Психологічний зміст поняття ”ризик”

Сьогодні немає загальноприйнятого або узгодженого поняття предметної області „ризик”, його концептуального та операційного змісту. В психологічних дослідженнях ризику сьогодні можна виділити три основні напрямки:

Перше- визначає ризик як ситуативну характеристику діяльності суб”єкту, що означає невизначеність їхнього результату для діючого суб”єкту і можливість „неприємних наслідків в разі неуспіху”. Ризик розглядається як міра очікуваного неблагополуччя, яка визначається сполученням вірогідності неуспіху та ступеня збитку (програшу, втрати). Психологічний смисл цього визначення має загальний характер, постільки мова йде лише про активність суб”єкту, його діяльність або дії. Праці цього напрямку доповнюються дослідженнями деяких психологічних характеристик ризику як мотивованого або немотивованого, виправданого або невиправданого.

Другийнапрямок розглядає ризик як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій і безпосередньо вписуються в контекст прийняття рішень. В психологічному плані зміст поняття „ризик” операціоналізується за допомогою різних шкал, які відносяться до психологічних реалій (рівень прив’язаності, здібності суб”єкту).

Третій напрямок вивчає взаємозв”язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і представляє собою соцільно-психологічний аспект досліджень.

Трохи по-іншому виділені напрямки досліджень в статті Кумбса (Coombs, 1975). Праці по аналізу ризику діляться на ті, які зв”язані з оцінкою ризику, і ті, які відносяться до „прийняття ризику”, до прийняття рішень в ситуаціях невизначеності і ризику. Стаття Кумбса присвячена в основному аналізу ризику в ситуаціях гри (лотереях) і вміщає деякі „емпіричні узагальнення” відносно поведінки суб”єкту при різних початкових умовах лотереї.

Ряд додаткових характеристик поведінки, які відносяться до мотивації суб”акта та його готовності до ризику, проаналізований в монографії Т.В. Корніловой (1997). Однак подібних робіт, власне психологічних по змісту небагато. Значно більше уваги приділяється традиційним для дослідження операцій в теорії прийняття рішень інтерпретаціям ризику і модельним представленням про ситуації, в яких суб”єкту доведеться приймати важкі ризиковані рішення. В праці Москвича і Банна (Moskowitz, Bunn, 1987) проаналізований взаємозв”язок поняття „ризик” і „невизначеність”, також подається класифікація можливих моделей та прийомів оптимізації поведінки в ситуації ризику, сформульовані основні напрямки аналізу ризику. Серед робіт загального характеру можна виділити книгу А.П. Альгіна (1989), в якій викладаються деякі постановки проблеми ризику, які перетинаються з психологічною теорією прийняття рішення , Ю. Козелецкого (1979). В цілому ж працю по виявленню власне психологічного змісту цього поняття ще потрібно виконати.

Ризик як загальнонаукове поняття

Сьогодні термін „ризик” широко використовується не тільки в спеціальних дослідницьких областях, але і масовій прогностичній практиці. Ми вільно говоримо про екологічні, інвестиційні, технологічні і політичні ризики, ризик захворіти, або померти, або програти. В більшості випадків мова фактично йде про ситуації, розвиток яких може призвести до негативних наслідків і ознаки яких відомі по прецеденту і в тій чи іншій мірі виявляються в теперішній момент. Це той основний контекст, в якому ставляться практичні завдання мінімізації ризику.

В загальному випадку дослідження ситуацій ризику направлені на оцінку вірогідності погіршення положення або негативного результату. Спосіб виявлення вірогідності може бути відносно простим (якщо закон розподілу перемінних, описуючих ситуацію, знайомий) або достатньо складний (якщо такого закону нема або ситуацію потрібно описувати в погано визначених термінах „лінгвістично” перемінних). Приклад першого випадку - визначення вірогідності наявності третьої дами у вістующого в грі в преферанс; приклад другого – визначення вірогідності смерті от інфаркту міокарда . Значення поняття „ризик” сформувалось майже п”ятдесят років тому. Нині, як і раніше, вірогідності задаються, наприклад, для катастрофічного розвитку ситуації, а прогрес складається в тому, що збільшується кількість розглядаємих допусків та обмежень. Останнє призводить до уточнення зони ризику, точки якої інтерпретуються як вірогідності настання небажаного розвитку та завершення ситуації.

Оцінка вірогідності небажаного завершення виноситься на основі аналізу факторів, які впливають і служать прогнозом розвитку ситуації. Практична задача мінімізації ризику та небезпеки наслідків вирішується шляхом виділення факторів які їх обумовлюють та пошуку засобів їх нейтралізації. Подібну стратегію не можна назвати оптимальною, постільки вона потребує перебору багатьох окремих факторів-перемінних та їх сполучень. Більш конструктивно, на наш погляд, змістовно-психологічний аналіз ситуацій, пов”язаних з ризиком, і перш за все визначення основних характеристик ситуацій, які традиційно відносяться до ризикованих.

Ситуація ризику.

Не викликає заперечення, що поняття „ризик” пов”язують з рядом уявлень: про ситуацію, яка ще не наступила; про вірогідне завершення ситуації; про неблагополучне завершення ситуації. Ризик, таким чином, виражає прогностичну оцінку вірогідності неблагополучного завершення ситуації, яка розвивається (ще не закінчилася). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оціночна категорія, нерозривно пов”язана з діями людини, його оцінкою – „оцінкою для себе”. Однак в цьому випадку всі ситуації ризику можуть розглядатись як ситуації прийняття рішень суб”єктом в умовах невизначеності. Для більш строгого визначення ризику (ситуації ризику) необхідно перш за все порівняти це поняття з поняттям небезпеки (небезпечної ситуації).

М.А.Котик (1981) описує небезпечні ситуації як ситуації - які відображають зовнішній вплив і викликають пошкодження „субъектно-организменной целостности субъекта”. Потрібно відмітити, що по-перше, вірогідність пошкоджень в небезпечних ситуаціях оцінюється достатньо високо. А вся психологія безпеки зводиться до пошуку факторів та умов, при яких вірогідність небажаного завершення зменшується. По-друге, характеристика „небезпека” означає об”єктивну оцінку ситуації, в якій виявляється суб”єкт незалежно від того, чи буде він в ній діяти чи ні. Небезпека, таким чином, рівнозначна загрозі пошкодження, яка виходить із самої ситуації, дії суб”єкта в якій направлені на їх запобігання або зменшення. Психологічно інший зміст мають ситуації, в яких джерелом небезпеки є дії самого суб”єкту. Небезпека в цьому випадку повинна розумітися ширше – як „пошкодження” намірів, планів, очікувань та інше.

В зв”язку з цим доцільно всі ситуації, які потенційно можуть неблагополучно закінчуватися, розділити на два класи: перший – ті ситуації, завершення яких може бути неблагополучним для суб”єкта, але безпосередньо не залежить від нього і не визначається його актуальними діями, - небезпечні ситуації; другий – ситуації, завершення яких прямо залежить від дій людини, визначається її рішенням і актуальними діями, - ситуації ризику. При такому розподілі всі ситуації, де діють природні сили, можуть бути небезпечними, якщо є підстава для прогнозування неблагополучних або катастрофічних наслідків (наприклад, паводок, розрив нафтопроводу). Ситуації можливого настання екологічних катастроф внаслідок природних або техногенних процесів, які розвиваються в не залежності від поточних дій людей, не слід визначати як ризиковані. Ситуації ризику виникають тільки тоді, коли з”являється суб”єкт, який діє в цій ситуації. При цьому потрібно відмітити, що ситуація ризику може бути небезпечною, якщо суб”єкт повинен в ній діяти, але небезпечна ситуація не обов”язково являється ризикованою. Ризик в його „чистом” вигляді ще не пов”язаний з небезпекою. Для різних суб”єктів, діючих в одних і тих же умовах, ситуація може бути різною – ризикованою для одного і не ризикованою для іншого. Ризик в цьому випадку може бути визначеним як можливість не одержати бажаний результат в актуальній діяльності.

Ризик як характеристика дій суб”єкту

Із сказаного вище слідує, що поняття „ризик” нерозривно пов”язане з уявленням про дії суб”єкту і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але він відноситься до другого класу характеристик, чим часові або структурні та їх похідні. Які звичайно використовуються при описі дії, постільки і повільні і швидкі, і прості і складні дії можуть бути ризикованими. Характеристика дії як ризикованої не атрибутивна, а оціночна. Використовуючи різні критерії та шкали, можна оцінити дії як добрі або погані, корисні або шкідливі, успішні або неуспішні у відповідності з критеріями, пред”явленими до нього зовнішніми оцінниками або самим діючим суб”єктом.

ПРОБЛЕМА РИЗИКУ В ПІДПРИЄМНИЦТВІ

З огляду історії ризик - це одна із ключових ознак, яка визначає сутність підприємництва. Ризик як наукова інтерпретація підприємництва і діяльності підприємця зафіксована ще на початку XVIIIстоліття, коли англійський економіст Р.Кантильйон визначив підприємця як людину, яка діє в умовах ризику.

У психологічних дослідженнях ризику сьогодні можна виділити три основні напрями:

Перший визначає ризик як ситуативну характеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виражають невизначеність результату для діючого суб'єкта і можливість несприятливих наслідків у випадку невдачі. Ризик тут розглядається як міра очікуваного неблагополуччя, що визначається поєднанням ймовірності неуспіху і ступеня збитків (втрат, програшу і т. п.). Психологічно зміст цього напряму має загальний характер, оскільки мова йде лише про поведінкову активність суб'єкта, його діяльність чи вчинки.

  • Другий напрям розглядає ризик як ситуацію вибору між альтернативними варіантами дій і безпосередньо вплітається у контекст прийняття рішень, беручи до уваги рівень домагань суб'єкта, його здібності.
  • Третій вивчає взаємозв'язок індивідуальної і групової поведінки в ситуаціях ризику і є соціально-психологічним аспектом досліджень ризику. Прикладом такого підходу є виявлений у 60-х роках ХХ століття феномен "зсуву ризику". Суть феномена полягає в тому, що ризикованість групових або індивідуальних рішень має тенденцію до зростання після проведення групової дискусії. Поясненням "зсуву ризику" є перебільшення ризикованості дій за умов рівномірного розподілу відповідальності між учасниками дискусії, що, у свою чергу, нівелює можливості індивіда по-своєму розв'язувати ризиковану ситуацію, підкоряє його стандартам і нормам групової поведінки. Встановлено, що колективне прийняття рішення зменшує почуття відповідальності в індивідів, особливо за негативні наслідки.

Загалом у явищі ризик прийнято виділяти такі основні елементи, взаємозв'язок яких і становить його сутність:

  • можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої реалізуються певні дії;
  • відсутність бажаного результату;
  • відсутність впевненості у досягненні поставленої мети;
  • можливість несприятливих наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворювання, смерть тощо) при здійсненні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який наважився на ризик;
  • матеріальні, екологічні, моральні та інші витрати, пов'язані з реалізацією обраного в умовах невизначеності стилю поведінки;
  • очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору певного стилю поведінки та його реалізації [1].

Ризик існує у будь-якій сфері людської діяльності. Особливо це стосується підприємництва, яке, зазвичай, реалізується в умовах конкуренції, можливих втрат і пов'язано з великою кількістю умов і чинників, що впливають на результативність прийнятих рішень.

Підприємницький ризик як складова діяльності виникає в результаті виконання суб'єктом дій, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Аналізуючи проблему ризику в підприємництві, розглянемо два основні його аспекти: об'єктивність і суб'єктивність [6].

Об'єктивність підприємницького ризику зумовлена присутністю великої кількості чинників (зовнішніх умов), існування яких не залежить від окремого підприємця. Це політичне і економічне становище в країні, міжнародні події, стихійні лиха, наявність корупції та рекету, зміни у законодавстві, що регулює підприємницьку діяльність, економічний стан галузі, у межах якої здійснюється діяльність тощо.

Суб'єктивність підприємницького ризику зумовлена безпосередніми діями економічного агента. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує стратегію подальшої поведінки, вибирає альтернативи. Крім того, сприйняття і оцінка ризику є індивідуальними, оскільки для різних суб'єктів, які діють у одних і тих самих умовах, ситуація може бути різною: ризикованою для одного і неризикованою - для іншого.

Суб'єктивний підхід ставить у центр уваги поведінку людини у різних ситуаціях ризику. Як правило, у реальних ситуаціях люди, оцінюючи рівень ризику, беруть до уваги дві головні змінні, а саме вірогідність невдачі (збитків, нещасного випадку) і величину невдачі. Крім того, поведінка людини у різних ситуаціях характеризується варіативністю, ситуативністю. Так, суб'єкт у своїй виробничій діяльності може не проявляти ознак ризикованої поведінки, але сідаючи за кермо свого автомобіля, може поводити себе надто ризиковано.

Усю сукупність ризикованих ситуацій, у яких перебуває людина, можна розділити на два класи [7]:

  • ситуації, розвиток або наслідки яких можуть бути несприятливими для суб'єкта; це ситуації, які безпосередньо не залежать від нього і не визначаються його діями - небезпечні ситуації. "Небезпечна" означає об'єктивну оцінку ситуації, у якій опиняється суб'єкт незалежно від того, чи буде він у ній діяти чи ні;
  • ситуації, розвиток яких залежить від суб'єкта, визначається його рішенням і актуальними діями; це ситуації ризику, які виникають лише за умови наявності діючого суб'єкта у даних обставинах.

Поведінка суб'єкта у ситуаціях другого класу значною мірою визначається індивідуально-особистісними характеристиками. Передусім йдеться про схильність людини ризикувати.

Готовність ризикувати у сучасній психології пов'язується з можливостями суб'єкта досягти поставленої мети і регулювати свої поведінкові стратегії, розглядається як неадаптивна форма поведінки активної особистості, особливо за умов відсутності розвинутих структур діяльності, як особливий спосіб мислення суб'єкта, який діє в умовах невизначеності [5].

Значна кількість психологічних досліджень спрямована на пошуки специфічних індивідуально-психологічних рис людини, що зумовлюють її готовність ризикувати. Такими рисами, що тісно корилюють із готовністю ризикувати, виступають імпульсивність, незалежність, прагнення до успіху, лідерства і домінування.

Крім цих індивідуально-психологічних рис, на готовність ризикувати впливає цілий ряд інших чинників:

  • вік людини. Встановлено, що готові ризикувати більш молоді підприємці. Хоча на емпіричному рівні не підтверджується гіпотеза, що для реально діючих підприємців є властивою значна готовність ризикувати;
  • емоційний стан. Результати економіко-психологічного аналізу показують, що під дією позитивних емоцій суб'єкти применшують значущість негативних наслідків і перебільшують значущість позитивних. Позитивні емоції генеруються сприятливим розвитком подій;
  • наявний рівень доходів (багатства). Досить реальною для широкого кола людей у підприємництві є готовність ризикувати при невеликих сумах та неготовність, коли вони значні;
  • життєвий досвід. Якщо суб'єкт неодноразово діяв у подібних ситуаціях ризику і має досвід успішного прогнозування майбутнього результату, ситуація для нього може бути охарактеризована як відома, визначена. Ризик за таких обставин є мінімальним. Умови дії, які за певних причин не можуть бути враховані, є невизначеними, а безпосередньо самі дії характеризуються як ризиковані. Набувши досвід діяльності, підприємці ризикують виважено. Висловлюється гіпотеза про здатність підприємців розподіляти серед інших ризик;
  • інформованість. Недостатність інформації при прийнятті відповідальних рішень для суб'єкта створює умови інформаційної невизначеності. Виділяють дві групи джерел інформаційної невизначеності: дефіцит і надлишок інформації. Дефіцит інформації (для отримувача) може породжуватися її невизначеністю, суперечливістю, спотвореністю, неможливістю оцінки; надлишок - великим (для суб'єкта) обсягом, замаскованістю. Можлива невизначеність часового інтервалу, протягом якого з'являється та існує інформаційний потік. Дуже часто в реальній підприємницькій діяльності недостатність (дефіцит) часу, який відводиться на роздуми і прийняття рішення, є тим спонукальним чинником, що може спровокувати підприємця на дуже ризиковані дії;
  • привабливість мети (очікуваного прибутку). Чим вищий прибуток (виграш), пов'язаний із виконуваною дією, тим більше готовий ризикувати діючий суб'єкт. Можливість отримання підприємцем додаткового прибутку зменшує критерії та знижує особисті вимоги до прийняття рішення і спонукає діяти навіть при низькій ймовірності успіху;
  • тактика поведінки суб'єкта. Як приклад, розглянемо можливі поведінкові дії підприємця, пов'язані з внутрішньою чи зовнішньою адаптацією до ризику. Зовнішня адаптація (екстравертність) до ризику полягає у спробі суб'єкта модифікувати зовнішнє оточення (середовище), щоб отримати певні переваги і зменшити ризик: маневрування ресурсами, маніпулювання поведінкою контрагентів (партнерів) під час укладання угод тощо. Навпаки, внутрішня адаптація (інтровертність) до ризику є характерною для осіб, що не впевнені у власних можливостях контролювати оточуюче середовище та прямо на нього впливати. Їх основний інструмент - збір додаткової інформації, виграш у часі, генерація нових рішень;
  • ділові і професійні якості суб'єкта, його кваліфікація. Серед ділових і професійних якостей та їх можливих впливів на підприємницьке середовище особливо цінується передбачання і прогнозування розвитку подій, інтуїтивне передчуття раптових змін у ринковому просторі, здатність до найоптимальнішого використання виробничих і людських ресурсів.

Поведінка підприємця, який ризикує, охоплює комплекс взаємопов'язаних дій, які умовно можна описати у вигляді алгоритму:

  • 1. Усвідомлення ризикованої ситуації. Передбачає первинну оцінку ситуації ризику з точки зору прийнятності для діючого суб'єкта і можливості входження в неї. Якщо таке входження має місце, підприємець повинен всебічно вивчити ризиковану ситуацію, а це зумовлює перехід до наступного кроку: когнітивних і поведінкових дій.
  • 2. Діагностика та аналіз ризикованої ситуації. Передбачає осмислення суб'єктом проблеми, що виникла; пошук тих основних чинників і умов, що зумовили ситуацію ризику; розгляд можливих способів модифікацій обставин і зменшення ризику. Зменшення ризику можна досягнути за допомогою страхування, делегування повноважень, розподілу ризику серед інших тощо.
  • 3. Знаходження зв'язку даної ризикованої ситуації з попередніми. За умови подібності реальної ризикованої ситуації, що склалася, до тих, які вже мали місце в діяльності підприємця, актуалізується наявний досвід, використовуються апробовані стратегії поведінки, зменшується вірогідність виникнення помилки.
  • 4. Зіставлення ризикованої ситуації з ймовірним розвитком подій. Як наслідок, екстраполяція існуючих тенденцій на майбутнє, прогнозування загроз та збитків для бізнесу. Передбачання потенційних втрат (збитків) стосується не лише грошей, а й престижу, відносин з парнерами, колегами тощо.
  • 5. Розгляд можливих альтернатив дій, їх оцінка та вибір такого стилю поведінки, що повністю відповідає вимогам ризикованої ситуації.
  • 6. Прийняття рішення на підставі обраного стилю поведінки. Результат: остаточне "прийняття ризику" підприємцем.
  • 7. Розробка конкретного способу (програми) дій, формування адекватного стилю поведінки, добір методів і засобів, що є найефективнішими з точки зору підприємця, у ризикованій ситуації.

Важливим загальним висновком більшості дослідників психології ризику є його характеристика як поведінкової активності, необхідної для досягнення мети у ситуації невизначення. Як зазначають І. Задорожнюк і А. Зозулюк [4], за таких обставин на ризиковану поведінку у змозі впливати чотири групи чинників:

  • тип завдання;
  • ситуативні впливи;
  • особистісні характеристики суб'єкта;
  • характер міжіндивідних і міжгрупових взаємодій.

Підприємницький ризик має свої характерні особливості. З одного боку, надто висока "ціна" ризику, з іншого, - присутність азарту, деякого авантюризму. Ризикувати у підприємництві - це вміння концентрувати увагу на одних сторонах справи та ігнорувати інші; це здатність спиратися на інтуїцію і не втрачати надію навіть за умов несприятливого розвитку подій. Без ризику взагалі не можна займатися підприємництвом.

Ризик - це невід'ємна складова підприємництва, є чи не найголовнішою його психологічною ознакою, оскільки підприємництво і ризик - це феномени, які генетично пов'язані один з одним. Ризик у контексті підприємництва зумовлює такі пріоритети психологічного дослідження, як:

1) вивчення індивідуально-психологічних, особистісних рис, що мають регулятивний вплив на поведінку суб'єкта у різних ризикованих ситуаціях;

2) систематизацію джерел і чинників, здатних трансформувати невизначені ситуації у ризиковані;

3) пошук оптимальних шляхів і заходів (методів, когнітивних стратегій, тактики поведінки), які б мінімізували ризик;

4) аналіз можливостей суб'єкта в оцінці ризикованих ситуацій і особливостей прийняття рішень за таких обставин;

5) попередження і профілактика наслідків неадекватного поводження підприємців у ризикованих ситуаціях з подальшим коригуванням їх поведінки.

загрузка...
Top