Загальні вимоги до організації робочого місця психолога

Вступ.

1. Організація місця консультативної бесіди психолога.

2. Призначення психологічного кабінету та вимоги до його оформлення.

3. Психологічний кабінет в освіті.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Парадоксально, але, обговорюючи безліч аспектів діяльності психолога-практика в організації, фахівці вкрай рідко торкаються питання його робочого місця. Робоче місце - це не тільки питання фізичної організації простору діяльності людини.

Це - питання статусу особистості в організації, питання потенціалу впливу, питання "коефіцієнта корисної дії" фахівця.

Звичайно передбачається, що психолог працює в складі якої-небудь кадрової служби, у групі й у такий спосіб завжди може одержати консультацію більше досвідчених колег. Передбачається, що його робота досить регламентована, а він сам має устояний соціальний статус, що він досить захищений і обгороджений від негативних дій керівництва, від маніпуляцій окремих співробітників. Передбачається, що психолог - зріла особистість, досвідчений професіонал, що має багатий життєвий досвід, уміло розв'язну безліч складних міжособистісних ситуацій, у які й він сам так чи інакше включений як член даної організації1.

Ці припущення далеко не завжди відповідають дійсності, тим більше коли на підприємство приходить учорашній випускник факультету з, якому має бути вибудувати свою діяльність "з нуля". У цей час йому властиві суб'єктивні переваги й пристрасті, він більше орієнтований на "рішення завдань", а не на "підтримку відносин", він молодий, нарешті.

Робоче місце фахівця - це, як мінімум, стіл, стілець і шафи для документів, а в цей час - ще й комп'ютер.

Робоче місце психолога - це простір особистості співробітників компанії, простір міжособистісних і функціональних відносин людей, простір технологій діяльності, простір корпоративної культури організації.


1. Організація місця консультативної бесіди психолога

Робоче місце психолога - це інформаційний простір компанії. Отже, велике значення організації баз даних, якими він може оперувати. Інформаційне забезпечення своєї професійної діяльності - тонкий і точний інструмент і показник кваліфікації фахівця з персоналу, це - критерій його професійного потенціалу.

Які атрибути робочого місця психолога? Як його організувати, щоб у заданих умовах забезпечити найбільш високу ефективність і успішність практичної роботи? Які процеси й стани неодмінно потрібно контролювати, ураховувати, коректувати? Що потрібно робити в першу чергу? Як збирати й зберігати інформацію? Як її представляти замовникові?

Всі ці питання найчастіше малоактуальні у випадку епізодичної роботи фахівців з персоналу, відносно послуг "зовнішнього" консультанта, але вони можуть бути принципово важливими для того, хто припускає довгостроково й продуктивно працювати в організації. За кілька років сама організація може сильно змінитися: переміняється кадровий склад, частина керівництва, змінюються технології й сфера діяльності компанії.

Основним методом роботи консультанта, безперечно, є бесіда. Консультативна бесіда, з одного боку, — це метод одержання даних на основі вербальної комунікації, з другого — діагностичний метод, що дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб’єктивні переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені за допомогою об’єктивних методів. І, нарешті, бесіда — це особливий психотерапевтичний засіб установлення контакту.

Проведення консультативної бесіди передбачає дотримання спеціальної “технології”, до якої входять: 1) умови взаємодії (час і місце бесіди, оформлення кабінету, одяг тощо); 2) уміння встановлювати й підтримувати контакт із клієнтом (коректність, уважність, спостережливість і досить високий рівень рефлексії психолога); 3) активне слухання.

У роботі психолога-консультанта не буває дрібниць. І той, хто думає, що розмова в парку — консультація, глибоко помиляється. Людина, що звертається до психолога по допомогу, має почуватися затишно. Вона хоче відчувати не тільки турботу, доброзичливість і розуміння, але й бути у безпеці. Безперечно, що домінуючими умовами створення такої атмосфери будуть професіоналізм і особисті якості консультанта, та разом з тим важливим фактором є організація робочого місця.

На думку Е. Берна, це місце, чи то офіс, чи кімната, призначене для консультування, має бути доступним, але в той же час розташованим осторонь від пожвавленої трасу, щоб ніхто не заважав тим, хто розмовляє. Не можна провести успішного консультування, коли сторонні постійно входять і виходять з кімнати чи дзвонить телефон, що порушує хід думок клієнта.

Отже, кімната має бути досить ізольованою, крім цього, вона мусить бути затишною й обладнаною необхідними меблями, краще в стилі “класик”. Зрозуміло, що психолог може поставити у своєму кабінеті розкішні м’які крісла з великою кількістю подушок і подушечок та застелити підлогу білим килимом. Однак уже після перших дощів йому доведеться відмовитися від килима, а після невдалих спроб знайти клієнта серед подушок — і від модних крісел. Тому краще обмежитися розумним мінімумом. У кабінеті можуть бути два куточки для бесіди: перший — м’які меблі та журнальний столик; другий — кілька напівм’яких стільців і стіл. Також можна задіяти картини і квіти для створення гармонійної, заспокійливої атмосфери. І, звичайно, під рукою у психолога завжди мають бути канцелярське приладдя, графин з водою та одноразові серветки. У тому разі, якщо цей варіант недоступний, немає зручних меблів і спеціального приміщення, на думку Ю. Альошиної, консультацію можна успішно провести, спеціально організувавши якусь частину простору, найкраще в кутку, де можна було б розмістити клієнта спиною до дверей, обмеживши його поле зору і, таким чином, максимально зосередивши його на консультанті.

Час є дуже важливою характеристикою консультативної бесіди. Феномен часу можна розглядати з різних боків.

• Час як необхідна умова ефективності й успішності консультативного впливу. Зустріч має проходити тоді, коли у клієнта і консультанта є можливість поговорити спокійно, не поспішаючи.

• Час як параметр психотерапевтичного впливу. Тимчасова рамка консультації (початок — кінець) впливає на клієнта і консультанта: час минає, і їм обом необхідно працювати активно та динамічно.

• Час як показник професіоналізму психолога. Для того, щоб будь-яка репліка чи інтерпретація консультанта була справді зрозумілою й прийнятою клієнтом, вона має з'явитися не занадто пізно і не занадто рано.

• Час як фактор структурованості консультативної бесіди. Для того, щоб психолог допоміг клієнтові, кожен етап бесіди має відбутися у відведений для цього часовий відрізок. Дуже умовно час консультативної бесіди можна розподілити у такий спосіб: 1) 5-10 хвилин — знайомство з клієнтом і початок бесіди; 2) 25-35 хвилин — розпитування клієнта, формулювання і перевірка консультативних гіпотез; 3) 10-15 хвилин — корекційний вплив; 4) 5-10 хвилин — завершення бесіди.

Першим кроком до встановлення контакту, безперечно, є вітання і знайомство:

– Здрастуйте, давайте познайомимося, як мені вас називати? Іноді клієнт може відмовитися назвати себе, але забути чи не запропонувати йому назватися — це означає приректи консультацію на невдачу.

Вітання має бути нейтральним, воно не може бути радісним чи, навпаки, стурбованим, бо ще невідомо, що привело до вас цю людину.

Вітання може супроводжуватись потиском руки. Незважаючи на те, що в нашій вітчизняній консультації обмін рукостисканням використовується нечасто, а іноді виглядає “просто безглуздо”, такий жест і сьогодні демонструє іншій людині тепло, справжню доброзичливість, і може стати “першим ефективним кроком у досягненні емпатії”. Разом з тим трапляються клієнти, яким неприємні чиїсь дотики, і тоді вже однозначно рукостискання не буде сприяти встановленню контакту.

Як відомо, одяг, зачіска і прикраси є компонентом зовнішнього вигляду людини і можуть свідчити про її діяльність (військова форма), про національну належність (національний костюм), служити додатковою ознакою віку, характеризувати смаки та звички.

Одяг, зовнішній вигляд і манери поводження психолога, на думку О. Бондаренка, повинні відповідати загальноприйнятим у суспільстві стандартам. Зайвий макіяж, занадто яскравий, дорогий, чи, навпаки, надто демократизований одяг, підкреслено офіційний чи недбалий стиль поводження — усе це може свідчити про явну чи неявну особистішу проблему самого фахівця, підриваючи довіру до нього ще до початку спільної роботи. Вираз обличчя, погляд, манери, одяг — усе мусить свідчити про здоровий спосіб життя психолога-консультанта, збалансованість його (її) особистості і вселяти в клієнта впевненість у тому, що йому зможуть допомогти.


2. Призначення психологічного кабінету та вимоги до його оформлення

Психологічний кабінет повинен мати два приміщення: робочий кабінет практичного психолога та навчальний психологічний кабінет.

Робочий кабінет практичного психолога призначений для проведення індивідуальної психодіагностичної, корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи; індивідуальної консультаційної роботи з учнями (дітьми), педагогічними працівниками, батьками, а також для підготовки до занять, тренінгів, виступів; обробки результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій.

Робочий кабінет розташовується в зручному для відвідувачів місці. На вхідних дверях закріплюється табличка "Практичний психолог", на видному місці - графік роботи, затверджений керівником навчального закладу.

Під робочий кабінет відводиться кімната площею не менше 12 кв. м.

Навчальний психологічний кабінет призначений для Проведення занять з дітьми та учнями (навчальні курси, факультативні заняття, психологічні гуртки, практикуми, тренінги); групової діагностичної, розвивальної та психокорекційної роботи з учнями (дітьми), психологічної просвіти педагогічних працівників, батьків; систематичного підвищення рівня психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу.

Навчальний психологічний кабінет розташовується поруч з робочим кабінетом практичного психолога. На вхідних дверях закріплюється табличка з назвою: "Навчальний психологічний кабінет".

Оформлення психологічного кабінету повинно відповідати рекомендованим санітарно-гігієнічним, технічним нормам (освітленості, температури, вологості, швидкості руху повітря) та естетичним вимогам.

Психологічний кабінет розташовується в приміщеннях з достатнім природним та штучним освітленням, звуковою ізоляцією, необхідною кількістю розеток. Кімнати повинні забезпечувати психотерапевтичний ефект. Підвищенню комфортності сприяють кімнатні рослини, акваріуми, зображення природи тощо.

Для кращого розсіювання та відбиття світла рекомендується стелю фарбувати у білий колір.

Якщо вікна у приміщенні виходять на сонячний бік, то стіни краще оформляти у прохолодні тони: блакитний, зеленуватий, салатний. Для приміщень з вікнами, орієнтованими на північ, північний захід, північний схід більше підходять кольори теплої гами: жовтуватий, світло-рожевий, пісковий. Підлога, незалежно від матеріалу, з якого вона зроблена, повинна мати темніший колір, ніж стіни.

Приміщення слід оформляти з урахуванням вимог сучасного дизайну. При оформленні психологічного кабінету рекомендується створення кольоро-світлової композиції з урахуванням психофізіологічного ефекту кольорів.

Робочий кабінет практичного психолога рекомендується укомплектувати:

меблями: письмовий та журнальний стіл, стільці, 2-3 крісла, шафи секційні для зберігання книг, навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо;

сейфом для зберігання обліково-статистичної документації та документації для службового використання, аудіо-відео касет, дискет тощо;

килимами для підлоги та пилососом для їх чищення;

оргтехнікою: комп'ютером, принтером, ліцензованим програмним забезпеченням, сканером, ксероксом, телевізором, диктофоном, аудіовідеотехнікою з достатньою кількістю касет, діагностичними засобами, проекційною апаратурою та пристроями для її використання (екран, зашторювання, пульт дистанційного управління та ін.), кольорово-освітлювальною системою, освіжувачем та іонізатором повітря, засобами зв'язку тощо;

канцелярськими приладдями: папером (білим та кольоровим) форматом А4, блокнотом АЗ, фліп-чартом, маркерами, фломастерами, матеріалами для творчих занять (клей, пластилін, фарби, іграшки, ляльки та ін.) тощо.

Обладнання навчального психологічного кабінету. Робочі місця пацієнтів і практичного психолога обладнуються відповідно до вимог наукової організації праці, ергономіки, з дотриманням правил техніки безпеки. Вони обладнуються з урахуванням специфіки діяльності кабінету; психо-діагностична робота, викладання навчальних курсів, психологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу.

Робочі місця - столи, які зручно переміщувати по кабінету. З шаф найбільш зручними є секції, що мають пересувні полички і напівполички; психологічні тренінги, практикуми, розвантаження, психотерапія. Приміщення устатковується 10-15 м'якими кріслами з високими підголовниками і вмонтованими в них гніздами для підключення індивідуальних наушників, килимом для підлоги, природно-декоративними елементами (рослини, акваріуми, фонтани) тощо.

Навчальний психологічний кабінет багатопрофільного використання може обладнуватись і іншим устаткуванням, виходячи із специфіки діяльності та функціонального призначення.


3. Психологічний кабінет в освіті

У цей час активно розвивається психологічна служба в освіті. Для успішної діяльності практичного психолога важливо створити умови. Насамперед, організувати робоче місце й забезпечити психолога інструментарієм - практичними матеріалами.

Спеціалізований кабінет дитячого психолога розроблений спеціально для того, щоб допомогти школам і іншим освітнім установам оптимізувати умови роботи практичного психолога з дітьми й дати психологові базовий комплект систематизованих методичних матеріалів по основних напрямках його роботи.

Архітектурний проект кабінету містить технічні розробки для створення робочого місця психолога в приміщенні стандартного шкільного класу за умови деякої його реконструкції.

Архітектурно-художня концепція проекту в якості першого її принципу припускає усвідомлений відхід від прямого кута з метою зробити сприйняття дитини більше почуттєвим, ніж аналітичним. Пропонується реконструювати класну кімнату, закругливши кути й поділивши її на функціональні зони рухливими перегородками, установленими по плавних кривих. Для посилення пластичності композиції пропонується використання меблів з округленими формами, розставленої по тим ж плавним кривим.

Другий принцип формування середовища кабінету складається в створенні образів природи. У проекті показано, як можна використовувати керамічні композиції, рослинність, акваріуми й інші доповнення, щоб інтер'єр приміщення підвищував психологічну комфортність дітей.

Рішення простору орієнтоване на підтримку нормального естетичного й психологічного клімату, що досягається як за рахунок загального стилю оформлення приміщення, так і за допомогою деталей інтер'єра романтичного характеру - люстр, ліхтарів, дверей, профільних переходів від стіни до стелі, ліпних розеток на стелі й ін. Все це повинне повернути дитини в світ більше почуттєвий, ніж нескінченно повторюваний сучасний інтер'єр, прагматичний з погляду будіндустрії.

Стандартне приміщення класу пропонується розділити на 6 зон, що відповідає функціям кабінету.

1. Хол.

2. Зона очікування прийому.

3. Зона первинного прийому й бесіди із клієнтом.

4. Зона консультативної роботи.

5. Зона ігрової терапії.

6. Зона релаксації й зняття психоемоційної напруги.

Кожна із зон має своє колірне оформлення.

Залежно від психологічних завдань простір кабінету можна перетворювати в нові форми, змінюючи його по висоті, обсягу, колірному, світловому й звуковому оформленню.

Обсяг приміщення може зменшуватися до камерного (наприклад, для бесід, консультацій, індивідуального психологічного розвантаження) і збільшуватися при проведенні ігротерапії, занять по психокоррекції й т.д. Ці зміни досягаються за рахунок використання рухливих перегородок, декоративних занавісей, підвісної стелі й розміщення меблів.

Мінливе колірне оформлення створюють покриття стін і підлоги, а також рухливі деталі інтер'єра.

Світлове оформлення змінюється за рахунок чергування природного й штучного висвітлення різної інтенсивності й локалізації джерел світла в різних крапках приміщення по горизонталі й вертикалі.

Звукове оформлення кабінету припускає періодичне включення записів звуків природи й музики.

Таким чином, за рахунок нетрудомісткої перебудови класу, що відповідно до документації проекту проводять будівельники, психолог одержить робоче місце, адекватне завданням установи. Наскільки нам відомо, аналогів подібним до проектів не існує. Проект можна використовувати як основу для творчої реалізації залежно від засобів і можливостей установи.

Другий важливий момент в організації роботи практичного психолога в школі - підбор і систематизація діагностичних методик і інших професійних матеріалів. Нижче приводиться перелік методичного забезпечення кабінету, а потім по блоках дається докладний його опис.

Запропонована систематизація може бути використана як керівництво для організації пріоритетних напрямків діяльності психолога в школі й контролю за нею, а також як основа для нагромадження банку матеріалів у позначених блоках. На додаток до текстових методик психологи можуть скористатися набором практичних матеріалів "Лілля" - для профілактики, діагностики й корекції порушень психічного розвитку в дітей, у якому є необхідні предметні й сюжетні картинки, предмети, іграшки, таблиці, текстові матеріали й методичне керівництво.

Створення спеціалізованих кабінетів дитячого психолога в освітніх установах - перспективна організаційна форма надання психологічної допомоги родині й дітям.


Висновки

Психолог на сучасному підприємстві повинен орієнтуватися не на рішення окремих завдань як незалежних (як їх звичайно ставить керівник, замовник), а на завдання в контексті основних процесів життєдіяльності організації, у контексті її корпоративної культури, з урахуванням ключових принципів кадрової політики.

Отже, однією з умов успішності діяльності психолога-практика повинен стати "активний банк даних". Робота повинна бути організована так, щоб кожне нове дослідження, рішення кожного нового завдання сприяло нагромадженню системної інформації про кадрові процеси. У полі уваги психолога повинні бути всі кадрові процеси й події, навіть такі як ординарне звільнення ординарного співробітника.

Як створювати вчорашньому випускникові свій "активний банк даних"? Рекомендації прості - працювати, але працювати систематично й послідовно.

- Запропонуєте анкету кожному кандидатові на робоче місце. Наприкінці року проаналізуйте їх.

- Розробіть і запропонуєте кожному звільненому невелику анкету. Наприкінці року зробіть аналіз зібраних даних.

- Використовуйте можливість проведення атестації більшої частини співробітників. Це дозволяє провести велику діагностику не тільки кваліфікації, але й настроїв у колективі. Для збору цих відомостей зробіть ледве більше (проведіть анкетування, діагностику, опитування експертів і т.п.

Всі ці дані вже через рік- два стануть серйозною "інформацією для міркування". Сучасна комп'ютерна техніка й потужні статистичні пакети дозволяють виявити як природну варіативність досліджуваних ознак, так і невипадкові відносини. А це вже факти. При уважному розгляді вони можуть виявитися науковими фактами.

Самостійно сформулюйте наступні принципи своєї роботи.

Ще один важливий аспект - спеціалізація психолога, його індивідуальні переваги, його сильні й слабкі сторони як професіонала. Тема узгодження індивідуальності людини й середовища його професійної діяльності, визначення свого амплуа, професійної позиції займає особливе місце. Навряд чи тут можуть бути однозначні рекомендації.


Список використаної літератури

1. Дуткевич Т. В. Практична психологія: вступ у спеціальність/ Т. В. Дуткевич, О. В. Савицька. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 255 с.

2. Климов Е. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации: науко-во-популярна література/ Е. А. Климов,. - М.: Знание, 1983. - 95 с.

3. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования: Пер. с лит.: Учебное пособие/ Р.Кочюнас. - М.: Академический Проект, 2000. - 239 с.

4. Мэй Р. Искусство психологического консультирования: монографія/ Ролло Мэй,; Пер. с англ. Т.К.Круглова; Пpедисл. Екатерина Михайлова,. - М.: Класс, 1999. - 132 с.

5. Орбан-Лембрик Л. Юридична психологія: Навчальний посібник/ Лідія Орбан-Лембрик, Віктор Кощинець. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. - 447 с.

6. Основи психолого-управлінського консультування: Навч. посібник/ Л. М. Карамушка, Н. Л. Коломінський, М. В. Войтович, М. Є. Андрос; Ред. Л. М. Карамушка; МАУП. - Київ, 2002. - 134 с.

7. Цимбалюк І. Психологічне консультування та корекція: Модульно-рейтинговий курс: Навчальний посібник/ Іван Цимбалюк,; М-во освіти і науки України. - К.: Професіонал, 2005. - 649 с.

загрузка...
Top