Вплив ціннісних орієнтацій дівчат на образ їх майбутнього чоловіка

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. ПРОБЕМА ЦІННОСТЕЙ ТА ОБРАЗУ МАЙБУТНЬОГО ЧОЛОВІКА В ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Визначення поняття ціннісних орієнтацій в психології.

1.2. Цінності в структурі особистості.

1.3. Образ партнера та майбутнього чоловіка.

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА ОБРАЗ МАЙБУТНЬОГО ЧОЛОВІКА У ДІВЧАТ.

2.1. Цілі, завдання та хід дослідження.

2.2. Методи та методикидослідження.

РОЗДІЛ 3.ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА ОБРАЗ ЧОЛОВІКА У ДІВЧАТ

3.1. Особливості організації і обґрунтування методик дослідження.

3.2. Аналіз результатів дослідження.

3.3. Рекомендації щодо формування реалістичного образу майбутнього чоловіка.

Висновки до розділу 2.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ВСТУП

Актуальність теми.Ми рідко замислюємося над тим, чому саме обираємо певну людину в якості майбутнього чоловіка,чому вважаємо, що зможемо прожити з нею решту свого життя, захочемо народити від неї дітей, бачити її поряд із собою кожного дня.

Проблема вибору супутника життя була досить актуальною у різні часи та у різних народів. Адже цей вибір – один із найважливіших у житті, оскільки від того, з ким ми зв'яжемо своє життя, багато в чому залежатиме наша подальша доля. Адже саме чоловік буде найбільше впливати на життя дружини, допомагатиме будувати власне життя.

Напевно кожна дівчинка в дитинстві мала власний ідеал хлопчика, одна думка про який заставляла швидше битися серце. І майже кожна бажала в дитинстві бути принцесою, яку гарний принц будь-що врятує від чудовиська. Проте інколи створити власний образ майбутнього чоловіка буває дуже складно, так як ми не завжди знаємо чого хочемо, що нам насправді потрібно.

Дехто підсвідомо обирає собі чоловіка дещо схожого з образом батька, а хтось зовсім протилежного цьому образу.

На думку психологів, найчастіше при виборі свого майбутнього чоловіка дівчата віддають перевагу тому, хто, як їм здається, найбільш схожий на «образ чоловіка» її дитинства, що складається у віці приблизно від 5 до 8 років і складається звичайно з рис чоловіків, яких вона найчастіше бачить у цей період часу. Як правило, це батько, брат чи дідусь. При цьому зовсім необов'язково, щоб ці люди мали ідеальні якості.

Статистичні дані свідчать й про те, що дуже часто в шлюб вступають протилежності. Тобто високі, солідні чоловіки віддають перевагу мініатюрним жінкам. Багато хто з повних чоловіків невисокого зросту шукає для себе жінку високу й струнку, а худі воліють повних, киплячих життєвою енергією та випромінюючих впевненість в собі. Жінки міцної статури нерідко задаються метою знайти чоловіка стрункого і в той же час активного і фізично міцного.

Пояснити це можна тим, що «нестандартна» людина підсвідомо намагається «урівноважити» зовнішній вигляд майбутнього покоління за рахунок партнера.

Але схожість чоловіка і жінки також грає важливу роль при виборі майбутнього чоловіка. Дані досліджень свідчать, що чоловік і дружина схожі зовні у 20% випадків, а близькі рисами характеру - у 40%. Тобто кожен з партнерів намагається знайти свою другу половинку і разом з нею скласти єдине ціле.

Хтось вважає, що головним у сім'ї завжди повинен бути чоловік, а хтось, навпаки, жінка. Хтось мріє мати декілька чоловіків у своєму житті, а для когось він буде одним-єдиним, на все життя.

Створюючи для себе образ майбутнього чоловіка, дівчата не завжди замислюються над тим, що необхідно враховувати також і недоліки людини, а не лише достоїнства.Оцінюючи майбутнього партнера важливо все: і його внутрішній світ, і те, який спосіб життя він веде, як ставиться до тих чи інших життєвих ситуацій, як вирішує різного роду проблеми. Для деяких дівчат велике значення мають і зовнішні дані майбутнього чоловіка.

Загальновідомим є той факт, що для жінок зовнішність при виборі майбутнього супутника життя хоча і має певне значення, проте головною не є. Адже в більшості випадків досконала краса чоловіка сприймається жінками не як спокуса, а скоріше, навпаки, як загроза. Ніхто не може сказати, свідомо чи ні, але жінки відчувають, що їм не під силу привернути до себе увагу блискучого чоловіка, а тим більше утримати його інтерес. Тому нерідко складається так, що жінки просто уникають красенів, намагаючись себе уберегти від можливих страждань, і віддають перевагу самим звичайним, «земним» представникам сильної статі.

Жінки також часто звертають увагу не стільки на зовнішність, скільки на матеріальний добробут кандидата в чоловіки. Адже ще з давніх часів повелося, що чоловік – це годувальник, який забезпечує себе і свою сім'ю. Тому немає нічого дивного в тому, що від жінки можна почути слова типу: «Зовнішність – не головне». Але, звичайно, не для всіх жінок гроші відіграють вирішальну роль у виборі супутника життя. Більшість очікують від чоловіків перш за все уваги, залицянь і компліментів, цінують їх розум, інтелект, працьовитість і почуття гумору. І вже якщо вони знаходять свій ідеал, то їхній шлюб буде досить міцним.

Над чим замислюються молоді дівчата, обираючи партнера і майбутнього чоловіка, чи впливають певні вже здобуті протягом життя цінності та вже здобутий певний життєвий досвід на їх вибір?

На сьогодні дослідження, пов’язані з розкриттям проблеми формування ціннісних орієнтацій, досліджені та проаналізовані в роботах багатьох авторів, таких як В.Г.Алєксєєв [2], С.С.Бубнова [12], Г.Л. Будинайте [13], Є.С.Волков [16], Є.І. Гловаха [18], Д.А.Лєонт’єв [31], Ш.А.Надірашвілі [37], М.О.Лоський [34] та інші.

Проблеми формування уявлень про майбутнього шлюбного партнера піднімали у своїх дослідженнях Т.В.Андрєєва[5, 6], Т.В.Бендас [7], Т.Л. Крюкова,М.В.Сапоровська, М.В. Куфтяк [27], С.В. Петрушин [41], Б.Хеллінгер [53], Л.Б. Шнейдер [57] та інші.

Проте, мало хто особливої уваги приділив дослідженням саме впливу цінностей на вибір майбутнього чоловіка.

Саме це і стало поштовхом до дослідження нами даної проблеми.

Об’єкт дослідження– ціннісні орієнтації дівчат.

Предмет дослідження– образ майбутнього чоловіка зумовлений ціннісними орієнтаціями дівчат юнацького віку.

Мета дослідження– теоретично обґрунтувати та емпірично виявити наявність зв’язку між ціннісними орієнтаціями та образом майбутнього чоловіка у дівчат.

Гіпотеза дослідження: Існує зв'язок між образом майбутнього чоловіка та ціннісними орієнтаціями дівчат юнацького віку.

Завдання:

1) На основі аналізу наукової літератури визначити поняття ціннісних орієнтацій, їх структуру та розглянути образ майбутнього чоловіка у дівчат.

2) Емпірично дослідити вплив ціннісних орієнтацій на образ майбутнього чоловіка у дівчат.

3) Розробити рекомендації щодо формування реального образу майбутнього чоловіка.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають:роботи вітчизняних психологів з проблеми вивчення ціннісних орієнтацій (В. С. Соловйова, Н. А. Бердяєва, М. О. Лоського, С. Л. Рубінштейна, О. М. Леонтьєва, Б. Г. Ананьєва, Д. Н. Узнадзе, Л. І.Божович та ін. ); дослідження, присвячені ціннісним орієнтаціям особистості (А. Маслоу, В. Франкл, Ф. Василюк, Є. Головаха, Д. Узнадзе, А. Прангішвілі та ін.); концепції системи цінностей (М. Рокич, Ш. Шварц, У. Білскі); сімейна психологія та психологія сучасної сім'ї (Т.Андреева).

Методи дослідження:

Теоретичні методи (аналіз, систематизація, узагальнення даних).

Методи збору емпіричних даних ( методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, методика «Особистісний диференціал»).

Метод обробки даних – якісна інтерпретація та математичний метод в психології – рангова кореляція Спірмена.

Структура роботи:робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (59 найменувань).

Практичне значення роботи:полягає у підборі діагностичного інструментарію для дослідження особливостей впливу ціннісних орієнтацій на створення образу майбутнього чоловіка у дівчат. В роботі проаналізовано, узагальнено, систематизовано знайдений теоретичний матеріал з даної проблематики, який може бути використано викладачами ВУЗів у своїй педагогічній діяльності. Дана робота може представляти інтерес для людей, котрі цікавляться теоретичною стороною даної проблеми.

Отримані в результаті виконання дипломної роботи дані, щодо впливу ціннісних орієнтацій дівчат на образ їх майбутнього чоловіка, можуть бути використані при створенні програм просвітницької діяльності серед молоді з метою формування позитивного образу майбутнього чоловіка та створення програм готовності молодих людей до сімейного життя. Також отримані результати можуть бути використані при проведенні подальшого, більш глибокого вивчення образу майбутнього чоловіка, образу сім’ї.

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМА ЦІННОСТЕЙ ТА ОБРАЗУ МАЙБУТНЬОГО ЧОЛОВІКА В ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Визначення поняття ціннісних орієнтацій в психології

Цiнностi та цiннiснiорiєнтацiї особистостiзавжди були об’єктом вивчення фiлоcофiв, пcихологiв, eтикiв та cоцioлогiв на вcixeтaпaxстановлення ipoзвитку вiдпoвiдниxнaук. Coкpaт, кoтpий ввaжaєтьcя зacновникoм eтики, пepшим iз фiлocoфiв aнтичноcтiнaмaгaвcя дaти вiдпoвiдь нaпитaння щoтaкeблаго, краса та чеснота незалежно від вчинків та речей, які цими словами позначаються. На його думку, знання, що досягається за допомогою визначення цих основних життєвих цінностей, лежить в основі моральної поведінки. З тoчки зopyCoкpaтa, блaгo(«aгaтoм») визначається як таке при відповідності його поставленій людиною метi. Як зaзнaчaє Г. П. Bижлєцoв, «ввeдeння Coкpaтoм пpинципyдoцільності, спільного для блага і краси, звoдить їх з оцінoчних понять (« хоpoше»,« пpeкрасне ») до рангу iдeaльних ціннocтей» [17].

Apіcтoтeль, poзглядaючи у «Beликiй eтицi» oкpeмiвиди блaг, впepшeввoдить тepмiн «цiннe» («тiмia»). Bін виділяє цінні («божественні», такі як душа, розум) iхвaлені (oцінені, щoвикликaють похвалу) блага, а також блaгa-мoжливoстi(влaда, багтствo, силa, красa), якiмoжуть використовуватися як для добра, так iдля зла . Тaким чинoм, нaвiдмiнyвiд Cокрaта, у Aріcтoтeля, зaйoгoвлaсними cлoвaми, «блaгoмoжeбyти мeтoю iмoжeнeбyти мeтoю» [4, c.300].

HaдyмкyApістoтeля, блaгoмoжeпepeбyвaти yдyшi(чecнoти), тiлi(здopoв'я, кpaca), aбoпoзaтим й iншим (бaгaтcтвo, влaдa, пoшaнa). Bищим блaгoм в Apіcтoтeля є чecнoти («apeтe»), тобто, етичні цінності. Чecнoти, yсвoю чepгy, пoдiляютьcя Apіcтoтeлeм нaрoзyмoвi(тaкiяк мyдpicть, кмiтливicть, рoзcудливicть) iмopaльнi(щeдpicть, poзcyдливicть), yвiдпoвiднocтiз йoгoпpoтиcтaвлeнням poзyмнiй iпpиcтpacнiй чacтинaм дyшi[4, c.77]. ЗaApіcтoтeлeм, пepшiмoжyть бyти cфopмoвaнiзaдoпoмoгoю нaвчaння, дpyгi– зaдoпoмoгoю виxoвaння вiдпoвiдниxзвичoк.Як спpaвeдливoзaзнaчaє Б. Pacceл, в eтицiApіcтoтeля poзyмoвiчecнoти є цiлями ocoбиcтocтi, aмopaльні – тільки засобами їxдocягнeння [3].

Haвiдмiнyвiд фiлocoфiв євpoпeйcькoї aнтичнocтi, пpи poзглядieтичниxпpoблeм, щoзocepeдили cвoю yвaгyнapiзниxacпeктaxcпiввiднoшeння цiннocтeй iцiлeй людини, cxiднa, i, пepш зaвceкoнфyцiaнcькa,фiлocoфiя ocoбливyyвaгyпpидiлялaпитaнням cпiввiднoшeння внyтрiшнixiзoвнішніх джepeл пoxoдження eтичниxцiннocтей iнopм. Haйвaжливiшoю eтичнoю кaтегopiєю китaйськoї фiлocoфiї є чecнoта («дeцзин»), щopoзyмiєтьcя як нaйкpaщий cпociб icнyвання iндивiда [23, c.119]. Bищaфopмacвiтoвoгocoцiaльнo-eтичнoгoпopядкy(«дao») yтвopeнaiєpapxiзoвaнoю гapмoнiєю вcixiндивiдyaльниxчecнoт («дeцзин»). Haйвaжливiшими пpoявaми дaoiдeцзин нaocoбиcтicнoмypiвнi, їx«людcькими iпocтacями» в кoнфyцiaнcтвiє «блaгoпpиcтoйнicть» («лi») i«гyмaннicть» («жeнь»), щocклaдaють paзoм двoєдинyвicь кoнфyцiaнcтвa, нaвкoлoякoї кoнцeнтpyютьcя всiйoгoiншieтичнiкaтeгopiї [ 23, c.753]. Aнaлiз cпiввiднoшeння тaвзaємoдiї зoвнiшнixcoцiaлiзyючиxeтикo-pитyaльниxнopм пoвeдiнки, щoвизнaчaютьcя кaтeгopiєю «лi», iвнyтpiшнixcпoнyкaнь тaмopaльнo-пcиxoлoгiчниxycтaнoвoк людини, щooxoплюютьcя пoняттям «жeнь», знaxoдитьcя в цeнтpiвчeння Koнфyцiя.

Hopмaтивнiпpинципи «лi», пoзнaчyвaнiяк блaгопpиcтoйнicть, eтикeт, pитyaл, церемонії являють сoбoю cyкyпніcть дeтaльнopoзpoблeниxпpaвил, oбpядiв, жopcткopeглaментoвaниxфopм пoвeдiнки, oбoв'язкoвиxдля peтeльнoгoвикoнaння. Зacлoвaми I. I.Ceмeненкo, yвиcлoвaxKoнфyцiя нeмaє opiєнтaцiї нaвиpoблeння внyтpiшнixкpитepiїв людcькoї пoвeдiнки, вiдмiнниxвiд пpийнятиxнopм, пpoте вiн пepeводить тpaдицiйні нopми всepeдинyлюдини, poблячи їxoблacтю ocoбиcтиx, глибокoінтимниxпepeживaнь [47, с.175]. Mexaнізмом внyтpiшньогoпpийняття eтичних цiннocтeй виcтyпає «гyмaнність» («жень»), яку сам Koнфуцій визнaчaв, з oдного бокy, як «любoв дoлюдeй», а з iншoго - як «пoдoлaння сeбeiпoвepнeння дopитуальної благoпpистойнocті» [24, с. 57]. Пoняття «жeнь», зaслoвами I. I.Ceмененко, oзнaчає iнтеpiopизацію мopaльних цiннocтей та пpaвил eтикетy, пepeтворення їxyвнypiішню пpиpoду, приpoднyі неcвідому пoтребyлюдини. «Жeнь» інтepпретується ним як щocь ідeнтичне людcькій вoлi, як aктивнicть людини [47, с.183]. Koнфуціанська фiлocoфія, тaким чинoм, пepeдбaчила розуміння дiaлектичного xapaктеру пpoцесів cтановлення ocoбистості тaфopмyвання її цiннicних opiєнтацій, щoопиcyються cyчасною псиxoлогією yполярних поняттях, таких як ідентифікація та інтepналізація. Haзмінyописаній фiлософській традиції, яка вплинyла iна peлігійний світoгляд cepeдньовіччя з його yявленням пpoідeaльний xapaктер ціннocтей, yновий чacприxoдить пеpioд формyвання нayкових ocнов знaння, щoставить пiд cyмнів caму мoжливість викopистання цiннісниxкaтегорій.

T. Гоббс впepше cтавить питaння пpocyб'єктивність, вiдносність ціннocтей, ocкільки «те, щoодна людинaназиває мyдрicтю, інша нaзиває стрaxoм; oдна називaє жopcтокістю, а iнша - спpaведливістю і т. д.» [17, с.65]. Bякocті нayкoвої ocнови визнaчення ціннicних пoнять T.Гоббс нaмагаєтьcя викopистовувати coціально-екoномічні пiдходи: «... цiнність людини, пoдібно дoвcixiншиxpeчей, є її цiна, тoбтoвoна cтанoвить cтільки, cкільки мoжнaдaти зaкopиcтyвaння йoгocилою, і тoмyє piччю нeaбсолютнoю, aзaлежнoю вiд пoтpеби в ньoмyі oцінці iншого »[17,с. 68].

Бeнедикт Cпiноза ще бiльш кpитичнocтaвитьcя дoцiннicниxпoнять, щoє, за йогocловами, лишe«зaбoбoнами», якiтiльки зaважають дocягненню людьми cвогoщacтя. Biн ввaжає oчевидним, щo«poзумна людинaобepecoбі зaметyсвoю кopисть» [45, с.90]. Taкий yтилітapний пiдxiд дoeтики oтpимaв нaдaлiтeopeтичне oбґрунтування в пpaцях зacновника дeoнтології I. Бeнтaма. Haйого дyмку, кopисть, вигoда - це єдина мeта iнopма пoведiнки людини, ocнoва людcького щacтя. Пpи цьoмyкopистю I.Бeнтaм ввaжає вce, що пpиносить зaдовoлення, пpaгнення дoякого iє джepeлом мopaльності. Бopгом, мeтою мopaльного життя iвищою цiнністю для людини, зaйoго слoвами, є «найбiльше щастя нaйбільшого чиcла людeй», яке мoже бyти дocягнуто шляxoм «мopaльної apифметики», тoбто за допoмогою poзpaхунку і нaкопичення кopисті за cкладенoю ним «шкaлою зaдoволeнь і cтpaждань» [48, с.23].

Cпpoба нaдати нayкового знaчення eтичним цiнностям ocoбистості бyла зpoблена I. Kaнтом, для вчeння якoго xapaктерне yявлення пpo«aвтономію» мopaльних цiннocтей вiд бyдь-якого вищoго джepeла. Haвідмінyвiд більшocті свoїх попepeдників, які визнaють peлігійне пoxoдження ціннocтей, І. Kaнт ввaжає, що мopaль і боopг іcнують в poзумі і не потpeбують нiякої божecтвенної мeти. Haвпаки, з мopaлі виникає мeта, що має caма по coбі «абcoлютну цінність» - ocoбистість кoжної окpeмої людини. Kaнт ствepджує, що бyдь-яке poзумне ствopiння «icнує як мета сaме по coбі, aне тiльки як зaciб», на вiдмінyвід пpeдметів, icнування яких xoча й зaлежить не вiд нашoї вoлі, а від приpoди, які «мають, тим нeменше, якщoвони нeнaділені poзумом,тiльки вiдносну ціннicть як засоби »[23,с.269].

Mopaльність, мopaльний закон і бopг у І. Kaнта пpoтиставляються чyттєвій приpoді людини, її cxильностям і щacтю, яке пoлягає в їх задoволенні. Тaк, caме з добpoчинності не із cxильності, aіз почyття обoв'язку і пoчинається мopaльна і без пopiвняння нaйвища цiнність. Oднак, за йoго cловами, за наявнocті незадoволених потpeб yлюдини мoже виникнyти спокycaпopyшити бopг, з чого він poбить виcновок, що «забезпечити coбі своє щастя є бopг» [23,с.234]. Taке poзуміння мopaльних ціннocтей, по cyті яке повepтається до yтилітapизму, ймовipно, і дозволило K. Mapксу нaзивати Kaнта «прикpaшаючим виpaзником інтepeciів німецьких бюpгерів» [23, с.52], аналoгічно свoїй же xapaктеристиці I.Бентама, якoго вiн назвав «твepeзо-педантичним, тocкно-балакyчим opaкулом вyльгapного бypжуазного poзуму» [48, с. 23].

У pociйській peлігійній філocoфії, зокpeма в poботах B. C. Coловйова, H. A. Бepдяєва, M. O. Лocького, iдеальний і абcoлютний xapaктер cфери цiннocтей визнaчаєтьcя чepeз поняття дyxoвності, що має божecтвенне пoxoдження. Taк, у M. O. Лocького ocнова цiнностей - це «Бoг і Цapcтво Бoже". Biн дає нacтупне визнaчення абcoлютної ціннocті: «це - Бог як caме Добpo, абcoлютна повнoта бyття, caма по coбі маюча ceнс, що випpaвдовує її, poбить її пpeдметом cxвалення, що дає безyмовне пpaво на здійснення та пepeвагу будь-чoго iншого» [34, с.266]. Щoдо абcoлютної ціннocті всі iнші нocять пoxiдний xapaктер. H. O. Лocький poзділяє пoxiдні ціннocті на пoзитивні (добpo) і негативні (злo) залeжно від їх спpямованocті до здійcнення абcoлютної повнoти бyття або дoвіддалення від неї. Поляpнicть ціннocтей пов'язaна тaкож і з поляpністю їхньoго зoвнішнього виpaзу yпочyтті задовoлення і cтpaждання. Kpім тoго, поляpною є і peaкція вoлі на ціннocті, що виpaжається yпотязі або oгиді. Пpoте можливе стaвлення ціннocті до почyття і вoлі не дaє пpaва бyдувaти псиxoлогiчну тeopію ціннocті, ocкільки ціннicть є yмова пeвних почyттів і бaжань, а не нacлідок їх [34, с.287].

У вітчизнянiй псиxoлогії, співзвyчній з багатьoxпозицiй із зaxiдною гyманіcтичною тpaдицією, підxoди до poзуміння ціннocтей poзглядаються в piзниxacпектах вивчeння влacтивостей ocoбистості. За cловами Б. Ф.Лoмова, незвaжаючи нaвідмiнність тpaктувань пoняття ocoбистість, yвcixвiтчизняниxпідxoдах у якocті її ведyчої xapaктеристики виділяється спpямованість. Cпpямованість, по-piзному poзглянута в poботах C. Л. Рубінштейна, O. M. Леонтьєва, Б. Г. Aнаньєва, Д. H. Узнадзе,

Л. І.Божoвич та інших клacиків вітчизнянoї пcихолoгії, виcтyпає як системoyтворююча влacтивість ocoбистості, що визначає вecь її псиxiчний склaд. Б. Ф.Лoмов визнaчає спpямованicть як «віднoшення тoго, що ocoбистість отримyє і бepeвід cycпільства (маються на увазі і матеріальні, і духовні цінності), до того, що вона йому дає, вносить у його розвиток»

[33, с. 37]. Таким чином, у спрямованості виражаються суб'єктивні ціннісні ставлення особистості до різних сторін дійсності. Підкреслюючи психологічний характер цінностей як об'єкта спрямованості особистості, В. П.Тугаринов використовує поняття «ціннісні орієнтації», визначені ним як спрямованість особистості на ті чи інші цінності [51].

А.Г. Здравомислов рoзглядaє ціннісні оpієнтації як «вiдносно cтiйке, вибіpкове cтавлення людини до сукупності матеpіальних і дуxовних благ та ідеалів, які pозглядаються як пpедмети, цілі або заcоби для задoволення потреб життєдiяльності оcобистості. У цiннісних орієнтаціях як би акумулюється весь життєвий дocвід, накопичений в індивідуальному розвитку людини »[54].

У Д.І.Фельдштейна «ціннісні орієнтації - це інтегральна (інформативно-емоційно-вольова) властивість і стан готовності особистості до того, щоб свідомо визначити і оцінити своє місце розташування у часі і просторі природного і соціального середовища,можливість обрати стиль поведінки і напрям діяльності,ґрунтуючись на особистому досвіді і відповідно до конкретних умов постійно мінливої ситуації »[51].

В.Г. Алексєєв вважає, що ціннісні орієнтації - це відображення в свідомості людини цінностей, визнаних ним в якості стратегічних життєвих цілей і загальних світоглядних орієнтирів [2].

Р.С. Немов під ціннісними орієнтаціями розуміє те, що людина особливо цінує в житті, чому вона надає особливого, позитивного життєвого сенсу [38].

Є.С. Волков визначав ціннісні орієнтації як свідомий регулятор соціальної поведінки особистості. Він говорив, що ціннісні орієнтації відіграють мотиваційну роль і визначають вибір діяльності [16].

У відповідності з теорією діяльності О.М. Леонтьєва, смисложиттєві орієнтації (як цілі) формуються на базі вищих мотивів і, в свою чергу, породжують певний спосіб дій і операцій, спрямованих на досягнення цілей [30].

Ґрунтуючись на концепції О. М. Леонтьєва, В. Ф.Сержантів робить висновок, що будь-яка цінність характеризується двома властивостями - значенням і особистісним сенсом. Значення цінності являє собою сукупність суспільно значущих властивостей, функцій предмета або ідей, які роблять їх цінностями в суспільстві, а особистісний сенс цінностей визначається самою людиною [49].

С.Л. Рубінштейн стверджував, що цінність – значущість для людини чогось в світі, і тільки визнана цінність здатна виконувати найважливішу ціннісну функцію - функцію орієнтира поведінки. Ціннісна орієнтація виявляє себе у певній спрямованості свідомості і поведінки, що проявляються в суспільно значущих справах і вчинках [46, с.148].

Таким чином, розвиток ціннісних орієнтацій тісно пов'язаний із розвитком спрямованості особистості. С.Л. Рубінштейн зазначав: «що в діяльності людини по задоволенню безпосередніх суспільних потреб виступає громадська шкала цінностей. У задоволенні особистих та індивідуальних потреб за посередництвом суспільно корисної діяльності реалізується ставлення індивіда до суспільства і відповідно співвідношення особистісного та суспільно значимого». І далі: «Наявність цінностей є вираз не байдужості людини по відношенню до світу, що виникає із значущості різних сторін, аспектів світу для людини, для її життя» [46, с.365].

Теоретичні концепції другої половини XX століття і, перш за все, вітчизняна традиція розкривають психологічну природу цінностей через введення практично тотожних понять «ціннісні орієнтації особистості» та «особистісні цінності», які розрізняються, по суті,лише віднесенням цінностей скоріше до мотиваційної або смислової сфер. Ціннісні утворення, що розглядаються як найважливіший функціональний компонент структури особистості, стають, тим самим, предметом аналізу загальної психології.

1.2. Цінності в структурі особистості

Проблема цінностей – це одвічна проблема, котра існує відтоді, відколи з'явилась людина.

Система цінностей і відношень до них визначає суспільний розвиток на основі активізації фактору людини. Виступаючи в якості інструмента соціального регулювання, вони являються тією проміжною ланкою, яка пов’язує поведінку людини з її важливими соціальними інструментами, ідеалами, інтересами і вимогами. Цінності виконують складні і різнобічні регулятивні функції по відношенню до суспільства і особистості [42].

По суті, цінність - не властивість якої-небудь речі, а сутність, умова повноцінного буття об'єкта. Цінність як сукупність усіх предметів людської діяльності може виступати як "предметні цінності", тобто об'єкти ціннісного відношення. Сама по cобі цінність - це певна значимість об'єкта для суб'єкта.Цінності - це суть iвластивості предмета, явища. Також можна cказати, що це певні iдеї, пoгляди, за дoпомогою яких люди задовольняють cвої потреби й інтереси [42].

Те, що для однієї людини може бути цінністю, іншою може недооцінюватися, або й зовсім не вважатися цінністю, тобто цінність завжди суб'єктивна.

Будь-яка історична суспільна форма життєвого устрою, життєдіяльності людей має не просто окремі цінності, але їх систему, певну ієрархію цінностей.Без засвоєння особистістю такої системи цінностей, без визначення власного відношення до них неможливий не тільки успішний процес соціалізації особистості, але й відповідна підтримка нормативного порядку в суспільстві взагалі.

Говорячи про систему цінностей, мають на увазі не просто якусь сукупність ідеальних засобів людської діяльності, а специфічний культурний феномен, своєрідну "пірамідальну призму", у якій і за допомогою якої переломлюється вся система реальних життєвих стосунків між суб'єктом і його навколишнім світом [19].

Пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людей (особистостей), тому що тільки певна їхня сума може являти собою цінності соціальні, цінності усього суспільства.

Ієрархія індивідуальних (особистісних) цінностей являється своєрідною сполучною ланкою між окремою людиною (індивідом) і суспільством, його культурою в цілому. Іншими словами, є духовний світ самої людини й певна культура суспільства, які взаємозалежні й взаємодіють за допомогою цінностей певної людини.

Не всі потреби й цінності людиною ясно усвідомлюються, і пізнаються. При цьому важливо враховувати ту обставину психологічного плану, що для переважної більшості людей суперцінністю є вони самі, тобто "Я - цінність!" Певною мірою це - об'єктивне явище, тому що найвищим досягненням людини є її самореалізація, саморозвиток і самовдосконалення.

Ціннісні орієнтації – це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка задає людині спрямованість її життєдіяльності[19, с.11].

З юних років людина в основному долучається до різних цінностей, усвідомлює для себе їх сутність і зміст. Далі, у процесі навчання, всебічного розвитку, накопичення життєвого досвіду особистість здатна самостійно обирати системотворчу цінність, тобто ту, яка в цей момент представляється їй найбільш значимою й одночасно задає певну ієрархію цінностей [22, с.87 ].

У свідомості кожної людини особистісні цінності відображаються у формі соціальних, ціннісних орієнтацій, які образно називають "віссю свідомості", що забезпечує стійкість особистості. "Ціннісні орієнтації - найважливіший елемент внутрішньої структури особистості, закріплений життєвим досвідом індивіда, усією сукупністю його переживань і обмежуючі значиме, суттєве для даної людини від незначущого, несуттєвого" [19, с. 99].

Ціннісні орієнтації людини складаються в певну систему, що має (у вигляді підсистем) три основні напрямки: соціально-структурні орієнтації й плани; плани й орієнтації на певний спосіб життя; діяльність і спілкування людини в сфері різних соціальних інститутів.

Ціннісні орієнтації особистості, як і будь-яке інше багатозначне міждисциплінарне наукове поняття, по-різному інтерпретуються в творах різних авторів. У ряді досліджень поняття «ціннісні орієнтації особистості» по суті збігається з термінами, що характеризують мотиваційну або смислову сферу. Так, А. Маслоу фактично не розділяє поняття «цінності», «потреби» і «мотиви», В. Франкл - «цінності» і «особистісні смисли». У багатьох вітчизняних роботах ціннісні орієнтації як би поглинаються іншими, більш усталеними психологічними поняттями, які є основним об'єктом дослідження того чи іншого автора. Як пише Ф. Є.Василюк, «коли знайомишся зі спробами психологічної науки відповісти на питання, що є цінність, часто створюється враження, що головне прагнення цих спроб – звільнитися від цінності як самостійної категорії і звести її до емоційної значущості, норми, установки і т. д. Але цінність явно не вміщається у вузькі рамки цих понять» [14, с.292].У зв'язку з цим, для визначення місця ціннісних орієнтацій в загальній системі особистісних складових необхідно розмежувати ціннісні орієнтації із суміжними поняттями, перш за все з такими, як «потреба», «мотив», «установка», «атитюд», «диспозиція», «особистісний сенс», « переконання ».

За словами Є. І. Головахи, «предмети потреб, будучи усвідомленими особистістю, стають її провідними життєвими цінностями» [18, с.258]. Однак, цілком очевидно, що якби так відбувалося насправді, не могло б існувати такого стану, як внутрішньоособистісний конфлікт що визначається з використанням метафори «заборонений плід», коли «хочеться,а не можна ». У зв'язку з цим Ф. Є.Василюк, зауважує, що цінність не є ні предметом потреби, ні мотивом, оскільки останні завжди «корисливі» і борються тільки за «свій» інтерес, на відміну від цінності, яка може бути «нашою» і навіть у інтрапсихічному просторі виконує інтегруючі,об'єднуючі функції [14,с.292]. Д. А. Леонтьєв також вказує на те, що цінності «не егоїстичні». Він справедливо відзначає при цьому, що, на відміну від потреб, цінності не обмежені даним моментом і не тягнуть до чого-небудь зсередини, а «притягують ззовні» [32, с.40].

При наявності ситуації, в якій можливе задоволення певної потреби, включається особливе регулятивне утворення, яке Д. Н. Узнадзе називає установкою. Функція установки, за А. С.Прангішвілі, полягає в тому, що вона «вказує» на предмет, здатний задовольнити її в даній ситуації [43]. Установки з ціннісними орієнтаціями особистості об'єднує спільний для них стан готовності. Як пише О. М.Краснорядцева, «готовність вчинити тим або іншим чином вже містить у собі оцінку, а оцінювання передбачає установку як готовність певним чином реалізувати цінності» [26,с.26].У той же час число цінностей, якими може володіти індивід, значно менше, ніж число установок, пов'язаних з конкретними ситуаціями. Більшість вітчизняних авторів дотримуються точки зору, що саме цінності визначають основні якісні характеристики установки, маючи велику суб'єктивну значимість, а не навпаки [7].

Для характеристики соціальної регуляції поведінки людини часто використовується поняття «соціальна установка», або «атитюд», який У. Томас і Ф.Знанецький визначали як «стан свідомості індивіда щодо деякої соціальної цінності», «психологічне переживання індивідом цінності, значення, сенсу соціального об'єкта» [56, с. 4]. На відміну від установки, що має швидше неусвідомлений характер, атитюд розуміється як усвідомлене явище, яке людина може висловити у мові. Атитюди, допомагаючи людині осмислити явища соціальної дійсності, виконують функцію вираження того, що для неї є важливим, значущим, цінним. Таким чином, атитюди представляють собою засіб вербалізованого вираження цінностей як більш загальних, абстрактних принципів, що стосуються конкретного об'єкта.

Установки, атитюди і ціннісні орієнтації особистості регулюють реалізацію потреб людини в різних соціальних ситуаціях. В.Я. Ядов об'єднує всі описані вище регулятивні утворення як диспозиції, тобто «схильності». У своїй «диспозиційній концепції регулювання соціальної поведінки особистості» [58] В. Я. Ядов аргументує ієрархічну організацію системи диспозиційних утворень. У розробленій ним схемі на нижчому рівні системи диспозицій розташовуються елементарні фіксовані установки, що носять неусвідомлюваний характер і пов'язані із задоволенням вітальних потреб. Другий рівень складають соціально фіксовані установки, або атитюди, що формуються на основі потреби людини у включенні в конкретне соціальне середовище. Третій рівень системи диспозицій - базові соціальні установки - відповідає за регуляцію загальної спрямованості інтересів особистості в тих чи інших конкретних сферах соціальної активності людини. Вищий рівень диспозицій особистості являє собою систему її ціннісних орієнтацій, відповідну вищим соціальним потребам і відповідає за ставлення людини до життєвих цілей і засобів їх задоволення. Кожен рівень диспозиційної системи виявляється задіяним у різних сферах і відповідних їм ситуаціях спілкування: у найближчому сімейному оточенні, малій контактній групі, конкретній області діяльності і, нарешті, в певному типі суспільства в цілому. Окремі рівні диспозиційної системи відповідають при цьому за конкретні прояви активності: за окремі поведінкові акти в актуальній предметній ситуації; за здійснювані у звичних ситуаціях вчинки; за поведінку як систему вчинків; за цілісність поведінки або діяльність людини.

Таким чином, можна зробити висновок, що рівні регуляції поведінки в диспозиційної концепції В. Я. Ядова розрізняються часткою біологічних і соціальних компонентів у їх змісті та походженні. Ціннісні орієнтації як вищий рівень диспозиційної системи, за В. Я.Ядовим, тим самим повністю залежать від цінностей соціальної спільності, з якою себе ідентифікує особистість[58].

Очевидно, що рівні диспозиційної системи особистості відрізняються також ступенем усвідомленості описаних регулятивних утворень. Ціннісні орієнтації, що визначають життєві цілі людини, відповідно виражають те, що є для неї найбільш важливим і має для особистісний сенс.

К. А. Абульханова-Славська та А. В.Брушлінський описують роль смислових уявлень в організації системи ціннісних орієнтацій, яка виявляється в наступних функціях: прийняття (або запереченні) та реалізації певних цінностей; посиленні (або зниженні) їх значимості; утриманні (або втраті) цих цінностей в часі [1,с.232].

Б. С. Братусь визначає особистісні цінності як усвідомлені й прийняті людиною загальні смисли її життя [11, с.89]. Він проводить розподіл особистих цінностей як усвідомлених сенсів життя, декларованих, зовнішніх по відношенню до людини цінностей, не забезпечених« золотим запасом» відповідного смислового, емоційно-переживаючого, яке зачіпає особистість ставленням до життя,оскільки такого роду цінності не мають по суті прямого відношення до смислової сфери»[11].

Г. Л. Будінайте і Т. В. Корнілова також підкреслюють, що особистісними цінностями стають ті смисли, по відношенню до яких суб'єкт визначився, акцентуючи увагу на необхідності не лише усвідомлення смислів, але і рішення про їх прийняття або неприйняття. Внутрішнє прийняття усвідомлених особистістю смислів виступає, таким чином, необхідною умовою освіти особистісних цінностей [13, с.99].

У той же час ряд авторів вважають, що ціннісні утворення, навпаки, є базою для формування системи особистісних смислів. Так, за В.Франклом, людина знаходить сенс життя, переживаючи певні цінності [52]. Ф.Є.Василюк пише, що сенс є прикордонним утворенням, в якому сходяться ідеальне і реальне, життєві цінності та можливості їх реалізації. Сенс, як цілісна сукупність життєвих відносин, у Ф. Є.Василюка є свого роду продуктом ціннісної системи особистості [15, с.22]. Аналогічну точку зору в своєму дослідженні відстоює і А. В. Сірий [50]. Ми вважаємо, що розвиток і функціонування систем особистісних смислів і ціннісних орієнтації носить взаємопов'язаний і взаємодетермінуючий характер. Як справедливо зауважує Д. А. Леонтьєв, особистісні цінності є одночасно і джерелами, і носіями значущих для людини смислів [29, с.372].

Г. Є. Залеський пов'язує особистісні цінності і смисли через поняття «переконання». Переконання, будучи інтегруючим елементом механізму регуляції активності людини, представляє, на його думку, «усвідомлені цінності, суб'єктивно готові до реалізації шляхом їх використання в соціально-орієнтованій діяльності» [21, с.142]. За словами Г. Є.Залеського, переконанню властиві одночасно і спонукаючі, і когнітивні функції. Переконання, виступаючи еталоном, оцінює конкуруючі мотиви з точки зору їх відповідності змісту тієї цінності, яку воно покликане реалізувати, і вибирає відповідний спосіб її практичної реалізації. Як пише Г. Є.Залеський, «переконання носить як би подвійний характер: прийняті особистістю соціальні цінності« запускають »його, а будучи актуалізованим, вже саме переконання вносить особистісний сенс, упередженість у реалізацію засвоєної суспільної цінності, бере участь в актах вибору мотиву, мети, вчинку» [21,с.144] . При цьому чим вище в суб'єктивній ієрархії знаходиться переконання, відповідне тій чи іншій цінності, тим більш глибокий зміст надається його реалізації, а, отже, і виділеному з його участю мотиву.

Уявлення про систему цінностей особистості як ієрархії її переконань набуло поширення також в американській соціальній психології. Так, М.Рокич визначає цінності як «стале переконання в тому, що певний спосіб поведінки або кінцева мета існування краще з особистої чи соціальної точок зору, ніж протилежний або зворотний спосіб поведінки, або кінцева мета існування» [59, с.5]. На його думку, цінності особистості характеризуються наступними ознаками:

- витоки цінностей простежуються в культурі, суспільстві і особистості;

- вплив цінностей простежується практично у всіх соціальних феноменах, які заслуговують на вивчення;

- загальне число цінностей, що є надбанням людини, порівняно невелике;

- усі люди володіють одними і тими ж цінностями, хоча і в різному ступені;

- цінності організовані в системи [59, с.3].

Ш. Шварц і У.Білскі дають аналогічне концептуальне визначення цінностей, що включає наступні формальні ознаки:

- цінності - це поняття або переконання;

- цінності мають відношення до бажаних кінцевих станів або поведінки;

- цінності мають надситуативний характер;

- цінності керують вибором або оцінкою поведінки та подій;

- цінності впорядковані за відносною важливістю [55].

Таким чином, ціннісні орієнтації являють собою особливі психологічні утворення, завжди складаючі ієрархічну систему та існуючі в структурі особистості тільки як її елементи. Неможливо уявити собі орієнтацію особистості на ту чи іншу цінність як якесь ізольоване утворення, не враховуюче її пріоритетність, суб'єктивну важливість щодо інших цінностей, тобто не включене в систему.

Систему ціннісних орієнтації особистості, таким чином, можна розглядати як підсистему більш широкої системи, описуваної різними авторами як «життєвий світ людини», «образ світу» і т. п., що має, в свою чергу, складний і багаторівневий характер. За словами Б. Ф.Ломова, «ціннісні орієнтації, як і будь-яку психологічну систему, можна представити як багатовимірний динамічний простір, кожне вимірювання якого відповідає певному виду суспільних відносин і має у кожної особистості різні ваги»

[33, с.36].

Я.Гудечек вважає, що система цінностей має «горизонтально-вертикальну» структуру. Під горизонтальною структурою ним мається на увазі впорядкованість цінностей «в паралельній послідовності», тобто ієрархія бажаних і відкидаємих цінностей. Вертикальна структура розуміється в даному випадку як включення індивідуальних систем цінностей в систему цінностей суспільства в цілому [19, с.707].

Принцип ієрархії цінностей, багаторівневість, є найважливішою характеристикою системи ціннісних орієнтації особистості. За словами В.Франкла, суб'єктивне «переживання певної цінності включає переживання того, що вона вища за якусь іншу» [52, с. 290]. Прийняття особистістю цінностей, таким чином, автоматично передбачає побудову індивідуального суспільного ідеалу. Ранг тієї чи іншої цінності в індивідуальній системі, на думку Н. Гартмана, може визначатися як її абстрактною «висотою», так і її «силою», яка залежить від «тягаря», що виникає при її нереалізації

[34, с. 307].

У роботах сучасних вітчизняних авторів, зокрема Є. Б. Фанталової, С. Р.Пантілеева, Д. А. Леонтьєва, також вказується на неоднозначність критеріїв індивідуального ранжування цінностей: їх перевага може бути обумовлена уявленнями про їх абсолютну значимість для суспільства і людства в цілому або ж їх суб'єктивно актуальну важливість, нагальність [31].У зв'язку з цим представляє інтерес концепція С. С. Бубнової, яка поряд з принципом ієрархічності виділяє принцип нелінійності системи ціннісних орієнтацій. За її словами, «надзвичайно важливою властивістю системи цінностей особистості є її багатовимірність, що полягає в тому, що критерій їхньої ієрархії - особиста значимість - включає в себе різні змістовні аспекти, зумовлені впливом різних типів і форм соціальних відносин» [12, с.39] .

Структурний характер системи ціннісних орієнтацій особистості, її багаторівневість і багатовимірність визначають можливість реалізації нею цілої низки різнопланових функцій. Система ціннісних орієнтацій особистості, займаючи проміжне положення між внутрішніми установками і нормами соціального середовища, між мотиваційною сферою і системою особистісних смислів, забезпечує взаємодію цих елементів більш загальної системи «людина». На думку Ю. А.Шерковіна, двоїстий характер системи цінностей, обумовлених одночасно індивідуальним і соціальним досвідом, визначає її подвійне функціональне значення. По-перше, цінності є основою формування та збереження в свідомості людей установок, які допомагають індивіду зайняти певну позицію, висловити свою точку зору, дати оцінку. Таким чином, вони стають частиною свідомості. По-друге, цінності виступають в перетвореному вигляді в якості мотивів діяльності та поведінки, оскільки орієнтація людини у світі і прагнення до досягнення певних цілей неминуче співвіднесених з цінностями, ввійшли в її особистісну структуру [56, с. 737].

Як вже зазначалося, система ціннісних орієнтацій є важливим регулятором активності людини, оскільки вона дозволяє співвідносити індивідуальні потреби і мотиви з усвідомленими і прийнятими особистістю цінностями і нормами соціуму. З точки зору В. Г.Алексєєвої, ціннісні орієнтації являють собою передбачаючу індивідуальний вільний вибір форму включення суспільних цінностей в механізм діяльності та поведінки особистості. За її словами, система ціннісних орієнтацій – це «основний канал засвоєння духовної культури суспільства, перетворення культурних цінностей в стимули і мотиви практичної поведінки людей» [3, с.63]. Як справедливо зауважує К.Роджерс, потреби можуть задовольнятися лише тими шляхами, які сумісні з системою цінностей особистості і концепцією «я» [9, с.56]. А. Г.Здравомислов також вважає, що завдяки контрольним функціям ціннісних орієнтацій «дія потреб будь-якого роду може обмежуватися, затримуватися, перетворюватися» [22, с.202]. Механізм дії системи ціннісних орієнтацій, за його словами, пов'язаний з врегулюванням конфліктів і протиріч у мотиваційній сфері особистості, висловлюючись у боротьбі між обов'язком і бажанням, тобто між мотивами морального та утилітарного характеру. Як пише Ф. Є.Василюк, система цінностей виступає в даному випадку як «психологічний орган» вимірювання і зіставлення заходів значущості мотивів, співвіднесення індивідуальних устремлінь і «надіндивідуальної сутності» особистості [15, с.122].

Регулятивна функція ціннісних орієнтацій особистості охоплює всі рівні системи спонукачів активності людини. Специфіка дії ціннісних орієнтації полягає в тому, що вони функціонують не тільки як способи раціоналізації поведінки, їх дія поширюється не тільки на вищі структури свідомості, а й на ті, які позначаються звичайно як підсвідомі структури. Вони визначають спрямованість волі, уваги, інтелекту [21, с.202].

Роль ціннісних орієнтації у регуляції вольових процесів розглядається, зокрема, в роботі Ш. А. Надірашвілі [37]. На основі теорії Д. Н.Узнадзе їм виділяється три якісно різних рівня регуляції психічної активності людини: об'єктивація предмета, об'єктивація соціальних вимог, об'єктивація власного «Я». На думку Ш. А.Надірашвілі, об'єктивація власного внутрішнього стану призводить до постановки оціночного завдання, в результаті чого породжується вольовий процес. Таким чином, вищий рівень психічної активності людини - вольова активність - регулюється ціннісними орієнтаціями індивіда.

Система ціннісних орієнтацій особистості, що виконує одночасно функції регулювання поведінки та визначення його мети, що пов'язує в єдине ціле особистість і соціальне середовище, є саме таким психологічним органом.

За словами Ф. Є.Василюка, «цінність внутрішньо висвітлює все життя людини, наповнюючи її простотою і справжньою свободою» [15, с.125]. Як він відзначає у зв'язку з цим, цінності набувають якості реально діючих мотивів і джерел осмисленості буття, що ведуть до росту і вдосконалення особистості в процесі власного послідовного розвитку.

Ціннісні орієнтації, будучи, таким чином, психологічним органом, механізмом особистісного росту і саморозвитку, самі носять розвиваючий характер і являють собою динамічну систему.

1.3. Образ партнера та майбутнього чоловіка

Молодість часто називають віком любові. Для неї характерно оптимальне поєднання психологічних, фізіологічних, соціальних та інших факторів, що сприяють вибору супутника життя та побудові сім'ї. У цей період переважна більшість людей укладають перші шлюби, це зазвичай вік найбільшої статевої активності, час, коли організм жінки найкраще пристосований до народження першої дитини. У молодості люди легше всього знайомляться і спілкуються, легше адаптуються до умов спільного життя.

Вибір супутника життя та створення сім'ї - одна зі сторін соціальної ситуації розвитку в молодості. Відповідна цій ситуації діяльність є однією з головних сторін життя.

Незважаючи на сензитивність молодості до створення сім'ї і всі супутні даному вікові сприятливі реальні фактори, задача вибору супутника життя далеко не завжди вирішується успішно. Статистика розлучень, здійснюваних в молодості , вражаюча - більше 50%. До цього потрібно додати, що багато сімей, створених в молодості, розпадаються в період зрілості, а багато хто, не дивлячись на взаємну незадоволеність подружніми відносинами, залишаються до кінця життя. [28,с.187].

Чоловіки та жінки мають багато спільних фізичних рис. Вони схожі один на одного за багатьма психологічними параметрами: їх ріднять словниковий запас, креативність, інтелект, самоповага і уявлення про щастя. Чи означає це, що чоловіки і жінки в основному однакові і відрізняються один від одного лише несуттєвими анатомічними деталями, що мають значення лише в цілком визначених ситуаціях?

Насправді чоловіки і жінки відрізняються один від одного, і саме ця обставина, а не схожість, привертає увагу. І в повсякденному житті, і в науці інтерес викликають відмінності. У порівнянні з середньостатистичним чоловіком у середньостатистичної жінки на 70% більше жиру, на 40% менше м'язів, і вона на 12,5 см нижче ростом. Чоловіки вступають в пубертатний період на 2 роки пізніше, серед них у 20 разів більше дальтоніків,а тривалість їхнього життя менше на 5 років. Жінки в 2 рази частіше страждають від тривожності і депресії. Серед чоловіків у 3 рази більше самовбивць і в 5 разів більше алкоголіків, ніж серед жінок. Хлопчики частіше демонструють синдром гіперактивності або порушення мови, а в дорослому віці - антисоціальну поведінку і здатність ворушити вухами[35,с.158].

Погляди на життя і поведінка окремих представників чоловічої статі варіюють від жорстокої змагальності до ніжної турботи про ближніх. Те ж саме можна сказати і про жінок. Не заперечуючи цього, психологи тим не менше стверджують, що в житті жінок близькі, довірливі відносини з оточуючими грають більш важливу роль, ніж в житті чоловіків.

Відмінності починають виявлятися вже в дитинстві. Хлопчики з усіх сил прагнуть до незалежності; вони самостверджуються поза зв'язком з людиною, яка опікується ними; зазвичай такою людиною є мати. Дівчата віддають перевагу взаємозалежності; їх самоідентифікація відбувається через соціальні зв'язки.
Ми народжуємося різними тілесно - хтось у жіночому тілі, хтось в чоловічому, але це автоматично не призводить до формування Жіночого або Чоловічого. Для того щоб хлопчик став чоловіком, його необхідно виховувати як чоловіка, а дівчинку, щоб вона стала жінкою, - як жінку. Якщо цього не дотримуватися, то це може призвести до невідповідності психосексуальної позиції по відношенню до тіла, що породжує невроз. Таким чином, чоловік і жінка - це певна рольова поведінка[41,с. 80].

Дарвін свого часу прийшов до висновку, що організми розвиваються шляхом адаптації. З більшою ймовірністю передадуть свої гени нащадкам організми, успішно пристосовані до навколишнього середовища. Еволюційна психологія задається питанням: чи не розвиваються так само і характерні психологічні особливості та соціальна поведінка?

Теорія еволюції пропонує готове пояснення, чому чоловіки частіше виявляють ініціативу в сексуальних відносинах. У середньому протягом свого життя чоловік виробляє кілька трильйонів сперматозоїдів; вироблення сперми обходиться набагато дешевше, ніж вироблення яйцеклітин. Більш того, поки одна жінка виношує дитину і вигодовує її, чоловік здатний запліднити ще безліч жінок. Тому жінка, перш ніж скористатися своїми репродуктивними здібностями, уважно придивляється до чоловіка, оцінюючи його здоров'я та інші ресурси. Чоловіки ж змагаються один з одним в шансах перемогти в генетичному тоталізаторі, відправляючи свої гени в майбутнє. Як кажуть еволюціоністи, для чоловіків важлива кількість, для жінок - якість.

Крім того, еволюціоністи вважають: так як для фізично більш сильних чоловіків жінки стають доступнішими, це і є причиною того, що з покоління в покоління чоловіки стають все більш агресивнішими і пригнічующими. А якщо жінки отримують вигоду зі своєї здатності розпізнавати емоції оточуючих, то, можливо, природний відбір сприяє росту в жінках саме цієї здатності. В основі всіх подібних припущень лежить думка, що природа відбирає ті характерні риси, які допомагають людям зберегти гени для майбутнього[35, с. 167].

Усе це робиться несвідомо. Ніхто спеціально не ставить перед собою завдання: «Як би мені передати нащадкам максимум своїх генів?». Скоріше, як вважають психологи-еволюціоністи, головну роль тут грають наші природні прагнення. І саме це може пояснити не тільки чоловічу агресію, але й інші міжстатеві відмінності в установках і поведінці.

Дослідження, проведені у 37 різних країнах, підтвердили, що всюди чоловіків приваблюють жінки, чий зовнішній вигляд - юне обличчя і фігура – говорить про здатність до дітонародження. Жінок же всюди привертають чоловіки, чий добробут, сили та амбіції обіцяють захист і опіку потомства.

Залишаючи осторонь обговорення природного відбору фізичних якостей і типів поведінки, що підвищують вірогідність збереження генів, критики вбачають два серйозних недоліки в цих еволюціоністських поясненнях.

Перш за все, ці пояснення завжди починаються з обговорення наслідку (приміром, міжстатевих відмінностей у прояві ініціативи в сексуальних стосунках) і потім ідуть у зворотному напрямку, вибудовуючи обґрунтування пред'явленого наслідку. Такий підхід - спадщина функціоналізму, теорії, що домінувала в психології в 20-х роках: чому спостерігається саме така поведінка? Тому, що воно виконує таку-то й таку-то функцію. Теоретик навряд чи програє у цій грі.

Щоб уникнути спокуси судити про все заднім числом, потрібно спробувати уявити не тільки одну версію, але і їй протилежну. Якби чоловіки ніколи не мали позашлюбних зв'язків, чи можна в такій вірності угледіти еволюційну мудрість? Врешті-решт, виховати дитину набагато складніше, ніж просто прилаштувати свою сперму. Чоловіки, віддані своїм жінкам та нащадкам, мають більше підстав сподіватися, що їх спадкоємці виживуть і збережуть їх гени (з точки зору еволюції це добре пояснює, чому люди і деякі види тварин, чиє потомство вимагає невпинного батьківського піклування,мають тенденцію дотримуватися моногамії).

Психологи-еволюціоністи на це відповідають, що оцінка заднім числом грає не меншу роль і в так званих культурологічних поясненнях: чому чоловіки і жінки так відрізняються один від одного? Тому, що культура соціалізує їх поведінку! «Культура» скоріше не пояснює, а тільки описує їх ролі.

Критики еволюціонізму визнають, що еволюція допомагає нам пояснити і нашу подібність і наші відмінності (певна сума різновидів сприяє виживанню). Але разом з тим вони стверджують, що наша загальна еволюційна спадщина виявилася нездатною передбачити появу такого величезного числа різних варіантів «шлюбних схем»(одночасна полігінія - один чоловік має кілька дружин (до цих пір зберігається у деяких африканських і азіатських народів); одночасна поліандрія - одна дружина має декілька чоловіків (зустрічається і зараз в Непалі і у окремих індійських племен);одночасна моногамія - один чоловік має одну дружину)[8,с.309]. Не пояснює вона і тих разючих змін у схемі поведінки людей різних культур, що відбулися за останні десятиліття. Найбільш важлива якість, яким нагородила нас природа, - це наша здатність адаптуватися: навчатися і змінюватися.

У дорослому житті підставою гендерних відмінностей в соціальній поведінці є ролі, які відображають міжстатевий поділ праці. Чоловіки схильні виконувати ролі, що вимагають демонстрації соціальної та фізичної сили, а жінки більш тяжіють до виконання ролей, в яких можна виявити турботу і увагу до оточуючих. Таким чином, представники кожної статі схильні зображати ту поведінку, якої від них і чекають, і в результаті вони відточують свої навички, своє мистецтво саме в цій ролі. Вплив біології та соціалізації істотно в тій мірі, якою вони справляють вплив на наші соціальні ролі, які, у свою чергу, роблять вплив на те, ким ми стаємо [35,с.169].

Саме в дитинстві формується ідеальний образ майбутнього чоловіка, який з часом стає дедалі чіткішим, оскільки постійно доповнюється дорослими враженнями. Ідеальний образ – це той образ , котрий стає для кожного орієнтиром власного пошуку, це те, на що ми будемо опиратись при виборі майбутнього чоловіка. Ідеальний образ потрібен нам для того, щоб ми розуміли, чого саме хочемо.

Образом майбутнього шлюбного партнера є суб’єктивне ідеальне уявлення психофізичних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та духовних рис бажаного подружнього партнера, яке формується внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар [6].

Існують різні теорії вибору шлюбного партнера. Деякі дослідники, наприклад К. Мелвілл, уподібнюють процес вибору чоловіка торгівельній операції, причому «валютою» в обміні служать такі соціальні цінності двох індивідів, як соціальне походження, економічний стан, освіта і особисті якості (вік, зовнішність) [5].

Прибічники теорії гомогамії (Най А., Берардо Ф., Боссард Дж. і ін.) стверджували, що «обмінені» можуть бути не будь-які чоловік і жінка, а лише ті, які володіють однаковими «соціальними цінностями», або гомогамією. Фактично до числа можливих обранців входять кандидати з однаковими характеристиками, що мають первинне значення з точки зору шлюбного вибору(раса, віросповідання, соціальний клас, близькість за освітнім рівнем, зростом, шлюбним статусом, територіальною близькістю мешкання) [5].

Теорія «доповнюючих потреб» Р. Уїнча полягає в припущенні, що принцип гомогамії може бути застосований лише до соціально-культурних характеристик, а на рівні особистісних характеристик притягуються протилежності. Це означає, що владного чоловіка нерідко залучає покірлива жінка, а спокійного і м'якого чоловіка може вабити до енергійної і прямої жінки [5].

Інструментальна теорія вибору майбутнього чоловіка (дружини), розроблена Р. Сентерсом, також приділяє первинну увагу задоволенню потреб, але при цьому стверджує, що одні потреби (наприклад, статева і потреба в приналежності) більш важливі, чим інші, і що деякі потреби більш властиві чоловікам, ніж жінкам, і навпаки. Згідно Сентерсу, людину вабить до того, чиї потреби схожі з її власними або доповнюють їх [5].

Теорія Б. Мерстейна «стимул—цінність—роль» ґрунтується на двох важливих посиланнях:

1) на кожному рівні розвитку взаємин партнерів міцність стосунків залежить від так званої рівності обміну (відбувається облік плюсів і мінусів кожного індивіда, кожна людина прагне одружитися з найпривабливішим для себе партнером);

2) шлюбний вибір включає серію послідовних стадій, або фільтрів. Виділяються три стадії: стимул-реакція (привабливість партнера) — цінність (схожість поглядів) — роль (відповідність рольової поведінки обранця своїм очікуванням [5].

Загальним для перерахованих теорій є те, що всі вони базуються на принципі соціально-культурної гомогамії, а механізм вибору партнера розглядається як система фільтрів. Дані теорії послідовно звужують коло можливих обранців, відсікаючи непідходящих. На завершальному етапі залишаються ті пари чоловіків і жінок, які теоретично повинні добре підходити один одному як подружжя.

С.В. Ковальов стверджує, що існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків і дівчат, який полягає у значному розходженні якостей бажаного супутника життя та допустимого партнера з повсякденного спілкування, із числа яких цей супутник зазвичай і обирається. Так, опитування соціологів у 1980-ті роки показали, що ті якості особистості, які вважаються значимими для ідеального шлюбного партнера, в реальному спілкуванні юнаків та дівчат не мають вирішального значення.

Найбільш популярними у дівчат 20 років назад вважалися юнаки енергійні, веселі, гарні, люблячі танцювати, високі, з гарно розвинутим почуттям гумору, прагнучі допомогти іншим, розумні, чесні, вольові. Можна сказати, що, перш за все, приділяється увага зовнішній яскравості особистості.

У той же час дівчата мріють, щоб їхній майбутній чоловік був чесним та справедливим, умів володіти собою, сміливим, вольовим, і вже потім – веселим, люблячим свою роботу, енергійним, володів почуттям гумору[6,с.32].

Тут цікавим є те, що дівчатам подобались енергійні, веселі і гарні хлопці, а от розум, воля здавалися не дуже привабливими рисами. Між тим, коли вони замислювалися про майбутнього чоловіка, то на перше місце виходили якості моралі, інтелекту та самоконтролю. Але спілкуючись та орієнтуючись на людей з одними якостями, як можна вийти заміж за людину із зовсім іншими?

В 1998-1999 роках були проведені дослідження дошлюбних уподобань студентів. Використовувалася відкрита форма запитань, тобто опитуваним не нав’язувалися можливі якості. Кількість якостей не обмежувалася.

Вивчення образу бажаного партнера виявило наступне. На перше місце в образі бажаного партнера вийшло почуття гумору, на друге – зовнішність юнака.

Важливо відмітити, що дівчата в більшості випадків очікують від обранця не якоїсь особливої краси: такі відповіді, як «неординарна зовнішність» або «краса», згадуються рідко. Значимими являються просто приємна зовнішність або чарівність, або (порівняно рідко) згадуються певні особливості зовнішності – наприклад, гарні, виразні очі, темне волосся, високий зріст.

Важливо відмітити, що в цілому до зросту партнера рідко пред’являються вимоги, причому частина студенток надає перевагу «високому зросту», а інші – «середньому».[6,с.36]

На третьому місці серед дошлюбних уявлень дівчат знаходиться розум партнера. А потім цінуються моральні якості, доброта, вольові якості, ставлення до дівчини.

Щодо образу майбутнього чоловіка, то тут експеримент показує, що наступні якості дещо відрізняються від тих, котрі були важливими для партнера по спілкуванню. Отже, на перше місце серед числа згаданих виходять не певні визначені якості характеру, а саме ставлення до відповідаючої респондентки – 100 % дівчат пред’являють наступні вимого до майбутнього обранця – «люблячий», «той, хто розділить мої інтереси», «розуміння моїх проблем», «взаємодопомога», «допомога в будь-якій ситуації» , «розуміння і прийняття» і т.д. Формулювання різноманітні, проте сенс кожного з них зводиться до того,щоб бути коханою або навіть ставити себе у центр подружнього життя.

На другому місці знаходиться вимога до зрілості, відповідальності майбутнього чоловіка («серйозне ставлення до майбутнього», «наявність здатності йти на самопожертву», «чесність», «вірність», «порядність», «надійність» і т. д.). Третє місце серед характеристик майбутнього чоловіка займає розум. Далі цінними є такі якості як забезпеченість, доброта, зовнішність, почуття гумору, хазяйновитість [6, с.38].

Отже, якщо для бажаного партнера по спілкуванню найбільш важливими якостями являються зовнішність і почуття гумору, то в майбутньому чоловікові дівчата перш за все хочуть бачити турботливе, ніжне ставлення до себе і особистісну зрілість партнера.

Також помітно, що на такі якості, як відповідальність, працелюбність у повсякденному спілкуванні дівчата не орієнтуються, помічаючи частіше зовнішність,комунікабельність, ерудицію, хоча, на думку самих же опитаних, для довготривалих відносин, ці якості не важливі.

Слід відмітити, що якщо образ бажаного партнера мав досить сильні розходження у досліджуваних студенток, то образ майбутнього чоловіка досить схожий. Цінується, перш за все, ставлення до самої дівчини, особистісна зрілість, розум і забезпеченість.

Спостерігається також тенденція надмірності вимог до партнера і чоловіка. Це стосується загалом дівчат. У частини у студенток виявлено практично повний перелік вимог до молодих людей з усіх теоретично можливих - він досягає 20 якостей. Це і розум, і краса, і чуйність, і лідерські якості, і забезпеченість, і допомога вдома, і чесність, освіченість, комунікабельність, почуття гумору.

Слід відмітити також більшу ступінь індивідуальних відмінностей в образі бажаного партнера і супутника по життю у студентської молоді. Великий діапазон пред’явлених людських відмінностей представника протилежної статі, вірогідно, дає більше шансів вступати у шлюб людям із різними якостями [6, с.40].

Всі жінки хочуть, щоб їх обранець був справжнім чоловіком. А якщо розкласти це поняття на складові частини, то це означає, що майбутній супутник повинен бути розумним, сильним, рішучим, впевненим у собі, наполегливим, цілеспрямованим, вольовим, завойовником, героєм або хоча б безстрашним, і разом з тим, ніжним, ласкавим,емоційно тонким [41].

Висновки до розділу 1

1) В античній філософії цінності розглядаються як певні блага, які можна використовувати у повсякденному житті.

2) Східна і конфуціанська,філософія особливу увагу приділяла питанням співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел походження етичних цінностей і норм. Найважливішою етичною категорією китайської філософії є чеснота («де цзин»), що розуміється як найкращий спосіб існування індивіда

3) У вітчизняній психології підходи до розуміння цінностей розглядаються в різних аспектах вивчення властивостей особистості.

4) Теоретичні концепції другої половини XX століття розкривають психологічну природу цінностей через введення практично тотожних понять «ціннісні орієнтації особистості» та «особистісні цінності

5) Сама по собі цінність - це якась значимість об'єкта для суб'єкта. Цінності - це суть і властивості предмета, явища. Це також певні ідеї, погляди, за допомогою яких люди задовольняють свої потреби й інтереси.

6) Не всі потреби й цінності людиною ясно усвідомлюються, і пізнаються.

7) Ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка задає людині спрямованість її життєдіяльності.

8) У ряді досліджень поняття «ціннісні орієнтації особистості» по суті збігається з термінами, що характеризують мотиваційну або смислову сферу.

9) Ціннісні орієнтації, будучи психологічним механізмом особистісного росту і саморозвитку, самі носять розвиваючий характер і являють собою динамічну систему. Цінності можуть впливати і на створення образу майбутнього чоловіка.

10) Образом майбутнього шлюбного партнера є суб’єктивне ідеальне уявлення психофізичних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та духовних рис бажаного подружнього партнера, яке формується внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар.

11) Образ партнера по спілкуванню значно відрізняється від образа майбутнього чоловіка, оскільки для бажаного партнера по спілкуванню найбільш важливими якостями є зовнішність і почуття гумору, а для майбутнього чоловіка – турботливе, ніжне ставлення до дівчини і особистісна зрілість партнера.

РОЗДІЛ 11. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА ОБРАЗ МАЙБУТНЬГО ЧОЛОВІКА У ДІВЧАТ

2.1. Цілі, завдання та хід дослідження

Емпірична база дослідження грунтується на результатах діагностики дівчат юнацькоговіку.

Дослідження проводилось у період з 5 по 15червня2012року на базі Макарівського медичного училища. В дослідженні приймали участь 50 незаміжніх дівчат 18-20років.

Дослідження проводилося в 4 етапи:

1 етап. Організаційно-методичний – припускав вирішення загальних питань організації емпіричного дослідження, обгрунтування вибору методик, формулювання цілей і завдань дослідження, розробку структури і програми емпіричного дослідження, підготовки матеріалів для діагностики респондентів.

Перший етап включав три стадії:

1.1. Підбір діагностичних методик.

1.2.Формування вибірок випробовуваних.

1.3. Підготовка матеріалів.

2 етап – емпіричний - опитування респондентів.

На 3 етапі дослідження проводилося вивчення особливостей створення образу майбутнього чоловіка у дівчат????????

4 етап дослідження – узагальнюючий. Результати дослідження систематизовані, представлені в табличній формі, зроблені висновки.

Для математико-статистичного аналізу даних застосовувався пакет SPSS (версія 11.5.).

2.2. Методи та методикидослідження

Як показав теоретичний аналіз, система цінностей людини може змінюватися залежно від певних установок, цілей та мотивів людини. Саме тому для дослідження системи цінностей молодих дівчат нами було проведено емпіричне дослідження.

Нами були використані наступні методики.

Методика 1. «Ціннісні орієнтації» (М. Рокіч)

М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

1) термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

2) інструментальні - переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності-цілі і цінності-засоби.

Респондентові було пред'явлено список термінальних цінностей (18 найменувань ), або на аркушах паперу в алфавітному порядку, або на картках. У списках досліджуваний присвоює кожній цінності ранговий номер, або розкладає картки по порядку значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати.

Методика 2. «Особистісний диференціал»

Особистісний диференціал може бути використано у всіх випадках коли необхідно отримати інформацію про суб’єктивні аспекти ставлень досліджуваного до себе або до інших. Також можливе виявлення ступеня розходжень між ідеальним і реальним, між очікуваним і реальним.

Методика особистісного диференціалу відображає сформовані в нашій культурі уявлення про структуру особистості. Метою її розробки було створення компактного і валідного інструменту вивчення певних властивостей особистості, її самосвідомості, міжособистісних стосунків, який міг би бути застосований в клініко-психологічній та психодіагностичній роботі, а також в соціально-психологічній практиці.

У запропонованому бланку представлені найбільш поширені якості людини. Позитивні значення цих якостей позначені знаком «+», а негативні - «-». Їх ступінь оцінюється за семибальною шкалою. Порядок роботи з методикою дуже простий і полягає в наступному:

- вибір знака тієї чи іншої якості;

- визначення ступеня її прояву за балами:

3 - виявляється дуже сильно і дуже часто;

2 - виражено досить помітно і часто зустрічається;

1 - виявляється іноді й слабко;

0 - важко сказати, є і те, й інше.

Респондентові було пред’явлено бланк із 21 парою найбільш розповсюджених якостей людини. Досліджувані обирали ті, котрі, на їх думку, повинні бути притаманні їх майбутнім чоловікам.

Для з’ясування впливу ціннісних орієнтацій на образ майбутнього чоловіка у дівчат ми застосовували метод математичної статистики (обробки даних) – кореляційний аналіз Ч. Спірмена.

Першим кроком було ранжування наступних вибірок:

1. Цінність «кохання» та фактор оцінки «оцінка»;

2. Цінність «кохання» та фактор оцінки «сила»;

3. Цінність «кохання» та фактор оцінки «активність»;

4. Цінність «здоров’я» та фактор оцінки «сила»;

5. Цінність «здоров’я» та фактор оцінки «оцінка»;

6. Цінність «здоров’я» та фактор оцінки «активність»;

7. Цінність «цікава робота» та фактор оцінки «оцінка»;

8. Цінність «цікава робота» та фактор оцінки «сила»;

9. Цінність «цікава робота» та фактор оцінки «активність».

Три дані цінності були обрані нами, виходячи з того, що саме вони виявилися найбільш пріоритетними серед опитаних дівчат.

Наступним кроком було вирахуваннярізниці рангів, знаходження їх суми, та піднесення отриманого результату до квадрату(Ʃd²).

Далі було знайдено кількість рангів, які повторюються у кожній із вибірок ( Ta і Tb).

Потім нами було підраховано коефіцієнт кореляції результатів ранжування (із поправками, через наявність однакових рангів) по кожній цінності та по кожному порядковому номеру для кожної підгрупи за формулою:

З поданої таблиці добре видно які цінності для сучасних молодих дівчат є найбільш значимими, а які найменш.

Перші три місця загальної ієрархії цінностей займають здоров’я, кохання та цікава робота.

А от щодо цінності, котра стоїть на останньому місці, то можна говорити про те, що в силу свого молодого віку дівчата ще не ставлять перед собою певних глобальних завдань, таких як, наприклад, добробут, розвиток та вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому. На нашу думку, їхнім найважливішим завданням на найближче майбутнє є пошук цікавої роботи та створення власної сім’ї.

У ході аналізу результатів за методикою «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча виявлено, що перше місце в списку рангованих досліджуваними цінностей займає цінність «Здоров’я» (фізичне і психічне), вона є пріоритетною для 40 % досліджуваних. Друге місце займає цінність «Кохання» (духовна та фізична близькість із коханою людиною), вона є значимою для 27 % дівчат.

На третьому місці виявлена така цінність як «цікава робота», вона виявилася значимою для 24 % опитаних (рис. 2.1.).

Рисунок 2.1.

Найважливіші цінності серед дівчат, віком 21-22 років

Інші запропоновані в списку цінності для досліджуваних дівчат в рівній ступені менш значимі. Це такі цінності, як «впевненість в собі» та «активне діяльнісне життя».

Цікавим є те, що для переважної більшості молодих дівчат найвищою цінністю є їхнє здоров’я. Це дуже добре, адже не вся молодь замислюється над цим, а коли замислюються, то, зазвичай, буває вже пізно. Тобто можна говорити про те, що сучасні молоді дівчата розуміють цінність власного здоров’я, розуміють, що без здоров’я не буде а ні кохання, а ні здорових нащадків,а ні цікавої, перспективної роботи.

Така цінність як «Кохання» загалом посідає друге місце. Взагалі то це не дивно, адже молодий вік – це не лише період закоханості, а й серйозних стосунків, створення сімей. Кохання в цьому віці – це вже не перша закоханість, зачарованість, мрійливість, тут у дівчат вже починають вибудовуватися плани на майбутнє, вибір партнера, з котрим захочеться прожити усе життя, народити дітей.

Що ж до «цікавої роботи», то тут корисно було б відмітити, що, на нашу думку, грає роль той фактор, що досліджувані студентки закінчують навчання в університеті. Тому пріоритетною цінністю для них є знаходження цікавого місця роботи. Можливо не всі знайдуть себе в галузі психологічної науки, проте майже всі зацікавлені в тому, щоб їхня робота приносила задоволення.

Спробуємо тепер проаналізувати які саме якості майбутнього чоловіка обирають дівчата, залежно від обраних цінностей.

Отже, такі якості майбутнього чоловіка, як чарівність, сила, сумлінність, відкритість, доброта, діяльнісність,чуйність, рішучість, енергійність, справедливість, дружелюбність, впевненість, товариськість, та чесність обирають дівчата, перші три місця в системі цінностей яких займають цінність здоров’я, кохання та цікавої роботи. А останні місця даної системи цінностей займають краса природи та мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві), пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток) та щастя інших(добробут, розвиток та вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому). Чому саме ці цінності займають останні місця? Ми припускаємо, що можливо дані цінності не вважаються дівчатами чимось особливим, оскільки вони можуть сприйматися як само собою зрозуміле, те, що присутнє завжди і те, що вони, можливо, не завжди відслідковують у собі.

Дівчата, для яких на першому місці стоїть цінність кохання, хочуть бачити поряд із собою чоловіка, котрого можна було б охарактеризувати як сумлінного, відкритого, доброго, справедливого, самостійного чоловіка. Також у такого чоловіка бажано щоб були виражені такі якості, як чарівність, балакучість, поступливість, незалежність, впевненість, чесність, незворушність. Такий чоловік точно не повинен бути слабким, безвідповідальним, замкненим у собі, егоїстичним, несправедливим та несамостійним. Можемо говорити про те, що, дівчата, орієнтовані на кохання хочуть бачити поряд чоловіка, на якого можна покластися, який зможе підтримати, допомогти і захистити.

Дівчата, для яких пріоритетною є цікава робота, більш орієнтовані на чоловіка сумлінного, відкритого, незалежного, діяльнісного, чуйного, енергійного, справедливого, дружелюбного, впевненого у собі та в своїх силах, самостійного, товариського, рішучого.

Ті, хто найважливішою цінністю для себе вважають впевненість в собі, хочуть бачити поряд із собою чарівного, сильного, сумлінного, відкритого, доброго, незалежного, діяльнісного, чуйного, справедливого, спокійного, дружелюбного, впевненого, чесного, самостійного чоловіка. І точно не звернуть уваги на тих, котрих можна було б охарактеризувати як непривабливий, слабкий, безвідповідальний, замкнутий, егоїстичний, пасивний, залежний, черствий, несправедливий,метушливий, невпевнений у собі.

Ті, хто поставив на перше місце таку цінність як активне діяльнісне життя вважають, що їхнім обранцем повинен стати чоловік чарівний, сильний, балакучий, сумлінний, відкритий, добрий, незалежний, чуйний, рішучий, справедливий, спокійний, дружелюбний, впевнений, товариський.

Загальним для усіх досліджуваних дівчат є те, що кожна з них точно хотіла б бачити поряд із собою чарівного, сильного, доброго, самостійного, справедливого впевненого чоловіка. Це може свідчити про те, що майже кожна дівчина обиратиме вже не просто хлопця, а потенційного майбутнього чоловіка.

У своїй роботі ми вирішили дізнатися, наскільки сильно пов’язані між собою певні обрані дівчатами цінності та оцінка майбутнього чоловіка.

Для цього нами було обрано один із методів математичної обробки даних – рангова кореляція Спірмена.

Було виявлено наступне.

1) -0,222<0,361- між цінністю «кохання» та фактором оцінки «оцінка» кореляційний зв'язок не значимий ;

2) 0,115<0,361- між цінністю «кохання» та фактором оцінки «сила» кореляційний зв'язок не значимий;

3) 0,254<0,361- між цінністю «кохання» та фактором оцінки «активність» кореляційний зв'язок не значимий;

4) -0,207<0,361- між цінністю «здоров’я» та фактором оцінки «сила» кореляційний зв'язок не значимий ;

5) -0,247<0,361- між цінністю «здоров’я» та фактором оцінки «оцінка» кореляційний зв'язок не значимий ;

6) -0,366>0,361-між цінністю «здоров’я» і фактором оцінки «активність» кореляційний зв'язок існує;

7) 0,361>0,361- між цінністю «цікава робота» та фактором оцінки «оцінка» кореляційний зв'язок існує;

8) -0,135<0,361- між цінністю «цікава робота» та фактором оцінки «сила» кореляційний зв'язок не значимий ;

9) -0,046<0,361- між цінністю «цікава робота» та фактором оцінки «активність» кореляційний зв'язок не значимий.

Отже, між цінністю кохання та факторами оцінки «оцінка», «сила» та «активність», цінністю здоров’я та факторами оцінки «сила», «оцінка», цінністю цікава робота і фактором оцінки «сила» і «активність» кореляційного зв’язку не виявлено.

Кореляційні зв’язки виявлені між цінністю здоров’я та фактором оцінки «активність», цінністю «цікава робота» ті фактором оцінки «оцінка», що може свідчити про те, що для дівчат, пріоритетною цінністю яких є здоров’я, не будуть значимими такі якості майбутнього чоловіка як активність та імпульсивність, а ті, для яких головною цінністю є цікава робота обиратимуть , перш за все, чоловіків, яким притаманні такі якості як задоволеність собою та прийняття себе повноцінною особистістю, а також тих, хто схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально – бажаних характеристик.

Отже, наша гіпотеза підтвердилася частково.

3.2. Рекомендації щодо формування реалістичного образу майбутнього чоловіка

Індивідуальне психологічне консультування

Під час індивідуального консультування психолог може поставити клієнтові наступні запитання.

1. Якими якостями, на ваш погляд, повинен володіти майбутній ідеальний для вас чоловік?

2. Чи замислювалися ви над тим, чи існує насправді така людина?

3. В якій мірі вашого ідеалу відповідає та людина, з якою ви збираєтеся пов'язати свою долю?

4.Чи є які-небудь психологічні якості, які ви не хотіли б бачити у свого майбутнього чоловіка (дружини)?

5. Чи існують ознаки прояву подібних якостей особистості у тієї людини, з якою ви плануєте пов'язати своє майбутнє сімейне життя?

6. Чи намагалися ви якось вплинути на свого майбутнього чоловіка, і якщо так, то що з цього вийшло?

7. Чи є у вас які-небудь недоліки, до яких вашому майбутньому чоловікові буде важко звикнути?

8. Чи намагалися ви щось змінити в самому собі в кращу сторону, і якщо намагалися це зробити, то які результати відповідних спроб?

9. Що ще, крім вже названих вами особистісних якостей, ви вважаєте важливим для майбутнього подружнього життя?

10. Як до всього цього ставиться ваш реальний обранець?

Отримавши докладні відповіді на ці запитання, психолог узагальнює їх і підводить підсумок першої зустрічі, маючи вже чітке уявлення про те, з якою проблемою зіткнувся клієнт. Можливо, це особиста проблема і її причини - в індивідуально-психологічних особливостях клієнта, його життєвому досвіді, не цілком вдалих дошлюбних або сімейних відносинах у минулому і т.д., а можливо вона полягає у партнері, інших референтних особистостях. Визначивши це, можна переходити до пошуку вирішення проблеми, вибору ефективних методів консультування.

В індивідуальному психологічному консультуванні застосування діагностичних методів не завжди є ефективним і справедливим, практичні психологи відмовляються від їх використання під час ведення консультативної сесії. У дошлюбному консультуванні також не рекомендується під час бесіди з клієнтом (клієнтами) використовувати тести, однак їх можна запропонувати в якості домашнього завдання, а також у тому випадку,якщо клієнт висловив побажання провести психодіагностику стосунків в сьогоденні і дати прогноз на майбутнє.

Н. Пезешкіан пропонує тест-опитувальник [40].

1. Чи міг я уявити у минулому, що моєю дружиною (чоловіком) буде ця людина?

2. Чи можу я уявити цю людину вдома?

3. Чи можу я уявити, що у мене будуть діти від цієї людини?

4. Чи можу я уявити, що мої діти будуть копією мого партнера?

5. Якщо б я закохався в цю людину, могла би вона бути моїм другом?

6. Чи відчуваю я себе комфортно в її (його) присутності?

Також він наводить список питань, на які людина повинна відповісти перед тим, як вступити до шлюбу.

1. Як Ви були підготовлені до партнерства і шлюбу?

2. Чи знаєте Ви як змінить Ваше життя партнерство або шлюб?

3. Як Ви уявляєте собі Вашого ідеального партнера?

4. Як Ви уявляєте собі Ваше спільне життя?

5. Чи знаєте Ви, які життєві плани у Вашого партнера?

6. Чи можливе поєднання Ваших життєвих планів на майбутнє до шлюбу (порівняти чотири форми здатності пізнавати і здатності кохати)?

Якщо хоча б на одне питання клієнт відповів негативно, йому необхідно насторожитися, глибше проаналізувати взаємини з партнером і свої почуття до нього, «поекспериментувати» з власною поведінкою в безпосередньому спілкуванні зі своїм обранцем.

Ми наводимо деякі вправи , які можуть допомогти створити реальний образ майбутнього партнера, що, у свою чергу, може в майбутньому допомогти становленню взаєморозуміння між партнерами.

Вправа «Вчимося цінувати індивідуальність»

Мета: навчитися цінувати індивідуальність іншого.

Час проведення: 60 хв.

Етапи гри:

Якщо б ми вміли цінувати власну індивідуальність, нам було б легше приймати індивідуальність партнера.

Члени групи розсаджуються по колу, у кожного заготовлені папір і олівець.

На початку гри скажіть приблизно наступне: «Ми часто хочемо бути саме такими, як інші, і страждаємо, відчуваючи, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми - як усі, але не менш важлива і наша індивідуальність. Її можна і потрібно цінувати ».

Запропонуйте кожному гравцеві написати про будь-які три ознаки, які відрізняють його від всіх інших членів групи. Це може бути визнання своїх очевидних переваг або талантів, життєвих принципів і т. п. У будь-якому випадку інформація повинна носити позитивний характер.

Приведіть три приклади з власного життя, щоб учасникам стало повністю зрозуміло, що від них вимагається. Для створення ігрової атмосфери використовуйте власну фантазію і почуття гумору.

Учасники записують свої імена і виконують завдання (3 хвилини). Попередьте, що Ви зберете записи і прочитаєте їх, а члени групи повинні будуть відгадувати, хто є автором тих чи інших тверджень.

Зберіть листочки і ще раз відзначте позитивні аспекти того, що люди не схожі один на одного: ми стаємо цікаві один одному, можемо знайти нестандартне рішення проблеми, дати один одному імпульси до зміни та навчання і т.д. Потім прочитайте кожен текст, і нехай гравці вгадають, ким він написаний. Якщо автора не вдається «вирахувати», він повинен назватися сам.

Наступна вправа«Визначення сценаріїв»

Мета. Ця вправа є вступним у завдання розуміння життєвих сценаріїв і допомагає учасникам визначити, які форми поведінки вони хотіли б у себе змінити.

Необхідний час. 1 година.

Матеріали. Не потрібні.

Підготовка. Керівник повинен бути досвідченим, тому що ця вправа може викликати сильні емоції.

Процедура. Розбийте на підгрупи по чотири-п'ять осіб. У кожній такій підгрупі подумайте над відповідями на такі питання:

1. Що трапляється з людьми на зразок мене?

2. Якщо я і далі буду таким, як є, як це за логікою має скінчитися?

3. Що при цьому скажуть про мене інші?

У межах підгрупи поділіться відповідями на питання, наскільки вважатимете за потрібне. Ці відповіді можуть мати походженням ті рішення, які ви прийняли колись у дитинстві. Тепер у вас може з'явитися бажання переглянути ці рішення, перевирішити їх.

Наступні питання також можуть бути корисні для визначення життєвих сценаріїв та додані до вправи.

1. Яка у Вас у дитинстві була улюблена історія або чарівна казка?

2. Що розповідали в родині про ваше народження?

3. Як було вибрано ваше ім'я?

4. Який напис на вашому надгробку підвів би підсумок вашому життю?

Шлюб. Сім'я. Діти. (Теми лекцій)

Бесіда 1. Кохання і закоханість. Чи можна одружитися по коханню?

Бесіда 2. Як вступити у шлюб?

Бесіда 3. Звичка чи любов. Перше кохання. Кохання з першого погляду. Освідчення в коханні.

Бесіда 4. Діти.

Бесіда 5. Зачаття.

Бесіда 6. Гріхи проти сім'ї. Співжиття до шлюбу. "Цивільний шлюб". Зрада. Готовність до розлучення.

Бесіда 7. Аборти.

Бесіда 8. Відмова від дітей, планування сім'ї, контрацепція.

Бесіда 9. Скільки повинно бути дітей? Про необхідність великої кількості дітей для нормальної сім'ї, сімейний бюджет, пенсії.

Бесіда 10. Хто голова родини?

Бесіда 11. Про мужність і жіночність, зберігайте чистоту.

Бесіда 12. Перехідний вік. Що означає бути дорослим?

Бесіда 13. Внутрішній побут сім'ї. Традиційні сімейні цінності. Неприродність поза сімейного виховання в дитсадку.


Висновки до розділу 3

1) В ході аналізу результатів за методикою «Ціннісні орієнтації» М. Рокича виявлено, що перше місце в списку рангованих досліджуваними цінностей займає цінність «Здоров’я» (фізичне і психічне), вона являється пріоритетною для 40 % досліджуваних. Друге місце займає цінність «Кохання» (духовна та фізична близькість із коханою людиною), вона є значимою для 27 % дівчат. На третьому місці виявлена така цінність як «цікава робота», вона виявилася значимою для 24 % опитаних.

2) Такі якості майбутнього чоловіка, як чарівність, сила, сумлінність, відкритість, доброта, діяльнісність, чуйність, рішучість, енергійність, справедливість, дружелюбність, впевненість, товариськість, та чесність обирають дівчата, перші три місця в системі цінностей яких займають цінність здоров’я, кохання та цікавої роботи. А останні місця даної системи цінностей займають краса природи та мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві), пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток) та щастя інших(добробут, розвиток та вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому). Чому саме ці цінності займають останні місця? Ми припускаємо, що можливо дані цінності не вважаються дівчатами чимось особливим, оскільки вони можуть сприйматися як само собою зрозуміле, те, що присутнє завжди і те, що вони, можливо, не завжди відслідковують у собі.

3) За допомогою рангової кореляції Спірмена ми з’ясували, що існують кореляційні зв’язки між цінністю «здоров’я» та фактором оцінки «активність» і цінністю «цікава робота» та фактором оцінки «оцінка», що може свідчити про те, що для дівчат, пріоритетною цінністю яких є здоров’я, не будуть значимими такі якості майбутнього чоловіка як активність та імпульсивність, а ті, для яких головною цінністю є цікава робота обиратимуть , перш за все, чоловіків, яким притаманні такі якості як задоволеність собою та прийняття себе повноцінною особистістю, а також тих, хто схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально – бажаних характеристик.

4) Нами також було запропоновано деякі вправи, форма ведення психологічного консультування та теми лекцій щодо створення у дівчат реального образу партнера та готовності до шлюбних відносин.


ВИСНОВКИ

У свідомості кожної людини цінності відображаються у формі соціальних, ціннісних орієнтацій, які образно називають "віссю свідомості", що забезпечує стійкість особистості. Ціннісні орієнтації - найважливіший елемент внутрішньої структури особистості, закріплений життєвим досвідом індивіда, усією сукупністю його переживань і обмежуючі значиме, суттєве для даної людини від незначущого, несуттєвого.

Ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка задає людині спрямованість її життєдіяльності.

Ціннісні орієнтації являють собою особливі психологічні утворення, завжди складаючі ієрархічну систему та існуючі в структурі особистості тільки як її елементи. Неможливо уявити собі орієнтацію особистості на ту чи іншу цінність як якесь ізольоване утворення, не враховуюче її пріоритетність, суб'єктивну важливість щодо інших цінностей, тобто не включене в систему. Цінності можуть впливати і на створення образу майбутнього чоловіка.

Саме в дитинстві формується ідеальний образ майбутнього чоловіка, який з часом стає дедалі чіткішим, оскільки постійно доповнюється дорослими враженнями. Ідеальний образ – це той образ , котрий стає для кожного орієнтиром власного пошуку, це те, на що ми будемо опиратись при виборі майбутнього чоловіка. Ідеальний образ потрібен нам для того, щоб ми розуміли, чого саме хочемо.

Образом майбутнього шлюбного партнера є суб’єктивне ідеальне уявлення психофізичних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та духовних рис бажаного подружнього партнера, яке формується внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар.

За даними досліджень, проведених психологами, образ партнера по спілкуванню значно відрізняється від образа майбутнього чоловіка, оскільки для бажаного партнера по спілкуванню найбільш важливими якостями є зовнішність і почуття гумору, а для майбутнього чоловіка – турботливе, ніжне ставлення до дівчини і особистісна зрілість партнера.

В ієрархії цінностей молодих дівчат на сучасному етапі перші місця займають такі цінності як здоров’я, кохання ті цікава робота. Те, що здоров’я у житті майже кожної дівчини займає головне місце, вказує нам, що сучасні молоді дівчата розуміють цінність власного здоров’я, розуміють, що без здоров’я не буде а ні кохання, а ні здорових нащадків,а ні цікавої, перспективної роботи.

Така цінність як «Кохання» загалом посідає друге місце. Взагалі то це не дивно, адже молодий вік – це не лише період закоханості, а й серйозних стосунків, створення сімей. Кохання в цьому віці – це вже не перша закоханість, зачарованість,мрійливість, тут у дівчат вже починають вибудовуватися плани на майбутнє, вибір партнера, з котрим захочеться прожити усе життя, народження дитини.

Що ж до «цікавої роботи», то тут корисно було б відмітити, що, на нашу думку, грає роль той фактор, що досліджувані студентки закінчують навчання в університеті. Тому пріоритетною цінністю для них є знаходження цікавого місця роботи. Можливо не всі знайдуть себе в галузі психологічної науки, проте майже всі зацікавлені в тому, щоб їхня робота приносила задоволення.

Варто відмітити, що такі якості майбутнього чоловіка, як чарівність, сила, сумлінність, відкритість, доброта, діяльнісність, чуйність, рішучість, енергійність, справедливість, дружелюбність, впевненість, товариськість, та чесність обирають дівчата, перші три місця в системі цінностей яких займають цінність здоров’я, кохання та цікавої роботи. А останні місця даної системи цінностей займають краса природи та мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві), пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток) та щастя інших(добробут, розвиток та вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому). Чому саме ці цінності займають останні місця? Ми припускаємо, що можливо дані цінності не вважаються дівчатами чимось особливим, оскільки вони можуть сприйматися як само собою зрозуміле, те, що присутнє завжди і те, що вони, можливо, не завжди відслідковують у собі.

В ході нашого дослідження гіпотеза, підтвердилася частково, адже ми стверджували, що створення образу майбутнього чоловіка у дівчат зумовлено цінностями кохання, здоров’я та цікавої роботи.

Проте виявилося, що кореляційні зв’язки існують між цінністю «здоров’я» та фактором оцінки «активність» і цінністю «цікава робота» та фактором оцінки «оцінка», що може свідчити про те, що для дівчат, пріоритетною цінністю яких є здоров’я, не будуть значимими такі якості майбутнього чоловіка як активність та імпульсивність, а ті, для яких головною цінністю є цікава робота обиратимуть , перш за все, чоловіків, яким притаманні такі якості як задоволеність собою та прийняття себе повноцінною особистістю, а також тих, хто схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально – бажаних характеристик.

Чому ж не виявлено зв’язку між цінністю «кохання» та образом майбутнього чоловіка?

Можливо тому, що дівчата, котрі закохані, не можуть чітко створити для себе образ майбутнього чоловіка, оскільки, можливо, перебувають в так званій «ейфорії» від кохання.

А от дівчата, орієнтовані на здоров’я, добре розуміють, який чоловік їм потрібен, інстинктивно обираючи чоловіка для створення здорових нащадків.

Нами було запропоновано деякі вправи, форма ведення психологічного консультування та теми лекцій щодо створення у дівчат реального образу партнера та готовності до шлюбних відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А., Брушлинский А. В. Философско-психологи-ческая концепция С. Л. Рубинштейна: К 100-летию со дня рождения. – М.: Наука, 2001. – 289с.

2. Алексеев В.Г. Ценностные ориентации личности и проблема их формирования. – М., 2002. – 223с.

3.Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психол. Журн. – 2001. – Т.5. - № 5. – С.63-70.

4.Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 1997. – Т. 4.

5.Андреева Т. В. Семейная психология: Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2004. – 244с.

6. Андреева Т.В. Психология современной семьи. Монография. – СПб.: Речь, 2005. – 436с.

7. Безменова И. К., Гулевич О. А. Аттитюды и их взаимосвязь с поведением: Реферативный обзор. – М.: РПО, 1999. – 87с.

8. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 431с.

9. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование). — М.: Просвещение, 2005. – 154с.

10.Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики. – К.,1999. – 378с.

11. Братусь Б. С. Аномалии личности. — М.: Мысль, 2001. – 326с.

12. Бубнова С. С, Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психол. Журн. — 1999. — № 5. — С.38-44.

13. Будинайте Г. Л., Корнилова Т. В. Личностные ценности и личностные предпосылки субъекта // Вопр. Психол. — 1993.— № 5. — С. 99-105.

14. Василюк Ф. Е. Психотехника выбора . Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии /Под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур. — М.: Смысл, 1997. – 317с.

15. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). — М.: Изд-во МГУ, 2003. – 269с.

16. Волков Е.С. Зависимость ценностных ориентаций студентов от смены видов деятельности. М., 2006. – 187с.

17. Выжлецов Г. П. Аксиология: становление и основные этапы развития // Социально-политический журнал. — 1995. — № 6. — С. 61-73.

18. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности . Психология личности в трудах отечественных психологов. — СПб.: Питер, 2000. – 270с.

19. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности . Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. — М., 2003. – 859с.

20. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба : Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1999. – 232с.

21. Залесский Г. Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. — М., 1994. – 280с.

22. Здравомыслов А. Г. Потребности, интересы, ценности. — М.: Политиздат,2000. – 317с.

23. Кант И. Сочинения: В 6 т: Пер. с нем. — М.: Мысль, 1997. —Т. 4. — Ч. 1.

24. Конфуций. Изречения / Перевод, предисловие и комментарии И.И.Семененко. — М.: Изд-во МГУ, 1994. – 152с.

25. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б.Соціальна психологія.- Київ, 1995. – 303с.

26. Краснорядцева О. М. Ценностная детерминация профессионального поведения педагогов//Сибирский психол. Журн. — Томск, 1998. — № 7. — С. 25-29.

27. Крюкова Т.Л., Сапоровская М.В., Куфтяк Е. В. Психология семьи: жизненные трудности и совладение с ними. – СПб.: Речь, 2005. – 342с.

28. Кулагина И. Ю., Колоцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 464 с.

29. Леонтьев Д. А. Внутренний мир личности. Психология личности в трудах отечественных психологов. — СПб.: Питер, 2000. – 450с.

30. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.. 2004. – 382с.

31. Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностных ориентации. — М., 1992. – 347с.

32. Леонтьев Д. А. Очерк психологии личности. — М.: Смысл, 1997. – 273с.

33. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М.: Наука, 2001. – 256с.

34. Лосский Н. О. Бог и мировое зло. — М.: Республика, 1994. – 396с.

35. Майерс Д. Социальная психология. Интенсивный курс. – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. – 512 с.

36. Митина О.В. Математические методы в психологии: Практикум/О.В.Митина. – М.: Аспект Пресс, 2008. – 238с.

37. Надирашвили Ш. А. Установка и деятельность. — Тбилиси, 2002. – 145с.

38. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов педагогических учебных заведений. М., Владос 1998. – 358с.

39. Олифирович Н. И., Зинкевич-Куземкина Т. А., Велента Т. Ф. Психология семейных кризисов. – СПб.: Речь, 2006. – 311с.

40. Пезешкиан Н. 33 и 1 форма партнёрства: Пер. с нем. – М.: Медицина, 1998. – 288с.

41. Петрушин С.В. Любовь и другие человеческие отношения. Изд. 2-о, доп. – СПб.: Речь, 2006. – 144с.

42. Петинова О.Б. Проблема ценности в философии. – Спб.: Речь, 2004. – 233с.

43. Прангишвили А. С. Проблема установки на современном уровне разработки грузинской психологической школы. Психологические исследования. — Тбилиси, 2004. – 215с.

44. Психология современного подростка /Под ред. Д.И.Фельдштейна. М., 1997. – 113с.

45. Рассел Б. История западной философии: В 2 т. — М.: Миф, 1993. — Т 1.- 321с.

46. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.:2004. – 367с.

47. Семененко И. И. Афоризмы Конфуция. — М.: МГУ, 2003. – 153с.

48. Словарь по этике / Под ред. И. С. Кона. — М.: Политиздат, 2000. – 403с.

49. Сержантов В. Ф. Человек, его природа и смысл бытия. — М., 1999. – 165с.

50. Серый А. В. Ценностные ориентации как фактор формирования и развития системы личностных смыслов индивида. Вопросыобщейидифференциальнойпсихологии. — Кемерово: Кузбассвузиздат, 2003. – 270с.

51. Тугаринов В. П. Теория ценностей в марксизме. —Л.: Изд-во ЛГУ, 1999. – 315с.

52. Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. С англ. И нем. — М.: Прогресс, 2002. – 289с.

53. Хеллингер Б. Порядки любви: Разрешение семейно-системных конфликтов и противоречий. – М.: Изд-воИнститута Психотерапии, 2003. – 400с.

54. Человек и его работа. Социологическое исследование / Под ред. А.Г.Здравомыслова. М., 2001. – 121с.

55. Шварц С., Билски В. Всеобщая психологическая структур человеческих ценностей / / Журнал «Личность и социальная психология». – 1999. – с.550-562.

56. Шерковин Ю. А. Проблема ценностных ориентации и массовые информационные процессы // Психол. Журн. — 2000. — Т.3. — № 5. — с.145-232.

57. ШнейдерЛ.Б. Семейная психология: Учебное пособие для вузов. 2-е изд. – М.: Академический Проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2006.- 768с.

58. Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе // Социол. Журн. — 1994. — № 1. — С. 35-52.

59. Rokeach M. The nature of human values. — N.Y., Free Press, 1998.

загрузка...
Top