даних. Перший елемент відноситься до методів демографічного аналізу, а другий є предметом описової демографії.

Під описовою демографією ми розуміємо той елемент системи демографічних знань, у завдання якого входить розробка принципів аналізу стану демографічних процесів та їх характеру. Описова демографія відноситься до числа розділів демографії, що широко застосовуються у народногосподарській практиці; комплекс характеристик населення, тобто їх опис, широко застосовується у різноманітних галузях науки та практики органами державного та планово-господарського управління народним господарством. Описова демографія не може обмежуватися однією тільки констатацією того чи іншого рівня демографічних явищ. В її завдання входить і аналіз наслідків сформованого (або можливого) демографічного становища. Описова демографія у цьому випадку використовує не тільки методи демографічного аналізу, але й прийоми інших суспільних наук.

2. Демографія в системі знань про народонаселення

Важливе місце в системі демографічних наук займає економічна демографія, яка вивчає економічні аспекти відтворення народонаселення, механізм взаємозв’язку економічних та демографічних процесів. У її завдання входить аналіз шляхів формування різної інтенсивності демографічних процесів під впливом змін економічних явищ. Іншим напрямком досліджень механізму взаємозв’язку економічних та демографічних процесів є аналіз впливу останніх на економічні процеси.

Економічна демографія спирається на методологічні принципи аналізу взаємозв’язку розвитку економіки та народонаселення і у цьому змісті тісно зв’язана з економікою народонаселення. У той же час вона є самостійним елементом системи демографічних наук, оскільки має свій предмет дослідження – проблеми взаємозв’язку економічних та демографічних процесів та їх механізмів. Економічна демографія володіє і особистими методичними прийомами аналізу.

Взаємозв’язок різноманітних компонентів суспільного розвитку це взаємозв’язок процесів, а не сукупність незмінних, застиглих форм. Це повністю відноситься до співвідношення економічних та демографічних явищ. Тому необхідно казати про взаємозв’язок процесів економічного та демографічного відтворення, а не про якісь статистичні їх співвідношення, наприклад чисельності населення та об’єму продукції на певну дату. Інакше кажучи, мова йде про аналіз процесів у динаміці.

Визначення кількісних мір зв’язків між економічними та демографічними явищами має не тільки теоретичне, але й велике практичне значення, бо надзвичайно важливо знати, як може змінитися інтенсивність демографічних явищ в ході виконання соціально-економічних завдань довгострокових планів. З однієї сторони, можливі демографічні зміни повинні враховуватись у народногосподарському плануванні; з іншої – потрібно постійно брати до уваги, що майже всі економічні рішення у тому чи іншому ступені впливають на інтенсивність демографічних явищ.

Наукове передбачення можливих демографічних змін у їх зв’язку з економічним та усім суспільним розвитком, дослідження сучасної демографічної ситуації та її наслідків неможливе поза вивченням історичного розвитку демографічних процесів, що є предметом історичної демографії, яка досліджує історичні передумови, закономірності та характер розвитку народонаселення на різних етапах історії людини. В якості окремої демографічної дисципліни історична демографія досліджує історію розвитку населення світу, континентів, окремих регіонів і країн, визначаючи таким чином реальне історичне значення інтенсивності соціальної, природничої та міграційної рухливості населення при різноманітних соціально-економічних формаціях. Процес відтворення безпосереднього життя розглядається історичною демографією специфічно, стосовно до кожної соціально економічної формації.

На закінчення зупинимося на основних завданнях регіональної демографії та прикладних демографічних дослідженнях. Безпосереднім об’єктом вивчення регіональної демографії виступають різноманітні процеси (або явища), кожен з яких носить масовий характер та може бути описаний за допомогою статистичних показників: народжуваність, шлюбність, смертність, стан здоров’я населення, формування у районі постійного населення та постійних трудових ресурсів, потенційна та фактична міграційна рухливість старожилів та новоселів, розподілення трудових ресурсів по галузях економіки, географічне розміщення населення тощо. Регіональна демографія може мати загальні проблеми на стику з економікою праці, наукою про розміщення виробничих сил та іншими дисциплінами. Демографічні процеси в регіоні протікають під визначним впливом виробничих відношень. Це означає, що регіональна демографія має тісні контакти з політичною економікою та історією економічного розвитку країни. Важлива роль адаптивних процесів при формуванні постійного населення зіштовхує регіональну економіку з аналізом таких явищ, які складають предмет соціології та соціальної психології.

В системі демографічних наук велике значення мають прикладні демографічні дослідження або напрямок конкретних досліджень. Прикладна демографія, базуючись на методологічних положеннях теоретичної демографії, а у методичному плані – на дослідженнях статистичних, математичних, картографічних, графоаналітичних та соціологічних методів, стикується безпосередньо з народногосподарською практикою та обслуговує потреби поточного та перспективного планування народного господарства у цілому та його галузей. Прикладна демографія має першочергове значення для визначення основ економічного прогнозування на довгий період часу.

Планування народного господарства тісно пов’язане з результатами досліджень багатьох демографічних наук. Планувальники працюють у контакті з демографами, в першу чергу зі спеціалістами в області соціально-демографічного прогнозування, в області теоретичних основ політики народонаселення, оптимізації демографічних процесів. Розробка перспективних планів вимагає спільного співробітництва планових робітників тих чи інших областей народного господарства, урбаністів, організаторів охорони здоров’я, просвітництва та інших областей невиробничої сфери з демографами, зайнятими вирішенням конкретних проблем, які мають вихід на певну сферу народного господарства. Прикладні демографічні дослідження носять функціональний характер, визначаються завданнями розвитку народонаселення та конкретних сфер та галузей народного господарства.

Висновки

Як самостійна наука демографія вивчає закономірності й соціальну обумовленість народжуваності, смертності, шлюбності й припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і родин,відтворення населення в цілому як єдності цих процесів. Вона досліджує зміни статевовікової, шлюбної й сімейної структур населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної чисельності населення й родин як результату взаємодії цих явищ. ...Демографія... має своїм об'єктом певну область дійсності, що не вивчає ніяка інша наука, - поновлення поколінь людей, тобто процеси взаємодії народжуваності, смертності, а також шлюбності, припинення шлюбу й відтворення населення в цілому.

Загальним практичним завданням не тільки демографії, але й багатьох інших наук, які вивчають народонаселення, є обґрунтування та вироблення політики народонаселення. Це завдання – частина комплексного завдання управління розвитком народонаселення у суспільному масштабі.

Предметом демографії є відтворення населення як процес безперервного поновлення його чисельності й структури в ході зміни одного покоління іншим і закони, їм керуючі.

Список використаної літератури

  1. Борисов В. А. Демография – М.: Издат. дом NOTA BENE, 1999. – 272 с.
  2. Боярский А. Я. Основы демографии: Учебное пособие. – М.: Статистика, 1980. – 295с.
  3. Демографічна криза в Україні – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – 560с.
  4. Кислий О. Є. Демографічний вимір історії. – К.: Арістей, 2005.– 328с.
  5. Мальтус Т. Опыт о законе народонаселения // Антология экономической классики // М.: ЭКОНОВ, 1993. – 458с.
  6. Медков В. М. Основы демографии: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 448с.
  7. Прибиткова І. М. Основи демографії: посібник для студентів гуманітарних та суспільних факультетів вищих навчальних закладах – К.: «Артек», 1995. – 256с.
загрузка...
Top