Встановлення прихованих ознак вживання індивідом психоактивних речовин

Вступ.

1. Характеристика психоактивних речовин.

2. Приховані ознаки вживання психоактивних речовин.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Проблема розповсюдження та зловживання наркотичних засобів в останні роки набуває гостроти і більш широких масштабів, що починає становити загрозливого характеру.

Проблема наркоманії на сучасному етапі характеризується різким зростанням немедичного зловживання наркотичних засобів громадянами, які належать до середнього класу суспільства, а також становляться помітними негативні тенденції, охоплення більш молодого населення, навіть дітей. При цьому характерне зловживання кокаїну, героїну, марихуани як раз серед молоді у віці від 18 до 25 років (22%), ніж серед інших груп населення (6%).

Крім того, помічається зростання кількості лікарських препаратів, що використовуються з немедичною метою. Більше 10 млн. осіб у віці від 18 до 25 років у деякий період свого життя вживали з немедичною ціллю наркотичні засоби або інші речовини [7, 8].

Заохочення до лікування від наркоманії, як альтернатива примусовому, засвідчує демократію у сфері карно-правових відносин в суспільстві.

Взаємозв’язок, взаємопроникання наркоманії та злочину є слідством суспільно-економічного розвитку спільноти на сучасному етапі.

Потребує зміни відношення суспільства, його державних і громадських організацій до проблеми наркоманії та токсикоманії, щоб об’єднати зусилля всіх громадян в енергійному протистоянні цьому лиху.

Необхідно забезпечити взаємодію всіх державних структур і суспільних організацій, діяльність яких безпосередньо пов’язана не тільки з боротьбою, але й профілактикою наркоманії, токсикомани, полінаркоманій та інших станів залежності, лікуванням й реабілітацією наркологічних хворих.


1. Характеристика психоактивних речовин

Психоактивні речовиини підрозділяються на декілька груп. Седативні (від лат. sedation – заспокоєння) лікарські засоби діють заспокійливо на центральну нервову систему, істотно не впливаючи на звичайні функції. До седативних речовин відносяться алкоголь, барбітурати, малі транквілізатори, препарати валер’яни, собачої кропиви (рос. пустырник), пассіфлори. До цієї групи входять і нейролептики (від грец. нейрон – нерв і лептон – легкий). Вони позбавляють страху, тривоги, напруги, галюцинацій, марення (у психічно хворих), а також посилюють дію наркотичних, снотворних і знеболюючих препаратів.

Всі психоактивні речовини впливають на роботу головного мозку людини: прискорюють передачу сенсорних сигналів, або перешкоджають нервовим центрам виконувати свої функції. В основі ефектів, обумовлених дією психотропних речовин, – їх вплив на нейромедіатори – речовини, що передають сигнали від одного нейрона до іншого. Наприклад, кокаїн блокує біохімічну “кнопку”, що обмежує виділення нейромедіаторів, і їх в організмі з’являється більше норми. Це призводить до ейфорії, надзвичайного припливу енергії, сил, гострих відчуттів. Проте, за тривалого використання кокаїну запаси нейромедіаторів виснажуються, і тоді замість ейфорії з’являється тривога та депресія. Вживання психоактивних речовин, як правило, викликає формування фізичної або психічної залежності від них. При фізичній залежності запаси нейромедіаторів, що вичерпалися, поповнюються за рахунок вживання наркотиків. Внутрішніми процесами починають управляти речовини, що надходять ззовні, і обійтись без них організм вже не може. У результаті виникає абстинентний (від лат. abstinens – утримують) синдром: людина, яка припинила вживання наркотику, відчуває комплекс неприємних, а іноді й болісних відчуттів, що з часом спричиняють смерть. Подібна залежність тягне за собою також розвиток толерантності: щоб викликати бажаний психотропний ефект, із кожним разом потрібно все більше і більше речовини. Зрештою, наркоман приймає дозу, яку організм не в змозі “перетравити”, що, безумовно, спричиняє настання смерті.

Метадон — надважкий синтетичний наркотик, який виробляється за кордоном. Звільнитися від метадонової залежності — неможливо! Метадон — це на все життя! А життя з метадоном не може бути тривалим. Статистика свідчить: у США від уживання метадону померло більше людей, ніж від героїну. Оскільки метадон має пролонговану дію, наркоманові важко правильно розрахувати дозу, щоб і «кайф» отримати, і живим залишитися: передозування — звична річ.

Якщо героїнова «ломка» триває кілька днів, то метадонова — кілька тижнів, адже метадонова залежність набагато сильніша за героїнову. При цьому наркоман переживає такі нелюдські страждання, що ладен віддати все заради чергової дози. А з кожною новою дозою його організм наповнюється токсинами, шкіра набуває восково-жовтого відтінку. Оскільки метадон повністю позбавляє організм кальцію, людина відчуває нестерпні болі в кістках. Уживання метадону викликає безліч ускладнень: тільки на початку згубного списку — невропатії, специфічні зміни центральної нервової системи, зниження інтелекту[2, c. 44-45].

Особливу тривогу викликає розповсюдження вживання психоактивних речовин серед підлітків. Захворюваність на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин серед них протягом року істотно зросла. Це перш за все стосується розладів психіки та поведінки від вживання алкоголю — на 22,2% (з 2,7 до 3,3 на 100 000 підліткового населення), у тому числі:

  • хронічні алкогольні синдроми на 25,0% (з 2,4 до 3,0 на 100 000 підліткового населення);
  • гострі психотичні алкогольні розлади на 50,0% (з 0,2 до 0,3 на 100 000 підліткового населення).

Загальна захворюваність на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин серед підлітків зросла не так помітно — на 1,3% (з 15,5 до 15,7 на 100 000 підліткового населення), однак аналіз свідчить про те, що в межах цієї групи хвороб відбуваються істотні структурні зміни.

Так, чисельність найбільш поширеної форми наркоманії — опіоманії протягом 2004 р. майже не змінилась (13,1 на 100 000 підліткового населення).

Разом з тим спостерігалося швидке розповсюдження вживання інших наркотичних речовин:

  • летких розчинників на 18,8% (з 3,2 до 3,8 на 100 000 підліткового населення);
  • галюциногенів на 200,0% (з 0,1 до 0,3 на 100 000 підліткового населення);
  • кількох наркотичних речовин на 128,6% (з 0,7 до 1,6 на 100 000 підліткового населення);
  • інших психоактивних речовин на 68,3% (з 4,1 до 6,9 на 100 000 підліткового населення);
  • психостимуляторів на 133,3% (з 0,3 до 0,7 на 100 000 підліткового населення).

В останній час в Україні розвивається буквально епідемія вживання психостимуляторів кустарного виробництва, з дешевих та доступних для молоді медичних препаратів «Ефект», «Колдакт». Ці препарати призначенні для лікування інфекційно-запалювальних та алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Популярність цього виду наркотику серед підлітків та молоді визначається, в основному, двома причинами.

По-перше, доступністю та дешевизною. Правила продажу цих препаратів в аптеках на місцях часто порушуються і такі ліки продаються зовсім без рецептів. Ціна однієї таблетки «Ефекту» складає усього одну гривню. За допомогою перманганата калію та харчового оцту, фенілпропаноламін, що знаходиться у цих препаратах, перетворюється в дуже сильних психостимулятор — катинон, який викликає стійку залежність.

По-друге, катинон після введення у вену викликає прилив сил, почуття переваги над оточуючими, знімає втому, загострює сприйняття зовнішніх подразників, зокрема музики. Все це робить цей психостимулятор бажаним компонентом відпочинку молоді, в тому числі на дискотеках.

Наслідки вживання цього наркотику жахливі. Буквально через три-чотири місяці після початку вживання виникають майже необоротні неврологічні порушення у вигляді розладів мови, ходи, скованості усіх рухів, тремтіння кінцівок, судом. Особи, як правило, своє захворювання не пов’язують з вживанням наркотику, вони частіше звертаються за допомогою не до наркологів, а до неврологів з різними діагнозами: розсіяний склероз. хвороба Вілсона-Коновалова, ювенільний варіант паркінсонізму.

Навпаки, розповсюдження вживання седативних речовин та канабіноїдів за статистикою МОЗ України серед підлітків скоротилось на 50% (з 0,6 до 0,3 на 100 000 підліткового населення і з 1,6 до 0,8 на 100 000 підліткового населення відповідно).

Водночас, протягом року спостерігалось зменшення числа випадків гострих отруєнь всіма видами психоактивних речовин:

  • алкоголем на 2,5% (з 220,4 до 214,8 на 100 000 підліткового населення)
  • наркотичними речовинами на 0,8% (з 77,3 до 76,7 на 100 000 підліткового населення)
  • іншими психоактивними речовинами на 31,5% (з 169,1 до 115,8 на 100 000 підліткового населення).

Звертають на себе увагу дві обставини.

Перша обставина полягає в тім, що зростання кількості підлітків що були взяті на облік з метою лікування і реабілітації на 16,7% (з 22,2 до 25,9 на 100 000 підліткового населення), супроводжувалося зменшенням кількості підлітків що були взяті на облік з метою профілактики на 12,7% (з 466,8 до 407,3 на 100 000 підліткового населення). Це є наявним свідченням зростаючого відставання профілактичної роботи від темпів розвитку епідемії залежності від психоактивних речовин.

Друга обставина полягає у надзвичайно великому розриві поміж кількістю випадків гострих отруєнь психоактивними речовинами: і кількістю хворих із розладами психіки і поведінки, що виникають внаслідок їх вживання. Так у 2000 році гостра інтоксикація внаслідок вживання наркотичних речовин реєструвалась в 4,88 рази частіше ніж відповідні розлади психіки і поведінки (1778 випадків проти 364). Для інших видів психоактивних речовин це співвідношення ще більше — 16,89 (2685 випадків проти 159), а для алкоголю є рекордним — 64,65 рази (4978 випадків проти 77).

В той же час для дорослого населення зазначені співвідношення у тому ж 2004 році були якісно відмінними. Так, кількість зареєстрованих випадків отруєння алкоголем лише в 1,67 рази перевищувала кількість дорослих осіб в яких вперше були встановлені психічними та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (86544 і 51680 випадків відповідно). А кількість зареєстрованих випадків отруєння наркотиками навіть в 0,76 рази менше ніж кількість дорослих осіб в яких вперше були встановлені психічними та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотиків (8229 і 10783 випадки відповідно)[4, c. 18-20].

Здається, що відносно більша частота отруєнь у підлітків свідчить не тільки про меншу їх досвідченість і толерантність до психоактивних речовин у порівнянні із дорослими, але і про слабку роботу, щодо активного виявлення ознак залежності від психоактивних речовин серед підлітків. Велика середня тривалість періоду регулярного вживання психоактивних речовин на момент виявлення, про яку йшлося вище, свідчать про те, що в сучасних умовах цей період визначається лише спонтанними процесами, що відбуваються з людиною, яка залежна від психоактивної речовини (пацієнти із груп з різним джерелом ініціативи звернення за наркологічною допомогою потрапляють у поле зору лікарів майже одночасно). Із сказаного випливає, що наявних потужностей наркологічної служби вистачає тільки на лікувальну і, частково, реабілітаційну роботу, тобто на ліквідацію наслідків вживання психоактивних речовин, і зовсім не вистачає на профілактику і своєчасне виявлення пацієнтів, що знаходяться на донозологічному етапі вживання психоактивних речовин.

Останнє ствердження можна проілюструвати статистикою виявлення підлітків хворих із залежністю від психоактивних речовин в окремих територіях країни. Так, за весь 2004 рік в Україні було виявлено лише 77 підлітків хворих на алкоголізм, при чому в 10 областях: Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій не було виявлено жодного хворого на алкоголізм підлітка.

Зрозуміло, що найбільш ефективною профілактична робота є як раз серед підлітків. Така робота має проводитись саме працівниками підліткових наркокабінетів, бо альтернативні профілактичні заклади (відповідні громадські об’єднання, фонди, товариства тощо) знаходяться зараз в Україні на зародковій стадії свого розвитку. Однак на всю Україну у 2000 році було лише 35 підліткових наркокабінетів, тобто по одному кабінету на 66219 підлітків. В деяких адміністративно-територіальних одиницях країни — Херсонська область, м. Київ, м. Севастополь — підліткових наркокабінетів нема зовсім.

Зрозуміло, що при такому становищі неможливо задовільно охопити підлітків будь-якими профілактичними антинаркотичними або антиалкогольними програмами[5, c. 70-72].


2. Приховані ознаки вживання психоактивних речовин

Дані про поширеність вживання психоактивних речовин в Україні, які отримані з різних джерел, дуже суперечливі. У спеціальній літературі і популярних виданнях зустрічаються цифри від сотень тисяч до 1–1,5 мільйонів чоловік.

Перш ніж коментувати ці дані, треба уточнити базові визначення, а саме: «хворий на алкоголізм чи наркоманію» та «споживач алкоголю або наркотиків».

Хворий на алкоголізм чи наркоманію, це людина у якої внаслідок регулярного вживання психоактивної речовини сформувався відповідний патологічний стан — залежність, що характеризується:

  • нездоланним потягом до об’єкта вживання;
  • неможливістю досягнення психічного, а іноді і фізичного комфорту поза інтоксикацією звичною речовиною (психічна та фізична залежність);
  • специфічним для даної категорії хворих морально-етичним зниженням (так званий синдром Бройтигама), а також
  • соціальною дезадаптацією.

На відміну від хворого на алкоголізм чи наркоманію, споживач психоактивних речовин — це людина, яка епізодично вживає її, без ознак залежності.

У осіб зі спадковою схильністю до наркозахворювань епізодичне вживання наркотиків чи алкоголю і власно залежність — це просто різні стадії одного процесу. Крім спадкової схильності співвідношення чисельності споживачів психоактивних речовин і власно хворих на алкоголізм чи наркоманію залежить також від виду речовини, її здатності викликати залежність.

Відповідно до офіційної статистики Мінздраву України на 1.01.2005року в країні на диспансерному обліку з приводу наркоманії знаходилося 74187 чоловік. Це хворі на наркоманію. У переважній більшості — це люди, залежні від опійних наркотиків, що не дивно, оскільки опійні наркотики, серед інших доступних в Україні психоактивних речовин, мають найбільшу здатність викликати залежність. Цю наркоманію важко приховати від інших людей саме тому практично всі опіомани рано чи пізно потрапляють на диспансерний облік.

Можна сказати, що поточна статистика Мінздраву відображає поширеність опійної наркоманії в країні більш ніж трирічної давнини. По тій же причині, дані, що відносяться до підлітків, зовсім не відображають реального становища. За три з половиною роки людина, що захворіла на наркоманію у підлітковому віці, встигає стати дорослою.

Аналіз, виконаний з урахуванням тривалості захворювання на момент виявлення, свідчить про те, що в сучасній Україні реально існує не менш ніж 150 тис. хворих на опійну наркоманію. Користуючись мовою військових, це 10–12 дивізій, практично безповоротних для суспільства втрат. Мало того, це ті люди, які щодня виходять на вулицю в пошуках наркотику, вартість добової дози якого коливається від 50 до 500 гривень. Не дивно, що кримінальна активність цієї групи хворих дуже висока, і становить реальну небезпеку для суспільства.

Однак і ця величезна цифра не дає повного уявлення про масштаби наркотизації населення нашої країни. Вище мова йшла тільки про хворих і тільки з одним видом залежності. Але, крім клінічних опіоманів є ще споживачі опіоїдів, що поки балансують на хиткій грані між епізодичним вживанням і власне наркоманією. Крім того, є особи, що вживають алкоголь, гашиш та інші так звані «легкі» наркотики, чисельність яких у сучасних умовах точно виміряти не представляється можливим. Тому експертні оцінки, згідно з якими загальне число наркоманів і епізодичних споживачів наркотиків у 5–10 разів перевищує чисельність хворих, що знаходяться на обліку в наркослужбі країни, не здаються надмірними.

До речі, про словосполучення «легкий наркотик», що іноді зустрічається на сторінках деяких молодіжних видань. Так часто називають, наприклад, гашиш і інші наркотичні препарати, які одержують з конопель. Є серйозні підстави думати, що цей термін як своєрідний «троянський кінь» запущений і культивуємий наркоділками, зацікавленими в поширенні свого злочинного бізнесу. Слово «легкий» покликано зняти природний страх молодої людини перед зміною свого психічного стану протиприродним шляхом — за допомогою наркотику. Так відбувається перший крок у наркотизацію. Подальше просування цим шляхом, перехід до вживання усе більш наркогенних речовин, вже не зустрічає опору особистості. Не випадково практично всі героїномани, що були опитані співробітниками нашого інституту, починали з паління гашишу.

Справедливості заради треба сказати, що до того, як почати курити гашиш вони прилучилися до вживання алкоголю і паління тютюну.

Загальна ж кількість хворих на алкоголізм на 1.01.2005 року в країні що знаходяться на диспансерному обліку складає 672 175 осіб. Наркоманія - це захворювання, що виникає у разі систематичного вживання речовин, що включені до списку наркотиків та проявляється психічною та фізичною залежністю від них[7, c. 64-66].

В останнє десятиріччя спостерігається швидке зростання наркоманії та її змоложування. В коло споживачів наркотиків втягується досить відчутна кількість молоді та підлітків. Саме у підлітковому віці, як правило, вперше вживаються наркотичні речовини, тому дуже важливо вміти помічати та розрізняти ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру і значно легше піддається корекції. Найпоширенішими наркотичними речовинами в Україні є:

• препарати коноплі (канабіоіди)

• препарати опію (опіати)

• психостимулятори (амфетаміни). Найчастіші шляхи вживання наркотичних речовин: " паління (гашиш, марихуана, анаша, героїн та ін.)

• внутрішньовенне введення наркотичних речовин (екстракт з макової соломки “ширка, героїн, ефедрон та ін.)

• вживання таблетованих форм (екстазі, первентін та ін.)

• вдихання (героїн, марихуана, гашиш та ін.)

Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, в залежності від того, який наркотик, в якій кількості та комбінації вживає підліток.

В залежності від того, в якому стані перебуває підліток (сп'яніння, вихід з нього, або в перерві між прийомами наркотиків), ранні ознаки вживання наркотичних речовин можуть відрізнятися. Ці стани характеризуються наступними ознаками:

Сп'яніння після вживання канабіоідів (маріхуана, гашиш або сленгові назви - план, драп, травка, дур та ін.)

Гашишне сп'яніння: через 5-15 хв. після паління виникає відчуття піднесеного настрою та припливу сил, сильний голод і спрага. Психічний стан при сп'янінні коливається від немотивованої веселості, сміху, розгальмованості до тривоги, страху, агресивності. Зіниці у стані сп'яніння розширені, вони блищать, шкіра бліда, сухі губи. Спостерігаються м'язові подригування, можуть виникати галюцинації. Закінчується сп'яніння тяжким сном, слабкістю, апатією.

В перервах між прийомами цих наркотичних засобів на перших етапах ніяких суттєвих змін у поведінці підлітків не відмічається. Через декілька місяців (1 - 2) після регулярного (щоденного) вживання канабіоідів можуть виникнути такі ознаки: - псується або безпідставно змінюється настрій, безсилля змінюється дратівливістю, агресивністю, порушується сон (сонливість вдень), з'являється головний біль, озноб, пітливість шкіри, тремтіння (тремор), підвищується артеріальний тиск.

Сп'яніння, викликане вживанням опіатів (екстракт з макової соломки, героїн та ін.): Після прийому наркотику виникає ейфорія (підвищення настрою), приємне почуття комфорту та розслаблення, зіниці різко звужені, обличчя та шия червоніють, з'являється свербіння шкіри, переважно обличчя. Під час сп'яніння підлітки малорухомі, шукають усамітнення та спокою.

При необхідності підлітки можуть легко приховувати усі ознаки сп'яніння, окрім різко звужених зіниць.

При виході зі стану опійного сп'яніння зіниці розширені, може виникнути нудота, блювота, біль у різних частинах тіла, підвищена температура тіла, зростання частоти серцевих скорочень, коливання артеріального тиску, безсоння, виділення з носу. Психічний стан характеризується дратівливістю, злостивістю, нестійкістю настрою.

Залежність від опіатів виникає дуже швидко, особливо при внутрішньовенному шляху введення. В зв'язку зі швидким виникненням залежності підліток часто намагається піти з дому, незважаючи на заперечення батьків. Часто штучно провокує конфліктні ситуації, щоб скористатися ними і піти з дому.

Сп'яніння, що викликане вживанням психостимуляторів (амфетамінів - екстазі, первентін, ефедрон)

При цьому виді сп'яніння підвищується фізична активність, виникає ейфорія, почуття “невагомості , увага швидко відволікається, посилюється статевий потяг, з'являється відсутність бажання спати, розширюються зіниці, з "являється м'язовий тремор, обличчя бліде, артеріальний тиск підвищений.

Вихід з амфетамінового сп'яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, тривалим важким сном, підвищеним апетитом, тахікардією, похмурим настроєм зі злостивістю і агресивністю. В перервах між вживанням наркотиків цієї групи поведінка підлітків схожа на поведінку при вживанні опіатів[8, c. 39-40].

Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від виду наркотичної речовини, можуть бути наступні зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків:

- безпідставне зникнення з дому на досить тривалий час

- пропуски занять у школі, зниження успішності в навчанні

- різкі зміни у поведінці (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше;

- поява брехливості, відчуженості;

- виникнення боргів;

- зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки;

- втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач

- зникнення з дому або поява у підлітка таких хімічних речовин як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники; флакони з невідомими рідинами;

- знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;

- поява в лексиконі підлітків нових жаргонних слів: баян, машина - шприц, колеса - таблетки; драп, план, дур, ширка - назви наркотичних речовин та ін.;

- наявність у підлітків слідів від ін'єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;

- розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон);

- розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);

- коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата)[7, c. 84].


Висновки

Психоактивна речовина – це хімічна сполука, яка змінює функції головного мозку, що, в свою чергу, призводить до тимчасових змін сприйняття, настрою, свідомості та поведінки.

Зловживання наркотичних засобів та психотропних речовин — це явище, що зустрічається як серед жінок, так і серед чоловіків, незалежно від віку, місця проживання, етнічних та суспільних груп.

Таким чином можна стверджувати, що найбільш поширеним наркотичним засобом поки залишається марихуана, однак засобом № 1 в найближчий час стане кокаїн та його похідні, які раніше вважалися «привілеєм» заможних класів.

З іншого боку, ще більшої небезпечності набуває вживання психотропних речовин в немедичних цілях, тобто не за призначенням лікаря [6].

Отже, психоактивною речовиною є така речовина, прийом якої здатний до зміни тями або психіки. Подібні речовини найчастіше входять до складу лікарських засобів (наприклад, мікстур, настоянок), а також зустрічаються у рослинах, котрі зі старовинних часів використовуються нетрадиційною медициною.

Таким чином, із всього вищенаведеного можна зробити висновок, що боротьба з наркоманією є однією із самих складних проблем сучасного суспільства, розв’язанню та фінансуванню якої повинно надаватися першочергове значення на суспільному рівні.

У цілому, проведений інформаційно-аналітичний огляд свідчить про різке омолоджування осіб, які залучаються до наркоманії та токсикоманії.


Список використаної літератури

  1. Бенюмов В. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителя/ Всеволод Бенюмов, Ольга Костенко, Клавдия Флоренсова,. -К.: Рад. школа, 1989. -123 с.
  2. Гунський Ю. І., Шаповалова В. А., Кутько І. І., Шаповалов В. В. Лікарські засоби у психофармакології. — Київ: Здоров’я; Xарків: Торсінг, 1997. — 288 с.
  3. Лекарственные средства в клинической хирургии / В. А. Шаповалова, В. С. Даниленко, С. И. Шевченко, В. В. Шаповалов и др.; Под ред. В. А. Шаповаловой, В. С. Даниленко, С. И. Шевченко. — Харьков: Торсинг, 1998. — 440 с.
  4. Наркотичні речовини та залежність від них: Посібник/ Центр "Ескейп"; Ред. Л.Мержвинська; Пер. з гол. М.Веер, С.Говорун. -К.: Сфера, 1998. -40 с.
  5. Пелипас В. Е., Рыбакова Л. Н., Цеглин М. Г. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. — 1998. — № 4. — С. 70–75.
  6. Расюк Е. Контроль за виконанням програм, спрямованих на запобігання вживанню наркотиків/ Е. Расюк // Право України. -2003. -№ 11. - С.94-97
  7. Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика/ О. О. Яременко, О. М. Балакірєва, О. Р. Артюх та ін.; За заг. ред. О. О. Яременка; Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, Український ін-т соціальних дослід., Українсько-Канадський проект "Молодь за здоров’я-2". -Київ, 2005. -193 с.
  8. Юнак В. Наркоманія - дорога в безодню/ Валерій Юнак,. -К.: Здоров'я, 2001. -158 с.

загрузка...
Top